CC BY
19
12. Головатюк М.С. Роль держави в створенш та розвитку ринку земель / М.С. Голова-тюк // Землевпорядний вюник. - 2004. - № 4. - С. 70-77.
13. Балян А.В. Земельш реформи у постсощалютичних крашах Схiдноi Свропи / А.В. Балян // Економка АПК. - 2001. - № 11. - С. 115-118.
14. Адиханов Ф.Х. Соотношение норм гражданского права и норм земельного права в регулировании земельных отношений в условиях рынка земли / Ф.Х. Адиханов // Государство и право. - 2001. - № 1. - С. 32-36.
15. Алмаш1 С.О. Однооабний сектор у сшьському господарсга Угорщини / С.О. Алма-шi // Економка АПК. - 2002. - № 4. - С. 123-126.
Семеряк Ю.А., Москва М.Г. Государственная регуляция рынка земли в Украине и опыт стран ЕС
Рассмотрены проблемы государственной регуляции рынка земли в Украине. Проанализированы главные причины, которые обусловливают усиление государственной регуляции рынка земли в Украине. Обоснована необходимость использования в Украине опыта регуляции рынка земли в странах Восточной Европы.
Ключевые слова, государство, государственная регуляция, рынок земли.
Semeryak Yu.A., MoskvaM.G. State regulation of the land market in Ukraine and experience of state of EU
Problems of state regulation of the land market are considered. The prime reasons which determine of intensification of state regulation of the land market are analyzed. Substantiated the necessity making use in Ukraine of experience of state regulation of the land market in the countries of Eastern Europe.
Keywords: state, state regulation, land market._
УДК 330.101.316.422 Ст. викл. П.В. Скотний, канд. екон. наук -
Дрогобицький ДПУм. 1в. Франка
ЕКОНОМ1КО-ТЕОРЕТИЧНЕ ЗНАННЯ В МЕТОДОЛОГ1ЧНИХ РЕФЛЕКС1ЯХ ПРАГМАТИЗМУ
Дослщжено методолопчний аспект економiчноi теорп, котра перебувае сьогод-ш в цен^ уваги вчених-економютсв. Зосередивши увагу на перiодi формування не-окласично! економiчноi науки, автор показуе п взаемозв'язок з фiлософiею прагматизму, дискурс яко! тодi набув визнання i популярность Так виникае принципово нова парадигма економiчного мислення.
Ключов1 слова: неокласична наука, парадигма, полггична економiя, предмет, метод, методология, позитивiзм, прагматизм, дискурс.
Вступ. Сприйняття сучасноi економши у в1тчизняному професшному ствтовариств1 в багатьох аспектах залишаеться поляризованим i емоцшним. Одш дослщники акцентують увагу на вщставанш украшських наукових i ос-в1тшх практик вщ престижних захщних зразюв i зводять проблему до и подо-лання. 1нш1, навпаки, намагаються зберегти, за змогою, усталеш практики вщ зламу. При цьому не завжди звертають увагу на т процеси, як реально змь нюють образ сучасноi економiчноi науки, а ще менше - на процеси, котр1 го-тують майбутнi перемiни. Але без осмислення таких процеЫв е великий ри-зик залишитися iз застаршими орiентирами i не побачити перспективы стра-тегii розвитку економiчного науково-теоретичного знання. Подолання ще!" проблеми вимагае переосмислення традицшних методологiчних принципiв економiчноi науки. Але вирiшити 11 не можна без виявлення витоюв теорети-
ко-методологiчних рефлексш, особливо в перiод становлення неокласично1 економiчноl теорп.
Основна частина. Початок змш, покладений в методологiчному дис-курсi позитивiзму (i продовжений в його наступних модифшащях), став основою переходу вщ класично! фази теоретизування до некласично!. Гносе-олопчна утопiя внутрiшньо самоочевидного, необхiдного, яка некритично поеднувала належне з сущим, бажане з дшсним, що незмшно живила класи-ку, потерпiла фiаско. "Банкротство" класичного поняття знання зумовили об'ективш всеохопнi змiни в самш науцi - змiцнення неевклiдових геометрш, кванторелятивютсько1 стратеги, аксюматично1 програми конструкцш основ фундаментальних теорiй тощо. Внаслщок вказаних й iнших радикальних свь тоглядних трансформацiй, якi потребували перегляду класичного щеалу i ме-тодолопчних принципiв науки, iндукованих ними способiв осмислення дiйсностi, оформляеться некласична доктрина науки, котра спираеться на ю-тотно iншi передумови i допущення. Вiдбуваеться одночасно перехiд до яюс-но шшо1 цшсно1 економiчноl системи.
Важливу роль у цьому процес вiдiграла еволюцiя позитивiзму, який виступив у формi неопозитивiзму (М. Шлш, Л. Вiтгенштейн, Р. Карнап, О. Нейрат та ш.). Роздiлений на лопчний позитивiзм i лiнгвiстичний позити-вiзм, неопозитивiзм почав репрезентуватися аналггичною фiлософiею. У цьому контекстi безсумшвний iнтерес представляе дружба i творча сшвпраця Л. Вiтгенштейна i Дж. М. Кейнса. На останнього думки Л. Вгггенштейна не просто вплинули, а й визначили характер його теори як дшсного креативного надбання для економiчноl науки. У неопозитивiзмi емпiрiя економiчного знання зберегла колишнш епiстемологiчний статус вихiдного елементу на-укового знання, чий змiст несе ютотну iнформацiю i в процес генези не шд-лягае деформуючому впливу наявних теоретичних систем. У рамках подаль-шого теоретичного дослщження по систематизаци економiчного знання - це "свого роду логiчнi атоми, виражеш у формi протокольних речень, як фжсу-ють данi спостережень i експериментiв. Сенс систематизащйно1 дiяльностi полягае у виясненнi причин того, чому змют протокольних речень, як таких, ко^ не вимагають подальшого пояснення кiнечних елементiв, виявляеться недостатшм для пояснення структури i властивостей цшсного об'екта" [6, с. 102]. Так сформувалася некласика i ствердилась некласична методолопчна рефлексiя.
Перехiд вщ класики до некласики - невимiрно бiльше, чим включення в науковий об^ констант, якi розмежовують масштаби природи як предмети освоення попереднього i наступного знання. "Некласику вщ класики вщок-ремлюе провалля, свггоглядний, загальнокультурний бар'ер, несумiснiсть якостi думки" [4, с. 452]. Тому перехщ вщ класично1 до некласично1 еконо-мiчноl теори потрiбно розумiти в сенс iнтенсивного i постiйного рефор-мiстського процесу "тектонiчного порядку". Вщбираючи, виокремлюючи iз тогочасного духовного середовища спiвзвучнi йому параметри, з силою "зва-лився" на традицiю, '^м'яв" И, ствердившись на И уламках новий, невщомий тип ментальностi. Шд впливом позитивютсько1, а надалi прагматистсько1, не-ореалютично1, сощал-дарвшютсько1 та шших методологiй утворилися вихщ-
т утворювальш складовi некласики, котрi визначили методолопчний каркас некласично1 економiчноl теори.
Як домшанту некласично1 науки i некласично1 економiчноl теори не-обхiдно видшити такi iдейнi лши: психоаналiз - мотив непрозорост суб'ективного, визнання наявност в ньому "затемнень", "ущiльнень", "пустот", яю потребують спецiалiзованоl рефлекси. Антитрансценденталiстськi психоаналiтичнi трактування суб'ективного привнесли модуляци у звучання гносеолопчно1 парти iнтерсуб'ективностi: останню стали розцiнювати не як заЫб, а як мету. На основi психоаналiтичного пiдходу формуеться психоло-гiзм, який живить некласику: 1) уявленням психолопчно очевидного, що до-сягаеться внаслiдок генетично-конструктивних i операцiональних процедур; 2) поняттям, яке безпосередньо спостер^аеться; iдеeю об'eктивностi (мтер-суб'ективностг) суб'ективних тзнавальних образiв, котра зумовлюеться способом 1хнього компонування (концептуальний плюралiзм). Так, представник маржиналiзму К. Менгер, розробляючи концепцiю блага, зазначав, що часто останш не мають цiнностi, а iншi, на яю не затрачено працi, мають велику цiннiсть, а рiзноманiтнi блага, на одш з яких затрачено багато, а на iншi - мало або зовЫм не затрачено пращ, мають однакову щншсть для людей, яю господарюють. Стверджуючи, що щншсть не е об'ективно притаманною благом властивютю, К. Менгер трактував останню як судження, яке мають шди-вщуальш учасники економiчного процесу щодо значимостi благ, якими вони можуть розпоряджатися для шдтримки 1хнього життя i добробуту. Звщси учений дiйшов висновку, що "щншсть не юнуе поза свщомютю людей" [4, с. 512]. У цьому i полягае методологiчна позицiя психологiзму, до якого запо-б^ае австрiйський мислитель.
Спiвзвучною некласицi е феноменологiя, котра шдкреслюе можливос-т конструювання i конституювання дiйсностi iз суб'ективно1 спонтанностi. Те, що К. Менгер називав "юнцевою iнтенсивнiстю" [1, с. 162], визначаючи щншсть як суб'ективну не лише за своею сутшстю, але i за своею доктриною особистост як самотворчо1 стихи. Методолопя самодiяльностi суб'екта тз-нання не тшьки руйнуе модель дзеркального копiювання дiйсностi, але силь-ним потоком вводить в ешстемолопю умонастрш активiзму: iндивiд як пучок вол^ цiлi, iнтересу самостiйно творить закони, привносить стандарти в природу: "свгт людини - арена буття, а не свгт буття - арена людини" [4, с. 453].
Для перспектив методолопчних дискурЫв некласики особливого зна-чення набувае вщхщ вiд наочностi, дух епатажу, боротьба з усталеним, опора на умовшсть. Iдейнi лши модерну i некласики збiгаються буквально: штенци на ревiзiю вiчних iстин, релятивiзацiю стандарт, екзистенцiалiзацiю ситу-ацiй, поеднання ютини iз суб'ективним поглядом на свгт, визнання ушкаль-ностi особистiсного бачення, самощнност вибраностi систем вiдрахунку, за-перечення дзеркальностi, прямолiнiйностi вектору вщ реальностi до И зобра-ження i розумiння; iдея самовиразу - зумовлена новими завданнями iндивiда установка не на зовшшнш, а на внутршнш свiт (роль суб'екта в тзнанш, акцент об'ективно-iдеальних ракурЫв знання); зрощення реального i нереального в И (дшсносл) образотворчих реконструкщях. Як зазначав австрiйський економют, прибiчник маржиналiзму Ф. фон Вiзер, "виробник повинен умiти
в кожному окремому випадку скласти думку про те, у якому обсязi бере участь у створенш доходу кожний iз багатьох взаемоддачих виробничих за-собiв, вiн мае бути здатним визначити, яка частина цшого продукту завдячуе вщповщним засобам виробництва" [1, с. 435-436]. Тобто перше мюце посщае iндивiдуально-суб,ективний чинник.
Стереотипи шструментальност привносить прагматизм. Для нього властивi вимога ефективностi, свободи пошуку, волевиявлення (актившсть суб'екта пiзнання). За низкою св^оглядних i методологiчних посилок прагматизм спорщнений з неопозитивiзмом. Методолопчна позицiя прагматизму визначила чiтку орiентацiю некласично! економiчноi теорii на практичний результат сво!х положень. Кредо прагматизму висловив один з його засновни-юв У. Джеймс: "Рацюнашзм прилiплюеться до логiки i до небес. Емтризм прилiплюеться до зовтштх почуттiв. Прагматизм же готовий рахуватися i з мiстичним досвiдом, якщо вiн мае практичнi наслiдки... 1стиною прагматизм визнае те - i це единий його критерш iстини - що краще всього "працюе" на нас, веде нас, що краще всього шдходить до кожно! частини життя i поедна-но iз всiею сукупнiстю нашого досвщу, - причому нiчого не повинно бути пропущено. Якщо релтйш ще! виконують цi умови, якщо, зокрема, виявить-ся, що поняття про Бога задовольняе !м, то на якш пiдставi прагматизм буде заперечувати буття Боже? Для нього це буде просто безглуздям, якщо визна-ти "неютинним" поняття, таке плщне в прагматичному вiдношеннi. Невже для прагматизму може бути який-небудь шший вид ютини, як не подiбна зго-да з конкретною дшсшстю?" [3, с. 44]. Вироблена в прагматизмi концепцiя iнструментального методу (Дж. Дью!) вiдзначена реабiлiтацiею цшшсних ас-пектiв наукового пiзнання, ствердженням важливого значення практично! за-щкавленосл i суб'ективного вибору дослiдника, а також радикальним загаль-нотеоретичним положенням, зпдно з яким пiзнання - це насамперед шстру-мент перетворення (звщси i назва методу) небажано!, несприйнятливо!, не-визначено!, проблемно! ситуаци в таку, котра стае сприйнятливою, зрозумь лою i бажаною для людини.
Для економiчноi теорii це мало дуже важливе значення. Людина, зпдно з Дж. Дью!", опинившись у важкш для не!" ситуаци, змушена вирiшувати проблему: яким чином дiяти (робити вибiр, визначати лшш поведiнки). Ви-хiд iз ситуацii, яка виникла, може бути знайдений на шляху !! перетворення, що знову ставить людину перед бшьш конкретною проблемою: який шлях творення наявно! ситуаци найбшьш сприятливий? Економiчна реальнiсть весь час ставить перед таким вибором, i тому потрiбно пiдприемцю, суб'екту економiчноi дiяльностi постiйно визначати для себе найсприятливiшi шлях i перспективи цiеi дiяльностi, результатом яко! повинна стати корисшстъ, ви-года. Ми живемо у свт реальностей, яю можуть бути як нескшченно корис-нi, так i нескiнченно шкiдливi: iдеi, котрi вiдкривають нам, чого можна очшу-вати вiд цих реальностей, розглядаються на цьому першому рiвнi перевiрки як iстиннi iдеi, досягнення подiбних iдей - це один з перших обов'язюв людини. Володшня iстиною не е тут певна самоцшь; воно лише попереднiй заЫб для задоволення iнших життевих потреб... Практична цшшсть iстинних щей спочатку витжае вiд практично! цшнос^ для нас !х об,ектiв" [3, с. 101]. Та-
ким чином, для шдприемця, eK0H0Mi4H0r0 дiяча проблемна ситуащя ох]плюе, з одного боку, елементи об'ективного характеру, з шшого - думки, намiри, цiлi, штереси та iншi прояви активностi, залучено1 в господарську дiяльнiсть людини. Для того, щоб правильно зорiентувалися у ситуаци, котра виникла, що постшно демонструе економiчна реальнiсть, i тим бшьше цшеспрямова-но, з користю для себе ïï змiнити, необхщт знання (iстини) про елементи об'ективного характеру. ïx здобувають у процес дослiдження i в практичнiй економiчнiй дiяльностi.
Загальну модель такого дослщження розробив Дж. Дьюï, який видшив в нiй п'ять основних елемент1в псиxологiчного, процесуального i предметного характеру: вщчуття утруднення; його визначення i визначення його меж; уявлення про можливост виршення; його розвиток шляхом мiркувань про вiдношення уявлення; подальшi спостереження, спрямованi на його прийнят-тя або вiдxилення. У перюд формування цiеï методологiчноï позици прагматизму одночасно вiдбувалося становлення економжи нового типу i вщповщ-ного 1'м ринку, зокрема ринку пращ. Вщбувалися кардинальнi змiни в оргаш-зацiï виробництва, наповнення його фаховим шженерно-техшчним персоналом, шдвищення ефективностi працi тощо, якi потребували ширшого спектру пiдxодiв до динамiчного розвитку iндустрiальноï економiки.
Враховуючи методолопчну парадигму прагматизму, фундатор неок-ласично1' економiчноï теорiï А. Маршалл (1842-1924) вважав, що "економiчна наука займаеться вивченням того, як люди юнують, розвиваються i про що вони думають у своему повсякденному житл", i тому предметом ïï досль дження е "головним чином ri спонукальнi мотиви, якi найстiйкiше i найсиль-нiше впливають на поведшку людину в господарськiй сферi ïï життя" [8, с. 69]. Це було результатом спостережень економiчноï ситуаци, яка утворила-ся в цей перюд розвитку некласичноï економiчноï науки.
Детальне розроблення методологiчниx принципiв прагматизму охоп-лювало акценти на емощйшсть, несподiванiсть у сприйняттi невизначеноï ситуаци. Вона двозначна, повна суперечливих тенденцш, але все-таки ïï невиз-начешсть досить специфiчна (обмежена) для того, щоб суб'ект економiчноï дiяльностi мав можливiсть розумно (прагматично) осмислити природу еконо-мiчного буття. "Економют нiколи не повинен випускати з уваги можливост практичного застосування результата економiчниx дослiджень", - писав А. Маршалл. Водночас вш зазначав, що науковi дослiдження мають будува-тися з виявлення сутност таких категорш, як капiтал, грошi, економiчна свобода, економiчна конкуренцiя тощо. Кожне, всяке багатство "складаеться . .лз речей, яю прямо чи опосередковано задовольняють потреби людини" [8, с. 97], - стверджував А. Маршалл.
Розмiрковуючи над сутшстю категорп "капiтал", мислитель виокре-мив двi ïï найважливiшi складовi: "Здатнiсть виробляти i здатшсть нагрома-джувати" [8, с. 144]. У цьому контекст на особливу увагу заслуговуе думка А. Маршалла про те, що здiбностi людини як засоби виробництва так само важлив^ як i будь-який шший вид кашталу. Вчений дшшов висновку, що мотиви, яю "змушують людину акумулювати капiтал у головi свого сина в про-цес навчання, "аналогiчнi мотивам, якi "керують нею при нагромадженнi ма-
терiального кашталу для сина" [9, с. 79]. Цим самим А. Маршалл спрямовуе сво" пiзнавальнi д^' на перетворення невизначено" ситуацiï (категорiя "катта-лу", сутнiсть якого вирiшували i визначали Bei економiсти того часу) в проб-лематичну, з'ясовуе ïï специфiчний характер, дослщжуе, що потрiбно зробити для подолання ïï невизначеность Уявлення про можливе вирiшення грун-туеться на доступних спостереженню характеристиках проблемно'' ситуаци i мютить вказiвку на ди (операцiï), якi приводять до бажаного результату. "Для плюралютичного прагматимiзму, - писав У. Джеймс, - ютина утворюеться всерединi всiх кшечних досвiдiв. Цi останнi спираються один на одного, але сукупнiсть "х - якщо тiльки iснуе така сукупшсть - не спираеться m на що... Немае шчого поза потоком дiйсностi, що забезпечуе ïï благополучний кшець i вихщ. Лише спираючись на сво" внутршш потенцiï, може свiт сподiватися на порятунок" [3, с. 129]. Але за умови зростання "вщдачГ людини у вироб-ництвi, оскiльки дедалi iстотними стають якостi людини правильно приймати ршення, оперативнiсть, обережнiсть i наполегливють у досягненнi мети [9, с. 84], - зазначав А. Маршалл.
Перехщ вщ того, що дано, до того, чого немае, пов'язаний з певним ризиком. Тому необхщним е критичний аналiз ще", спрямований на перевiр-ку ïï обгрунтованосп, визначення конкретно'' сукупностi, пов'язаш з нею д^', передбачення ïï можливо" потрiбностi чи непотрiбностi, вдалост чи невда-лостi. Показовим е акцент А. Маршалла на тому, що "самостшшсть i звичка кожного самому обирати свш власний шлях, вiра у власш сили; обачливють i разом з тим швидюсть у виборi рiшень та суджень; звичка передбачити майбутне i визначити курс дш з урахуванням далеких цшей" [9, с. 60] е чин-никами, як спонукають людей як до конкуренци, так i до сшвпращ. Щоправ-да, на його думку термш "свобода виробництва i шдприемництва", або "еко-номiчна свобода" е бiльш вдалим, оскшьки "не пов'язаний з моральними рисами добрими чи поганими, а вщображае той незаперечливий факт, що для торгiвлi та промисловост нашого часу характеры бiльше самостiйнiсть, бшь-ша передбачливiсть, бiльш твердий i вшьний вибiр рiшень" [8, с. 113]. У цьому положенш ми бачимо прямий методолопчний постулат прагматизму, сутшсть якого полягае у витлумаченш кожно'' думки, позицiï з узагальненням "на його практичнi наслiдки" [3, с. 26], як говорив У. Джеймс.
Важливим методолопчним принципом прагматизму е досвщна пере-вiрка ще" (гiпотези) шляхом спостережень або експерименту, внаслщок чого встановлюеться ïï щншсть: як засобу перетворення невизначено", невирше-но" (проблемно') ситуацiï у виршену. У цьому полягае сенс принципу Ч. Шр-са, згiдно з яким, для того, щоб досягнути "повно" ясностi про нашi думки про який-небудь предмет, ми повинш лише розглянути, яю практичнi наслщ-ки мiстяться в даному предмет^ тобто яких ми можемо очжувати вiд нього вiдчуттiв i до якого роду реакцш зi свого боку ми повинш шдготуватися. Наше уявлення про щ наслщки - як найближчi, так i вщдалеш - i е все те, що ми можемо уявити собi про цей предмет" [3, с. 27]. За умови, якщо це уявлення мае яке-небудь позитивне значення.
Послщовник позитивютсько" традици i прихильник прагматизму, який в його час набував дедалi бшьшо" популярности А. Маршалл, визнаючи труд-
ношд, яю стояли перед економiчною наукою в минулому, писав: "У нашому новому аналiзi здiйснюеться спроба поступово i в порядку експерименту ввести в полггичну економш, наскiльки дасть змогу досить рiвноправний характер матерiалу, тi методи наук про мат прирощення (якi звичайно назива-ють диференцiйним численням), яким людина прямо чи опосередковано зо-бов'язана переважаючою частиною свого панування над матерiальною природою, набутого нею в останнш час" [7, с. 55]. Проте цей анашз, його методо-лопя ще занадто молодi, i не встигли здобути досконалу термшологш. Однак не "пройде" i життя одного поколшня, як вирiшальна роль цього методу в об-меженш, але важливiй сферi економiчниx дослщжень, котрiй вiн цiлком шд-ходить, мабуть, перестане заперечуватися" [7, с. 55-56]. Без сумшву, враху-вання вЫх особливостей методологiчного пiдxоду зробило економiчну те-орiю А. Маршалла такою популярною, що i до сьогодш вона не втратила свого авторитету й актуальность
У методолопчнш концепци класикiв прагматизму було реалiзовано основнi iдеï Кембриджсько1' та Американсько1' економiчниx школ. Надалi представники неопрагматизму К. Льюю, У. Куайн, Н. Гудмен асимшювали фактично всю тематику й основш iдеï аналггично1" фiлософiï (неопозитивiз-му), що привело до певного звуження ïï первiсноï проблематики. У другш половит ХХ ст. методологiчнi принципи прагматизму переживали нове шдне-сення через споюйне осмислення головних iдей класичного прагматизму. Серед них: заперечення абсолютно достовiрниx основ наукового дослщження; заперечення неминучого зв'язку цих положень з позицш релятивiзму i скептицизму; заперечення установки "редуктивютського сщентизму" на абсолют-ний прiоритет природничо-наукового знання як стандарту обгрунтованост та лептимностц зняття жорсткоï демаркацiï мiж науковим i фшософсько-мето-дологiчним дослщженням внаслiдок культивування у фiлософiï "мис-ленневих прийомiв лабораторiï" (Ч. Шрс); заперечення меxанiстичного детер-мiнiзму й обгрунтування необxiдностi теоретико-методологiчного осмислення невизначеност та випадковостi; обгрунтування первинност iнтер-суб'ективних (соцiальниx) вимiрiв досвщу, мови i науки [2, с. 107-108].
До цього потрiбно додати низку щей, пов'язаних з осмисленням знання i вiри, знання i практики, сощальних i психолопчних умов пiзнавальноï дi-яльностi та шдготовки фаxiвцiв. "Полiтична економiя, або економiчна наука (Economics), - писав А. Маршалл, - займаеться дослщженням нормальноï життедiяльностi людського суспiльства: вона вивчае ту сферу шдивщуальних i суспшьних дiй, котра найтiснiшим чином пов'язана iз створенням i викорис-танням матерiальниx основ добробуту. Отже, вона, з одного боку, являе собою дослщження багатства, а з шшого - утворюе частину дослщження людини" [7, с. 59]. А це означае включення в процес економiчного шзнання рель гшних мотивiв, культурного життя i моральних можливостей. Усi цi пробле-ми входять "в компетенцiю економiчноï науки, i саме це складае головне i ви-ще призначення економiчниx дослiджень" [7, с. 61]. Все це ютотно розширя-ло рамки економжо-методолопчних дослiджень.
Фiлософiя економжи, проникнута в прагматизмi iдеею стирання жорстких розмежувань мiж наукою та шшими формами духовно-культурно-
го та економжо-теоретичного освоення реальностi, вiдзначена плюралютич-нiстю концепцiй, котру найбiльш наочно вона показала у зазначених концеп-щях Кембриджсько" та Американсько" шкш неокласично" економiки. Вщчув-ши свого часу сильний вплив рацюналютичних i сцiентистсько-орiентованих доктрин аналiтичноï фiлософiï, неопрагматизм, якого репрезентували У. Куайном, У. Селларсом, Х. Патнемом та iншi мислител^ зарезервував за економiчною теорiею достатньо розвинений рацiональний ресурс. Незважа-ючи на рiзнi вiдхилення, економiчна теорiя зберегла вiд прагматизму загаль-ну установку, вiдповiдно до яко" наука повинна бути конструктивним шстру-ментом захисту лiберально-демократичних цiнностей, протистояння цишзму та iншим формам вiдчаю, фундаменталiзму i тотальнiй критицi. "Економiчнi умови сучасного життя, незважаючи на "х велику складнiсть, в багатьох вщ-ношеннях постають бiльш чггкими, чим умови попереднiх часiв" [7, с. 62], зазначав свого часу А. Маршалл.
Поряд iз зазначеним впливом на економiчну методологш фшософи прагматизму, необхiдно окреслити i таю особливост некласично" науки зага-лом, як штегратизм: схема багатомiрноï, полiварiантноï дiйсностi, де цiле i частина самодостатш, володiють сувереннiстю, вони единосутшсш, однопо-рядковi, не проникають одна в одну; синергiзм - ефект самооргашзаци, конструктивно" ролi часу, динамiчноï нестабiльностi системи; xoni3M - анти-фундаменталiстський iнтелектуальний блок, який визначае штерпретащю дiйсностi до iерархiï цшсностей; антиспоглядалъшстъ - дiяльнiсний пiдхiд у виглядi орiентацiï не на репродукщю заданих структур, а на перетворення зовшшньо" стосовно до людини дшсносл, коли суб'ект виявляеться iманен-тно вплетеним у саму "тканину" науки - постановку, виршення обговорюва-них нею питань; релятивiзм - втшюе i закршлюе в знаннi щею межi значень як величин, так i способiв "х фiксацiï; доповнювалъшстъ - характеризуе свь доме використання в дослщженнях (спостереження, опис) груп взаемовик-лючних понять. Претендуючи на глибину, наукова теорiя, фокусуючись в ок-ремих фрагментах на деяких онтолопчних епiзодах, повинна вибудовувати загальну моза"'чну панораму подiй, яка створюеться на рiзних "сценiчних площадках" методом полiекрану; когерентн^тъ - синхронiзацiя рiзних i часто, як видаеться, непов'язаних подш, котрi накладаються одна на одну i вщ того посилюють або послаблюють розмiренiсть розвитку ситуаци; нелi-нтшстъ - авторегулящя, самодiяльнiсть, перехiд зовнiшнього у внутршне з вiдповiдним його перетворенням; топоси - об'екти з варiабельною тополо-гiею, де запускаеться "змшування" частин з цiлим, перехiд зовшшнього у внутрiшне; симетрiя - збагачуе арсенал дослщника принципами теоретико-групового тдходу [5, с. 455-463].
Особливий смисл для формування шновацшно" економiчноï методо-логiï мав перехiд вщ "буття" до "становлення", що означало появу еволю-цiйноï науки - глобального еволюцюшзму, унiверсальноï теорiï розвитку. Ï" безпосереднiми складовими е теорiя структур, модель вектора. Виникае ш-тертеорiя, в якiй приймаеться каскадний принцип органiзацiï, що проводить вихщну плюралютичну, пролiферацiйну установку: теорiя розгортаеться як пучок, серiал вiдносно самостшних моделей-описiв предметно" сфери. Став-
ка робиться не на конфронтацш, а на координацш m^^iB, яю забезпечу-ють широке об'ективне бачення [5, с. 470-471]. Зокрема, внаслщок перебору лопчно i фактично допустимих альтернатив.
Висиовки. Зазначеш методологiчнi особливостi некласично! науки безпосередньо (i опосередковано) впливали на формування не лише еконо-мiчноl теори, але i на економiчну методологiю. Через те в концептуальному абрис некласична економiчна теорiя виступае цiлiсним пластом духовностi, пiдготовленим глибокими щейними процесами на рубежi Х1Х - першо! чвер-тi ХХ ст., перюд бурхливого розвитку i ствердження iндустрiальноl стади розвитку сощуму. Так формуеться нова система економiчного знання, на ос-новi яко! виникае вiдповiдна 1и концепцiя методолопчно-теоретичного ос-воення дшсност^ принципово шша методологiчна рефлексiя.
Л1тература
1. Австрийская школа в политической экономии / К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Ф. Визер. - М. : Изд-во "Экономика", 1992. - 324 с.
2. Беристайи Р.Дж. Возрождение прагматизма / Р. Дж. Бернстайн // Вопросы философии. - 2000. - № 5. - 644 с.
3. Джеймс В. Прагматизм / В. Джеймс. - К. : Вид-во "Украина", 1995. - 284 с.
4. 1стор1я економ1чних вчень / за ред. В.Д. Базилевича. - К. : Вид-во "Знання", 2004. -
348 с.
5. Ильин В.В. Философия / В.В. Ильин. - М. : Изд-во "Академический проект", 1999. -
254 с.
6. Лукашевич В.К. Философия и методология науки / В.К. Лукашевич. - Минск : Изд-во "Соврем. шк.", 2006. - 536 с.
7. Маршалл А. Основы экономической науки / А. Маршалл. - М. : Изд-во ЭКСМО, 2008. - 256 с.
8. Маршалл А. Принципы экономической науки / А. Маршалл. - В 3-ох т. - М. : Изд-во "Прогресс", 1993. - Т. 1. - 384 с.
9. Маршалл А. Принципы экономической науки / А. Маршалл. - В 3-ох т. - М. : Изд-во "Прогресс", 1993. - Т. 3. - 346 с.
Скотный П.В. Экономико-теоретическое знание в методологических рефлексиях прагматизма
Исследован методологический аспект экономической теории, которая находится сегодня в центре внимания ученых--экономистов. Сосредоточив внимание на периоде формирования неоклассической экономической науки, автор показывает ее взаимосвязь с философией прагматизма, дискурс которой в то время приобрел признание и популярность. Так возникает принципиально новая парадигма экономического мышления.
Ключевые слова: неоклассическая наука, парадигма, политическая экономия, предмет, метод, методология, позитивизм, прагматизм, дискурс.
SkotnyiP.V. Economy - theoretical knowledge in the methodological reflection of pragmatism
The article deals with methodological aspects of economic theory, which is today in the focus of scientific economists. Focusing on the period of formation of neoclassical economics, the author shows its interconnection with philosophy of pragmatism, discourse of which gained confession and popularity in that time. So fundamentally a new paradigm of economic thinking arises.
Keywords: neoclassical science, paradigm, political economy, subject, method, methodology, positivism, pragmatism, discourse._
