CC BY
52
Таке мислення можна назвати екологiчним, i його необхщно розвивати у та в iнших людях. Воно полягае в усвiдомленнi того, що ми - особливе творiння Боже. Господь дарував нам особливу вщповщальшсть - Землю i все, що на нш, щоб ми доглядали i дослiджували 11. Свое завдання ми зрозумши не-вiрно, i варварським ставленням до планети спричинили глобальну екологiчну катастрофу. Ми вщвернулись вiд мудростi Божо1, вiд Його порад i настанов, i, як наслщок, отримали забрудненi рiчки, грунти, повiтря, хвороби i глобальнi катастрофи. Деякi наслiдки деградаци неможливо m зупинити, нi вiдновити. Але е змога покращити стан довкiлля, коли змшити ставлення до проблеми i сформувати висок моральнi принципи у ставленш до довкшля. Формування такого типу мислення повинно вщбуватися на вшх етапах розвитку особистосп: вiд немовляти до поважного старця. I особливу роль у цьому процес повинна вщграти спецiальна еколопчна освiта, яка впроваджуеться у багатьох закладах освгги для всiх спещальностей та спецiалiзацiй у ВЗО Украши та за кордоном.
Лiтература
1. Castignone S. (a cura di), Etica ambientale, Atti della Giornata di etica ambientalista, Guida Napoli, 1992.
2. Quinzio S., Perchffla tolleransa non basta, "Biblioteka della Liberta", 1987, 99, pp. 77-81.
3. Rawls J., A theory of justice, the Belknap Press, Cambridge (Mass.), 1971.
4. Reale G. - Antiseri D., Il pensiero occidentale dalle origini ad oggi, 3 vol., La Scuola, Brescia, 1983.
5. Remotti F., la tolleranza verso i costumi, Viano C.A. (a cura di), Teorie etiche contenpo-ranee, Boringhieri, Torino, 1990, pp. 165-185.
6. Rodota S., Tecnologie e diritti, Il Mulino, Bologna, 1995.
7. Ross D., Foundations of ethics, The Clarendon Press, Oxford, 1939.
8. Ross D., The right and the good, Oxford University Press, Oxford, 1930.
УДК 504.062+351.9 Ст. наук. ствроб. Н.1. Хумарова, канд. екон. наук -
1н-т проблем ринку та економiко-екологiчних дослджень НАН Украти
ЕКОЛОГ1ЧН1 Ц1ЛЬОВ1 ПРОГРАМИ У СИСТЕМ1 ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Визначено мюце еколопчних цшьових програм у racreMi державного регулюван-ня природокористування. Виявлено переваги та недолши впровадження i рeалiзащi програмно-цiльового тдходу щодо реашзацп еколопчно'1' полiтики на державному рiвнi.
Ключов1 слова: еколопчш цiльовi програми, програмно-цiльовий пiдхiд, еколопчна пол^ика, сталий розвиток.
Senior research worker N.I. Khumarova - Institute of market problems and
economic & ecological research, National Academy of Sciences of Ukraine
Purpose ecological programs in the system of government regulation
of environment use
The role of ecological purposed programs at the system of state environmental regulation was defined. Were defined the merits and demerits of inculcation and realization of program purposed approach to realize of ecological policy at the state standard.
Keywords: Ecological purposed programs, program-purposed approach, ecological policy, stable development.
Поступове прямування економiчних перетворень спричиняе необхщ-шсть пiдвищення ефективностi державного регулювання природокористу-вання на засадах сталого розвитку та забезпечення еколопчно! безпеки. Су-часний етап розвитку важелiв еколопчного регулювання мае вщдзеркалюва-ти прагнення сусшльства до ре^заци концепци сталого розвитку, бути орiентованим на координащю природоохоронних зусиль на мiжгалузевих та мiжсекторних засадах. Необхiдно також створити умови для штегрованого пiдходу до досягнення високого рiвня як соцiально-економiчного, так i еко-логiчного добробуту сусшльства.
В основi ново! еколопчно! стратеги соцiально-економiчного розвитку Украши серед шших нарiжних принципiв мае бути принцип ращонального та збалансованого, за критерiем кiнцевого еколого-економiчного ефекту, поед-нання державних i ринкових, адмшютративних та економiчних механiзмiв i важелiв регулювання екологiчних вiдносин, природокористування та приро-доохоронно! дiяльностi на нащональному, регiональному i мiсцевому рiвнях управлшня [1, с.13].
Серед найбiльш дiевих та таких, що вiдповiдають наведеному принципу напрямюв державного регулювання збалансованого регюнального розвитку, використання i охорони природних ресурсiв в умовах обмежених матерь альних ресурЫв, е екологiчнi цiльовi програми (ЕЦП). ЕЦП е шструментом еколопчно! полггики, що реалiзуеться на рiзних рiвнях державного управлш-ня - вщ мiкроекономiчного (екологiчнi програми пiдприемств) до мунщи-пального, регiонального, загальнодержавного i глобального (мiждержавнi екологiчнi програми).
Зпдно з Законом Украши "Про охорону навколишнього природного середовища", державнi еколопчш програми створюються з метою проведен-ня ефективно! та цшеспрямовано! дiяльностi Украши стосовно оргашзаци i координаци заходiв щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення еколопчно! безпеки, ращонального природокористування i вщ-творення природних ресурЫв на перспективу.
Необхiднiсть розвитку, удосконалення i розширення повноважень да-ного iнструменту обумовлено Законом Украши "Про державнi цiльовi програми", зi статтi 3 цього Закону випливае, що ЕЦП - самостшний напрямок державних цшьових програм, метою яких е здшснення загальнодержавних природоохоронних заходiв, попередження катастроф екологiчного характеру i лiквiдацiя !хшх наслiдкiв. Законодавець передбачае також можливiсть вирь шення проблем регiонального розвитку, що мають державне значення.
Вiдповiдно до цього у проект "Положення про порядок розроблення та виконання екологiчних цшьових програм" наведено таке: еколопчна цшьова програма - це комплекс взаемопов'язаних природоохоронних завдань та захо-дiв, як спрямованi на розв'язання нагальних екологiчних проблем з метою по-лiпшення спiвiснування природних екологiчних систем i суспiльства, та узгод-жеш за термiном виконання, складом виконавщв i ресурсним забезпеченням.
Класифжаци шструменлв еколопчно! полiтики розроблено як вггчиз-няними, так i зарубiжними дослщниками [2, 3], що видiляють еколопчш про-
грами як ÏHCTpyMeHT, який мае змшану природу i якому притаманнi й адмь нiстративно-контрольнi та eKOHOMi4Hi важелi управлiння.
До адмшстративно-контролъних важелiв належать: чггке визначення цiлей; орiентацiя на отримання кiнцевого результату з призначенням термшв виконання та вiдповiдальних оЫб за це виконання i оперативний контроль за виконанням ЕЦП.
До економЫних важелiв належать: широкий спектр фшансування; еко-номiчне стимулювання участ та виконання планових цiлей (завдань); надан-ня самостiйностi у пошуках найбiльш ефективних екологiчних рiшень, у тому чи^ створення спецiалiзованих фондiв програм; використання механiзму еколопчного страхування цiльовоï програми тощо.
ЕЦП, на наш погляд, мають також риси, як можуть характеризувати ïx як iнструмент "морального впливу та переконання", тому що тд час роз-роблення ЕЦП (вiдповiдно до Закону Украши "Про державт цiльовi програми") громадськiсть залучаеться до ïï пiдготовки шляхом оприлюднення про-ектiв державних екологiчниx програм для ïx вивчення громадянами, тдго-товки громадських зауважень та пропозицiй щодо запропонованих проектiв, проведення публiчниx слухань стосовно еколопчних програм, також виконання програм висвгглюеться засобами масовоï iнформацiï, що створюе у суспiльствi небайдужiсть до екологiчниx проблем. Своею чергою, ЕЦП, метою яких е тдвищення рiвня екологiчного виховання, навчання i осв^и, без-посередньо виступають як зазначений iнструмент.
Серед головних цiльовиx установок забезпечення еколопчно1" безпеки нашо1' держави е: задоволення потреб сусшльства у життево важливих ресурсах та природних умовах вщповщно1" якостi i кiлькостi; забезпечення (збере-ження) вiдтворення цих ресуршв та вiдновлення сприятливих екологiчниx умов для населення; попередження ризиюв попршення яюсних та кiлькiсниx параметрiв природно-ресурсного потенщалу та виникнення загрози для здо-ров'я населення, зниження рiвня екологiчного ризику до приемного з бюлопч-них, санiтарно-гiгiенiчниx, економiчниx, технолопчних та iншиx позицiй; забезпечення пол^ично1", правово!', теxнологiчноï, економiчноï та науково!" здат-ностi держави вирiшувати питання задоволення потреб у природних ресурсах народного господарства, попередження вЫх видiв збиткiв; забезпечення захис-ту природних ресуршв на сушi, в рiчковиx та морських басейнах [4, c.175-176].
Враховуючи це, ЕЦП мають бути спрямоваш не тшьки на розв'язання нагальних екологiчниx проблем, а й на створення, вiдновлення та шдтримку природних екологiчниx систем у сташ, сприятливому для забезпечення життеда-яльностi населення, що стимулюватиме подальше його покрашення. Тому що, вважаемо, чим актившше виявлення позитивних тенденцiй у проведеннi еколо-гiчноï полiтики на всix управлiнськиx рiвняx, тим бiльшi верстви населення та рiзноманiтнi ресурси залучаються в щ процеси i створюють умови для процесу подальшого безперервного вiдтворення навколишнього середовища.
Залежно вiд рiвня значущост ЕЦП подiляють на: загалънодержавш -програми, яю спрямованi на розв'язання найважливших комплексних загаль-нодержавних еколопчних проблем, виходячи з довгострокових прюритетв
охорони довкшля; державш - програми, метою яких е розв'язання окремих екологiчних проблем багатогалузевого або мiжрегiонального характеру, а та-кож запобiгання катастрофам еколопчного характеру та лiквiдацiя !х наслщ-кiв, що потребують державно! шдтримки; галузев1 - програми, якi формують-ся для розв'язання екологiчних проблем в окремих галузях господарства та впровадження природо-ресурсозбер1гаючих технологiй на шдприемствах цих галузей; регюналъш - програми, як включають завдання та природоохоронш заходи щодо вирiшення екологiчних проблем, яю поширюються за межi од-нiеl адмiнiстративноi областi; м1сцев1 - програми, що складаються iз завдань та природоохоронних заходiв, якi реалiзують в межах окремих адмшютратив-но-територiальних одиниць.
Вiдповiдно до часу проведення ЕЦП можна подшити на довгостроко-вi, що розробляються на перюд бiльше п'яти рокiв; (наприклад: Програма ви-конання Конвенци про заборону розроблення, виробництва, накопичення i застосування х1м1чно! збро! та про 11 знищення на 1999-2008 рр.; Загальнодер-жавна програма формування нацiональноi еколопчно! мережi Укра1ни на 2000 - 15 рр.; Державна програма "Л1си Украши" на 2002 - 15 рр.), середньо-строковi на перюд до п'яти ротв (наприклад: Загальнодержавна програма поводження з токсичними вщходами (2000-05 рр.)) та середньостроковi на перюд до п'яти ротв з прогнозом на п'ять та бтьше ротв (наприклад: Комплексна програма захисту вщ шюдливо! ди вод сшьських населених пун-кт1в i сшьськогосподарських угiдь в Украш у 2001-05 рр. та прогноз до 2010 р.; Комплексна програма протипаводкового захисту у басейш р. Тиси у Закарпатськш обл. на 2002-06 рр. та прогноз на 2015 р.).
Впровадження та поширення використання ЕЦП у системi державного регулювання рацюнального природокористування та забезпечення еколо-пчно! безпеки буде ефективним завдяки особливостям, що !м притаманш. До найголовшших, на наш погляд, належать:
• визначення та спрямоватсть всх стадш управлiнськоi д1яльност1 на досяг-нення чiтко зазначеноi програмноi мети; мета мае бути конкретизована у ввд-повiдних якiсних та кшьшсних показниках, а не у загальних, таких як "полш-шити", "збшьшити", "покращити" та iн.;
• встановлення вiд початку до завершення виконання програми вщповвдаль-ност цшьових оргатзацшних ланок за ефективнiсть заходiв i робiт, що вико-нують як у строки виконання, так i у часи ресурсного забезпечення;
• визначення всх видiв ресурсiв, потрiбних для реалiзацii завдань та заходiв щодо програми з ранжируванням за !х прiоритетнiстю;
• поеднання i координация д1яльносп рiзних галузевих та територiальних ланок управлiння, в тому чи^ й через Координащйну раду;
• забезпечення об'еднання мiжгалузевих та мшсекторальних iнтересiв у вирь шеннi територiальних проблем;
• зосередження та концентрация уваги на результатах, що мають бути одержанi; чтке уявлення про результат збiльшуе варiантнiсть залучення всх видв ресурсш.
За даними Мшютерства охорони навколишнього природного середо-вища, станом на друге швр1ччя 2005 р. еколопчних програм нараховують 42 - загальнодержавних, державних та нацюнальних, вщповщно на р1вш ре-
потв кiлькiсть цих програм значно збшьшуеться. Зазначимо, що активне зат-вердження програм цiльовоï екологiчноï спрямованостi почалось з 2000 р., серед програм можна видшити такi як: Загальнодержавна програма розвитку водного господарства (2002 р.), що поеднала виконання п'яти комплексних програм, спрямованих на полшшення стану водних ресурЫв та пов'язаних з цим еколопчних проблем; Загальнодержавна програма формування нащ-ональноï екологiчноï мережi Украши на 2000-15 рр. (2000 р.); Загальнодержавна програма охорони та вщтворення навколишнього середовища Чорного i Азовського морiв (2001 р.); Державна програма "Люи Украши" на 2002 -15 рр. (2002 р.); Загальнодержавна програма розвитку рибного господарства Украши на перюд до 2010 р. та ш.
При цьому, як свщчить практика, бшьшу частину програм не викону-ють, програми дублюють одна одну i тому потребуе проведення перегляду, ревiзiï та вiдповiдноï систематизаци. Деяю програми згодом втрачають акту-альшсть, але не з приводу виршення екологiчноï проблеми, а через застарь лiсть меxанiзмiв ïx реалiзацiï та з багатьох шших проблем. Так, наприклад, затверджена Постановою Верxовноï Ради у 1994 р. Програма перспективного розвитку заповiдноï справи в Укра1ш ("Заповедники"), термiн дiï якоï понад 10 роюв, й досi е актуальною, але значну юльюсть заxодiв та завдань, закла-дених у програм^ не було виконано зовшм або виконано частково через вщ-сутнiсть меxанiзмiв щодо ïx виконання та обмежешсть фiнансовиx ресурсiв. На наш погляд, деяю заходи цiеï програми потрiбно реалiзувати в межах За-гальнодержавноï програми формування нацiональноï екологiчноï мережi Ук-раïни на 2000 - 15 рр. (Закон Украши №1989-111 вщ 21.09.2000 р.).
Незадовшьний стан справ склався й з реалiзацiею заxодiв, спрямованих на лшвщащю загрозливоï ситуацiï, що склалася внаслiдок пiдтоплення, та з нечггким забезпеченням попередження його виникнення в майбутньому. Чинне законодавство дае змогу виршувати щ питання, врегульоваш Законами Украïни "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про страхування", Водним кодексом Украши, а також: Загальнодержавною прог-рамою розвитку водного господарства, в тому чи^ Комплексною програ-мою захисту вiд шкiдливоï дiï вод сiльськиx населених пунктв та сшьсько-господарських угiдь в Укра]_ш у 2001-05 рр. та прогнозом до 2010 р.; Комплексною програмою розвитку мелюраци земель та полшшення еколопчного стану зрошуваних та осушених упдь у 2001-05 роках та прогнозом до 2010 р.; Комплексною програмою першочергового забезпечення сшьських населених пунклв, що користуються привiзною водою, централiзованим во-допостачанням у 2001-05 рр. i прогнозом до 2010 р.; Комплексною програмою лжвщаци наслщюв шдтоплення територш у мютах i селищах Украши.
Поряд з цим, вимоги законодавства не дотримуються, затверджеш програми реалiзуються вкрай незадовшьно, а заходи, що здшснюються, спря-мованi, головним чином, на лшвщащю наслiдкiв пiдтоплення, а не на запобь гання йому. Економiчний меxанiзм реалiзацiï програм не забезпечуе ïx системного та ефективного виконання. Фшансування затверджених програм здшснюеться переважно з Державного бюджету Украши в обсягах, що не пе-
ревищують 10-15 % вщ передбачених щор1чних витрат. Недостатньо вико-ристовують кошти з мюцевих бюджет1в, не розроблено фшансов1 мехашзми залучення кредит1в, шших джерел фшансування [5, с.13-14].
Загальний анал1з зазначених програм свщчить про обмежешсть вико-ристання програмно-цшьового шдходу до розроблення програм. Виконання багатьох з них стримуеться, насамперед, через:
• недостатню ощнку масштабiв поставленоi мети, розв'язання бшьшосп еколо-гiчних проблем потребуе ретельного наукового обгрунтування;
• спрямоватсть завдань, що вирiшуються за програмою безпосередньо на ш-нуючi проблеми, а не на !х упереджувальт заходи;
• вiдсутнiсть едино! методологи формування екологiчних програм, що ускладнюе розробку, впровадження й узагальнення результатов та прогноз на перспективу;
• обмежешсть нормативно-законодавчого та науково-методичного забезпечення еколопчних програм;
• недосконалють органiзацiйно-економiчного механiзму виконання програмних заходiв;
• неузгодженiсть програм екологiчноi спрямованост мш собою;
• невпорядкованiсть регулювання, надходження й використання фiнансових ресуршв, а також обмеженiсть державного фшансування та нерегуляртсть фiнансових надходжень з шших джерел;
• неналежний рiвень контролю, особливо на заключних етапах реалiзацii ЕЦП, та роз'еднанiсть контролюючих органiв територiального i галузевого управ-лiння й багато iншого.
Зазначимо, що, зпдно з Законом Украши [6], фшансування цшьових програм здшснюеться за рахунок кошт1в: державного та мюцевих бюджет1в; фонд1в охорони навколишнього природного середовища; виконавщв програм; позабюджетних фонд1в та громадських оргашзацш, як можуть бути ут-вореш для сприяння реал1заци ЕЦП; кредит1в банюв; м1жнародних фшансо-вих оргашзацш; шоземних швестор1в; шших джерел, не заборонених законо-давством Украши. Грошов1 кошти на виконання завдань та заход1в ЕЦП також можуть надходити вщ страхових фонд1в, цшьових внесюв, пожертв, бан-ювських позик тощо. Водночас, практика впровадження ЕЦП свщчить про те, що фшансування здшснюеться частково за державш кошти мюцевих бюд-жет1в, а також за кошти шдприемств-виконавщв програмних заход1в. При цьому варто зазначити, що при неповному фшансуванш запланованих захо-д1в, вщповщно не вщбуваеться { !х повна реал1защя, що в результат! призво-дить до розпорошення уЫх вид1в використаних ресурЫв.
Державним фондом охорони навколишнього природного середовища, зпдно з Законом Украши "Про державний бюджет Украши на 2005 р.", на фь нансування 11 бюджетних програм у 2005 р. передбачено у сум1 80395,9 тис. грн., вщповщно у 2004 р. передбачалось фшансування у сум1 73430,4 тис. грн. за 10 програмами. Даш про фактично використаш кошти на фшансування програмних заход1в вщсутт.
Важливо вщзначити, що шд час формування ЕЦП необхщно викорис-товувати модель, яка давала б змогу здшснювати фшансовий маневр, тобто вир1внювати потреби у фшансових засобах { отримати максимальний чистий природоохоронний результат. Виконання ЕЦП потребуе значних кошт1в {
потрiбно виважено пiдходити до !х формування та залучення всiх можливих джерел 1х фiнансування.
З метою визначення стратеги формування, координаци робiт з виконан-ня та ресурсного забезпечення завдань та заходiв ЕЦП, замовником програми формуеться Координацiйна рада на чолi з керiвником програми, яка е консуль-тативним (дорадчим) колепальним органом, який здiйснюе свою дiяльнiсть на громадських засадах. Принципову схему управлшня ЕЦП показано на рис. 1.
,----------------------------- Головний замовник -------------------------------■
державно! ЕЦП
Обласш, мсью й районы! управлшня екологн та природных ресурс]в
Рис. 1. Принципова схема управлшня ЕЦП
Пщсумовуючи зазначене вище, можна наголосити, що результативне виконання ЕЦП потребуе: вдосконалення нормативно-правового забезпечення процесу 1х формування i реалiзащi; розроблення вiдповiдних методичних документв; формування вiдповiдних фондiв ЕЦП для оптимально! акумуля-цii та використання фшансових ресурсiв; створення центру шформацшного забезпечення ЕЦП; чiтко визначених спещально уповноважених органiв уп-равлiння ЕЦП у межах виконання програми [7, с.735].
О^м основних контролюючих функцш, органи управлiння ЕЦП ма-ють виконувати функцii стосовно: розроблення i реалiзацii заходiв щодо мо-бшзаци фiнансових, кредитних, матерiальних та шших видiв ресурсiв для реалiзацii проекпв i заходiв, передбачених програмою; створення структур-них пiдроздiлiв i механiзмiв, що забезпечують розробку i реалiзацiю програми; пiдготовки проектiв i заходiв щодо реалiзацii програми, здшснення ощн-ки 1хньо! ефективностi та визначення витрат на здшснення ЕЦП; здшснення управлшня науково-шформацшним обслуговуванням ЕЦП; оргашзаци про-ведення процедур екологiчноi експертизи, незалежного екологiчного аудиту на стадiях реалiзацii проектiв i заходiв, передбачених ЕЦП; координацii еко-лопчних програм з програмами соцiально-економiчного розвитку регюну.
Таким чином, для зниження р!вня антропогенного навантаження, що зумовлений наявнiстю недосконалих базових технологш промисловостi, транспорту, енергетики, сшьського господарства сукупно з природомiсткiстю господарсько! дiяльностi, потрiбне поширення використання ЕЦП, на засадах програмно-цшьового пiдходу як одного з прюритетних оргашзацшно-еконо-мiчних механiзмiв державного регулювання еколопчно! поломки i форму-вання сталого розвитку вЫх регiонiв Укра!ни.
Лiтература
1. Трегобчук В.М. Забезпечення еколопчно! безпеки господарсько! дiяльностi як фундаментальна основа сталого розвитку Укра!ни// Соцiально-економiчнi дослщження в пе-рехiдний перiод. Природно-ресурсний потенщал у системi просторового розвитку: Зб. наук. праць. - Львiв: НАН Укра!ни, 1РД. - 2004, вип. 2(Х1, VI). - С. 10-18.
2. Пахомова А., Эндерс А., Рихтер К. Экологический менеджмент. - СПб.: Питер, 2003. - 544 с.
3. Стадницький Ю.1., Кравщв В.С. Класифшащя шструменпв регионально! полпики// Региональна полiтика i механiзми li реашзацп. - К.: Наук. думка, 2003. - С. 426-434.
4. Буркинский Б.В., Степанов В.Н. Харичков С.К. Природопользование: основы экономико-экологической теории. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. - 350 с.
5. Постанова Верховно! Ради Укра!ни "Про Рекомендацп парламентських слухань "Пщтоплення земель в Укра!нi проблема та шляхи подолання"" № 609-IV вiд 6.03.2003 р.// Зб. законодавчих актiв Укра!ни про охорону навколишнього природного середовища. - Чершвцг Зелена Буковина. - 2003, т. 9. - С. 13-16.
6. Закон УкраТни "Про державш цiльовi комплексы програми": Вiдомостi Верховно! Ради. - 2004, № 1621. № 25.
7. Хумарова Н.И. Экологические целевые программы - приоритетное направление государственного регулирования и охраны природных ресурсов// Економжа: Проблеми теори та практики: Зб. наук. праць. - В 4-х т. Том Ш. - Дншропетровськ: ДНУ, 2005, вип. 202. -С. 728-737.
УДК303.732.4; 630*9; 630*22; 630*116 В.В. Лавров1; В.Д. Солодкий2
НАПРЯМКИ ТА ЗАВДАННЯ ЩОДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИП1В СТАЛОГО РОЗВИТКУ У П1ВН1ЧН1Й БУКОВИН1
Сформульовано основш перепони на шляху до мiжсекторальноi гармошзацп дш щодо запровадження принцитв сталого розвитку. Обгрунтовано рiвень та принципи шжсекторально! ствпращ. На прикладi Швшчно! Буковини показано формування програми сталого розвитку репону. Розроблено схему взаемодп суб'екпв суспiльних вщно-син при реашзацп цiльових пiдпрограм дiй рiзного спрямування та ieрархiчних рiвнiв. Визначено законодавчо-шституцшш рамки реашзацп пропозицiй i напрямки мiжсекто-рально! гармошзацп планiв дш.
Ключов1 слова: концепцiя сталого розвитку, системний тдхщ, мiжсектораль-на ствпраця, законодавчо-iнституцiйнi рамки процесу, Пiвнiчна Буковина
V.V. Lavrov1; V.D. Solodkiy2
Directions and tasks for sustainable development principles implementation in Northern Bukovina region
The main barriers of transition to inter-sectoral harmonization of actions for sustainable development principles implementation are formulated. Level and principles of inter-sectoral cooperation are grounded. Example of sustainable development regional program,
1 Ст. наук. сшвроб., канд. бюл. наук - УкрНД1ЛГА (Senior scientific employee - URIFFM)
2 Держуправлшня екологи i природных ресурав Мшприроди Укра!ни у Чершвецькш обласп (State Department of Ecology and Natural Resourses, Ministry of Environment Conservation of Ukraine in Chernivtsi Region)
