CC BY
21
2. ЕКОНОМ1ЧН1 ПРОБЛЕМИ СУЧАСНО1 ЕКОНОМ1КИ ТА IX В1ДОБРАЖЕННЯ В ЕКОНОМ1ЧН1Й ТЕОР11
УДК 330.15 Проф. Ю.Ю. Туниця, д-р екон. наук - УкрДЛТУ
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧНА ДОКТРИНА В СУЧАСН1Й ЕКОНОМ1ЧН1Й ТЕОР11
Обгрунтовано сутшсть еколого-екож^чно! доктрини i доведено, що вона повинна стати невщ'емною складовою частиною еконошчно! теорн, а також важливим iнстрyментом господарсько! практики, спрямовано! на досягнення цiлей сталого роз-витку.
Ключовi слова: економiчна теорiя, еколо^, екологiчний ефект, екологiчнi ви-трати, еколого-економiчна ефективнiсть.
Prof. Dr. Yu.Yu. Tunytsya - USUFWT Еколого-економiчна доктрина в сучаснш економнчшй теорп
The essence of ecological-economic doctrine has been grounded and it has been proved that it has to become the essential part of the economic theory as well as an important instrument in economic practice that should be aimed at the achievement of steady development.
Еколого-економiчна доктрина зародилася в середиш 70-х рр. минуло-го столитя i дктала особливо штенсивний розвиток наприкшщ ХХ - поч. ХХ1 ст. Вона базуеться на принципах i методах економiчноí теорц, приклад-них економiчних дисциплiн, екологií та шших природничих наук.
Еколого-економiчна доктрина будучи складовою частиною економiч-но1 теорц, вимагае докорiнноí змiни сутностi i змiсту економiчних наук щодо вщображення ними екологiчного iмперативу.
Якщо предметом економiчноí теорií е вивчення проблем ефективного використання обмежених виробничих ресурсов та управлiння ними з метою досягнення максимального задоволення матерiальних та нематерiальних потреб людини i суспiльства, то предметом еколого-економiчноí доктрини е вивчення цих проблем з урахуванням екологiчних обмежень та розробка зага-льнометодологiчних пiдходiв в умовах еколопзацл всiх галузей економжи.
Екологiчний шператив повинен пронизувати нову економiчну теорiю, а економiчна теорiя враховувати екологiчнi вимоги. Таким чином, повинна вщбуватися екологiзацiя економiчноí теорц та шших економiчних дисциплiн i, водночас, економiзацiя екологií та шших природничих дисциплш.
Третiй чинник виробництва, який у класичнiй економiчнiй теорц (з часш Ушьяма Петп) називаеться "земля", а в сучаснiй неокласичнш економь чнiй теорií - " природш ресурси", повинен розглядатися у ширшому контекст - як " довкшля" . Така кторична трансформацiя цього ключового термiну еко-ном!чно1 теорií мае принципове значения i для еколого-економiчноí доктрини
i само!' економiчноí теорц, а також для практичных дш щодо пiдготовки та реатзацп стратеги сталого розвитку.
Виходячи з цього, пiд природокористуванням необхщно розумiти триединый процес ращонального використання, охорони та вiдтворення двоеди-них компонентов матерiального виробництва (еколого-економiчноí системи) - природного життевого довкшля i природних ресурсiв.
Триединiсть процесу - використання, охорони, вiдтворення двоеди-них компонентов еколого-економiчноí системи - природного життевого до-вшлля i природних ресурав - мае важливе методологiчне значения в еколо-го-економ!чшй доктринi. Цей постулат узгоджуеться з вимогами документов "Рiо-92" [1], рекомендациями доповiдi "Наше стльне майбутне" Мiжнародноí Комiсií з довкiлля i розвитку (комiсiя Брундтланд), схвалено1 Генеральною Асамблеею ООН у 1987 роцi [2], а також з шшими мiжнародно визнаними документами.
Протягом XX ст. взаемозв'язки та залежносп мiж людиною i природою зазнали глибоких змш. Якщо на початку столiття люди своею чисельнк-тю, техиологiями та масштабами дiяльностi не могли радикально змшити екосистему Землi, то на початку XXI ст. людство внаслщок зросло1 чисельнос-тi та стршкого зростання свое1 активностi спричинило серйозш, часто неспо-дiванi, змiни в атмосфер!, грунтах, водному середовищi, фауш i флорi та iнших компонентах довшлля. Цi змiни називаються екологiчними ефектами.
Еколопчний ефект - це будь-як змiни у просторi i часi якост! умов природного життевого довкшля, а також зм!ни кшькосп та якост! природних ресурсiв. Таш змши можуть мати як позитивний, так i негативний характер -полшшення або погiршения природних життевих умов, збшьшення або зме-ншення кшькосп та якост! природних ресурсов. Еколопчний ефект впливае або може вплинути у майбутньому на економiчнi результати матерiального виробництва i невиробничоо сфери.
Еколопчш ефекти, на наш погляд, можна охарактеризувати десятьма ознаками: за походженням; формою прояву; можливостями кшьккного вимь ру; характером взаемозв'язку з традицшним економ!чним ефектом; синхро-ннктю (настае одночасно з економ!чним ефектом або спостеркаеться постфактум); можливктю повернення до статус-кво; тривалктю дц; прогнозова-нктю - передбачуваний або непередбачуваний; масштабом дц - локальний, регюнальний чи глобальний; мотиващею - навмисний або ненавмисний.
Одне з фундаментальних понять еколого-економ!чноо доктрини - еко-логiчнi витрати, яга включають сукупнкть видаттв ! збиттв у сфер! не тшьки природокористування та охорони природи, але й у господарськш д!я-льносп в щлому. Еколопчш витрати складаються з власне видаттв ! збиттв, як! мають мкце в народному господарств! внаслвдок впливу на довкшля.
У процес! природокористування та шшоо господарськоо д!яльносп необидно враховувати дою об'ективного економ!чного закону неминучого зро-стання екологiчних витрат у сусшльному виробнищш. Цей закон було вщ-крито порiвияно недавно, у середин! 70-х рр. XX ст. Його обгрунтування впе-рше опублковано у 1975 р. [3].
Закон зростання еколопчних витрат сусп1льства (ЗЕВС) ввдобра-жае об'eктивнi причинно-наслiдковi взаемозв'язки мiж ршнем iнтенсивностi використання природних ресурсов на тш чи iншiй територií (акваторп), а та-кож ршнем забруднення довкшля (повиря, води, земель тощо) або iнших форм деградацп, з одного боку, i необхiднiстю адекватних компенсацiйних витрат на вдаворення доброякiсних умов довкiлля, з другого боку. Дiя закону ЗЕВС зумовлена тим, що жодне матерiальне виробництво, а також неви-робнича сфера життeдiяльностi людини не можуть функцюнувати без використання природних ресурав планети i без значного або незначного забруднення довкшля чи шшого деструктивного впливу на нього. Тому в процес розвитку людства, з дедалi бшьшим розширенням масштабов експлуатацií природних ресурсов i посиленням деструктивних змiн у довюлл^ об'ективно виникае необхiднiсть пропорцшного, щораз бшьшого витрачання коштш i матерiальних засобш на екологiчнi цш. 1гнорування дií цього закону призво-дить до погiршення якостi життевого довкшля, виснаження природних ре-сурав, а отже, необхiдностi нових еколопчних видаткш, ймовiрностi зростання еколопчних збиткш, а в результатi - до вщсутносп розвитку i до сощ-ально-економiчного зубожiння. I, навпаки, свщоме використання даного закону у сусшльнш практицi на планетарному, нащональному, регiональному i локальному ршнях дозволить пiдтримувати належний баланс мiж еколопч-ною та економiчною системами, забезпечувати сталий соцiально-економiч-ний розвиток сусшльства. Об'ективнiсть закону зростання еколопчних витрат сусшльства пiдтверджуеться багаточисельними науково перевiреними фактами, якi засвщчують сталий внутрiшнiй взаемозв'язок мiж штенсивнктю використання природних ресурсiв, якiстю довюлля та соцiально-економiчним розвитком.
Як i кожен об'ективний закон, цей закон буде дiяти до того часу, поки кнуватимуть причини - некомпенсоване використання природних ресурав та некомпенсованi деструктивш змiни в природному довкiллi. Зменшення його негативного впливу можливе шляхом оптишзацц взаемодл суспшьства i природи, що вимагае узгоджених дiй у планетарному масштабi з вiдповiдною замшою традицiйного економiчного критерда оцiнки результатов матерiаль-ного виробництва i невиробничо!' сфери iнтегральним критерiем еколого-економiчноí ефективностi.
Вiдповiдно до дií закону ЗЕВС, "еколопчш витрати" необхiдно вклю-чати в структуру виробничих затрат. Стаття "еколопчш витрати" у структурi витрат на виробництво продукцп та послуг може виконувати подвiйну функ-цiю. По-перше, превентивно впливати на господарську дiяльнiсть, яка супе-речить еколопчним шиеративам, тобто попереджувати еколопчно небажану господарську дiяльнiсть i стимулювати рацiональне використання, охорону та ввдтворення природних ресурсов. По-друге, бути джерелом поповнення щ-льових фондiв для фшансування охорони природи та освоения еколопчно безпечних технологiй.
Категорiя "еколопчш витрати" та закон зростання еколопчних витрат сусшльства дозволяють сформулювати основш принципи еколого-економiч-
но1 ощнки сталого природокористування та шших сфер господарсько1 д!яль-носп.
Ми пропонуемо видшити п'ять основних принципе еколого-економ!ч-но1 ощнки природокористування ! виробничо-господарсько1 д!яльносп лю-дини взагал!
Принцип комплексное^ кшьккного облшу ! варткно1 ощнки всх компонеипв природного життевого довкшля та природних ресурав на тш чи шшш територц або акваторп у íх взаемозв'язку.
Практичне значення цього принципу полягае у вимогах повного комплексного використання по-можливосп, вщтворення умов природного до-вюлля та природних ресурав на тш чи шшш територц (акваторп).
Принцип переваг або врахування дефщитносп окремих компонента та умов природного довкшля ! природних ресурсш.
Ввдповвдно до вимог цього принципу пор!вняно вищу опенку одержу-ють незамшш, нетранспортабельш умови довкшля та ресурси, а також умови та ресурси, як! е бшьш дефщитними (íх менше) порiвияно з шшими.
Принцип регюнально'1 диференщацп оцiнок, який передбачае р!з-ний ршень ощнки яккно однакових умов довкшля ! ресурав (ощнка у простор!).
Принцип динамiчностi абсолютних оцiнок в чае - передбачае роз-робку прогнозних ощнок, що враховують можлив! змши таких еколого-еко-ном!чних умов у майбутньому, як! можуть вплинути на стушнь дефщитносп як еколопчно1 системи в щлому, так ! окремого 11 компоненту (ощнка в час!).
Принцип врахування бумеранг-ефекпв (негативних еколопчних ефектш). Змкт даного принципу полягае в обов'язковому врахуванш в еко-ном!чних розрахунках та ощнках природокористування взаемного впливу виробничо-господарсько1 дОяльност! людини на довкшля ! ресурси, навпа-ки. Тобто маеться на уваз! необхщнкть розрахунтв безпосереднього, прямого економ!чного ефекту ! одночасно зворотного еколопчного ефекту вироб-ничо-господарсько1 д!яльност!
Одним з шструмеипв розв'язання проблеми вибору оптимальних варь анпв використання природних ресурав ! природного життевого довкшля ви-ступае об'ективний критерш ефективносп природокористування ! охорони природного довкшля, який повинен узгоджуватися з вимогами документа "Рю-92" та !ншими м!жнародними актами, а також з нащональним еколопч-ним законодавством.
Обов'язковий взаемозв'язок економiчного ефекту, який досягаеться в результат! виробничо-господарсько* д!яльносп, з екологiчним ефектом повинен вщображатися в штегральному еколого-економЫному ефект.
1нтегральний еколого-економ!чний ефект природокористування чи будь-яко1 iншоí господарсько1 д!яльносп являе собою алгебраíчну суму (плюс ! м!нус) двох р!зних за формами прояву ефекпв, як! досягаються, як правило, з р!зним лагом ! тшьки в окремих випадках одночасно: традицшно-го економ!чного (як правило, позитивного) ! еколопчного (позитивного або негативного).
1нтегральний еколого-економiчний ефект, який досягаеться при мМ-мальних витратах сусп1льно1 пращ i природного (екологiчного) потенцiалу, е важливим чинником орiентацií будь-яко1 економiчноí системи на забезпечен-ня принципу сталого розвитку. Критерieм ефективност1 функщонування економiчноí системи, орiентованоí на забезпечення вимог сталого розвитку, е максим1защя стткого в час ттегрального еколого-економ1чного ефекту.
Виробництво матерiальних благ з метою задоволення iндивiдуальних та сусшльних потреб, з одного боку, i прагнення до задоволення специфiчних потреб у належних, нормальних для життя еколопчних умовах - з шшого боку, стають домiнантною ознакою ново!' економiчноí категорií "еколого-еко-номiчна ефективнiсть".
В основi еколого-економiчного ефекту лежить чистий економiчний ефект виробничо-господарсько1 дiяльностi за мiнусом еколопчних витрат i втрат. Отже, поняття "еколого-економiчноí ефективностi" однаковою мiрою вщповдае законам розвитку суспiльства i природи.
Еколого-економ1чна ефективн1сть - це ввдношення величини штег-рального еколого-економiчного ефекту виробничо-господарськоí даяльносп до суми витрат живоí та уречевленоí пращ i живоí та неживоí природи.
Суть i змiст категорп еколого-економiчна ефективнiсть господар^^ дiяльностi можна сформулювати як виробництво максимальноí кiлькостi ма-терiальних благ i забезпечення доброяшсних умов природного життевого до-вюлля з мшшальними витратами сукупноí суспiльноí пращ i природного (екологiчного) потенцiалу. Такий шдхвд можна застосувати для об'ективноí оцiнки результатiв природокористування i господар^^ дiяльностi взагалi як на рiвнi нацiональноí економiки, так i на рiвнi окремих ц секторiв i пiдроз-дiлiв.
У зв'язку з цим пiдхiд до еколого-економiчноí ощнки природних ре-сурсiв, а також до ощнки умов природного довкшля i заходiв, спрямованих на збереження i полiпшення екосистем, повинен базуватися на обов'язковому врахуваннi загальних зв'язюв i взаемозалежностей, якi iснують в матерiаль-ному свiтi.
Сутнiсть еколого-економiчноí доктрини полягае у принципово вiдмiн-ному вiд традицiйного способi економiчного мислення, яке опираеться на внутршш, сутнiснi, об'ективнi причинно-наслiдковi взаемозв'язки мiж еко-номiчними результатами матерiального виробництва та його екологiчними наслiдками. З точки зору традицiйноí економiчноí практики, вимоги еколого-економiчноí доктрини е радикальними i викликають певний спротив. Ií заса-дничi принципи сприймаються далеко неоднозначно i будуть ще тривалий час дискусiйними.
Особливо проблематичними е тi положення еколого-економiчноí доктрини, яш пов'язанi з необхвдшстю додаткових витрат п1дприемств i фiрм на екологiчнi цiлi. Згiдно з постулатами традицiйноí економiки такi витрати вважаються екстернальними (зовнiшнiми). Еколого-економiчна доктрина, навпаки, нормативш екологiчнi витрати ввдносить до внутрiшнiх. Iнтерналi-зацiя еколопчних екстерналш в екологiчну систему буде непростим шляхом
переходу ввд антиекологiчноí економжи, яка суперечить принципам сталого розвитку, до еколопчно орОентованоо економши.
Яким би важким не був цей шлях, необидно зрозумии одну важливу ктину: якщо людство дшсно прагне досягти сталого розвитку, як це перед-бачено "Порядком денним на ХХ1 столтя", то воно повинно в!дмовитися ввд традицшного економ!чного мислення ХХ ст. ! перейти на вищий р!вень нового еколого-економ!чного мислення. Для цього необидно здшснити радика-льш економ!чш реформи, а також започаткувати шдготовку спещалкпв но-воо ери, спроможних поеднувати виршення проблем задоволення економ!ч-них потреб з еколопчними вимогами. Таких спещалкпв, як! могли б фахово розумии на всх мовах, у вс!х крашах св!ту необхвдшсть поеднання економь чних та еколопчних штересш для блага нишшнього ! майбутшх поколшь [4].
Першу спробу започаткувати шдготовку економкпв-еколопв здшс-нено в Украíнському державному лкотехшчному ушверситеп за результатами м!жнародного освиянського проекту "Економша довкшля ! природних ресурав", який фшансувався бвропейською освиньою фундащею за програ-мою ТЕМРИ8-ТЛС18. Проект виконувався протягом шести рокш у партнерство з провщними захвдноевропейськими ушверситетами - м. Фрайбурга (ФРН), м. Гент (Бельгк) та м. Падови (1татя).
Ця спещальнкть була внесена до Перелшу напряшв та спещальнос-тей в УкраМ за погодженням з Кабшетом МЫстр!в наказом Мшктерства освгги ! науки Украши № 1/10-1555 ввд 29.11.99 р. Вона ввшшла до Перелку шд номером 8.000010 "Економжа довкшля та природних ресурав" у напряш "Специф!чш категорп" за освггньо-квал!фшащйним р!внем - магктр. На сьо-годш вже здшснено перш! три випуски магктр!в з "Економжи довкшля ! природних ресурав".
Еколого-економ!чна доктрина вказуе шляхи створення системи еко-ном!чного стимулювання превентивного захисту природного життевого довкшля безпосередньо у процес виробництва, а також компенсацп неминучих еколопчних збиттв, що виникають об'ективно (без порушень природоохо-ронного законодавства) внаслщок д!яльносп виробничих ! комерцшних структур. Цим самим еколого-економ!чна теор!я вказуе шляхи досягнення цшей сталого розвитку [5].
Вона е свого роду новою вдеолопею, покликаною принципово змшити споаб мислення та дш людини у стосунках з природою.
Якщо люди у XXI ст. зумдать знайти шляхи вигiдноí сшвпращ з природою, якщо галузеве ! територ!альне виробництво на вс!х його крарх!чних р!внях (покомпонентно, репонально ! в цшому на планет!) досягне нового злиття з природними процесами, тод! песимктичш прогнози близькоí заги-бел! цившзацл внаслвдок забруднення довкшля ! виснаження природних ресурсов можуть виявитися не настшьки загрозливими ! не обов'язково неминучими.
Нове еколого-економ!чне мислення повинно радикально змшити про-цеси ! негативш тенденци, яш призводять до щораз активнiшоí (шода пом!т-ноí, а часто - ! непомерно]) деградацп природного життевого довкшля ! ви-
снаження природних pecypciB. Для цього необхщно вiдпрацювати життездат-ну реальну систему eкономiчного стимулювання eкологiзацií виробничих i комерщйних процесов на нацiональномy i загально-планетарному ровнях. Без eкономiчних стимулов i вiдповiдноí правовоо бази (кодифжованого нацюналь-ного i мiжнаpодного еколопчного права) неможливе досягнення позитивних eколого-eкономiчних ефектав, а отже неможлива гарантия сталого розвитку.
На пiдcтавi сказаного можна зробити таю висновки.
Еколого-eкономiчна доктрина е складовою частиною сучасноо еконо-мiчноí тeоpií. Положения eколого-eкономiчного вчення про еднicть економь чноо i природноо систем, ох взаемоввдносини, залeжноcтi i пpотиpiччя повиннi пронизувати вci ключовi роздали eкономiчноí теорц. Економiчна тeоpiя ХХ1 cтолiття буде удосконалюватися, кр1м iншого, шляхом еколопзацц cвоíх по-ложень i постулатов, що сприятиме поглибленню тeоpií сталого розвитку, ц вталення в cycпiльнy практику.
Еколого-eкономiчна доктрина е i теоретичною основою прикладноо науковоо i навчальноо диcциплiни - eкономiки природокористування. Воно вiдpiзняетьcя вiд eкономiки природокористування тим, що eкономiка природокористування до^джуе пpикладнi аспекти взаемодл сусшльства i приро-ди, а eколого-eкономiчнe вчення - тeоpeтичнi. Спiввiдношeния еколого-еко-номiчноí доктрини з eкономiчною тeоpiею та eкономiкою природокористування вимагае подальшого науково доcлiджeния. Такi до^дження повиннi вестися cпiльними зусиллями ушверситетсько1 та акадeмiчноí науки.
Подальший розвиток eколого-eкономiчного вчення та поширення йо-го впливу на практику мусять бути пiдкpiплeнi правовою наукою. Для прак-тичноо peалiзацií положень eколого-eкономiчного вчення необидно розроби-ти нову концепцда мiжнаpодного та нацiонального еколопчного права, а та-кож концепцда ввдповвдних iнcтитyцiйних змiн.
Лiтература
1. Програма дш "Порядок денний на ХХ1 столтя". Ухвалена конференщею ООН з навколишнього середовища i розвитку в Pio-де-Жанейро (Самгг "Планета Земля", 1992 р.). - ВГО "Украша. Порядок денний на ХХ1 стол^тя", 1нститут сталого розвитку, Кшв, 1нтелсфера, 2000, 359 с.
2. Our Common Future. World Commission on Environment and Development. Oxford New York. Oxford University Press, 1987, 313 p.
3. Тупыця Ю. Ю. Природоохранные затраты в общественном производстве. -Тезисы докладов и выступлений на республиканской научной конференции "Экономические законы и механизм хозяйствования развитого социализма". Издание Киевского государственного университета им. Т. Шевченко. Киев, 1975. - С. 37-42.
4. Tunytsya Yuriy. Environment and Development in Transitional Countries: a Ukrainian Perspective on Training in Environmental and Natural Resource Economics. Heslington, York, 1999, Y010 5DD, 60 p.
5. Туниця Ю. Ю. Еколопчна економш як методолопчна основа стратеги сталого розвитку. Наукова доповщь. Препринт. Л^в. УкрДЛТУ, 2002, 34 с.
