CC BY
1214
УДК 316.354:351/354
В. В. Мгхеева, кандидат юторичних наук, доцент
ДОВ1РА ЯК ФЕНОМЕН СОЦ1АЛЬНО1 РЕАЛЬНОСТ1
Проанал1зовано класичт 7 сучаст соц1олог1чт тдходи до феномену дов1ри, чинники, яК визначають значення цього явища як феномену соцгально!реальностг.
Ключовi слова: дов1ра, сустльство, соц^альний, д1я, повед1нка.
Актуальтсть проблема. У сучасному украшському суспшьста активно обговорюються рiзнi аспекти сотального катталу, зокрема рiвень довiри i громадянсько! солiдарностi. Довiра е невщ'емною i важливою частиною життя людини та суспiльства в цiлому, що робить дослiдження цього феномену досить актуальним.
Метою статп е аналiз довiри як феномену сотально'1 реальность
© М1хеева В. В., 2014
Уперше термiн «сотальний каттал» застосував Л. Дж. Хашфан, розумiючи тд ним солiдарнiсть i соцiальнi зв'язки, що юнують у цiй сощальнш групi. У науковiй лiтературi сотальний капiтал аналiзуеться на рiвнi як конкретного шдивща, так i окремо'1 сощально'1 групи [1, с. 239].
У першому випадку соцiальний каттал розумiеться як якiсна характеристика шдивща, сукуптсть його знань, умiнь, навичок, що дозволяють йому в майбутньому одержати вщчутний прибуток, тобто це деяю швестици, якi вкладае в себе шдивщ, розвиваючи свою суб'ектившсть.
У другому випадку соцiальний каттал розумiеться як активна взаемодiя мiж людьми. Довiра i загальнi щнносп зв'язують членiв спiльностей, роблять можливою i спрощують спiльну дiю. Сощальш зв'язки е структурним елементом вщтворення соцiального капiталу. Завдяки нормам, цшностям, довiрi, що пiдтримуються соцiальними зв'язками, в суспшьств1 утверджуються певнi зразки взаемоди. Композицiя цiнностей, норм, довiри, що iснуе в таких суспшьствах, сприяе вiдтворенню i примноженню сощального катталу [2, с. 100].
Виклад основного матерiалу. Довiра е одтею з найважливших категорiй для низки наук, i вiдповiдно вона як феномен здавна привертала увагу представниюв рiзних напрямiв. Цей феномен дослщжували у рамках фшософи, етики, антропологи, пол^ичних наук, теологи, психологи та ш I тiльки наприкiнцi ХХ ст. феномен довiри став предметом дослщження соцiологiв, проте, незважаючи на рiзноманiтнiсть концептуальних типологiй, це й дос не привело до створення базово'1 соцюлопчно'1 теори довiри.
До проблеми довiри в рiзний час зверталися таю видатн мислителi минулого, як Дж. Локк, I. Кант, Е. Дюркгейм. Довiра розглядалася ними в контекст аналiзу «договiрного» початку громадських стосункiв.
Сучаснi уявлення про довiру базуються на концепци аноми Е. Дюркгейма i Р. Мертона, теори рацiоналiзацii М. Вебера, теори сотально'1 ди Т. Парсонса.
Дюркгейм, аналiзуючи функцiональну динамiку змiни релшйних ритуалiв, у результат дiйшов висновку про те, що сотальна довiра створюеться за допомогою громадсько'1 морально'1 солiдарностi i загальних групових символiв, що грунтуються скорiше на емоцшнш i шту'1тивнш основi, нiж на рацюнальнш [3].
Значний внесок у вивчення сотально'1 довiри здiйснив М. Вебер [4], який довiв, що протестантська Реформацiя була важливою тому, що вона заохочувала честсть, взаемтсть та довiру, якi вiдiгравали виршальну роль у становленнi захiдного капiталiзму, а також виявив i дослщив типи довiрчих стосункiв: цiннiсно-рацiональний, традицшний, афективний та цiлерацiональний. За Вебером, пщставами виникнення довiрчих стосункiв
мoжe 6ути цiннiснopацioнальнe вiднoшeння (rpyнтyeться на вipi y бeзyмoвнy — eстeтичнy, peлiгiйнy абo iншy — щншсть), тpадицiйнe (rpyнтyeться на тpивалiй звичщ), афeктивнe (eмoцiйнe, зyмoвлeнe афeктами) та цiлepацioнальнe, тoбтo фopмальнo pацioнальний тип стосунюв, в oснoвi якoгo лeжить oчiкyвання пeвнoï пoвeдiнки людeй i викopистання цьoгo oчiкyвання як yмoви i засoбy для дoсягнeння свoeï pацioнальнo пoставлeнoï i пpoдyманoï мeти.
Два oстаннi види д^' да е, за Вeбepoм, сoцiальними дiями у тoчнoмy значeннi слoва, oœ^m тут ми маeмo спpавy з yсвiдoмлeним i пoкладeним в oснoвy дп сeнсoм. Вeбep вiдмiчаe, щo навeдeнi чoтиpи типи нe вичepпyють сoбoю всьoгo piзнoманiття видiв opieffra^ï люд^^ пoвeдiнки, пpoтe ïx мoжна вважати найxаpактepнiшими.
Якщo цiлepацioнальна дiя — цe кoжнoгo pdßy свiдoмe визначeння цiлeй i засoбiв, вiдмoва вiд oпopи на пoпepeднiй дoсвiд, тo самe вoна мoжe стати виpажeнням стану нeдoвipи. I навпаки, цiннiснo-pацioнальна дiя з вipoю в нeпopyшнy цiннiсть якoï-нeбyдь пoвeдiнки стае фopмoю виpажeння дoвipи [5].
На oсoбливy увагу щoдo TCopiï дoвipи заслyгoвye пiдxiд амepиканськoгo сoцioлoга Т. Паpсoнса. В йoгo мipкyванняx шн^т дoвipи пoв'язyeться з poзв'язанням «пpoблeми сoцiальнoгo пopядкy». Паpсoнс poзв'язye фyндамeнтальнy пpoблeмy сoцiальнoгo пopядкy за дoпoмoгoю дeмoнстpацiï тoгo, щo áктopи засвoюють як мoтиви дп тi загальнoпpийнятi цiннoстi, вiд якиx залeжить шщальна eднiсть. Пpи цьoмy oсoбливe значeння мають такi пpoцeси ште^а^:!, в якиx систeма дп включае сoлiдаpнiсть. У цьoмy pdßi «opieнтацiя на кoлeктив включае пoстанoвкy питання ^o дoвipy: чи "G ви oдним з нас"? Цe питання в^шуеться залeжнo вiд вашиx настанoв» [6, с. 181].
Заслуга Паpсoнса пoлягаe у вимoзi зiмкнeння псиxoлoгiчнoï TCopiï мoтивацiï i сoцioлoгiчнoï iнтepпpeтацiï стpyктypальниx властивoстeй сoцiальниx систeм i пiдкpeслeннi oсoбливoï важливoстi «щннiснo-пoгoджeнoгo», абo симвoлiчнoгo, пopядкy, пoв'язанoгo з сoлiдаpнiстю i дoвipoю, щo вiдбивають фyнкцioналiстський xаpактep йoгo TCopiï. Нeдoлiкoм ща TCopiï, включаючи кoнцeпцiю дoвipи, на думку Е. Гiддeнса, бyлo тe, щo Паpсoнс малй уваги пpидiляв poзгopтанню iдeй з пpивoдy тoгo, щo називають сьoгoднi «нeявним знанням», таким пpактичним дoсвiдoм сoцiальниx áктopiв, яю «часткoвo yтвopюють спeцифiкy кoнкpeтниx ^вдальн^ пpактик, — oднieï з ^тральн^ у pамкаx сoцioлoгiчнoï TCopiï» [7, с. 26].
^pœTO poзглядаe «ю^бу» як систeмний фeнoмeн, oкpeмo вщ iндивiда, i тим самим дoлаe двoзначнoстi, пoв'язанi з poмантичним пpoтистoянням сyб'eктивнoгo i oб'eктивнoгo свiтiв. За Паpсoнсoм, «oсoба» — нe людина, а систeма дiй, сyкyпнiсть poлeй i oчiкyвань. Ця тeза вiдpiзняeться вiд загальнoпpийнятoï пpактики poзyмiти тд людинoю, «oсoбoю» дeякy yнiкальнy шдивщуальшсть, пpиxoванy вiд зoвнiшньoгo кoнтpoлю i нeзpoзyмiлy нe тiльки стopoннiм, а й самoмy сoбi. Згiднo з ним «oсoба» е надiндивiдyальнoю. Сама дифepeнцiацiя «oсoби» вiд iншиx систем дoзвoляe сyспiльствy poзв'язyвати пpoблeми адаптацп [8]. Паpсoнсiвська кoнцeпцiя сoцiальнoï дп iнтeгpye eкoнoмiчнy тeopiю, пoлiтичнy науку та сoцioлoгiю як piзнi тдсистсми кoнститyювання нopмативнoгo зpазка. Цiннoстi багатства, влади та пpeстижy (гpoмадськoгo визнання мeти) стають oснoвoю нopмативнoгo пopядкy, oскiльки oб'eднyють людeй в спiвтoваpиствo бeз пoсилання на «сoцiальний шстинкт».
Сoцieтальна самoдoстатнiсть (збepeжeння сyспiльствoм сeбe як систeми), на думку амepиканськoгo сoцioлoга, мае бути забeзпeчeна стабшьним xаpактepoм стoсyнкiв взаeмooбмiнy як з фiзичним сepeдoвищeм та iншими системами, так i з oсoбливими стшкими стoсyнками oсoби i сyспiльства. «Сyспiльствo мoжe бути самoдoстатнiм тiльки тсею мipoю, в якiй вoнo мoжe '^^адатися" на тe, щo дiяння йoгo члeнiв служитимуть адeкватним "внeскoм" у йoгo сoцieтальнe фyнкцioнyвання», — пишe вiн в книзi «Система сyчасниx сyспiльств» [9, с. 21].
Сyспiльствo «пoкладаeться», iншими слoвами, «дакае» (на тe oчiкyвання включае мoмeнт нeвизначeнoстi, вiдсyтнiсть пoвнoï впeвнeнoстi), щo йoгo члeни сyмлiннo
вишнуватимуть свoï poлi, наслiдyватимyть «нopмативнo давш зoбoв'язання», в такий спoсiб peалiзoвyючи сeбe як члeнiв цьoгo суспшьства. Якщo тлумачити дoвipy як oчiкyвання взаeмнoстi у здiйснeннi якиxнeбyдь дш, тo в кoнцeпцiï Паpсoнса дoвipа — oдна з yмoв, щo забeзпeчyють гpoмадськy стабiльнiсть. Пpoблeма дoвipи poзглядаeться ним у pамкаx ^н^пад! взаeмooбмiнiв peсypсами мiж пiдсистeмами суспшьства. Зoкpeма, у взаeмooбмiнаx з пiдсистeмoю штеграцп пoлiтика oбмiнюe зoбoв'язання eфeктивнoï peалiзацiï кoлeктивниx цiлeй на дoвipy сoцiyмy. Дoвipа вибopцiв виступае свoepiдним кpeдитyванням пoлiтики.
У сyчаснiй сoцioлoгiï пpoблeмy дoвipи дoслiджyвали Н. Луман, П. Штомпка, Ф. Фукуяма, Е. Гiддeнс та iн.
Гiддeнс видшив два види дoвipи: дoвipа дo людeй, яка пoбyдoвана на oсoбoвиx зoбoв'язанняx (назвeмo цeй тип «пepсoнiфiкoваним») — базисна, i дoвipа дo абстpактниx систeм («анoнiмниx iншиx»), щo пpипyскаe бeзoсoбистiснi зoбoв'язання. Вiн вказав на тe, щo сoцiальнo-псиxoлoгiчний фyндамeнт базиснoï дoвipи фopмyeться в пepшi poки життя людини, кoли в ^o^ti ïï взаeмoвiднoсин з найближчим oтoчeнням вoна yпepшe вчиться дoвipяти. В oстанньoмy випадку дoвipа виступае як otoq6 вiднoвлeння iнтимнoстi життeвoгo пpoстopy завдяки «пoчyттю oнтoлoгiчнoï бeзпeки» [7, с. 18] пiд тис^м piзнoманiтниx нeбeзпeк, pизикiв i нeвизначeнoстeй навкoлишньoгo свiтy. «Базисна дoвipа» вiдтвopюeться стpyктypами життeвoгo свiтy, щo дoзвoляe збepeгти стабiльнiсть та бeзпeкy взаeмoзв'язкiв iндивiда i дoвкiлля на piвнi задoвoлeння в iндивiда «пoтpeби в надiйнoстi» в xoдi пoвсякдeннoï дiяльнoстi [7, с. 18]. Для Гiддeнса абсoлютна дoвipа — цe зв'язoк вipи i yпeвнeнoстi, яка ^унтуеться на знаннi.
Пiд абстpактними системами poзyмiються симвoлiчнi знаки (напpиклад, гpoшi як iнстpyмeнт oбмiнy, засoбy пoлiтичнoï лeгiтимацiï) та eкспepтнi систeми — системи тexнiчнoгo викoнання абo пpoфeсiйнoï eкспepтизи, щo opганiзyють нашe матepiальнe i сoцiальнe oтoчeння. Останнiй тип дoвipи, на думку сoцioлoга, фopмyeться в сучасну eпoxy. Йдучи за лoгiкoю мipкyвання Гiддeнса, встанoвлюeмo, щo пoлe дoвipи oxoплюe нe тшьки мiжoсoбoвi стoсyнки, а й пoлiтичнi, eкoнoмiчнi стoсyнки, пoшиpюeться на шститути i opганiзацiï, симвoлiчнy систeмy i шщальний пopядoк у цiлoмy. Так, мoжна дoвipяти пpинципам дeмoкpатiï, ypядy, дepжавнoмy стpаxyванню, нацioнальнiй валютi, наyкoвoмy i пpoфeсiйнoмy знанню. Сам бpитанський сoцioлoг вiдвoдить piзнi функцп piзним видам дoвipи. Самe дoвipа дo абстpактниx систeм викoнye найважливiшy функщю в сyспiльствi «пiзньoгo мoдepнy» — забeзпeчye вiдчyття надiйнoстi пoвсякдeнниx стосунюв. Пepсoнiфiкoвана ж дoвipа poзyмieться ним як ств^аця, взаемна вiдпoвiдальнiсть та удавдашсть у чeснoстi iншoгo. Iнакшe кажучи, чepeз мexанiзм дoвipи мiнiмiзyeться загpoза «втpати oсoбистoгo сeнсy» [10, с. 102].
Сoлiдаpизyючись з цим твepджeнням вiдoмoгo сoцioлoга, poзглядатимeмo дoвipy в кoнтeкстi задoвoлeння такиx базoвиx людськиx пoтpeб, як пoтpeба в самoактyалiзацiï, пoтpeба в стiйкиx стoсyнкаx дpyжби, пoтpeба в пoвазi i гiднoстi, пoтpeба в iдeнтичнoстi (налeжнoстi дo я^ьдабудь спiльнoстi). Вiдмiтимo, щo i пepсoнiфiкoванi piзнoвиди дoвipи, так самo як i нeпepсoнiфiкoванi, пoкликанi надати бyдeннoмy життю стабiльнoгo i надiйнoгo xаpактepy. Пpактика засвiдчye, щo дoвipа дo абстpактниx систeм да мoжe замiнити значyщiсть для людини пepсoнiфiкoванoï дoвipи, пoбyдoванoï на пoчyттi сoлiдаpнoстi, симпати та дpyжби. Бшьш тoгo, кoли сyспiльствo стикаеться з «синдpoмoм нeдoвipи» (тepмiн пoльськoгo сoцioлoга П. Штoмпки) дo пoлiтичнoгo peжимy, eкoнoмiчнoï i гpoмадськoï систeм у цiлoмy (пoдiбна ситyацiя спoстepiгаeться пpактичнo на yсьoмy пoсткoмyнiстичнoмy пpoстopi), альтepнативним виxoдoм для людини стае дoвipа у pамкаx тoваpиськиx стoсyнкiв i пpимopдiальниx (пepвинниx) сoцiальниx гpyп: poдини, eтнoсy, peлiгiйнoï спiльнoстi та ш. У тoй жe час, дoпoвнюючи oдин oднoгo i вплiтаючись у кyльтypy сyспiльства i oсoби, пepсoнiфiкoвана i нeпepсoнiфiкoвана дoвipи yтвopюють нoвy якiсть — базoвy дoвipy. Штомпка визначае дoвipy як кyльтypний peсypс, щo спpияe peалiзацiï пoтeнцiалy дп [11]. Дoвipy вiн poзглядаe як iнстpyмeнт пepexoдy в нeвiдoмe майбутне.
Штомпка звертае увагу на рiзнi явища i феномени, що супроводжують процес довiри, а також описуе деяю 11 функци. Вiн видiляе три способи орiентацii на ди шшого: надiю, упевненiсть та довiру. Перший i другий способи безпосередньо пов'язаш з виявами вiри. Згiдно з цим дослщником надiя — це пасивне, неращональне почуття того, що все обернеться до кращого. Довiра ж — третш тип орiентацii, що принципово вiдрiзняеться вiд нади i упевненостi тим, що довiра вкорiнена в дискурсi агента — це активна участь 1 орiентацiя на майбутне. Таким чином, дов!ра на вщмшу в1д нади ! упевненостi 61льшою м1рою орiентована на шшого шдивща i майбутне, а також мютить 61льш виражеш когштивний i поведiнковий компоненти.
Серед сучасних дослщниюв, як1 розглядають проблеми дов!ри через вказiвку на роль культурного коду, що управляе, суспшьства, цшностей, що розд1ляються, сл1д в1дм1тити американського фшософа Ф. Фукуяму, який вважае, що дов!ра грунтуеться на етичних цшностях, котр1 розд1ляють представникiв певно! групи або суспiльства. У таких ствтовариствах немае необхiдностi створювати мехашзм широкого догов1рного i правового регулювання стосунюв. У них iснуе морально-моральний консенсус як основа взаемноi дов!ри. Довiра як вiдношення формуеться в процес засвоення загальних для групи цшностей ! норм поведiнки. Ф. Фукуяма видiляе три напрями соцiалiзацii, внаслiдок ди яких виникають р!зш форми оргашзаци в економiчнiй ! пол1тичн1й сферах. Перший грунтуеться на родинних ! спорiднених узах, тут довiра обмежена рамками родинно'1 оргашзаци; другий
— на до6ров1льному об'еднанш, незалежному в1д спорiдненостi, тут цементуючим чинником е норми, що роздшяються членами оргашзаци; третiй — на штегруючш д1яльност1 держави. Саме другий тип оргашзаци базуеться на дов!рь З шею формою Фукуяма пов'язуе перспективи економ!чного зростання та процв^ання суспiльства i держави. Отже, вщповщно до погляд1в Фукуями довiра грунтуеться на додержанш етичних принцип1в ! норм, що 1снують у сусп1льств1. Культурн1 характеристики дов1ри визначають «сощальний каштал» як м1ру людсько'1 здатносп працювати разом заради сшльно! мети, об'еднуватися за межами родини ! без допомоги держави.
Н. Луман розр!зняе «упевнешсть» та «дов1ру», розглядаючи 1'х як самостiйнi соцiальнi феномени. «Упевненiсть» в1н тлумачить як очшування стабiльностi функцiонування соцiальних систем, а «дов!ру» — як очiкування благонадiйноi поведiнки потенцiйного партнера в конкретнш ситуацii взаемодii у так званих особистих (психолопчних) системах.
«Упевненiсть» виникае у тому раз!, коли у шдивща вщсутш альтернативш стратегii ди в обставинах, що склалися, а якщо ж вш обирае один 1з можливих варiантiв, то в цьому випадку мае мюце «довiра»: «Якщо у вас немае альтернатив, ви перебуваете в ситуаци упевненосп. Якщо ви обираете одну д1ю, вiддаючи перевагу 1й над шшими, усупереч можливост1 бути розчарованим у д1ях 1нших, ви визначаете ситуащю як ситуацiю дов1ри»,
— писав Луман у книз1 «Довiра i влада» [12, с. 99].
«Упевнешсть» та «довiра» також розр1зняються м1ж собою i за походженням: «упевнешсть» — продукт соцiалiзацii iндивiда (засвоеш ним знання про правила функцюнування р1зних соцiальних систем), а «довiра» е ситуативною, може виникати несподiвано i часто бути навiть рацюнально необгрунтованою.
Луман проводить принципову вщмшшсть м1ж поняттями «системна довiра» (що розумiеться в емпiричних опитуваннях як упевнешсть) i «особова довiра» (що розумiеться як просто довiра). Критерш розрiзнення упевненостi i дов1ри пов'язаний, на його думку, залежно вщ «здатносп iндивiда розр1зняти небезпеки та ризики» [13, с. 100]. Така здатшсть спричинена м1рою його рефлекси з приводу наявностi альтернативних стратегш д1'1 в обставинах, що склалися. Якщо упевнешсть характерна бшьшою м1рою для взаемодiй iндивiда i функцюнальних систем (економiка i/або полiтика), то довiра потрiбнiша, по Луману, в ситуащях формування, п1дтримки та супроводу м1жосо6ових стосунк1в 1ндив1д1в [13, с. 102].
Важливим моментом е описаний Луманом характер взаемозв'язку упевненосп i довiри, коли кожен i3 механiзмiв може виступати базисом для формування шшого. Вщм^имо, що руйнування упевненостi не приводить до втрати довiри. Луман уважае, що недолш упевненостi може спричинити зростання почуття вiдчуженостi i «самоти iндивiда в малих колах», i як наслiдок — поширення штолерантних настанов, тодi як недолiк довiри може просто позбавити iндивiда здатносп дiяти.
Висновки. Довiра е складним феноменом i разом з тим одним i3 найважливiших чинникiв, що визначае характер не тшьки мiжособистих, а й в цiлому уах соцiальних стосункiв. Концепцiя довiри стввщноситься з поняттям соцiального капiталу. Вона безпосередньо «вплетена» в мехашзм, що забезпечуе штегращю i стабiльнiсть суспшьства. Безумовно, проблема довiри, ii змщнення е актуальною для будь-якого суспшьства. Дослщження цих та iнших проблем, пов'язаних з феноменом довiри, дасть змогу зрозум^и механiзми життедiяльностi суспшьства.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. - М. : Медиум, 1995. - 325 с.
2. Демкив О. Социальный капитал: теоретические основания исследования и операционные параметры / О. Демкив // Социология: теория, метод, маркетинг. - 2004. - № 4. - С. 99-111.
3. Дюркгейм Э. Ценностные и «реальные» суждения / Э. Дюркгейм // Социол. исслед. - 1991. - № 2. - С. 106-114.
4. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма / М. Вебер // Избр. произведения. - М. : Прогресс, 1990. - С. 61-272; Вш же. Избранное. Образ общества / М. Вебер. - М. : Юрист, 1994.
- 704 с.; Вш же. Основные понятия стратификации / М. Вебер // Социол. исслед. - 1994. - № 5.
- С. 147-156.
5. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. - М. : Прогресс, 1990. - С. 628- 629.
6. Полтерович В. М. Стратегия модернизации российской экономики / В. М. Полтерович. - М. : Алетейя, 2010. - 424 с.
7. Гриценко a. a. Внутренняя структура доверия / А. А. Гриценко // Эконом. теория. - 2010. - № 3.
- С. 20-26.
8. Батыгин Г. С. Структурный функционализм Т. Парсонса / Г. С. Батыгин // Вестн. РУДН. Серия: Социология. - 2003. - № 4-5. - С. 6-34.
9. Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс ; пер. с англ. Л. А. Седова и А. Д. Ковалева ; под ред. М. С. Ковалевой. - М. : Аспект Пресс, 1998. - 270 с.
10. Giddens a. the consequences of modernity / А. Giddens. - Stanford : Stanford univ. press, 1990. - 186 р.
11. Штомпка П. Дов1ра - основа суспшьства / П. Штомпка. - М. : Логос, 2012. - 448 с.
12. Luhmann n. trust and power / n. Luhmann. - n. Y. : J. Wiley, 1979. - 228 р.
13. reina D. s. the truth about trust and betrayal / D. s. reina, m. L. reina // associations now. - 2006. - april.
- Р.98-108.
ДОВЕРИЕ КАК ФЕНОМЕН СОЦИАЛЬНОЙ РЕАЛЬНОСТИ
Михеева В. В.
Проанализированы классические и современные социологические подходы к феномену доверия, факторы, которые определяют значение этого явления как феномена социальной реальности. Ключевые слова: доверие, общество, социальный, действие, поведение.
TRUST AS A PhENOMENON OF SOCIAL REALITY
Mikheeva V. V.
An author analyses the classic and modern sociological approaches as to the phenomenon of trust. Factors whichdetermine the meaning of this phenomenon. Key words: trust, society, social, action, conduct.
