CC BY
24
8. Заславская Р. М. Сравнительная оценка эффективности ческой болезнью / Р. М.Заславская , Ф. И. Комаров ,
монотерапии козааром и сочетанной терапии козааром и Л. Ф.Гончаров [и др.] - Клин. мед. - 1998. - № 12. -
мелатонином больных пожилого возраста с гипертони- С. 49-51.
Реферат
ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНЫЙ ГОМЕОСТАЗ СЕРДЦА КРЫС В УСЛОВИЯХ ГИПЕРФУНКЦИИ ЭПИФИЗА НА ФОНЕ РАЗВИТИЯ АДРЕНАЛИНОВОЙ МИОКАРДИОСТРОФИИ. Чеботарь Л.Д.
Ключевые слова: мелатонин, миокард, эпифиз, адреналиновая миокардиострофия, прооксидантно-антиоксидантная система
Сочетание адреналиновой миокардиострофии с гипермелатонинемией характеризуется определенными изменениями прооксидантно-антиоксидантной системы сердца, в первую очередь со стороны вторичных продуктов пероксидации, концентрация которых уменьшалась при комбинированном действии адреналиновой миокардиострофии и мелатонина. Компоненты антиоксидантного звена уменьшались при этом равномерно.
Summary
PROOXIDANT-ANTIOXIDANT HOMEOSTASIS IN RAT HEART UNDER HYPERFUNCTION OF EPIPHYSIS AGAINST THE DEVELOPMENT OF MYOCARDIAL ADRENALINE DYSTROPHY Chebotar L.D.
Keywords: melatonin, myocardium, epiphysis, myocardial adrenaline dystrophy, prooxidant-antioxidant system. The combination of adrenaline myocardial dystrophy with high melatonin concentration is characterized by certain changes in the cardiac prooxidant-antioxidant system, and primarily from the part of the secondary products of peroxidation, which concentration decreased under the combined action of adrenaline myocardial dystrophy and melatonin. The components of the antioxidant level decrease at the same intervals.
удк 615.214.32: 615.214:615.272.3: 615.225 Шведський В.В., Штриголь С.Ю., Мерзлшт С.1. ЕФЕКТИВМСТЬ Д1АКАМФУ Г1ДР0ХЛ0РИДУ
ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ Г0СТР0МУ П0РУШЕНН1 М03К0В0Г0 КР0В00Б1ГУ НА ТЛ1 ЦУКР0В0Г0 Д1АБЕТУ
Нацюнальний фармацевтичний университет, м. Харюв
Ориггнальний протидгабетичний препарат дгакамф у виглядг водорозчинноI солг (ггдрохлорид) виявляе потужнг церебропротекторнI властивостг на модел1 гострого порушення мозкового кровооб1гу в нормоглгкемгчних щу-ргв I на тл1 алоксанового цукрового дгабету, не поступаючись мексидолу або перевершуючи його. Захисний ефект виявляеться у виглядг зниження летальностг та вмгсту нейронспециф1чно'1 енолази в кров1, зменшення гтерглгкеми та усунення метаболгчного ацидозу при цукровому дгабетг.
Ключовi слова: дiакамфу гщрохлорид, гостре порушення мозкового кровооб^у, цукровий дiабет, експеримент
Публiкуeться вiдповiдно плaновiй НДР НФаУ„ФармакологЧне до^дження бiологiчно активних речовин та лiкарських засове синтетичного i рослинного походження та Тх застосування в медичшй практик" (номер держреестрацИ' 0103и000478)
Вступ
Гост^ порушення мозкового кровооб^у (ГПМК) е одшею з провщних причин смертности та швалщизацп, що потребуе вдосконалення профтактики та лку-вання. Особливо гостро це питання постае при ГПМК на ™ цукрового дiабету (ЦД) [1, 10]. Доцтьне ство-рення препара^в, що поеднують протидiабетичнi та церебропротекторн властивостг Орипнальним засо-бом тако'Т дм е похщне бензiмiдазолу дiакамф (рис.1). Його дозволено до медичного застосування в Укра'Тш як протидiабетичний зааб (реестрацмне посвщчення №иА/3130/01/01). Дiакамф чинить антигiперглiкемiчну дю, не впливаючи на нормальний вмют глюкози в кров^ стимулюе регенера^ю р-к^тин пщшлунково'Т залози та зменшуе iнсулiнорезистентнiсть, виявляе антиоксидантн властивостi. На рiзних моделях ура-ження головного мозку в нормоглiкемiчних тварин -бiлатеральна каротидна оклк^я (БКО), гравiтацiйна церебральна iшемiя, закрита черепно-мозкова травма, гостра алкогольна Ытоксика^я - дiакамф за профтактичного введення у шлунок значно покращуе виживанють i когнiтивнi функцп, редукуе неврологiчний дефiцит. Вiн е агонютом iмiдазолiнових
рецепторiв, збiльшуe вмют дофамЫу в головному мозку та пщвищуе спряженiсть обмiну церебральних катехоламУв [4, 6].
Вiдносним недолiком дiакамфу е нерозчиннiсть у водi, що утруднюе створення iн'екцiйноí лiкарськоí форми для невщкладно'!' терапií ГПМК. Нами отрима-но двi водорозчиннi солi - дiакамфу гiдрохлорид (ДГ) i меглюмiнова сiль (ДМС). Мета дослщження -з'ясувати наявнiсть церебропротекторного ефекту цих солей при ГПМК за нормоглкемп та ЦД.
COOH N NH
Рис. 1. Хт1чна будова д'шкамфу: (±)-цис-3-(2 '-бензт1дазолт)-1,2,2-триметилциклопентан-карбонова кислота.
Матерiали i методи
Експеримент виконано на бтих щурах масою 160180 г. ГПМк за iшемiчним типом у передньомозковому басейнi вщтворювали шляхом БКО [5, 7]. Л^атури на загальних сонних артерiях проксимальнше бiфуркацií затягували в момент виходу тварин i3 наркозу (про-пофол, 60 мг/кг внутршньоочеревинно). В першш серií дослiдiв проводили скринiнг ДГ (5; 10; 25 i 50 мг/кг) i ДМС (20; 43 та 60 мг/кг) на церебропротектор-ну активнють за профiлактичного введення. Дози об-рано виходячи з умовно ефективно'1' дози дiакамфу при введены у шлунок на моделi БКО - 25 мг/кг [4, 6]; 43 мг/кг ДМС е е^молярною дозою за дiакамфом. ДГ, ДМС i референс-препарати (мексидол, НВК Фар-масофт, Росiя, 100 мг/кг i пiрацетам, Фармак, Укра'на, 400 мг/кг) вводили одноразово у хвостову вену за 1 год до БКО. Щури групи контрольно'' патологи отри-мували 0,9% розчин NaCl (2 мл/кг). ОцЫювали динамку летальность
У друпй серií дослiдiв вивчали церебропротектор-ний ефект максимально ефективних доз солей дiакамфу. Кожну з них, мексидол або трацетам вводили в лкувальному режимi (через 1 год пюля БКО i далi кожнi 8 год упродовж 4 дiб ГПМК) у попередньо катетеризовану стегнову вену.
У третм серп дослав вивчали ефективнiсть спо-луки-лiдера на моделi алоксанового Цд. Щурам пiсля 24-годинно' депривацií ixi вводили алоксан моногiдрат (Sigma, США) одноразово пщшгарно у дозi 150 мг/кг у виглядi 5% розчину в ацетатному буфера рН 4,5 [9]. Через 10 дiб, коли вмют глюкози в кровi пе-ревищував 11 ммоль/л (глюкозооксидазний метод), моделювали БКО як зазначено вище i через 1 год починали введення сполуки-лщера в лкувальному режимi. Препаратом порiвняння слугував мексидол як нейропротектор iз переважним впливом на цереб-ральний метаболiзм, що застосовуеться при Цд [2]. Визначали динамку летальность У частки щурiв через 1 i 4 доби БКО на тл ЦД визначали показники ки-слотно-лужного балансу на аналiзаторi "Radiometer" (Данiя). Кров (0,2-0,3 мл) вщбирали iз сигмоподiбного синусу в гепаринiзований шприц i зберiгали до
аналiзу при температурi 3-4°С не бiльше 15 хв. Також вимiрювали вмiст нейронспецифiчноí енолази (NSE) у кровi методом твердофазного iмуноферментного аналiзу з використанням набору NSE EIA KIT (DAI, США) на приладi фiрми "Hipson" (Чехiя). Вивiльнення ферменту з нейронiв у церебростнальний лiквор i кров е маркером пошкодження нервовоí тканини [3]. Рiвень NSE у сироватцi кровi пацiентiв iз ГПМК корелюе з об'емом шфаркту головного мозку [8]. Для ывелювання впливу хiрургiчноí травми контролем слугували псевдооперован щури, яким пщ пропофо-ловим наркозом виконували вс втручання, крiм пе-рев'язування сонних артерш.
Статистичну значущiсть вщмЫностей оцiнювали за кутовим перетворенням Фшера (летальнiсть) та за t-критерiем Ст'юдента.
Результата та ix обговорення
За нормоггмкемп у групi контрольноí патологи летальнють прогресуюче зростала (табл. 1). Бтьше половини (60%) тварин загинуло через 12 год пюля моделювання ГПМК, що можна вважати критичним перюдом. За профтактичного введення трацетам (400 мг/кг) був неефективним. Мексидол (100 мг/кг) i ДГ (10 мг/кг) чинили однаковий захисний ефект почи-наючи з 3-оí год ГПК, забезпечуючи статистично зна-чуще зменшення летальностi (на 40%) на 12-ту год i на 40-50% на 24-ту год. Високу ефективнють у 2,5 рази меншо1 дози ДГ при внутрiшньовенному введены порiвняно з дозою дiакамфу при введены у шлунок [4, 6], очевидно, можна пояснити 100% бюдоступнютю. ДГ в дозах 5; 25 i 50 мг/кг протягом першо! доби також дiяв ефективнше за трацетам, але вiдмiнностi не ся-гали значущого рiвня. ДМС вiрогiдно зменшувала летальнiсть на 40% порiвняно з показником контрольноí патологií у вищих дозах, шж ДГ: 43 мг/кг (на 24-36 год) i 60 мг/кг (на 12 год). У дозi 20 мг/кг ДМС виявляла лише тенденцiю до зниження летальность Отже, церебропротекторна активнiсть ДМС нижча, а захисний ефект розвиваеться повтьшше i тривае менше, шж у ДГ.
Таблиця 1
Вплив солей дiакамфу, мексидолу та працетаму при внутршньовенному профлактичному введенш на летальнсть нормоглiкемiчних ш,урiв iз блатеральною каротидною оклюзieю (n=10)
Умови дослщу Летальнють, %
1 год 3 год 6 год 12 год 24 год 36 год 48год 72 год
Контрольна патоло-пя 10 20 30 60 80 80 80 90
Мексидол, 100 мг/кг + БКО 0 0* 0*# 20* 30* 50 70 70
ГЛрацетам, 400 мг/кг + БКО 0 10 40 50 60 60 70 80
ДГ, 5 мг/кг + БКО 0 10 20 40 60 60 80 80
ДГ, 10 мгкг + БКО 0 0* 0*# 20* 40* 50 70 70
ДГ, 25 мгкг + БКО 0 10 10 30 50 60 80 80
ДГ, 50 мгкг + БКО 0 10 20 30 60 70 80 80
ДМС, 20 мгкг + БКО 0 10 10 30 50 50 70 80
ДМС, 43 мгкг + БКО 0 10 20 30 40* 40* 80 80
ДМС, 60 мгкг + БКО 0 10 10 20* 50 60 70 80
Примiтки: ДГ - д'1акамфу гiдрохлорид; ДМС - меглюм'1нова cij тично значушi вiдмiнностi (р<0,05): * - i3 контроль
Враховуючи перюдизацю iшемiчного каскаду, до-слщжуваш сполуки починали вводити з лкувальною метою через 1 год пюля моделювання БКО. Викори-стано дози, яга за профтактичного застосування ви-являли статистично значущу церебропротекторну дю
д'1акамфу; БКО - блатеральна каротидна оклюзiя; статист патологею, # - з ефектом працетаму.
в критичному пер^ модельного ГПМК (ДГ - 10 мг/кг; ДМС - 60 мг/кг).
Найбтьший захисний ефект за лкувального вве-дення чинив ДГ, який забезпечував 100% захист головного мозку в умовах ГПМК впродовж 8 год iз мо-
менту першого введення, вiрогiдно перевершуючи мексидол (табл.2). Далi ДГ демонстрував церебро-протекторний ефект незначно краще або на рiвнi мек-сидолу. Останнiй вiрогiдно зменшував летальнiсть тiльки на 2-ш, 8-iй та 84-iй год, а трацетам був не-ефективним. Через 4 доби ГПМК летальнють у груп
ДГ становила 50% проти 90% у груп контрольно! патологи (р<0,05), 60% на тлi мексидолу, 70% - на ™ трацетаму. Статистично значущий нейропротектор-ний вплив ДМС тривав лише 24 год, коли ця сполука за ефективнютю не поступалася мексидолу.
Таблиця 2
Вплив солей дiакамфу, мексидолу та працетаму при внутрiшньовенному лiкувальному введеннi на летальнiсть
нормоглiкемiчних шурiв iз блатеральною каротидною оклюзieю (п=10)
Термш, год Летальнють, абс. / %
Контрольна патолопя (БКО) БКО + мексидол, 100 мг/кг БКО + глрацетам, 400 мг/кг БКО + ДГ, 10 мг/кг БКО + ДМС, 60 мг^кг
1 1 / 10% 0 / 0% 1 / 10% 0 / 0% 0 / 0%
2 2 / 20% 0 / 0%* 1 / 10% 0 / 0%* 0 / 0%*
4 2 / 20% 1 / 10% 3 / 30% 0 / 0%** 1 / 10%
8 6 / 60% 2 / 20%* 4 / 40% 0 / 0%**л 1 / 10%*
12 6 / 60% 3 / 30% 4 / 40% 1 / 10%* 3 / 30%
24 7 / 70% 4 / 40% 6 / 60% 2 / 20%** 3 / 30%*
36 7 / 70% 5 / 50% 6 / 60% 3 / 30%* 3 / 30%*
48 7 / 70% 5 / 50% 7 / 70% 4 / 40% 7 / 70%
72 8 / 80% 5 / 50% 7 / 70% 4 / 40%* 7 / 70%
84 9 / 90% 5 / 50%* 7 / 70% 5 / 50%* 8 / 80%
96 9 / 90% 6 / 60% 7 / 70% 5 / 50%* 8 / 80%
Примiтки: ДГ - д'1акамфу гiдрохлорид; ДМС - меглюм'1нова аль д'1акамфу; БКО - блатеральна каротидна оклюзiя; статистично значущ вiдмiнностi (р<0,05): * - iз контрольною патологею, # - з ефектом працетаму, А - з ефектом мексидолу.
Таким чином, при внутршньовенному введены солей дiакамфу пюля моделювання ГПМК в нормоглiкемiчних щурiв кожна сполука виявила за-хисний ефект. Але вЫ був максимальним i тривав вс 4 доби спостереження лише на ™ ДГ. Тому для вив-чення церебропротекторноТ дм на моделi ГПМК у поеднанн з алоксановим ЦД обрано саме цю сполуку.
За першi 10 дiб розвитку моделi ЦД до вщтворення ГПМК загинуло близько 40% щурiв. Переб^ ГПМК на ™ ЦД був бтьш тяжким, шж у
нормоглiкемiчних тварин: починаючи з 36 год летальнють сягнула 100% (табл.3), що на 20% (р<0,05) вище за таку в щурiв без моделi ЦД. ДГ (10 мг/кг) при внутршньовенному введены в лкувальному режимi протягом всiх 4 дiб спостереження вже з 1-оТ год статистично значуще зменшував смертнiсть, не поступаючись за ефективнiстю мексидолу (100 мг/кг), а на 12-п год нав^ь вiрогiдно пере-вершував його (30% проти 50%, р<0,05).
Таблиця 3
Вплив дiакамфу гдрохлориду, мексидолу та працетаму при внутршньовенному лкувальному введенн на летальнсть шурв iз гострою церебральноТ iшемieю на mлi алоксановоТ моделi цукрового дiабеmу
Термш, год Летальнють, абс. / %
Контрольна патолопя (БКО), п=70 БКО + мексидол (100 мг-кг), п=44 БКО + ДГ (10 мг/кг), п=30
1 14/20% 4 / 9,1% 0 / 0%*
2 21 / 30% 4 / 9,1%* 3 / 10%*
4 28 / 40% 8 / 18,2%* 6 / 20%*
8 42 / 60% 16 / 36,4%* 9 / 30%*
12 49 / 70% 22 / 50%* 9 / 30%*л
24 63 / 90% 22 / 50%* 12/40%*
36 70/100%& 26 / 59,1%* 15/50%*
48 70/100%& 26 / 59,1%* 15/50%*
72 70/100%& 30 / 68,2%* 18/60%*
84 70/100%& 30 / 68,2%* 18/60%*
96 70/100%& 30 / 68,2%* 18/60%*
Примimки: ДГ - д'1акамфу гiдрохлорид; БКО - блатеральна каротидна оклюзiя; статистично значуш(/' вiдмiнносmi (р<0,05): * -iз контрольною патологею, а - з ефектом мексидолу (р<0,05), & - iз синхронним показником нормоглiкемiчних шу-рв (табл.2).
Визначення ЫЭЕ (табл.4) пщтвердило церебропротекторн властивосп ДГ на тл ЦД. В груп контрольно! патологи активнють ферменту наприюнц 1-оТ доби в 29 разiв перевищувала показник псевдо-оперованих щурiв, у груш ДГ вона зростала лише в 6
разiв (пщ дiею мексидолу - в 7 разiв, р<0,05 вщносно групи ДГ). Через 4 доби це перевищення становило вщповщно 5 i 6 разiв. На ™ ДГ вмют ЫЭЕ був ниж-чим, нiж у груш мексидолу (р<0,05), що свiдчить про зменшення об'ему деструкцiТ нервовоТ тканини.
Таблиця 4
Динамiка активнот ^ЭБ та вмсту глюкози у кровi сагтального синуса при л куванн щурiв iз моделлю гостроТ церебральноТ шеми на mлi алоксанового дiабету дiакамфом гдрохлоридом або мексидолом (М±т, п=7)
Термш Контроль (псевдооперац1я) Контрольна пато-лог1я (ЦД+БКО) БКО +мексидол (100 мг/кг) БКО + ДГ (10 мг/кг)
Вмют ЫБЕ у кров1, нг/мл
1 доба 0,62±0,04 17,82±0,15$ 4,50±0,12$* 3,82±0,12$*л
доба 0,70±0,03 не визначали (летальн1сть 100%) 4,22±0,13$ 3,67±0,09$л
Глюкоза кров1, ммоль/л
1 доба 6,63±0,13 11,58±0,25$ 12,21±0,12$@ 11,37±0,18$* 9,17±0,17$@*л
4 доба 6,54±0,11 12,00±0,08$ не визначали (летальн1сть 100%) 11,08±0,16$@ 8,35±0,10$@л
Примiтки: у числiвнику - рiвень глюкози нормоглiкемiчних щурiв, у знаменнику - щурв iз моделлю алоксанового ЦД (цукрово-го дiабету); ^ЭБ - нейронспецифiчна енолаза; БКО - блатеральна каротидна оклюзя; ДГ - дiакамфу гдрохло-рид; статистично значущ вiдмiнностi (р<0,05): $ - iз показником псевдооперованих нормоглiкемiчних щурiв, @ - i з показником псевдооперованих дiабетичних щурв, * - iз контрольною патологею, А - з ефектом мексидолу.
Вщразу пюля моделювання ГПМК у дiабетичних щурiв вiрогiдно зрю вмют глюкози в кровi в середньо-му на 0,63 ммоль/л (табл.4). Мексидол змешував його на 0,83 ммоль/л (р<0,01 проти контрольно! патологи), тимчасом як ДГ - на 3,04 ммоль/л (р<0,001). За гiпоглiкемiчною дieю ДГ перевершував мексидол (р<0,01). У динамiцi експериментально! терапи на 4-й день рiвень пперггикеми на ™ мексидолу майже не змшився, проте пщ впливом ДГ вiрогiдно зменшився ще на 0,82 ммоль/л (р<0,002). Отже, на ™ алоксаново! моделi ЦД, ускладненого ГПМК, ДГ чи-
Вплив дiакамфу гдрохлориду та мексидолу на динамку I
деллю гос
нить гiпоглiкемiчну дю, що сприяе компенсацií метаболiчних порушень. Про останне свiдчить усу-нення декомпенсованого метаболiчного ацидозу, що розвиваеться в щурiв iз моделлю ГПМК на тл ЦД (табл.5) i разом iз церебральною iшемiею та пору-шенням вуглеводного обмiну сприяе раншй 100% летальностi в груш контрольно! патологи. За деякими показниками, як-от нормалiзацiя рН i пар^ального тиску СО2 на 4-ту добу, ДГ вiрогiдно перевершував мексидол.
Таблиця 5
зникв кислотно-лужноТ рвноваги (венозна кров) у щурiв iз мо-ч церебральноТ шеми на mлi алоксанового дiабету (М±т, п=6)
Показники Контроль Контрольна пато-(псевдо-операц1я) лопя (ЦД + БКО) БКО + мексидол, 100 мг/кг БКО + ДГ, 10 мг/кг
1 доба
рн 7,22±0,001 7,11±0,001$ 6,33±0,003$@ 7,11 ±0,003$* 7,09±0,002$*
Парц1альний тиск СО2, мм рт. ст. 74,7±0,95 78,9±0,45$ 92,2±0,84$@ 73,0±1,14@* 71,3±0,56$@*
1стинний бкарбонат, ммоль/л 24,5±0,74 20,2±0,61 $ 9,81±0,33$@ 17,8±0,47$@* 18,7±0,53$*
Сума основ буфер-них систем, ммоль/л 25,6±1,48 20,1±0,61 $ 9,93±0,44$@ 18,3±0,74$* 19,5±0,35$*
ДефЩит буферних основ, ммоль/л 1,88±0,12 1,13±0,06$ -4,53±0,03$@ 0,41±0,08$@* 0,38±0,07$*
Стандартний бкарбонат, ммоль/л 25,7±0,63 20,2±0,45$ 9,53±0,26$@ 19,6±0,51$* 19,1 ±0,31 $*
4 доба
рн 7,22±0,02 7,11±0,001 $ не визначали (лета-льн1сть 100%) 7,14±0,03$ 7,22±0,002@л
Парц1альний тиск СО2, мм рт. ст. 74,1±1,80 79,2±0,62$ 70,0±0,90@ 72,1±0,28@л
1стинний б1карбонат, ммоль/л 24,3±0,36 19,9±0,38$ 20,95±0,30$ 20,0±0,60$
Сума основ буфер-них систем, ммоль/л 23,8±1,25 19,8±0,59$ 20,8±0,38$ 20,5±0,19$
ДефЩит буферних основ, ммоль/л 1,79±0,08 0,85±0,04$ 1,70±0,02@ 1,20±0,03$@л
Стандартний бкарбонат, ммоль/л 26,3±0,70 20,2±0,77$ 20,6±0,20$ 21,0±0,49$
Примimки: у числiвнику - показник нормоглiкемiчних щурв, у знаменнику -щурв iз ЦД (цукровим д'1абетом); БКО - блатера-льна каротидна оклюзя; ДГ - дiакамфу гдрохлорид; статистично значущ/ вiдмiнносmi (р<0,05): $ - iз показником псевдооперованих нормоглiкемiчних щурв, @ - iз показником псевдооперованих дiабеmичних щурв, * - iз контрольною патологею, а - з ефектом мексидолу.
4. Пат. на корисну модель № 39780, Укра'на МПК С07Д 235/00, А61К 31/4164, А61 Р 3/00. Застосування (±)-цис-3-(2'-бензiмiдазолiл)-1,2,2-
триметилциклопентанкарбоново''' кислоти як засобу, що пщвищуе чутливiсть тканин до Ысулшу та проявляе ан-тиатерогенну, нефропротекторну, церебропротекторну, ноотропну, антидепресивну та репаративну д^ / С. I. Мерзлшн, С. Ю. Штриголь, Д. Г. Подгайний [та iн.] - № u 200812308 ; заявл. 20.10.2008 ; опубл. 10.03.2009, Бюл. № 5.
5. Руководство по экспериментальному (доклиническому) изучению новых фармакологических веществ / под общ. ред. Р. У. Хабриева. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М. : ОАО «Издательство «Медицина», 2005. - 832 с.
6. Шаттова О. А. Експериментальне вивчення цереброп-ротекторних та психотропних властивостей дiакамфу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фарм. наук : спец. 14.03.05 „Фармаколопя" / О. А. Шаттова. -Харюв, 2010. - 20 с.
7. Штрыголь С. Ю. Модуляция фармакологических эффектов при различных солевых режимах / С. Ю. Штрыголь. - Х. : Ависта-ВЛТ, 2007. - 360 с.
8. Anand N. Neuron-specific enolase as a marker for acute ischemic stroke: a systematic review / N. Anand, L. G. Stead // Cerebrovasc. Dis. - 2005. - V.20, №4. - P.213-219.
9. Dave K. R. Effect of alloxan-induced diabetes on serum and cardiac butyrilcholinesterases in the rat / K. R. Dave, S. S. Katyare // J. of Endocrinology. - 2002. - V.175, №1 -Р.241-250.
10. Giles M. F. Risk of stroke early after transient ischaemic attack: A systematic review and meta-analysis / M. F. Giles, P. M. Rothwell // Lancet Neurol. - 2007. - V. 231, № 6. - Р. 1063-1072.
Реферат
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ДИАКАМФА ГИДРОХЛОРИДА
ПРИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМ ОСТРОМ НАРУШЕНИИ МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ НА ФОНЕ САХАРНОГО ДИАБЕТА
Шведский В.В., Штрыголь С.Ю., Мерзликин С.И.
Ключевые слова: диакамфа гидрохлорид, острое нарушение мозгового кровообращения, сахарный диабет, эксперимент.
Оригинальный противодиабетический препарат диакамф в виде водорастворимой соли (гидрохлорид) проявляет выраженные церебропротекторные свойства на модели острого нарушения мозгового кровообращения у нормогликемических крыс и на фоне аллоксанового сахарного диабета, не уступая мексидолу или превосходя его. Защитный эффект выражается в снижении летальности и уровня нейронспецифической енолазы в крови, уменьшении гипергликемии и устранении метаболического ацидоза при сахарном диабете.
Summary
EFFECTIVENESS OF DIACAMPH HYDROCHLORIDE
IN EXPERIMENTAL ACUTE CEREBRAL CIRCULATORY DISTURBANCES AGAINST BACKGROUND OF DIABETES MELLITUS
Shvedskiy V.V., Shtrygol' S.Yu., Merzlikin S.I.
Key words: diacamph hydrochloride, stroke, diabetes mellitus, experiment
The original antidiabetic preparation diacamph hydrochloride produces pronounced cerebroprotective action In the model of acute stroke in normoglycemic rats and against the background of alloxan-induced diabetes mellitus as well as mexi-dol or even better. The protective action consists in reduction of mortality and neuron-specific blood enolase level, in decrease of hyperglycemia and removal of metabolic acidosis in diabetes mellitus.
Отже, можна вважати перспективним створення Ы'екцмноТ лкарськоТ форми Дг для лкування пору-шень мозкового кровооб^у, в т.ч. при ЦД.
Висновок
Дакамфу гщрохлорид виявляе потужн цереброп-ротекторн властивост на моделi гострого порушення мозкового кровооб^у в нормоглiкемiчних щурiв i на тл алоксанового цукрового дiабету, не поступаючись ме-ксидолу або перевершуючи його. Захисний ефект ви-являеться у виглядi зниження летальности та вмюту нейронспецифiчноТ енолази в кров^ зменшення ппер-глкемп та усунення метаболiчного ацидозу при цук-ровому дiабетi.
Лггература
1. Маньковский Б. Н. Поражение нервной системы при сахарном диабете - клинические проявления и лечение / Б. Н. Маньковский // Ж. практ. врача. - 2003. - №1. -С.27-32.
2. Демченко Е. Ю. Метаболические эффекты мексидола в комплексной терапии хронической ишемии мозга / Е. Ю. Демченко, Н. В. Кулакова, Т. А. Семиглазова [и др.] // Эксперим. и клин. фармакол. - 2008. - Т.71. - №6. -С.13-15.
3. Григорьев Е. В. Нейронспецифические белки - маркеры энцефалопатии при тяжелой сочетанной травме / Е. В. Григорьев, Г. В. Вавин, Т. Г. Гришанова [и др.] // Медицина неотложных состояний. - 2010. - №2 (27). - С.72-76.
