CC BY
74
HayKOBMM BiCHMK ^tBiBCtKoro Ha^OHa^tHoro yHiBepcMTeTy
BeTepMHapHoi Megw^HM Ta öioTexHO^oriw iMem C.3. I^M^Koro
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies
ISSN 2518-7554 print doi: 10.15421/nvlvet8719
ISSN 2518-1327 online http://nvlvet.com.ua/
Empirical antibiotic therapy in infectious diseases of small animals
А. Vyniarska1, M. Kajpus2, D. Gufrij1, А. Gamota1
'Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Ukraine 2Veterinary Clinic «On Asnyka», Tarniw, Poland
Vyniarska, А., Kajpus, M., Gufrij, D., & Gamota, А. (2018). Empirical antibiotic therapy in infectious diseases of small animals. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. 20(87), 94-97. doi: 10.15421/nvlvet8719
Antibiotic resistance is an important risk factor for human and animal health. The inappropriate use of antibiotics for productive animals has a direct link with the selection and distribution of antibiotic resistant microorganisms in humans, which leads to the loss of effective antibiotics for the treatment of many infectious diseases in humane and veterinary medicine. This attracts the attention of the scientists of the whole world, as the number of infectious diseases increases, are not treatable and end lethal. The global problem of the use of antibiotics in productive animals, the emergence and spread of resistant pathogenic microorganisms has been reflected in a number of international declarations and documents. Organization of food products control and Agriculture (FAO), the World Health Organization (WHO) and the World Organization for Animal Health (OIE) have developed strategic principles for the purpose of productive interaction and cooperation in the field of human health, animal health and the stability of the ecological system. However, in most programs, including national ones, control over the use of antibiotics is concentrated on productive animals, in connection with the risk of the residual quantities of antibiotics and persistent microorganisms in the human body. In contrast, the use of antibiotics for small animals remains beyond the attention of scientists and is less controlled, and the danger of the emergence and spread of resistant forms of microorganisms - high. The development of resistance of microorganisms in small animals is facilitated by various factors, which are basically based on non-compliance with the principles of rational use of antibiotics. Free access to antibiotics in Ukraine complicates this situation, since the owners of animals are engaged in the treatment of their pets, which also contributes to the development of resistance of microorganisms. In this article the basic principles of rational use of antibiotics for small animals and the experience of using antibiotics of various pharmacological groups in various diseases in clinical practice in recent years are analyzed.
Key words: rational use of antibiotics, resistance of microorganisms, dogs, cats
Емшрична антибттикотерашя при ¡нфекцшних захворюваннях дрiбних тварин
А. Винярська1, М. Кайпус2, Д. Гуфрш1, А. Гамота1
'Львiвський нащоналъний утверситет ветеринарногмедицини та бютехнологш шеш С.З. Гжицького, м. Львiв, Украгна
2Ветеринарна клтка «На Асника», м. TapHie, Польща
Антибютикорезистенттстъ е важливим фактором ризику для здоров 'я людей та тварин. Нерацгоналъне застосування ан-тибютитв для продуктивних тварин мае безпосередтй зв 'язок гз селекцгею та поширенням антибготикорезистентних мгкроор-гатзмгв у людей, що призводитъ до втрати ефективних антибютитв для лгкування багатъох тфекцшних захворюванъ у гумантй та ветеринарнгй медицинi. Це привертае особливу увагу науковцгв цглого свгту, оскглъки зростае ктъкгстъ тфекцшних захворюванъ, якг не тддаютъся лгкуванню та закнчуютъся леталъно. Глобалътстъ проблеми застосування антибютикгв продуктивним тваринам, виникнення та поширення резистентних патогенних мтрооргатзмгв знайшло вгдображення у низцг мгжнародних де-кларацй та документгв. Оргатзащя контролю продоволъчих товаргв та сглъсъкого господарства (FAO), Всесвгтня Оргатзащя з охорони здоров 'я (WHO) та Всесвгтня оргатзащя з охорони тварин (OIE) розробили стратег1чт принципи з метою продуктивног взаемоди та ствпращ у сферг охорони здоров 'я людини, тварини та стабглъностг екологгчног системи. Проте у бглъшостг программ, у тому числг й нащоналъних, контролъ за використанням антибютикгв зосереджено на продуктивних тваринах у зв'язку гз
Article info
Received 21.02.2018 Received in revisedform
23.03.2018 Accepted 27.03.2018
Stepan Gzhytskyi National
University of Veterinary Medicine
and Biotechnologies Lviv,
Pekarska str., 50, Lviv,
79010, Ukraine.
Tel. :+38-067-110-22-77
E-mail: alla.wynjarska@gmail.com
Veterinary Clinic «On Asnyka», Asnyka str., 8, Tarniw, 33-100, Poland.
E-mail: mariusz_kaj@o2.pl
ризиком потрапляння залишкових ктькостей антибютикв та сттких м1крооргатзм1в в организм людини. На противагу цьому застосування антибютитв для др1бних тварин залишаеться поза увагою науковщв i е менш контрольованим, а небезпека виник-нення та поширення резистентних форм м1крооргатзм1в - високою. Розвитку отрност1 м1крооргатзм1в у др1бних тварин сприя-ють р1зн1 фактори, як в основному, базуються на недотримант принцитв рацюнального застосування антибютитв. Втьний доступ до антибютитв в Украгш значно ускладнюе цю ситуацю, осктьки власники тварин займаються самол1куванням своЧх улюбленщв, що також сприяе розвитку резистентност1 м1кроорган1зм1в. У данш статт1 проаналгзовано основнг засади рацюнального застосування антибютитв др1бним тваринам та досв1д використання антибютитв р1зних фармаколог1чних груп за вини-кнення шфекцшних захворювань у клШчшй практищ впродовж остантх ротв.
Ключовi слова: рацюнальне застосування антибютитв, резистенттсть мтрооргатзм1в, др1бш тварини.
Ефектившсть лшування шфекцшних захворювань тварин антимшробними препаратами залежить ввд правильного вибору лшарського засобу, який базуеть-ся на специфiчностi у вщношенш до щентифшованого збудника з урахуванням особливостей фармакокше-тики та особливостей хворо! тварини (вш, маса тша, алерголопчний анамнез, функщя печшки та нирок i т.п.), вибору оптимально! дози, кратносп та тривалос-т застосування, шляхiв введення, що можливо лише при постановщ точного дiагнозу.
Важливими засадами ефективного застосування антибютишв е актившсть дшчо! субстанци щодо патогенного мшрооргашзму, частiше шлькох та ство-рення терапевтично! концентрацi!' у вогнищi iнфекцi!. Антибiотикотерапiя за шфекцшних захворювань дрь бних тварин зазвичай е емпiричною i базуеться на мющ локалiзацi! шфекцп, рiдко - етютропною та опираеться на щентифшащю та визначення чутливос-тi мiкроорганiзмiв до певного виду антибiотика (Maslanka, 2014).
При лiкуваннi бiльшостi шфекцшних захворювань дрiбних тварин використовують зазвичай бета-лактамнi антибiотики (пенiцилiни та цефалоспорини). На користь такого вибору вказуе !хня низька токсич-шсть, добра дистрибуцiя, широкий спектр дп, бактерицидна дiя, достатнiй вибiр шляхiв застосування, швидкий ефект дп. Проте препарати групи пенiцилiну за багаторiчну iсторiю застосування перейшли у кате-горiю неефективних препаратiв. Насамперед це сто-суеться природних пеницилшв. На сьогоднi середнiм спектром ди володiють лише амiнопенiцилiни, широким - потенцшоваш пенiцилiни. Цефалоспорини во-лодiють широким спектром антимiкробно! ди та акти-внiстю щодо грампозитивних та грамнегативних мш-роорганiзмiв, анаеробiв. Метицилiн-резистентний Staphylococcus aureus е стшким до бiльшостi цефало-споринiв (Bramble et al., 2011; Leonard and Markey, 2008). Порiвняно з антибютиками групи пенiцилiну всi цефалоспорини володшть високою стiйкiстю до лактамаз мшробно! клiтини, !м властива бактерицидна дiя, що полягае у пригнiченнi бюсинтезу клiтинно!' мембрани бактерiй. У клшчнш практицi для лшуван-ня шфекцшних захворювань дрiбних тварин використовують цефалоспорини чотирьох генерацiй. Препарати першо! генерацi! володiють середнiм спектром дп, не проявляючи активностi щодо анаеробiв та про-теа, тимчасом, як для препаратiв друго! та третьо! генерацi!' характерний широкий спектр дп. Цефурок-сим може накопичуватися в кiстковiй тканинi, тому устшно застосовуеться при лiкуваннi к1сткових пато-логiй. Препарати II i Ill генерацп ефективнi щодо лептоспiр. При захворюванш спинного i головного
мозку концентращя цефуроксима досягае 88% ввд його концентрацй в плазм1 кров1 (для пор1вняння: у пенщилшу 5%). Антибютики цефалоспоринового ряду, у бшьшосл випадк1в, використовуються для лшування раневих шфекцш, гншних ускладнень, абсцеав, флегмон. Застосування препарапв цефалоспоринового ряду друго! та третьо! генерацп шод1 дозволяе навггь у раз1 ввдкритого перелому проводити маншуляци з мшмальним ризиком остеом1ел1ту i гншних ускладнень. Застосування цефалоспоришв при внутрiшньочеревних оперативних втручаннях, навiть у випадках шфшування, було результативним.
Резистентнiсть мiкроорганiзмiв до бета-лагаташв може набувати рiзно! форми, проте найбшьше зна-чення у !! розвитку мае бета-лактамаза. Не слад пно-рувати також пенщилшази, як1 генеруються через кодони плазмвд, цефалоспоринази та ензими. Понад 80% грам-позитивних мiкроорганiзмiв продукують бета-лактамази, 60% паличок родини Enterobacteriaceac та 90% Bacteroides fragilis е пеш-цилшоошрш, частина з яких е високо специфiчними хромосомальними цефалоспориназами (Bierowiec et al., 2014). Нечутливими до бета-лактамних антибюти-к1в е Prevotella bivia i Prevotella disiens. Високий ввд-соток резистентних бактерiй родини Enterobacteriaceac до амшопенщилшв. У поеднаннi з шпбгторами бета-лактамаз бета-лактамнi антибiотики мають розширений спектр ди, до резистентних шта-мiв у тому числг
Для препаратiв групи амiноглiкозидiв характерний середнш спектр дй, вони е активними щодо грамнегативних, у меншш мiрi до грампозитивних мшроорга-нiзмiв проявляючи бактерицидну дiю, i практично не впливають на анаеробну мiкрофлору. Амiноглiкозиди рвдко використовуються у монотерапи.
Препарати групи лiнкомiцину активш щодо грампозитивних мiкроорганiзмiв, деяких анаеробiв i мшо-плазм, на грамнегативш мiкроорганiзми не дiють. У терапевтичних дозах проявляють бактерiостатичну дш, механiзм дй пов'язаний з пригшченням синтезу бiлка мiкробними клiтинами. Внаслвдок того, що лш-комiцин володiе властивiстю накопичуватися в шст-ковш тканинi, ми застосовуемо його для лшування тварин з iнфекцiйними ураженнями к1сток i суглобiв.
Важливу роль у л^ванш важких, що загрожують життю, iнфекцiй вiдiграють флуорхiнолони - сучасш антибiотики з широким спектром антибактерiально! активностi щодо аеробiв i менш виражена ефектив-нiсть вщносно анаеробiв. На жаль, сьогоднi флуорхь нолони залишаються единою групою антибютишв для перорального застосування, ефективних щодо P. aeruginosa. Чутливють до рiзних хiнолонiв у
P. aeruginosa в1др1зняеться, тому в кожному окремому випадку актившсть дшчо1 субстанцп необхщно ви-значати в умовах in vitro. Добру ефектившсть енроф-локсацину, орфлоксацину, марбофлоксацину встанов-лено за л1кування псевдомонозно1 пюдермп (Khiller, 2016).
До антибютишв, як застосовуються рцдсо в прак-тищ л1кування др1бних тварин, належать макролщи, тетрациклши, глшопептиди та фешколи. Проте, хло-рамфешкол ефективний антибютик щодо мультире-зистентних 1золят1в MRSA (Tarazi et al., 2013). Тод1 як, ванкомщин, препарат групи гл1копептид1в, що широко використовувався тсля 1980-х рошв для ль кування шфекцш, викликаних метицилш-резистентними стафшококами, сьогодн втратив свою ефектившсть i використовуеться у комбшац^ях з ш-шими антибютиками (Wijesekara et al., 2017).
Зазвичай, антибiотики використовують у моноте-рапп, проте iнодi виникае необхiднiсть 1хнього комбiнованого застосування. Метою таких комбшацш е посилення бактерицидного ефекту щодо щенти-фiкованих збудникiв. Так, зокрема, за виникнення iнфекцiйних захворювань, викликаних грампозитив-ними мiкроорганiзмами, у тому чи^ Staphylococcus spp. - ефективною е комбшащя ß-лактамних антибютишв з амiноглiкозидами. При iдентифiкацiï MRSA лiкувальну ефективнiсть встановлено за сукупного застосування ванкомiцину або ципрофлоксацину з амшоглшозидами. До комбiнацiï антибiотикiв амтцилшу та цефатоксиму або гентамiцину високо-чутливою е Listeria monocytogenes. Сукупне застосування амоксицилiну з метрошдазолом проявляе лшу-вальну ефективнiсть щодо Helicobacter pilori. Варто зазначити, що ß-лактамш антибютики у комбiнацiï з амшоглшозидами володшть бактерицидною дiею при багатьох ускладнених iнфекцiях. Комбiноване застосування сшрамщину з метронiдазолом проявляе високу ефективнiсть щодо Staphilococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Bacteroides spp., Fusobacterium spp.
Розширення спектру ди за виникнення мшс-iнфекцiй е ще одшею з причин комбiнованого застосування антибютишв. Ефективне комбiнування амшо-глiкозидiв та флуорфенiколiв встановлено при аероб-нiй мiкрофлорi. Коли така комбшащя посилюеться метронiдазолом, ефективнiсть лiкування буде висо-кою як за аеробних, так i за анаеробних шфекцш. Вдалим поеднанням е комбiнування стрептомщину з бензилпенiцилiами та спiрамiцину з метрошдазолом. У випадку прогресуючого кашлю та нашарування вторинно].' мiкрофлори у собак сукупно використовують комбшацш енрофлоксацину (10 мг/кг м.т., внут-рiшньо кожнi 24 год), доксициктну (5 мг/кг м.т., вну-тршньо кожнi 24 год) та амоксицилшу клавуланату (13,75 мг/кг м.т., внутршньо кожнi 12 год). Трива-лють тако].' антибютикотерапп становить 7 тижшв. Хоча, за вiдсутностi пiдтверджених рентгенолопчно ознак пневмонiï цей термiн скорочуеться до 2 тижнiв (Frai and Barni, 2016).
Комбiноване застосування антибютишв проводять з метою зменшення ризику селекци резистентних штамiв, особливо при сепсису iнфекцiях, що загро-
жують життю тварини, мiкс-iнфекцiях, iнфекцiях ЦНС, бруцельозi собак. Так, наприклад, використання антибiотикiв при лiкуваннi бруцельозу в собак е три-валим i прогноз часто несприятливий, але за комбшу-вання мiноциклiну (внутрiшньо в дозi 25 мг/кг м.т., один раз на добу впродовж 14 дiб) та стрептомiцину (25 мг/кг м.т., внутршньом'язово двiчi на добу впродовж 7 дiб) забезпечуеться добрий лiкувальний ефект (Piaszek and Piaszek, 2002).
При мшробюлопчному дослщженш мiкрофлори пiодерми собак видiлено 39 видш стафiлокока. Встановлено, що найчастше зустрiчаеться S. pseudintermedius (47,4%). У дослщ вивчалася i'x чутливють до 15 антибiотикiв: всi iзоляти показали стiйкiсть, принаймi до одного антибютика та 77,1% -були мультирезистентними. Для лiкування пiодерми, у даному випадку, застосовуеться лише комплексна терашя (Penna et al., 2009). Не дивлячись на полiрези-стенпсть P. aeruginosa до багатьох антибютишв, сукупне використання амiноглiкозидiв та флуорхшоло-нiв дае позитивнi результати (Khiller, 2016).
Вкрай рвдко застосовують для профшактики захворювань комбшоваш антибiотики, але у випадку переломiв ефективною е комбiнацiя лiнкомiцину та спектомщину (Jodkowska et al., 2006). Це, також, сто-суеться пащенпв з супутнiми захворюваннями, якi можуть негативно вплинути на iмунiтет тварини та пащенпв з високим показником АСА (IV-V). Iнодi рееструються випадки двох i бiльше захворювань, при яких тактика антибiотикотерапii повинна бути мультимодальною. Так зокрема, при синдромi запале-ноi кишки (СЗК) та остеоартрил, якi нерiдко одноча-сно рееструються у собак та копв - антибютикотера-пiя включае тилозин та метрошдазол. Цi дiючi субстанцп забезпечують також iмуномоделюючий ефект (Tveld, 2016).
Iнфекцiйнi захворювання верхнiх дихальних шля-хiв у домашшх тварин часто нашаровуються на пер-виннi (навколозубнi абсцеси, новоутворення, грибковi захворювання), збудниками яких часто виступають: Bortadella bronchiseptica, Escherichia coli, Pseudomonas, Klebsiella, Enterobakter, Pasteurella i Streptococcus. У випадку резистентних штамiв грам-негативних мiкрорганiзмiв необхiдно застосовувати амоксицилш + клавуланова кислота, або цефалоспо-рини першоi' генерацй' у комбшаци з флуорхшолона-ми. Якщо лiкування пiдiбрано правильно - кттчний ефект можемо спостерiгати вже через 48-72 год. Од-нак повний курс лшування е довшим i може тривати до 10даб.
При застосуванш антибiотикiв дрiбним тваринам слад брати до уваги ряд факторiв, якими часто нехту-ють: супутш захворювання, взаемод^я з iншими лжами, вгк, фiзичнi навантаження, фактори зовшшнього середовища.
Особливого подходу вимагае призначення антибю-тикiв при захворюваннях нирок, печiнки, епiлепсii. При порушеннi роботи нирок необхвдно уникати застосування амiноглiкозидiв, ванкомiцину, суль-фанiламiдiв. Проте застосування доксициктну не поглиблюе проблем з нирками. Метаболiзм лшко-замвдв в основному вiдбуваеться в печшщ (80-90%),
тому при порушенш роботи печшки препарати ще! групи не застосовують. Важко пщбрати антибiотики при етлепси, оск1льки не можна застосовувати флуо-рхiнолони, iмiпенем, з обережнiстю - пенщилши, цефалоспорини, метронiдазол.
Застосування антибютишв часто проводиться в комплекснш терапи з використанням препаратiв ш-ших фармакологiчних груп. Варто зазначити, що при застосуванш амiноглiкозидiв з петлевими дiуретика-ми зростае ризик ототоксично! та нефротоксично! дi! амiноглiкозидiв. А застосовуючи сукупно амшоглшо-зиди, лшкозашди, полiпептиди з мiорелаксантами виникае небезпека нервово-м'язово! блокади. У випадку флуорхшолошв к1льк1сть препаратiв iнших фармакологiчних груп, яш необхiдно виключити iз комплексо! терапi! зростае: препарати магнш, кальцш, залiза, цинку у формах для перорального застосування, глiкокортикостеро!ди, теофiлiн, несте-ро!днi протизапальнi препарати.
У перюд iнтенсивного росту та розвитку молодим тваринам не можна застосовувати терациклшв та флуорхшолошв. При фiзичному навантаженш проти-показаними е флуорхiнолони, для собак-поводирiв -амiноглiкозиди.
Важливо пам'ятати про вплив факторiв зовшш-нього середовища на активнiсть антибiотикiв. Так, зокрема бюдоступнють тетрациклiнiв та флуорхшолошв знижуеться при наявностi ютв кальцию, магнш, залiза, мщ та свинцю; порушення рН середовища знижуе бiодоступнiсть макролiдiв та флуорхшолошв, руйнуе пенiцилiни; фотодепдратаци пщдаються флуорхiнолони шд дiею сонячного свiтла; сульфань ламiди не застосовують разом з новока!ном; пенщиль ни руйнуються за пiдвищення температури. I навггь металевий посуд та «тверда вода» при антибютикоте-рапi! суттево знижують ефективнiсть препаратiв.
У сучасному контекстi емпiрична антибютикоте-рапiя дрiбних тварин, як i продуктивних, повинна базуватись на засадах рацюнального застосування антибютишв з метою запобiгання селекцп антибюти-корезистентних штамiв мiкроорганiзмiв. Тому, уа зацiкавленi сторони, як1 використовують антибютики, повинш мати глибоке розумшня та усвiдомлення !х важливостi у глобальному маштабг
References
Bierowiec, K., Ploneczka-Janeczko, K., & Rypula, K. (2014). Cats and dogs as a reservoir for Staphylococcus aureus Post^py Higieny i Medycyny Doswiadczalnej. 68(1), 992-997, doi: 10.5604/01.3001.0003.1272.
Bramble, M., Morris, D., Tolomeo, P., & Lautenbach, E. (2011). Potential Role of Pet Animals in Household Transmission of Methicillin-Resistant Staphylococcus aureus: A Narrative Review. Vector-Borne and Zoonotic Diseases. 11(6), 617-620. doi: 10.1089/vbz.2010.0025.
Frai, D.K., & Barni, D.P. (2016). Klinichnyi vypadok respiratornoi infektsii u sobak. Veterynarna praktyka, 7(117), 16-21 (in Ukrainian).
Jodkowska, K., Sterna, J., & Kowalczyk, P. (2006). Otwarte wieljuodlamowe zlamanie kosci trzewioczaszki w wyniku pogryzienia Magazyn weterynaryjny. 15(113), 28-30.
Khiller, E. (2016). Likuvannia psevdomonoznoi piodermii i otytiv. Veterynarna praktyka. 2(112), 6-13 (in Ukrainian).
Leonard, F.C., & Markey, B.K. (2008). Meticillin-resistant Staphylococcus aureus in animals: A review. The Veterinary Journal. 175(1), 27-36. doi: 10.1016/j.tvjl.2006.11.008.
Maslanka, T. (2014). Farmakologia kliniczna malych zwierz^t, Olsztyn.
Penna, B., Varges, R., Medeiros, L., Martins, G.M., Martins, R.R., & Lilenbaum, W. (2009). In vitro antimicrobial susceptibility of staphylococci isolated from canine pyoderma in Rio de Janeiro, Brazil Susceptibilidade in vitro a antimicrobianos de staphylococci isolados de cäes com piodermatite no estado do Rio de Janeiro, Brasil Brazilian Journal of Microbiology. 40(3), 490-494. doi: 10.1590/S1517-83822009000300011.
Piaszek, J., & Piaszek, M. (2002). Wystçpowanie i zwalczanie brucelozy. Magazyn weterynaryjny. 11(69), 70-71.
Tarazi, Y.H., Almajali, A.M., Ababneh, M.M.K., Ahmed, H.S., & Jaran, A.S. (2015). Molecular study on methicillin-resistant Staphylococcus aureus strains isolated from dogs and associated personnel in Jordan. Asian Pacific Journal of Tropical Biomedicine. 5(11), 902-908. doi: 10.1016/j.apjtb.2015.06.015.
Tveld, D. (2016). Syndrom zapalenoi kyshky i osteoartyryt. Veterynarna praktyka. 9(119), 14-29 (in Ukrainian).
Wijesekara, P.N.K., Kumbukgolla, W.W., Jayaweera, J.A.A.S., & Rawat, D. (2017). Review on Usage of Vancomycin in Livestock and Humans: Maintaining Its Efficacy, Prevention of Resistance and Alternative Therapy. Veterinary Sciences. 4(1), 6. doi: 10.33 90/vetsci4010006.
