Динамика показателей соревновательной деятельности сильнейших пловцов Европы на дистанциях 100 и 200 м брассом Текст научной статьи по специальности «Науки о здоровье»

ДИНАМИКА ПОКАЗАТЕЛЕЙ СОРЕВНОВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СИЛЬНЕЙШИХ ПЛОВЦОВ ЕВРОПЫ НА ДИСТАНЦИЯХ 100 И 200 М БРАССОМ

Скирене В., Зуозене И.Ю.

Литовская академия физической культуры, Каунас

Аннотация. Одним из основных элементов при планировании и управлении подготовкой спортсменов является информация о тенденциях, влияющих на рост результатов в конкретном виде спорта и особенностях соревновательной деятельности представителей спортивной элиты. Индивидуальный анализ соревновательной деятельности позволяет объективно оценить слабые звенья подготовки спортсмена и наметить направления для ее дальнейшего совершенствования.

Ключевые слова: плавание, соревновательная деятельность, технические действия.

Анотація. Скирене В., Зуозене І.Ю. Динаміка показників змагальної діяльності найсильніших плавців Європи на дистанціях 100 і 200 м брасом. Одним з основних елементів при плануванні й керуванні підготовкою спортсменів є інформація про тенденції, що впливають на ріст результатів у конкретному виді спорту й особливостях змагальної діяльності представників спортивної еліти. Індивідуальний аналіз змагальної діяльності дозволяє об’єктивно оцінити слабкі ланки підготовки спортсмена й намітити напрямку для її подальшого вдосконалювання.

Ключові слова: плавання, змагальна діяльність, технічні дії.

Annotation. Skyriene V., Zuoziene I.J. Analyse the changes indicators of Europe elite swimmers in a distance of 100 and 200 m. breaststroke.

One of the most important factors in planning and managing athletes’ preparation for competitions is information about the tendencies in competition results and about the changes in elite athletes’ performance indicators. The individual analysis of competitive activity of the sportsman allows us to estimate objectively weak links of preparation and to plan further perfection.

Keywords: swimming, competitive activity, competition analysis, technical actions.

Введение.

Одним из основных элементов при планировании и управлении подготовкой спортсменов является информация о тенденциях, влияющих на рост результатов в конкретном виде спорта и особенностях соревновательной деятельности представителей спортивной элиты.

Структура соревновательной деятельности пловцов и ее компоненты изучаются уже на протяжении несколько десятилетий. Доказано, что систематичный и постоянный анализ соревновательной деятельности является важным средством управления тренировочным процессом спортсменов. Индивидуальный анализ соревновательной деятельности атлета позволяет объективно оценить слабые звенья подготовки и наметить направления для ее дальнейшего совершенствования. Современные технологии дают возможность оперативно установить и оценить параметры соревновательной деятельности на соревнованиях высшего ранга и постоянно пополнять банк данных о выступлении пловцов мировой элиты.

Способ плавания «брасс» является одним из старейших способов плавания. Он был включен в программу первых олимпийских игр современности и довольно долго являлся основным способом плавания в Европе. Именно эволюция его техники свидетельствует о неустанных поисках атлетов и их тренеров путей преодоления спортивных дистанций как можно быстрее. Результатом этих поисков стало появление довольно большого (по сравнению с остальными способами) количества разновидностей техники плавания брассом. Кроме того, постоянные попытки спортсменов выполнить то или иное техническое действие при проплывании соревновательной дистанции так, чтобы иметь преимущество перед соперниками, приводило к риску нарушить существующие правила соревнований. Подобные факты становились основанием разногласий среди судей и участников на сорвенованиях разного масштаба. Во избежание разночтений во время очередного чемпионата мира по плаванию в 2005 г. технический комитет ФИНА внес поправки в правила проплывания дистанций способом брасс - разрешено

одно дельфинообразное движение ног во время полного погружения при выполнении старта и каждого поворота, за которым должен следовать цикл движений брассом.

Цель, задачи работы, материал и методы. Целью исследования явился анализ динамики показателей соревновательной деятельности элитных пловцов-мужчин Европы на дистанциях 100 и 200 м брассом за последние два олимпийских цикла.

Методы и организация исследования. При анализе показателей соревновательной деятельности использовались результаты участников полуфинальных и финальных заплывов чемпионатов Европы 2000-2008 г. г. (по 24 участника в каждом соревновании) (НаЦапё, 2008). Полученные данные обработаны с помощью методов статистического анализа, используя программный пакет Microsoft®Excel 2003. Были рассчитаны среднегрупповые величины (х), среднеквадратичные отклонения от средних (б) и коэффициент вариации (Уд%). Достоверность различия средних определялась по 1 - критерию Стъюдента (р<0,001; р<0,05).

Результаты исследования и их обсуждение. При использовании термина “соревновательная деятельность^ пловца следует понимать действия спортсмена в соревновательном заплыве от момента стартового сигнала до момента касания им финишного щита. Так как арсенал технических действий в плавании очень ограничен, спортивный результат может рассматриваться как сумма длительности отдельных действий на дистанции - старта, „чистого“ плавания, поворота(ов) (если необходим) и финиша. Попытаемся отдельно проанализировать каждое из них.

Проведенное исследование показало, что на протяжении изучаемого периода достоверно улучшился результат как на дистанции 100 (с 1.02,41 до 1.01,28 мин., 1=3,94), так и 200 м (с 2.15,73 до 2.12,2 мин., 1=3,84) брассом (табл. 1, 2). За счет чего это произошло?

Старт. Проведенными ранее исследованиями было установлено, что длительность старта в плавании имеет сильную корреляционную связь с конечным результатом на дистанции, особенно в спринтерских номерах программы (Аге11апо и др., 1994; Аге11апо и

Таблица 1.

Динамика результатов и стартовой скорости пловцов-мужчин на дистанциях 100 и 200м брассом на чемпионатах Европы 2000-2008 г.

Показатели Хельсинки, 2000 Берлин, 2002 Мадрид, 2004 Будапешт, 2006 Эйндховен, 2008

Результат, с (100 м) x±6 62,41±0,31 61,34±0,64 61,76±0,44 60,99±0,33 61,28±0,65

V A% 0,50 1,05 0,71 0,55 1,05

Стартовая скорость, м/с (100 м) x±6 2,09±0,05 2,14±0,06 2,08±0,03 2,14±0,05 2,16±0,06

V A% 1,23 2,64 1,47 2,49 2,92

Результат, с (200 м) x±6 135,73±1,32 133,33±1,57 133,40±1,47 133,7±0,88 132,2±2,29

V A% 0,97 1,18 1,10 0,65 1,73

Стартовая скорость, м/с (200м) x±6 2,01±0,06 2,05±0,08 2,04±0,06 2,06±0,06 2,10±0,04

V A% 2,88 3,92 2,94 3,13 1,9

Таблица 2.

Достоверность различий среднегрупповых значений результатов и стартовой скорости пловцов-мужчин на дистанциях 100 и 200м брассом на чемпионатах Европы 2000-2008 г.

Показатели t- критерий Стъюдента

2000-2002 2002-2004 2004-2006 2006-2008 2000-2008

Результат, (100 м) -1,86 2,91* -2,94** -0,59 -2,35*

Стартовая скорость, (100 м) 4,22** -1,54 3,68** -0,83 3,94**

Результат, (200 м) 3,31** -0,09 -0,38 1,72 3,84**

Стартовая скорость, (200 м) -1,14 0,27 -0,70 -1,29 -3,72**

Примечание: **p<0,001; *p<0,05

др., 1996; СоББОГ&МазБОп, 2001; ЫапкзЪу и др., 2001; Скирене и др., 2006; Скирене, Зуозене, 2009).

Стартовый отрезок является уникальным для каждого пловца при выполнении каждого старта и это затрудняет сравнение показателей у разных спортсменов, поэтому международные правила соревнования обязывают спортсменов показаться на поверхности воды при пересечении 15-ти метровой (от стартовой линии) отметки. Этот отрезок в плавании считается стартовым.

Анализ особенностей выполнения старта участниками Олимпийских игр 2000 г. показал, что спортсмены, которые при его выполнении большую часть отрезка преодолевали под водой, сумели развить более высокую скорость (СоББОГ&МазБОп, 2001). Таким образом преимущество перед соперниками имели те, чьи физические данные и соответствующая подготовленность позволяла большую часть отрезка двигаться в подводном положении.

Происходящий в последнее время поиск эффективной техники плавания свидетельствует, что все больше спортсменов стараются удлинить (в рамках правил соревнования) подводную часть дистанции. Именно изменения в технике и тактике выполнения старта могли повлиять на то, что на протяжении двух последних олимпийских циклов существенно повысилась средняя скорость (с 2,09 до 2,16 м/с; 1=-2,35 и с 2,01 до 2,10 м/с; 1=-3,72 соответственно) преодоления стартового отрезка дистанций 100 и 200 м брассом. Подтверждением этому может служить небольшой разброс величин данного показателя как на короткой

(\^% от 1,23 до 2,92), так и на более длинной дистанции (VA% от 1,98 до 2,88) (табл. 1, 2, рис. 1). Подобный факт полностью совпадает с выявленной ранее тенденцией на дистанции 200 м. комплексным плаванием среди мужчин (Скирене, Зуозене, 2009).

,Чистое“ плавание. Соотношения скорости, темпа и «шага» (расстояния, преодолеваемого за гребок) в циклических видах спорта, является фундаментальными параметрами спортивных локомоций (Клешнев И., Клешнев В., 2008).

Одну и ту же скорость можно развить при различных сочетаниях длины гребка и темпа. Однако, чем выше скорость, тем меньше вариантов сочетаний. Плывя же с максимальной скоростью - вариант единственный. Длинный гребок требует от пловца больших усилий, которые увеличивают уровень содержания молочной кислоты в организме, поэтому спортсмены должны уметь варьировать скорость плавания при минимальных энергозатратах.

Проведенными ранее исследованиями установлено, что спортивный результат в плавании находится в довольно большой зависимости от средней длины гребка (r=-0,76) (Kennedy и др., 1990). В свою очередь уровень корреляционной связи между длиной гребка и темпом движений на дистанциях разной длины может достигать 0,8. Чаще всего при увеличении одного показателя, уменьшается другой.

По данным Клешнева В. (2001) с 1976 по 2000 г. спортивные результаты прогрессировали как в женском, так и мужском плавании. наибольшие приросты скорости отмечались именно в плавании брассом

□ старт □ поворот □ плавание

]финиш

2.40

2.20

2.00

- 1.80

1.60

1.40

1.20

*

2.20

2.00

1.80

Ж

ЫЫЫЫШ

Хельсинки, 2000 Берлин, 2002 Мадрид, 2004 Будапешт, 2006 Эйндховен, 2008 °старт аповорот а плавание □ финиш

200 м

1ІИШ

Хельсинки, 2000 Берлин, 2002 Мадрид, 2004 Будапешт, 2006 Эйндховен, 2008

Рис. 1. Показатели соревновательной деятельности пловцов-мужчин на дистанциях 100 и 200 м брассом

на чемпионатах Европы 2000-2008г.

Примечание: * обозначены статистически достоверные различия.

гЬ

(5,7%). Спортсмены значительно увеличили длину «шага» (33,5%) и снизили темп движений (20,1%). Выявленные тенденции позволили предположить, что повышение скорости за счет удлинения гребка - именно тот путь, которым следует идти, желая достичь более высоких результатов в плавании.

Анализ показателей соревновательной деятельности пловцов-мужчин на изучаемых дистанциях позволяет утверждать, что подготовка именно такой направленности преобладала в тренировочном процессе элиты Европы на протяжении двух последних олимпийских циклов.

Исследованиями Mason и Cossor (2001) установлено, что наибольшее влияние на конечный результат на дистанциях 100 и 200 м брассом оказывает средняя скорость, которую спортсмен развивает на дистанции

(г=0,71 и г=0,78 соответственно) и финишном отрезке (г=0,69 и г=0,61 соответственно). На протяжении рассматриваемого периода средняя скорость на обеих дистанциях достоверно возросла, однако в тактике их проплывания преобладали различные тенденции.

Изучение показателей соревновательной деятельности на дистанции 100 м. позволяет утверждать, что здесь спортсмены достигли оптимального соотношения темпа и длины гребка («шага»), так как за последние два олимпийских цикла их величины практически не менялись (рис. 2).

Исключение составляет лишь статистически достоверное увеличение темпа движений и уменьшение длины «шага» на первой половине дистанции во время чемпионата Европы 2002 г. (1=3,04 и 1=-2,85 соответственно). Однако изменения, произошедшие после

Штемп

•Средняя скорость плавания

■Длина гребка

о

о

о

ю

<и

<=1

1,90

1,85

1,80

1,75

1,70

1,65

1,60

1,55

1,50

1,45

Хельсинки,

2000

V-

Берлин,

2002

Мадрид,

2004

Будапешт,

2006

■55

■50

--45

■40

--35

■30

Эйндховен,

2008

пемп

"Средняя скорость плавания

о

о

о

ю

<и

<=1

2.40

2.20

2.00

1.80

1.60

1.40

1.20

' Длина гребка -г44

Т

..40

.42

.38

.36

34

32

Хельсинки,

2000

Берлин,

2002

Мадрид,

2004

Будапешт,

2006

Эйндховен,

2008

Рис 2. Динамика скорости плавания, длины и темпа гребков на дистанциях 100 и 200 м брассом у пловцов-

мужчин на чемпионатах Европы 2000-2008

60'

этих соревнований, свидетельствуют, что спортсмены вернулись к существующим тенденциям. Подтверждением этому является и незначительные колебания средних величин темпа (УА% от 5,08 до 8,27) и длины гребка (УА% от 4,08 до 9,83) в период с 2000 по 2008 г.

На дистанции 200 м. средние величины темпа и длины гребка так же достоверно не изменились, однако при ее проплывании спортсменами использовалась различная тактика, так как колебания указанных показателей довольно значительны (УА% от 6,89 до 16,71 и УА% от 6,03 до 16,56 соответственно). Кроме того, подобный факт может свидетельствовать и об особенностях применяемой атлетами техники плавания брассом.

Повороты. Желание спортсменов удлинить часть дистанции, которую можно преодолеть вод во-

дой, не оставило в стороне технику и тактику выполнения поворотов. Чем длиннее сама дистанция, тем больше возможность сделать это, так как увеличивается количество поворотов, которые будет выполнять пловец.

Mason & Cossor (2001) установили, что время преодоления поворотов на дистанциях брассом проявляет корреляционную связь со средней скоростью плавания (r=0,53 и r=0,67 соответственно).

Проведенный анализ результатов исследования свидетельствует, что на протяжении изучаемого периода скорость выполнения поворота на короткой дистанции достоверно возросла с 1,64 до 1,70 м/с, (t=-3,79), средняя скорость выполнения поворотов на дистанции вдвое длиннее возросла с 1,53 до 1,60 м/с (t=-4,71), (табл.3, 4).

Таблица 3. Динамика скорости выполнения поворотов и финиширования пловцов-мужчин на дистанциях 100 и 200 м брассом на чемпионатах Европы 2000-2008 г.

Показатели Хельсинки, 2000 Берлин, 2002 Мадрид, 2004 Будапешт, 2006 Эйндховен, 2008

Скорость поворота м/с (100 м) x±6 1,64±0,02 1,69±0,04 1,66±0,03 1,68±0,01 1,70±0,04

V A% 1,38 2,23 1,98 0,71 2,52

Скорость финиша, м/с (100 м) x±6 1,38±0,05 1,43±0,05 1,46±0,03 1,41±0,06 1,50±0,04

V A% 0,86 0,88 1,04 0,84 1,52

Скорость поворота м/с (200 м) x±6 1,53±0,01 1,58±0,03 1,60±0,03 1,56±0,03 1,60±0,04

V A% 0,95 1,65 1,65 1,75 2,46

Скорость финиша, м/с (200м) x±6 1,36±0,08 1,38±0,07 1,41±0,07 1,35±0,08 1,40±0,07

V A% 5,54 4,92 4,91 5,66 5,37

Таблица 4. Достоверность различий среднегрупповых значений скорости поворота(ов) и финиша у пловцов-мужчин на дистанциях 100 и 200м брассом на чемпионатах Европы 2000-2008 г.

Показатели t- критерий Стъюдента

2000-2002 2002-2004 2004-2006 2006-2008 2000-2008

Скорость поворота (100 м) -3,62** 1,70 -1,54 -1,26 -3,79**

Скорость финиша, (100 м) -2,29* -1,49 2,29* -3,44** -5,20**

Скорость поворота (200 м) -4,38** -1,47 2,26* -2,12* -4 71**

Скорость финиша, (200м) -0,73 -0,70 1,43 -1,20 -1,10

Примечание: **p<0,001; *p<0,05

Финиш. Анализ проплывания финишного отрезка показал, что за два последних олимпийских цикла спортсмены достоверно увеличили скорость (с 1,38 до 1,50 м/с; 1=-5,20) только в конце 100-метровой дистанции (табл. 3, 4). Это позволяет утверждать, что за изучаемый период в подготовке спортсменов-спринтеров Европы проводилась направленная работа, которая позволила им концентрировать усилия на финише и, соответственно, уменьшить время преодоления финишного отрезка (УА% от 2,00 до 3,94).

На дистанции 200 м. подобных изменений не отмечалось. Хотя скорость на финише и возросла с 1,36 до 1,40 м/с, однако изменения статистически недостоверны (1=-1,10). Колебания ее величин (УА% от 4,91 до 5,66) свидетельствуют о различной тактике проплывания дистанции, используемой спортсменами (табл. 3, 4, рис. 1).

Выводы.

Наибольшее влияние на положительную динамику спортивного результата на дистанции 100 м. брассом пловцов элиты Европы в период с 2000 по

2008 г. оказала возросшая средняя скорость на дистанции, скорость преодоления стартового отрезка, скорость выполнения поворота и преодоления финишного отрезка. На положительную динамику результатов более длинной дистанции оказали влияние те же показатели, за исключением скорости финиша.

Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем соревновательной деятельности пловцов.

Литература:

1. Клешнев В. Скорость, темп и шаг в плавании. Плавание IV. Исследования, тренировка, гидрореабилитация. 2001, Санкт-Петербург, стр. 33-36.

2. Клешнев И., Клешнев В. Методологические подходы к анализу соревновательной деятельности высококвалифицированных спортсменов в циклических видах спорта. http://www.spbniifk. ru/kleshnev.doc

3. Скирене В., Саткунскене Д., Зуозене И.Ю. Анализ соревновательной деятельности пловцов как основа индивидуализации тренировочного процесса//Педагопка, психолопя та медико-бюлопчш проблеми фiзичного виховання i спорту: Харюв, 2006. - № 7. - С. 112-115.

4. Скирене В., Зуозене И. Ю. Динамика показателей соревновательной деятельности сильнейших пловцов Европы на дистанции 200 м. комплексным плаванием//Педагопка, психолопя та медико-бюлопчш проблеми фiзичного виховання i спорту: Харюв, 2009. - № 1. - С. 131-135.

5. Arellano, R., Brown, P., Cappaert, J & Nelson R.C. Analysis of 50 m, 100 m and 200 m freestyle swimmers at the 1992 Olympic Games//Journal of Applied Biomechanics. - 1994, 10, p. 189-199.

6. Arellano, R., Garcia, F., Gavilan, A., Pardillo, S. Temporal analysis of the starting technique in freestyle swimming. Paper presented at the XIV Symposium on Biomechanics in Sports, 1996, Funchal, Madeira, Portugal.

7. Blanksby, B., Nicholson, L., Elliott, B. Biomechanical analysis of the grab, track and handle swimming starts: an intervention study// Sport biomechanics, 2001,V. 1. - № 1. - P. 11-24.

8. Cossor J.&Mason B. Swim start performances at the Sydney 2000 Olympic Games. Proceedings of the XIX. Symposium on Biomechanics in Sport. San Francisco: 2001, University of California at San Francisco, p. 70-74.

9. Haljand R. http://www.swim.ee

10. Kennedy, P.K., Brown, P.L., Chengalur, S.N., Nelson, R.C. Analysis of male and female Olympic swimmers in the 100-meter events. Journal of Sport Biomechanics, 1990, 6, p.187-197.

11. Mason B.&Cossor J. Swim turn performances at the Sydney 2000 Olympic Games. XIX InternationalSymposium on Biomechanics in Sports. Symposium on Biomechanics in Sport. 2001, San Francisco: University of California at San Francisco.

Поступила в редакцию 29.06.2009г.

v.skyriene@lkka.lt

АСПЕКТИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ВІДНОШЕННЯ СТУДЕНТІВ ГЛУХІВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. О. ДОВЖЕНКА ДО ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Стасюк Р.М.

Глухівський державний педагогічний університет ім. О. Довженка

Анотація. Відображається відношення студентів 1-го та 5-го курсів щодо занять з фізичної культури, її організації та умов проведення. Визначені позитивні риси, недоліки занять, сформульовані пропозиції та побажання студентів для вдосконалення фізичного виховання. У сфері фізичної культури відношення до її цінностей проявляється у процесах, станах, властивостях особистості, найчастіше одночасно. Воно може виражатися у потребі рухової діяльності, у характері спортивних інтересів, рівні цілей і прагнень, особливостях взаємин людей, що зрештою пов’язане з відношенням людини до цінностей фізичної культури.

Ключові слова: студент, викладач, фізичне виховання.

Аннотация. Стасюк Р.Н. Аспекты, которые определяют отношение студентов Глуховского государственного педагогического университета им. О. Довженко к занятиям по физическому воспитанию. Отображается отношение студентов 1-го и 5-го курсов к занятиям по физической культуре, ее организации и условий проведения. Определены позитивные черты, недостатки занятий, сформулированы предложения и пожелания студентов для совершенствования физического воспитания. В сфере физической культуры отношение к ее ценностям проявляется в процессах, состояниях, свойствах личности, чаще всего одновременно. Оно может выражаться в потребности двигательной деятельности, в характере спортивных интересов, уровне целей и стремлений, особенностях взаимоотношений людей, что в конечном итоге связано с отношением человека к ценностям физической культуры.

Ключевые слова: студент, преподаватель, физическое воспитание.

Annotation. Stasyuk R.N. Aspects which determine the relation of students of Glukhiv state pedagogical university named after O. Dovzhenko to employments after physical education. The relation of students of 1th and 5th courses is represented in relation to employments after a physical culture, its organization and terms of leadthrough. Positive lines, lacks of employments, formulated suggestions and wishes of students, are certain, for perfection of physical education. In the field of physical culture of attitude toward its values shows up in processes, states, properties of personality, more frequent than all simultaneously. It can be expressed in the necessity of motive activity, in character of sporting interests, level of aims and aspirations, features of mutual relations of people, that in the end is related to the relation of man to the values of physical culture. Keywords: student, teacher, physical education.

Вступ.

Теорія базується на тому, що особистість формується за соціальних умов лише тоді, коли вона виступає в якості суб’єкта свого формування. Отже, без самовиховання, самовдосконалення розвиток і формування особистості не можуть бути повноцінними. Свідомість особистості, спрямована на власне вдосконалення, визначається не стільки мірою вербального впливу, скільки конкретним досвідом життєдіяльності, реальними суспільними відносинами.

Свідомий цілеспрямований вплив викладача фізичного виховання визначає динаміку відносин, що складаються між ним і студентами. У цьому випадку об’єктом діяльності педагога слід вважати цей процес взаємодії. Уступаючи у взаємодію зі студентами, що розглядаються не як особистості, тобто не цілісно, а лише з точки зору їх рухових здібностей, педагог відіграє роль лише зовнішньої сили, що впливає.

Якщо педагог визначає мету своєї діяльності як розвиток особистості студента у сфері фізичної культури та найбільш повну адаптацію першокурсників до умов навчання у ВНЗ, то в цьому випадку студенти самі проявляють ініціативу, спрямовану на зміцнення свого здоров’я і фізичної підготовленості, використовуючи засоби фізкультурно-спортивної діяльності. Взаємодіючи зі студентами, педагог отримує можливість розвивати їх інтерес до власної фізичної підготовленості та стану здоров’я в єдності свідомості й поведінки, стимулювати суспільно значущі мотиви фізкультурно-спортивних занять, зближати їх із суб’єктивними. Для цього необхідно виявити педагогічні умови, що стимулюють свідомість студентів [1, 3].

Аналіз останніх публікацій з наведеної проблеми показує, що ставлення молодих людей до фізичної культури, а саме студентів, зумовлено багатьма факторами. Їх сутність та різноманіття було проаналізовано завдяки дослідницькій діяльності.[2, 4, 5].

Дослідження виконано згідно плану наукових

робіт Глухівського державного педагогічного університету ім. О. Довженка.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Метою роботи було вивчити ставлення студентів до різних аспектів занять з фізкультури та визначення напрямків реформування фізичного виховання згідно з інтересами та потребами студентів, щоб таким чином підвищити ефективність його проведення в університеті.

Методи дослідження: аналіз літературних

джерел з вказаної проблеми, анкетування.

Завдання роботи:

1. визначити думку студентів щодо режиму, умов та обладнання занять з фізкультури;

2. дізнатися про ставлення та вимоги до викладача фізкультури та організації занять;

3. виявити позитивні та негативні аспекти занять з фізичної культури і дізнатися про побажання та очікування студентів щодо реалізації фізичного виховання в університеті.

Результати роботи та їх обговорення.

На базі педагогічного університету було проведено анкетування серед студентів 1-го та 5-го курсів. Анкета під назвою «Проведення занять з фізичної культури - ставлення студентів» складалась з 43 питань та передбачала анонімність.

Взагалі в анкеті взяли участь 74 студента 1-го курсу, серед них 69 жіночої та 5 чоловічої статі, і 11 студентів 5-го курсу - 9 дівчат та 2 юнаків.

За результатами анкети необхідність фізичного виховання при отриманні вищої освіти визнали 53% опитаних.

48% студентів вважають, що частина занять з дисципліни «Фізкультура» повинні бути обов‘язковими, а частина факультативними.

Майже всі (98%) погодились, що фізичне виховання сприяє фізичному розвитку, оздоровленню людини та заняттю спортом.

49% першокурсників відчувають позитивний вплив власної фізичної підготовки на працездатність. Однак інші 51% зазначили, що їх фізична підготовка негативно впливає на працездатність, 5% пятикурсни-ків розділяють цю думку. 57% студентів 5-го курсу не визнають впливу взагалі.

90% опитаних вважають найбільш доцільним проводити заняття з фізкультури після інших занять за розкладом.

37% зазначили необхідність проводити заняття

1 раз на тиждень, 30% - 2 рази.

Найкращим місцем для занять 42% вибрали спортивний комплекс ФФК та тренажерний зал. Стадіон та спортзал університету не відповідає потребам студентів.

78% вказали на низький рівень обладнання та недостатність інвентарю.

54% першокурсників погодились, що їх викладач відповідає цим критеріям, як і 49% студентів 5-го курсу (Рис.1.).

Задоволені організацією занять з фізичної культури 60% 1-го курсу і 36% 5-го курсу; організація занять не відповідає вимогам 15% та 45% відповідно 1-го та 5-го курсу.

80% вважають навантаження на фізкультурі помірним та задовільним.

Власний стан здоров’я 47% першокурсників оцінюють як задовільний, 26% як гарний та 13% як поганий, 4% як дуже поганий. Приємно, що 60% май-

100

52

-45

29

'З

64

-'ЗІ

Е4

36

27

201&

■

°

А*

□ 1 курс Шб курс

Рис.1. Якості, якими, на думку студентів, повинен володіти викладач фізичної культури.

бутніх випускників університету мають задовільний стан здоров’я.

75% п’ятикурсників використовують у власному житті та в професійній діяльності знання, вміння та навики, що здобули на фізкультурі.

Бажання приймати участь у змаганнях висловили 89% опитаних.

Найбільш подобається студентам соціально-гуманітарного на заняттях з фізкультури наступне:

• рухливі та групові ігри;

• змагання та естафети;

• веселе спілкування;

• активний відпочинок від розумової діяльності;

• фізичне навантаження;

• можливість підтримувати гарний фізичний стан та

бадьорий настрій;

• особистість викладача, його корисні поради і став-

лення до студентів ( Рис.2.)

Зовсім не подобається студентам:

• замала площа роздягальні для кількості студентів,

що одночасно мають переодягатися;

• заняття в підвалі або в тирі, стан яких не дозволяє

проводити заняття взагалі;

• відсутність душових кімнат, що не дозволяє дотри-

муватись норм гігієни;

• заняття, коли декілька потоків займаються разом в

одному залі;

• заняття на подвір’ї в погану погоду;

• диференційований залік.

Побажання студентів щодо удосконалення реалізації фізичного виховання в педагогічному університеті:

• підвищити різноманітність видів діяльності на за-

няттях з фізкультури;

• запровадити заняття в басейні та тренажерному

залі;

• забезпечити душові кімнати та виділити роздя-

гальні на факультеті;

• запланувати частину занять обов’язкових, а части-

ну факультативних.

Висновки:

1. Відповіді на питання, у яких розкривають постановку фізичного виховання у ВНЗ з позиції студента і з позиції викладача. Такий підхід дозволив побачити принципові відмінності з мотиваційно-цільової спрямованості між ними, виявити головні протиріччя як джерело основних рушійних сил процесу фізичного виховання і потім розробити адекватні педагогічні умови, що сприяють розв’язанню цих протиріч.

2. Нами запропонована модель процесу формування фізичної культури студентів університету яке полягає : а) у комплексній діагностиці індивідуальних психофізіологічних і особистісних якостей; б) в єдності теоретичної та практичної підготовки; в) в організації взаємостосунків викладач

- студент в процесі фізкультурно-спортивної діяльності.

3. Результати анкетування показали, що ставлення студентів до фізичного виховання можна поліпшити за умов розвитку матеріальної бази, вдосконалення навчального процесу і змісту занять, підвищення емоційного рівня занять.

Перспективи подальшого дослідження стосуються вивчення інших проблем формування мотиваційно ціннісного відношення студентів фізичної

культури.

Література:

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии.- М.: ’’Просвещение”, 1995.- 230с.

2. Артюшина М.В. Взаємозв’язок соціально-психологічних та дидактичних умов групової навчальної діяльності студентів: автореф.-К., 2000. - 20с.

3. Байша К.М. Соціально-педагогічні умови морального виховання студентів у пізнавальній діяльності : автореферат.- К., 2000.

- 20с.

4. Каминская И.В. Психофизиологическая адаптация первокурсников к обучению в высшем учебном заведении / И. В. Каминская // Журнал российской ассоциации по спортивной медицине и реабилитации больных и инвалидов. - 2006. - N 2. - С. 22.

5. Рудик П. А. Психология. - М.: ФиС, 1976. - 239 с.

Надійшла до редакції 18.06.2009р.

stas-r@ukr.net

ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВОГО МЕТОДУ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ

Статьєв С. І., Баришок Т. В.

Класичний приватний університет

Анотація. Досліджено вплив використання ігрового методу на рівень розвитку когнітивних функцій та рівень адаптації до навколишнього середовища дітей дошкільного віку (5-6 років) з порушеннями зору. Рівень їхньої адаптації оцінювався за багатьма показниками різноманітних тестів та визначень, які потім оброблялись і підраховувались у кінцеві результати дослідження. Результати дослідження доводять ефективність використання ігрового методу у реабілітації дітей з порушенням зору та адаптації їх до навколишнього середовища. Ключові слова: короткозорість, далекозорість, косоокість, гра.

Аннотация. Статьев С.І., Баришок Т.В. Использование игрового метода в реабилитации детей с нарушением зрения. Исследовано влияния использования игрового метода на уровень развития когнитивных функций и уровень адаптации к окружающей среде детей дошкольного возраста (5-6 лет) с нарушениями зрения. Уровень их адаптации оценивался по многим показателям разнообразных тестов и определений, которые потом обрабатывались и подсчитывались в конечные результаты эксперимента. Результаты исследования доказывают эффективность использования игрового метода в реабилитации детей с нарушением зрения и адаптации их к окружающему миру. Ключевые слова: близорукость, дальнозоркость, косоглазие, игра.

Annotation. Statyev S.I., Baryshok T.V. Use of game method in a rehabilitation of children with violation of vision. Devoted to the investigation of influence of the usage of gaming technique on the level of adaptation to outward things and the level of development of cognitive functions of preschool children (5-6 years old) with visual impairment. The level of their adaptation has valued at many indices of the different tests and definitions, which has worked up and counted up in final results afterwards. The results of investigation shown effectiveness of usage of gaming technique in the process of children with visual impairment and adaptation to outward things.

Key words: short-sightedness, long sight, cross-eye, game.

Вступ.

Зорова чутливість дітей з порушенням зору характеризується нечіткістю зображення, повільністю

- це зумовлює їх тяжке пристосування до навколишнього середовища. Тому постає проблема адаптації таких дітей до нормального життя і це питання є дуже актуальним на теперішній час і потребує розв’ язання. Для його розв’язання використовують багато різноманітних методів: лікування дітей у лікарнях та амбулаторно, у різноманітних центрах відновлення зору з використанням медикаментозного лікування, лазе-ротерапії, курсів реабілітації за допомогою вітамінів, фізичних вправ та ін. [1,2]

У короткозорих дітей частіше, ніж у здорових, зустрічаються зміни опорно-рухового апарата - порушення постави, сколіоз, плоскостопість. Це пов’язане з неправильною позою при читанні, а також швидким стомленням м’язів шиї й спини. Порушення постави, у свою чергу, погіршує стан внутрішніх органів і систем, особливо дихальної й серцево-судинної. Таким чином, існує й пряма, і зворотна залежність між фізичною активністю дитини, її здоров’ ям, з одного боку, і розвитком короткозорості, з іншої сторони. Якщо дитина із самих ранніх років багато й різноманітно рухається, добре загартована, у неї рідше виникає короткозорість навіть при спадкоємній схильності. І, навпаки, у короткозорих дітей, якщо їх не тренувати, не стежити за їхньою поставою, харчуванням, режимом навчання й відпочинку, можуть виникнути різні захворювання й подальше прогресування короткозорості.[3,4]

Фізична культура, рухливі ігри на свіжому повітрі, спорт повинні зайняти важливе місце в комплексі заходів по профілактиці короткозорості і її прогресуванню, оскільки фізичні вправи сприяють як загальному зміцненню організму й активізації його функцій, так і підвищенню працездатності очних м’язів, зміцненню склери ока.[5]

Вивчення впливу систематичних занять циклічними фізичними вправами (біг, плавання, ходьба на лижах) помірної інтенсивності в сполученні з гімнастикою для очей показало, що в людей з короткозорістю середнього ступеня не тільки підвищується

загальна витривалість, але й значно поліпшується зір. Фізичні вправи сприятливо впливають на орган зору дітей.[7]

Метою ЛФК є забезпечення за допомогою спеціальної методики ЛФК всебічного й повноцінного розвитку дитини з порушенням зору шляхом відновлення й удосконалювання його фізичних і психофізичних здатностей.

Загальні завдання: а) зміцнення здоров’я дітей з важкою патологією зору, сприяння гармонічному фізичному розвитку й загартовуванню організму; б) активізація функцій серцево-судинної й дихальної систем; в) поліпшення функцій опорно-рухового апарата;

г) формування й закріплення правильної постави: досягти автоматизму при виконанні життєво-необхідних положень і рухів; д) попередження розвитку сколіозу й плоскостопості; е) оволодіння основними руховими навичками й уміннями. Спеціальні завдання: а) формування в сліпих необхідних умінь, що вчаться, і навичок самостійного просторового орієнтування (орієнтування в спортзалі, користування спортивним інвентарем і адаптованими посібниками з використанням збережених аналізаторів); б) поліпшення кровопостачання тканин ока й м’язової системи ока; в) поліпшення функції м’ язової системи ока; г) розвиток готовності збережених аналізаторів до сприйняття навколишніх предметів і простору; д) формування життєво-необхідних навичок, що сприяють успішної соціалізації дітей з порушенням зору. [6]

В нашій роботі ми використовували ігровий метод, як засіб корекції та профілактики порушення зору, засіб розвитку когнітивних функцій, тому що гра дає можливість дитині дошкільного віку відволіктися від сторонніх факторів і повністю розкрити свій потенціал.

Робота виконана за планом Класичного приватного університету.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета роботи - вивчення впливу ігрового методу на рівень розвитку когнітивних функцій та рівень адаптації до навколишнього середовища дітей дошкільного віку.

Нами були поставленні наступні завдання дослідження: оцінити початковий рівень адаптації дітей з порушенням зору до навколишнього середовища; запропонувати комплекс реабілітаційних заходів, спрямованих на адаптацію дітей з порушенням зору до навколишнього середовища, оцінити ефективність запропонованих засобів фізичної реабілітації.

Для досягнення визначених завдань використовувались наступні методи:

1. Аналіз літературних джерел.

2. Педагогічні методи дослідження (навчання, спостереження, бесіда).

3. Медико-біологічні методи дослідження (визначення максимального темпу м’ язових скорочень, швидкості впрацьовування, швидкісної витривалості та відчуття ритму за допомогою тепінг-тесту, оцінка образної пам’яті та уваги, оцінка механічного запам’ятовування, оцінка рівня сформованості зорової пам’яті).

4. Метод статистичного аналізу.

Результати дослідження.

Дослідження проводилось у дошкільному навчальному закладі комбінованого типу №254 для дітей з порушенням зору в м. Запоріжжя. У дослідженні приймало участь 10 дітей з порушенням зору. У дітей було виявлено такі порушення зору: короткозорість, далекозорість, косоокість.

Експеримент проводився з листопада 2008 р. по березень 2009 р., на протязі 5 місяців.

На першому етапі, в листопаді 2008 р., було проведено збір інформації по проблемі адаптації дітей з порушенням зору до навколишнього середовища, було підібрано та сформовано експериментальну групу. Після цього ми провели початкові дослідження - тестування для визначення максимального темпу м’язових скорочень, швидкості впрацьовування, швидкісної витривалості та відчуття ритму за допомогою тепінг-тесту. Також провели дослідження рівня сформованості образної пам’яті та уваги, дослідження механічного запам’ ятовування, оцінку рівня сфор-мованості зорової пам’яті.

На другому етапі, з грудня 2008 р. по лютий

2009 р., ми проводили реабілітаційні заходи з дітьми експериментальної групи - проводились різноманітні ігри для розвитку когнітивних функцій, лікар-офтальмолог проводив з дітьми гімнастику для очей. Також діти експериментальної групи займалися за загальною програмою фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі. Для експериментальної групи було адаптовано та проведено багато різноманітних ігор, які допомагають адаптуватися дитині з порушенням зору до навколишнього середовища, які розвивають її когнітивні функції та дають можливість спокійно почуватися в середовищі здорових однолітків. Всі ці ігри проводились три рази на тиждень вихователями на заняттях, під час пауз. Ігри підбиралися і мінялися згідно з постановлених задач. Інвентар знаходився у кабінеті тифлопедагога і приносився у групу під час занять.

На третьому етапі, у березні 2009 р., ми провели повторне обстеження досліджуваних показників.

На четвертому етапі, у березні 2009 р., була проведена статистична обробка отриманих даних, їх аналіз.

Результати дослідження оцінки когнітивних функцій дослідженого контингенту дітей представлено у табл. 1.

З представлених результатів дослідження чітко видно, що всі показники збільшились після використання реабілітаційних заходів. Середній результат тесту на образну пам’ять та увагу збільшився до 4,5±0,24 бала і наблизився до максимального результату в 5 балів, хоча приріст результату є недостовірним (Р>0,05). Середній результат тесту на механічне запам'ятовування також збільшився до 4,8±0,31бала, і хоча до максимуму (10 балів) наближення незначне, але приріст результату є достовірним (Р<0,05). Середній результат тесту на зорову пам'ять збільшився до 4,0±0,22 бала і наблизився до максимального показника (5 балів), приріст результату є достовірним (Р<0,05).

Результати тепінг-тесту представлені у табл. 2.

Судячи з результатів, наведених у таблиці 2. можна зробити висновок, що запропоновані реабілітаційні заходи позитивно вплинули на дітей з порушенням зору у сфері визначення максимального темпу м’язових скорочень, швидкості впрацьовуван-ня, швидкісної витривалості та відчуття ритму. Так, у дітей експериментальної групи середній показник максимального темпу м'язових скорочень підвищився до 14,0±0,35 балів, і хоча він в два рази менший за норму (25 балів), приріст показника є достовірний (Р<0,05). Середній показник швидкісної витривалості зріс до 9,8±0,26 бала і його приріст також є достовірним (Р<0,05). Середній показник відчуття ритму зріс до 7,23±0,26 бала, але приріст результату є недостовірним (Р>0,05).

Висновки.

1. Ми проаналізували стан проблеми адаптації дітей з порушенням зору в методичній літературі і дійшли висновку, що на теперішній час ця проблема є дуже актуальною і потребує якнайшвидшого розв'язання, бо дітям з порушенням зору дуже важко пристосовуватись до життя. Зорова чутливість дітей з порушенням зору характеризується нечіткістю зображення, повільністю - це зумовлює їх тяжке пристосування до навколишнього середовища. Ми провели дослідження і оцінили рівень адаптаційних можливостей дітей з порушенням зору з результатів якого видно, що образна пам’ять та увага у дітей з порушенням зору розвинена слабо (4,1±0,43 бали), при максимальному показнику в 5 балів, механічне запам'ятовування і зорова пам'ять також знаходяться на низькому рівні розвитку (3,7±0,27 бала та 2,3±0,22 бала відповідно), при максимальному показнику в 10 балів та 5 балів. З результатів початкових досліджень видно, що максимальний темп м'язових скорочень знаходиться на низькому рівні розвитку у дітей експериментальної групи (12±0,27 балів) при показнику норми в 25 балів. Швидкісна витривалість у три рази менша

Таблиця 1 Результати оцінки когнітивних функцій

Показник До експерименту, М і m Після експерименту, М ± т Р (t розрах.) Показник норми

Образна пам’ять та увага, бали 4,1 і 0,43 4,5± 0,24 >0,05 (0,817) 5

Механічне запам’ятовування, бали 3,7 і 0,27 4,8± 0,31 <0,05 (2,675) 10

Зорова пам’ять, бали 2,3 і 0,22 4,0± 0,22 <0,05 (5,376) 5

Таблиця 2 Середні результати тепінг-тесту

Показник До експерименту, М і m Після експерименту, М ± т Р (t розрах.) Показник норми

Максимальний темп м'язових скорочень, рази 12і 0,27 14,0± 0,35 < 0,05 (3,692) 25-30

Швидкісна витривалість, рази 8,4і 0,23 9,8± 0,26 < 0,05 (3,984) 25-30

Відчуття ритму, рази 6,31і 0,17 7,23± 0,26 >0,05 (2,835) 12-15

за норму - 8,4±0,23бала, при нормі в 25 балів.

Відчуття ритму також погано розвинено у дітей, що мають порушення зору (6,31±0,17 бала).

2. Після оцінки початкового рівня адаптації дітей з порушенням зору до навколишнього середовища та аналізу результатів, було запропоновано використовувати різноманітні ігри для покращення когнітивних функцій та стан зорового аналізатора дитини. Ці ігри позитивно впливали на розвиток пам'яті, уваги, запам'ятовування.

3. Після проведення реабілітаційних заходів було проведено повторне обстеження досліджуваних показників. З аналізу результатів яких видно, що всі показники, що тестувалися, збільшились після реабілітаційних заходів, і хоча не по всіх показниках спостерігається вірогідний приріст результату (образна пам’ять та увага, показник відчуття ритму), можемо констатувати позитивну тенденцію до покращення результатів. Таким чином, можемо зробити висновок, що запропонова-

stasstatiev@mail.ru

ні реабілітаційні заходи, у вигляді ігор, позитивно впливають на адаптацію дітей з порушенням зору до навколишнього середовища.

В подальшому планується дослідити вплив спеціально підібраних ігор на стан зорового аналізатору у дітей з порушеннями зору.

Література.

1. Григорьева Л.П. Роль перцептивного обучения в преодолении последствий зрительной депривации у детей с низким зрением // Физиология человека. - 1996. - Т. 22, № 5. - С. 85-91.

2. Дети с глубокими нарушениями зрения / Под ред. М.И. Земцовой, А.И. Каплан, М.С. Певзнер.- М.: Педагогика, 1976. - 230с.

3. Ермаков В.П., Якунин ГА. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения. - М.: Просвещение, 1990. - 222 с.

4. Маллаев Д.М. Игры для слепых и слабовидящих. - М., 1992.

- 148с.

5. Солнцева Л.И. Введение в тифлопсихологию раннего, дошкольного и школьного возраста. - М.: Полиграф-Сервис, 1997. - 121 с.

6. Сорокин В.М. Особенности воображения слепых и слабовидящих // Воспитание и обучение слепых и слабовидящих. - Л.: Педагогика, 1982. - С.43-56.

7. Хаксли О. Как вернуть зрение // Перевод с англ. — М., 1997.

- 189с.

Надійшла до редакції 18.06.2009р.

ОПТИМАЛЬНЕ НАПОВНЕННЯ ЗМІСТУ ЕЛЕКТИВНОГО КОМПОНЕНТУ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ З

ВИКОРИСТАННЯМ ЗАСОБІВ ФУТБОЛУ

Сухобок О.Ю.

Глухівський державний педагогічний університет імені Олександра Довженка

Анотація. Розглянуто особливості розробки і використання змісту елективного компоненту навчальної програми з фізичного виховання для студентів вищих навчальних закладів спеціальності „Інформатика” на основі спортивної гри футбол. Проаналізовано спеціальну літературу щодо розробки і формування змісту елективного компоненту навчальних програм з фізичного виховання студентів фізико-математичних спеціальностей. Зроблені висновки, надані практичні рекомендації до застосування експериментальної навчальної програми з фізичного виховання студентів першого курсу спеціальності „Інформатика” з пріоритетним використанням засобів футболу.

Ключові слова: навчальна програма, зміст, футбол.

Аннотация. Сухобок О.Ю. Оптимальное наполнение содержания элективного компонента учебной программы по физическому воспитанию студентов физико-математических специальностей с использованием средств футбола. Рассмотрены особенности составления и использования учебной программы по физическому воспитанию для студентов высших учебных заведений специальности «Информатика» на основе спортивной игры футбол. Проанализировано специальную литературу, которая касается составления и формирования содержания элективного компонента учебных программ по физическому воспитанию студентов физико-математических специальностей. Сделаны выводы, даны практические рекомендации по составлению экспериментальной учебной программы по физическому воспитанию для студентов первого курса специальности «Информатика» с приоритетным использованием средств футбола.

Ключевые слова: учебная программа, содержание, футбол.

Annotation. Sukhobok O.Y. Optimum filling of maintenance of elective component of educational programme on physical training for students of mathematical and physical specialities in High Educational Schools using football means. The article is about peculiarities of elaboration and utilization of education programme on physical training for students of Higher Educational Schools of mathematical specialities based on football, taken info consideration some physical faculties of the students. The author analised some special literature as for working out and forming of maintenance of elective component of educational programme on physical training for students of mathematical and physical specialities. We can read some conclusions and practical recommendations as for compiling of experimental educational programme on physical training for the first-year students, using football means.

Keywords: curriculum, contents, football.

Вступ.

Аналіз науково-методичної літератури

і дисертаційних досліджень виявив наявність навчальних програм, які розроблені на основі спортивної спеціалізації: баскетболу (Ж.О.Цимбалюк,

А.І.Драчук, С.Є.Шутова, А.С.Ровний), атлетичної гімнастики (Е.В.Алешин, В.П.Бережной), гандболу (О. Циганок, А.М. Соловей, В. С. Абрамов, М.М. Жуков), поєднання легкої атлетики зі спортивними іграми (І.Ю.Юсупов, Г.В.Вафаєв, В.Е.Андріанов), боротьби (Ю.В.Сокольський). Проте, серед цих навчальних програм відсутні такі, що розроблені на основі спортивної гри футбол, засоби якої можуть бути використані для розвитку професійно важливих якостей та здібностей студентів спеціальності “Інформатика”.

У змісті навчальної програми з фізичного виховання для студентів вищих навчальних закладів України ІІІ-ІУ рівнів акредитації (2003 р.) ґрунтовно розкриті всі види підготовки базового компоненту [8]. Елективний компонент даної програми рекомендується наповнювати змістом професійно-прикладного характеру згідно вимог кваліфікаційної характеристики спеціальності обраної студентом [2]. Для цього цей зміст потрібно розробити і науково обґрунтувати.

Робота виконана за планом НДР Глухівського державного педагогічного університету імені Олександра Довженка.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета статті: теоретично обґрунтувати зміст елективного компоненту експериментальної навчальної програми з фізичного виховання студентів спеціальності “Інформатика” з пріоритетним використанням засобів футболу.

У відповідності з метою дослідження були визначені такі завдання:

© Сухобок О.Ю., 2009

1. Проаналізувати спеціальну літературу щодо реалізації навчальних програм з фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів (ВНЗ).

2. Визначити зміст елективного компоненту навчальної програми студентів спеціальності “Інформатика”.

Результати дослідження.

В навчально-виховному процесі з фізичного виховання багато викладачів часто використовують вправи з футболу, але в якості додаткового засобу фізичного виховання. У навчальній програмі з фізичного виховання, яка розроблена нами для студентів спеціальності “Інформатика”, футбол використовується не епізодично, як додатковий засіб, а як основний засіб розвитку професійно важливих якостей. До того ж доцільно зберегти наступність у навчальних програмах з фізичного виховання в системі освіти. У 2001 році між Міністерством освіти і науки України та Федерацією футболу України був заключений договір, згідно якого в загальноосвітніх школах був впроваджений 3-й урок фізичної культури - урок футболу, у 2008 році цей договір було пролонговано [8].

Мета елективного компоненту нашої експериментальної програми з фізичного виховання - забезпечити належний рівень ППФП студентів спеціальності “Інформатика”, переважно засобами футболу[3].

Основними завданнями цього розділу програми є:

1. Забезпечити належний рівень засвоєння теоретич-

них знань для успішної навчально-тренувальної та змагальної діяльності.

2. Сформувати стійкий інтерес у студентів до занять

футболом.

3. Сприяти розвитку та удосконаленню професійно

важливих якостей і здібностей спеціаліста необхідних у майбутній професійній діяльності.

4. Забезпечити належний рівень розвитку рухових

якостей, функціональних можливостей систем організму для успішної здачі нормативних та залікових вимог по технічній та фізичній підготовці з футболу.

При формуванні змісту елективного компоненту навчальної програми з фізичного виховання для студентів спеціальності “Інформатика” ми керувалися такими принципами: принцип свідомості й активності, який забезпечує формування стійкого інтересу до мети і завдань занять (творче ставлення, ініціатива та самостійність), принцип наочності (демонстрація вправ викладачем, студентом, використання таблиць, рисунків, діаграм, навчальних карток, перегляд навчальних програм та футбольних матчів), принцип систематичності забезпечує послідовність, зв’язки між новим і вивченим матеріалом, часові параметри, принцип доступності і індивідуалізації (диференційоване та особистісно-орієнтоване навчання), принцип міцності та прогресування (поступове, хвилеподібне, наближене до максимального, збільшення навантажень). Також ми керувалися такими специфічними принципами спортивної підготовки: принцип спеціалізації, який передбачає використання до 80% вправ з м’ ячем, принцип різнобічності, який реалізується через фізичну, тактичну, технічну, психологічну, методичну та теоретичну підготовку [6,7].

Елективний компонент програми складається з таких розділів (табл. № 1): теоретична підготовка, загальна фізична підготовка, спеціальна фізична підготовка, технічна підготовка, тактична підготовка, методична підготовка, психологічна підготовка, контроль (нормативні та залікові тести з футболу), участь у змаганнях, відновлювальні заходи. Всі ці розділи програми, на нашу думку, сприятимуть підвищенню рівня ППФП студентів спеціальності “Інформатика”.

Загальна фізична підготовка вирішує задачу всебічного виховання фізичних здібностей, підвищення загальної працездатності. Мета спеціальної фізичної підготовки - розвиток та вдосконалення фізичних якостей і функціональних можливостей, специфічних для футболіста, а також розвиток та удосконалення професійно важливих якостей та здібностей студентів спеціальності “Інформатика”. Технічна підготовка включає в себе техніку пересувань, техніку володіння м’ячем та техніку гри воротаря. Тактична підготовка передбачає індивідуальні, групові та командні дії з м’ячем та без м’яча, в захисті та нападі [7].

Теоретична підготовка складається з курсу лекцій та бесід основний матеріал яких пов’язаний з специфікою футболу (історія розвитку та сучасний стан футболу в Україні, вплив засобів футболу на організм людини, його місце у ППФП студентів, гігієна, режим та харчування, лікарський контроль та самоконтроль і т.д.)[4,7,10]. Методична підготовка передбачає оволодіння студентами методикою проведення підготовчої частини практичного заняття. Психологічна підготовка забезпечує формування специфічних психічних властивостей (оперативність у прийнятті рішень, спостережливість, кмітливість, емоційна стійкість, продуктивність та аналітичність мислення, пам’ять, і т. д.), вихованню морально-вольових якостей, розвитку емоційної стійкості до різних психогенних зовнішніх та внутрішніх чинників.

Комплексний контроль передбачає застосування методів педагогічного та медико-біологічного контролю.

На початковому етапі основною метою участі у змаганнях є контроль за ефективністю навчально-виховного процесу, що минув, набуття змагального досвіду, підвищення емоційної насиченості процесу підготовки.

Таблиця 1

Посеместровий розподіл змісту елективного компоненту експериментальної навчальної програми з фізичного виховання для студентів 1-го курсу спеціальності „Інформатика”

Зміст елективного компоненту І семестр ІІ семестр

Обов’язкові індивідуальні Обов’язкові індивідуальні

1. Теоретична підготовка 2. Загальна фізична підготовка 6 - 2 -

8 6 7 5

3. Спеціальна фізична підготовка 4 4 6 7

4. Методична підготовка - - 2 -

5. Технічна підготовка 6 8 11 6

6. Тактична підготовка 5 2 3 6

7. Психологічна підготовка 4 2 2 6

8. Контроль 4 - 4 -

9. Участь у змаганнях 10.Відновлю вальні заходи За спеціал ьним планом 14

РАЗОМ 37 22 37 44

Розділ програми “Відновлювальні засоби” включає педагогічні засоби відновлення (раціональна побудова практичних занять, застосування різноманітних засобів і методів, раціональна послідовність вправ, чергування навантажень за спрямуванням, адекватні інтервали відпочинку, дні профілактичного відпочинку), медико-біологічні (раціональний розпорядок дня, збалансоване харчування, спеціалізоване харчування, сауна, масаж) та психологічні засоби відновлення (створення позитивного емоційного фону заняття, формування значущих мотивувань та сприятливого ставлення до занять, переключення уваги, думок, самозаспокоєння, самопідбадьорення, самона-кази, аутогенне тренування).

Тижневий обсяг навчального матеріалу для студентів 1-ого курсу становить б годин [9]. Для реалізації базового компоненту відводиться дві години на тиждень, щоб забезпечити мінімальний рівень фізкультурної освіти. Для вирішення основних завдань елективного компоненту пропонується чотири години на тиждень (2 год. обов’язкові + 2 год. індивідуальні). В розробленій експериментальній програмі передбачено проведення всіх занять (крім лекційного курсу) на відкритих майданчиках.

Основними формами занять є лекції (бесіди) -8 год., практичні заняття - бб год., індивідуальні заняття - бб год.(табл. № 1).

Реалізація змісту елективного компоненту передбачає удосконалення всіх видів підготовки студента [1, З].

Висновки:

1. Аналіз спеціальної літератури виявив відсутність

програм ППФП студентів на основі спортивної гри футбол.

2. Формування змісту елективного компоненту на-

вчальної програми з фізичного виховання студентів фізико-математичних спеціальностей вимагає

розробки спеціального змісту, методів, засобів і форм занять фізичними вправами.

Подальше дослідження передбачає апробацію

змісту елективного компоненту навчальної програми студентів спеціальності „Інформатика” з пріоритетним використанням вправ з футболу.

Література.

1. Державні вимоги до навчальних програм з фізичного виховання в системі освіти. Наказ Міністерства освіти України від 25.05.98, № 188.

2. Драчук А.І. Оптимізація фізичного виховання студентів вищих закладів освіти гуманітарного профілю: Дис... канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02 /Вінницький державний педагогічний університет. - Вінниця, 2001. - 198 с.

3. Козіброцький С.П., Іванова ГЄ. Програмно-методичні засади фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів ІІІ

- IV рівнів акредитації: Теорія, методика, практика: Методичні рекомендації для завідувачів та викладачів кафедр фізичного виховання ВНЗ України. - Луцьк: ЛДТУ, 2002. - 122 с.

4. Комплексна цільова програма розвитку футболу в Україні на 2003-2008 роки.

5. Пивень Н.И. Психолого-педагогические аспекты деятельностного подхода к решению проблем физической подготовки студенческой молодежи // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні. Збірник наукових праць. - Рівне: «Ліста». - 1999. - с.254-256.

6. Кривець І.Г Теоретичне обґрунтування та організаційне впровадження професійно орієнтованої психофізичної підготовки студентів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. під ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2001. - № 14. - С. 19-25.

7. Наскалов В.М. Научные основы составления программы ППФП студентов вузов. // Теория и практика физической культуры. - 1991. - № 6. - С.26.

8. Соломонко В.В., Лисенчук Г.А., Соломонко О.В. Футбол: Підручник для студентів ВУЗів фізичного виховання і спорту.

- К.: Олімпійська література. 1997. - 287 с.

9. Суркіс Г.М., Кремень В.Г., Цибух В.І., Блаттер Й.С. Договір про співробітництво між Федерацією футболу України та Міністерством освіти і науки України від 24.03.01 м. Київ.

10. Фізичне виховання. Навчальна програма для вищих навчальних закладів України І-ІІ, ІІІ-^ рівнів акредитації. - Київ, 2003.

11. Футбол. Навчальна програма для дитячо-юнацьких шкіл, спеціалізованих дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву.

- Київ, 1995. -109с.

Надійшла до редакції 18.06.2009р.

olegbest2007@yandex.ru

ОГЛЯД НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ МЕТОДІВ І МЕТОДІК ВИВЧЕННЯ ТЕХНІКО-ТАКТИЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В БАСКЕТБОЛІ

Сушко Р.О.

Національний університет фізичного виховання і спорту України (Київ)

Анотація. Дослідження присвячене узагальненню науково-дослідних методів і методик вивчення техніко-тактичної діяльності в баскетболі (на прикладі змагальної та навчально-тренувальної діяльності кваліфікованих баскетболісток). Це дозволить значною мірою оптимі-зувати процеси змагальної діяльності та багаторічної підготовки, виокремити найбільш значущі компоненти техніко-тактичної діяльності, які безпосередньо детермінують її результативність та ефективність.

Ключові слова: баскетбол, кваліфікація, методи, методики, огляд.

Аннотация. Сушко Р.А. Обзор научно-исследовательских методов и методик изучения технико-тактической деятельности в баскетболе. Исследование посвящено обобщению научно-исследовательских методов и методик изучения технико-тактической деятельности в баскетболе (на примере соревновательной и учебно-тренировочной деятельности квалифицированных баскетболисток). Это позволит в значительной степени оптимизировать процессы соревновательной деятельности и многолетней подготовки, выделить наиболее значимые компоненты технико-тактической деятельности, которые непосредственно детерминируют ее результативность и эффективность. Ключевые слова: баскетбол, квалификация, методы, методики, обзор.

Annotation. Sushko R.A. Review of research methods and conclusions of study of technical-tactical activity in basketball. Research is devoted to generalization of research methods and methods of study of technical-tactical activity in basketball (on the example of competition and study-training activity of skilled basketball-players). It will allow largely to optimize the processes of competition activity and longterm preparation, to select the most meaningful components of technical-tactical activity, which directly provide its effectiveness and efficiency.

Keywords: basketball, qualification, methods, conclusions, review.

Вступ.

Загальний обсяг наукових і методичних робіт які узагальнюють проблематику командних спортивних ігор, або розглядають їх окремо (баскетбол, волейбол, гандбол, футбол) в системі багаторічної підготовки кваліфікованих спортсменів постійно зростає.

Однак деякі принципово важливі питання потребують подальшої розробки і вдосконалення. Завдяки цьому, виникає потреба у певній корекції методологічних підходів до вибору напрямів наукових досліджень, методичного відбору та узагальнення найбільш важливих даних для користування в процесі багаторічної підготовки і змагальній діяльності кваліфікованих спортсменів.

Техніко-тактична діяльність є одним з провідних компонентів змагальної та навчально-тренувальної діяльності в командних спортивних іграх взагалі та в баскетболі зокрема. Техніко-тактична діяльність органічно поєднує системи спортивних змагань і підготовки спортсменів. Спільними рисами є наступні:

- індивідуальні техніко-тактичні дії під час офіційної або учбової гри;

- групові техніко-тактичні взаємодії під час офіційної або учбової гри;

- командні техніко-тактичні взаємодії під час офіційної або учбової гри.

У зв‘язку з цим констатуємо, що узагальнення науково-дослідних методів і методик вивчення структури і особливостей техніко-тактичної діяльності в баскетболі дозволить значною мірою оптимізувати процеси змагальної діяльності та підготовки кваліфікованих спортсменів, виокремити найбільш значущі компоненти, які безпосередньо детермінують результативність та ефективність змагань і тренувань кваліфікованих баскетболісток.

Професійно важливі для командних спортивних ігор напрями досліджень оприлюднені в роботах [1,2,3,4,5], які мають узагальнюючий характер, або вузької проблематики, яка стосується окремих особливостей підготовки і змагальної діяльності в конкретному виді спортивних ігор - баскетболі [б,7,8].

Аналіз наукових напрямів Зведеного плану науково© Сушко РО., 2009

дослідних робіт у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 роки Міністерства сім‘ї, молоді та спорту України на 2006 - 2010 роки [9] і дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук з фізичного виховання і спорту, які захищені в останні роки [10], свідчить про наявність певної тенденції - переважна більшість наукових напрямів присвячена саме проблемам різнобічних аспектів підготовки спортсменів різного віку, статі, кваліфікації, ігрової (спортивної) спеціалізації - до 80%. Це співвідношення, певною мірою, формується за рахунок відношення об‘ємів навчально-тренувальної діяльності до змагальної діяльності в системі багаторічної підготовки. В командних спортивних іграх це відношення становить орієнтовно 70 - 80% в залежності від плану підготовки команд і календаря офіційних змагань. Проте, механічний перенос, цієї практики на методологію обрання напрямів наукових досліджень в галузі фізичного виховання і спорту викликає певні сумніви внаслідок принципово різної значущості чинників навчально-тренувальної та змагальної діяльності.

Змагальна діяльність є стрижневим моментом спорту. Результат змагальної діяльності в спорті вищих досягнень дослідники цієї проблематики розглядають в якості системостворюючого чинника теорії та методики підготовки і змагальної діяльності спортсменів [11,12,13,14]. Крім цього, аналітико-синтетичні підходи до вивчення теоретико-методичних засад теорії спорту, яка складається з чинників спортивного тренування, змагальної діяльності, позатренувальних і позазмагальних факторів, дозволяють сформулювати положення про більш високий якісний ступінь поняття «змагальна діяльність» у відношенні до поняття «навчально-тренувальна діяльність».

Чинники навчально-тренувальної діяльності є складовими частинами змагальної діяльності за різними напрямами підготовки: загальної та спеціальної фізичної, техніко-тактичної, психологічної, інтегральної та ін. Проте, механічна сума чинників спортивного тренування не повністю віддзеркалює сутності змагальної діяльності - синтетичні та системні підходи до вивчення феномену змагальної ді-

яльності дозволяють стверджувати, що вона має, інший, більш високий рівень функціонування, притаманний більш складним системам. Чинники навчально-тренувальної діяльності на засадах системних підходів породжують інший якісний результат ніж їх проста механічна складова. Ця нова якість, більш високого рівня функціонування, вищого ієрархічного рівня, і є змагальною діяльністю.

Проблема узагальнення науково-дослідних методів і методик вивчення техніко-тактичної діяльності в баскетболі (на прикладі кваліфікованих спортсменок) ще не порушувалась в сучасній науковій і методичній літературі.

Дослідження виконано згідно плану науково-дослідної роботи кафедри спортивних ігор Національного університету фізичного виховання і спорту України (м. Київ). Напрям дослідження відповідає тематиці Зведеного плану науково-дослідних робіт у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 роки за напрямом: ІІ. “Методологічні та організаційно -методичні основи раціональної підготовки”, узагальнена тема 2.1 “Побудова процесу підготовки спортсменів у різних структурних утвореннях”, основна тема 2.1.3 “Підвищення ефективності тренувального процесу та змагальної діяльності спортсменів високої кваліфікації у спортивних іграх”[9] .

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Метою даного дослідження є узагальнення науково-дослідних методів і методик, які застосовуються в процесі вивчення техніко-тактичної діяльності кваліфікованих баскетболісток.

Результати дослідження.

Для вирішення мети дослідження використаний комплекс педагогічних методів дослідження в поєднанні з методами теоретичного і статистичного аналізу. В цілому комплекс, що використаний, включав наступні методи: аналіз і узагальнення літературних даних, виявлення існуючих концепцій і підходів до рішення сформульованої проблеми. Узагальнення здійснювалось на засадах аналізу літературних джерел.

Аналіз науково-методичної літератури. Вивчено і узагальнено літературні дані, що представляють науково-практичний інтерес у зв‘язку з проблематикою, яка стосується техніко-тактичної діяльності в баскетболі. Основну увагу акцентовано на виявленні особливостей ієрархічної структури техніко-тактичної діяльності, її змістовним компонентам, а також специфіці найбільш важливих чинників управління (моделювання, прогнозування, оцінки, аналізу та інтерпретації параметрів, контролю і корекції) в системі багаторічної підготовки і змагальної діяльності кваліфікованих спортсменок у баскетболі.

Проведений аналіз науково-методичної літератури, присвяченої питанням техніко-тактичної діяльності як провідного компоненту навчально-тренувальної та змагальної діяльності. Вивчені та проаналізовані літературні джерела, в яких розглядаються методологічні особливості розробки та використовування моделей і модельних характеристик в системі підготовки кваліфікованих баскетболісток, а також спортивна література, яка висвітлює досвід роботи в цьому напрямі

тренерів-практиків і фахівців галузі олімпійського і професійного спорту.

Використання даного методу дозволило вивчити стан проблеми, сформулювати мету і задачі дослідження, визначити комплекс методів дослідження.

Специфічними особливостями організації та проведення науково-дослідної роботи в командних спортивних іграх є відмінність контингенту випробуваних за віком, ігровою спеціалізацією, рівнем спортивної майстерності, що ускладнює формування великої вибірки. Окрім цього, різні базові умови навчально-тренувальних занять і системи змагальної діяльності, значний рух контингенту і психологічний тиск вболівальників під офіційних ігор складають значні складнощі у виявленні об’єктивної характеристики процесу дослідження. Це сприяє пошуку методів і засобів, які забезпечують найбільш раціональне проведення досліджень і отримання достовірних результатів.

Педагогічні методи і методики. Педагогічні спостереження. Метод педагогічного спостереження використаний для визначення характерних властивостей і особливостей структури техніко-тактичної діяльності у кваліфікованих спортсменок, що спеціалізуються в баскетболі, та полягає в укладанні плану педагогічного спостереження і його подальшій реалізації. За допомогою педагогічного експерименту визначено ефективність нових підходів і методик, що вводяться в процес формування й вдосконалення спортивної майстерності та змагальної діяльності в баскетболі. В результаті застосування цього методу обґрунтовано найбільш важливі чинники, які стосуються питань управління техніко-тактичної діяльності, які дають позитивний сумарний ефект - оцінку, аналіз, інтерпретацію показників техніко-тактичної діяльності, моделювання і контроль цих показників протягом навчально-тренувальної та змагальної діяльності.

Аналіз параметрів техніко-тактичної діяльності.

Обстеження параметрів техніко-тактичної діяльності здійснювалися з використанням відеозапису, диктофонного запису і хронометражу з подальшою обробкою даних і визначенням командних, групових і індивідуальних показників. При обробці дані заносилися в спеціальні бланки, форма яких визначена федерацією баскетболу України або ФІБА для реєстрації показників техніко-тактичної діяльності під час офіційних змагань. Дані методики дозволили виявити активність, ефективність і структурні характеристики виконання техніко-тактичних прийомів (загальна кількість, питома вага основних компонентів, їх ефективність і результативність), так і характеристики рухової активності спортсменок шляхом фіксації об‘єму і інтенсивності їх переміщень під час гри. Педагогічні спостереження та реєстрація показників техніко-тактичної діяльності проводилися в ході офіційних змагань чемпіонату України, розиграшу європейських кубкових турнірів, ігор національних збірних команд з ігрових видів спорту на чемпіонатах світу та Європи. Крім цього, для реєстрації та інтерпретації показників техніко-тактичної діяльності застосувались комплекси

комп‘ютерних програми «Data basket» і «Баскет-98» які широко використовуються в якості офіційних статистичних комп‘ютерних програм організаторами і персоналом відповідних чемпіонатів країни, Європи та світу, європейських кубкових турнірів.

Педагогічний експеримент констатуючої (контролюючої) спрямованості. Порівняльна перевірка емпіричних характеристик системи підготовки і змагальної діяльності жіночих баскетбольних команд проводилася в реальних умовах спортивної практики для виявлення і обґрунтовування найбільш ефективної структури техніко-тактичної діяльності кваліфікованих баскетболісток.

Експериментальна перевірка характеристик структури і змісту техніко-тактичної діяльності кваліфікованих баскетболісток до певної міри відповідала сутності педагогічного експерименту констатуючої (контролюючої) спрямованості, який проводився на базі кращих жіночих баскетбольних команд України та національною збірною командою України для вивчення їх показників техніко-тактичної діяльності без втручання дослідника в процеси підготовки і змагальної діяльності.

Констатуючий педагогічний експеримент проведений для перевірки дії того або іншого відомого чинника, методики підготовки в нових умовах, з іншим віковим контингентом, з командами різного кваліфікаційного рівня. Така перевірка покликана обґрунтувати, розкрити зв‘язки і взаємозв‘язки, встановити ступінь значущості фактів і положень, які реально існують в спортивній практиці та виправдали себе в процесі багаторічної підготовки кваліфікованих спортсменок у баскетболі.

Експериментальна перевірка характеристик структури і змісту техніко-тактичної діяльності кваліфікованих баскетболісток за ступенем зміни умов була природною (тобто без втручання дослідника); закритою за обізнаністю гравців і команд; послідовною за логічною схемою доказів; порівняльною за спрямованістю.

Основними критеріями, що підтверджують підсумки дослідницької перевірки емпіричних характеристик структури і змісту техніко-тактичної діяльності кваліфікованих баскетболісток, були спортивні досягнення команд в офіційних турнірах і показники техніко-тактичної діяльності окремих баскетболісток або ланок команди (захисту або нападу).

Методи математичної статистики. Обробка і аналіз одержаних даних проводилися з використанням комплексу математико-статистичних методів, широко вживаних в практиці наукових досліджень з фізичного виховання і спорту. Для вирішення задач, пов‘ язаних з аналізом одержаних даних, обчислювалися основні статистичні характеристики і проводився факторний аналіз (метод головних компонент).

Обчислення основних статистичних характеристик.

Основною характеристикою вибірки було середнє арифметичне (X). Абсолютним показником варіації ознак, що характеризує величину і характер варіювання, було стандартне відхилення (а). Для оцінки однорідності вибіркових спостережень і порівняння сту-

пеня варіювання ознак, виражених в різних одиницях вимірювання, розраховувався коефіцієнт варіації (V). Достовірність відмінностей основних статистичних характеристик (вибіркових середніх) визначалася за t-критерієм нормального розподілу за Стьюдентом.

Факторний аналіз (метод головних компонент).

Для виявлення і кількісної оцінки чинників, що обумовлюють успішність техніко-тактичної діяльності кваліфікованих баскетболісток протягом змагального етапу, використаний факторний аналіз, що дозволяє виділити з безлічі вимірюваних характеристик приховані загальні чинники, що більш адекватно відображають ознаки досліджуваного об‘єкту і пояснює реально існуючі зв‘язки між цими чинниками. При цьому число чинників, які сумарно описують досить значну частину інформації про закономірності варіації і кореляцію ознак, є набагато меншим, ніж кількість початкових змінних. В даному дослідженні застосований метод головних компонент з ортогональним V-max обертанням первинно одержаної матриці, за рахунок чого досягалося перетворення головних компонент в узагальнені чинники і ставала можливою їх наочна інтерпретація. Крім того, виявлені чинники є комплексними показниками, кожний з яких залежить від багатьох ознак, що також вельми цінне. Вибір числа чинників в моделі здійснювався на основі критерію Кайзера, що рекомендує розглядати лише чинники, чиї власні значення перевищували 1. Факторний аналіз проведений із застосуванням широко відомої в дослідженнях у галузі фізичного виховання і спорту комп‘ ютерної програми «SPSS - 12».

Математико-статистична обробка і аналіз даних проводилися з використанням обчислювальних і графічних можливостей пакету комп‘ютерних програм «Statistica».

Висновки.

Вищенаведене дозволяє сформулювати наступне:

- для вивчення техніко-тактичної діяльності кваліфікованих баскетболісток доцільно використовувати комплекс педагогічних методів дослідження в поєднанні з методами теоретичного і математико-статистичного аналізу;

- основними педагогічними науково-дослідними методами вивчення техніко-тактичної діяльності кваліфікованих баскетболісток є наступні: 1) аналіз науково-методичної літератури; 2) педагогічні методи і методики. Педагогічні спостереження; 3) аналіз параметрів техніко-тактичної діяльності; 4) педагогічний експеримент констатуючої або контролюючої спрямованості; 5) комп‘ютерні програми «Data basket» і «Баскет-98»;

- до основних математико-статистичних методів вивчення техніко-тактичної діяльності кваліфікованих баскетболісток слід віднести наступні: 1) обчислення основних статистичних характеристик (середнє арифметичне, помилка середнього арифметичного та ін.);

2) факторний аналіз або метод головних компонент; 3) комп‘ютерні програми «SPSS - 12», «Statistica».

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі досліджень ґрунтуються на засадах подальшого

узагальнення приватних науково-дослідних методик, які застосовуються в баскетболі в загальну структуру вивчення техніко-тактичної діяльності в командних спортивних іграх. Це дозволить виокремити загальні для проблематики техніко-тактичної діяльності в командних спортивних іграх науково-дослідні методи і методики і, на цих засадах, створити алгоритм вивчення структури техніко-тактичної діяльності в командних спортивних іграх, доповнити теорію спортивних ігор новими даними стосовно управління техніко-тактичною діяльністю в командних спортивних іграх.

Література.

1. Железняк Ю. Д. Информационное обеспечение управления в системе подготовки спортивных резервов в игровых видах спорта на основе комплекса объективных показателей / Ю.Д. Железняк. - М.: 1982. - 8б с.

2. Топышев О. П. Педагогические аспекты совершенствования деятельности спортсменов в игровых видах спорта: автореф. дисс. ... доктора пед. наук: спец.: 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки и оздоровительной физической культуры» // О.П. Топышев. - М., 1989. - 49 с.

3. Шестаков М. М. Индивидуализация учебно-тренировочного процесса в командных спортивных играх: автореф. дисс. ... доктора пед. наук: спец.: 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки и оздоровительной физической культуры» // М.М. Шестаков. - М.: 1992.- 44 с.

4. Сучилин Н.Г Становление и совершенствование технического мастерства в упражнениях прогрессирующей сложности: автореф. дисс. ... доктора пед. наук: спец.: 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки и оздоровительной физической культуры» // Н.Г Сучилин. - М.: 1989. - 42 с.

5. Портнов Ю.М. Теоретические и научно-методические основы подготовки квалифицированных спортсменов в игровых ви-

дах спорта: автореф. дисс. ... доктора пед. наук: спец.: 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки и оздоровительной физической культуры» // Ю.М. Портнов. - М.: 1989. - 40 с.

6. Хуцинский Т. Спортивная подготовка женщин-баскетболисток в аспекте полового диморфизма: автореф. дисс. ... доктора пед. наук: спец.: 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки и оздоровительной физической культуры» // Т. Хуцинский. - СПб: 2004. - 53 с.

7. Чернов С. В. Организационно-методические и технологические аспекты управления олимпийской подготовкой женской сборной команды РФ по баскетболу (на основе целевой комплексной программы): дисс. ... канд. пед. наук: спец.: 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки и оздоровительной физической культуры» // С.В. Чернов. - М.: 2000. - 229 с.

8. Фураева Н. В. Структура подготовки баскетбольных команд в годичном соревновательно - тренировочном цикле: дисс. ... канд. пед. наук: спец.: 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки и оздоровительной физической культуры» // Н.В. Фураева. - М.: 2001. - 158 с.

9. Зведений план науково-дослідних робіт Міністерства України у справах сім‘ї, молоді та спорту в сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 роки. - К.: ДМП «Полімед», 2006. - 58 с.

10. www.nbuv.gov.ua.

11. Матвеев Л.П. Общая теория спорта // Л.П. Матвеев. - М.: 4-й филиал Воениздата, 1997. - 304 с.

12. Анохин П.К. Теория функциональной системы / П. К. Анохин // Успехи физиологических наук. - 1970. - Т.1. - №1. - С. 19 - 54.

13. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем / П.К. Анохин // Акад. мед. наук СССР. - М.: Медицина, 1975.

- 447 с.

14. Филин В.П. Современные методы исследований в спорте / В.П. Филин, В.Г.Семенов, В.Г.Алабин. - Харьков: Основа, 1994. -132 с.

Надійшла до редакції 15.06.2009р.

doroe@rambler.ru

ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ ПРОГРАМИ ДЛЯ ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ФУТБОЛІСТІВ

Тарасенко Д.О., Подоляка О.Б.

Харківська державна академія фізичної культури

Анотація. Розглядається проблема необхідності впровадження інформаційних технологій в різні види спорту. Тактична підготовка футболістів за допомогою засобів інформаційних технологій вже використовується в багатьох ведучих футбольних командах світу. Використання подібних програм в Україні ще не знайшло належного застосування. Визначені основні параметри тактичної підготовки футболістів. Вони були враховані при розробці комп’ютерної програми. Програма дозволяє моделювати необхідні ігрові ситуації і дії гравців команди (своїй

і суперника).

Ключові слова: інформаційні технології, комп’ютерна програма, тактика, футбол, моделювання.

Аннотация. Тарасенко Д.А., Подоляка О.Б. Использование компьютерной программы для тактической подготовки футболистов.

Рассматривается проблема необходимости внедрения информационных технологий в разные виды спорта. Тактическая подготовка футболистов с помощью средств информационных технологий уже используется во многих ведущих футбольных командах мира. Использование подобных программ в Украине еще не нашло надлежащего применения. Определены основные параметры тактической подготовки футболистов. Они были учтены при разработке компьютерной программы. Программа позволяет моделировать необходимые игровые ситуации и действия игроков команды (своей и соперника).

Ключевые слова: информационные технологии, компьютерная программа, тактика, футбол, моделирование.

Annotation. Tarasenko D.O., Podolyaka O.B. Use computer program for tactical preparation of footballers. The problem of necessity of introduction of information technologies in different kinds of sports is considered. Tactical preparation of football players with the help of means of information technologies is already used in many leading soccer teams of the world. Use of similar programs in Ukraine has not found proper application yet. Key parameters of tactical preparation of football players are defined. They have been taken into account by development of the computer program. The program allows to model necessary game situations and actions of players of a team (the and the contender).

Key words: information technologies, computer program, tactic, football, design.

Вступ.

В останні роки спостерігається підвищений інтерес учених і практиків до вивчення змагальної діяльності спортсменів (Б.Н. Шустін, 1983, 1985, 1994, 1995; B.C. Келлер, В.М. Платонов, 1987, 1993, 1997;

G. Stiehler, G Konzag, H. Dobler, 1988; Л.П. Матвєєв, 1993, 1999 та ін.). На прикладному рівні найбільше поширення одержало вивчення змагальної діяльності на основі розподілу її на частини, часові відрізки або техніко-тактичні варіанти з використанням різного ступеня деталізації з наступною їх оцінкою (Л.П. Матвєєв, 1977, 1991; В.М. Платонов, 198б, 1997; М.А. Годік, 1988; B.C. Келлер, 1993, 1995; Є.П. Волков, 2001, 2002 та ін.). Разом з тим, підвищення результативності змагальної діяльності вимагає подальшого удосконалення не тільки наукових основ теорії та методики спорту, але і засобів підготовки спортсменів до змагань. Інтенсивна розробка даного напрямку досліджень у спортивній науці (Л.П. Матвєєв, 197б - 1999; В. Barth, 1977, 1994; В.М. Платонов, 1980, 1993, 1997; Б.Н. Шустін, А. А. Новиков, 1985 - 1995; B.C. Келлер, 1987, 1993, 1995, 1997; О.І. Камаєв, 2001 та ін.) дозволяє успішно вирішувати питання організації та проведення змагань, значимості критеріїв змагальної діяльності.

Важливу роль у зазначеному процесі відіграють інформаційні технології, які сприяють вдосконаленню техніко-тактичної майстерності спортсменів [1, 2].

У зазначених роботах досить ґрунтовно вивчені питання техніки виконання елементів, методики навчання та тренування, розвитку спеціальних якостей, застосування різноманітних засобів тренування. Серед останніх важливу роль відіграють комп’ютерні програми тактичної підготовки спортсменів в ігрових видах спорту і зокрема у футболі. Разом з тим, підвищення техніко-тактичної підготовки футболістів є однією з важливих проблем теорії і практики спортивних ігор, але праці, в яких розглядають цю проблему, не повністю розкривають всі необхідні аспекти [3-5]. Комп’ ютерні програми широко поширені і використовуються в багатьох ведучих командах світу. Серед них © Тарасенко Д.О., Подоляка О.Б., 2009

найпоширенішими є такі: TurboStats 14.0 Baseball/ Softball, TurboStats 8.0 Basketball, TurboStats 4.0 Football, StatTrak for Volleyball, StatTrak for Baseball / Softball. Проте, використання подібних програм на Україні ще не знайшло належного застосування. Основною перепоною є відсутність практичних рекомендацій щодо їх використання та складність роботи з ними.

Роботавиконаназгідно Зведеного плану науково-дослідної роботи Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту за темами 1.2.4 «Науково-методичні основи використання інформаційних технологій при підготовці фахівців галузі фізичної культури та спорту» (номер державної реєстрації 0106U011994).

Робота виконана за планом НДР Харківської державної академії фізичної культури.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи. Мета роботи полягала у розробці комп’ютерної програми тактичної підготовки футболістів та рекомендацій щодо її використання.

Завдання дослідження:

1. Розробити інформаційну модель тактичної підготовки футболістів.

2. Розробка комп'ютерної програми для вдосконалення тактичної підготовки футболістів.

Результати дослідження.

Комп'ютерна програма тактичної підготовки футболістів розроблена у середовищі програмування Delphi 6.

Розробка комп'ютерної програми розділилася на такі етапи:

1. Визначення вимог до програми.

2. Розробка інтерфейсу користувача програми.

3. Написання початкового коду програми.

4. Відладка програми.

В результаті аналізу тактичної підготовки футболістів були сформульовані наступні вимоги до комп'ютерної програмі:

1. Програма складена з урахуванням футбольних

правил.

2. Існує розділення гравців по ігрових амплуа.

3. Врахована можливість пересування позначень

гравців по полю з м'ячем і без нього.

4. Є можливість моделювання стандартних поло-

жень.

5. Простота інтерфейсу призначеного для користува-

ча.

Інтерфейс взаємодії людини з технічним засобом складається з апаратно-програмного комплексу. Апаратно-програмний комплекс забезпечує виконання наступних функцій:

• перетворення даних в апаратно-програмному

комплексі інтерфейсу користувача, в інформаційні моделі, що відображаються на моніторі;

• регенерація інформаційних моделей;

• перетворення дій людини-оператора в дані, які ви-

користовуються системою управління.

Головне вікно (рис.1) програми містить команди:

- Почати;

- Очистити;

- Вихід.

Рис.1. Головне вікно програми

При натисненні кнопки «почати» з'являється вторинне вікно (рис.2), в якому ведеться вся подальша робота.

Після натиснення кнопки «почати» перед користувачем з'являється футбольне поле з повною розміткою і позначення гравців двох команд.

їйяіві фігіМіИВЧийИ ріЬ-ч Іийи*

——І -і — і_ІТ_І

Рис.2. Робоче вікно програми

Після входу в програму ми можемо пересувати гравців по полю.

Переміщення гравців здійснюється наведенням курсору комп'ютерної миші з натисненням лівої клавіші на потрібне позначення гравця. Подальше перемі-

щенням курсору в задане місце поля і повторне натиснення лівої клавіші дозволяє перемістити позначеного гравця в нове положення.

Після виділення гравця в нижній частині програми можна спостерігати номер гравця (рис.З).

Гравець кожної з команд може пересуватися з м'ячем (рис. 4).

Рис. 4. Переміщення гравця з м’ячем

У програмі можна передавати м’яч від гравця до гравця, як показано на рис. 5 (м’яч передав гравець №11 гравцеві №10).

Рис. 5. Передача м’яча

Передача м’ яча позначається лінією від гравця, який передає м’ яч приймаючому гравцеві. Після кожної передачі малюватиметься лінія. Якщо ліній після передач дуже багато, то їх можна прибрати кнопкою

■ МЩТіИЯ ІІІІЧ Чнііі и

Рис.3. Пересування позначок гравців без м ’яча

«Очистити».

Для того, щоб гравці повернулися на початкове розташування, потрібно натиснути кнопку «Почати».

На рис. 6 - 9 зображені стандартні положення у футболі. Тренер за допомогою програми може пояснювати переміщення гравців при стандартних ситуаціях.

Програма має кнопку «Вихід» при натисненні якої відбувається вихід з програми.

їч рііяпйіг'ярг

Л*

мну- ■■ &

Рис. 6. Стандартна ситуація кутовий удар

Рис. 7. Стандартна ситуація штрафний удар

ЗП Ч ■ 1 И» і • "т- ■ ч—

Рис. 9. Стандартна ситуація вільний удар Висновки.

Таким чином, нами були визначені основні параметри тактичної підготовки футболістів, які були нами враховані при розробці комп’ютерної програми. Дана програма дозволяє моделювати необхідні ігрові ситуації і дії гравців команди (своїй і суперника).

Ефективність системи управління змагальною діяльністю в футболі залежить від: загального аналізу змагальної діяльності команд по 11 показниках; збирання даних змагальної діяльності супротивника - по 10; аналіз дій суперника - по 38, своєї команди - по 84; застосування баз даних команд - по 52; методики складання плану гри з наступним моделюванням умов змагальної діяльності - по 17 показниках.

Розроблена нами методика підготовки тренерів до оперативного управління змагальною діяльністю підвищує ефективність ігрових дій команд у середньому на 9,0%.

Перспектива подальших досліджень пов'язана з розширенням можливості програми за рахунок підключення бази даних з набором стандартних тактичних схем розташування гравців. Планується залучення футбольних арбітрів для аналізу їх професійної діяльності. Окрім цього є можливість розглянути комплекс програм для тактичної підготовки для інших ігрових видів спорту.

Література.

1. Шестаков М.П. и др. Современные компьютерные технологии в развитии спортивной науки / М. П. Шестаков и др. // Теория и практика физической культуры. - 1996. - № 8. - С. 43-45.

2. Петров П.К. Информационные технологии в физической культуре и спорте: учеб. пособие / П.К. Петров. - Ижевск: Изд-во Удмурский университет, 2006. - 323 с.

3. Годик М. А. Физическая подготовка футболистов: учеб. пособие / М.А.Годик- М.: Тера-Спорт, 2006. - 272 с.

4. Лисенчук Г.А. Тактика футбола: учеб. пособие / Г.А. Лисенчук, В.ГЛоос, В.Г Догадайло - К.: Олим. литер., 1991. - 88с.

5. Лисенчук Г. А. Управление подготовкой футболистов: учеб. пособие / Г. А. Лисенчук - К.: Олим. литер., 2003. - 271 с.

Надійшла до редакції 15.06.2009р.

sport2005@bk.ru

Рис. 8. Стандартна ситуація пенальті

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Третяк О.В.

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Анотація. Розкриваються методи дослідження фізичної підготовленості студентів вищих педагогічних навчальних закладів, як одного із важливих чинників підвищення ефективності управління процесом фізичного виховання. Особиста фізична культура має декілька компонентів, які характеризують її рівень, це стан здоров’я, фізичний розвиток, фізична працездатність, фізична підготовленість, фізична досконалість як їхня сукупність. Ці компоненти визначають фізичну готовність фахівця до виконання своїх професійних функцій та життєдіяльності.

Ключові слова: метод дослідження, фізична підготовленість, тест, тестування, рухові якості.

Аннотация. Третьяк Е.В. Методы исследования физической подготовленности студентов высших педагогических учебных заведений. Раскрываются методы исследования физической подготовленности студентов высших педагогических учебных заведений, как одного из важных факторов повышения эффективности управления процессом физического воспитания. Личная физическая культура имеет несколько компонентов, которые характеризуют ее уровень, это состояние здоровья, физическое развитие, физическая работоспособность, физическая подготовленность, физическое совершенство как их совокупность. Эти компоненты определяют физическую готовность специалиста к выполнению своих профессиональных функций и жизнедеятельности.

Ключевые слова: метод исследования, физическая подготовленность, тест, тестирование, двигательные качества.

Annotation. Tretyak E.V. Methods of research of physical preparedness of students of higher pedagogical educational establishments. The

methods of research of physical preparedness of students of higher pedagogical educational establishments open up in the article, as one of important factors of increase of efficiency of process control of physical education. The personal physical culture has a few components which characterize its level, it is the state of health, physical development, physical capacity, physical preparedness, physical perfection, as their aggregate. These components determine physical readiness of specialist to implementation of the professional functions and vital functions.

Keywords: research method, physical preparedness, test, testing, motive qualities.

Вступ.

Вища професійна освіта та її складова - фізична культура - спрямовані на приоритетне вдосконалення особистих здібностей, розвиток самовихова-ності і самоосвітньої функції студента, формування його як громадянина, інтелігента та фахівця.

Педагогічний процес з фізичного виховання передбачає теоретичну, методичну і практичну направленість впливів з метою формування у студентів особистої фізичної культури [5, с.83].

Особиста фізична культура має декілька компонентів, які характеризують її рівень, це стан здоров’ я, фізичний розвиток, фізична працездатність, фізична підготовленість, фізична досконалість як їхня сукупність. Ці компоненти визначають фізичну готовність фахівця до виконання своїх професійних функцій та життєдіяльно сті.

Формування цих компонентів є метою та результатом фізкультурної діяльності.[5, с.87].

Дослідженню рівня розвитку компонентів фізичної підготовленості присвячені роботи

Н.Бондарчука, 2004; В.Д.Єднака, 2004; О.Кузнєцової, 2004; А.П.Турутіної, 2004; Н.А.Уткіної, 2004 та ін.

Відсутність достовірної інформації про дійсний стан фізичної та функціональної підготовленості студента, а також відсутність можливості оперативної оцінки впливу фізичного навантаження на його організм не тільки знижує ефективність процесу фізичної підготовки та оздоровлення, а й може призвести до більш серйозних негативних наслідків. [1, с.10]. Тому оцінка ефективності фізичного виховання у вузі повинна проводитись з одного боку, за станом здоров'я тих, що займаються, а з іншого - по рівню розвитку основних фізичних якостей, тобто по рівню фізичної підготовленості.

Наукову статтю виконано згідно плану науково-дослідної роботи Інституту фізичної культури і спорту Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

© Третяк О.В., 2009

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Метою дослідження було вибір методів, які застосовуються для визначення рівня фізичної підготовленості студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Основні завдання дослідження:

Провести аналіз психолого-педагогічної літератури та інформації з мережі Інтернет щодо проблеми пошуку методів для визначення рівня фізичної підготовленості студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Результати дослідження.

Однією з головних умов, що забезпечує ефективність та наукову обґрунтованість впровадження засобів та методів фізичної підготовки є наявність інформації про особливості стану підготовленості контингенту, на який здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив.[1, с.212]

Отримання вказаної інформації здійснюється засобами контролю. Зміст контролю визначають мета та завдання процесу фізичної підготовки (В.Волков, 2004), які в основних групах з фізичного виховання мають загальну, спеціальну та професійно-прикладну спрямованість.

В залежності від характеру застосовуваних засобів і методів, контроль може мати різний напрямок:

- педагогічний контроль, де оцінюється рівень фізичної і техніко-тактичної підготовленості, динаміка спортивних результатів в учбово-тренувальному і змагальному процесах та ін.;

- соціально-психологічний контроль, де вивчаються особливості особистості, сила і рухливість нервових процесів та ін.;

- медико-біологічний контроль, де передбачається оцінка стану здоров’я, функціональних можливостей різних систем, окремих органів і механізмів.

Такі спеціалісти, як В.Волков, 2000; А.Дембо, 1988; М.М.Філіппов, 1990 рекомендують під час контролю за фізичною підготовленістю використо-

вувати комплекс педагогічних, медико-біологічних та соціально-психологічних методів дослідження.

Для дослідження фізичної підготовленості використовуються ізольовані рухові тести, спрямовані до конкретної рухової якості і нормативи його оцінки (S. Godfraey,1974; K. Simmons, 1986; C.B. Corbin,1987; J.F.Salis,1987; Л.П. Сергієнко,2001 і ін.). [3, с. 119].

Метод тестування передбачає виконання певних завдань з точними способами оцінки результатів і їх кількісного вираження. За допомогою цього методу виявляють рівень знань, умінь і навичок, здібностей і можливостей учасників експерименту, а також їхню відповідність певним нормам.

Під нормою фізичної підготовленості у фізичному вихованні розуміють результат у фізичній вправі, відповідний оцінним вимогам фізичної підготовленості. [3, с. 120].

Тест - це стандартизоване за змістом, формою й умовами виконання завдання, або певним чином пов’ язані між собою завдання, які дозволяють досліднику діагностувати рівень прояву певних властивостей обстежуваного, його психологічні характеристики та ставлення до тих чи інших об’єктів.

Рівень розвитку фізичної підготовленості студентів вищих педагогічних навчальних закладів регламентують Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. (Постанова Кабінету Міністрів України від 15.01.96 р. № 80). Вони визначають мету і спрямованість фізичного виховання на різних етапах становлення та розвитку особистості й впливають на її фізичну підготовленість і здоров’ я.

Тестування рухових можливостей дозволяє виявити рівні розвитку кондиційних і координаційних здібностей та оцінити якість технічної і тактичної підготовленості. На думку науковців Раєвського Р.Т. і Ляха В.Й., на основі результатів тестування можна: оцінювати дійсний рівень фізичної підготовленості, визначати належний рівень фізичної готовності, визначати ефективні засоби фізичного виховання і відповідну методику фізичної підготовки, проводити відбір у фізкультурні гуртки і спортивні секції з різних видів спорту для поповнення резерву спорту вищих досягнень. [2, 4].

Під час дослідження особливостей розвитку фізичних здібностей студентів (Т.Круцевич, 1999; Л.Сергієнко, 2001) розглядають такі компоненти фізичної підготовленості.

Тести на витривалість дозволяють дати кількісну оцінку здатності серцево-судинної і дихальної систем витримувати певне фізичне навантаження або нормально функціонувати в екстремальних умовах.

У системі Державних тестів, розроблених для населення України (1995), пропонується оцінювати витривалість студентської молоді за часом подолання дистанції 3000 м (хлопці) і 2000 м (дівчата). Учасникам тестування пропонується пробігти дистанцію якомога швидше. У разі потреби дозволяється переходити на ходьбу. Результатом тестування є час подолання дистанції з точністю до секунди.

Для визначення м'язової сили підбираються вправи з подоланням опору. Дослідники Я.С. Вайнба-ум, 1991; А.С. Соломонко, 1992 рекомендують комплексні тести на силу, які підбираються до основних м'язових груп плечового поясу, спини, живота, ніг.

В Державній системі тестів для визначення силової витривалості застосовують тест на максимальну кількість згинань і розгинань рук в упорі лежачи на підлозі. Випробовувані в положенні упору лежачи, руки випрямлені на ширині плечей кистями вперед, тулуб і ноги утворюють пряму лінію, пальці ступень опираються на підлогу виконують згинання рук. При заліку повторень враховується якість виконання завдання - не дозволяється торкатися опори стегнами, згинати тіло і ноги, перебувати у вихідному положенні та із зігнутими руками більше 3 секунд, лягати на підлогу, розгинати руки почергово, розгинати і згинати руки не з повною амплітудою. Згинання і розгинання рук, що виконуються з помилками, не зараховуються.

Швидкісно-силові якості перевіряються за допомогою виконання вправи піднімання тулуба в сід за 1хв. Учасник тестування лягає спиною на рівну поверхню, ноги зігнуті в колінах під прямим кутом, відстань між стопами - 30 сантиметрів, пальці рук з’ єднані за головою. Партнер тримає ступні так, щоб п’яти торкались опори. Учасник сідає, торкається ліктями колін і повертається у вихідне положення, торкаючись спиною і руками мата. Протягом 1 хв. повторює вправу з максимальною частотою. При заліку повторень враховується якість виконання завдання - відштовхуватися від мата ліктями забороняється. Учасник тестування повинен намагатися виконувати вправу без зупинки, але і після зупинки вправу можна продовжувати. Результатом тестування є кількість піднімань з положення лежачи в положення сидячи протягом 1 хвилини.

Здатність до великого вибухового напруження вимірюється за результатом виконання стрибка у довжину з місця. Учасник тестування стає носками до лінії, робить змах руками назад, потім різко виносить їх уперед, відштовхуючись ногами, стрибає якомога далі. Результатом тестування вважається дальність стрибка в сантиметрах у кращій з двох спроб. При заліку враховується якість виконання нормативу - місце відштовхування і приземлення повинні перебувати на одному рівні.

Ще однією швидкісно-силовою вправою є стрибок угору з місця. Учасник піднімає руки вгору і торкається кінчиками пальців розмітки. Потім він опускає руки донизу, ледь присідає і робить різкий змах зігнутими руками вгору, відштовхується в тому ж напрямку ногами, стрибає вертикально вгору, намагаючись якомога вище торкнутися кінчиками пальців рук розмітки. Результатом тестування є відстань у сантиметрах між відмітками, зробленими на стіні кінчиками пальців до і після стрибка. Зараховується кращий результат з двох спроб. Не дозволяється під час підготовки до виконання стрибка згинати ноги або руки, стрибати з розбігу, торкатися розмітки після стрибка однією рукою.

Тести для визначення швидкості рухів направлені на визначення здатності виконувати задану вправу в мінімальний проміжок часу. У Державну систему тестів для студентської молоді включений біг з високого старту на дистанцію 100 м. Досліджуваним пропонується максимально швидко пробігти дистанцію. В заліку враховується час проходження дистанції.

У Державній системі тестів України для оцінки спритності використовують човниковий біг 4 х 9 м. Учасник пробігає 9 метрів до другої лінії, бере один з двох дерев’ яних кубиків, що лежать у колі, повертається бігом назад і кладе його в стартове коло. Потім біжить за другим кубиком і, взявши його, повертається назад і кладе в стартове коло. При заліку також враховується якість виконання нормативу - кубик у півколо слід класти, а не кидати. Якщо кубик кинуто, спроба не нараховується. Вправу повторюють двічі. Результатом тестування є час від старту до моменту, коли учасник тестування поклав другий кубик в стартове коло за кращою з двох спроб.

Для визначення гнучкості або рухливості в суглобах в Державній системі тестів України використовується тест “Нахил тулуба з положення сидячи”. Учасник тестування сидить на підлозі босоніж так, щоб його п’яти торкалися лінії АБ. Відстань між п’ятами - 20-30 сантиметрів, ступні вертикально до підлоги. Руки лежать на підлозі між колінами долонями донизу. Партнер тримає ноги на рівні колін, щоб уникнути їх згинання. Учасник тестування плавно нахиляється вперед, не згинаючи ніг, намагається дотягнутися руками якомога далі. Положення максимального нахилу слід утримувати протягом 2 секунд, фіксуючи пальці на розмітці. Вправу повторюють двічі. Результатом тестування є позначка на перпендикулярній розмітці в сантиметрах, до якої учасник дотягнувся кінчиками пальців рук у кращій з двох спроб. При заліку враховується якість виконання нормативу

- вправа повинна виконуватися плавно. Якщо учасник згинає ноги в колінах, спроба не зараховується. [6].

Висновки.

1. Педагогічний контроль є необхідною передумовою ефективного планування навантаження і вибору правильної стратегії впливу на організм майбутнього фахівця.

2. Систематичне спостереження за руховою підготовленістю дозволяє своєчасно спостерігати картину розвитку рухових якостей і навиків, виявляти відстаючі і досягати необхідного ефекту в рішенні задач фізичного виховання.

3. Правильно підібрані тести і отримані в них результати визначають рівень функціонування основних систем і організму в цілому, як показника фізичного здоров'я студентської молоді.

4. Для отримання достатньо повної інформації під час контролю за фізичною підготовленістю доцільно використовувати комплекс педагогічних, медико-біологічних та соціально-психологічних методів дослідження.

5. Розробка планів та змісту програм з фізичного виховання повинна розпочинатися зі збору інформації про об’єкт впливу і тільки після ретельного її аналізу і зроблених висновків можна ставити завдання, спрямовані на розвиток тієї чи іншої фізичної здібності майбутнього фахівця.

Перспективи подальших досліджень в даному напрямку. Дослідити медико-біологічні методи контролю фізичної підготовленості студентів вищих педагогічних навчальних закладів, що дозволить розширити обсяг і зміцнити достовірність результатів, які були отримані за допомогою педагогічного тестування.

Література

1. Волков В. Основи теорії та методики фізичної підготовки студентської молоді: Навчальний посібник / В.Волков - К.: “Освіта України”, 2008. - 25б с.

2. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України / За ред. М.Д. Зубалія. -2-е вид., перероб. і доп. - К., 1997. Збс.

3. Круцевич Т.Ю., М.И.Воробьев Контроль в физическом воспитании детей, подростков и юношей. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений физического воспитания и спорта / Т.Ю. Круцевич. - Киев: ТОВ “Поліграф-Експрес”, 2005. - 195 с.

4. Лях В.И. Тесты в физическом воспитании школьников: Пособие для учителя / В.И. Лях. - М.: ООО “Фирма “Издательство ACT”, 1998. - 272 с.

5. Присяжнюк С.І., Краснов В.П., Третьяков М.О., Раєвський Р.Т., Кійко В.Й., Панченко В.Ф. Фізичне виховання. Навч.пос. / С.І. Присяжнюк. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 192 с.

6. Фалькова Н.І. Професійно-прикладна фізична підготовка студенток економічних спеціальностей з урахуванням їх морфофункціональних особливостей: дис. ... канд. наук з фіз. вих. і спорту : 24.00.02 / Фалькова Наталя Іванівна. - Донецьк, 2002. - 200 с.

Надійшла до редакції 05.0б.2009р.

evtretyak@mail.ru

ТЕОРІЯ, МЕТОДИКА ТА АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ПРОФІЛАКТИКИ ЙОДОДИФІЦИТУ В

ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Шахненко В. І.

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

Анотація. Висвітлено роль йоду в роботі людського організму, негативний вплив дефіциту сполук йоду на здоров’я дорослих і дітей, методика проведення тестування на предмет самодіагностики забезпечення організму сполуками йоду, добова потреба дорослих і дітей в йоді, засоби та методика проведення профілактики йододефіциту, як умови попередження ЙДЗ. Існує потреба проведення профілактики йододефіциту серед дітей дошкільного віку, молодших школярів, учнів основної і старшої школи та студентської молоді.

Ключові слова: йод, здоров’я, профілактика, школяри, молодь.

Аннотация. Шахненко В.И. Теория, методика и актуальность проведения профилактики йододефицита в учебных заведениях Украины. Раскрыта роль йода в работе человеческого организма, отрицательное влияние дефицита соединений йода на здоровье взрослых и детей, методика проведения тестирования на предмет самодиагностики обеспечения организма соединениями йода, суточная потребность взрослых и детей в йоде, средства и методика проведения профилактики йододефицита, как условия предупреждения ЙДБ. Существует потребность проведения профилактики йододефицита среди детей дошкольного возраста, младших школьников, учеников основной и старшей школы и студенческой молодежи.

Ключевые слова: йод, здоровье, профилактика, школьники, молодежь.

Annotation. Shahnenko V.I. The theory, procedure and urgency of conducting of prevention deficit of iodine in educational institutions of Ukraine. The role of iodine is exposed in-process human organism, subzero influence of deficit of iodine on a health the grown man and children observed in this article. The method of lead through of testing for the purpose of own diagnostics of providing of organism connections of iodine, day’s requirement of adults and children in an iodine, facilities and method of lead through of prophylaxis of deficit of iodine, as a condition of warning of IDI. There is a need of conducting of prevention deficit of iodine among children of preschool age, junior schoolboys, pupils of the basic and higher school and student’s youth.

Keywords: iodum, health, prevention, schoolboys, youth.

Вступ

Дослідження, проведені в кінці 2002 року у двадцяти двох областях України за участю Міністерства охорони здоров’я України, Академії медичних наук, при підтримці Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ), рядом науково-дослідних інститутів, показали, що практично на всій території нашої держави має місце помірний йододефіцит. Отже, ми є зоною ризику йо-додефіцитних захворювань (ЙДЗ).

З метою ліквідації такого становища Кабінет Міністрів України 26 вересня 2002 року прийняв Постанову №1418 «Про затвердження Державної програми профілактики йодної недостатності у населення України на 2002-2005 роки». Десятим пунктом цієї програми Міністерство освіти і науки України зобов’язано здійснювати заходи просвіти населення країни з питань профілактики ЙДЗ.

Термін дії цієї урядової програми закінчився у 2005 році, проте проблема йододефіциту є актуальною й досі. Тобто профілактику йодної недостатності потрібно продовжувати. Останні дослідження Інституту ендокринології та обміну речовин імені

В.П.Комісаренка АМН України показали, що населення України щоденно вживає лише 40-80 мкг йоду, тобто не добирає від 100 до 200 мкг цього мікроеле-менту[8, с. 30]. Отже, проблема профілактики актуальна не лише дітей дошкільного та шкільного віку, підлітків, студентів, а й дорослих.

Робота виконана за планом НДР Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета досліджень: науково обґрунтувати актуальність проблеми йододифіциту серед дітей і підлітків та учнівської молоді і накреслити шляхи і засоби профілактики ЙДЗ.

Результати досліджень.

Актуальність проблеми. Однією з умов нормального функціонування організму людини є збалансоване харчування. Збалансоване (баланс - рівновага)

- це харчування, при якому організм одержує необхід-© Шахненко В.І., 2009

ні білки, жири, вуглеводи, макро- та мікроелементи. Важливим є забезпечення організму вітамінами та мінералами. Кожен з цих продуктів бере участь у біохімічних процесах. Особливе місце в роботі людського організму займає мікроелемент - йод. Він безпосередньо необхідний для формування гормонів щитовидної залози, які впливають на перебіг таких процесів: розвиток мозку та центральної нервової системи і їхню роботу, жировий, білковий та вуглеводневий обмін, обмін вітамінів, електролітичний обмін, підтримку енергетичних процесів та теплообмін, ріст і розвиток організму, підтримання дієвості імунної системи, статевий розвиток людини та її репродукцію.

У разі недостачі йоду в організмі людини бракує гормонів щитовидної залози, що може призвести до погіршення діяльності нервової, серцево-судинної та дихальної систем, що в свою чергу погіршує роботу шлунково-кишкового тракту і обмін речовин, фізичний, інтелектуальний та статевий розвиток.

В цілому йододефіцит має негативний вплив на діяльність всього організму, особливо на дітей дошкільного віку.

Діти дошкільного віку досить активно ростуть і розвиваються, що потребує значної кількості пластичних та енергетичних речовин, вітамінів, макро- та мікроелементів. І особливе місце в цьому займає забезпечення дитячого організму сполуками йоду.

Як відомо, йод необхідний людському організмові для синтезу гормонів щитовидної залози. Недостатність надходження сполук йоду до організму людини призводить до цілого ряду захворювань. Так, при внутрішньоутробному розвитку плоду недостача йоду в раціоні майбутньої матері стає причиною мерт-вонародження, викидів, народження дітей з ознаками спастичного паралічу та кретинізму, нейросенсор-ною глухотою, недостатньою масою, порушеннями функцій мозку, що зумовлює затримку фізичного та психічного розвитку у дитячому та підлітковому віці. Якщо ж дитина народилася здоровою, при наступній недостатності сполук йоду у ранньому післяполого-

вому розвитку порушується процес росту і розвитку дитячого організму, особливо формування мозку (кретинізм). Недостача йоду в організмі у дитячому та підлітковому віці призводить до порушень в розвитку головного мозку, наслідком якого, як правило, є розумова відсталість, що супроводжується погіршенням сприймання, швидкою втомою дітей і погіршенням успішності у навчанні. Так йододефіцит стає перешкодою в реалізації життєвих планів учнів.

У дорослих та дітей при недостачі йоду в організмі внаслідок зменшення вироблюваних щитовидною залозою гормонів наступає захворювання - воло. Оскільки гормони щитовидної залози регулюють розвиток головного мозку та всієї нервової системи, при їхній недостачі людина відчуває слабкість, сонливість та ін. Першою ознакою вола є збільшення щитовидної залози. У дітей, крім цього, уповільнюється розвиток.

В цілому наслідками дефіциту сполук йоду в організмі можуть бути такі прояви йододифіцитних захворювань у плоду: вроджені вади розвитку, відставання у психічному та фізичному розвитку, неврологічний та мікседематозний кретинізми, глухонімота, психомоторні порушення тощо, серед немовлят може мати вроджене воло, гіпотиреоз і навіть смерть.

Причиною розвитку йододифіцитних захворювань є переважання вуглеводів та жирів у продуктах харчування, недостатність в раціоні білку, вітамінів (зокрема вітамінів С і А), макро- та мікроелементів.

В результаті соціальної, економічної та екологічної кризи в Україні у 90-ті роки минулого століття профілактика йододефіциту майже не проводилась, що призвело до різкого збільшення захворювань, пов’язаних з браком сполук йоду в організмі дорослих і дітей. У порівнянні з попереднім періодом вони збільшились більше, ніж вдвічі, і становили 101 відсоток. Саме на ліквідацію цих недоліків спрямована Державна програма профілактики йодної недостатності у населення на 2002-2005 роки. Згідно цієї програми Міністерство освіти і науки України та Міністерство охорони здоров’ я України зобов’ язані здійснювати заходи щодо просвіти населення з питань профілактики захворювань, пов’язаних з йодною недостатністю.

В плані реалізації Державної програми профілактики йодної недостатності у населення на 2002-2005 роки Міністерство освіти і науки України спільно з UNICEF (Дитячий фонд ООН в Україні), молодіжним громадським об’єднанням «Клуб «Компас», інститутом педагогіки АПН України провели ряд заходів, зокрема: Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Шляхи реалізації Концепції формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя в школі», присвячену профілактиці йододефіциту серед учнів, розроблено програму «Профілактика йододефі-цитних захворювань - в школу», яка включає вивчення на уроках основ наук питань профілактики йододефі-цитних захворювань у 1-11-х класах, Програму (проект) підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників з питань профілактики йододефіцитних захворювань серед дітей та молоді.

Шляхи реалізації проблеми

Профілактика йододефіцитних захворювань (ЙДЗ) здійснюється шляхом самодіагностики забезпечення організму сполуками йоду (1), ознайомлення з добовою потребою в сполуках йоду (2) та шляхами її забезпечення (3).

1. Перевірити забезпечення свого організму сполуками йоду можна, скориставшись приведеним нижче тестом.

Тест

для проведення самодіагностики забезпечення організму сполуками йоду (творчо перероблений нами варіант тесту за Г.Герасимовим та Ф.Джатдоевою)

Уважно прочитайте і, ніби прислухаючись до свого організму, дайте відповіді на поставлені запитання. Підкресліть «так» чи «ні».

У вашій сім’ї хтось з рідних (батьки, брати і сестри) хворіли захворюваннями щитовидної залози чи йододефіцитними захворюваннями? Так? Ні.

Чи не помічали Ви останній час, що:

1. У Вас ніби застрягла грудка в горлі.

Так? Ні.

2. Ваш апетит зменшився. Так? Ні.

3. Ваша маса помітно зменшилася. Так? Ні.

4. Підвищився Ваш апетит. Так? Ні.

5. Ваша маса помітно збільшилася. Так? Ні.

6. Ви стали частіше впрівати. Так? Ні.

7. Ви мерзнете навіть тоді, коли тепло. Так?

Ні.

8. У Вас гарячі руки. Так? Ні.

9. Ваші руки і ноги холодні. Так? Ні.

10. Вас охоплює смутне хвилювання. Так? Ні.

11. У Вас з’явилась сонливість, втомлюваність, уповільненість в діях чи слабкість. Так? Ні.

12. Вас часто охоплює незрозуміле тремтіння? Так? Ні.

13. У вас частішає пульс навіть у стані спокою? Так? Ні.

14. Ваша шкіра стала сухішою. Так? Ні.

15. Більш об’ємною стала дефекація (каловиді-лення). Так? Ні.

16. У Вас були закрепи? Так?Ні.

Оцінка забезпечення організму сполуками

йоду

Якщо Ви підкреслили шість і більше позитивних відповідей («так»), значить у вас має місце певний дефіцит йоду.

Якщо Ви вихователь ДНЗ, проведіть тестування батьків Ваших вихованців (приблизно так само харчуються і їхні діти), проведіть аналіз харчування дітей під час перебування в дошкільному закладі і зробіть висновок про забезпечення сполуками йоду кожної дитини.

Класні керівники ЗНЗ або вчителі «Основ здоров’я» можуть використати приведений вище тест для безпосереднього тестування учнів. При цьому, можливо, виникне потреба пояснити зміст окремих запитань. Учнів потрібно навчити самостійно робити висновки про забезпечення їхнього організму сполуками йоду.

Куратори академгруп ВНЗ пропонують студентам самостійно провести самодіагностику забезпечення організму сполуками йоду і зробити висновки щодо збалансованості чи незбалансованості харчування на предмет забезпечення організму сполуками йоду

2. Для забезпечення організму сполуками йоду, в першу чергу потрібно знати його добову потребу. Найбільший вміст сполук йоду мають морепродукти. Проте, при підборі продуктів харчування для забезпечення добової потреби організму в сполуках йоду потрібно враховувати його втрату при зберіганні продуктів харчування та при приготуванні страв. Так, при зберіганні картоплі з жовтня до травня вона втрачає до 64% йоду, при смаженні м‘яса втрачається 65%, а при варінні м‘ яса і подрібненої картоплі втрачається 48%, а при варінні цілої втрачається лише 32%.

Багато втрачається йоду при смаженні та варінні морської риби, тому поповнити запаси йоду в готових стравах можна додаванням йодованої солі, проте солити їжу можна безпосередньо перед вживанням. Втрачається йод і при митті подрібнених овочів і фруктів хлорованою водою. При цьому йод із органічних сполук виводиться заміщенням хлором у вільну речовину, що є небезпечним для організму, бо вільний йод є отруйною речовиною.

Крім цього, при складанні переліку продуктів харчування для забезпечення добової потреби організму в сполуках йоду потрібно враховувати ще й те, що білокачанна капуста виводить йод з організму. Тому салат з капусти потрібно вживати роздільно з йо-довмісними продуктами харчування.

Досвід та загальні поради Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв (м. Харків) підготував методичний посібник «Сучасні підходи до профілактики йо-додефіцитних захворювань у населення України» [1], мультфільми для дошкільників та молодших школярів, кінофільми, зробив відбірку необхідної наукової та методичної літератури з проблем йододефіциту [9].

У проведенні профілактичної роботи щодо дефіциту сполук йоду в організмі дошкільників напрацьовано певний досвід у дошкільних закладах «Ялинка» і «Зірочка» міста Трускавця Львівської області, який викладено у роботі «Профілактика йододефіциту у дітей дошкільного віку: методичний посібник для завідуючих ДНЗ, методистів та вихователів в роботі з батьками та дошкільнятами» та стаття «Йододефіцит і його профілактика» [17]. Особливо цінними у вказаних вище роботах є серія казок, підготовлених спеціально для проведення цієї роботи. Крім цього, в процесі проведення профілактики йододефіциту варто використати мультфільми «Йод» і «Ворона», підготовлені Центром сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв [9].

Значний досвід з методики проведення профілактики йододефіциту на уроках «Основ здоров’ я» та в позакласній виховній роботі напрацювали середня загальноосвітня спеціалізована школа №162 м. Харкова [10, с. 14-19; 15; 16] та НВК «СЗШ №2 - гімназія» м. Трускавця Львівської області [12-14, 20-22].

При ознайомленні учнів з питаннями профілак-

тики йододефіциту на уроках «Основ здоров’я» та в позакласній виховній роботі вчителі ЗНЗ можуть використати вказані вище матеріали та поради, вміщені в роботах 6,7 і 8 та в журналі «Основи здоров’я та фізична культура» [10, с. 26-28,39-42], кінофільми «Алі-на» та «Причини зникаючого інтелекту» [9] і джерела: 12-16; 20-22. Вчителі історії, географії, біології, хімії ЗНЗ можуть скористатись порадами, вміщеними у вказаному вище журналі [10, сс. 14-19, 20-21,22-25].

При проведенні профілактики йододефіциту у вищих навчальних закладах серед студентів усіх спеціальностей можна використати можна використати кінофільм «Причини зникаючого інтелекту» та матеріали даної статті, на біологічних факультетах - матеріали джерел 1-4, приведені в списку використаних джерел, а на природничих факультетах педагогічних ВНЗ - матеріали для вчителів ЗНЗ для розробки завдань щодо методики проведення профілактики дефіциту сполук йоду серед учнів.

Висновки

1. Майже на всій території України має місце помірний йододефіцит, що може стати причиною йододефіцитних захворювань дорослих і дітей.

2. Кабінет Міністрів України 2б вересня 2002 року затвердив Державну програму профілактики йодної недостатності у населення на 2002-2005 роки. Термін дії постанови закінчився, проте проблема йододефіциту є досить актуальною.

3. Проблема йододефіциту та його профілактики має велике соціально-педагогічне значення, бо стосується здоров’я дорослих, дітей і підлітків, а особливо вагітних жінок і матерів, що годують дітей груддю.

4. Існує потреба проведення профілактики йододе-фіциту серед дітей дошкільного віку, молодших школярів, учнів основної і старшої школи та студентської молоді.

5. Науковцями, лікарями та вчителями напрацьовано достатній науковий та методичний матеріал для проведення профілактики ЙДЗ в навчальних закладах України, який варто використати у проведенні цієї роботи.

Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем проведення профілактики йододифіциту в закладах освіти України.

Список використаних джерел

1. Брук Д.В., Зелінська Н.Б., Рудакова А.О. та ін. Сучасні підходи до профілактики йододефіцитних захворювань у населення України. Матеріали для проведення семінарів та тренінгів. - К.: ЮНІСЕФ, ЦСІТВМ, 2004. - 135 с.

2. Герасимов Г., Джатдоева Ф. Что Вы хотели бы знать о йододефицитных заболеваниях. Информация в вопросах и ответах для практических врачей. - ЮНИСЕФ.

3. Деланж Ф., Бурджи Н. Недостаточность йода и ее последствия у населения европейских стран //Научный журнал ВОЗ. - 1994.

4. Державна програма профілактики йодної недостатності у населення на 2002-2005 роки: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2б вересня 2002 року № 1418 //Офіційний вісник України. - 2002. - № 39. - С. б1-б4.

5. Закон України «Про загальну середню освіту» //Урядовий кур'єр. - № 125-12б. - 1999. - № 125-12б

6. Здоров'я та безпека життєдіяльності учнів (Посібник для вчителів «Основ безпеки життєдіяльності» та класних керівників) /За ред. В.І. Шахненка. - Харків: Харківський обласний центр здоров'я. - 2002. - С. 59-61.

7. Йододефіцит. Україна в групі ризику //Директор школи. - 2003.

- квітень (№ 16) - С. 6-8.

8. Йододефіцит та моніторинг програм йодної профілактики (методичні рекомендації) /Укладачі: Тронько М.Д., Лапушенко

О.В., Кравченко В.І. та ін. - К.: МОЗ України, 2004. - 34 с.

9. Матеріали з профілактики йододефіциту. - 2004. - Харків: Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв. - 2004. - CD. (м. Харків, тел. 057-714-01-03; 714-96-03).

10. Основи здоров’я та фізична культура. - 200б: Тематичний випуск. Методичні рекомендації. - 44 с.

11. Профілактика йододефіциту дітей дошкільного віку: методичний посібник для завідуючих ДНЗ, методистів та вихователів в роботі з батьками та дошкільнятами / За ред. В.І.Шахненка.

- Дрогобич 200б. - 20 с.

12. Профілактика йододефіцитних захворювань у позакласній виховній роботі. Методичний посібник для класних керівників 1-11 класів / За ред. В. І. Шахненка.-Трускавець, 2003. - 2б с.

13. Профілактика йододефіциту учнів початкової школи через навчально-виховний процес: Методичний посібник для вчителів /За ред. В.І. Шахненка. - Дрогобич, 2005. - 34 с.

14. Профілактика йододефіциту учнів через навчально-виховний процес середніх закладів освіти: Науково-методичний посібник /За ред. В.І. Шахненка. - Харків, 2003. - ЦСІТВМ. - 175 с. //Матеріали з профілактики йододефіциту - 2004. - Харків: Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв. - 2004. - CD.

15. Рудакова А.О. Профілактика йододефіцитних захворювань: Методичний посібник для вчителів. - Харків: Центр сучас-

них інформаційних технологій та візуальних мистецтв, 2002.

- 50 с.

16. Рудакова А. О. Профілактика йододефіцитних захворювань. Робочий зошит для учнів 1-4 класів. - Харків: Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв, 2002. - 28 с.

17. Шахненко В. Йододефіцит і його профілактика // Дошкільне виховання. - 2007. - № 1. - С. 2б - 28.

18. Шахненко В. Як створити інтелектуальний фон? // Радянська освіта. - 1988. - 1б березня.

19. Шахненко В.И. Примерная схема анализа и наблюдения урока //Теория обучения: планы лекций, практических, лабораторных занятий и методические рекомендации по их проведению. /Сост. В.И. Шахненко. - Николаев: НГПИИ, 1991. - С. 38-44.

20. Шахненко В., Бутенко О. Профілактика йододефіциту учнів у позакласній виховній роботі (З досвіду роботи НВК «СЗШ №

2 - гімназія» м. Трускавця Львівської області). // Міжнародна науково-практична конференція “Підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін в умовах моделювання освітнього середовища”. XI Каришенські читання. Збірник наукових праць 27-28 травня 2004 року. - Полтава, 2004.- С. 339-341.

21. Шахненко В., Бутенко О. Профілактика йододефіцитних захворювань учнів у позакласній виховній роботі //Директор школи.

- 2004. - № 19. - С. 2б-29.

22. Шахненко В., Бутенко О. Профілактика йододефіциту у виховній та позакласній роботі. З досвіду роботи НВК «СЗШ № 2

- гімназія» м. Трускавця Львівської області //Директор школи.

- 2005. - № 33. - С. 26 - 28.

Надійшла до редакції 05.0б.2009р.

sport2005@bk.ru

ВІДНОВЛЕННЯ НАРОСТКОВОГО ХРЯЩА ДОВГИХ КІСТОК СКЕЛЕТА ПІСЛЯ СТАТИЧНИХ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ ТА ВПЛИВУ ЕКОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ

Шепєлєв А. Є.

Сумський державний університет

Анотація. Встановлено, що після впливу інтенсивних статичних навантажень та впливу екологічних факторів в кістках скелету відбуваються компенсаторні відновні процеси, які не в повній мірі нормалізують гістоструктуру кісткової тканини. Реадаптація після помірних статичних навантажень характеризується превалюванням кістоутворюючих процесів, що свідчить про постійне збереження темпу росту кісток. Знання морфологічних критеріїв перебудови скелета дозволять тренерам і викладачам цілеспрямовано використовувати комплекс підготовчих вправ і засобів загального фізичного розвитку для досягнення високих спортивних результатів.

Ключові слова: фізичні статичні навантаження, соли важких металів, радіація, довгі кістки скелета.

Аннотация. Шепелев А.Е. Восстановление эпифизарного хряща длинных костей скелета после статических физических нагрузок и влияния экологических факторов. Установлено, что после интенсивных статических нагрузок и влияния экологических факторов в костях скелета происходят компенсаторные восстановительные процессы, однако они не в полной мере нормализуют гистоструктуру костной ткани. Реадаптация после умеренных статических нагрузок характеризуется превалированием костесозидательных процессов, это свидетельствует о постоянном сохранение темпов роста костей. Знание морфологических критериев перестройки скелета позволит тренерам и преподавателям целенаправленно использовать комплекс подготовительных упражнений и способов общего физического развития для достижения высоких спортивных результатов.

Ключевые слова: физические статические нагрузки, соли тяжелых металлов, ионизирующая радиация, длинные кости скелета. Annotation. Schepelev A. The restoration of cartilage long bones of skeleton after statistical physical load and influence factors. After intensive static loadings and effects of ecological factors in bones of a skeleton happen compensator regenerative processes. They not to the full normalize histostructures an osteal tissue. The readaptation after moderate static loadings is characterized by a prevailation bonescreate processes. It testifies about constant conservation of growth rates of bones. The knowledge of morphological tests of reorganization of a skeleton will allow trainers and teachers purposefully to use a complex of preparatory exercises. Also ways of general physical development for reaching high sports outcomes.

Key words: physical statistical loads, salts of heavy metals, ionizing radiation, long bones of skeleton.

Вступ.

Проблеми адаптації людини до зовнішнього середовища, впливу фізичних навантажень, працездатності та здоров’я мають велике теоретичне і практичне значення [10].

Погіршення екологічної ситуації внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції суттєво вплинуло на показники здоров’ я населення, яке мешкає на забрудненнях територіях, особливо це стосується молоді [4]. У північних регіонах Сумської області виявлено підвищення радіаційного фону на 15% - 20% та збільшення гранично допустимої концентрації у воді та ґрунті солей міді, цинку, хрому, марганцю і свинцю на 60-80% [1].

Скелет перебудовується навіть не зважаючи на те, що в оточуючому його середовищі та крові знаходяться речовини, які сприяють збереженню складу кісткової субстанції на рівні розвитку молодого організму. Беззаперечна унікальність її полягає в тому, що в нормальному стані кістка водночас змінює в собі співвідношення речовин [6].

На морфогенез кістки впливають фізичні навантаження і викликають різнобічні зміни в організмі людини і тварин. Ступінь глибини цих змін залежить від тривалості та інтенсивності навантажень [7].

Фізичні навантаження - біогенний фактор, тому ми спроможні моделювати їхню дію на скелет в експериментах на тваринах. Можна говорити про існування “біологічного каркасу” інтегральної соціальності, тому в цих рамках перенесення експериментальних даних на людину не тільки можливі, але й у більшості випадків нічим іншим не можуть бути замінені [7].

Особливості чутливості клітин і тканин до дії випромінювання та споживання солей у людини і тварин однотипні, що має істотне значення для можливостей екстраполяції результатів експериментальних досліджень [8].

В останні роки значна увага в наукових дослідженнях звертається на пошук і розробку реабі-

літаційних засобів і форм фізичного виховання, які спрямовані на профілактику існуючих патологічних синдромів та поліпшення здоров’я молоді у пострадіаційний період [2].

Вагоме значення в спортивній практиці мають питання прогнозування реадаптаційних процесів в кістковій системі після різноманітних режимів рухової активності в умовах негативних екологічних чинників. В літературі практично відсутні дані, що розкривають динаміку реадаптаційних перетворень у скелеті в період від припинення дії фізичного навантаження до віддаленіших періодів життя. Прагнучи виповнити цей проміжок в дослідах, ми вивчили особливості росту й формування довгих трубчастих кісток в період через 1, 2 і 3 тижні після виконання тваринами статичних навантажень в умовах чинників Сумщини.

Робота виконана у відповідності до плану НДР Сумського державного університету.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета роботи: вивчення реадаптаційних процесів великогомілкової кістки тварин після помірних та інтенсивних статичних навантажень в умовах комбінованої дії опромінення й солей важких металів.

Організація та методи дослідження. Дослідження проведені на 126 білих щурах - самцях 4-х місячного віку. Піддослідні тварини були розділені на II серії - експериментальну і контрольну. Перша серія в залежності від дії екологічного чинника розбита на три групи. Перша група експериментальних тренованих тварин (36 щурів) опромінювали на установці «Яосш» в загальній дозі 0,2 Гр протягом місяця. Одночасно щурі отримували з питною водою солі цинку (2и804х7И20)-0,5мг/л та міді (Си804х5И20) - 1мг/л, що відповідає екології Ямпільського району Сумської області. Друга група тренованих тварин (36 щурів) протягом місяця отримувала опромінення в дозі 0,2 Гр і солі марганцю (Ми804 х 5И20) - 0,1 мг/л, свинцю ( РЬ(СИ3С00)2) - 0,1 мг/л та міді (Си804 х 5 И20)-

© Шепєлєв А.Є., 2009

1мг/л.), що відповідає екології Середино - Будського району Сумської області.

Третя група тренованих тварин (3б щурів) протягом місяця отримувала опромінення в дозі 0,2Гр і солі цинку (ZnSO4 x 7H2O) - 5мг/л, хрому (K2Cr2O7) -

0,1мг/л і свинцю (Pb(CH3COO)2) - 0,1мг/л, що відповідає екології Шосткинського району Сумської області.

II серія (18 щурів) - контрольна - нетреновані тварини, які отримували комбіновану дію опромінення та солей важких металів.

Усі щури експериментальної серії отримували статичні фізичні навантаження помірного та інтенсивного характеру протягом місяця.

Моделювання статичних навантажень (СН) проводили на вертикальних жердинах [9]. Тварини перебували у вертикальному положенні, виконуючи щоденно, помірні навантаження починаючи від 1 до 5 хвилин. Інтенсивні статичні навантаження становили від 5 хв. до 20 хв.

Після закінчення експерименту щурів забивали через 1, 2 та 3 тижні, виділяли великогомілкові кістки, виготовляли гістологічні препарати проксимального епіфізарного хряща та проводили його морфометрію. Програма морфометрії [3] включала наступні показники: загальна ширина хряща, ширину зон індиферентного, проліферуючого, дефінітивного хрящів та зони деструкції.

Вимірювання проводилось на світловому мікроскопі «Олімпус» за допомогою програми «Відео Тест 5.0». Статистична обробка матеріалу була проведена за допомогою програми Excel та пакету програм Statistica 6.0 (Stat Soft, США) [5].

Результати досліджень та їх обговорення

Після інтенсивних статичних навантажень та впливу факторів зовнішнього середовища відбувається порушення поздовжнього росту великогомілковій кістки за рахунок змін епіфізарного хряща, ширина якого менше за контроль через тиждень в першій групі на б,44%, в другій - на 5,75%, в третій - на 5,02%. Через два тижні хрящ звужується відповідно групам до 5,74%, 5,70%, 5,09%. Через три тижні - до 2,48%, 3,бб%,4,41%, відповідно. Границі епіфізарного хряща нерівні, місцями глибоко вдаються в балки губчастої речовини епіфізу.

Наростковий хрящ великогомілкової кістки після помірних навантажень через тиждень, два, три майже не змінюється. Він представлений згрупованими в зони хондроцитами різного ступеня диференціювання. Чітко розрізняються всі 5 зон ростової пластинки індиферентного, проліферуючого, дефінітивного хряща, зони деструкції та кальцифікації. Клітини кожної зони мають типову будову, чітко виражені фігури мітозу в зоні «монетних стовпчиків.» У великогомілковій кістці по відношенню до контрольних тварин відбувається розширення епіфізарного хряща в першій групі на 3,83%, в другій - на 4,49%, в третій на - 5,21%. Через два тижня продовжується розширення хряща відповідно групам - на 5,40%, 5,35%, 7,56%. Через три тижні - на 10,80%, 11,76%, 15,13%, відповідно.

Зона проліферації через тиждень в порівнянні з контролем звужена після інтенсивного тренування до 7,12% в першій групі, в другій - до 6,72% , в третій

- до 7,87%. Через два тижня відбувається зменшення цих показників до 6,80%, 5,33%, 5,57%, відповідно. Через три тижні відповідно групам продовжується звуження - до 2,07%, 4,72%, 5,23%. Різко збільшується кількість сполучної речовини, що місцями відокремлює ходроцити в ізогенні групи, руйнуючи стовпчасту структуру зони. Кількість мітозів зменшується, збільшується вміст клітин атипової форми (полігональні та сплющені). Кількість клітин, що формує стовпчики, зменшується. Зона дефінітивного хряща представлена клітинами без фігур мітозу, багато з яких зі зруйнованою оболонкою та дистрофічними змінами в ядрі, багато з яких зі зруйнованою оболонкою та дистрофічними змінами в ядрі, багато клітин сплющеної форми, що оточені великою кількістю сполучної речовини. Ширина зони звужена через тиждень в першій групі до 8,49%, 8,93% в другій, 6,33 в третій. Через два тижня відповідно групам - до 7,29%, 8,20%, 6,00%. Через три тижня - до 2,68%, 4,36%, 3,29%, відповідно. Зона деструкції розширена через тиждень на 13,62 в першій групі, - на 13,77% в другій, в третій - на 13,27%, представлена конгломератом напівзруйнованих клітин зі значним вмістом сполучної речовини. Через два тижні продовжується розширення зони деструкції відповідно групам до 8,21%, 8,38%, 9,80%. Через три тижні до 1,72%, 4,55%, 5,06%, відповідно.

Після помірних статичних навантажень через тиждень по відношенню до контрольних тварин зона проліферації та зона дефінітивного хрящів розширені в великогомілкової кістці в першій групі на 3,84% і

0,92%, в другій - на 2,52% і 1,56%, в третій - на 3,04% і 5,49%. Через два тижні різниця складає відповідно групам 4,03% і 3,75%, 5,35% і 5,18%, 8,02% і 8,81%. Через три тижні продовжується розширення зон до 9,50% і 8,57%, 9,91% і 8,45%, 14,67% і 10,84%, відповідно.

Зона деструкції, навпаки, після помірного статичного навантаження зменшена в першій групі на 1,28%, в другій - на 1,61%, в третій - на 4,54%. Через другій тиждень відбувається зменшення цих даних на 2,50%, 2,52%. 5,59%, відповідно. Через три тижні відповідно групам - на 6,66%, 7,72%, 8,33%.

Протягом всього експерименту ширина індиферентного хряща достовірно не змінювалася, що вказує на його інертність та відсутність виражених проліфе-ративних явищ.

Висновки

Після припинення тренувань тварин інтенсивними статичними навантаженнями і впливу негативних чинників зовнішнього середовища в кістках спостерігається компенсаторні відновні процеси, які не в повній мірі нормалізують гістоструктуру кісткової тканини. Частково активується проліфератина активність епіфізарних хрящів.

Реадаптація після помірних статичних навантажень характеризується превалюванням кістоутворю-чих процесів, що свідчить про постійне збереження

темпу росту кісток, навіть після припинення дії зовнішніх чинників.

Подальші дослідження передбачається провести у напрямку вивчення інших проблем відновлення морфометричних характеристик епіфізарного хряща довгих кісток під впливом екологічних чинників на тлі помірних та інтенсивних статичних фізичних навантажень.

Література

1. Гінч О.В Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Сумській області у 2000 році / О.В. Гінч. - Суми.: Джерело, 2001. - 178 с.

2. Завацький В.І. Соціальні та медико - біологічні особливості життєдіяльності дітей і дорослого населення, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильскій АЕС / В.І. Завацький, Б.П. Грейда, А.І Зимовін. - Луцьк.: Надстир’я, 1994. - 152 с.

3. Ковешников В.Г Зональное строение эпифизарного хряща / В.Г. Ковешников / В.Г Ковешников // Антропогенетика, антропология и спорт Винница. - 1980. - Т.2. - С. 251 - 252.

4. Куц О.С. Особливості змісту фізичного виховання в умовах підвищеної радіактивності / О.С. Куц. - К.: Континет. 1994. -144 с.

5. Лапач С. М. Статистичні методи в медико - біологічних

дослідженнях із застосуванням Excel / С.М. Лапач, А.В. Чубен-ко, П.М. Бабич. - К.: Маріон, 2000. - 320 с.

6. Мачерет Е.Л., Замотян В.П., Лысенко В.П. Старение и двига-

тельные возможности / Е.Л Мачерет, В.П. Замотян, В.П, В.П Лысенко. - К.: Издательство госуниверситета, 1989. - 171 с.

7. Никитюк Б.А., Коган Б.И. Адаптация скелета спортсменов / Б.А.Никитюк, Б.И. Коган // К.: Здоровья, 1989. - 128 с.

8. Слоним А.Д. Частная экологическая физиология млекопитающих /

9. А.Д. Слоним - М. - Л.: АМН СССР, 19б2.- 244 с.

10. Федонюк Я. И. Устройство для моделирования статических

нагрузок в мелких лабораторных: А. С. 1393395 СССР / Я.И. Федонюк, И.Н. Глицкий,

11. Я.Т. Велещук. - №104571/21; Заявлено 30. 08. 82; Опубл. 23. 11. 83, Бюл. №12. - 3с.

12. ЦибізГ.Г.Впливфізичнихнавантаженьнаморфофункціональний стан організму / Г.Г Цибіз. - К.: Сталь, 2002. - 338 с.

Надійшла до редакції 18.0б.2009р.

shepelev @ ukr.net

ФІЗИЧНІ ВПРАВИ, ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СУГЛОБА ПРИ ДИСПЛАЗІЇ СТЕГНА

У ДІТЕЙ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ

Шефер Є.С., Баришок Т.В.

Класичний приватний університет

Анотація. Раннє лікування і реабілітацію вродженого вивиху стегна ставлять в основу профілактики інвалідності при цьому захворюванні, оскільки повного одужання можна добитися тільки при комплексній реабілітації дітей з перших днів життя. Дослідження показало, що комплексне лікування, а так само заміна лікувальної гімнастики з класичної методики на модернізовану, застосування точкового масажу, плавання в теплій воді і додаткове застосування електрофорезу з новокаїном на область кульшових суглобів з метою усунення хворобливих контрактур, що виникають після застосування ортопедичної корекції положенням, значною мірою збільшують ефективність процесу реабілітації.

Ключові слова: лікувальна гімнастика, масаж, плавання, реабілітація.

Аннотация. Шефер Е. С., Барышок Т. В. Физические упражнения, как средство формирования сустава при дисплазии бедра у детей первого года жизни. Раннее лечение и реабилитацию врожденного вывиха бедра ставят в основу профилактики инвалидности при этом заболевании, поскольку полного выздоровления можно добиться только при комплексной реабилитации детей с первых дней жизни. Исследование показало, что комплексное лечение, а так же замена лечебной гимнастики с классической методики на модернизированную, применение точечного массажа, плавания в теплой воде и дополнительное применение электрофореза с новокаином на область тазобедренных суставов с целью устранения болезненных контрактур, возникающих после применения ортопедической коррекции положением, в значительной мере увеличивают эффективность процесса реабилитации.

Ключевые слова: массаж, лечебная гимнастика, плаванье, реабилитация.

Annotation. Shefer E., Baryshok T. V. Physical exercises, as mean of forming of joint at dysplazyy of thigh at the children of the first year of life. Put early treatment and rehabilitation of innate dislocation of thigh in basis of prophylaxis of disability at this disease, as complete convalescence can be obtained only during the complex rehabilitation of children from the first days of life. Research rotined that holiatry, and similarly replacement of medical gymnastics from a classic method to modernized one, application of point massage, swimming in warm water and additional application of elektroforez with novocaine on the region of thurls with the purpose of removal of sickly kontrakture arising up after application of orthopaedic correction by position, to a great extent multiply efficiency of process of rehabilitation.

Keywords: massage, medical gymnastics, swimming, rehabilitation.

Вступ.

Дисплазія кульшового суглоба - порушення розвитку кульшового суглоба, основним компонентом якого є невірна просторова орієнтація головки, і шийки стегнової кістки щодо вертлужної западини, що приводить до порушення опорної функції кінцівки [1].

Кількість випадків дисплазії кульшового суглоба складає більш ніж 3% всіх деформацій опорно-рухового апарату. Ця патологія, зустрічається в Україні у від 50 до 200 випадків на 1000 новонароджених. Це в 5-10 разів вище, ніж було діагностовано в 60-80 роки XX в [2].

Причиною такого неправильного розвитку кульшового суглоба може бути захворювання матері в першу половину вагітності, інтоксикації, травми і т. п. Часто дисплазія буває у дітей при перших пологах

[4], у недоношених, у тих, що народилися в сідничному передлежанні, при маловодії, а також у дітей, що знаходяться на ранньому штучному згодовуванні

[5]. Особливо часто дисплазія кульшових суглобів наголошується у дітей з сімей, члени яких страждають вродженим вивихом стегна, деформуючим артрозом кульшового суглоба, з природженими захворюваннями і пороками розвитку [3].

Велике значення має несприятлива екологічна обстановка в місці постійного мешкання або роботи матері. В результаті може розвинутися дисплазія і навіть вроджений вивих стегна. Дівчата хворіють в п'ять разів частіше, ніж хлопчики [6].

Можна зробити висновок, про необхідність фізичної реабілітації і велику увагу до цієї проблеми.

Робота виконана за планом НДР Класичного приватного університету.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета роботи - проаналізувати засоби реабілітації, що вживаються у реабілітації дітей з вродженою

дисплазією кульшового суглоба і оцінити їх ефективність.

Виходячи з мети дослідження, ми поставили перед собою такі завдання:

1) Аналіз літературних джерел, присвячених проблемам відновлення функцій при дисплазії стегна у дітей від трьох місяців до року;

2) Дати характеристику початкового стану кульшового суглоба у дітей контрольної і експериментальної груп;

3) Запропонувати комплекс реабілітаційних заходів направлених на профілактику і відновлення функцій при дисплазії стегна у дітей від трьох місяців до року;

4) Оцінити ефективність запропонованого комплексу реабілітаційних заходів, направлених на відновлення функцій кульшового суглоба у дітей від трьох місяців до року.

У дослідженні ми використовували наступні методи:

1. Аналіз науково-методичної літератури з досліджуваної проблеми;

2. Педагогічний експеримент - навчання батьків спеціальним вправам для самостійного виконання;

3. Медико-біологічні методи дослідження - вимірювання амплітуди рухів (гоніометрія), мануальном’ язове обстеження, візуальний огляд, рентгендіаг-ностіка;

4. Метод математичної статистики (критерій Стьюдента).

Дослідження проводилося на базі Запорізької обласної клінічної дитячої лікарні. Дослідження тривали 3 місяці з листопада 2008 р. по лютий 2009 р., в ньому брали участь діти першого року життя з діагнозом дисплазія кульшового суглоба. Для підтвердження результатів дослідження вони були поділені на дві групи: контрольну та експериментальну, по 8 осіб в кожній. Переважно в групах були дівчатка (у контр-

© Шефер Є.С., Баришок Т.В., 2009

ольній групі 7 дівчаток та 1 хлопчик, а в експериментальній 6 дівчаток та 2 хлопчики). Одним з головних критеріїв відбору дітей в групи для проведення дослідження було рентгенологічне підтвердження діагнозу, і обстеження у ортопеда.

Перед проведенням дослідження, нами так само було проведене мануальне обстеження кожного з учасників дослідження. Мануальне обстеження полягало у виявленні основних симптомів дисплазії кульшового суглоба, таких як:

а) Обмеження відведення одного або обох стегон дитини (у нормі відсутнє) - оцінювалася амплітуда відведення стегна методом гоніометрії;

б) Асиметрія шкірних сідничних складок (у нормі відсутня) - оцінювалася методом сантиметрії.

Тільки після підтвердження діагнозу та аналізу оцінки ацетабулярного кута по Хільгенрейнеру та результатів мануального обстеження, ми підступили до проведення реабілітаційних заходів.

Контрольна група займалася за традиційною методикою, експериментальній групі була запропонована модифікована методика реабілітації.

У експериментальній групі нами проводився модернізований комплекс лікувальної гімнастики, загальна тривалість заняття складала від 20 до 25 хвилин, також ми рекомендували самостійне застосування батьками вправ з даного комплексу як мінімум 5 - 8 разів на день з перервами не менше двох годин між заняттями, при виконанні даного комплексу без реабілітолога його тривалість в середньому складала -10 - 15 хв., також був проведений масаж за зміненою методикою по два курси, 10 сеансів кожен з перервою між ними в один місяць. Тривалість сеансу масажу в середньому складала 20 - 25 хвилин.

Батьки досліджуваних дітей були навчені вправам в теплій воді, які вони виконували двічі в день (вранці і увечері), масажу, а також накладали сухе тепло в область кульшових суглобів та стегна (мішечки з теплим піском або крупою).

У контрольній групі застосовувався традиційний курс ЛФК та масаж по класичній методиці: 2 курси масажу, 10 сеансів кожен, з перервою між ними в 1,5 місяця. Тривалість сеансу в середньому складала

10 - 15 хвилин.

У обох групах дітей також застосовувалися лікування положенням (широке сповивання), парафіно

- озокеритові аплікації на кульшових суглобах, стегнах і сідницях.

Результати дослідження.

Перед застосуванням засобів фізичної реабілітації і після них ми провели мануальне обстеження кожного з учасників дослідження.

Мануальне обстеження полягало у виявленні основних симптомів дисплазії кульшового суглоба, таких як:

а) Обмеження відведення одного або обох стегон дитини (у нормі відсутній);

б) Симптом Маркса - Ортолані або симптом «клацання» (або ще його називають симптомом не стійкості) (у нормі відсутній);

в) Укорочення ноги дитини (у нормі відсутній);

г) Асиметрія шкірних складок (у нормі відсутній).

д) Зовнішня ротація ноги (у нормі відсутній)

Рентгенологічне підтвердження діагнозу проводив лікар по методиці запропонованої Хільгенрей-нером.

Обробка одержаних даних проводилася за допомогою критерію Стьюдента. Оскільки в контрольній і експериментальній групах було по 8 осіб, то критичним значенням ^критерію Стьюдента є значення 2,31.

Аналіз первинної інформації (до проведення реабілітаційних заходів) показав, що підібрані групи однорідні та однотипні. Результати середніх показників первинного обстеження представлені у табл. 1.

Як бачимо з результатів у табл.. 1, середні показники амплітуди відведення стегна на ураженій стороні в контрольній групі складали 73,63±1,18°, а в експериментальній 74,13±1,4°, при нормі 80-90°. Середні показники ассиметрії сідничних складок в контрольній групі були 1,03±0,28 см, а в експериментальній - 1,23±0,23 см, тоді як при нормі асиметрія має бути відсутня. Середні показники ацетабулярного кута по Хильгенрейнеру в контрольній групі складали 38,5±0,96°, в експериментальній групі

- 38,25±0,7°, при нормі 25 - 35°. Бачимо, що по жодному з тестованих показників не спостерігалося показника у нормі.

Після проведення реабілітаційних заходів було проведено повторне обстеження стану кульшового суглоба (табл. 2).

Результати, представлені у таблиці 2, показують, що після проведення реабілітаційних заходів у дітей контрольної групи результати за дослідженими

Таблиця 1

Середні результати первинного обстеження

Показники Контрольна група, М±т Експериментальна група, М±т Р

Амплітуда відведення стегна на ураженій стороні, ° 73,63±1,18 74,13±1,4 >0,05

Асиметрія сідничних складок, см 1,03±0,28 1,23±0,23 >0,05

Ацетабулярний кут, по Хільгенрейнеру, ° 38,5±0,96 38,25±0,7 >0,05

Таблиця 2

Середні результати повторного обстеження

Показники Контрольна група, М±т Експериментальна група, М±т Р

Амплітуда відведення стегна, ° 81,00±1,16 86,63±0,75 <0,05

Асиметрія сідничних складок, см 0,09±0,07 0±0 >0,05

Ацетабулярний кут, по Хильген-рейнеру, ° 33,5±0,34 29,5±0,6 <0,05

показниками покращилися. Так середній показник кута відведення стегна збільшився на достовірному рівні (Р<0,05) на 7,37° з показника 73,63±1,18° до 81,0±1,16° і склав норму (80-90°). Середній результат асиметрії сідничних складок зменшився на 0,94 см, що є достовірною зміною (Р<0,05) з показника 1,03±0,28 см до 0,09±0,07 см, хоча у нормі має бути відсутня. Середній показник ацетабулярного кута (по Хильгенрейнеру) достовірно знизився на 5° (Р<0,05) з показника 38,5±0,96° до 33,5±0,34°, що є нормою (25

- 35°).

Також можемо констатувати значний приріст результатів в експериментальній групі за дослідженими показниками. Середній показник кута відведення стегна збільшився на достовірному рівні (Р<0,05) на 12,5°, з показника 74,13±1,4° до 86,63±0,75° і склав норму. Асиметрія сідничних складок зникла зовсім, з показника 1,23±0,28 см на достовірному рівні (Р<0,05), що також є нормою. Середній показник ацетабулярного кута (по Хильгенрейнеру) достовірно знизився на 8,75° (Р<0,05), з 38,25±0,7° до 29,5±0,6°, що також складає норму.

Слід зауважити, що статистична обробка даних після проведення реабілітаційних заходів показала вірогідність різниці між показниками досліджуваних груп за середніми результатами амплітуди відведення стегна та середніми результатами ацетабулярного кута (Р<0,05), що доводить більшу ефективність запропонованої нами методики відновлення.

Висновки.

Аналіз літературних джерел, присвячених проблемі реабілітації при дисплазії кульшового суглоба показав, що кількість випадків цієї патології складає більше, ніж 3% всіх деформацій опорно-рухового апарату. І увага до цієї проблеми зростає з кожним роком. Серед великої кількості засобів фізичної реабілітації застосовуються такі: масаж, лікувальна гімнастика, лікування положенням, вправи в теплій воді, фізіотерапія.

У дітей контрольної і експериментальної груп на початку дослідження за даними рентгенологічного

знімка, був поставлений діагноз дисплазія кульшового суглоба, ацетабулярний кут по Хильгенрейнеру складав 38,3±0,82°, в більшості випадків був уражений лівий суглоб, у всіх досліджуваних був зменшений кут відведення стегна ( в середньому до 74±1,3°), спостерігалася асиметрія сідничних складок (на 1,15±0,24 см).

Нами була запропонована комплексна програма реабілітації, яка включала: збільшення тривалості сеансу масажу, скорочення перерви між курсами масажу, застосування точкового масажу, навчання батьків правильному носінню дитини, а також прийомам масажу і спеціальним вправам, які їм було рекомендовано проводити самостійно після кожного сповивання, прикладання тепла до ураженого суглоба 2-3 рази на день, вправи в теплій воді. Всі використані засоби застосовувалися комплексно і під спостереженням лікаря.

Аналіз отриманих результатів після застосування реабілітаційних заходів при вродженій дисплазії кульшового суглоба у дітей показав, що запропонована нами методика комплексного підходу в значній мірі збільшує ефективність реабілітації дітей з дисплазією кульшового суглоба від трьох місяців до року.

Подальші дослідження плануємо провести в напрямку впровадження спеціальних вправ зі строгим обліком вікової періодизації дітей.

Література.

1. Врожденная дисплазия тазобедренного сустава. Врожденные подвывих и вывих бедра / Под ред. Я. Б. Куценюк, д-р мед. наук, Э. А. Рулла, В. В. Мельник. - Киев: «Здоров’я», 1992. -181 с., ил.

2. Дубровский В.И. Спортивная медицина: Учебник для студентов вузов. - М.: Гуманит. изд. центр. ВЛАДОС, 1998. - 480 с.: ил.

3. Консервативное лечение детей с врожденным вивихом бедра / Под ред. Вахтеевой Н. Х., Винокурова В. А. - М.: Медицина, 1996. - 160 с.

4. Шумада И. В. Раннее выявление и лечение врожденного вывиха бедра у детей // Ортопедия, травматология и протезирование, 1988. - № 18. - С. 40-43.

5. Фізична реабілітація Г. Окамотто / Перекл. з англ. - Львів: Галицька видавнича спілка, 2002. - 229 с.

6. Физическая реабилитация. Учебник для студентов академий и ин-тов физ. культ. / Под ред. проф. Попова С.Н. Ростов н/Д: Феникс, 1999. - 605с

Надійшла до редакції 24.05.2009р.

honey_jenny_sh@mail.ru

EDUKACYJNE ASPEKTY UPRAWIANIA PRZEZ MLODZIEZ TURYSTYKI GORSKIEJ

Irena Bartusiak, Agata Nowak, Anna Romanowska-Tolloczko Akademia Wychowania Fizycznego ,Wroclaw, Polska University School of Physical Education, Wroclaw, Poland

Streszczenie. Celem podj?tych badan jest proba okreslenia roli szkoly w ksztaltowaniu zainteresowan mlodziezy turystyka gorsk^ na podstawie opinii uczniow wroclawskich szkol srednich. Poszukiwano odpowiedzi na nast?puj^ce pytania: Jakie postawy najcz?sciej prezentuj^. uczniowie szkol srednich wobec turystyki gorskiej? Czy szkola jest srodowiskiem przygotowuj^cym mlodziez do uprawiania turystyki gorskiej? Jakie walory edukacyjne niesie ze sob^. uprawianie turystyki gorskiej w Karkonoszach? Badania dowiodly, ze prawie polowa (42%) badanej mlodziezy liceum w ci^gu ostatniego roku nie byla w Karkonoszach, gorach odleglych od miejsca zamieszkania uczniow zaledwie o ok.150 km. Zdaniem respondentow szkola nie przekazuje wystarczaj^cej wiedzy na temat Karkonoszy ani tez nie zach?ca do turystyki gorskiej poprzez organizacj? np. wycieczek szkolnych i rajdow. Oznacza to, ze szkola nie przygotowuje odpowiednio uczniow do uprawiania turystyki gorskiej.

Slowa kluczowe: turystyka gorska, czas wolny, rekreacja, edukacja, mlodziez.

Annotation. Bartusiak Irena, Nowak Agata, Romanowska-Tolloczko Anna. Educational aspects of practicing mountain tourism by youth. The

aim of the conducted research is to try to define a role of school in shaping mountain tourism interests among youth, according to opinions of Wroclaw secondary schools’ pupils. There has been an answer searched for the following questions. What attitudes concerning mountain tourism pupils of Wroclaw secondary schools usually have? Is school a good environment for preparing youth for practicing mountain tourism? What educational aspects does practicing mountain tourism in Giant Mountains carry? The research has proven that almost half of examined students (42%) from secondary schools has not been to Giant Mountains for the last year, only ca.150 km distant from their living place. According to respondents’ opinion, schools do not pass enough knowledge concerning Giant Mountains and does not encourage visiting them, by organizing school trips and field trips, for example. It means school does not appropriately prepare pupils for practicing mountain tourism.

Keywords: mountain tourism, free time, leisure, education, youth.

Анотація. Бартущак Ірина, Новак Агата, Романовська-Толлочко Ганна. Освітні аспекти практики гірського туризму у молоді.

Метою прийнятих опитувань є спроба визначення ролі школи у формуванні інтересів молоді до занять гірським туризмом на основі думки учнів Вроцлавских середніх шкіл. В опитуванні знайшли відбиття наступні питання. Які позиції найчастіше ставлять учні середніх шкіл перед гірським туризмом? Чи є школа середовищем, що готовить молодь до занять гірським туризмом? Які освітні аспекти несе практика гірського туризму в Гігантських Горах? Дослідження показало, що майже половина (42%) досліджуваної молоді протягом останнього року не була в Гігантських Горах і інших віддалених на 150 км. від місця перебування учнів горах. На думку респондентів, школа не передає достатнього знання на тему Гігантських Гір і не заохочує відвідування їх через організацію екскурсій і подорожей. Це означає, що школа, відповідно, не готовить учнів до практики гірського туризму.

Ключові слова: гірський туризм, вільний час, рекреація, освіта, молодь.

Аннотация. Бартущак Ирина, Новак Агата, Романовска-Толлочко Анна. Образовательные аспекты практики горного туризма у молодежи. Целью принятых опросов является попытка определения роли школы в формировании интересов молодежи к занятиям горным туризмом на основе мнения учеников Вроцлавских средних школ. В опросе нашли отражение следующие вопросы. Какие позиции чаще всего ставят ученики средних школ перед горным туризмом? Является ли школа средой, готовящей молодежь к занятиям горным туризмом? Какие образовательные аспекты несет практика горного туризма в Гигантских Горах? Исследование показало, что почти половина (42%) исследуемой молодежи на протяжении последнего года не была в Гигантских Горах и других отдаленных на 150 км. от места обитания учеников горах. По мнению респондентов, школа не передает достаточного знания на тему Гигантских Гор и не поощряет посещение их через организацию экскурсий и путешествий. Это означает, что школа, соответственно, не готовит учеников к практике горного туризма.

Ключевые слова: горный туризм, свободное время, рекреация, образование, молодежь.

Wprowadzenie

Wspolczesnie obserwuje si? renesans rozwoju wie-lu regionow kraju, ktore zacz?ly rozkwitac pod wzgl?dem gospodarczym, turystycznym i kulturalnym. Coraz wi?cej osob ma swiadomosc, w jakim regionie zyje, a edukacja regionalna, ktora pojawila si? w szkolach moze stanowic wspaniale antidotum przeciwko zlewaniu si? wielu kultur. Zdaniem S.Tabol [1] nauka o najblizszym srodowisku po-winna byc odkrywaniem swoich korzeni, powinna umoz-liwic nabycie kulturowej tozsamosci, jak tez umozliwic czlowiekowi bycie obywatelem kraju i obywatelem swia-ta. Dotyczy ona takich plaszczyzn jak: historia i polityka regionu, kultura - obyczaje, tradycje, zwyczaje, folklor, j?zyk, srodowisko naturalne - ekologia, przyroda, geogra-fia, gospodarka i ekonomia wlasnej miejscowosci. Dlate-go tak wazne jest, by programy nauczania szkol wszyst-kich szczebli szeroko uwzgl?dnialy tematyk? regional^.. Wiele wartosci, ktore stara si? wpajac szkola swoim ucz-niom mozna pelniej rozwijac w warunkach odmiennych od tych, ktore okreslaj^. codzienne zycie, tj. kiedy wysilek fizyczny pol^czony jest z refleksj^, obserwaj zjawisk przyrodniczych przy jednoczesnym wypracowaniu umie-j?tnosci wlasciwego wysilku fizycznego [1].

Zgodnie z powyzsz^. tez^. poznanie regionu jest

najpelniejsze wowczas, gdy mozna osobiscie zobaczyc

i zwiedzic dane miejsce. Dlatego tak wazna w zyciu

wspolczesnego czlowieka wydaje si? byc turystyka kwa-

© Irena Bartusiak, Agata Nowak,

Anna Romanowska-Tottoczko, 2009

lifikowana, np. turystyka gorska, bo jej celem jest nie tyl-ko wypoczynek, doskonalenie sprawnosci, wydolnosci i zdrowia, ale rowniez wszechstronne poznanie najblizsze-go regionu i kraju.

Turystyka gorska _iako _iedna z _ form spedzania cza-su wolnego miodziezy szkolnei

Turystyka gorska, jako jedna z ciekawszych form aktywnego sp?dzania czasu wolnego przez mlodziez ucz^c^. si? jest, jak twierdzi W. Gaworecki [2], takze nosnikiem pewnych wartosci spolecznych, moze zatem stanowic element wychowania:

- fizycznego, ktore powoduje zmiany cielesno-fizyczne i psychomotoryczne,

- spolecznego, ktore ulatwia i przyspiesza socja-

lizacj?,

- zdrowotnego, ktore wdraza czlowieka do ochro-ny zdrowia fizycznego i psychicznego oraz jego dosko-nalenia,

- politechnicznego, ktore umozliwia przyswojenie kultury technicznej, czyli umiej?tnosci kompetentnego i efektywnego wykorzystania sprz?tu turystycznego i urz^-dzen zgodnie z ich instrukcj^. oraz funkcj^, przy jedno-czesnym przestrzeganiu zasad bezpieczenstwa wlasnego i innych,

- estetycznego, ktore ksztaltuje wrazliwosc na pi?kno przyrody i dziel ludzkich,

- moralnego, ktore pomaga w przyswajaniu umie-j?tnosci podporz^dkowania wlasnego post?powania do-

bru zbiorowemu i zaspakajania potrzeb wlasnych w har-monii z interesem ogolu,

- resocjalizuj^cego, czyli zapobiega ujemnym wplywom wychowawczym lub koryguje je [2].

Turystyk? gorsk^. uprawiac mozna indywidualnie i zespolowo, w grupach nieformalnych i zorganizowanych, niekiedy w pol^czeniu z elementami wspolzawodnictwa. Podstawowymi formami dzialalnosci turystyczno-krajo-znawczej, w ktorych bierze udzial mlodziez ucz^ca si? wg T. Wolanskiej [3] s^:

a) wycieczki lekcyjne, pozalekcyjne i pozaszkol-

ne,

b) imprezy krajoznawczo-turystyczne, zloty, obo-zy w?drowne, rajdy, turnieje,

c) wakacyjne wielodniowe w?drowki,

d) kolonie, obozy, zimowiska.

Autorka zwraca uwag?, ze dzialalnosc turystyczno -krajoznawcza dzieci i mlodziezy szkolnej obejmuje row-niez udzial uczniow w:

- pracy szkolnych kol i klubow krajoznawczo-tu-rystycznych i organizacjach spolecznych prowadz^cych itp. dzialalnosc turystyczn^,

- pracy roznych kol i klubow zainteresowan, kto-rych dzialalnosc bardzo cz?sto zawiera elementy krajo-znawczo-turystyczne, itp. wycieczki biologow, geogra-fow, kolekcjonerow pami^tek turystycznych [3].

Turystyka, wzbogacona dzialalnosci^. krajoznaw-cz^. sprzyja efektywniejszemu wchlanianiu wiedzy przez ucz^c^. si? mlodziez. Uczniowie ch?tnie uczestnicz^. w wycieczkach, obozach i wszelkiego rodzaju wczasach turystycznych, a proces nauczania i wychowania prowadzo-ny z wykorzystaniem wymienionych form krajoznawczo-turystycznych jest akceptowany przez dzieci i mlodziez.

Nowoczesnie rozumiany system rozwijania krajo-znawstwa i turystyki w szkole polega na krzewieniu tej dzialalnosci zarowno w pracy lekcyjnej, w ramach wy-cieczek przedmiotowych, jak i w czasie wolnym ucznia, na wycieczkach pozalekcyjnych i pozaszkolnych, na wy-cieczkach turystyczno-krajoznawczych, obozach, zimo-wiskach itp. Wydaje si?, ze dogodnym miejscem do tego typu dzialan jest srodowisko gorskie, ktore jest bardzo atrakcyjne turystycznie. Z cal^. pewnosci^. do takich tere-now zaliczaj^. si? takze Karkonosze.

Rodzaie potrzeb i motywy podeimowania rekrea-cyinei dziaialnosci ruchowei

Potrzeba aktywnosci ruchowej stanowi jedno z podstawowych zrodel naszych zainteresowan oraz moty-wacji do wszelkiej dzialalnosci z obszaru kultury fizycz-nej, jak turystyka, rekreacja, sport [3].Okazuje si?, ze ten-dencje do wspolzawodnictwa, rywalizacji, podobnie jak d^zenie do sukcesu oraz zdobycia prestizu w srodowisku spolecznym, stanowi jeden z najsilniej funkcjomjcych motywow dzialania czlowieka. Rownie waznymi moty-wami sklaniaj^cymi do podejmowania aktywnosci rekre-acyjnejjest motywacja oparta na potrzebie przynaleznosci do grupy spolecznej oraz potrzeba zdobywania wiedzy i rozumienia tego, co nas otacza, zarowno w sensie przy-rodniczym, jak i w sensie spolecznym, co stanowi zrodlo naszego rozwoju i post?pu. Do najcz?sciej wyst?puj^cych motywow generuj^cych zachowania turystyczne czlowie-ka zaliczamy: motyw wypoczynkowy, poznawczy, reli-

gijny, zmian oraz sluzbowy [3].

Bariery podeimowania rekreacyinei dziaianosci ruchowei

Nie wszyscy potrafi^. w pelni uczestniczyc w re-kreacji. Dla wielu ludzi istnieje mnostwo przeszkod, ktore uniemozliwiaj^. im wlasciwe korzystanie w czasie wolnym z dost?pnych zaj?c ruchowych. W literaturze naukowej pod poj?ciem barier nalezy rozumiec zespol czynnikow, ktore powstrzymuj^. ludzi od aktywnego wy-poczynku ruchowego, utrudniaj^. go b^dz uniemozliwiaj^. [4]. Podstawowe bariery rekreacji to:

1. bariera poznawcza (poziom wiedzy, stan upo-wszechnienia wiedzy, spoleczna recepcja wiedzy),

2. bariera psychologiczna (nietrwale motywacje, male aspiracje, brak lub niedorozwoj potrzeb, l?k przed osmieszeniem),

3. bariera kulturowa (history czne wzorce zacho-wan w spoleczenstwie, brak tradycji aktywnego sp?dza-nia czasu wolnego, negatywne postawy wobec kultury fizycznej),

4. bariera ekonomiczna (niski poziom warunkow zycia, wzrost kosztow uslug sportowych i turystycznych, wzrost cen sprz?tu rekreacyjno-sportowego i turystyczne-go),

5. bariera ideologiczna (uznanie sportu wyczy-nowego za najwazniejsz^. cz?sc kultury fizycznej, proba pogodzenia rozni^cych si? modeli wypoczynku kon-sumpcyjnego, trudnosci organizacyjno-materialne, niski prestiz zawodowy specjalisty rekreacji) [4].

Turystyka gorska stala si? bardzo popularna,jednak nalezy zwrocic uwag?, ze nie dla wszystkich jest dost?pna w takim samym stopniu. Wiele osob nie ma mozliwosci odwiedzania swoich ulubionych miejsc, ze wzgl?du na istniej^ce, wymienione powyzej bariery, ktore utrudniaj^. a cz?sto uniemozliwiaj^. dzialalnosc turystyczn^.

Wychowanie do rekreacii i turystyki

Zdaniem A.D^browskiego [5] wychowanie do rekreacji ruchowej rozumiane jako swiadomy proces roz-woju fizycznego, umyslowego, estetycznego i moralnego jednostki moze byc programem alternatywnym dla kazdej szkoly, na kazdym poziomie edukacji. Jego uniwersalne wartosci mog^. by adresowane do nauczycieli, uczniow i rodzicow [5]. Szczegolowe zadania wychowania do rekreacji ruchowej i turystyki T. F^k [б] okresla nast?pu-j^co:

1. rozbudzanie zainteresowan aktywnosci^. rucho-

w%

2. rozbudzanie potrzeb aktywnosci ruchowej,

3. motywowanie do stosowania rekreacji ruchowej,

4. uswiadamianie wartosci rekreacji ruchowej,

5. zapoznanie z roznorodnosci^ form rekreacji ruchowej,

6. rozwijanie umiej ?tnosci ruchowych,

7. nauczanie organizacji indywidualnego wyboru form rekreacji ruchowej [б].

Edukacja w zakresie rekreacji moze byc realizo-wana z uwzgl?dnieniem zasad:

- permanentnego ksztaltowania swiadomosci, po-trzeb i nawykow jednostki dotycz^cych wlasciwego wy-korzystania czasu wolnego,

- integrowania dzialalnosci wychowawczej zwi^-zanej z aktywnosci^. rekreacyjn^. poprzez wszystkie kr?gi oddzialywania, tj. rodzin?, szkol?, organizacje spoleczne, zaklady pracy, osrodki wypoczynkowe i srodki masowe-go przekazu [7].

Znane s^. tez metody, ktore sluz^. wychowaniu do rekreacji. Pokazuj^. one przyklady pozytecznego dla jed-nostki i dla spoleczenstwa zachowania i dzialania w czasie wolnym [8].

Szczegolne znaczenie w edukacji w zakresie rekreacji odgrywa :

- doskonalenie umiej?tnosci obserwacji oraz oce-ny zjawisk i obiektow,

- nabywanie umiej?tnosci wspolzycia z grup^,

- wyrobienie umiej?tnosci dokonywania wlasci-wych wyborow, co do sposobu aktywnego wypoczynku [7].

Spoleczenstwo edukuje si? juz od najmlodszych lat , co powinno sugerowac, ze obowi^zek wychowania rekreacyjnego ci^zy przede wszystkim na instytucji jak^. jest szkola.

Rola srodowiska wychowawczego w ksztaitowa-niu zainteresowan i nawykow rekreacyinych dzieci i mio-dziezy

Rekreacja i turystyka we wspolczesnej szkole ja-wi^. si? jako dynamicznie rozwijaj^ce si? zjawiska, ktore znajduj^. odzwierciedlenie w roznych sferach zycia dzieci i mlodziezy tj.: spolecznej, psychologicznej, kulturowej i przestrzennej. Dzi?ki temu spelniaj^. one okreslone funk-cje, ktore wzajemnie si? przenikaj^. Najwazniejsze z nich to: funkcja wychowawcza, ksztalc^ca, wypoczynkowa, zdrowotna [9]

Na szczegoln^ uwag? zasluguj^. takze podejmowa-ne w ramach turystyki i rekreacji rozne zadania na rzecz dzieci i mlodziezy takie jak:

- profilaktyka i wzmacnianie potencjalu biologicz-

nego,

- edukacja,

- ksztaltowanie charakteru,

- socjalizacja i uspolecznienie.

W ksztaltowaniu postaw wobec rekreacji i turystyki oraz krzewieniu wzorow zachowan rekreacyjno-turystycznych, ktore nie nios^. ze sob^. negatywnych skut-kow, szczegolna rol? odgrywa dziedzina animacji, ktorq. T. Wolanska [10] definiuje jako kierowanie ludzmi w ich czasie wolnym przez wl^czanie ich do bezposredniej ak-tywnosci. Animacja zas wedlug S. Toczek-Werner [9] w bezposrednim oddzialywaniu na postaw? czlowieka wy-korzystuje rozne metody, w tym m.in.:

- metod? pozytywnej argumentacji zdrowotnej. Jest ona skuteczniejsza od argumentacji negatywnej, po-lega na ukazywaniu pozytywnych dla zdrowia skutkow pewnych form rekreacji ruchowej i turystyki,

- metod? argumentacji hedonistycznej, ktora pole-ga na ukazywaniu i podkreslaniu „efektow przyjemnos-ciowych” rekreacji ruchowej i turystyki. Metoda ta stara si? ukazac, ze aktywnosc fizyczna moze byc ciekaw^. zabaw^, okazj^. do poznania nowych ludzi, przezycia ra-dosci,

- metod? przezycia wspoluczestnicz^cego. Jest to bardzo skuteczna metoda, ktorej stosowanie polega na

doprowadzeniu odbiorcy do sytuacji jego bezposredniego uczestnictwa. Zdobyte t^. drog^. doswiadczenia s^. przez jednostk? oceniane i ksztaltuj^. jego plany i dalsze zamie-rzenia,

- metod? nasladownictwa. Metoda ta polega na prezentacji okreslonej postawy lub konkretnych zacho-wan rekreacyjno-turystycznych przez osob?, ktora uwa-zana jest za autorytet [9].

Material i metody badan

Celem podj?tych badan jest proba okreslenia roli szkoly w ksztaltowaniu

zainteresowan mlodziezy turystyka gorsk^. na pod-stawie opinii uczniow wroclawskich szkol srednich.

Glowny problem badawczy brzmi: Jakie postawy prezentuj^. najcz?sciej uczniowie szkol srednich wobec turystyki gorskiej?

Dodatkowo zostaly okreslone zadania szczegolo-

we:

1. Jakie czynniki decyduj^. o rodzaju prezentowa-nych postaw mlodziezy wobec turystyki gorskiej?

2. Czy szkola jest srodowiskiem przygotowuj^cym mlodziez do uprawiania turystyki gorskiej?

3. Jakie walory edukacyjne niesie ze sob^. upra-wianie turystyki gorskiej w Karkonoszach?

Na podstawie przyj?tych problemow badawczych oraz zadan szczegolowych zostaly wysuni?te nast?puj^ce hipotezy:

Uczniowie szkol srednich charakteryzuj^. si? umiarkowanym zainteresowaniem uprawiania turysty-ki gorskiej. Prefenj odmienny sposob sp?dzania czasu wolnego (komputer, telewizja, spotkania ze znajomymi itp.).

1. Decyduj^c^. rol? w rodzaju prezentowanych po-staw mlodziezy wobec turystyki gorskiej odgrywa przede wszystkim budzet czasu wolnego pozostaj^cy po wypel-nieniu wszystkich obowi^zkow szkolnych i domowych, ilosc funduszy przeznaczonych do wlasnej dyspozycji, a takze odleglosc miejsca zamieszkania od regionu tury-stycznego.

2. Szkola nie jest srodowiskiem przygotowuj^cym odpowiednio mlodziez do uprawiania turystyki gorskiej

3. Glownymi walorami edukacyjnymi wynika-j^cymi z uprawiania turystyki gorskiej jest mozliwosc poznania najblizszego regionu, jego historii, zabytkow i przyrody. Poza tym turystyka gorska rozwija wiedz? o poruszaniu si? w terenie oraz zaspokaja podstawow^. po-trzeb? ruchu i aktywnosci ruchowej niezb?dnej do funk-cjonowania organizmu.

Badania obejmuj^ce 100 uczniow (57 chlopcow i 43 dziewczyny) w wieku 17-18 lat, zostaly przeprowa-dzone we Wroclawiu w dwoch wybranych losowo liceach

- Liceum Profilowane nr 9 oraz Liceum Ogolnoksztalc^-ce nr 3 im. Adama Mickiewicza [11].

Analiza wynikow badan

Turystyczna aktywnosc miodziezy w karkonoszach

Analizuj^c wyniki badan empirycznych pod wzgl?dem cz?stotliwosci przyjazdow mlodziezy licealnej w ci^gu ostatniego roku w Karkonosze, okazalo si?, ze najwi?cej uczniow obu liceow odpowiedzialo, ze w go-rach tych nie byli wcale (42% negatywnych odpowiedzi). Jeden b^dz dwa razy w Karkonoszach bylo zaledwie 22%

respondentow. Kilka razy w ci^gu roku w?druje po go-rach od 8% do 10% badanej populacji. Natomiast 18% mlodziezy nie potrafilo okreslic liczby przyjazdow w Karkonosze w ostatnim czasie.

Na podkreslenie zasluguje fakt, ze Karkonosze nalez^ce do pasma Sudetow, jednych z najciekawszych gor w Europie z najwyzszym szczytem Sniezk^. (1603 m npm), znajduj^. si? zaledwie ok. 150 km od Wroclawia.

Przeprowadzone badania mialy takze na celu ukazanie preferencji licealistow dotycz^cych wyboru najatrakcyjniejszej poru roku do uprawiania turystyki gorskiej w Karkonoszach. Prawie polowa ankietowanych uznala, ze najprzyjemniej w?druje si? po gorach latem (48%). Wiele osob dociera w Karkonosze takze zim^. (27% odpowiedzi). Jesieni^. i wiosn^. po gorach w?druje ponad 20% uczniow obu liceow (wiosna 23%, jesien 21%).

Podstawow^. form^ aktywnosci turystycznej, ktorq. zajmuje si? mlodziez przebywaj^ca w Karkonoszach

jest piesza w?drowka. Zajmuje si? піц. prawie polowa badanych uczniow (47%). Kolarstwo gorskie jest popularne wsrod 9 % badanych, 13% w gorach uprawia narciarstwo, wspinaczk? b^dz fotografuje przyrod?.

Edukacyine walory turystyki gorskiei w ocenie uczniow liceum

Jedno z zawartych pytan w ankiecie dotyczylo mo-tywow, jakimi kieruje si? mlodziez licealna uczestnicz^ca w turystyce gorskiej w Karkonoszach. Najwazniejszym z motywow wskazanych przez respondentow okazala si? ch?c zabawy (36%), ale takze potrzeba obcowania z przy-rod^. (32%) oraz poznanie nowych miejsc (29%). Wielu uczniow przyjezdza w Karkonosze by uprawiac sport, uwolnic si? od szkolnych i domowych obowi^zkow oraz by przezyc przygod? i podj^c ryzyko (po 24% odpowiedzi). Prawie co pi^ty uczen jedzie w gory by poprawic swoj stan zdrowia, 15% chce poznac nowych ludzi, 12% by zobaczyc zabytki regionu Karkonoszy. Co dziesi^ty uczen liceum lubi uprawiac turystyk? gorsk^, bo dzi?ki

1-2 razy 3-4 razy 5 i wiecej? nie bylem/am trudno

ani razu powiedzic

Rys.l. Czestotliwosc przyiazdow w Karkonosze miodziezy licealnei w ciqgu ostatniego roku (zrodio [ll]).

Rys.2. Preferowane przez miodziez licealnqpory roku do uprawiania turystyki gorskiei (zrodio [ll]).

temu moze uwolnic si? spod kontroli rodzicow.

Nalezaloby okreslic jakie przeszkody uniemozli-wiaj^. uczniom obu liceow przyjazd w Karkonosze. Ana-liza wynikow badan wykazala, ze istotnym powodem ogramczaj^cym mozliwosc uprawiania przez mlodziez licealn^. turystyki gorskiej s^. niewielkie zasoby ich czasu wolnego. Okazalo si?, ze znaczne obci^zeme nauk^. po-waznie uszczupla w ci^gu dnia budzet czasu wolnego uczniow. Rownie powaznym utrudnieniem dla mlodych ludzi okazaly si? zbyt skromne wlasne fundusze. Takie odpowiedzi pojawily si? u ponad 40% badanych. Dost?p do gor utrudnia w ocenie badanej mlodziezy takze brak odpowiedniego sprz?tu sportowo-turystycznego oraz brak zgody rodzicow (14%).

W badaniach starano si? takze ukazac jak mlodzi ludzie oceniaj^. stan swojej wiedzy o pobliskim rejonie gorskim? Wyniki wskazuj^. na bardzo niepokoj^ce zjawi-sko, poniewaz tylko 15% badanych ocenia swoj^. wiedz? pozytywnie, 32% twierdzi, ze nie jest w stanie obiektyw-nie ocenic swoich informacji dotycz^cych Karkonoszy,

natomiast ponad polowa (53%) uczniow przyznaje, ze nie posiada wystarczaj^cej wiedzy na temat Karkonoszy.

Rola szkoiy w rozwiianiu zainteresowan uczniow turystykq gorskq

Ponad polowa badanych uczniow (5б%) uwaza, ze szkola nie przekazuje odpowiedniej wiedzy na temat Karkonoszy. Zdaniem respondentow, jezeli juz takie in-formacje si? pojawiaj^, to przede wszystkim na lekcjach geografii i biologii. Glownym zrodlem wiedzy dla mlo-dych uczniow jest Internet (38%). Natomiast 27% mlo-dziezy licealnej twierdzi, ze o wszystkich atrakcjach turystycznych, zabytkach i przyrodzie dowiaduje si? podczas wlasnych, samodzielnie zorganizowanych w?drowkach. W rownym stopniu (po 2б% odpowiedzi) uczniowie czerpi^. wiedz? na temat Karkonoszy ze szkoly i telewizji. Zaledwie co czwarty ankietowany uzyskuje potrzebne na ten temat informacje z domu rodzinnego. Co pi^ty uczen czyta specjalistyczne ksi^zki i przewodniki, natomiast 5% uczniow uznaje, ze glownym zrodlem informacji s^. dla nich znajomi i przyjaciele.

Rys.3. Ocena wiedzy respondentow dotyczqca Karkonoszy (zrodio [ll]).

inne

wtasne w^drowki dom rodzinny telewizja Internet przewoniki, ksi^zki szkota

]5

27

24

126

]38

120

26

----1--------1--------1-------1-------1-------1-------1-------1

0 5 10 15 20 25 30 35 40

respondenci w %

Rys.4. Zrodia wiedzy miodziezy licealnei o Karkonoszach (zrodio [ll]).

Znamienne s^. takze wyniki badan dotycz^ce or-ganizatorow wyjazdu turystycznego w Karkonosze - to zdaniem respondentow przede wszystkim grupa przyja-ciol (41%). Bardzo cz^sto uczniowie wyjezdzaj^. razem ze swoja rodzin^. (32%). Tylko 11% uczniow korzysta z uslug biura podrozy lub uczestniczy w wyjazdach organi-zowanych przez kosciol. Niewielka grupa (7% badanych) wyjezdza razem z klubami sportowymi lub innymi orga-nizacjami mlodziezowymi i spolecznymi. Gdy spytano respondentow czy kiedykolwiek szkola organizowala im wyjazd turystyczny w Karkonosze np. rajdy, wycieczki szkolne az 84% uczniow odpowiedzialo negatywnie.

Wnioski

• Najliczniejsz^. grup§ badanych stanowili uczniowie, ktorzy w ci^gu ostatniego roku ani razu nie odwiedzi-li Karkonoszy, co swiadczy o niewielkim zaintereso-waniu respondentow trnystyk^. gorsk^. Wsrod tych, ktorzy odwiedzili gory, najwi^ksz^. grup§ stanowili uczniowie odwiedzaj^cy sporadycznie Karkonosze, zaledwie 1-2 razy w ci^gu roku.

• Ulubion^. por^. roku, sprzyjaj^c^. uprawianiu turystyki gorskiej w ocenie mlodych ludzi, jest lato i zima, na-tomiast najmniej odpowiedni^. por^. jest ich zdaniem jesien .

• Najwazniejszym motywem sklaniaj^cym licealistow do przyjazdu w Karkonosze okazala si§ potrzeba przezycia dobrej zabawy oraz mozliwosc obcowania z przyrod^. Popularnym motywem jest takze ch§c poznania nowego miejsca, przezycia przygody i po-dejmowania ryzyka a takze okazja do uwolnienia si§ od szkolnych i domowych obowi^zkow oraz potrze-ba uprawiania sportu (narty, snowboard, kolarstwo, wspinaczka).

• Podstawow^. przeszkod^. uniemozliwiaj^c^. badanym respondentom przyjazd w Karkonosze jest przede wszystkim obci^zenie nauk^, a co za tym idzie deficyt czasu wolnego oraz brak odpowiednich funduszy.

• Mlodzi ludzie bardzo krytycznie oceniaj^. swoje wiadomosci na temat turystyki gorskiej w Karkono-szach

• Ponad polowa badanych uczniow uwaza, ze szkola nie przekazuje wystarczaj^cej wiedzy na temat Karkonoszy. Jezeli juz takie informacje si§ pojawiaj^. to glownie na lekcjach geografii i biologii.

• Glownym zrodlem wiedzy o Karkonoszach dla licealistow jest Internet oraz doswiadczenia wyniesione z wlasnych w^drowek po gorach.

• Wi^kszosc badanych respondentow stwierdzila, ze nie miala nigdy okazji uczestniczyc w turystyce gor-skiej, poniewaz szkola nie stwarzala takich mozliwo-sci np. poprzez organizaj wycieczek lub rajdow w Karkonosze.

Pismiennictwo

1. Tabol S., Renesans edukacji regionalnej „Edukacja i Dialog” 2006, nr 4, s.38-40.

2. Gaworecki W.W., Turystyka, Polskie Wydawnictwo Ekonomiczne, Warszawa 2007, s.30.

3. Wolanska T., Wybrane zagadnienia rekreacji ruchowej, AWF ,Warszawa 1988 s.202.

4. Kunicki J.B, Spoleczne bariery rekreacji fizycznej, Warszawa 1984, s.80.

5. D^browski A., Zarys teorii rekreacji ruchowej, AlmaMer, Warszawa 2006, s. 61.

6. F^k T., Wychowanie do rekreacji ruchowej mlodziezy szkolnej. Stan i uwarunkowania, AWF, Wroclaw 2002, s. 12-13.

7. Siwinski W., Kielbasiewicz-Drozdowska I., Teoria i metodyka rekreacji, AWF, Poznan 2001, s.31.

8. Czajkowski K, Wychowanie do rekreacji, WSZiP, Warszawa 1979, s. 97- 98.

9. Toczek-Werner S., Podstawy turystyki i rekreacji, AWF, Wroclaw 2005, s.31.

10. Wolanska T., Rekreacja ruchowa i turystyka, AWF, Warszawa 1989, s.63.

11. Kirzejonek K., Edukacyjne walory uprawiania przez mlodziez licealn^. turystyki gorskiej w Karkonoszach, nie publikowana praca magisterska, AWF, Wroclaw 2007.

Artykul postupil do redakcji 10.07.2009 r.

annaro@awf.wroc.pl

STRUKTURA UKLADOW CWICZEN W INDYWIDUALNYCH SKOKACH NA TRAMPOLINIE KOBIET

I M^ZCZYZN MEDALISTOW IGRZYSK OLIMPIJSKICH W ATENACH ( 2004) I PEKINIE (2008 )

Wiktor Boloban, Waldemar Wisniowski, Roman Gruszkiewicz, Pawel Wisniowski, Bartlomiej Pirog Zamiejscowy Wydzial Wychowania Fizycznego w Bialej Podlaskiej Akademii Wychowania Fizycznego Jozefa Pil-

sudskiego w Warszawie, Polska Narodowy Uniwersytet Wychowania Fizycznego i Sportu Ukrainy, Kijow

Adnotacja. Wiktor Boloban, Waldemar Wisniowski, Roman Gruszkiewicz, Pawel Wisniowski, Bartlomiej Pirog. W artykule zaprezentowano analiz? struktury programow startowych w indywidualnych skokach na trampolinie kobiet i m?zczyzn, medalistow IO 2004 i IO 2008. Rozpatrzono i porownano czasy i trudnosci wykonanych skokow, a takze ilosc stopni w obrotach saltowych w skokach na trampolinie. Przedstawiono wysoki poziom przygotowania technicznego sportowcow.

Slowa kluczowe: Igrzyska Olimpijskie, skoki na trampolinie, programy zawodow finalowych, czas i trudnosc wykonanych cwiczen, ilosc stopni w obrotach saltowych, przygotowanie techniczne, medalistki i medalisci zawodow.

Анотація. Болобан Віктор, Вишниовськи Вальдeмар, Грушкєвич Роман, Вишниовськи Павло, Пируг Бартлoмeй. Структура змагальних програм в індивідуальних стрибках на батуті жінок і чоловіків мeдалicтiв Олімпійських Ігор в Афінах 2004 і Пєкіні 2008 років. У статті представлений аналіз структури змагальних програм в індивідуальних стрибках на батуті чоловіків і жінок, медалістів ОІ 2004 і ОІ 2008. Розглянуто й зрівняно час і труднощі виконаних стрибків, а також обертання й повороти (у градусах) у стрибках. Показано високий рівень технічної підготовки спортсменів. Наведено аналіз відеофільмів виконання вправ провідними спортсменами. Наведено індивідуальні показники виконання вправ призерами Олімпійських ігор.

Ключові слова: Олімпійські Ігри, стрибки на батуті, програми фінальних змагань, час і труднощі виконаних вправ; обертання, повороти тіла (у градусах), технічна підготовка, медалістки й медалісти змагань.

Аннотация. Болобан Виктор, Вишниовски Вальдемар, Грушкєвич Роман, Вишниовски Павeл, Пируг Бартлoмeй. Структура соревновательных программ в индивидуальных прыжках на батуте женщин и мужчин медалистов Олимпийских Игр в Афинах 2004 и Пекине 2008 годов. В статье представлен анализ структуры соревновательных программ в индивидуальных прыжках на батуте мужчин и женщин, медалистов ОИ 2004 и ОИ 2008. Рассмотрены и сравнены время и трудность выполненных прыжков, а также вращения и повороты (в градусах) в прыжках. Показан высокий уровень технической подготовки спортсменов. Приведен анализ видеофильмов выполнения упражнений ведущими спортсменами. Приведены индивидуальные показатели выполнения упражнений призерами Олимпийских игр. Ключевые слова: Олимпийские Игры, прыжки на батуте, программы финальных соревнований, время и трудность выполненных упражнений; вращения, повороты тела (в градусах), техническая подготовка, медалистки и медалисты соревнований.

Annotation. Boloban Wiktor, Wisniowski Waldemar, Gruszkiewicz Roman, Wisniowski Pawel, Pirog Bartlomiej. The structure of the starting programmes in the individual trampoline jumping of female and male medallists of the Olympics held in Athena in 2004 and in Peking in 2008. The article presents an analysis of the structure of the starting programmes in the individual trampoline jumping of females and males, the medallists of the Olympics 2004 and 2008. It examines and compares the duration and the degrees of difficulty of the performed jumps as well as the rotations (the number of degrees in the somersault rotations)in the jumps. The article presents the high quality of the Olympic athletes’ technical preparation. The analysis of videofilms of execution of exercises is reduced by conducting sportsmen. Individual parameters of execution of exercises are reduced by prize-winners of Olympic plays.

Key words: Olympics, trampoline jumping, the programmes of the final competition, the duration and degree of difficulty of the performed jumps, rotations, body rotations (the number of degrees of the somersault rotations), technical preparation, medallists.

Wst^p

Skoki na trampolinie-olimpijska dyscyplina od 2000 roku. Jest sportem mi?dzynarodowym niemal pi?c-dziesi^t lat. Pierwsze i drugie mistrzostwa swiata odbyly si? w Londynie w 1964 i 1965 latach. Z kazdym rokiem rosnie trudnosc programow zawodow, powstaj^. wspol-czesne wymogi co do techniki sportowej, kompozycji ukladow cwiczen wykonywanych przez sportowcow. W trenerskich laboratoriach narodzila si? metoda oceny skokow na trampolinie poprzez pomiar czasu (wysokosc amplitudy wykonanego skoku). W idealnej formie, jeden skok- cwiczenie powinien trwac 2,0 sekundy, dziesi?c skokow-cwiczen - 20 sekund. Niestety, tak bywa bar-dzo rzadko. Dlugi czas wykonania skokow swiadczy o ich wysokosci. Jest to dobra metoda do podwyzszenia trudnosci pojedynczych cwiczen oraz ukladow i jest spe-cjalnym testem technicznego i funkcjonalnego przygoto-wania zawodnikow. Struktura czasowa skokow na tram-polinie jest bardzo skuteczn^. cz?sci^. techniki sportowej zawodnika, wzbogaca programy treningowe i startowe (struktura rzeczowa) , podwyzsza pi?kno olimpijskiej dyscypliny sportowej.

S^. trenerzy, naukowcy i zawodnicy, ktorzy wnosz^. efektywne propozycje udoskonalaj^ce techniczne przygo-towania sportowcow. Znany trener i naukowiec Danilow (1978, 1983) do oceny techniki sportowej skokow na trampolinie zaproponowal wydzielenie w kazdym cwi-czeniu umownych nazw: „salto pocz^tek”, „ figura”, „sal-

© Wiktor Botoban, Waldemar Wisniowski, Roman Gruszkiewicz, Pawet Wisniowski, Barttomiej Pirog, 2009

to koniec” i na podstawie ich biomechanicznych wskazni-kow dokonywac analizy fazowej struktury cwiczenia.

Po raz pierwszy zaprezentowano nowe nauko-we fakty skutecznej oceny techniki sportowej cwiczen gimnastycznych i akrobatycznych z pozycji odkrytych kluczowych (w?zlowych) elementow techniki sporto-wej takich jak: poza rozruchowa (пусковая поза тела), multiplikacja poz, poza koncowa - charakterystyczna dla stabilnego l^dowania lub przejscia do pozy rozruchowej nast?pnego cwiczenia (Boloban, Biijuk 1978,1979), slu-z^cych jako podstawa do opracowania pedagogicznych technologii nauczania cwiczen ze zlozon^. koordynacyjnie struktury ruchow. W pozniejszym czasie (Boloban 1988,; Sadowski, Boloban, Wisniowski, Mastalerz, Niznikowski 2005; Садовски, Болобан, Нижниковски, Масталеж, Вишниовски 2007 ) potwierdzili skutecznosc oceny techniki sportowej i opracowania algorytmow nauczania cwiczen gimnastycznych i akrobatycznych z wykorzysta-niem wskaznikow w?zlowych elementow techniki spor-towej cwiczen gimnastycznych i akrobatycznych na pod-stawie wideo komputerowego programu analizy ruchow APAS 2000. Autorzy: Czaplicki, Wisniowski (1998), Cza-plicki, Wisniowski (2001) W.Czaplicki, Lojek, Wisniow-ski (2002) pisz^, ze w trakcie cwiczenia nalezy zwrocic szczegoln^. uwag? na prawidlowe przygotowania do wykonania poprawnego wyjscia z siatki trampoliny. Propo-nuj^. wykorzystanie czasowych charakterystyk do analizy technicznej skokow na batucie. Profesor Boloban (2006) proponuje dokonanie oceny funkcjonalnego stanu ukladu przedsionkowego sportowcow, ktory wplywa na jakosc

sterowania ruchami oraz na technik? sportow^. skoczkow na trampolinie na podstawie pomiaru, analizy i oceny ilosci stopni w obrotach wykonanych salt. np. zawodnik wykonal na trampolinie uklad skladaj^cy si? z trzech cwi-czen: salto kuczne-salto proste-salto sruba. Ilosc stopni w obrotach rowna si? 1440o. Jak to obliczono? Salto kuczne (obrot wokol frontalnej osi jest rowny 360o), salto proste ( obrot wokol frontalnej osi - 360o), salto sruba ( 360o - salto proste i 360o - salto sruba, obrot wokol podluznej osi ciala, razem 720o). Suma: salto kuczne 360o+ salto proste 360o+ salto sruba 720o = 1440o. Zawodnik wykonu-je w procesie treningowym, lub zawodow wi?ksz^. ilosc cwiczen, wi?cej ukladow. Ma bardzo wielk^. kumulaj obci^zen obrotowych na sensorowy uklad przedsionko-wy, a to, z kolei, moze negatywnie wplywac na technik? sportow^. zawodnika. Uwagi do tego parametru ze strony trenera i sportowca s^. slusznie.

Skoki na trampolinie wykonywane s^. w ukladzie skladaj^cym si? z dziesi?ciu cwiczen. Np., uklad finalo-wy, ktory wykonal na IO 2008 zawodnik Lu Chunlong (CHN): potrojne salto lamane w przod z pol sruby w trze-cim salcie - potrojne salto w tyl w zgrupowaniu z pol sru-by w pierwszym i pol sruby w trzecim salcie - potrojne salto w zgrupowaniu w przod z pol srub^. w trzecim salcie

- podwojne salto lamane w tyl w pierwszym i w drugim salcie pol sruby - podwojne salto proste w przod w pierwszym salcie sruba w drugim poltorej sruby - podwojne salto proste w tyl w pierwszym salcie poltorej sruby i drugim pol sruby - podwojne salto proste w przod sruba w pierwszym pol sruby w drugim salcie - podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie pol sruby w drugim salcie poltorej sruby - podwojne salto lamane w przod poltorej sruby w drugim salcie - podwojne salto proste w tyl z poltorej sruby w pierwszym i drugim salcie. Trud-nosc ukladu - 16,2 pkt. Czas wykonania ukladu -18,99 sek. Ilosc stopni w obrotach saltowych 13860o .

Analiza ukladow cwiczen finalistow IO w Atenach (2004) i Pekinie(2008) w skokach na trampolinie kobiet i m?zczyzn swiadczy o wysokim ale indywidualnie roznym stopniu ich technicznego przygotowania tak z pozycji cza-sowej, jak i zyciowej. Czas wykonania kazdego cwiczenia z dziesi?ciu potrzebnych skokow i calego ukladu odkrywa mozliwosci oceny poziomu przygotowania technicznego sportowcow (jakosc wykonania w?zlowych elementow techniki, trudnosc cwiczen, mistrzostwo wykonania) oraz ich funkcjonaln^. gotowosc wykonania ukladu od pocz^t-ku do konca skutecznie, bez obnizenia czasu wykonania cwiczen, ich trudnosci i techniki sportowej.

Celem pracy jest ocena struktury ukladow cwi-czen w indywidualnych skokach na trampolinie kobiet i m?zczyzn medalistow Igrzysk Olimpijskich w Atenach (2004) i Pekinie (2008).

Material i metody badan

Materia! badan stanowily dane dotycz^ce kobit i m?zczyzn medalistow IO 2004 i IO 2008 w indywidual-nych skokach na trampolinie.

Medalistki IO 2004

1. Anna Dogonadze (GER) - I miejsce

2. Karen Cockburn (CAN) - II miejsce

3. Huan Shanshan (CHN) - III miejsce

Medalisci IO 2004

1. Yuri Nikitin(UKR)- I miejsce

2. Alexander Moskalenko(RUS) -II miejsce

3. Henrik Stehlik (GER)- III miejsce

Medalistki IO 2008

1. He Wenna (CHN) - I miejsce

2. Karen Cockburn(CAN)- II miejsce

3. Ekaterina Khilko (UZB)- III miejsce

Medalisci IO 2008

1. Lu Chulong (CHN)- I miejsce

2. Jason Barnett (CAN)- II miejsce

3. Dong Dong(CHN)- III miejce Metody badan. Metoda sondazu diagnostycznego i metoda oceny eksper-tow maj^. na celu dokonanie oceny struktury czasowej i struktury zyciowej ukladow cwiczen w indywidualnych skokach na trampolinie kobiet i m?zczyzn finalistow IO 2004 i IO 2008. Techniki badan. Video rejestracja ukla-dow cwiczen skokow na trampolinie kobiet i m?zczyzn finalistow IO 2004 i IO 2008. Analiza video- filmow (24 kadry /sek.) odbyla si? z uwzgl?dnieniem (dokladnosci^) 0,01 sek. kazdego z dziesi?ciu skokow, kazdego ukladu cwiczen, indywidualnie. Dolnym punktem orientacji od ktorego rozpoczyna si? obliczenie odbicia jest poziom siatki, z ktorej wykonuje skok sportowiec. Bl^d pomiaru jest rowny 2-3%. Video materialy, dost?pne do analizy- z zawodow IO 2004 i IO 2008 oraz z www.youtube.pl.

Techniki badan: porownania- analogie, analiza-synteza struktury czasowej i struktury zyciowej ukladow cwiczen w skokach na trampolinie kobiet i m?zczyzn fina-listow IO 2004 i IO 2008 wykonane przez polsk^. komisj? s?dziow sportowych klasy mi?dzynarodowej ( 2 osoby) i klasy krajowej (1 osoba) w skokach na trampolinie.

Dysponowano danymi o czasach wykonania po-szczegolnych cwiczen i ukladow cwiczen finalistow IO 2004 i IO 2008 oraz wyliczon^ trudnosci^. cwiczen i ukladow, cyfrowymi oznaczeniami i tekstem wykonanych skokow w ukladach. Wykonalismy tabele z czasow wykony-wanych cwiczen, symbolicznych oznaczen skokow oraz ich trudnosci. Przygotowalismy krzywe czasow indywi-dualnych ukladow. Analizie poddano cwiczenia i uklady wszystkich finalistow, ale w artykule podajemy materialy kobiet medalistek i m?zczyzn medalistow IO 2004 i IO 2008. Istota tego post?powania - to znalezienie porowny-walnych lub innych cech charakterystycznych dla wyczy-nowych zawodnikow w skokach na trampolinie.

Wyniki badan Analiza indywidualnych skokow na trampolinie ko-biet medalistek IO 2004

Wykres krzywej czasow wykonanych cwiczen w ukladzie skokow na trampolinie przez finalistk? IO 2008 Ann^. Dogonadze charakteryzuje si? wysokim poziomem technicznego przygotowania ( rys 1). Roznica czasu wykonania skoku pierwszego 1,81 sek., a skokiem ostatnim 1,61 sek. wyniosla 0,20 sek. swiadczy o stabilnym, ale falistym wykonaniu ukladu. Uwzgl?dmaj^c falistosc cza-sow wykonanych dziesi?ciu skokow wydzielimy charak-terystycznie ich wskazniki. Pierwszy skok - potrojne salto lamane w przod z pol srub^ w ostatnim salcie (12001>), wykonany wysoko, w czasie 1,81sek. ( tab.l). Trudnosc skoku 1,8 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1260o. Poza rozruchowa (PR) w pierwszym skoku byla wykona-na technicznie prawidlowo (pionowa, usztywniono- spr?-zysta poza ciala z ramionami w gor? ), to dalo mozliwosc wykonac technicznie l^dowania i odbicia na drugie sal-

to (811> ), tez z prawidlowo wykonanej PR - czas dru-giego skoku 1,75 sek. Trudnosc drugiego skoku 1,4 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1080°. L^dowanie po drugim skoku bylo nie do konca udane- blizej do skraju czerwonego prostok^ta , z odbiciem na trzecie salto z PR lekko ugi^tej w stawach biodrowych. Trzeci skok (803>) zawodniczka wykonala w przod i skos, blizej do lewego skraju prostok^ta. Czas 1,72 sek., trudnosc 1,5 pkt., ilosc stopni w obrotach saltowych 1260°. Czwarty skok (831o) wykonany z lekko ugi^tych nog, z lekkim sklonem tulo-wia w przod i odbiciem w przod w gor§ . Skok nie wy-soki, ale dlugi - czas wykonania 1,74 sek., trudnosc -1,4 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych czwartego skoku jest rowna 1440°. Dlugosc skoku i czas jego wykonania daje mozliwosc zawodniczce dobr^. orientaj czasowo-przestrzenn^. przed i w czasie wykonania pi^tego skoku (803o), ktory trwal 1,76 sek. (drugi czas w ukladzie). To spowodowalo w nast^pnych skokach stabilizaj wykonania w^zlowych elementow techniki. Trudnosc pi^tego skoku 1,3 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1260°. Srednia czasu w drugim, trzecim, czwartym i pi^tym skokach wyniosla 1,74 sek. Skoki wykonane z wi^ksz^. pr§d-kosci^, jednakze na nizszej wysokosci w porownaniu z pierwszym skokiem. Srednia trudnosc tej grupy skokow

1,4 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych tej grupy sko-kow- 5040°. Szosty, siodmy, osmy i dziewi^ty skok. Ich czasy s^. zblizone (1,67 sek.; 1,66 sek.; 1,67 sek.; 1,67 sek.). W^zlowe elementy techniki, w pierwszej kolejnosci PR kazdego skoku, odpowiadaj^. przepisom zawodow, ale widoczne s^. ruchy zawodniczki w przod i w tyl na siatce trampoliny w wyniku utrzymania podczas odbicia lekko ugi^tego tulowia. Srednia czasow wykonania tych sko-kow 1,67 sek. Trudnosc 1,2 pkt.; 1,5 pkt.; 1,2 pkt.; 1,3 pkt. Srednia trudnosc tej grupy skokow 1,3 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych szostego, siodmego, osmego, dzie-wi^tego skoku osi^gn^la 3960°. Skoki wskazuj^. na dal-sz^. tendency zwi^kszenia szybkosci wykonania cwiczen, jednak na rys. 1 widoczne jest obnizenie czasow ich wy-

konania w porownywaniu z pierwsz^. cz^sci^. ukladu. Bar-dzo zlozona koordynacja cwiczen wplywa negatywnie na sterowanie ruchami w w^zlowych elementach techniki. Dziesi^ty skok (831/). Czas -1,61 sek.. Trudnosc-1,6 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1440° (tab.1).

Czas wykonania ukladu Anny Dogonadze17,06

sek.

Trudnosc ukladu 14,2 pkt.

Ilosc stopni w obrotach saltowych 11700°.

Anna Dogonadze (GER) zaj^la w indywidualnych skokach na trampolinie w finale IO 2004 - I miejsce.

Krzywa czasow wykonania indywidualnych sko-kow na trampolinie Karen Cockburn (CAN) w finalie IO 2004 jest falist^. Roznica czasu wykonania skoku pierw-szego 1,93 sek., a skoku ostatniego 1,68 sek. wyniosla

0,25 sek. ( roznica czasu wykonania skoku pierwszego 1,93 sek, a skoku osmego, maj^cego nizszy czas w ukladzie, 1,66 sek., wyniosla 0,27 sek.). Na podstawie analizy czasow wykonanych skokow wydzielilismy trzy ich wi-doczne cz^sci. W pierwszej cz^sci cztery skoki (rys. 2). Skok potrojne salto lamane w przod z pol srub^ w trzecim salcie (12001>) wykonany w czasie 1,93 sek. Trudnosc

1,8 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1260° (tab.2). Dobra poza rozruchowa (PR) w pierwszym skoku - pio-nowe polozenie ciala, widoczna jest jego sztywnosc, spr^-zystosc. Poza koncowa pierwszego skoku lekko ugi^ta w stawach biodrowych w przod. Poza koncowa pierwsze-go skoku stala si§ podstaw^. PR drugiego skoku (813>) i byla podstaw^. odbicia wykonanego z akcentem w przod w gor§ z l^dowaniem na skraju prostok^ta. Czas wykonania drugiego skoku 1,8 sek. Trudnosc 1,6 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1440°. W trzecim skoku (803>) zawodniczka obnizyla czas wykonania - 1,73 sek. Wy-konala skok sterowany „pod siebie”. Trudnosc 1,5 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1260°. Taka taktyka wykonania trzeciego skoku dala zawodniczce technicznie mozliwosci wykonania czwartego skoku (811>) wysoko, w centrum trampoliny - 1,84 sek. (drugi czas wykona-

2

1,96

1,92

1,88

1,84

1,8

1,76

5 -o o CO 1,72 1,68 1,64

U1 ro N o 1,6 1,56

1,52

1,48

1,44

1,4

Anna Dogonadze (GER)

* 181 176

XU5 1 72 1,74 ’

."■■AnT" ..X 167, 1 R7 .167

^ \]',67 1,66 1,67 ',67

* 1,61

%

Czas

4 5 6

Kolejnosci skokow

10

Rys.1. Krzywa czasow (sek.) i kolejnosci wykonanych indywidualnych skokow na trampolinie finalistki IO 2004 Anny

Dogonadze (GER), I miejsce.

1

2

3

7

8

9

Tablica 1.

Elementy struktury czasowej i struktury rzeczowej indywidualnych skokow na trampolinie finalistki IO 2004 roku

Anny Dogonadze (GER) -1 miejsce

Lp. skokow Czasy poszczegolnych skokow (sek.) Symboliczne oznaczenie skokow Tekstowa nazwa skokow Trudnosc skokow (pkt) Ilosc stopni w obrotach saltowych

1 1,81 12001> 1. Potrojne salto lamane w przod z pol sruba w trzecim salcie 1,8 1260°

2 1,75 811 > 2.Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym i drusim salcie pol sruby 1,4 1080°

3 1,72 803 > 3. Podwojne salto lamane w przod poltorej sruby w drugim salcie 1,5 1260°

4 1,74 831 o 4. Podwojne salto w pol kucznej pozycji, poltorej sruby w pierwszym i pol sruby w drugim salcie 1,4 1440°

5 1,76 803 o 5. Podwojne salto w zgrupowaniu w przod w drugim salcie poltorej sruby 1,3 1260°

6 1,67 811 o 6. Podwojne salto w zgrupowaniu w tyl w kazdym salcie pol sruby 1,2 1080°

7 1,66 821 > 7. Podwojne salto lamane w przod w pierwszym salcie sruba w drugim pol sruby 1,5 1260°

8 1,67 8 > 8. Podwojne salto lamane w tyl 1,2 720°

9 1,67 801 > 9. Podwojne salto lamane w przod w drugim salcie pol sruby 1,3 900°

10 1,61 831 / 10. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie poltorej sruby w drugim pol sruby 1,6 1260°

nia skokow w ukladzie). Trudnosc 1,4 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1080°. PR w czwartym skoku biome-chanicznie prawidlowo ulozona. Poza koncowa ma takze dobra techniczna charakterystyk^. Druga cz^sc krzywej czasow wykonania skokow w ukladzie - to skoki piaty (803o), szosty (831o), siodmy (821>).Czasy ich wykona-nia, w porownaniu ze skokami wykonanymi w umownej pierwszej cz^sci ukladu, sa obnizone (odpowiednio 1,73 sek; 174 sek; 1,74 sek), tab. 2. Skoki wykonane stabil-nie, mistrzowsko. Trudnosc 1,3 pkt; 1,4 pkt; 1,5 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych piatego skoku 1260°, szoste-go -1440°, siodmiego- 1260°. Na rys. 2 wyraznie widocz-na jest umowna trzecia cz^sc czasow wykonania ukladu. Czasy wykonania skokow sa niestabile. Obnizenie czasu wykonania osmego skoku , naszym zdaniem, powiazane jest z niedostatecznie techniczna poza koncowa siodmego skoku. Osmy skok (8>). Czas wykonania 1,66 sek. Skok wykonany bardzo szybko. Trudnosc 1,2 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 720°. Osmym skokiem Karen Co-ckburn poszukiwala energi§ do wykonania nast^pnych skokow. Po wykonaniu osmego skoku zawodniczka skon-centrowala uwag§ na technice odbicia i dziewiaty skok (801>) mial czas 1,75 sek. Dziewiaty skok - podwojne salto lamane w przod w drugim salcie pol sruby - daje zawodniczce mozliwosc wykonania ladowania z dobra orientacja w przestrzeni. Trudnosc 1,3 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 900°. Zakonczenie ukladu, to skok (831/ ) o trudnosci 1,6 pkt. Czas wykonania dziesiatego skoku 1,68 sek. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1440°. Ostatni skok zakwalifikowalismy do cwiczen o bardzo zlozonej koordynacyjnie strukturze ruchow. Trzy ostat-nie niedostatecznie stabilnie skoki (naszym zdaniem) od-zwierciedlaja kumulaj w ukladzie przedsionkowym ilo-sci stopni w obrotach saltowych calego ukladu cwiczen.

Czas wykonania ukladu 17,6 sek.

Trudnosc ukladu 14,6 pkt.

Ilosc stopni w obrotach saltowych ukladu 11880°.

Karen Cockburn (CAN) w skokach indywidualnych na trampolinie zaj^la w finale IO 2004 II miejsce.

Krzywa czasow wykonanych indywidualnych sko-kow na trampolinie Huan Shanshan (CHN) na IO 2004 w finale, moze byc przedstawiona jako pi^ciocz^sciowa fala skokow, dobrze zebrana przez zawodniczk^ w strukturalna calosc na dostatecznie wysokim mistrzowskim poziomie. Roznica wyzszego czasu skoku w ukladzie 1,89 sek. (dru-gi w kolejnosci skok w ukladzie), a nizszego czasu skoku w ukladzie 1,59 sek. (siodmy po kolei skok w ukladzie) rowny 0, 3 sek. Dwa pierwszych skoki ( 12001o, 813o) wykonane w czasach 1,86 sek. i 1,89 sek. (rys. 3). Ich trudnosc kolejnie jest rowna 1,6 pkt. i 1,4 pkt. W^zlowe elementy techniki sportowej ( poza rozruchowa, multipli-kacja poz, poza koncowa ) wykonane prawidlowo, od-powiadaja przepisom zawodow. Ilosc stopni w obrotach saltowych, kolejno jest rowna 1440° (tab. 3). Druga czesc krzywej - to trzeci, czwarty, piaty, szosty skok. Zblizone czasy ich wykonania, kolejno: 1,74 sek., 1,8 sek., 1,73 sek, 1,76 sek. Srednia trudnosc wykonania czterech sko-kow 1,4 pkt. ( 1,5 pkt; 1,2 pkt; 1,5 pkt; 1,4 pkt.). W tab. 3 podana jest ilosc stopni w obrotach saltowych: 1260°, 720°, 1260°, 1080° ( suma 5400°). Wykonany siodmy skok (trzecia cz^sc krzywej ) - podwojne salto w zgrupowaniu w przod w drugim salcie poltorej sruby ( trudnosc 1,3 pkt) wykonano w czasie 1,59 sek. - spowodowal wykonanie osmego skoku (811o) wysoko- daleko do tylu w gor§, z ladowaniem za czerwonym prostokatem. Czas wykona-nia 1,75 sek. Trudnosc 1,2 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1080°. Dziewiaty skok zawodniczka wykonuje w czasie 1,74 sek. (tab,3). Trudnosc skoku 1,3 pkt. Osmy i dziewiaty skok - to przedostatnia, czwarta cz^sc krzy-wej czasow wykonania ukladu Huan Shanshan swiadczy

o stabilnym przygotowaniu do wykonania dziesiatego skoku (831/) - ostatnia, piata czesc krzywej czasow wy-konania cwiczen. Czas wykonania skoku 1,61 sek. Trud-nosc skoku 1,6 pkt. ilosc stopni w obrotach saltowych w dziesiatym skoku 1440°.

Czas wykonania ukladu 17,47 sek.

Trudnosc ukladu 14,0 pkt.

Ilosc stopni w obrotach saltowych ukladu 11520°.

Huan Shanshan (CHN) w indywidualnych skokach na trampolinie zaj^la w finale IO 2004- III miejsce.

Analiza indywidualnych skokow na trampolinie ko-biet medalistek IO 2008

Mistrzowska krzywa czasow wykonania indywi-

dualnego ukladu skokow na trampolinie zlotej medalistki

IO 2008 He Wenny (CHN). Wysoki poziom techniczne-go przygotowania . Wyznaczylismy trzy cz^sci krzywej czasow wykonania skokow (rys. 4). Roznice czasow wyst^pujace w poszczegolnych cz^sciach sa znaczne, ale swiadczy to o nietypowosci technicznego i taktycz-nego przygotowania He Wenny w stosunku do innych porownywanych wynikow zawodniczek. Cz^sc pierwsza stanowia skoki (12001>, 8o, 12001o), tab.4. Skoki wy-konane w czasie (1,92 sek., 1,87 sek., 1,79 sek.). Sredni czas uzyskany w tej cz^sci krzywej 1,86 sek. Trudnosc, kolejno, 1,8 pkt.; 1,0 pkt.; 1,6 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych odpowiednio stanowi: 1260°, 720°, 1260°.

Karen Cockburn (CAN)

2

1 96

1 92

1 88

1 ,84

1,8

1 ,76

1 ,72

1 ,68

1 ,64

1 6

1 56

1 ,52

1 ,48

1 ,44

1,4

\

1,93

"v

1,73

1,84

1,73 1,74 1,74

±-—K

1,75

1,68

■Czas

-----1------1------1------1------1------1------1------1------1----

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Kolejnosci skokow

Rys. 2. Krzywa czasow (sek.) i kolejnosci wykonanych indywidualnych skokow na trampolinie finalistki IO 2004

Karen Cockburn (CAN), II miejsce.

Tablica 2.

Elementy struktury czasowej i struktury rzeczowej indywidualnych skokow na trampolinie finalistki IO 2004 Karen

Cockburn (CAN) - II miejsce

s w Czasy poszczegolnych skokow(sek) Symboliczne oznaczenie skokow Tekstowa nazwa skokow Trudnosc skokow (pkt) Ilosc stopni w obrotach saltowych

1 1,93 12001> 1. Potrojne salto lamane w przod, pol sruby w ostatnim salcie 1,8 1260°

2 1,8 813 > 2. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie pol sruby w drugim salcie poltorej sruby 1,6 1440°

3 1,73 803 > 3. Podwojne salto lamane w przod poltorej sruby w drugim salcie 1,5 1260°

4 1,84 811 > 4. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym i dmeim salcie pol 6ruby 1,4 1080°

5 1,73 803 o 5. Podwojne salto w zgrupowaniu w przod w drugi salcie poltorej sruby 1,3 1260°

6 1,74 831 o 6. Podwojne~salto w pol kucznej pozycji w tyl, poltorej sruby w pierwszym i pol gruby w drueim salcie 1,4 1440°

7 1,74 821 > 7. Podwojne~salto lamane w przod w pierwszym salcie sruba w drugim salcie pol sruby 1,5 1260°

8 1,66 8 > 8. Podwojne salto lamane w tyl 1,2 720°

9 1,75 801 > 9. Podwojne salto lamane w przod w drug salcie pol sruby 1,3 900°

10 1,68 831 / 10. 'Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie poltorej sruby w drugim salcie pol 6ruby 1,6 1440°

Huan Shanshan (CHN)

Kolejnosci skokow

Rys. 3. Krzywa czasow (sek.) i kolejnosci wykonanych indywidualnych skokow na trampolinie finalistki IO 2004 Huan

Shanshan (CHN), III miejsce.

Tablica 3.

Elementy struktury czasowej i struktury rzeczowej indywidualnych skokow na trampolinie finalistki IO 2004 Huan

Shanshan (CHN)-III miejsce

s w Czasy poszczegolnych skokow(sek) Symboliczne oznaczenie skokow Tekstowa nazwa skokow Trudnosc skokow (pkt.) Ilosc stopni w obrotach saltowych

l 1,86 12001o 1. Potrojne salto w zgrupowaniu w przod z pol sruba w trzecim salcie 1,6 1260o

2 1,89 813 o 2. Podwojne salto w zgrupowaniu w tyl w pierwszym pol sruby w drugim poltorej sruby 1,4 1440o

3 1,74 821 > 3. Podwojne salto lamane w przod w pierwszym sruba w drugim pol sruby 1,5 1260o

4 1,8 8 > 4. Podwojne salto lamane w tyl 1,2 720o

5 1,73 803 > 5. Podwojne salto lamane w przod w drugim salcie poltorej sruby 1,5 1260o

б 1,76 811 > 6. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym i drugim salcie pol sruby 1,4 1080o

7 1,59 803 o 7. Podwojne salto w zgrupowaniu w przod w drugi salcie poltorej sruby 1,3 1260o

8 1,75 811 o 8. Podwojne salto w zgrupowaniu w tyl w kazdym salcie pol sruby 1,2 1080o

9 1,74 801 > 9. Podwojne salto lamane w przod w drugi salcie pol sruby 1,3 900o

10 1,61 831 / 10. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie poltorej sruby w drugim pol sruby 1,6 1440o

Cwiczeniem bardzo waznym w tej cz?sci ukladu jest skok drugi (8o), ktory pozwala po wykonaniu pierwszego skoku potrojnego salta ocenic jakosc wykonania w?zlo-wych elementow techniki i sterowac ruchami oraz nabrac energia i wysokosc do wykonania nast?pnego potrojnego salta. Trudnosc drugiego skoku jest najnizsza ze wszyst-kich analizowanych skokow finalowych. Taktyczny krok zawodniczki i trenera. Wskazuje to takze na duza koncen-tracj? zawodniczki na wykonaniu potrojnych salt. Druga cz?sc- to skoki (813o, 821>, 831>, 801>). Czasy wykonania tych skokow, kolejno, 1,82 sek.,1,78 sek., 1,73 sek., 1,68 sek. Sredni czas wynosi 1,75 sek. Trudnosc skokow jest nast?pujaca: 1,4 pkt. 1,5 pkt, 1,6 pkt.,1,3 pkt. Ilosc

stopni w obrotach saltowych jest rowna: 1440°, 1260°, 1440°, 900°. Roznica czasu mi?dzy najszybciej wykona-nym skokiem, a najwolniej wyniosla w tej grupie 0,14 sek. Trzecia cz?sc- to skoki (811o, 803>, 831/). Czas ich wykonania i kolejnosc skokow (1,81sek, 1,бб sek., 1,6 sek.). Ilosc stopni w obrotach saltowych: 1080°,12б0°, 1440°. Sredni czas wykonania skokow- to 1,69 sek. Roznica czasu wykonania najwolniejszego i najszybszego skoku wyniosla 0,21 sek. Roznica czasu wykonania skoku pierwsze 1,92 sek., a skoku ostatniego 1,6 sek. wyniosla 0,32 sek. Czas wykonania ukladu 17,66 sek.

Trudnosc ukladu 14,5 pkt.

Ilosc stopni w obrotach saltowych 12060°.

He Wenna w indywidualnych skokach na trampoli-nie zaj^la w finale IO 2008 - I miejsce.

Krzywa czasow wykonania indywidualnych sko-kow na trampolinie w ukladzie przez finalistki IO 2008 Karen Cockburn (CAN) umownie moze bye podzielona na cztery cz^sci. Generalnie mozna mowie o niedosta-tecznie stabilnym wykonaniu ukladu z pozycji uzyska-nych czasow kazdego skoku oraz ich wysokosci. Widocz-ne sa „zrywne” czasy skokow. Roznica czasu wykonania skoku pierwszego 1,92 sek., a skoku dziesiatego 1,41 sek. wyniosla 0,51 sek. Na IO 2004 u Karen Cockburn wysta-pila roznica w porownaniu czasu pierwszego, a ostatniego skoku 0,25 sek. W pierwszych trzech skokach obnizenie

czasow wykonania ewiczen wystapilo na 0,32 sek.( na IO 2004 roznica 0,20 sek). Skok pierwszy 12001>. Czas wykonania 1,92 sek (rys. 5). Trudnose 1,8 pkt. Ilose stopni w saltach obrotowych 1260° (tab. 5). Skok drugi 811>. Czas wykonania 1,82 sek. Trudnose 1,4 pkt. Ilose stopni w obrotach saltowych 1080°. Skok trzeci 823o. Czas wykonania 1,6 sek. Trudnose 1,5. Ilose stopni w obrotach saltowych 1620°. Srednia trudnose ewiczen trzech pierw-szych skokow 1,56 pkt.( na IO 2004 -1,63 pkt.). Obraz krzywych czasow wykonania pierwszych trzech skokow na IO 2008 i IO 2004 jest taki sam. Druga cz^se skokow (811o, 803>, 831o), wykonane w czasie, odpowiednio: 1,74 sek., 1,73 sek., 1,73 sek. Srednia czasu wykonania

He Wenna (CHN)

2

1 ,96

1 ,92

1 ,88

1 ,84

1,8

1 ,76

1 ,72

1 ,68

1 ,64

1,6

1 ,56

1 ,52

1 ,48

1 ,44

1,4

1,92

1,87

1,82

1,81

1,78

/V

<6^ ^1,66

1

2

3

8

9

10

■ Czas

4 5 6 7

Kolejnosci skokow

Rys.4. Krzywa czasow (sek.) i kolejnosci wykonanych indywidualnych skokow na trampolinie finalistki IO 2008 He

Wenna (CHN), I miejsce.

Tablica 4.

Elementy struktury czasowej i struktury rzeczowej indywidualnych skokow na trampolinie finalistki IO 2008 roku He

Wenna (CHN)-1 miejsce

s w Czasy poszczegolnych skokow (sek) Symboliczne oznaczenie skokow Tekstowa nazwa skokow Trudnose skokow (pkt) Ilose stopni w obrotach saltowych

1 1,92 12001> 1. Potrojne salto lamane w przod z pol sru-by w trzecim salcie 1,8 1260°

2 1,87 8 o 2. Podwojne salto w zgrupowaniu w tyl 1,0 720°

3 1,79 12001o 3. Potrojne salto w zgrupowaniu w przod z pol sruba w trzecim salcie 1,6 1260°

4 1,82 813 o 4. Podwojne salto w zgrupowaniu w tyl w pierwszym salcie pol sruby w drugim pol-torei sruby 1,4 1440°

5 1,78 821 > 5. Podwojne salto lamane w przod w pierwszym salcie sruba w drusim pol sruby 1,5 1260°

6 1,73 831 > 6. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie poltorej sruby w drugim pol sruby 1,6 1440°

7 1,68 801 > 7. Podwojne salto lamane w przod w drugi salcie pol sruba 1,3 900°

8 1,81 811 o 8. Podwojne salto w zgrupowaniu w tyl w kazdym salcie pol sruby 1,2 1080°

9 1,66 803 > 9. Podwojne salto lamane w przod poltorej sruby w drugim salcie 1,5 1260°

10 1,6 831 / 10. Podwojne salto proste w tyl w pierwszym salcie poltorej sruby w drugim pol sruby. 1,6 1440°

skokow w drugiej cz?sci 1,73 sek. Wyniki wykazuja si? duza stabilnoscia. Trudnosc skokow kolejno (1,2 pkt.,

1,5 pkt., 1,4 pkt.). Srednia trudnosc 1,3 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych kolejno: 1080o, 1260o, 1440o. Trzecia cz?sc krzywej skokow- to siodmy i osmy skok ( 821>, 8>). Czas wykonania odpowiednio: 1,59 sek., 1,6 sek. Ilosc stopni w obrotach saltowych kolejno: 1260o, 720o. W osmym skoku zawodniczka laduje na skraju prostokata z tylu i w pozycji lekko zalamanej w stawach biodrowych, w przod. Wykonuje wysoki dziewiaty skok (801>), ale pod siebie. Czas wykonania skoku 1,78 sek. ( rys. 5). Trudnosc skoku 1,3 pkt. Ilosc stopni w saltach obrotowych 900o ( tab. 5). Zawodniczka musiala wy-prowadzic skok na wi?ksza wysokosc, by przygotowac ostatni dziesiaty skok (831/). Czas wykonania dziesiatego skoku 1,41 sek. Trudnosc 1,6 pkt., ilosc stopni w obrotach saltowych w tym skoku osiagn?la 1440o. Analiza porow-nawcza ukladow cwiczen Karen Cockburn wykonanych na IO 2004 i IO 2008 swiadczy o tym, ze w programie startowym IO 2008 jest siedem skokow, ktore wystapily w programie startowym IO 2004 roku.

Czas wykonania ukladu 16,82 sek.( na IO 2004-17,6

sek.)

Trudnosc ukladu 14,4 pkt. ( na IO 2004-14,6 pkt.)

Ilosc stopni w obrotach saltowych 120б0° ( na IO 2004-11800°)

Karen Cockburn (CAN) zaj?la w indywidualnych skokach na trampolinie w finale IO 2008- II miejsce (na

IO 2004- II miejsce).

Krzywa czasow wykonania indywidualnych sko-kow ukladu cwiczen na trampolinie Jekateriny Khilko (UZB) w finale IO 2008 roku wskazuje na stabilna, ale, w okreslonej mierze, post?powo - falista i obnizona ich wysokosc( rys. б). Roznica lepszego czasu wykonania skoku 1,86 sek, a skoku posiadajacego gorszy czas 1,61 sek- wyniosla 0,25 sek. (roznica czasu pierwszego skoku 1,86 sek., a ostatniego skoku 1,67 sek. wyniosla- 0,19 sek). U zlotej medalistki IO 2008 He Wenny roznica ta wyniosla 0,32 sek., a u Karen Cockburn - II miejsce- 0,51 sek. Analiza video-materialow skokow Jekateryny Khilko dala mozliwosc wyroznic na krzywiej pi?c cz?sci czasow, charakterystycznych dla wykonania danego ukladu.

Pierwsza cz?sc stanowia skoki (12001>, 811>). Czas wykonania skokow 1,8б sek. i 1,81 sek. Trudnosc

1,8 pkt i 1,4 pkt,. ilosc stopni w obrotach saltowych, kolejno: 1260° i 1080° ( tab. б). Zawodniczka wykonala skoki z bardzo dobra dynamiczna postawa, usztywniono-spr?zysta, na sterowanej wysokosci. Druga cz?sc stano-wia skoki (821>, 813>). Czas wykonania 1,75 sek. i 1,75 sek. Trudnosc 1,5 pkt., i 1,6 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1260° i 1440°. Skoki wykonane stabilnie, w centrum trampoliny. Trzecia czesc krzywej czasow wykonania skokow stanowia cwiczenia (803>, 811o, 803o). Czasy wykonanych skokow- 1,68 sek., 1,67 sek., 1,68 sek. Skoki wykonywane coraz szybciej na nizszej wy-sokosci. Trudnosc, kolejno: 1,5 pkt., 1,2 pkt., 1,3 pkt. W tab.б podano ilosc stopni w obrotach saltowych. Suma trzech skokow 3600°. Czwarta cz?sc stanowia skoki (8>, 801>). Czasy, odpowiednio: 1,61 sek. i 1,61 sek. Trud-nosc 1,2 pkt. i 1,3 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 720° i 900°. Zawodniczka taktycznie obnizyla trudnosc osmego i dziewiatego skoku, zeby zabezpieczyc stabil-

nosc ruchow i przygotowac dziesiaty skok- podwojne salto proste w tyl, w pierwszym salcie poltorej i drugim salcie pol sruby (831°). Czas- 1,67 sek. Trudnosc 1,6 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1440°.

Czas wykonania ukladu 17.09 sek.

Trudnosc ukladu 14.4 pkt.

Ilosc stopni w obrotach saltowych 11700°

Ekaterina Khilko (UZB) zaj ?la w indywidualnych skokach na trampolinie w finale IO 2008 - III miejsce. Analiza indywidualnych skokow na trampolinie m^z-czyzn medalistow IO 2004

Zloty medalista IO 2004 Juri Nikitin zademonstro-wal bardzo wysoki poziom przygotowania techniczne-go. Wyznaczona krzywa zlotego medalista IO 2004 ma tendencj? krzywej zmiennej, „falistej.” Widoczny jest oryginalny taktyczny wariant wykonania ukladu.(rys.7). Roznica czasu wykonania pierwszego skoku 2,04 sek. i ostatniego skoku 1,74 sek. wyniosla 0,30 sek (rys. 7). Pierwszy skok potrojne salto lamane w przod pol sruby w trzecim salcie (12001>) wykonany bardzo wysoko, czas wykonania skoku 2,04 sek. Poza rozruchowa (PR) wykonana z centrum trampoliny, sylwetka wyprostowana ramiona w gorze. Obroty konczy w szczytowym punkcie wznoszenia. Trudnosc 1,8 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1260o. PR do wykonania (12101o) potrojne-go salta w zgrupowaniu w tyl w pierwszym salcie pol sruby i w trzecim salcie pol sruby wykonana w pozycji wyprostowanej z centrum trampoliny. Czas wykonania skoku 2,04 sek. Ocena za trudnosc wykonania 1,7 pkt. Ilosc stopni w obrotach saltowych wyniosla 1440o. Nie-zwykla stabilnosc wykonania tak trudnych skokow, bez utraty wysokosci skokow i czasu wykonania swiadczy o wysokim mistrzostwie wykonawcy. Zawodnik wykonal obroty na 2,700o (tab. 7).. Drugim wskaznikiem mistrzo-stwa sa uzyskane oceny za trudnosc (1,8, 1, 7 pkt.). Poza koncowa w centrum trampoliny, sylwetka wyprostowana z ramionami w gorze. Daje to doskonala PR do wykona-nia trzeciego skoku (12001o), ilosc wykonanych obrotow 1260o. Takze w tym skoku zawodnik konczy kombinacj? w centrum trampoliny z ramionami w gorze. Czas wykonania skoku (1,97 sek.). Widoczny jest minimalny spadek czasu wykonania trzeciego salta potrojnego o 0,07 sek. w stosunku do dwoch poprzednich salt potrojnych. Trud-nosc 1,6 pkt. Zawodnik w nast?pnym czwartym skoku (811 >), podwojne salto lamane w tyl w pierwszym i drugim salcie pol sruby, koryguje poz? ciala wykonujac skok

o 0,02 sek. wyzej. Sylwetka w pozycji lamanej utrzymana chwytem pod kolana. Trudnosc 1,4 pkt. Czas wykonania 1,99 sek. Ilosc stopni w obrotach saltowych 1080o. Piaty skok (823/), ilosc stopni w obrotach saltowych skoku to 1620o. Skok wykonany w srodku kombinacji. Ilosc obro-tow powoduje spadek wysokosci skoku. Poza koncowa w centrum trampoliny, co swiadczy o doskonalym panowa-niu nad elementami w kombinacji. Czas wykonania 1,88 sek. Powoduje to spadek czasu o 0,11 sek. w stosunku do skoku poprzedniego. Szosty skok (813 >), podwojne salto lamane w pierwszym salcie pol sruby, w drugim poltorej sruby wykonany z centrum trampoliny. Skok wykonany w czasie 1,96 sek. Drugi raz udaje si? zawodnikowi po-prawic wysokosc o 0,08 sek. Ilosc obrotow 1440o (tab.7). Trudnosc skoku oceniona na 1,6 pkt. Od tego skoku na-st?puje staly spadek krzywej czasu wykonania poszcze-

Karen Cockburn (CAN)

-o . o (0

O

Kolejnosci skokow

Rys. 5. Krzywa czasow (sek.) i kolejnosci wykonanych indywidualnych skokow na trampolinie finalistki IO 2008

Karen Cockburn (CAN), II miejsce.

Tablica 5.

Elementy struktury czasowej i struktury rzeczowej indywidualnych skokow na trampolinie finalistki IO 2008 roku

Karen Cockburn(CAN)-II miejsce

s w Czasy poszczegolnych skokow(sek) Symboliczne oznaczenie skokow Tekstowa nazwa skokow Trudnose skokow (pkt.) Ilose stopni w obrotach saltowych

1 1,92 12001> 1. Potrojne salto lamane w przod z pol sruba w trzecim salcie 1,8 1260°

2 1,82 811 > 2. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym i drueim salcie pol sruby 1,4 1080°

3 1,6 823 o 3. Podwojne salto w pol kucznej w przod w pierwszym salcie sruba w drugim poltorej sruby 1,5 1620°

4 1,74 811 o 4. Podwojne salto w zgrupowaniu w tyl w kazdym salcie pol sruby 1,2 1080°

5 1,73 803 > 5. Podwojne salto lamane w przod poltorej sruby w drugim salcie 1,5 1260°

6 1,73 831 o 6. Podwojne salto w tyl w pol kucznej pozycji, poltorej sruby w pierwszym i pol sruby w drugim salcie 1,4 1440°

7 1,59 821 > 7. Podwojne salto lamane w przod w pierwszym salcie sruba w drugim pol sruby 1,5 1260°

8 1,6 8 > 8. Podwojne salto lamane w tyl 1,2 720°

9 1,78 801 > 9. Podwojne salto lamane w przod w drugim salcie pol sruby 1,3 900°

10 1,41 831 / 10. Podwojne salto proste w tyl w pierwszym salcie poltorej i drugim pol sruby 1,6 1440°

golnych elementow. Siodmy skok (803>), podwojne salto lamane w przod poltorej sruby w drugim salcie wykona-ny w czasie 1,9 sek. Poza koncowa wykonana w centrum trampoliny. Ilose obrotow 1260°. Trudnose skoku ocenio-no na 1,5 pkt. Dalszy spadek wysokosci skokow, jednak-ze wykonywanych doskonale technicznie i umiejscawia-ne przez zawodnika w centrum trampoliny. Osmy skok (831/), podwojne salto proste w tyl w pierwszym salcie poltorej sruby, w drugim pol sruby. Poza rozruchowa (PR) przyj^ta w pozycji wyprostowanej z ramionami w gorze. Podczas wykonania srub w saltach sylwetka po-zostaje caly czas w napi^ciu. Ilose obrotow 1440°. Czas wykonania 1,8 sek. Dalszy nieznaczny spadek wysokosci

skokow. Ocena trudnosci 1,6 pkt( tab. 7). Dziewiaty skok (821/) podwojne salto proste w przod sruba w pierwszym salcie i pol sruby w drugim salcie, zawodnik utrzymuje na wysokosci skoku poprzedniego. Poza rozruchowa wy-konana w centrum trampoliny w pozycji wyprostowanej, usztywnionej. Ilose stopni w obrotach saltowych wynio-sla 1260°. Trudnose skoku 1,5 pkt.

Zawodnik przygotowuje si§ do wykonania ostat-niego skoku wykonanego w najkrotszym czasie z najwi^k-sza iloscia obrotow. Skok (833/), podwojne salto proste w przod poltorej sruby w pierwszym i drugim salcie (tab.7). Elementy wykonane w pozycji wyprostowanej. Czas wykonania 1,74 sek., ocena trudnosci 1,8 pkt., ilose stopni w

obrotach 1800°.

Czas wykonania ukladu 19,14 sek.

Trudnose ukladu 16,2 pkt.

Ilose stopni w obrotach saltowych 13860°.

Yuri Nikitin (UKR) zajal w finale indywidualnych skokow na trampolinie IO 2004-

I miejsce.

Wykres czasow (rys.8) wykonanego ukladu cwiczen skokow na trampolinie Alexandra Moskalenko (RUS) fi-nalie IO 2004 jest niestabilny, ale zloty medalista IO 2000 wykonuje bardzo wysokie skoki, robie to w sposob tech-niczny, na poziomie wysokiej ich trudnosci ( tab.8).

Zawodnik rozpoczal uklad potrojnymi saltami ( 12001>, 12101o, 12001o). Ilose stopni w obrotach sal-

towych trzech skokow 3,960°. Czas wykonania poszcze-golnych elementow tej grupy skokow (2,07 sek., 1,93 sek., 2,01 sek.). Sredni czas wykonania jednego skoku wyniosl 2,0 sek. Jednakze widoczne sa duze wahania cza-sow wykonania kazdego ze skokow. Pierwszy ze skokow wykonany na duzej wysokosci w najdluzszym czasie z analizowanych skokow na obu IO. Pierwszy skok potroj-ne salto lamane w trzecim salcie pol sruby zawodnik mial najprawidlwiejsza poza rozruchowa wykonana z centrum siatki Ilose stopni w obrotach saltowych wyniosla 1260°. Trudnose 1,8 pkt. Drugi skok potrojne salto w zgrupowa-niu z pol sruby w pierwszym i trzecim salcie wykonany w najkrotszym czasie z salt potrojnych tj. 1,93 sek., jednak-

Ekaterina Khilko (UZB)

-o

o

CO

CO

ro

N

o

2

1,96

1,92

1,88

1,84

1,8

1,76

1,72

1,68

1,64

1,6

1,56

1,52

1,48

1,44

1,4

* 1,86 'SI

,81

.1,75 1,75

Ni:

1,68 1 67 —1,68

1,67

61 1,61

4

5

6 7

10

Kolejnosci skokow

-Czas

Rys.6. Krzywa czasow (sek.) i kolejnosci wykonanych indywidualnych skokow na trampolinie finalistki IO 2008

Ekateriny Khilko (UZB), III miejsce

Tablica 6.

Elementy struktury czasowej i struktury rzeczowej indywidualnych) skokow na trampolinie finalistki IO 2008 roku

Ekateriny Khilko (UZB)-III miejsce

1

2

3

8

9

s w Czasy poszczegolnych skokow(sek) Symboliczne oznaczenie skokow Tekstowa nazwa skokow Trudnose skokow (pkt) Ilose stopni w obrotach saltowych

1 1,86 12001> 1. Potrojne salto lamane w przod z pol sruby w trzecim salcie 1,8 1260°

2 1,81 811 > 2. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym i drugim salcie pol sruby 1,4 1080°

3 1,75 821 > 3. Podwojne salto lamane w przod w pierwszym salcie sruba w drugim pol sruby 1,5 1260°

4 1,75 813 > 4. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie pol sruby w drugi salcie poltorej sruby 1,6 1440°

5 1,68 803 > 5. Podwojne salto lamane w przod polto-rej sruby w drugim salcie 1,5 1260°

6 1,67 811 o 6. Podwojne salto w zgrupowaniu w tyl w kazdym salcie pol sruby 1,2 1080°

7 1,68 803 o 7. Podwojne salto w zgrupowaniu w przod w drugi salcie poltorej sruby 1,3 1260°

8 1,61 8 > 8. Podwojne salto lamane w tyl 1,2 720°

9 1,61 801 > 9. Podwojne salto lamane w przod w drugim salcie pol sruby 1,3 900°

10 1,67 831 / 10. Podwojne salto proste w tyl w pierwszym salcie poltorej i drugim pol sruby 1,6 1440°

ze zawodnik wykonuje w tym elemencie obroty na 1440°. Ocena trudnosci 1,7 pkt.. Trzeci skok potrojne salto w zgrupowaniu w trzecim salcie pol sruby zawodnik wyko-nuje o 0,08 sek. dluzej i wyzej od skoku drugiego. Wyso-kose ta ma dae czas i energi§ do wykonania nast^pnych skokow, a to skoki (831/, 823/). Ilose stopni w obrotach saltowych wykonanych dwoch skokow3060°. Skoki wy-konane w czasie (1,94sek. i 1,96 sek.). Czasy wykonanych skokow sa stabilne, jak i trudnose (1,6 pkt., 1,7 pkt.). Skoki (813>, 803>, 811>, 821/) sa charakterystyczne dla calej

kompozycji. Suma ilosei stopni w obrotach saltowych jest rowna 5,040°. Czasy wykonania skokow 1,86 sek., 1,93 sek., 1,86 sek., 1,86 sek.. Sredni czas wykonania skoku 1,87 sek. Charakterystyczny jest skok (803>). Zawodnik tym skokiem przygotowuje sis do koncowej cz^sci ukla-du.. Trudnose skokow wysoka (1,6 pkt., 1,5 pkt., 1,4 pkt.,

1,5 pkt.). Dziesiaty skok (833/), podwojne salto proste w przod poltorej sruby w pierwszym i drugim salcie. Ilose stopni w obrotach saltowych 1800°. Skok wykonany w czasie 1,74 sek. Trudnose skoku bardzo wysoka, wyrazo-

Yuri Nikitin (UKR)

-o

o

CO

CO

ro

N

o

2,2

2,16

2,12

2,08

2,04

2

1,96

1,92

1,88

1,84

1,8

1,76

1,72

1,68

1,64

1,6

2,04

_?2"04^'Xi:1,97 1,99

1,96

\1,8^ /\1,9 zy: >

1,82

V

1,74

■ Czas

1

2

3

8

9

10

4 5 6 7

Kolejnosci skokow

Rys.7. Krzywa czasow (sek.) i kolejnosci wykonanych indywidualnych skokow na trampolinie finalisty IO 2004 Yuri-

ja Nikitina (UKR), I miejsce.

Tablica 7.

Elementy struktury czasowej i struktury rzeczowej indywidualnych skokow na trampolinie finalisty IO 2004 roku

Jurija Nikitina (UKR)-1 miejsce

s w Czasy poszczegolnych skokow(sek) Symboliczne oznaczenie skokow Tekstowa nazwa skokow Trudnose skokow (pkt) Ilose stopni w obrotach saltowych

1 2,04 12001> 1. Potrojne salto lamane w przod z pol sruby w trzecim salcie 1,8 1260°

2 2,04 12101o 2. Potrojne salto w zgrupowaniu w tyl z pol sruby i w trzecim salcie 1,7 1440°

3 1,97 12001o 3. Potrojne salto w zgrupowaniu w przod pol sruby w trzecim salcie 1,6 1260°

4 1,99 811 > 4. Podwojne salto lamane w tyl w pierw-szym i drugim salcie pol sruby 1,4 1080°

5 1,88 823 / 5. Podwojne salto proste przod w pierw-szym salcie sruba w drugim poltorej sruby 1,7 1620°

6 1,96 813 > 6. Podwojne salto lamane w tyl w pierw-szym salcie pol sruby w drugim salcie poltorej sruby 1,6 1440°

7 1,9 803 > 7. Podwojne salto lamane w przod poltorej sruby w drugim salcie 1,5 1260°

8 1,8 831 / 8. Podwojne salto proste w tyl w pierw-szym salcie poltorej sruby w drugim pol sruby 1,6 1440°

9 1,82 821 / 9. Podwojne salto proste w przod sruba w pierwszym pol sruby w drugim salcie 1,5 1260°

10 1,74 833 / 10. Podwojne salto proste w przod z poltorej sruby w pierwszym i drugim salcie 1,8 1800°

na ocena 1,8 pkt.

Roznica czasu wykonania skoku pierwszego 2,07 sek., a skoku ostatniego 1,74 sek. wyniosla 0,33 sek.

Czas wykonania ukladu 19,16 sek Ilose stopni w obrotach saltowych 13860° Trudnose ukladu 16,2 pkt.

Alexander Moskalenko (RUS) zajal w indywidu-alnych skokach na trampolinie w finale IO 2004- II miej-sce.

Krzywa czasow wykonania ukladu ewiczen w skokach na trampolinie Henryka Stehlika (GER) w finale IO 2004 ma tendencj? do stabilnie spadajacej. Roznica czasu wykonania skoku pierwszego 2,01 sek.,a skokiem ostat-nim 1,68 sek. wyniosla 0,33 sek (rys. 9).

Zawodnik rozpoczyna uklad skokiem ( 12001>) -potrojne salto lamane w przod, z pol sruby w trzecim sal-cie. Poza rozruchowa wykonana z centrum trampoliny w pozycji wyprostowanej, widocznie usztywnionej, ramio-na w gorze. Czas wykonania skoku 2,01 sek. Ilose stopni w obrotach saltowych wyniosla 1260°. Trudnose 1,8 pkt. Kompozycja obejmowala tylko jeden skok potrojne salto. Trzy nast?pne skoki (813o, 823/, 813>) wykonane w czasie 1,96 sek., 1,89 sek., 1,8 sek. Sredni czas 1,88 sek. .Trudnose ewiczen 1,4 pkt.,1,7 pkt.,1,6 pkt (tab. 9).. Ilose stopni w obrotach saltowych bardzo wielka - 5400° ( 1440°,1620°,1440° ). Zawodnik wykonuje ewiczenia na wysokim sportowo-technicznym poziomie. Skok piaty (803>), podwojne salto lamane w przod poltorej sruby w drugim salcie. Czas wykonania skoku 1,84 sek. Poza kon-cowa w centrum trampoliny, sylwetka wyprostowana, ra-miona w gorze. Ilose stopni w obrotach saltowych wyniosla 1260°. Czas wykonania 1,84 sek. Zawodnik ten skok wykonal w dluzszym czasie niz poprzednie, aby na po-zostale skoki starczylo energii sterowania ruchamy. Skoki szosty, siodmy, osmy i dziewiaty (811>, 801>, 831/, 821/), charakteryzuja si? prawie identycznymi czasami wykonania (1,74 sek., 1,75 sek., 1,76 sek., 1,76 sek.) (tab.9). Sredni czas wykonania skoku 1,75 sek. Ilose stopni w obrotach saltowych wyniosla 4,680° (1080°,900°,1440°,1260°). Trudnosei zroznicowane (1,4 pkt., 1,3 pkt., 1,6 pkt., 1,5 pkt.). Srednia trudnose 1,45 pkt. Ostatni skok (833/), podwojne salto proste w tyl z poltorej sruby w pierwszym i drugim salcie. PR wykonana z centrum trampoliny, syl-wetka wyprostowana, ramiona w gorze. Wykonany w czasie 1,68 sek .Ilose stopni w obrotach saltowych 1800°. Ttrudnose wykonania wysoka 1,8 punktu.

Czas wykonania ukladu 18,19 sek.

Trudnosc ukladu 15,6 pkt.

Ilose stopni w obrotach saltowych 13500°

Henrik Stehlik (GER) zajal w indywidualnych skokach na trampolinie w finale IO 2004 - III miejsce Analiza indywidualnych skokow na trampolinie m^z-czyzn medalistow IO 2008 Na podstawie wykresu czasow wykonanych in-dywidualnych skokow na trampolinie mistrza IO 2008 Lu Chunlong (CHN) mozna powiedziee o zblizonej do prostej krzywej ( rys. 10), wyznaczonej przez wykonane ewiczenia. Poza rozruchowa do skoku (12001>), potroj-ne salto lamane w przod w trzecim salcie pol sruby wy-konana z centrum trampoliny. Sylwetka wyprostowana, usztywniona, ramiona w gorze. Pozycja lamana w potroj-nych saltach utrzymana stabilnie, sklon gl?boki. Rozgru-

powanie nast?puje na wznoszacej trajektorii ruchu. Czas wykonania ewiczenia

1,98 sek.. Ilose stopni w obrotach osiagn?la 1260° (tab 10). Ladowanie w centrum trampoliny. Zawodnik rozgrupowuje si? na duzej wysokosci planujac ladowanie. Trudnose skoku 1,8 pkt. Doskonale przygotowana PR do wykonania drugiego skoku (12101o), potrojne salto w zgrupowaniu w tyl w pierwszym i trzecim salcie pol sruby. Sylwetka zgrupowania utrzymana bardzo scisle. Ilose stopni w obrotach saltowych wyniosla 1440°. La-dowanie wykonane lekko poza centrum siatki trampoliny. Czas wykonania 1,96 sek. trudnose skoku 1,7 pkt. Trzeci ze skokow potrojnych (12001o), potrojne salto w zgru-powaniu w przod pol sruby w trzecim salcie. PR wedlug nas wykonana zbyt wczesnie. Czas wykonania 1,94 sek. Sylwetka w saltach doskonale utrzymana w zgrupowaniu, jednakze zawodnika przenosi zbyt daleko po rozgrupowa-niu za czerwony prostokat siatki trampoliny. Ilose stopni w obrotach 1260°. Trudnose 1,6 pkt. PR czwartego skoku zostala przez zawodnika skorygowana. Ramiona wyrzu-cone wysoko nad glow?, sylwetka wyprostowana. (811>)

- podwojne salto lamane w tyl w kazdym salcie pol sruby. Ilose stopni w obrotach saltowych 1080°. Sylwetka w po-zycji lamanej utrzymana bardzo scisle. Obroty wykonane na wznoszacej cz?sci trajektorii ruchu. Czas wykonania 1,95 sek. Poza koncowa umiejscowiona w centrum trampoliny. Trudnose 1,4 pkt. Wydzielilismy na krzywej cza-sow cztery pierwszych skoki. Ilose stopni w obrotach saltowych w czterech pierwszych skokach wyniosla 5,040°. Mala roznica czasu wykonania skokow, ale ich trudnose podczas wykonania kazdego nast?pnego skoku ma spad-kwa tendencj? (1,8 pkt., 1,7 pkt., 1,6 pkt., 1,4 pkt). We-dlug nas bardzo interesujaca stanowia skoki (823/, 831/, 821/), ilose (suma) stopni w obrotach saltowych 4,320°, czasy wykonania poszczegolnych skokow w kolejnosci (1,84 sek., 1,84 sek., 1,84 sek.). Trudnosci skokow wska-zuja na spadkowa tendencj? (1,7 pkt., 1,6 pkt., 1,5 pkt.), srednia -1,6 pkt.. Osmy skok (813>) podwojne salto la-mane w tyl w pierwszym salcie pol sruby w drugim salcie poltorej sruby, wykonany w czasie 1,88 sek. ( rys. 10). Zawodnik bardzo mocno zaznacza pozycj? lamana z gl?-bokim chwytem za podudzia. Po czasie wykonania widae, ze zawodnik przygotowuje si? do wykonania koncowej cz?sci ukladu. Ilose stopni w obrotach saltowych wyniosla 1440°. Trudnosci 1,6 pkt. Dziewiaty skok (803>), podwojne salto lamane w przod poltorej sruby w drugim salcie. Czas wykonania 1,91 sek. Zawodnik wydluza nadal czas wykonanych skokow przez co zwi?ksza wysokose. Ilose stopni w obrotach saltowych wyniosla 1260°. Trudnose 1,5 pkt. Ostatni skok (833/) podwojne salto proste w tyl w kazdym salcie poltorej sruby( tab.10). Ilose stopni w obrotach saltowych 1800°, czas wykonania 1,85 sek. Interesujace jest, ze skok zostal wykonany w dluzszym czasie niz skoki grupy drugiej. Trudnose 1,8 pkt. Roznica czasu wykonania skoku pierwszego 1,98 sek., a skokiem ostatnim 1,85 sek. wyniosla 0,13 sek

Czas wykonania ukladu 18,99 sek.

Trudnose ukladu 16,2 pkt

Ilose stopni w obrotach saltowych 13860°

Lu Chunlong (CHN) zajal w indywidualnych sko-kach na trampolinie w finale IO 2008- I miejsce.

Krzywa czasow wykonania indywidualnych

Alexander Moskalenko (RUS)

Rys. 8. Krzywa czasow (sek.) i kolejnosci wykonanych indywidualnych skokow na trampolinie finalisty IO 2004

Alexander Moskalenko (RUS), II miejsce.

Tablica 8.

Elementy struktury czasowej i struktury rzeczowej indywidualnych skokow na trampolinie finalisty IO 2004 Alexander Moskalenko (RUS)-IImiejsce

s w Czasy poszczegolnych skokow(sek) Symboliczne oznaczenie skokow Tekstowa nazwa skokow Trudnose skokow (pkt) Ilose stopni w obrotach saltowych

1 2,07 12001> 1. Potrojne salto lamane w przod z pol sruby w trzecim salcie 1,8 1260°

2 1,93 12101o 2. Potrojne salto w zgrupowaniu w tyl pol sruby w trzecim salcie 1,7 1440°

3 2,01 12001o 3. Potrojne salto w zgrupowaniu w przod z pol sruby w trzecim salcie 1,6 1260°

4 1,94 831 / 4. Podwojne salto proste w tyl w pierwszym salcie poltorej sruby w drugim salcie pol sruby 1,6 1440°

5 1,96 823 / 5. Podwojne salto proste przod w pierwszym salcie sruba w drugim poltorej sruby 1,7 1620°

6 1,86 813 > 6. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie pol sruby w drugim salcie poltorej sruby 1,6 1440°

7 1,93 803 > 7. Podwojne salto lamane w przod poltorej sruby w drugim salcie 1,5 1260°

8 1,86 811 > 8. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym i drugim salcie pol sruby 1,4 1080°

9 1,86 821 / 9. Podwojne salto proste w przod sruba w pierwszym pol sruby w drugim salcie 1,5 1260°

10 1,74 833 / 10. Podwojne salto proste w przod z poltorej sruby w pierwszym i drugim salcie 1,8 1800°

skokow ukladu ewiczen na trampolinie Jasona Burnett (CAN) w finale IO 2008 wskazuje na stabilna, ale, w okreslonej mierze, post?powo - falista i obnizona ich wy-sokose( rys.11).

Pierwszy skok w ukladzie (12001>), potrojne salto lamane w przod z pol sruba w trzecim salcie zawodnik wykonal bardzo wysoko. Czas wykonania 2,05 sek. PR wykonana z centrum trampoliny w pozycji wyprostowa-nej, widocznie usztywnionej. Ilose stopni w obrotach sal-towych 1260°. Trudnose skoku wysoka -1,8 pkt (tab.11). Drugi i trzeci skok (853/, 823>) wskazuja tendencj? obni-

zania czasu wykonania kolejno: 1,98sek., 1,95 sek., co w stosunku do pierwszego skoku daje krotszy czas wykonania o 0,07 sek., 0,10 sek. Oceny skokow bardzo wysokie 2,0 pkt., 1,7 pkt. Ilose stopni w obrotach saltowych dwoch skokach wyniosla 3780° (2160° i 1620°). Doskonala mul-tiplikacj ? poz zaprezentowal zawodnik w drugim skoku. Czwarty skok (831>), podwojne salto lamane w tyl polto-rej sruby w pierwszym salcie i pol sruby w drugim salcie. PR rozpocz?ta z centrum trampoliny z ramionami w go-rze, sylwetka usztywniona, wyprostowana. Czas wykona-nia 2,0 sek. Skokiem tym zawodnik podniosl wysokose

wykonywanych ewiczen. Jednakze naszym zdaniem zbyt wolno wykonal multiplikacj? poz w srubach co spowodo-walo, ze poz? koncowa zawodnik przyjal za czerwonym prostokatem siatki trampoliny. Ilose stopni w obrotach saltowych 1440° (tab. 11). Ocena trudnosci 1,6 pkt. Pia-ty skok (803>), podwojne salto lamane w przod z polto-rej sruby w drugim salcie wykonany w krotszym czasie, niz poprzedni skok- 1,94 sek. Ilose stopni w obrotach saltowych 1260°. Trudnose 1,5 pkt. Charakterystyczna grup? stanowia skoki (831/, 821>, 813>, 832/), ilose ob-rotow wyniosla 5,760°, czas wykonania skokow bardzo stabilny.W poszczegolnych skokach wynosil (1,83sek.,

1,85 sek, 1,85sek., 1,82 sek.), rys.11. Sredni czas wykona-nia skoku w tej grupie wyniosl 1,83 sek. Oceny trudnosci kolejno: 1,6 pkt., 1,5 pkt., 1,6 pkt., 1,7 pkt. Dziesiaty skok to (833/), podwojne salto proste poltorej sruby w obu sal-tach. Ilose stopni w obrotach saltowych w skoku osiag-n?la 1800°. Trudnose 1,8 pkt. Czas wykonania 1,75 sek. Roznica czasu wykonania skoku pierwszego 2,05 sek., a skokiem ostatnim 1,75 sek. wyniosla 0,30 sek.

Czas wykonania ukladu 19,02 sek.

Trudnose ukladu 16,8 pkt.

Ilose stopni w obrotach saltowych 15300°

Jason Barnett (CAN) zajal w indywidualnych sko-

Henrik Stehlik (GER)

-o

o

CO

CO

ro

N

o

■Czas

Kolejnosci skokow

Rys.9. Krzywa czasow (sek.) i kolejnosci wykonanych indywidualnych skokow na trampolinie finalisty IO 2004 Hen-

rika Stehlik (GER), III miejsce.

Tablica 9.

Elementy struktury czasowej i struktury rzeczowej indywidualnych skokow na trampolinie finalisty IO 2004 roku

Henrik Stehlik (GER)-III miejsce

Lp. skokow Czasy poszczegolnych skokow (sek) Symboliczne oznaczenie skokow Tekstowa nazwa skokow Trudnose skokow (pkt) Ilose stopni w obrotach saltowych

1 2,01 12001> 1. Potrojne salto lamane w przod z pol sruby w trzecim salcie 1,8 1260°

2 1,96 813 o 2. Podwojne salto w zgrupowaniu w tyl pol-torej sruby w pierwszym i drugim salcie 1,4 1440°

3 1,89 823 / 3. Podwojne salto proste przod w pierwszym salcie sruba w drugim poltorej sruby 1,7 1620°

4 1,8 813 > 4. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie pol sruby w drugim salcie pol-torej sruby 1,6 1440°

5 1,84 803 > 5. Podwojne salto lamane w przod poltorej sruby w drugim salcie 1,5 1260°

6 1,74 811 > 6. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym i drugim salcie pol sruby 1,4 1080°

7 1,75 801 > 7. Podwojne salto lamane w przod w drugim salcie pol sruby 1,3 900°

8 1,76 831 / 8. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie poltorej sruby w drugim pol sruby 1,6 1440°

9 1,76 821 / 9. Podwojne salto proste w przod sruba w pierwszym pol sruby w drugim salcie 1,5 1260°

10 1,68 833 / 10. Podwojne salto proste w tyl z poltorej sruby w pierwszym i drugim salcie 1,8 1800°

Lu Chunlong (CHN)

Kolejnosci skokow

Rys.10. Krzywa czasow (sek.) i kolejnosci wykonanych indywidualnych skokow na trampolinie finalisty IO 2008 Lu

Chunlong (CHN), I miejsce.

Tablica 10.

Elementy struktury czasowej i struktury rzeczowej indywidualnych skokow na trampolinie finalisty IO 2008 Lu

Chunlong (CHN)-1 miejsce

s w Czasy poszczegolnych skokow (sek.) Symboliczne oznaczenie skokow Tekstowa nazwa skokow Trudnose skokow (pkt.) Ilose stopni w obrotach saltowych

1 1,98 12001> 1. Potrojne salto lamane w przod z pol sru-by w trzecim salcie 1,8 1260°

2 1,96 12101o 2. Potrojne salto w tyl w zgrupowaniu z pol sruby w pierwszym i pol sruby w trzecim salcie. 1,7 1440°

3 1,94 12001o 3. Potrojne salto w zgrupowaniu w przod z pol sruba w trzecim salcie 1,6 1260°

4 1,95 811 > 4.Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym i drugim salcie pol sruby 1,4 1080°

5 1,84 823 / 5. Podwojne salto proste przod w pierwszym salcie sruba w drugim poltorej sruby 1,7 1620°

6 1,84 831 / 6. Podwojne salto proste w tyl w pierwszym salcie poltorej sruby i drugim pol sruby 1,6 1440°

7 1,84 821 / 7. Podwojne salto proste w przod sruba w pierwszym pol sruby w drugim salcie 1,5 1260°

8 1,88 813 > 8. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie pol sruby w drugi salcie polto-rej sruby 1,6 1440°

9 1,91 803 > 9. Podwojne salto lamane w przod poltorej sruby w drugim salcie 1,5 1260°

10 1,85 833 / 10. Podwojne salto proste w tyl z poltorej sruby w pierwszym i drugim salcie 1,8 1800°

kach na trampolinie w finale IO 2008- II miejsce.

Krzywa czasow wykonania indywidualnych sko-kow ukladow ewiczen na trampolinie Dong Donga (CHN) w finalie IO 2008 jest falista (rys. 12)..

Pierwszy skok (12001>), potrojne salto lamane w przod z pol sruba w trzecim salcie wykonane z centrum trampoliny z ramionami w gorze, sylwetka wyprostowa-na. Skok wykonany wysoko 2,0 sek.. Zawodnik wykonal doskonale zgrupowanie w pozycji lamanej. Ilose stopni w obrotach saltowych jest rowna 1260°. Poza koncowa w centrum trampoliny. trudnosc 1,8 pkt. W drugim i trze-

cim skoku (12101o, 12001o), czas wykonania jest zbli-zony i wynosi kolejno: 1,91 sek., 1,92 sek. Ilose stopni w obrotach saltowych w drugim i trzecim skoku wynio-sla 2700° (tab. 12). Trudnose skokow 1,7 pkt., 1,6 pkt. Nast?pna grupa skokow to (831>, 805>, 811>), ilose wykonanych obrotow wyniosla 4140°, czas wykonania sko-kow to odpowiednio 1,81sek., 1,85sek., 1,88 sek. Sredni czas 1,84 sek. Interesujace jest, ze zawodnik ze skoku na skok wydluza czas wykonania ewiczen, a co za tym idzie i wysokosci skoku. Trudnose wykonania skokow 1,6 pkt.,

1,7 pkt., 1,4 pkt. (tab. 12). Srednia ocena wyniosla 1,5

Jason Barnett (CAN)

Kolejnosci skokow

Rys.11. Krzywa czasow (sek.) i kolejnosci wykonanych indywidualnych skokow na trampolinie finalisty IO 2008

Jason Barnett (CAN), II miejsce.

Tablica 11.

Elementy struktury czasowej i struktury rzeczowej indywidualnych skokow na trampolinie finalisty IO 2008 Jason

Barnett (CAN)-II miejsce

s w Czasy poszczegolnych skokow (sek.) Symboliczne oznaczenie skokow Tekstowa nazwa skokow Trudnose skokow (pkt.) Ilose stopni w obrotach saltowych

1 2,05 12001> 1. Potrojne salto lamane w przod z pol sru-by w trzecim salcie 1,8 1260°

2 1,98 853 / 2. Podwojne salto proste w tyl dwie i pol sruby w pierwszym salcie i poltorej sruby w drugim 2,0 2160°

3 1,95 823 > 3. Podwojne salto lamane w przod w pierwszym sruba w drugim poltorej sruby 1,7 1620°

4 2 831 > 4. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie poltorej sruby w drugim pol sruby 1,6 1440°

5 1,94 803 > 5. Podwojne salto lamane w przod z polto-rej sruby w drugim salcie 1,5 1260°

6 1,83 831 / 6. Podwojne salto proste w tyl w pierwszym salcie poltorej sruby w drugim pol 1,6 1440°

7 1,85 821 > 7. Podwojne salto lamane w przod w pierwszym salcie, sruba w drugim pol sruby 1,5 1260°

8 1,85 813 > 8. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie pol sruby w drugim salcie pol-torej sruby 1,6 1440°

9 1,82 832 / 9. Podwojne salto w przod w pierwszym salcie poltorej sruby w drugim sruba 1,7 1620°

10 1,75 833 / 10. Podwojne salto proste w tyl z poltorej sruby w pierwszym i drugim salcie 1,8 1800°

pkt. Skoki siodmy, osmy i dziewiaty (821>, 813>, 803>). Ilose stopni w obrotach saltowych wynosi 3,960° ( 1260°, 1440°, 1260°). Czasy wykonania skokow kolejno 1,82 sek., 1,81 sek., 1,83 sek. Sredni czas 1,82 sek. Trudnose skokow 1,5 pkt., 1,6pkt., 1,5 pkt. Dziesiaty skok (833/). Ilose stopni w obrotach saltowych skoku 1800°, czas wykonania ewiczenia 1,68 sek. Trudnose 1,8 pkt. Roznica czasu wykonania skoku pierwszego 2,0 sek., a skokiem ostatnim 1,68 sek. wyniosla 0,32 sek.

Czas wykonania ukladu 18,51 sek.

Trudnose ukladu 16,2 pkt.

Ilose stopni w obrotach saltowych ukladu 13860° Dong Dong (CHN) zajal w indywidualnych sko-kach na trampolinie w finale IO 2008- III miejsce. Wnioski

1. Analiza indywidualnych skokow na trampolinie me-dalistow IO 2004 i IO 2008 wykazala wysoki poziom przygotowania technicznego sportowcow, indywidu-alny styl wykonania ewiczen, pi^kno. Podstawa do uzyskania wysokiej oceny mistrzostwa sportowego

jest wskaznik takich parametrow jak: czas wykona-nia skoku i jego trudnose, ilose stopni w obrotach saltowych skoku oraz ich sumy w ukladach.

2. Od pierwszego do dziesiatego indywidualnego skoku na trampolinie medalistow IO 2004, IO 2008 bardzo widoczne jest faliste obnizenie czasow ich wykona-nia. Osiagni?cie czasow wykonania skokow odbywa si? poprzez podniesienie ich wysokosci (technika roz-poczynania i konczenia skokow w centrum trampoli-ny) i poprzez dlugose wykonanego skoku (od skraju

do skraju czerwonego prostokata). Powiazane jest to z bardzo zlozona koordynacja wykonania salt, w tym kombinowanych, ktore wymagaja optymizacji stero-wania ruchami na podstawie funkcjonowania syste-mow sensorowych oraz specjalnej wytrzymalosci i wysokich psychomotorycznych jakosci sportowcow.

3. Trudnose wykonania indywidualnych ukladow w skokach na trampolinie medalistow IO 2004 i IO 2008 jest parametrem, ktory zgodnie z przepisami FIG- u, podlega ocenie s?dziow sportowych. Trud-

Dong Dong (CHN)

‘O

O

w

05

TO

N

o

.Czas

Rys.12. Krzywa czasow (sek.) i kolejnosci wykonanych indywidualnych skokow na trampolinie finalisty IO 2008

Dong Dong (CHN), III miejsce.

Tablica 12.

Elementy struktury czasowej i struktury rzeczowej indywidualnych skokow na trampolinie finalisty IO 2008 Dong

Dong(CHN)-III miejsce

s w Czasy poszczegolnych skokow (sek.) Symboliczne oznaczenie skokow Tekstowa nazwa skokow Trudnose skokow (pkt) Ilose stopni w obrotach saltowych

1 2 12001> 1. Potrojne salto lamane w przod z pol sruba w trzecim salcie 1,8 1260°

2 1,91 12101o 2. Potrojne salto w tyl w zgrupowaniu z pol sruby w pierwszym i pol sruby w trzecim salcie. 1,7 1440°

3 1,92 12001o 3. Potrojne salto w zgrupowaniu w przod z pol sruba w trzecim salcie 1,6 1260°

4 1,81 831 > 4. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie poltorej sruby w drugim pol sruby 1,6 1440°

5 1,85 805 > 5. Podwojne salto w przod lamane z dwoma i pol srubami w drugim salcie 1,7 1620°

6 1,88 811 > 6. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym i drugim salcie pol sruby 1,4 1080°

7 1,82 821 > 7. Podwojne salto lamane w przod w pierwszym salcie, sruba w drugim pol sruby 1,5 1260°

8 1,81 813 > 8. Podwojne salto lamane w tyl w pierwszym salcie pol sruby w drugi salcie poltorej sruby 1,6 1440°

9 1,83 803 > 9. Podwojne salto lamane w przod poltorej sruby w drugim salcie 1,5 1260°

10 1,68 833 / 10. Podwojne salto proste w tyl z poltorej sruby w pierwszym i drugim salcie 1,8 1800°

nose w duzej mierze zalezy od jakosci wykonania w?zlowych element6w techniki ewiczen. Pionowa, spr?zysto- usztywniona poza rozruchowa z ramio-nami w g6rze jest podstawa skutecznego odbicia od siatki trampoliny i wykonania zlozonej multiplikacji p6z ciala w locie oraz skutkiem ladowania, ze stero-wanym przejsciem do nast?pnej pozy rozruchowej, nast?pnego skoku.

4. Ilose stopni w obrotach saltowych w skokach na trampolinie swiadczy o tym jak wplywa kumulacja obciazen w obrotach saltowych na stabilnose funk-cjonowania ukladu przedsionkowego, kt6ry uczest-niczy w sterowaniu ruchami. Pomiar, analiza i oce-na ilosci stopni w obrotach saltowych w skokach na trampolinie moze bye testem do oceny funkcjonalne-go stanu organizmu sportowca.

5. Kobiety, medalistki IO 2004 w indywidualnych skokach na trampolinie uzyskaly nast?pujace wyniki analizowanych parametr6w:

I miejsce Anna Dogonadze (GER): czas wykonania ukladu 17,06 sek., trudnose ukladu 14,2 pkt., ilose stopni w obrotach saltowych 11700O;

II miejsce Karen Cockburn (CAN): czas wykonania ukladu 17,6 sek., trudnose ukladu 14,6 pkt., ilose stopni w obrotach saltowych 11880O;

III miejsce Huan Shanshan (CHN): czas wykonania ukladu17,47 sek., trudnose ukladu 14,0 pkt., ilose stopni w obrotach saltowych 11520O.

6. Kobiety medalistki IO 2008 w indywidualnych skokach na trampolinie maja nast?pujace wyniki anali-zowanych parametr6w:

I miejsce He Wenna (CHN): czas wykonania ukladu 17,66 sek., trudnose ukladu 14,5 pkt., ilose stopni w obrotach saltowych 12060O;

II miejsce Karen Cockburn (CAN): czas wykonania ukladu 16,82 sek., trudnose ukladu 14,4 pkt., ilose stopni w obrotach saltowych 12060O;

III miejsce Jekaterina Khilko (UZB): czas wykonania ukladu 17,09 sek., trudnose ukladu 14,4 pkt., ilose stopni w obrotach saltowych 11700O.

7. Wskazniki analizowanych parametr6w w indywidu-alnych skokach na trampolinie kobiet medalistek IO 2004 w por6wnaniu z wynikami medalistek IO 2008 maja dluzszy czas wykonania skok6w o 0,18 sek., mniejsza trudnose uklad6w o 0,17 pkt. i mniejsza ilose stopni w obrotach saltowych o 240o.

8. M?zczyzni, medalisci IO 2004 w indywidualnych skokach na trampolinie uzyskali nast?pujace wyniki analizowanych parametr6w:

I miejsce Juri Nikitin (UKR): czas wykonania ukladu 19,14 sek., trudnose ukladu 16,2 pkt., ilose stopni w obrotach saltowych 13860O;

II miejsce Alexander Moskalenko (RUS): czas wykonania ukladu 19,16 sek., trudnose ukladu16,2 pkt., ilose stopni w obrotach saltowych 13860O;

III miejsce Henrik Stehlik(GER): czas wykonania ukladu 18,19 sek., trudnose ukladu 15,6 pkt., ilose stopni w obrotach saltowych 13500o

6. M?zczyzni, medalisci IO 2008 w indywidualnych skokach na trampolinie uzyskali nast?pujace wyniki analizowanych parametr6w:

I miejsce Lu Chunlong (CHN): czas wykonania ukla-

du 18,99 sek., trudnose ukladu16,2 pkt., ilose stopni w obrotach saltowych 13860O;

II miejsce Jason Barnett (CAN): czas wykonania ukladu 19,02 sek; trudnose ukladu 16,8 pkt., ilose stopni w obrotach saltowych 15300O;

III miejsce Dong Dong (CHN): czas wykonania ukladu 18,51 sek., trudnose ukladu 16,2 pkt., ilose stopni w obrotach saltowych 13860O.

7. Wskazniki analizowanych parametr6w w indywidu-

alnych skokach na trampolinie m?zczyzn, medali-st6w IO 2004 w por6wnaniu z wynikami medalist6w

IO 2008 posiadaja kr6tszy czas wykonania uklad6w

o 0,01 sek., mniejsza trudnose o 0,4 pkt. i mniejsza ilose stopni w obrotach saltowych na 600O.

Literatura

1. Болобан В.Н., Бирюк Е. В. Педагогические аспекты развития структуры движений спортсмена. Комплексная оценка эффективности спортивной тренировки. Киев: Комитет по физической культуре и спорту при Совете Министров Украинской ССР, 1978. - С. 55.

2. Болобан В.Н., Бирюк Е.В. Статодинамическая устойчивость тела спортсмена как показатель эффективного обучения физическим упражнениям регрессирующей сложности. Оптимизация управления процессом совершенствования технического мастерства спортсменов высшей квалификации. Киев: КГИФК,1979. - С. 79-85.

3. Болобан В.Н. Спортивная акробатика. Киев: Выща школа, 1988. - С. 48-б4.

4. Болобан В. Н. Сенсомоторная координация как основа технической подготовки //Наука в олимпийском спорте, 2006.- N 2.- С. 96-102.

5. Данилов К. Ю. Прыжки на батуте. М.: Физкультура и спорт, 1978. - С. 101.

6. Данилов К. Ю. Тренировка батутиста. М.: Физкультура и спорт, 1983. - С. 208.

7. Садовски Е., Болобан В., Нижниковски Т., Масталеж А., Виш-ниовски В. Кинематическая структура узловых элементов спортивной техники акробатических упражнений. //Наука в олимпийском спорте,2007.-№1.-С.39-47.

8. Appelt K. Cviceni na trampoline. Aeceda cvicitele. Praha 1971.-S.84.

9. Bajer W., Czaplicki A. Modeling and inverse simulation of somersaults on the trampoline. Journal of Biomechanics, 2001-Vol.34.- S. 1б19-1б29

10. Boloban W., Wisniowski W., Mistulowa T., Niznikowski T. Metody aktywnego nauczania ewiczen akrobatycznych, zlozonych koordynacyjnie. Kierunki doskonalenia treningu i walki sportowej. Warszawa.: AWF- 2003.- S. 97 - 100.

11. Czaplicki A., Wisniowski W.: Analiza salta w tyl na trampolinie studentek IWFiS w Bialej Podlaskiej w aspekcie mechanicznym i metodycznym. Gimnastyka- taniec w teorii oraz praktyce wychowania fizycznego i sportu, Szot Z., Fostjak. D., Lipowski M., (red.) Gdansk: Wydawnictwo DJ, 1998.- S. 139- 142.

12. Czaplicki A., Wisniowski W.: Stan obciazen wybranych staw6w w fazie odbicia na trampolinie. Sport gimnastyczny i taniec w badaniach naukowych, Szot Z. (red.), Gdansk: Wydawnictwo DJ, 2001. - S. 73- 77.

13. Lojek M., Czaplicki A., Wisniowski W.: Analiza salta w tyl na batucie na podstawie wybranych parametr6w biomechanicznych. Trening sportowy na przelomie wiek6w, wsp6lczesny sport olimpijski i sport dla wszystkich, Sozanski H., Perkowski K., Sledziewski D. (red.), Warszawa: AWF, 2002, - S. 334- 341.

14. Mieczkowski T. Skoki na trampolinie. Skrypt dla student6w uczelni

wychowania fizycznego. Szczecin: Wydawnictwo Naukowe

Uniwersytetu Szczecinskiego, 1987.- . 80 S.

15. Sadowski J., Boloban W., Mastalerz A., Wisniowski W., Niznikowski T.Analiza por6wnawcza biomechanicznych wskaznik6w w^zlowych element6w techniki sportowej podw6jnego salta prostego w tyl zakonczonego ladowaniem z podw6jnym saltem prostym w tyl polaczonym z saltem tempowym. Kierunki doskonalenia treningu i walki sportowej - diagnostyka. Warszawa: AWF, 2005.- Tom 2.-S.187-191.

16. Zielinski K. Skoki na trampolinie. Materialy szkoleniowe PZAS. Warszawa 1985.- 70 S.

Artykul postupil do redakcji 0б.07.2009 r.

wisnia1958@poczta.onet.pl

DIAGNOZA PSYCHOMOTORYCZNA DZIECI CZTEROLETNICH JAKO REALIZACJA PROGRAMU

WCZESNEJINTERWENCJI W PRZEDSZKOLACH

Agata Nowak, Irena Bartusiak, Anna Romanowska-Tolloczko Akademia Wychowania Fizycznego ,Wroclaw, Polska University School of Physical Education, Wroclaw, Poland

Streszczenie. Rozw6j malego dziecka jest zagadnieniem absorbujacym dzisiaj wiele kr?g6w naukowych i osrodk6w badan. Niestety, wraz z post?-pem cywilizacyjnym - dynamicznym rozwojem medycyny, nowa, precyzyjna technologia diagnostyczna - liczba przypadk6w dzieci zagrozonych niepelnosprawnoscia lub zaburzonych nie zmniejsza si?. W ostatnich latach jest obserwowany wr?cz wzrost liczby dzieci z nieprawidlowym rozwo-jem. Analiza wi?kszosci objaw6w towarzyszacych zaburzeniom psychomotorycznym dzieci wykazala, iz istnieje mozliwose rozpoznawania ich juz w wieku przedszkolnym. Z uwagi na wzrost liczby diagnozowanych przypadk6w dzieci z zaburzeniami psychomotorycznymi zostal wprowadzony program wczesnej interwencji. Realizacja tego programu ma na celu zwi?kszenie wykrywalnosci dzieci z zaburzonym rozwojem, a tym samym ob-j?cie ich jak najwczesniej oddzialywaniami terapeutycznymi. Wczesne wykrywanie zakl6cen w rozwoju okresla koniecznose podj?cia ukierunkowa-nych oddzialywan stymulujaco - kompensacyjnych. Przedstawione w artykule badania prowadzone byly w celu okreslenia mozliwosci wykrywania objaw6w zakl6cen w rozwoju psychomotorycznym dzieci w wieku przedszkolnym, jako realizacji programu wczesnej interwencji.

Slowa kluczowe: wczesna interwencja, rozw6j psychomotoryczny, zaburzenia rozwoju, diagnoza

Annotation. Nowak Agata, Bartusiak Irena, Romanowska-Tolloczko Anna. Psychomotor diagnosis of four-year-old children as e realization of an early intervention program in the nursery schools. The young child’s development is an issue that is being considered by many researchers and investigation centres. Unfortunately, although the civilization develops, namely the fields of medicine or new highly precise diagnostic technology, the number of children being at risk of disabilities or disorders does not decrease. What is more, recently that number has even been growing. The analysis of most symptoms accompanying children with psychomotor disorders revealed that there is a probability to recognize them even in preschool age. As a result of the significant growth of the amount of such children diagnosed there has been an early intervention program introduced. The realization of this program is supposed to increase the uncovery of the children with disordered development and at the same time providing them with therapeutic support as soon as possible. The early discovery of the developmental disturbances determines the necessity of launching the stimulating and compensation activities. The survey presented in the article was done in order to define the possibilities of finding the symptoms of the psychomotor developmental disturbances of the preschool children as the realization of early intervention program.

Keywords: early interwention, psychomotor development, children disorders, diagnoses

Анотація. Новак Агата, Бартущак Ірина, Романовська-Толлочко Ганна. Психомоторний діагноз чотирирічних дітей як реалізація програми ранньої інтервенційної програми в дошкільних закладах. Розвиток малої дитини - результат, що розглядають багато дослідників і центри дослідження. На жаль, разом із цивілізаційним прогресом - динамічним розвитком медицини, новою, прецизійною діагностичною технологією, число дітей, що перебувають у ризику фізичних недоліків або порушень, не зменшується. Більше того, сьогодні їхнє число навіть зростає. Аналіз більшості симптомів, що супроводжують дітей із психомоторними розладам, показав, що є ймовірність виявлення їх навіть у дошкільному віці. З огляду на зростання числа діагностованих випадків дітей із психомоторними розладами була уведена програма ранньої інтервенції. Передбачається, що реалізація цієї програми збільшує можливості виявлення дітей з безладним розвитком і в той же час забезпечуючи їх як можна більше ранньою терапевтичною підтримкою Рання діагностика порушень у розвитку визначає необхідність прийняття дій стимулювання й компенсації. Огляд, представлений у статті, був зроблений з метою визначення можливості прояву ознак порушень у психомоторному розвитку дітей як реалізації ранньої інтервенційної програми.

Ключові слова: рання інтервенційна програма, психомоторний розвиток, порушення в дітей, діагноз.

Аннотация. Новак Агата, Бартущак Ирина, Романовска-Толлочко Анна. Психомоторный диагноз четырехлетних детей как реализация программы ранней интервенционной программы в дошкольных заведениях. Развитие малого ребенка - результат, который рассматривают много исследователей и центры исследования. К сожалению, вместе с цивилизационным прогрессом - динамическим развитием медицины, новой, прецизионной диагностической технологией, число детей, находящихся в риске физических недостатков или нарушений, не уменьшается. Более того, сегодня их число даже возрастает. Анализ большинства симптомов, сопровождающих детей с психомоторными расстройствам, показал, что есть вероятность, чтобы выявить их даже в дошкольном возрасте. Учитывая рост числа диагностированных случаев детей с психомоторными расстройствами была введена программа ранней интервенции. Предполагается, что реализация этой программы увеличивает возможности выявления детей с беспорядочным развитием и в то же время обеспечивая их как можно более ранней терапевтической поддержкой Ранняя диагностика нарушений в развитии определяет необходимость принятия действий стимулирования и компенсации. Обзор, представленный в статье, был сделан с целью определения возможности проявления признаков нарушений в психомоторном развитии детей как реализации ранней интервенционной программы.

Ключевые слова: ранняя интервенционная программа, психомоторное развитие, нарушения у детей, диагноз.

Wprowadzenie

Rozw6j malego dziecka jest zagadnieniem absor-buj acym dzisiaj wiele kr?g6w naukowych i osrodk6w badan. Niestety, wraz z post?pem cywilizacyjnym i dy-namicznym rozwojem medycyny, kt6ra dysponuje pre-cyzyjna technologia diagnostyczna - liczba przypadk6w dzieci zagrozonych niepelnosprawnoscia lub zaburzonych nie zmniejsza si?. W ostatnich latach jest obserwowany wr?cz wzrost liczby dzieci z nieprawidlowym rozwojem [14,2]. W zwiazku z tym duza cz?se wsp6lczesnych analiz ontogenezy poswi?cona jest r6wniez poszukiwaniu przy-czyn zakl6cen w rozwoju, opisywaniu ich rodzaj6w oraz wyznaczaniu jak najskuteczniejszych mozliwosci oddzialywan terapeutycznych dla dzieci dotkni?tych zaburze-niami badz niepelnosprawnoscia [1,3,5,9,11,12]. Obok powaznych zaburzen rozwoju, takich jak uposledzenie umyslowe czy autyzm, u dzieci w wieku przedszkolnym diagnozuje si? r6wniez zaburzenia psychomotoryczne. Te ostatnie stanowia okolo б0 procent wszystkich zaburzen

© Agata Nowak, Irena Bartusiak,

Anna Romanowska-Tottoczko, 2009

diagnozowanych w poradniach psychologiczno-pedago-gicznych u dzieci w wieku przedszkolnym i wczesno-szkolnym.

Analiza wi?kszosci objaw6w towarzyszacych zaburzeniom psychomotorycznym dzieci wykazala, iz istnieje mozliwose rozpoznawania ich juz w wieku przedszkolnym [3,4,6,7,13,15]. Z uwagi na wzrost licz-by diagnozowanych przypadk6w dzieci z zaburzenia-mi psychomotorycznymi zostal wprowadzony program wczesnej interwencji. Realizacja tego programu ma na celu zwi?kszenie wykrywalnosci dzieci z zaburzonym rozwojem, a tym samym obj?cie ich jak najwczesniej oddzialywaniami terapeutycznymi [1,5,13,14].

Wczesne wykrywanie zakl6cen w rozwoju okre-sla koniecznose podj?cia ukierunkowanych oddzialywan stymulujaco - kompensacyjnych [1,2,10]. Jak wskazuja liczne badania, diagnozie o charakterze przesiewowym powinny bye poddawane juz najmlodsze dzieci. Celem takiej przesiewowej diagnozy jest dokonanie wst?pnej oceny rozwoju dziecka, a w przypadku stwierdzenia nie-

prawidlowosci rozwojowych skierowanie dziecka na dal-sza, bardziej specjalistyczna diagnoz? [3,10,11].

Z uwagi na wczesny wiek dziecka i charakter roz-woju najlepsza bylaby diagnoza psychomotoryczna. W dzialaniach i umiej?tnosciach ruchowych dziecka mozna zaobserwowac bowiem wiele istotnych informacji o jego calosciowym rozwoju. Analiza obszaru ruchowego jest rowniez najprostsza forma obserwacji dziecka. W kazdej chwili dziecko spontanicznie wykonuje wiele czynnosci i wykazuje si? umiej?tnosciami ruchowymi. Jego specy-ficzne badz niewlasciwe funkcjonowanie w tym obszarze z duzym prawdopodobienstwem jest symptomem opoz-nienia badz dysharmonii rozwojowej [2,5, 6,12,15,16].

Cel pracy

Badania prowadzone byly w celu uzasadnienia stosowania diagnozy psychomotorycznej malych dzieci jako realizacji programu wczesnej interwencji w przed-szkolach.

Metoda i narz^dzia badawcze

Badaniami zostalo obj?tych SO dzieci z 4 wroc-lawskich przedszkoli (39 dziewczynek i 41 chlopcow). Wszystkie dzieci w chwili badania mialy ukonczone czte-ry lata. Rodzice badanych dzieci wyrazili zgod? na diag-noz? ich rozwoju.

Badania zmodyfikowanym testem MOT 4-6 pro-wadzono w oparciu o metod? sondazu diagnostycznego. Wszystkie procedury badania zostaly zachowane zgodnie z instrukcja narz?dzia - zmodyfikowany test MOT 4-6, przybory i sprz?t wykorzystany w badaniach byl zgodny z parametrami sprz?tu opisanymi w instrukcji narz?dzia. Diagnoza rozwoju psychomotorycznego przy pomocy testu zmodyfikowanego ma charakter zabawy, wszystkie dzieci uczestniczyly w badaniu ch?tnie, tylko w trzech przypadkach niezb?dna byla pomoc wychowawcy w oswojeniu dzieci. Dodatkowo, kazde spotkanie z dziecmi rozpoczynalo si? wspolna rozmowa i zabawami ruchowymi o charakterze oswajajacym.

Zmodyfikowany test MOT 4-6 jest narz?dziem zbudowanym z 13 prob ruchowych, ktore pozwalaja na

obserwacj? rozwoju psychomotorycznego dziecka. Proby umozliwiaja analiz? zarowno w obr?bie malej jak i duzej motoryki oraz w zakresie zdolnosci koordynacyjnych i kondycyjnych dziecka. Prowadzenie badania z wykorzy-staniem testu pozwala rowniez na obserwacj? dziecka w zakresie jego mozliwosci rozumienia polecen, zdolnosci planowania motorycznego oraz orientacji czasowo-prze-strzennej.

Analiza i interpretacja wynikow badan

Uzyskane wyniki pozwolily zakwalifikowac ba-dane dzieci do 5 grup, w zaleznosci od ilosci punktow uzyskanych w badaniu. Grup? najbardziej liczna (ponad 2/3 badanych) stanowily dzieci, ktorych rozwoj zostal oceniony jako „w normie”. Blisko 1/4 wykazuje rozwoj powyzej normy, a wsrod nich u 3% dzieci stwierdzono przyspieszony rozwoj psychomotoryczny, 15% badanych dzieci uzyskalo wyniki ponizej normy z czego 5% stano-wia dzieci o zaburzonym rozwoju psychomotorycznym (ryc.1).

Badane dziewczynki uzyskiwaly srednio wi?ksza ilosc punktow od chlopcow. Rozwoj psychomotoryczny dziewczynek cz?sciej zostal oceniony jako „bardzo do-bry” i „przyspieszony”. Cztery dziewczynki z tej grupy ucz?szczaly na dodatkowe zaj ?cia ruchowe. Trzy dziew-czynki chodza na basen na zaj?cia oswajajace z podsta-wami nauki plywania, jedna dziewczynka ucz?szcza na zaj?cia rytmiczne. Chlopcy natomiast cz?sciej osiagali wyniki ponizej normy - 10% badanych chlopcow wyka-zalo si? zakloconym i nieharmonijnym rozwojem psychomotorycznym (ryc.2).

Taki rozklad wynikow swiadczy o tym, ze rozwoj psychomotoryczny badanych dzieci jest bardzo zroznico-wany. W badanej grupie byly dzieci zarowno o przyspie-szonym rozwoju, jak tez o rozwoju ocenionym jako zabu-rzony i ponizej normy. Dzieci, u ktorych zdiagnozowano zaklocenia w rozwoju psychomotorycznym, poddano w dalszej kolejnosci analizie indywidualnych przypadkow. Prowadzone obserwacje wykazaly, ze dzieci z najnizszy-mi wynikami w badaniu wykazuj a liczne trudnosci w co-

30

rozwoj rozwoj rozwoj w rozwoj bardzo rozwoj

zaburzony opozniony normie dobry przyspieszony

Ryc.2. Rozktad wynikow chtopcow i dziewczynek

dziennym funkcjonowaniu w przedszkolu. Badane dzieci przejawialy zachowania swiadczace o zaburzeniach psy-chomotorycznych w wykonywaniu zadan ruchowych, wymagajacych koordynacji ruchowej, planowania mo-torycznego czy dobrej orientacji czasowo-przestrzennej oraz rozumieniu okreslen miejsca - „nad”, „przed”, „pod”, „za” itd.

Wi?kszosc z obserwowanych dzieci nie wykazy-wala natomiast trudnosci w nawiazywaniu kontaktow i komunikowaniu si? z innymi przedszkolakami. Uzyskane informacje od wychowawcow dzieci okreslaja ich sytua-cj? rodzinna jako dobra i stabilna. Takie dane pozwalaja wyeliminowac emocjonalne podloze zaburzen funkcjono-wania tych dzieci.

Dyskusja

Uzyskane wyniki wskazuja na znaczne zrozni-cowanie rozwoju psychomotorycznego dzieci. Najlicz-niejsza grup? stanowia dzieci o prawidlowym rozwoju psychomotorycznym. Niestety, az 15% dzieci wykazuje nieharmonijnosc i zaburzenia rozwojowe. Prowadzone badania pozwolily na zdiagnozowanie tych dzieci oraz obj ?cie ich oddzialywaniami stymuluj aco-wspierajacymi realizowanymi w ramach programu wczesnej interwen-cji. Podj?cie takich oddzialywan na tym etapie rozwoju dzieci znacznie zwi?ksza ich skutecznosc, a tym samym prawdopodobienstwo wyrownania rozwoju psychomotorycznego dzieci z najnizszymi wynikami [6,14,16]. . Zdiagnozowanie zaburzen psychomotorycznych u dzieci na tym etapie rozwoju i poddanie ich oddzialywaniom terapeutycznym jest determinujace dla powodzenia i skutecznosci calego procesu terapeutycznego [3,5,7,15]. Takie dzialania minimalizuja rowniez nawarstwianie si? problemow rozwojowych u dzieci, eliminuja mozliwosc wystapienia zaburzen sekundarnych zwiazanych z umie-j?tnoscia radzenia sobie w trudnych, nowych sytuacjach i niskim poczuciem wiary we wlasne mozliwosci czy tez brakiem pewnosci siebie.

W badanej grupie zdecydowanie wi?cej jest chlop-cow z zaburzeniami w rozwoju psychomotorycznym. Taki rozklad wynikow jest zgodny z licznymi danymi epide-miologicznymi i etiologicznymi, ktore rowniez wskazuja, ze wi?ksza grup? wsrod dzieci z zakloceniami rozwoju psychomotorycznego, stanowia chlopcy jako mniej od-porni na niekorzystne czynniki rozwoju [1,11,13].

Natomiast wi?ksza liczba dziewczynek w grupie dzieci z rozwojem psychomotorycznym powyzej normy, moze wynikac stad, ze ucz?szczaly one na dodatkowe zaj?cia ruchowe. Jak podaja badacze wi?kszy i cz?stszy kontakt z aktywnoscia ruchowa korzystnie wplywa na rozwoj psychomotoryczny dzieci [12,14]. Dzieci takie na ogol maja lepsza koordynacj? ruchowa i nie maja row-niez problemow z planowaniem motorycznym. W grupie chlopcow zaden z badanych przedszkolakow nie ucz?sz-czal na dodatkowe zaj?cia ruchowe.

Nauczyciele na co dzien pracuj acy z dziecmi nie prowadzili samodzielnie diagnozy rozwoju psychomotorycznego przedszkolakow. Informacje o ich rozwoju opie-rali na wlasnej wiedzy i spontanicznej obserwacji oraz intuicji. Takie informacje nie sa wystarczajace, aby dzieci, ktore wedlug nauczycieli cechuje nietypowy rozwoj, zostaly skierowane na specjalistyczna diagnoz?. Przepro-wadzenie badania zmodyfikowanym testem psychomotorycznym umozliwilo dokonanie obiektywnej, wst?pnej diagnozy rozwoju psychomotorycznego. W konsekwen-cji, prowadzone badania pozwolily na obj?cie dzieci o specjalnych potrzebach programami wspierajacymi, co w przyszlosci zaowocowac moze pelnym i dobrym ich roz-wojem, uniemozliwiajac nawarstwianie si? zaklocen w rozwoju oraz pojawianie si? zaburzen sekundarnych.

Wnioski

Prowadzone analizy wskazuja, ze wiekiem od ktorego dzieci moga w pelni uczestniczyc w diagnozie psychomotorycznej jest wiek przedszkolny [16]. Dzieci w tym okresie sa zdolne do wykonywania polecen,

dodatkowo zasob ich umiej?tnosci i doswiadczen jest na tyle duzy, ze pozwala na wykorzystywanie ich w celu do-konania diagnozy rozwoju psychomotorycznego [10,16]. Przesiewowa diagnoza psychomotoryczna dzieci w wieku przedszkolnym moglaby byc wi?c pierwszym ogniwem programu wczesnej interwencji.

Diagnoza psychomotoryczna dzieci w wieku czte-rech lat jest dzialaniem realizuj acym program wczesnej interwencji. Jej przesiewowy charakter umozliwia doko-nanie wst?pnego rozpoznania poziomu rozwoju psycho-motorycznego dzieci i w przypadkach nieharmonijnosci lub zaburzen umozliwia podj?cie ukierunkowanych i ce-lowych dzialan w celu wyrownywania jego poziomu, a tym samym wyrownywania szans dziecka w jego zmaga-niach edukacyjnych.

Literatura cytowana:

1. Blythe S., 2006, Harmonijny rozwoj dziecka, Swiat Ksiazki, Warszawa

2. Bogdanowicz M., 2002, Ryzyko dysleksji Problem i diagnozowa-nie, Harmonia, Gdansk

3. Bogdanowicz M., 1995, O dysleksji czyli specyficznych trudnos-ciach w czytaniu i pisaniu, Wyd. Linea, Lublin

4. De Lubersac R., 2000, Terapia psychomotoryczna, Czlowiek i Ruch, Wydawnictwo AWF, Wroclaw

5. Kiphard E., 2005, Mototerapie Teil II. Moderns Lernen, Dortmund

6. Kruk-Lasocka J., 2004, Dlaczego pozna diagnoza?, Dolnoslaska Szkola Wyzsza Edukacji TWP , Wroclaw

7. Kruk-Lasocka J., 2004, Zaburzenia psychomotoryczne u dzieci przedszkolnych- trudnosci diagnostyczne, Dolnoslaska Szkola Wyzsza Edukacji TWP , Wroclaw

S. Kulakowska Z., 2003, Wczesne uszkodzenie dojrzewajacego moz-gu. Od neurofizjologii do rehabilitacji, Folium, Lublin

9. Kulakowska Z., 2006, Zalozenia neurologiczne i praktyka uspraw-niania psychomotorycznego, Warszawa

10. Kutscher M.L., Attwood T., Wolff R. 2007, Dzieci z zaburzeniami i№czonymi, Liber, Warszawa

11. Neuhaus C., 2005, Dziecko nadpobudliwe psychoruchowo. Jak zro-zumiec objawy i znalezc odpowiednie rozwiazania, Wydawnicto Lekarskie PZWL, Warszawa

12. Osinski W., 2003, Antropomotoryka, AWF, Poznan

13. Przyrowski Z., 2003 Dysfunkcje Modulacji Sensorycznej /Sensory Modulation Disorder/ cz.II Biuletyn SI. Nr 6

14. Raczek J., 1996 Teoria motorycznosci czlowieka - przedmiot, zada-nia i metody badan. [w]: Osinski W. (red.) Motorycznosc czlowieka - jej struktura zmiennosc i uwarunkowania, AWF

15. Sadowska L., [red] 2004, Neurofizjologiczne metody usprawniania dzieci z zaburzeniami rozwoju, Wydawnictwo AWF, Wroclaw

16. Stefanska-Klar R., 2000, Pozne dziecinstwo. Mlodszy wiek szkolny. [W:]Psychologia rozwoju czlowieka. Pod red. B.Harwas-Napierala, J.Trempala, PWN, Warszawa

17. Zimmer R., 2007, Dzieci potrzebuja wiary w siebie: zabawy rucho-we czynia madrymi i silnymi, Wydawnictwo Jednosc, Kielce

1S. www.dyspraxiafoundation.org.uk

Artykul postupil do redakcji 10.07.2009 r.

annaro@awf.wroc.pl

NIEPRAWIDLOWOSCI W ROZWOJU RUCHOWYM DZIECI JAKO WCZESNE OBJAWY ZAKLOCEN

PSYCHOMOTORYCZNYCH

Agata Nowak, Anna Romanowska-Tolloczko, Irena Bartusiak Akademia Wychowania Fizycznego ,Wroclaw, Polska University School of Physical Education, Wroclaw, Poland

Streszczenie. Dziecko czuje, mysli i wyraza siebie w ruchu. Jego przezycia cz?sto odzwierciedlane sa w zachowaniu ruchowym. Obserwacja i analiza motoryki dzieci?cej informuje osob? badajaca o stanie psychicznym, o ewentualnych problemach w zachowaniu, badz rozwoju dziecka. Wazne jest jednak to, aby weryfikacja poziomu rozwoju dziecka nie opierala si? na subiektywnych opiniach nauczycieli czy rodzicow ale zeby byla prowadzona wedlug wystandaryzowanych narz?dzi diagnostycznych. Propozycja metod oceny rozwoju psychomotorycznego dziecka sa testy psychomotoryczne. Pozwalaja one bowiem na diagnozowanie motoryki dziecka przy rownoczesnej obserwacji jego osobowosci. Stanowia srodki wspomagajace globalna diagnoz? rozwoju dziecka. Artykul ukazuje zasadnosc stosowania diagnozy sfery ruchowej dziecka w celu wczesnego wy-krycia pierwszych objawow nieprawidlowosci w rozwoju psychomotorycznym u dzieci w wieku przedszkolnym.

Slowa kluczowe: rozwoj motoryczny, zaburzenia psychomotoryczne, diagnoza rozwoju dziecka.

Annotation. Nowak Agata, Romanowska-Tolloczko Anna, Bartusiak Irena. Abnormalities in children motor development as early symptoms of psychomotor disorders. A child feels, thinks, acts and expresses him/her self while in movement. Movements often reflect emotions, therefore observations and analysis of a child’s motor behaviour may be a source of information for an investigator on the mental state, possible behaviour or developmental problems a child might have. This is why the verification of the level of child’s development should be more complex than merely based on subjective opinions of teachers or parents. One of the method of assessment of preschool children developement are psychomotor tests. These tests let us to diagnoze the motor skills of children and to observe their personality. They are tools which support the global diagnosis of child’s development. The article describes the relevance of using the diagnosis of the motor sphere of a child’s development in order to uncover beforehand the first symptoms of the psychomotor disorders of preschool children.

Keywords: motor development, diagnosis, psychomotor disorders, child’s development

Анотація. Новак Агата, Романовська-Толлочко Ганна, Бартущак Ірина. Ненормальність у руховому розвитку дітей як ранні ознаки психомоторних порушень. Дитина почуває, думає й виражає себе в русі. Її переживання часто відбиваються в руховій дії. Рухи часто відбивають емоції, тому спостереження й аналіз моторного поводження дитини, можливо, є джерелом інформації для дослідника. Важливо, щоб верифікація рівня розвитку дитини не обґрунтовувалася на суб’єктивних думках учителів або батьків, а проводилася згідно стандартизованих діагностичних методів. Запропоновано метод оцінки психомоторного розвитку дитини через психомоторні тести. Ці випробування дозволяють проводити діагностування моторики дитини при одночасній обсервації його індивідуальності. Це інструменти, які підтримують глобальний діагноз розвитку дитини. Стаття описує доречність використання діагнозу моторної сфери розвитку дитини з метою раннього прояву перших ознак неправильності в психомоторному розвитку.

Ключові слова: моторний розвиток, психомоторні розлади, діагноз розвитку дитини.

Аннотация. Новак Агата, Романовска-Толлочко Анна, Бартущак Ирина. Ненормальность в двигательном развитии детей как ранние признаки психомоторных нарушений. Ребенок чувствует, думает и выражает себя в движении. Его переживания часто отражаются в двигательном действии. Движения часто отражают эмоции, поэтому наблюдения и анализ моторного поведения ребенка, возможно, являются источником информации для исследователя. Важно, чтобы верификация уровня развития ребенка не обосновывалась на субъективных мнениях учителей или родителей, а проводилась согласно стандартизованных диагностических методов. Предложен метод оценки психомоторного развития ребенка через психомоторные тесты. Эти испытания позволяют проводить диагностирование моторики ребенка при одновременной обсервации его индивидуальности. Это инструменты, которые поддерживают глобальный диагноз развития ребенка. Статья описывает уместность использования диагноза моторной сферы развития ребенка с целью раннего проявления первых признаков неправильности в психомоторном развитии.

Ключевые слова: моторное развитие, психомоторные расстройства, диагноз развития ребенка.

Wprowadzenie

Zdrowe i szcz?sliwe dziecko to marzenie kazdego rodzica. Zdolnosc i sila do stalego odkrywania nowego swiata poprzez stala progresj? rozwoju jest imponujaca, zwlaszcza w pierwszych latach zycia dziecka. Niestety, zdarza si? tak, ze nie wszystkie dzieci moga z powodze-mem eksplorowac siebie i otoczenie. Czasami pojawiaja si? przeszkody i utrudnienia w tym procesie. Przykladem takich utrudnien sa zaburzenia psychomotoryczne, ktore pojawiaja si? u coraz wi?kszej populacji dzieci w wieku przedszkolnym i wczesnoszkolnym [1,2,11].

Zaburzenia psychomotoryczne, nazywane row-niez jako minimalne zaburzenia mozgowe, zaburzenia integracji sensoryczno-motorycznej, modyfikuja i utrud-niaj a spontaniczny proces rozwoju dziecka, nadaj ac mu charakterystyczny rytm i tempo.

Zaburzenia psychomotoryczne nie wykluczaja dziecka z edukacji masowej, jakkolwiek utrudniaja mu pelne w niej uczestnictwo [2,11,17,18]. Klopoty dziecka z liczeniem, nauka pisania i czytania, rozumieniem polecen czy wykonywaniem prac plastycznych to tylko nieliczne i stosunkowo pozne symptomy psychomotorycznych za-klocen w rozwoju. Jednak to wlasnie one jako pierwsze sa przyczyna niepokoju opiekunow dziecka. Najcz?sciej bo-wiem dopiero w wieku szkolnym, po rozpoznaniu wlas-

© Agata Nowak, Anna Romanowska-Tottoczko,

Irena Bartusiak, 2009

nie takich trudnosci, rodzice i opiekunowie rozpoczynaja poszukiwanie przyczyn i patomechanizmow takiego za-chowania si? dzieci [2,3,6,13]. W dalszej kolejnosci po-szukuja mozliwosci kompensacji przejawianych brakow. Jak podaja liczne zrodla, diagnoza zaburzen psychomo-torycznych w wieku szkolnym to zbyt pozna diagnoza. Symptomy tych zaklocen sa bowiem mozliwe do zaobser-wowania juz u dzieci w wieku przedszkolnym, a niekto-rzy badacze okreslaja nawet pierwsze ich objawy manife-stujace si? juz w wieku niemowl?cym [2,7,17,18].

Pierwsze symptomy zaklocen psychomotorycz-nych sa manifestowane przewaznie w nieprawidlowym zachowaniu ruchowym dziecka. Najcz?sciej oznakami zaklocen rozwoju sa takie objawy, jak mala sprawnosc ruchowa (dziecko slabo biega, ma trudnosci z utrzyma-niem rownowagi, jest niezdarne, z trudem opanowuje na-uk? jazdy na rowerze, nie potrafi rzucac ani lapac, unika zabaw ruchowych. Z trudem opanowuje rowniez zabawy rytmiczne i taneczne. Mozliwa do zaobserwowania w zabawach ruchowych slaba koordynacja wzrokowo - ru-chowa oraz orientacja czasowo-przestrzenna jest rowniez uwazana za jeden z pierwszych symptomow zaklocen w rozwoju psychomotorycznym [3,4,5,12,14]. Bardziej szczegolowa analiza sfery ruchowej wykazala, ze najcz?s-ciej przejawy nieprawidlowosci rozwojowych sa mozli-we do zaobserwowania szczegolnie w zakresie zdolnosci koordynacyjnych. Badacze wyroznili wskazniki rozwoju

zdolnosci koordynacyjnych: wskaznik sensomotorycz-ny, wskaznik percepcyjno - intelektualny oraz wskaznik proprioceptywno - kinestetyczny [8,9,10,14,16]. Liczne analizy i weryfikacja istoty wplywu tych wskaznikow na poszczegolne przejawy zdolnosci koordynacyjnych wskazuja na silna zaleznosc tych parametrow. Analizu-jacy te zaleznosci wskazali jednak na koniecznosc ca-losciowego interpretowania wplywu wszystkich trzech wskaznikow zdolnosci koordynacyjnych na jakosc tych zdolnosci [4,9,12]. Takie uj?cie zdolnosci koordynacyjnych podkresla ich psychomotoryczny charakter. Liczne badania potwierdzaja wi?c, ze nizszy poziom rozwoju tych zdolnosci b?dzie charakterystyczny dla dzieci z deficytami rozwojowymi oraz utrudnieniami w rozwoju [1,2,12,15,16,18].

W celu diagnozy rozwoju psychomotorycznego stosuje si? najcz?sciej testy psychologiczne, oceniajace rozwoj poznawczy dziecka oraz dojrzalosc emocjonalna. Specjalisci wykorzystuja ponadto testy pedagogiczne -mierzace dojrzalosc szkolna czy wyst?powanie objawow ryzyka dysleksji. W obu przypadkach diagnoz? przepro-wadzic moze osoba przygotowana do badania - pedagog lub psycholog pracujacy w poradniach psychologiczno

- pedagogicznych. Te placowki nie sa jednak przygoto-wane na prowadzenie badan skryningowych, a jedynie na przeprowadzenie specjalistycznej diagnozy dzieci, ktore zostaly juz skierowane na badanie przez inne osoby (ro-dzice, wychowawcy). Dost?pnosc takich badan jest wi?c ograniczona i nie we wszystkich przypadkach zasadna [11,13].

Pierwsze objawy zaklocen w rozwoju psychomotorycznym mozliwe sa do wykrycia w badaniu przesiewo-wymi testami psychomotorycznymi. Narz?dzia te sluza do wst?pnej oceny poziomu rozwoju ruchowego bada-nych dzieci, weryfikuja mozliwosc wyst?powania lub nie zaburzen tego procesu. Korzystne jest to, ze stosujac testy sluzace ocenie tej sfery, badanie moze przeprowadzic na-uczyciel - wychowawca na co dzien pracuj acy z dziecmi. Taka osoba moze przebadac duza grup? dzieci, a konse-kwencja badania b?dzie wylonienie dzieci, ktore moga przejawiac zaklocenia w swoim rozwoju. Takie dzieci po badaniu przesiewowym powinny zostac skierowane na dalsza, juz bardziej specjalistyczna diagnoz? w celu potwierdzenia lub wykluczenia wyniku testu przesiewo-wego [10,13].

Cel pracy

Celem podj?tych badan bylo okreslenie mozliwo-sci wykrycia wczesnych objawow zaklocen w rozwoju psychomotorycznym dzieci w wieku przedszkolnym ma-nifestujacych si? w sferze ruchowej . Wylonione w badaniu dzieci, ktore uzyskaly najnizsze wyniki poddano bardziej specjalistycznej diagnozie w celu jej potwierdzenia lub odrzucenia.

Material i metoda badan

Badania prowadzono na grupie 60 dzieci cztero-letnich z trzech przedszkoli na terenie Dolnego Slaska. W badaniu wykorzystano zmodyfikowany test MOT 4-6. Jest to test przesiewowy, znormalizowany i wystandary-zowany na populacji dzieci czteroletnich z terenu Dolnego Slaska. Test zawiera proby umozliwiajace wst?pna ocen? rozwoju psychomotorycznego. Przeprowadzenie badania

tym narz?dziem nie jest czasochlonne. Proby testowe sa dostosowane do mozliwosci i umiej?tnosci dzieci w wie-ku czterech lat. Ich przeprowadzenie nie wymaga specjal-nych umiej?tnosci czy wiedzy od osoby prowadzacej. Za-dania ruchowe, sposob ich oceny sa precyzyjnie opisane.

Analiza i interpretacja wynikow

W badaniu zmodyfikowanym testem MOT 4-6 rozwoj psychomotoryczny klasyfikowany jest w pi?ciu poziomach. Dwie klasy powyzej normy, charakterystycz-ne dla dzieci, ktore wykonuja wszystkie zadania testowe bezbl?dnie, uzyskujac tym samym najwyzsze ilosci punk-tow. Klas? przeznaczona dla wynikow dzieci, ktorych roz-woj psychomotoryczny jest w normie oraz dwie kategorie ponizej normy, ktore wskazuja na nieharmonijnosci w tym procesie lub jego zaburzenia. Dzieci uzyskujace taka ocen? o poziomie swojego rozwoju psychomotorycznego powinny byc poddane specjalistycznej diagnozie w celu jej potwierdzenia lub odrzucenia.

W grupie badanych, 13 dzieci uzyskalo wyniki ponizej normy, z czego 5 otrzymalo ocen? rozwoju zabu-rzonego, uzyskujac najnizsze wyniki. W tej grupie bylo 7 dziewczynek i 6 chlopcow. Wszystkie dzieci z najnizszy-mi wynikami mialy skonczone cztery lata i nie przekra-czaly czterech i pol lat Sa wi?c najmlodsze w grupie czte-rolatkow. Wykorzystywany w badaniach test umozliwia ocen? wynikow dzieci w dwoch kategoriach wiekowych

- mlodszej do czterech lat i pi?ciu miesi?cy oraz starszej od czterech lat i szesciu miesi?cy do pi?ciu lat.

W badaniu testem dzieci mogly zdobyc maksymal-nie 26 punktow, dzieci z najnizszymi wynikami uzyski-waly 6 lub mniej punktow. Dzieci z tej grupy najcz?sciej wykonywaly zadania na 1 punkt lub nie wykonywaly ich wcale. Bardzo rzadko wykonywaly zadanie calkowicie poprawnie uzyskujac 2 punkty.

Dzieci uzyskujace w badaniu najnizsze wyniki poprawnie rozwiazywaly zadania najlatwiejsze (ryc.1). Najwi?cej klopotow mialy z zadaniami 6 - rzucaniem do celu, 8 - lapaniem ringo oraz z zadaniem 9 - skakanie na jednej nodze. Proby te zostaly rozwiazane tylko przez 8% dzieci z tej grupy. Wykonanie prob 6,8,9 wymaga zdolno-sci koordynacji calego ciala, zdolnosci rownowagi, oraz dobrze rozwini?tej zdolnosci planowania motorycznego. Brak umiej?tnosci rozwiazania tych zadan wskazuje na obnizony poziom zdolnosci percepcyjno - motorycznych. Zarowno rzucanie do celu jak i lapanie ringo weryfikuja dodatkowo zdolnosc antycypacji ruchu, ktora jest bardzo istotna dla prawidlowego funkcjonowania dziecka nie tyl-ko w zakresie rozwiazywania zadan ruchowych ale takze w wykonywaniu wielu codziennych czynnosci.

Zadanie 2 i 11 okazaly si? rowniez trudne i zostaly wykonane poprawnie tylko przez 23% i 31% badanych dzieci. Zadania te weryfikuj a zdolnosci percepcyjno-mo-toryczne oraz szybkosc ruchu.

W trakcie wykonywania przez dzieci prob testo-wych byla prowadzona dodatkowo obserwacja. Zebrane informacje pozwolily oszacowac, ze 61% dzieci z najniz-szymi wynikami mialo trudnosci z wyobrazeniem sobie ruchu oraz z wykonaniem czynnosci bez wczesniejszej jej demonstracji. Dzieci te do wykonania zadania potrze-bowaly wsparcia slownego i pomocy w trakcie cwicze-nia. Dopiero po takich probach wykonania zadan dzieci

te przyst?powaly do badania. Dodatkowo zaobserwowa-no, ze 39% dzieci wykazuje mala koncentracj? uwagi. W trakcie diagnozy bardzo szybko si? rozpraszaly i posia-daly niski poziom motywacji do wykonywania kolejnych prob. Na pytanie czy potrafia rzucac do celu, lapac ringo, chodzic tip-topami odpowiadaly twierdzaco, jednak nie wykazywaly takiej umiej?tnosci w praktyce. Na pytane o to, co robia najch?tniej odpowiadaly, ze lubia si? bawic, jednak nie potrafily podac przykladu ulubionej zabawy. Najwi?ksza liczb? punktow opisywane dzieci otrzyma-ly w zadaniu 1 - kropkowanie, 13 - wstanie i siadanie z pilka. Te zadania w tescie sa oceniane jako najlatwiej-sze, mierzace przede wszystkim zdolnosci kondycyjne, w najmniejszym stopniu natomiast pozwalaja na ocen? zdolnosci percepcyjno-motorycznych. Jak wynika z wie-lu analiz, to wlasnie te ostatnie zdolnosci sa najcz?sciej zaburzone u dzieci z zakloceniami w rozwoju psychomotorycznym [16,17,18].

Wszystkie dzieci wylonione w badaniu zostaly

poddane dalszej, etapowej diagnozie. Analiza zachowania dzieci w codziennych pracach w przedszkolu wykazala liczne trudnosci w funkcjonowaniu tych dzieci (ryc 2).

Mialy one trudnosci przede wszystkim z: samo-dzielnym jedzeniem - 75%, samodzielnym ubieraniem si? - 66%, rysowaniem, malowaniem, wycinaniem - 84%, ukladaniem puzzli, klockow - 84%.

W grupie dzieci z najnizszymi wynikami przepro-wadzono badanie testem rysunkow „zaczarowanej rodzi-ny” i „rozgwiezdzonego nieba”. Analiza prac dzieci wy-kazala , ze zasadne b?dzie poddanie ich dalszej diagnozie w poradniach psychologiczno- pedagogicznych.

Dodatkowo czworo dzieci z najnizszymi wynikami przejawialo zaburzenia w komunikacji. Ich mowa by la niezrozumiala, mialy niewielki zasob slownictwa, poslu-giwaly si? licznymi neologizmami.

Dyskusja

Wszystkie dzieci z najnizszymi wynikami, uzy-skanymi w prowadzonych badaniach zostaly skierowane

% 100 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0

% 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0

I

N O'

Л> * л <b o> ^ 4N ,

O' O' o'1 '•& '•&

^ ^

Ryc.l. Poziom rozwiqzywania zadan testowych

% dzieci poprawnie wykonuj^cyc h zadania testowe

% dzieci z zaburzeniami w

poszczegolnych

czynnosciach

samodzielne samodzielne rysowanie,uktadanie klockow,

jedzenie ubieranie si? malowanie puzzli

Ryc.2. Obszary zaktoconego funkcjonowania dzieci

w celu bardziej specjalistycznej diagnozy do poradni psy-chologiczno - pedagogicznej. Po konsultacjach w przy-padku 70% dzieci diagnoza o zakloconym rozwoju psychomotorycznym uzyskana w badaniach skryningowych zostala potwierdzona. Natomiast w przypadku 30% dzieci takiej diagnozy nie postanowiono. Rozwoj tych przed-szkolakow oceniono jako nieharmonijny i opozniony ale prawidlowy.

Dzieci wylonione w trakcie badania z potwierdzo-na diagnoza w poradniach psychologiczno-pedagogicz-nych zostaly obj ?te oddzialywaniami stymuluj acymi w celu wyrownania ich rozwoju.

Prowadzone badania pozwolily na wyroznienie dzieci zagrozonych zaburzeniami w rozwoju psychomotorycznym. Objawy tych zaklocen sa typowe dla psycho-motorycznych zaklocen w rozwoju malych dzieci [3,9,11]. Poprawne wykonanie zadan oceniaj acych zdolnosci kondycyjne wskazuje na niska korelacj? tych zdolnosci z ewentualnymi zakloceniami w rozwoju psychomoto-rycznym. Natomiast analiza pozwolila na potwierdzenie wysokiej korelacji niskiego poziomu zdolnosci koordynacyjnych z wyst?powaniem zaklocen w rozwoju psycho-motorycznym.

Wnioski

Przeprowadzone badania potwierdzaj a zasadnosc wykonywania psychomotorycznej analizy rozwoju ru-chowego dzieci w wieku przedszkolnym w celu wykrycia pierwszych objawow zaklocen. Stwierdzenie zaburzen w rozwoju psychomotorycznym u 21% badanych dzieci uzasadnia koniecznosc diagnozowania rozwoju ruchowe-go juz u dzieci w wieku przedszkolnym. Podj?cie wczes-nych oddzialywan stymulujaco-wspierajacych znacznie zwi?ksza mozliwosc wyrownania zaklocen w rozwoju tych dzieci.

Literatura cytowana:

1. Banaszak G., 2002, Rozwoj niemowlat i jego zaburzenia a rehabilitacja metoda Vojty, Alfa Medica Press, Warszawa

2. Bogdanowicz M., 2002, Ryzyko dysleksji Problem i diagnozowanie Harmonia, Gdansk

3. Borkowska M., 1999, Uwarunkowania Rozwoju ruchowego i jego zaburzenia w mozgowym porazeniu dzieci?cym, Warszawa

4. Chrominski Z., 1987, Aktywnosc ruchowa dzieci i mlodziezy, Instytut Wydawniczy Zwiazkow Zawodowych, Warszawa

5. Czabanski B., 2000, Ksztalcenie psychomotoryczne, AWF, Wroclaw

6. Davis R., 2001, Dar dysleksji, Zysk i S-ka, Poznan

7. Debesse M., 1996, Etapy wychowania, Wydawnictwo Zak, Warszawa

8. Demel M., Sklad A., 1976, Teoria Wychowania Fizycznego, PWN, Warszawa

9. Gilewicz Z., 1964, Teoria wychowania fizycznego, SiT, Warszawa

10. Krol H., Bacik B., 1996, Z badan nad okresleniem obiektywnych kryteriow analizy i oceny cech ruchu, Cz. II, Rytm ruchu [w] Antropomotoryka nr. 14

11. Kruk-Lasocka J., Sekulowicz M., 2004, Wczesna diagnoza i terapia dzieci z utrudnieniami w rozwoju : interdyscyplinarne problemy, Dolnoslaska Szkola Wyzsza Edukacji TWP, Wroclaw

12. Ljach W.I., Mynarski W., Raczek J., 1992, Biopsychiczne predyspozycje koordynacyjnych zdolnosci motorycznych - przeglad badan w pismiennictwie rosyjskoj?zycznym, Antropomotoryka

13. Makris M., UmiastowskaD., 2001, Rozwoj fizyczny i motoryczny dziecka w wieku przedszkolnym, Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Szczecinskiego, Szczecin

14. Malina R., M 2004, Motor Development during Infancy and Early Childhood: Overview and Suggested Directions for Research, International Journal of Sport and Health Science Vol. 2,50 -66.

15. Pawlucki A., 1984, Szkolna dojrzalosc motoryczna dzieci

rozpoczynajacych nauk?, Roczniki Naukowe, AWF Warszawa, tom 28.

16. Raczek J., 1996, Teoria motorycznosci czlowieka - przedmiot, zadania i metody badan. [w] Osinski W. (red.) Motorycznosc czlowieka - jej struktura zmiennosc i uwarunkowania, AWF, Poznan,

17. Sadowska L., Banaszek G., 1995, Neurofizjologiczna diagnostyka i terapia niemowlat w swietle integracji sensorycznej OUN, ksztaltowanie schematu ciala, postawy i lokomocji. Wydawnictwo TWK, Wroclaw

18. Zimmer R., 2003, Promoting development throught exercise -Opportiunities for and boundaries of psychomotor work, Glogne

Artykul postupil do redakcji 10.07.2009 r.

PLEC PSYCHOLOGICZNA A UMIEJ^TNOSC ZACHOWAN ASERTYWNYCH STUDENTOW AKADE-MII WYCHOWANIA FIZYCZNEGO WE WROCLAWIU

Anna Romanowska-Tolloczko, Irena Bartusiak, Agata Nowak Akademia Wychowania Fizycznego ,Wroclaw, Polska University School of Physical Education, Wroclaw, Poland

Streszczenie. Plec psychologiczna i asertywnosc to zespol cech i umiej?tnosci czlowieka zdeterminowanych w znacznej mierze przez wplywy spo-leczne. Wlasciwosci te warunkuja w duzym stopniu zachowanie czlowieka, jego stosunek do samego siebie oraz relacje z otoczeniem. Celem podj?-tych badan byla proba okreslenia rodzaju plci psychologicznej oraz poziomu umiej?tnosci zachowan asertywnych studentow Akademii Wychowania Fizycznego we Wroclawiu. Szukano rowniez zwiazku pomi?dzy powyzszymi cechami. Przebadano 253 studentow w wieku 20 - 23 lat. W badaniach zastosowano Inwentarz Plci Psychologicznej oraz kwestionariusz „Mapa asertywnosci”. Stwierdzono, iz zarowno kobiety, jak i m?zczyzni to osoby posiadaj ace glownie plec psychologiczna o typie androgynicznym, co potwierdza zachodzacy obecnie proces wyrownywania si? rol spolecznych. Kobiety sa bardziej asertywne niz m?zczyzni. Nie zauwazono istotnego zwiazku pomi?dzy rodzajem plci psychologicznej a poziomem umiej?tnosci asertywnych, choc mozna przypuszczac, ze taki zwiazek jednak istnieje, co nalezy weryfikowac w dalszych badaniach.

Slowa kluczowe: plec psychologiczna, androgynia psychiczna, asertywnosc, studenci

Annotation. Romanowska-Tolloczko Anna, Bartusiak Irena, Nowak Agata. Psychological sex and assertive behaviour among students of university school of physical education in Wroclaw. Psychological sex and assertiveness belong to human characteristics and abilities prone to social influence. These properties to a large extent determine the individuals’ behaviour and their perception of themselves as well as of the surrounding world. The aim of the research was to establish the type of psychological sex and the level of assertive behaviour abilities among students of University School of Physical Education in Wroclaw. The correlation between the two properties was also measured. 253 students aged 20-23 took part in the research. In order to obtain the data Psychological Sex Inventory and “Assertiveness Map” were used. The research revealed that both women and men possess mainly androgynous sex, which results from the process of unifying social roles of both sexes. Women appeared to be more assertive than men. The research did not show any significant correlation between the type of psychological sex and the level of assertiveness abilities. Still, it can be assumed that such correlation exists, which, however, should be verified in further research in the area.

Keywords: psychological sex, psychological androgyny, assertiveness, university students

Анотація. Романовська-Толлочко Ганна, Бартущак Ірина, Новак Агата. Психологічна стать і позитивне поводження серед студентів академії фізкультури у Вроцлаві. Психологічна стать і поводження це комплекс властивостей і вмінь людини, визначених значною мірою через суспільний вплив. Ці особливості обумовлюють у великому ступені поводження людини, його відношення до самого себе, а також відносини з навколишніми. Ціль дослідження - установити вид психологічної статі й рівень позитивних здатностей поводження серед студентів академії фізкультури у Вроцлаві. Також визначена кореляція між цими двома властивостями. У дослідженні взяли участь 253 студента у віці 20-23 років. В опитуваннях застосований опис психологічної статі, а також запитальник „Карта впевненості в собі”. Дослідження виявило, що як дівчата, так і юнаки, мають більшу частину психологічну стать з типом двостатевий, котрий походить від процесу об’єднання соціальних ролей однієї і другої статі. Виявилося, що дівчата більше стверджувальні, чим юнаки. Дослідження не показало ніякий істотної кореляції між видом психологічної статі й рівнем поводження. Також можна припустити, що така кореляція існує, однак, це необхідно перевірити у подальшому дослідженні.

Ключові слова: психологічна стать, психологічний помилковий гермафродитизм, упевненість у собі, студенти.

Аннотация. Романовска-Толлочко Анна, Бартущак Ирина, Новак Агата. Психологический пол и позитивное поведение среди студентов академии физкультуры во Вроцлаве. Психологический пол и поведение это комплекс свойств и умений человека, предопределенных в значительной мере через общественное влияние. Эти особенности обусловливают в большой степени поведение человека, его отношение к самого себя, а также отношения с окружающими. Цель исследования - установить вид психологического пола и уровень позитивных способностей поведения среди студентов академии физкультуры во Вроцлаве. Также определена корреляция между этими двумя свойствами. В исследовании приняли участие 253 студента в возрасте 20-23 лет. В опросах применено описание психологического пола, а также вопросник „Карта уверенности в себе”. Исследование выявило, что как девушки, так и юноши, обладают большей частью психологическим полом с типом двуполый, который происходит от процесса объединения социальных ролей обоего пола. Оказалось, что девушки более утвердительны, чем юноши. Исследование не показало никакой существенной корреляции между видом психологического пола и уровнем поведения. Также можно предположить, что такая корреляция существует, однако, это необходимо проверить в дальнейшем исследовании.

Ключевые слова: психологический пол, психологический ложный гермафродитизм, уверенность в себе, студенты.

Wprowadzenie

Przychodzac na swiat czlowiek posiada okreslona plec biologiczna, a od chwili, w ktorej zaczyna uswiadamiac sobie roznic? wyst?pujaca pomi?dzy plciami, staje si? to waznym skladnikiem jego poczucia tozsamosci. Jednoczesnie, od momentu urodzenia, otoczenie spoleczne uzaleznia sposob traktowania jednostki od jej plci, wpajajac funkcjonujace w danej kulturze stereotypy m?skosci i kobiecosci. Spoleczenstwo uczy jednostk? grania roli m?zczyzny lub kobiety i nast?pnie oczekuje, ze b?dzie j a ona odgrywala zgodnie ze stereotypem obejmujacym okreslone „kobiece” lub „m?skie” cechy charakteru, zachowania czy upodobania. Tak wi?c dzi?ki uczestnictwu czlowieka w zyciu spolecznym, ksztaltuje si? jego plec psychologiczna, ktora jest ukladem cech psychicznych zwiazanych z plcia, stanowiacych o m?skosci lub kobiecosci [2].

W swietle obecnych badan uznaje si? kobiecosc i m?skosc za dwa podstawowe wymiary osobowosci kazdej jednostki. Zerwano z dotychczas panujaca tendencja do przeciwstawiania ich sobie. W rzeczywistosci bowiem © Anna Romanowska-Tottoczko, Irena Bartusiak,

Agata Nowak, 2009

cechy m?skie i kobiece nie wykluczaja si? wzajemnie, ujawniaja si? jedynie w roznych dziedzinach zycia. Kobieca wrazliwosc, opiekunczosc czy empatia sluza zyciu uczuciowemu, pomagaja wchodzic w bliskie, intymne kontakty z innymi ludzmi, natomiast m?ska pewnosc siebie, nastawienie na sukces i rywalizowanie pomagaja w biznesie, sporcie karierze zawodowej [6].

Tradycyjnie kobieta i m?zczyzna funkcjonowali w dwoch roznych swiatach, takwi?c wychowanie prowadzace do stlumienia u kobiety wszelkich cech m?skich, a u m?zczyzny- kobiecych, bylo adekwatne do wymagan rzeczywistosci . Jesli jednak otoczeniu spolecznemu nie uda si? stlumic odmiennoplciowego wymiaru osobowosci jednostki, b?dzie ona przejawiac w swoim zachowaniu cechy zarowno m?skie jak i kobiece - zjawisko to nazywa si? androginia psychiczna. Charakterystyczna cecha osob androgynicznych jest umiej?tnosc dostosowania swoich zachowan bardziej do sytuacji, niz do narzuconego przez kultur?, schematycznego wizerunku ich plci. Androgyniczne kobiety czule opiekuja si? dziecmi, w pracy zawodowej wykazuja duza ambicj? i nastawienie na sukcesy. Androgyniczni m?zczyzni, zachowuj ac

niezaleznosc i sil? przebicia, potrafia byc jednoczesnie wrazliwi na potrzeby innych i okazywac im swoje uczucia. Osoby androgyniczne dysponuja wi?ksza mozliwoscia dostosowania si? do rozmaitych sytuacji spolecznych, typowe zas kobiety i typowi m?zczyzni wydaj a si? byc usztywnieni koniecznoscia ciaglego grania roli zadanej im przez kultur? [2].

Tradycyjny model wychowania, podkreslajacy roznic? miedzy plciami, przetrwal dluzej niz epoka, do ktorej byl przystosowany. W czasach, gdy przed kobieta i m?zczyzna stoja bardzo podobne zadania, wychowanie takie zmniejsza mozliwosc przystosowania si? do srodowiska spolecznego, w ktorym dorosla osoba musi byc pewna siebie i osiagac wyznaczone cele, lecz z drugiej strony musi takze dostrzegac czlowieczenstwo innych istot ludzkich, byc wrazliwa na ich potrzeby, troszczyc si? o ich dobro, a rowniez umiec oczekiwac od nich emocjonalnego wparcia. Kobiet?, zgodnie z wymaganiami kulturowymi, powinien cechowac wysoki poziom funkcji ekspresyjnych, czyli zwiazanych z okazywaniem uczuc

i zdolnosciami komunikowania si?. Zachowania m?skie zas to zachowania instrumentalne, nastawione na cel, realizacja zadan, niezalezne od wplywow zewn?trznych. Dopiero umiej?tnosc przyjmowania obu tych orientacji daje jednostce zdrowie psychiczne i elastycznosc w dostosowywaniu si? do warunkow zycia spolecznego i podkresla tym samym optymalny charakter psychicznej androginii [1].

Rownie istotny wplyw spoleczny, a szczegolnie specyfika oddzialywan wychowawczych, widoczna jest w ksztaltowaniu umiej?tnosci asertywnych, b?dacych konsekwencj a uczenia si? czlowieka w roznych sytuacjach okreslonego sposobu przezywania i reagowania.

Wyroznia si? cztery typy zachowan ludzkich: bierny, manipulujacy, agresywny i asertywny. Trzy pierwsze typy uznane sa za postawy nieprawidlowe, poniewaz maja negatywny wplyw na jednostk? przejawiajaca te zachowania lub na osob?, b?daca ich odbiorca [3,5].

Zachowanie asertywne oznacza bezposrednie, uczciwe i stanowcze wyrazanie wobec drugiego czlowieka swoich uczuc, postaw, opinii lub pragnien w sposob respektujacy jego uczucia, postawy, opinie i pragnienia. Zachowanie asertywne rozni si? wi?c od zachowania agresywnego, oznacza bowiem korzystanie z osobistych praw bez naruszania praw innych osob. Rozni si? tez od zachowania uleglego, zaklada bowiem dzialanie zgodne z wlasnym interesem oraz stanowcza obron? siebie i swoich praw, bez nieuzasadnionego niepokoju.

Asertywnosc powiazana jest gl?boko z poczuciem wlasnej godnosci i szacunkiem do samego siebie [4].

Cel i metody badan

Celem niniejszej pracy bylo okreslenie rodzaju plci psychologicznej oraz poziomu umiej ?tnosci zachowan asertywnych studentow Akademii Wychowania Fizycznego we Wroclawiu. Szukano rowniez zwiazku pomi?dzy powyzszymi cechami.

Badania przeprowadzono w 2008 roku na terenie Akademii Wychowania Fizycznego we Wroclawiu. Przebadano 253 studentow - 128 kobiet oraz 125 m?zczyzn. Badani to osoby w przedziale wiekowym 2023 lat, pochodzacy glownie z malych i duzych miast.

W badaniach zastosowano: Inwentarz Plci

Psychologicznej A.Kuczynskiej [2]

oraz kwestionariusz „Mapa asertywnosci” M.Krol-Fijewskiej [3].

Analiza wynikow badan

Badajac umiej?tnosci asertywnego zachowania si? studentow brano pod uwag? 10 obszarow zycia i okreslano poziom asertywnosci w kazdym z nich. Po zestawieniu uzyskanych wynikow uzyskano ogolny obraz zachowan asertywnych prezentowany przez badanych studentow.

Pierwszym badanym obszarem byla „Obrona swoich praw poza sfera osobista”. W tym zakresie studenci wykazali glownie sredni i niski poziom asertywnosci, przy czym gorsze wyniki uzyskali m?zczyzni. W obszarze „Obrony swoich praw w kontaktach osobistych” asertywnosc kobiet plasuje si? na poziomie srednim i wysokim, natomiast poziom asertywnosci m?zczyzn jest sredni, niski i bardzo niski. Kolejnym analizowanym obszarem byla „Inicjatywa i kontakty towarzyskie”. Zarowno u kobiet i m?zczyzn poziom asertywnosci okazal si? wysoki i sredni, aczkolwiek w tym obszarze kobiety uzyskaly nieco lepsze wyniki. W obszarze dotyczacym „Wyrazania i przyjmowania krytyki i pochwal” wi?kszosc osob posiada umiej ?tnosci asertywne na poziomie wysokim i srednim. Wyniki dotyczace „Wyrazania prosb” pokazuja, ze zarowno kobiety jak i m?zczyzni charakteryzuja si? w tym obszarze wysokim poziomem asertywnosci. W obszarze „ Wyrazanie uczuc” wysoki poziom asertywnosci osiagn?lo dwa razy wi?cej kobiet niz m?zczyzn. Prawie rownoliczne grupy wykazuja umiarkowana asertywnosc w tym obszarze. Zadna kobieta nie posiada umiej?tnosci asertywnych na poziomie bardzo niskim, natomiast jest w tej grupie kilku m?zczyzn. Z badania obszaru dotyczacego „Wystapien publicznych” wynika, iz wi?kszosc kobiet ma problem z asertywnoscia w tym zakresie. Podobnie plasuja si? wyniki m?zczyzn. Ale jest tez niewielka grupa osob, ktore czuja si? pewnie wyst?pujac przed innymi ludzmi. W zakresie „Wyrazania opinii” zdecydowana wi?kszosc studentow, zarowno kobiet jak i m?zczyzn wykazuje glownie poziom asertywnosci sredni i wysoki, co wskazuje na to, iz badani studenci nie maj a problemu z komunikowaniem swojego zdania.

Kobiety wykazuj a glownie sredni poziom zacho-wan asertywnych jesli chodzi o „Kontakt z autorytetem”, natomiast m?zczyzni sa w podobnie licznych grupach asertywni w stopniu wysokim i niskim. Ostatnim analizo-wanym obszarem bylo „Naruszanie cudzego terytorium”. Kobiety w tym zakresie sa bardziej asertywne od m?z-czyzn, wykazuja mniejsza ekspansywnosc w przekracza-niu cudzych granic i ingerencji w jego terytorium.

Zestawiajac wyniki dotyczace poszczegolnych obszarow zycia uzyskano ogolny poziom zachowan aser-tywnych dla kazdego badanego studenta. Mozna stwier-dzic, iz wi?kszosc osob posiada umiej ?tnosci asertywne na srednim poziomie, przy czym kobiety uzyskuja lepsze wyniki od m?zczyzn (rys.1).

Kolejnym badanym zagadnieniem byl rodzaj plci psychologicznej studentow.

Na podstawie uzyskanych wynikow mozna stwier-dzic, iz studentki AWF to glownie osoby androgyniczne,

okolo 1/4 charakteryzuje si? plcia psychologiczna kobieca natomiast co siodma prezentuje typ m?ski. Wsrod m?zczyzn rownoliczne grupy stanowia osoby o plci psy-chologicznej androgynicznej i m?skiej, a pozostali stu-denci posiadaja cechy kobiece (rys.2).

Dalsza analiza uzyskanych wynikow badan, pole-

gala na zestawieniu danych dotyczacych plci psycholo-gicznej i poziomu asertywnosci badanych osob. Otrzy-mane dane swiadcza o tym, ze kobiety androgyniczne wykazuja glownie sredni i wysoki poziom umiej?tnosci asertywnych, choc osoby o plci psychologicznej kobiecej

i m?skiej rowniez w podobnym stopniu potrafia zachowy-

.Q

-O

(Я

О

ГО

.Q

N

О

60,

50

40

30

20

10

0

.Q

■О

(Я

О

ГО

.О

а

45-. 40353025 _ 20-15_ 10_ 50

13

4

ЛИНЗ

wysoki

sredni

niski

bardzo niski

poziom asertywnosci

Ryc.l.Umiejqtnosc zachowan asertywnych badanych studentow

□ kobiety

□ m?zczyzni

kobieca

m?ska androgyniczna

plec psychologiczna

Ryc.2. Typy ptci psychologicznej studentow 4-:

14

10

Qptec psychologiczna kobieca Eptec psychologiczna androgyniczna Hptec psychologiczna m?ska

0 0

wysoki

sredni

niski

і і

bardzo niski

poziom asertywnosci

Ryc.3. Ptec psychologiczna a umiejqtnosc zachowan asertywnych kobiet

.Q

-O

(0

O

<0

.Q

N

O

45.,

40

35

30

25

20

15-

10-

5.

0

IS

0 c

I r

wysoki sredni

□ plec psychologiczna kobieca Hptec psychologiczna androgyniczna Iptec psychologiczna m^ska

niski

bardzo niski

poziom asertywnosci

Ryc.4. Piec psychologiczna a umiejqtnosc zachowah asertywnych m^zczyzn

wac si? asertywnie (rys.3).

U m?zczyzn sytuacja wyglada nieco inaczej. Osoby bardzo asertywne to wylacznie m?zczyzni o plci psychologicznej m?skiej. Sredni poziom asertywnosci prezentuja studenci nalezacy do wszystkich trzech typow psychicznych, przy czym najliczniejsza jest tutaj grupa osob o plci androgynicznej. Wsrod m?zczyzn jest tez spo-ro (16%) osob, ktore charakteryzuja si? niskim poziomem umiej?tnosci asertywnych i sa to studenci o roznych ro-dzajach plci psychologicznej (rys.4).

Wnioski

Plec psychologiczna i asertywnosc to zespol cech

i umiej ?tnosci czlowieka zdeterminowanych w znacznej mierze przez wplywy spoleczne. Wlasciwosci te warun-kuja w duzym stopniu zachowanie czlowieka, jego stosu-nek do samego siebie oraz relacje z otoczeniem.

Na podstawie przeprowadzonych badan nie moz-na jednoznacznie stwierdzic, ze istnieje scisle powiazanie pomi?dzy plcia psychologiczna a umiej?tnoscia zacho-wan asertywnych. Asertywnie potrafia zachowywac si? osoby bez wzgl?du na to, jaki prezentuja typ psychiczny.

Natomiast, mozna zauwazyc, iz plec androgyniczna jest najliczniej reprezentowana wsrod mlodych ludzi -zjawisko androgynii psychicznej wyst?puje w nasilonym stopniu zarowno u kobiet, jak i m?zczyzn, co potwierdza zachodzacy obecnie proces wyrownywania si? rol spo-lecznych.

Na uwag? zasluguje tez znaczna liczba kobiet cha-rakteryzujaca si? cechami m?skimi, co byc moze, jest dalszym potwierdzeniem sygnalizowanego zjawiska lub tez specyfika uczelni, na ktorej przeprowadzano badania, sprzyja kobietom o predyspozycjach uznanych za m?skie (typ sportowca).

Uzyskane wyniki upowazniaja tez do wniosku, iz w badanej spolecznosci studentow kobiety wykazuj a wyzszy poziom umiej?tnosci asertywnych niz m?zczyzni. Zdaniem autorow jest to kolejne potwierdzenie dokonu-jacych si? zmian kulturowych i procesow emancypacyj-nych, w wyniku ktorych kobiety przestaja byc ulegle i lagodne. Potrafia jasno i otwarcie wyrazac swoje zdanie, sygnalizowac swoje potrzeby oraz dazyc do obranych ce-low - sa asertywne, a asertywnosci bez watpienia sprzyja-ja cechy charakterystyczne dla androgynii psychicznej.

Bibliografia

1. Bem S.L., M?skosc-Kobiecosc. O roznicach wynikajacych z plci, GWP, Gdansk 2000.

2. Jarco J. Lewandowska B. Stasiuk J., Socjologia i komunikacja spoleczna, Wydawnictwo Wyzszej Szkoly Zarzadzania, Wroclaw 2000.

3. Krol- Fijewska M., Trening asertywnosci, Instytut Psychologii Zdrowia i

4. Trzezwosci, Warszawa 1991.

5. Monet-Malewska M., Malewska J., Nie, ktore buduje, WSIP, Warszawa 2004.

6. Tomaszewski T. Psychologia ogolna, PWN, Warszawa 1992.

7. Zimbardo P., Ruch F., Psychologia i zycie, PWN, Warszawa 1997.

Artykul postupil do redakcji 10.07.2009 r.

annaro@awf.wroc.pl

AKTYWNOSC DZIALANIA PILKARZY NOZNYCH W ASPEKCIE ZMIENI4CEGO SI^ WYNIKU

WSPOLZAWODNICZENIA

Szwarc Andrzej, Dolanski Bartosz Akademia Wychowania Fizycznego i Sportu w Gdansku (Polska)

Streszczenie. Celem badan bylo porownanie aktywnosci dzialania pilkarzy noznych najwyzszego poziomu zaawansowania sportowego w 6 meczach fazy pucharowej mistrzostw swiata 2006 i mistrzostw Europy 2008 roku w aspekcie zmieniajacego si? wyniku rywalizacji. Dane o grze nanoszono na arkusz obserwacyjny wlasnego autorstwa. Oceniano aktywnosc poszczegolnych sposobow dzialan ofensywnych i defensywnych zmierzajacych do realizacji celow gry. Dzialania stosowane przez graczy porzadkowano w dwoch kategoriach: dzialania przy wyniku korzystnym i dzialania przy wyniku niekorzystnym w danym meczu. Stwierdzono, ze aktywnosc dzialan ofensywnych i defensywnych (zarowno indywidualnych, jak i grupo-wych) nie roznicowala istotnie statystycznie obu badanych grup zawodniczych. Ponadto zauwazono, ze zawodnicy zespolow znajdujacych si? w sytuacji korzystnego wyniku gry cz?sciej od graczy zespolow „przegrywajacych” stosuja taktyk? „defensywnej” ofensywy i aktywnego bronienia. Slowa kluczowe: pilka дозда obserwacja, mistrzostwa swiata, aktywnosc dzialania, wynik gry.

Annotation. Szwarc A., Dolanski B. The soccer player’s activity under aspect of the alteration of content results. The aim of the study was to compare activity of the top football players in 6 matches (semi final) during World Championships 2006 and European Championships 2008 in the aspect of instant changing competition result. Al the data were put into the observation sheet of own authorship. Each ways of offensive and defensive actions which lead to game aims realization were evaluated. The actions used by players were gathered in two categories: the actions with the advantageous score and the actions with the disadvantageous score in the particular match. It was concluded that the activity of the offensive and defensive actions (individual and group as well) did not differ statistically significant between both players groups. There was also noticed that the players of the team which was in the advantageous score situation more often use “defensive” offensive tactic and active defence in comparison with the players group of the losing teams.

Keywords: football, observation, World cup, activity of actions, result of game.

Аннотация. Шварц А., Доланьски Б. Активность действий футболистов в аспекте изменяющегося результата в матче. Целью работы явилось сравнение активности действий футболистов высокой квалификации в 6 матчах чемпионата Мира 2006 г. и чемпионата Европы 2008 г. в аспекте изменяющегося в ходе матча результата. Данные об игре заносили в обсервационный протокол авторского исполнения. Оценивали активность выполнения отдельных защитных и атакующих действий, направленных на достижение цели игры. Выполняемые действия классифицировали по двум категориям: действия при благоприятном и при неблагоприятном в ходе данного матча результате. Установлено, что разница между соревнующимися командами в активности выполнения атакующих и защитных действий (как индивидуальных, так и групповых) оказалась статистически несущественной. Отмечено также, что футболисты, находящиеся в ситуации благоприятного исхода матча, чаще по сравнению с проигрывающей командой прибегают к тактике «защитной» атаки и активной обороны. Ключевые слова: футбол, обсервация, чемпионат Мира, активность действий, результат игры.

Анотація. Шварц А., Доланьські Б. Активність дій футболістів за аспектом змінюванного результату у матчі. Метою праці стало порівняння активності дій футболістів високої кваліфікації у 6 матчах чемпіонату Світу 2006 р. і чемпіонату Європи 2008 р. за аспектом змінюванного під час матчу результату гри. Дані про гру заносили у обсерваційний протокол авторського виконання. Оцінювали активність виконання окремих захисних і атакуючих дій, які спрямовані на досягнення мети гри. Виконувані дії оцінювали за двома категоріями: дії за сприятливим і несприятливим під час даного матчу результаті. Доведено, що різниця поміж командами, які змагаються, у активності виконання атакуючих і захисних дій (як індивідуальних, так і групових) є статистично несуттєвою. Також відмічено, що футболісти, які знаходяться в ситуації сприятливого результату матчу, у порівнянні з програючою командою частіше використовують тактику “захисної” атаки і активної оборони.

Ключові слова: футбол, обсервація, чемпіонат Світу, активність дій, результат гри.

Wprowadzenie

Wsrod teoretykow i praktykow gier sportowych istnieje duza zbieznosc opinii dotyczacych wplywu poszczegolnych czynnikow warunkujacych sprawnosc dzialania zawodnika, a wskazywane odmiennosci odnosza si? jedynie do liczby i rodzaju poszczegolnych dyspozycji. Z reguly, obok uzdolnien do uprawiania gier sportowych, wymienia si?: stan zdrowia, wskazniki antropometrycz-ne, kondycyjne i koordynacyjne zdolnosci motoryczne, umiej?tnosci ruchowe, czynniki poznawczo-decyzyjne (antycypacja, postrzeganie, percepcja, wlasciwosci uwa-gi, myslenie) i emocjonalno-motywacyjne (cechy osobo-wosci i temperamentu, stan pobudzenia) oraz staz i do-swiadczenia zawodnicze (Szwarc, 2007).

Bezposrednia zaleznosc, scisly zwiazek cech so-matycznych, zdolnosci i umiej?tnosci motorycznych z procesami poznawczo-decyzyjnymi znajduje uzasadnie-nie na gruncie prakseologii gry sportowej. W jej uj?ciu najistotniejsze jest rozpatrywanie stosunku mi?dzy sta-nem organizmu (cecha, zdolnoscia) a realnym dzialaniem. Jesli mi?dzy nimi zauwaza si? rzeczywiste powiazanie to te stany, cechy, czy tez zdolnosci sa uwazane za dyspozy-cje do gry.

Panfil (2006) wsrod dyspozycji do gry wyroznia cechy umyslowe, koordynacyjne i kondycyjne zdolnosci motoryczne, cechy konstytucjonalne, stany psychiczne oraz cechy pro-spoleczne i pro-organizacyjne. Zauwaza,

© Szwarc Andrzej, Dolanski Bartosz, 2009

ze ze wzgl?du na specyfik? poszczegolnych gier sporto-wych, wyzej wymienione wlasciwosci uscisla si?, albo poszukuje si? powiazan mi?dzy nimi. Wzajemne zalez-nosci mi?dzy poszczegolnymi dyspozycjami stanowia o nowej jakosci - tworza tzw. interdyspozycj?, ktorej nie mozna traktowac jako prostej sumy poziomu dyspozycji j a tworzacych. Dzialanie indywidualne i wspoldzialanie w zespolowej grze sportowej sa determinowane efektami synergicznymi omawianych dyspozycji.

Roztrzasajac kwesti? synergii wewn?trznej dyspozycji osobniczych gracza, dostrzega, ze jej struktura „zmienia si? w czasie i wynika z aktualnej konfiguracji elementow organizmu umozliwiajacych dzialanie i obej-mujacych uklady - pokarmowy, sercowo-naczyniowy, mi?sniowo-szkieletowy, oddechowy, motywacyjno-de-cyzyjny” (ibid., s. 54). Wsrod dyspozycji osobniczych wskazuje katalizatory synergii wewn?trznej - stany emo-cjonalne zawodnikow, ich aktywnosc treningowa i me-czowa, wypoczynek psychofizyczny oraz preferowane przez zawodnikow wartosci etyczne i estetyczne.

Synergi? zewn?trzna w zespolowej grze sportowej definiuje jako ekwifinalny uklad zaleznych efektow ula-twiaj acych i umozliwiaj acych realizacj ? celow gry. Przy czym efekt wspoldzialania, zaliczany do grupy efektow organizacyjnych, umozliwia sprawne osiaganie celow gry, a efekty spoleczno-emocjonalny (publicznosci, obec-nosci spersonifikowanej i spojnosci) oraz organizacyjny (asystencji rzeczowej i organizacyjny) ulatwiaja osiaga-

Dyspozycje

umystowe

motoryczne

konstytucjonalne

psychiczne

pro-spoteczne

pro-organizacyjne

Sytuacja dziatania

(poziom sportowy, zachowania partnerow i przeciwnikow, reguty gry, zadania w grze, aktualny wynik i czas gry)

Dziatanie indywidualne - wspotdziatanie

Kompletna moznosC dziatania gracza

Rys. 1. Kompletna moznosc dziatania uczestnika zespotowej gry sportowej (Szwarc, 2008a, s. 14)

nie zamierzen.

Zjawisko synergii wewn?trznej wraz z dzialania-mi zaleznymi - synergia zewn?trzna, determinuja spraw-ne dzialanie i wspoldzialanie uczestnika gry sportowej, wyznaczajac ostatecznie poziom jego kompletnych moz-liwosci dzialania.

O kompletnej moznosci dzialania gracza stanowia jego mozliwosci dyspozycyjne i sytuacyjne (rys. 1). Moz-liwosci dyspozycyjne to potencjal zawodnika okreslony stanem wlasciwosci umyslowych, sprawnoscia procesow poznawczo-decyzyjnych, poziomem ogolnych i specy-ficznych zdolnosci motorycznych oraz osobowoscia i budowa somatyczna. Moznosc sytuacyjna determinuja okolicznosci dzialania uczestnika gry, w szczegolnosci: kompetencje zawodnika i wyznaczone mu do realizacji zadania, reguly gry, poziom sportowy wspoluczestnikow gry oraz tlo rywalizacji (stawka o jaka toczy si? gra, reak-cje s?dziow i publicznosci, warunki atmosferyczne zma-gan, biezacy wynik i czas gry).

Jesli uznajemy, ze gra jest ciagiem „jednoczes-nych lub nast?pujacych po sobie sytuacji uzaleznio-nych od umiej?tnosci dzialania i wspoldzialania graczy” (Panfil, 2006, s. 83) to podejscie sytuacyjne do analizy zespolowej gry sportowej wydaje si? nieuniknione. In-nymi slowy, respektujac sytuacyjnosc gry nalezy zawsze wyrozniac i opisywac jej skladowe - dzialania graczy i zaleznosci mi?dzy nimi, a przy szacowaniu dzialan brac pod uwag? okolicznosci wspolzawodniczenia - kompe-tencje przeciwnika, czas gry, aktualny wynik, miejsce dzialania, zachowania s?dziow i widowni, warunki me-teorologiczne. Zatem i ewaluacja dzialania zawodnikow w sytuacjach korzystnego lub niekorzystnego wyniku rywalizacji pozwala na wskazanie tych dzialan, ktore determinuja sukces wspolzawodniczenia w zespolowej grze sportowej. Ocena aktywnosci i klasyfikacja rodza-jow wykonywanych dzialan musi odbywac si? na podsta-wie obserwacji gier rzeczywistych (klasyfikowanych), w ktorych uczestnicza zawodnicy reprezentujacy najwyzszy poziom sportowy.

Celem niniejszych badan bylo porownanie aktyw-nosci dzialania pilkarzy najwyzszego poziomu zaawanso-wania sportowego w aspekcie zmieniajacego si? wyniku rywalizacji w meczach fazy pucharowej mistrzostw swia-

ta 2006 i mistrzostw Europy 2008 roku.

Postawiono nast?pujace pytania badawcze:

1) Jaka byla aktywnosc poszczegolnych dzia-lan indywidualnych i grupowych uczestnikow gry w sytuacjach korzystnego i niekorzystnego rezultatu wspolzawodniczenia?

2) Czy cz?stosc dzialan indywidualnych i gru-powych, rozpatrywanych w aspekcie realizowa-nych celow gry, roznila si? istotnie w sytuacjach korzystnego i niekorzystnego wyniku rywaliza-cji?

Material i metoda

W badaniach zastosowano metod? obserwacji. Analizowano spotkania fazy pucharowej turnieju finalo-wego mistrzostw swiata 2006 roku i mistrzostw Europy 2008 roku (tab. 1). Ze wzgl?du na przyj ?te kryterium

- organizacja dzialan w systemie 1-4-2-3-1 analizowano tylko gr? zespolow graj acych w takim ustawieniu. Lacz-nie oceniono dzialania zawodnikow 8 zespolow.

Dane o grze nanoszono na arkusz obserwacyjny, sledzac zapis audiowizualny z wykorzystaniem funk-cji „stop-klatka”. Wykorzystano arkusz obserwacyjny Szwarca (2008a), ktory uwzgl?dnial prakseologiczna wy-kladni? oceny dzialan w zespolowej grze sportowej za-proponowana przez Panfila (2006). Oceniano aktywnosc poszczegolnych sposobow dzialan ofensywnych i defen-sywnych zmierzajacych do realizacji celow gry. W atako-waniu szacowano aktywnosc dzialan zmierzajacych do zdobycia bramki, stworzenia sytuacji do jej uzyskania, zdobycia pola i utrzymania pilki, zas w bronieniu cz?stosc dzialan zapobiegaj acych zdobywaniu bramek, tworzeniu sytuacji do ich zdobycia, zdobyciu pola i utrzymaniu pil-ki. Poszczegolne dzialania stosowane przez graczy po-rzadkowano w dwoch kategoriach: dzialania przy wyni-ku korzystnym i dzialania przy wyniku niekorzystnym. Lacznie, we wszystkich analizowanych spotkaniach, zespoly badane dzialaly w sytuacji wyniku korzystnego przez 106 minut rywalizacji, a w okolicznosciach wyniku niekorzystnego przez 135 minut wspolzawodniczenia. W celu klarownej prezentacji danych dokonano interpolacji wynikow badan, przyjmujac za punkt odniesienia 90-mi-nutowy, standardowy czas gry (dzialania zawodnikow w trakcie jednego meczu). Poszczegolne rodzaje dzia-

Wykaz analizowanych spotkan turnieju finatowego mistrzostw swiata 2006 roku i mistrzostw Europy 2008 roku.

Spotkanie (rodzaj imprezy) Faza rywalizacji Wynik koncowy meczu Zespoly badane Czas gry przy wyniku korzystnym [min] Czas gry przy wyniku niekorzystnym [min]

Francja- Portugalia (MS 2006) polfinal 1:0 Francja Portugalia 57 33

Niemcy- Portugalia (MS 2006) mecz o III miejsce 3:1 Portugalia - 32

Wlochy- Francja (MS 2006) final 1:1 Wlochy Francja 12 12

Niemcy- Turcja (ME 2008) polfinal 3:2 Niemcy 7 3

Hiszpania- Rosja (ME 2008) polfinal 3:0 Hiszpania 40 -

Niemcy- Hiszpania (ME 2008) final 0:1 Niemcy - 55

lan sumowano, a nast?pnie sprowadzano do wspolnego mianownika (dzialania wyniku korzystnego mnozono przez liczb? 0,849, a wyniku niekorzystnego przez liczb?

0,667).

Do zbadania istotnosci roznic w aktywnosci mi?-dzy zespolami, ktore dzialaly w opisanej sytuacji zastoso-wano test U Manna-Whitneya (Stanisz, 1998).

Wyniki badan wlasnych i ich omowienie

Atakowanie

Z danych przedstawionych w tab. 2 wynika, ze zawodnicy zespolow znajdujacych si? w sytuacjach ko-rzystnego wyniku gry stosowali przede wszystkim stra-tegi? „defensywnej” ofensywy. B?dac w posiadaniu pilki dazyli do jej utrzymania zarowno poprzez wspoldziala-nie, jak i dzialania indywidualne.

Z kolei w zdobywaniu pola gry pilka (tak dzialania indywidualne, jak i grupowe) dominowali zawodnicy druzyn znajdujacych si? w okolicznosciach niekorzystnego rezultatu gry (tab. 2). Tylko podczas wspoldzialania, ktorego celem bylo zdobycie pola gry podaniem pilki po uprzednim jej przyj?ciu zawodnicy druzyn „wygrywaja-cych” wykazywali si? wyzsza aktywnoscia.

Tworzenie sytuacji do zdobycia bramek poprzez drybling, gr? 1x1, stale fragmenty gry oraz rozegranie pilki podaniem w asyscie przeciwnika bylo domena gra-czy zespolow, ktore posiadaly aktualnie korzystny wynik wspolzawodniczenia (tab. 2).

Zawodnicy druzyn „przegrywajacych” wykazywa-

li si? podobna cz?stoscia dzialania tylko w sytuacjach ro-zegrania pilki bez jej przyjmowania i przy wykonywaniu stalych fragmentow gry (odpowiednio: 10,0 i 10,2 oraz

6,7 i 6,8 dzialan w czasie 90 minut gry). Natomiast przy zdobywaniu bramek zawodnicy zarowno zespolow znajdujacych si? w sytuacji korzystnego, jak i niekorzystnego wyniku gry wykazywali si? identyczna aktywnoscia dzia-lania (srednio 12,7 sytuacji do zdobycia bramki w trakcie 90 minut wspolzawodniczenia).

Przedstawione w tab. 3 rezultaty istotnosci roznic srednich arytmetycznych aktywnosci dzialan (test U Manna-Whitneya) mi?dzy zawodnikami druzyn korzystnego

i niekorzystnego rezultatu wspolzawodniczenia dowodza, ze aktywnosc dzialania (zarowno indywidualnego, jak i grupowego) nie roznicowala istotnie statystycznie obu badanych grup zawodniczych. Najwyzsze prawdopodo-bienstwo istotnosci roznic pomi?dzy badanymi zmienny-mi stwierdzono w dzialaniach indywidualnych, ktorych celem bylo zdobywanie pole gry pilka (p<0,51) i tworze-nie sytuacji do zdobycia bramki (p<0,51).

Podsumowujac aktywnosc dzialania zawodnikow najwyzszego poziomu sportowego w badanych okolicz-nosciach rywalizacji nalezy stwierdzic, ze byla ona zgod-na z ogolnymi zasadami racjonalnego post?powania (zob. Kotarbinski, 1982). Dazenie do zmiany niekorzystnego polozenia wymaga bowiem wzmozonego dzialania, w przypadku badanych przez nas zawodnikow - wyzszej aktywnosci w zdobywaniu pola gry pilka. Konsekwencja takiego post?powania jest cz?stsze tworzenie sytuacji do zdobycia bramki przez graczy zespolow „korzystnego wyniku”, poniewaz skutecznosc jest z reguly odwrotnie proporcjonalna do aktywnosci dzialania. Innymi slowy, zawodnicy druzyn „przegrywajacych” dzialajac aktyw-niej od graczy zespolow „wygrywaj acych” cz?sciej tracili pilk? podczas zdobywania pola gry pilka, tym samym da-wali im wi?cej mozliwosci do tworzenia akcji kontrataku

- wyzszej aktywnosci w kreowaniu sytuacji bramkowych przez zawodnikow zespolow znajdujacych si? w okolicz-nosciach korzystnego wyniku.

Bronienie

Wyniki badan przedstawione w tab. 4 pokazuj a, ze w dzialaniach przeciwko utrzymaniu pilki dominowali gracze druzyn znajdujacych si? w sytuacji aktualnie ko-rzystnego rezultatu wspolzawodniczenia (ogolna liczba przewidywanych dzialan w trakcie 90 minut rywaliza-cji wyniosla 19,5 razy, przy liczbie 18,7 interpolowanych dzialan zawodnikow zespolow „przegrywajacych”).

Szczegolowa analiza sposobow przeciwdzialania pokazuje jednak, ze zawodnicy druzyn b?dacych w sytuacji korzystnego wyniku cz?sciej stosowali tylko wybicie pilki w sytuacji 1x1 i jej blokowanie, a ich rywale wy-przedzenie-przej?cie pilki i odebranie pilki w grze 1x1.

Porownanie aktywnosci poszczegolnych dziatan ofensywnych zawodnikow badanych druzyn w sytuacji korzystnego i

niekorzystnego wyniku rywalizacji

Cel dzialania Aktywnosc dzialania przy korzystnym wyniku rywalizacji Rodzaj dzialania Aktywnosc dzialania przy niekorzystnym wyniku rywalizacji

Liczba wszystkich dzialan Przewidywana liczba dzialan w czasie 90’ gry Przewidywana liczba dzialan w czasie 90’ gry Liczba wszystkich dzialan

Utrzymanie pilki- wspoldzialanie 38 32,3 Podania pilki z przeciwnikiem po przyj?ciu 26,0 39

23 19,5 Podania pilki z przeciwnikiem bez przyj?ciu 17,3 26

72 61,1 Podania pilki bez przeciwnika po przyj?ciu 48,7 73

29 24,6 Podania pilki bez przeciwnika bez przyj?cia 20,0 30

Utrzymanie pilki- dzialanie indywidualne 1 0,8 Prowadzenie pilki 0,7 1

6 5,1 Drybling 2,7 4

12 10,2 1x1 6,7 10

32 27,2 Zastawienie pilki 17,3 26

Zdobycie pola gry-wspoldzialanie 52 44,1 Podania pilki z przeciwnikiem po przyj?ciu 40,7 61

34 28,9 Podania pilki z przeciwnikiem bez przyj?ciu 30,0 45

126 107,0 Podania pilki bez przeciwnika po przyj?ciu 108,7 163

35 29,7 Podania pilki bez przeciwnika bez przyj?cia 31,3 47

Zdobycie pola gry- dzialanie indywidualne 14 11,9 Prowadzenie pilki 12,7 19

11 9,3 Drybling 10,7 16

15 12,7 1x1 15,3 23

Tworzenie sytuacji do zdobycia bramki-wspoldzialanie 14 11,9 Podania pilki z przeciwnikiem po przyj?ciu 15,3 23

12 10,2 Podania pilki z przeciwnikiem bez przyj?cia 10,0 15

9 7,6 Podania pilki bez przeciwnika po przyj?ciu 10,0 15

2 1,7 Podania pilki bez przeciwnika bez przyj?cia 1,3 2

Tworzenie sytuacji do zdobycia bramki-dzialanie indywidualne 6 5,1 Drybling 4,0 6

8 6,8 1x1 4,7 7

8 6,8 Staly fragment gry 6,7 10

Zdobycie bramki- z przeciwnikiem 6 5,1 Noga 6,7 10

3 2,5 Glowa 2,0 3

0 0 Sytuacyjne 0 0

0 0 Staly fragment gry 0 0

Zdobycie bramki- bez przeciwnika 2 1,7 Noga 2,0 3

2 1,7 Glowa 0 0

0 0 Sytuacyjne 0 0

2 1,7 Staly fragment gry 2,0 3

Tabela 3.

Prawdopodobienstwo istotnosci roznic w aktywnosci dziatan ofensywnych zawodnikow druzyn znajdujqcych siq w sytuacji korzystnego i niekorzystnego wyniku rywalizacji z uwzglqdnieniem celow gry

Dzialania Wskazniki statystyczne

Suma rang grupa 1 Suma rang grupa 2 U poziom p

Utrzymanie pilki grupowo 20 16 6 0,56

indywidualnie 19,5 16,5 6,5 0,66

Zdobycie pola gry grupowo 16,5 19,5 6,5 0,66

indywidualnie 9 12 3 0,51

Tworzenie sytuacji do zdobycia bramki grupowo 18 18 8 1,00

indywidualnie 12 9 3 0,51

Zdobycie bramki z przeciwnikiem 18 18 8 1,00

bez przeciwnika 17 19 7 0,77

Najcz?stszym sposobem przeciwdzialania bylo odebranie pilki przeciwnikowi w grze jeden przeciw jednemu (od-powiednio: 10,2 i 14 dzialan w trakcie 90 minut gry).

W dzialaniach przeciwko zdobywaniu pola gry pilka zarowno przez pojedynczego zawodnika, jak i po-st?powan kolektywnych wyzsza aktywnoscia (wszystkie rodzaje dzialan) wykazywali si? zawodnicy druzyn „wy-grywajacych”. W indywidualnych starciach stosowali najcz?sciej odebranie pilki i jej wybicie (odpowiednio: 17 dzialan i 10,2 podczas 90 minut rywalizacji), a podczas przeciwdzialania grupowego odebranie pilki w rezulta-cie podwojenia i potrojenia (14,4 razy w czasie 90 minut

gry).

Dokonujac interpolacji wynikow badan nalezy stwierdzic, ze zawodnicy druzyn znajdujacych si? w oko-licznosciach korzystnego rezultatu gry nieznacznie cz?s-ciej od adwersarzy dzialali przeciwko tworzeniu sytuacji do zdobycia bramki (odpowiednio: 65,2 i 55,9 razy w trakcie 90 minut gry). We wszystkich rodzajach dzialan indywidualnych (poza wybiciem pilki, ktore stosowali rzadziej) byli aktywniejsi od graczy druzyn „przegrywajacych”. Natomiast w dzialaniu grupowym przeciwko tworzeniu sytuacji do zdobycia bramki (podwajanie, potrajanie, spalony) wyzsza aktywnoscia wykazali si? pilkarze druzyn „przegrywajacych” - przewidywana liczba ponad 15 zdarzen w spotkaniu 90-minutowym,

Tabela 4.

Porownanie aktywnosci poszczegolnych dziatan defensywnych zawodnikow badanych druzyn w sytuacji korzystnego

i niekorzystnego wyniku rywalizacji

Cel dzialania Aktywnosc dzialania przy wyniku korzystnym Rodzaj dzialania Aktywnosc dzialania przy wyniku niekorzystnym

Liczba wszystkich dzialan Przewidywana liczba dzialan w czasie 90’ gry Przewidywana liczba dzialan w czasie 90’ gry Liczba wszystkich dzialan

Przeciwdzialanie utrzymaniu pilki (indywidualnie i grupowo) 0 0 Wyprzedzenie- wybicie pilki 0 0

2 1,7 Wyprzedzenie- przej?cie pilki 2,0 3

0 0 Zastawienie 0,7 1

12 10,2 Odebranie pilki (takze podwajanie) 14,0 21

8 6,8 Wybicie pilki 2,0 3

1 0,8 Zablokowanie pilki 0 0

Przeciwdzialanie zdobyciu pola gry-wspoldzialanie 17 14,4 Podwojenie, potrojenie 10,7 16

3 2,5 Spalony 0,7 1

Przeciwdzialanie zdobyciu pola gry- indywidualne 12 10,2 Wybicie pilki 8,0 12

20 17,0 Odebranie pilki 14,0 21

3 2,5 Zablokowanie pilki 2,0 3

2 1,7 Zastawienie 0 0

Przeciwdzialanie zdobyciu pola gry- indywidualne w sytuacji wyprzedzenia 6 5,1 Wybicie podania dolem 2,0 3

15 12,7 Przej?cie podania dolem 12 18

18 15,3 Wybicie podania gora 11,3 17

17 14,4 Przej?cie podania gora 11,3 17

Przeciwdzialanie tworzeniu sytuacji do zdobycia bramki -wspoldzialanie 6 5,1 Podwojenie, potrojenie 5,3 8

11 9,3 Spalony 10,0 15

Przeciwdzialanie tworzeniu sytuacji do zdobycia bramki -indywidualne 5 4,2 Wybicie pilki 5,3 8

9 7,6 Odebranie pilki 7,3 11

8 6,8 Zablokowanie pilki 5,3 8

3 2,5 Zastawienie 1,3 2

Przeciwdzialanie tworzeniu sytuacji do zdobycia bramki - indywidualne w sytuacji wyprzedzenia 6 5,1 Wybicie podania dolem 4,0 6

8 6,8 Przej?cie podania dolem 4,0 6

12 10,2 Wybicie podania gora 8,0 12

9 7,6 Przej?cie podania gora 4,7 7

Przeciwdzialanie utracie bramki 3 2,5 Wybicie pilki 3,3 5

0 0 Odebranie pilki 0 0

8 6,8 Zablokowanie pilki 4,0 6

0 0 Zastawienie 0,7 1

2 1,7 Podwojenie, potrojenie 1,3 2

Prawdopodobienstwo istotnosci roznic w aktywnosci dziatan defensywnych zawodnikow druzyn znajdujqcych siq w sytuacji korzystnego i niekorzystnego wyniku rywalizacji z uwzglqdnieniem celow gry

Dzialania Wskazniki statystyczne

Suma rang grupa 1 Suma rang grupa 2 U poziom p

Przeciwdzialanie utrzymaniu pilki 28,5 7,5 4,5 0,62

Przeciwdzialanie zdobyciu pola gry dzialania grupowe 21 15 5 0,39

indywidualne 1x1 20 16 6 0,56

wyprzedzenie 23 13 3 0,15

Przeciwdzialanie tworzeniu sytuacji do zdobycia bramki grupowo 15 21 6 0,65

indywidualne 1x1 19 17 7 0,77

wyprzedzenie 24 12 2 0,08

Przeciwdzialanie utracie bramki 21 15 6 0,65

przy ponad 14 dzialaniach zawodnikow druzyn „wygry-wajacych” (tab. 4).

Z danych przedstawionych w tab. 4 wynika ponad-to, ze w dzialaniach przeciwko utracie bramki nieznacznie wyzsza aktywnoscia wykazywali si? zawodnicy druzyn znajdujacych si? w sytuacji aktualnie korzystnego wyniku rywalizacji. W czasie 90 minut wspolzawodniczenia przeciwdzialali 11 razy, przy 9,3 probach graczy druzyn „przegrywajacych”. Najcz?stszym sposobem zapobiega-nia utracie bramki byly blokowanie i wybicie pilki.

Przedstawione w tab. 5 rezultaty istotnosci roznic srednich arytmetycznych aktywnosci przeciwdzialania (test U Manna-Whitneya) mi?dzy zawodnikami druzyn korzystnego i niekorzystnego rezultatu wspolzawodnicze-nia dowodza, ze aktywnosc dzialania przeciwko utrzyma-niu pilki, zdobywaniu pola, tworzeniu sytuacji do zdoby-cia bramki i ich zdobywania (zarowno indywidualnego, jak i grupowego) nie roznicowala istotnie statystycznie obu badanych grup zawodniczych. Najwyzsze praw-dopodobienstwo istotnosci roznic pomi?dzy badanymi zmiennymi stwierdzono w dzialaniach indywidualnych przeciwko tworzeniu sytuacji bramkowych w rezultacie wyprzedzenia (p<0,08) i przeciwko zdobywaniu pola gry pilka takze w wyniku wyprzedzenia (p<0,15).

Podsumowujac rezultaty badan nad aktywnos-cia dzialania w sytuacjach korzystnego i niekorzystne-go wyniku wspolzawodniczenia nalezy stwierdzic, ze uwiarygodniaj a one opinie eksperckie dotyczace strategii dzialania druzyn najwyzszego poziomu zaawansowania sportowego.

Otoz regula organizacji dzialania w bronieniu, szczegolnie w sytuacji aktualnie korzystnego wyniku gry, jest takie ustawienie graczy, ktore zapewnia im wlasciwe dzialanie indywidualne i wspoldzialanie. Efekt ten uzy-skuje si? poprzez zachowania odpowiednich odleglosci mi?dzy graczami obrony, aktywna stref? oraz stosowanie skracania i zaw?zania pola gry. Dzialania te umozliwiaja skuteczne przekazywanie sobie pilnowanych gry, aseku-racj ?, odbieranie i wybijanie pilki, a wi?c skuteczne dzia-lania przeciwko utrzymaniu pilki, zdobywaniu pola gry i

tworzeniu sytuacji bramkowych (zob. Panfil, 2006; Czer-winski, 2007; Szwarc, 2008b).

Wyniki przedstawionych badan wlasnych sugeru-ja, ze zawodnicy uznawani za mistrzow w grze w pilk? nozna sklaniaja si? ku „ofensywnej” defensywie, tj. na-tychmiastowym dzialaniom przeciwko graczom z pilka juz w strefach obrony przeciwnika, aktywnemu post?-powaniu przeciwko zdobywaniu pola gry pilka w strefie srodkowej oraz przeciwdzialaniu tworzeniu sytuacji do zdobycia bramek w strefie zagrozenia bramki.

Wnioski

1. Zawodnicy zespolow znajdujacych si? w sytuacji korzystnego wyniku gry stosuja z reguly taktyk? „de-fensywnej” ofensywy. B?dac w posiadaniu pilki daza do jej utrzymania zarowno poprzez wspoldzialanie, jak i dzialania indywidualne. Z kolei gracze druzyn b?dacych w sytuacji niekorzystnego rezultatu rywa-lizacji zmierzaja do zmiany istniejacego stanu gry -cz?sciej od zawodnikow zespolow „wygrywajacych” probuj a zdobywac pole gry pilka i strzelac bramki.

2. Gracze zespolow b?dacych w okolicznosciach ko-rzystnego wyniku gry wykorzystuj a cz?sciej od zespolow „przegrywaj acych” taktyk? aktywnego bronienia. Natychmiast po stracie pilki dzialaja prze-ciwko zawodnikom z pilka, przeciwdzialaja zdoby-waniu pola gry pilka oraz tworzeniu sytuacji do zdo-bycia bramek.

Literatura

1. Czerwinski J. (2007): Gry zespolowe jako obiekt badan naukowych. W: J. Czerwinski (red.) Kontrola treningu i walki sportowej w grach sportowych. AWFiS, s. 7-16.

2. Kotarbinski T. (1982): Traktat o dobrej robocie. Ossolineum, Wroclaw.

3. Panfil R. (2006): Prakseologia gier sportowych. Studia i monografie 82. AWF, Wroclaw.

4. Stanisz A. (1998): Przyst?pny kurs statystyki (w oparciu o program Statistica PL na przykladach z medycyny).

5. StatSoft Polska, Krakow.Szwarc A. (2007): Sprawnosc dzialania w wybranych fragmentach zespolowej gry sportowej (na przykladzie pilki noznej). AWFiS, Gdansk.

6. Szwarc A. (2008a): Modele poznawcze odwzorowujace sprawnosc dzialania w grach w pilk? nozna. AWFiS, Gdansk.

7. Szwarc A. (2008b): Modele odwzorowujace sprawnosc dzialan in-dywidualnych i grupowych w grze w pilk? nozna. Sport Wyczyno-wy, 7/9, s. 54-62.

Artykul postupil do redakcji 16.07.2009 r.

smulsky60@hotmail.com