CC BY
13
Минимизации организационного несовершенства также способствует выбор правильной стратегии управления заинтересованными сторонами проекта. В этих целях успешно применяется разработанная в 70-е г.г. в США методика SWOT анализа (анализа преимуществ и недостатков организации, а также возможностей и опасностей, исходящих от внешней среды). Согласно этой методике, на первом этапе определяются преимущества и недостатки наиболее важных заинтересованных сторон. На втором этапе определяется степень влияния сторон на проект и возможности и опасности, исходящие от них для проекта.
В свете сегодняшней экономической реальности на Украине, перспективной задачей, позволяющей расширить сферу применения управления проектами, является внедрение в практику приведенных методов планирования, что позволит существенно повысить эффективность производства на Украине, ускорить переход на качественно новый уровень его организации.
ЛИТЕРАТУРА
1Мир управления проектами. / Под ред. X. Решке, X. Шелле: Пер. с нем. -М.: Алане, 1993. - 304с.
2.В. Н. Бурков, Д. А. Новиков. Как управлять проектами. -М.: Синтег-Гео, 1997. - 188с.
3.А. Каменский. Проклятая профессия.//Коммерсантъ - Daily. -1995. -№34. С.10-12.
4.Научные и технологические парки. Сборник методических материалов. -М.: Ассоциация научных и технологических парков. 1993. -80с.
УДК 378.14
В.Л. Петренко
ДЕЯК1 АСПЕКТИ СИСТЕМНОГО П1ДХОДУ ДО УПРАВЛ1ННЯ ЯК1СТЮ ВИЩО1 ОСВ1ТИ
Пропонуеться новий пщхщ щодо процесу прийняття ршень та ефективноТ Тх реалiзацN у сферi освтьоТ дiяльностi. Дж. 1.
Сучасна соц1ально-економ1чна ситуац1я в УкраТн потребуе розв'язання таких взаемопов'язаних проблем, як вих1д з кризи та перех1д до ринкових форм I метод1в господарювання. Зрозумто, що забезпечення належноТ ефективност1 Тх прац1 е неможливим без опанування ними необх1дного р1вня осв1ти. Цей р1вень досягаеться завдяки наданню системою осв1ти послуг щодо засвоення особою певних осв1тн1х та осв1тньо-профес1йних програм I мае в1дпов1дати колу та скпадност1 соц1альних I професмних завдань та обов'язк1в певноТ квал1ф1кацп.
Надання осв1тн1х послуг у систем! вищоТ осв1ти тривае принаймн1 3-4 роки I супроводжуеться багатьма соц1альними та економ1чними насл1дками. Хоч результативнють набуття вищоТ осв1ти особою здебтьшого персональна (п1двищення соц1ального статусу, матер1ального достатку, ефективн1ше споживання, розвиток п1знавальних зд1бностей, здатност1 до перенавчання та пристосування I таке шше), вона також е корисною для сусптьства в ц1лому: для платниюв податк1в, для державних I приватних пщприемств тощо. Тому вища осв1та в УкраТы майже на 75% фшансуеться з державного бюджету.
Функцюнування системи вищоТ осв1ти пов'язане 1з залученням I використанням значних матер1альних, людських та ф1нансових ресурс1в на
нацюнальному, репональному та мiсцевому рiвнях. В умовах жорстко''' со^ально-економiчноТ' кризи сусптьство повинно мати гарантiТ' сумлшного використання цих ресурсiв. З огляду на со^альну та економiчну значимють наслiдкiв функцiонування системи освiти виникае нагальна потреба в опануваннi свпювого досвiду розробки та впровадження рiзноманiтних масштабних i складних проектiв у галузi освiти, зокрема вищоТ'.
Якщо керуватися визначенням та кпасифiкацiею проек^в, що наданi в матерiалах Всесв^нього банку (проект - це комплекс взаемопов'язаних заходiв, що розробленi для досягнення певних цтей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях), проекти у галузi освiти за своТ'ми ознаками, оточенням та учасниками можна вщнести до найбiльш масштабних, тривалих i складних, до яких висуваються особливi вимоги щодо якост^ i вартiсть яких може бути значною. Усi проекти у галузi освiти е iнвестицiйними, вони можуть бути як комерцiйними, так i некомерцiйними. Але усi вони спрямован на вирiшення важливих соцiальних та економiчних проблем.
Незважаючи на те, що поняття "освп"а" досить часто використовуеться у повсякденному життi, у законодавчих актах, педагопчнш лiтературi воно не мае точного нормативного визначення. Загальним для багатьох сучасних визначень цього поняття е уявлення про освп^ як процес i результат засвоення через навчання системи знань i набуття умЫь та навичок, що необхщы для забезпечення вщповщного рiвня розвитку пiзнавальних потреб i здiбностей людини та и подготовки до практично'' дiяльностi.
У контекст дано'' статтi будемо вважати, що осв^а - категорiя, яка використовуеться для опису механiзмiв вiдтворення та трансляцп новим поколiнням досвiду минуло'' та юнуючо''' культур, пiдготовки 'х до наступно'' дiяльностi. Реалiзацiя цих механiзмiв е основною функцiею системи освiти (поняття системи освiти зпдно ст. 28 Закону Укра'ни "Про освпУ').
Можна довести, що i освiта, i система освiти е штучними об'ектами зi всiма ознаками вщкрито''' системи, що мае високий рiвень системностi. Освiта е узагальненим об'ектом дiяльностi методистiв, викладачiв, науков^в. 'х дiяльнiсть, в основному, спрямована на окремi пiдсистеми об'екту (окремi сторони об'екту). Система же освiти е узагальненим об'ектом дiяльностi менеджера освiти. Його дiяльнiсть може охоплювати як усю систему (об'ект) в цтому, так i окремi його пщсистеми. Враховуючи, що усi ц об'екти постiйно розвиваються i удосконалюються, виникае потреба визначити декiлька концептуальних аспектiв, якi стосуються 'х окремих сторш i мають значний вплив на якють пiдготовки фахiвцiв.
1. Людин притаманнi рiзноманiтнi потреби, що спонукають '7 до дiяльностi. Потреби людини за змютом i виявленням об'еднуються у три основы групи: жити, тзнавати та займати певне мюце серед людей. Перед сусптьством постае проблема оргаызацп та забезпечення сптьно''' дiяльностi: подiлу i закртлення працi за учасниками трудового процесу, забезпечення взаемозв'язку його частин у формi обмшу наслiдками дiяльностi.
З подтом працi мета дiяльностi окремо'' людини задаеться ззовнi. Людинi доводиться виконувати функцп, що самi по собi безпосередньо не задовольняють '7 особист потреби. За цих умов потреби людини задовольняються за рахунок винагороди, яку вона сприймае як плату за частку '7 вкладу в сптьну працю. Отже, сусптьний подт працi е передумовою найповншого задоволення особистих потреб людини i однiею з основних рушiйних сил сусптьного розвитку, стимулом i вщображенням як сусптьно''' диферен^ацп, так i со^ально''' штеграци. Подiл працi в^грае структуроутворюючу роль у побудовi основних елементв со^ально''' системи. Вiн Деяк1 аспекти системного п1дходу до управлшня як1стю вищо' осв1ти 143
обумовлюе юнування спецiальностей, професiй та со^ально-професшних структур суспiльства. Виконання членами сусптьства певних видiв фаховот дiяльностi потребуе вщповщнот квалiфiкацN, що, в свою чергу, е неможливим без оволодЫням ними необхiдним рiвнем освiти. Завдання подготовки фахiвцiв, якi вiдповiдатимуть потребам сусптьства в сучасних умовах, забезпечуеться ступеневот системою освiти Укратни.
2. Завдяки процесу соцiалiзацiт людини, тобто процесу 17 включення до системи со^альних вiдносин, засвоення та подальшого розвитку со^ально-культурного досвiду, поглиблюеться i процес диферен^ацп суспiльства. Це е основою iндивiдуалiзацiТ та удосконалення людей, формування 1'х здiбностей, потреб i iнтересiв. Освiта на вiдмiну вiд iнших компонентiв культури безпосередньо пов'язана з формуванням людини, утворенням можливостей щодо вiльного прояву особистютю своет неповторнот унiкальностi, розширенням уыверсальних моральних цiнностей, якi е основою сталого розвитку цив^заци. Крiм того, осв^а е майже единою шститу^ею, що спрямована на одночасне задоволення уЫх трьох основних потреб людини.
3. Система вищот освiти Укратни, як структурна одиниця ступеневот системи освiти, мае свот специфiчнi цл Основними цiлеформуючими суб'ектами у побудовi структури цiлей вищот освiти Укратни е: св^ове спiвтовариство; суспiльство; сфера прац (галузi економiчноТ дiяльностi - споживачi випускникiв вищих навчальних закладiв).
Поряд iз вищенаведеними цiлеформуючi ознаки також вносяться учасниками освптого процесу та системою вищот освiти, але тх особистi цiлi мають пщпорядковане вiдношення i направленi (повиннi бути направлен^ на найвищу ефективнiсть вттення, на найповнiше задоволення вимог трьох основних цтеформуючих суб'ектiв.
На пiдставi аналiзу структури цiлей вищот осв™ Мiнiстерство освiти та науки Укратни вщповщно до покладених на нього завдань прогнозуе розвиток вищот освiти вщповщно до потреб особистостi, сусптьства, держави та розробляе пропозицп щодо перелку спецiальностей i квалiфiкацiй, оптимiзацiТ мережi вищих навчальних закладiв (ВНЗ) тощо. Таким чином, Мшютерство освiти та науки Укратни забезпечуе виконання со^ального замовлення щодо пiдготовки фахiвцiв певних фахiв i квалiфiкацiй: перелк спецiальностей i квалiфiкацiй е, насамперед, державним нормативним документом, що вщображае вимоги сфери прац^ а документи сфери освiти щодо пiдготовки фахiвцiв мають пiдпорядкований характер.
Цiлi вищот освiти узагальнюються у змiстi вищот освiти - науково обумовлених вимогах до системи знань, умшь i навичок, свiтогляду, громадянських та психо^зиолопчних якостей людини, що формуються у процес осв^ньот та професшнот подготовки з урахуванням перспектив со^ально-економiчного та культурного розвитку держави. Таким чином, змют вищот освiти -це бажаний результат, мета, що стотть перед системою освiти та особою.
Змют освiти при реалiзацiТ системою освiти трансформуеться у змют навчання, який виступае у вщношены до змiсту освiти як зааб по вiдношенню до мети i являе науково-обгрунтований дидактичний та методичний матерiал, засвоення якого забезпечуе здобуття академiчноТ та професмнот квалiфiкацiй.
Вщповщнють освiтнiх послуг до стандартiв вищот освiти визначаеться шляхом лiцензування, акредитацп i атестацп ВНЗ. Основою процедури атестацп е контроль якостi вищот освiти за допомогою засобiв дiагностики якостi вищот освiти, яку набула особа у результат реалiзацiТ вищими навчальними закладами змюту навчання, та визначенню ступеня тх вiдповiдностi вимогам, що надан у змiстi освiти за критерiями досягнення цiлей вищот освiти.
4. Зарубiжний та вп"чизняний досвiд свОдчить, що нормальне
функцiонування системи професшноТ пiдготовки, системи сертифкацп i лщензування можливе лише тодi, коли ТТ засновники й учасники дiють па пiдставi методологи так званого суб'ектно^яльнюного пiдходу.
Головною тезою використання такого подходу е: навчати фахiвцiв тому, що реально може знадобитися в процес Тх майбутньоТ дiяльностi та вОдповОдно контролювати ступiнь розвитку необхОдних знань, умiнь, навичок людини, що навчаеться. Отже дiяльнiсть фахiвця розглядаеться не у суто професшному, а у широкому значены цього слова (як система динамiчноТ взаемодп людини iз навколишнiм середовищем). За своТм змiстом це системний пiдхiд до подготовки фахiвцiв, логiка використання якого потребуе певноТ послiдовностi технологiчних операцш як на етапi проектування подготовки й сертифкацп фахiвцiв, так i на етапi Тх здiйснення.
Зауважимо, що в системi освiти, особливо вищоТ, порушення технологiй, неузгодження в методиках, помилки в оцшках якост функцiонування освiти як системи вОдчуваються опосередковано. Тому значнi недолiки в робот системи в цтому, як i окремих 17 структурних елементiв, не е досить вiдчутними i не завжди пiдпадають пiд потрiбний критичний розгляд, хоча предметом i продуктом дiяльностi у цьому випадку виступае сама людина, iнтереси якоТ, як i iнтереси суспiльства в цтому, згадана система мае захищати,
Нажаль, фрагментарнють у реалiзацiТ принцитв системного пiдходу особливо щодо технологш планування, оргаызацп та контролю результатв дiяльностi системи вищоТ освiти, ТТ окремих складових суттево знижують ефективнiсть зусиль Мiнiстерства освiти та науки УкраТни щодо реформування вищоТ освiти в УкраТы.
5. У межах застосування системного подходу до формування та управлЫня
системою вищоТ освiти iснують такi основнi завдання:
■ 3 урахуванням особливостей сусптьного подту працi в УкраТн (кпасифкацп професш та вiдповiдних робiт), соцiального замовлення на подготовку фахiвцiв, визначення структури майбутньоТ професшноТ дiяльностi випускникiв ВНЗ та вОдповОдних до неТ освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв, що вимагаються - створення та постшне удосконалення перелiку напрямiв, спецiальностей, квалiфiкацiй, спецiалiзацiй спецiальностей.
■ 3 урахуванням вимог сфери прац та прогнозу оч^ваних видiв професшноТ та со^альноТ дiяльностi майбутнього фахiвця визначення цiлей вищоТ освiти (змюту вищоТ освiти) за певними напрямами i спецiальностями -створення та постшне удосконалення освiтньо-квалiфiкацiйних характеристик як складових державних стандартв вищоТ освiти.
■ На пiдставi аналiзу цтей вищоТ освiти визначення змiсту навчання за певними напрямами i спе^альностями - створення та постiйне удосконалення освпто-професшних програм, програм навчальних дисциплш, 'iнших дидактичних i методичних матерiалiв як складових державних стандартiв вищоТ освiти.
■ 3 урахуванням досягнень сучасних освп"ых технологiй - визначення методiв, форм i засобiв навчання, що е оптимальними за витратами часу, матерiальних ресурав та реальне забезпечуватиме якють освтьоТ та професшноТ подготовки, що вимагаеться державними стандартами вищоТ освiти.
■ 3 урахуванням прогнозу со^ального та економiчного розвитку держави, вимог державних стандартв вищоТ освiти, результатiв атестаци вищих навчальних закладiв та сертифiкацiя Тх випускниюв, - ГЩПЩШГ
ДеяК аспекти системного пдходу до управл'/ння як1стю вищоТ освти
145
навчальних закладiв, що в 3M03i задовольнити со^альне замовлення на пiдготовку фахiвцiв з вищою освiтою.
■ На пщст^ аналiзу 3MicTy навчання, результат атестацп' вищих навчальних закладiв, сертифкацп випyскникiв, iнших форм контролю якост освтьоУ та професшноУ пiдготовки за певними освп"ыми та освпто-квалiфiкацiйними рiвнями - визначення вимог щодо змюту навчання, якостi освiти за попередыми рiвнями, узгодження дiяльностi ycix ланок структури ступеневоУ освiти.
■ На пщст^ аналiзy резyльтатiв реалiзацiï освiтньо-професiйних програм пiдготовки фахiвцiв- визначення оптимально!' структури, ви^в та форм дiяльностi вищих навчальних закладiв та ïx структурних пiдроздiлiв, забезпечення Ух ефективноУ дiяльностi.
■ На пщст^ аналiзy резyльтатiв науковоУ i методично!' дiяльностi -визначення вимог до педагопчноУ та науковоУ квалiфiкацiï професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладiв, забезпечення Ух пiдготовки та пщвищення квалiфiкацiУ.
- Забезпечення дiяльностi системи об'ективного контролю рiвня якостi вищоУ освiти, яку набула особа в результат реалiзацiУ вищим навчальним закладом освпто-професшноУ програми пiдготовки, та визначення ступен його вiдповiдностi вимогам освiтньо-квалiфiкацiйноУ характеристики - створення та пост1йне удосконалення засобв д1агностики якост1 вищоï oceimu як складових державних стандар^в вищоУ освiти.
Крiм цих основних завдань можна визначити ще дектька Ыших, але Ух ц^ пiдпорядкованi цiлям основних завдань: оргаыза^я дослiдження проблем освiти, координацiя виконання науково-дослщних робiт з iншими оргаыза^ями i установами (на тому чи^ iншиx краУн); експериментальна апробацiя та експертиза нормативного та навчально-методичного забезпечення (навчально-методичноУ лiтератyри, освiтньо-професiйниx програм, дидактичних та теxнiчниx засобiв навчання, нових технолопй навчання тощо); оргаыза^я пiдготовки i видання навчально-методичноУ та науково-методичноУ лiтератyри, жyрналiв, збiрникiв нормативних документ тощо; оргаыза^я проведення науково-практичних конференцiй i семiнарiв з проблем освiти, органiзацiйно-методичне забезпечення всеукраУнських yчнiвськиx i студентських олiмпiад i конкурав, yчастi команд стyдентiв у мiжнародниx олiмпiадаx i тyрнiраx; оргаыза^я роботи Науково-методичноУ ради Мiносвiти УкраУни, координацiя дiяльностi ïï комiсiй; iнформацiйно-аналiтичне i телекомyнiкацiйне забезпечення системи освiти.
6. Методологiя використання системного подходу щодо yправлiння вищою
свiтою (а також будь-якою iншою ланкою структури освiти) вимагае чiткого визначення та розмежування функцш органiв yправлiння на трьох рiвняx yправлiння [1, с.34]. За такi функци можна прийняти:
На рiвнi стратегiчного yправлiння освпюю (yправлiння системою цiлей): прогнозування i планування розвитку вищоУ освiти (визначення цтей - змiстy вищоУ освiти); визначення структури вищоУ освiти; визначення напрямiв наукових дослiджень в системi вищоУ освiти; контроль за реалiзацiею державно!' полiтики у галyзi вищоУ освiти; сприяння iнтеграцiï вищоУ освiти УкраУни у свiтовий освiтянський прос^р тощо.
На рiвнi оперативного управлЫня освiтою (yправлiння системою дiяльностi): розробка нормативно-правовоУ основи фyнкцiонyвання системи вищоУ освiти; визначення мережi вищих навчальних закладiв; контроль виконання вищими навчальними закладами державного замовлення на подготовку фаxiвцiв (номенклатура, якiсть тощо); атеста^я i акредитацiя вищих навчальних закладiв; органiзацiя роботи з керiвним складом системи вищоУ
ocbîtm тощо.
На piBHi iнструментального управлшня освiтою (управлiння дiючою системою): визначення, апроба^я та експертиза ocbîthîx технологш, методiв, форм i засобiв навчання; оргаыза^я роботи з педагогiчним складом системи вищоУ освiти; органiзацiя роботи комiсiй i рад Мiнiстерства освiти та науки УкраУни; органiзацiя матерiального забезпечення виконання вищими навчальними закладами державного замовлення на подготовку фахiвцiв; органiзацiя роботи наукових i методичних конференцш, семiнарiв тощо.
При здшснены цих функцiй органами управлiння вищою освiтою виникае необхiднiсть пiдготовки проекпв управлiнських рiшень, нормативно-правових документiв тощо. Зважаючи на важливiсть наслiдкiв ршень, що приймаються у системi освiти, у пiдгрунтi майже усiх проекпв мае бути ретельне науково-методичне обгрунтування. Особливо це стосуеться рiвнiв стратегiчного та оперативного управлiння. Тому юнування окремих структур, що готують такi проекти цiлком виправдано.
За радянських чаЫв рiвнi стратегiчного та оперативного управлшня освп~ою забезпечували органи виконавчоУ влади рiзного рiвня та вщповщы науково-дослiднi установи (наприклад, Науково-дослщний iнститут вищоУ школи), а рiвень iнструментального управлiння - методичнi кабшети тощо. З моеУ точки зору за пол^ичних та соцiально-економiчних умов, що юнували в краïнi, така структура забезпечення системи управлшня вищою освп~ою була виправдана.
Пюля проголошення незалежностi в державi почалось створення нових структур управлшня освп~ою. Методичн кабiнети були лiквiдованi, Ух функцп, а також окремi функцп' галузевих наукових i методичних установ, що майже вс залишились в Росп, було передано знов утвореним установам Мшютерства освiти та науки УкраУни - 1нституту системних дослiджень освiти та 1нституту iнформацiйних технологiй. За певних причин у 1996 роц постановою Кабiнету Мiнiстрiв УкраУни ц двi установи були лiквiдованi, Ух функцп передано знов утвореному 1нституту змюту i методiв навчання (1ЗМН). У цьому рiшеннi була своя лопка: окремi складовi системи освiти розглядались як взаемопов'язанi та взаемообумовлен ланки однiеУ ступеневоУ системи освiти, яка впроваджувалась в державi. Створення единоУ галузевоУ науково-методичноУ установи, що забезпечувала рiзноманiтнi потреби системи управлшня освп~ою в обфунтуваны, в розробц проектiв нормативно!' та методично!' документации в органiзацiйному та методичному супроводженн рiзноманiтних заходiв Мiнiстерства освiти та науки УкраУни щодо питань реформування освiти тощо дало певн плщы результати.
Але при створеннi 1ЗМН було припущено деяких системних помилок.
По-перше, незважаючи на вказiвки Президента УкраУни щодо переходу державних оргаыв виконавчоУ влади до застосування функцюнального подходу в управлiннi державою, в освт продовжувалось поеднання рiзних принципiв побудови системи управлшня. Це обумовлювало ствюнування суто функцiональних пiдроздiлiв i пщрозд^в, що мали спрямування за видами педагопчноУ дiяльностi у освiтi: гумаытарна освiта, педагогiчна освiта тощо. (А чому, у такому випадку, не було пщрозд^в з економiчноï, або юридичноУ, або iнженерноУ освiти?) Це знайшло свiй вiдбиток i в структ^ 1ЗМН.
По-друге, у галузi освiти були лiквiдованi методичнi кабшети, функцп яких було передано 1ЗМН. Основний склад ствробп"ниюв 1ЗМН формувався iз колишнiх спiвробiтникiв цих методичних кабшетв, якi не мали здебтьшого вiдповiдноУ до поставлених перед 1ЗМН завдань, квалiфiкацiУ.
По-трете, iснували науковi i методичнi пiдроздiли Академи педагопчних наук УкраУни (АПН), функцп' яких не мали ч^кого розмежування з функ^ями Деякi аспекти системного пщходу до управлiння якiстю вищоТ осв™ 147
вщповщних пщрозд^в 1ЗМН, дублювали ïx.
Досвщ дiяльностi 1ЗМН ocTaHHix poKiB показав, що ц недолiки могли бути усунен завдяки певно!' структурно!' перебудов^ бiльш 4iTKoro визначення функцiй структурних пiдроздiлiв, передачi деяких з них бтьш пристосованим до ïx ефективного здiйснення установам. Для цього потрiбно було:
1. Привести структуру 1ЗМН (або установи, що його замшить) у вщповщнють до узагальнено!' структури освiти. Наприклад, вiддiлення: дошктьно!' освiти, загально!' середньо!' та позашктьно!' осв^и; професшно!' освiти; вищоУ та пюлядипломно!' освiти.
2. Ввести до структури кожного з вщдтень пiдроздiли (вщдти), до основних функцiй яких вщнести забезпечення виконання основних завдань системи осв™, а саме (назви умовы):
• Змiсту освiти та дiагностики ïï якостi.
Основнi завдання. На пiдставi спiвробiтництва з Мiнiстерством прац i со^ально!' полiтики, iншими мшютерствами, вiдомствами, установами i органiзацiями, органами виконавчо!' влади, Державною iнспекцieю закладiв освiти, фаховими радами, професiйними та репональними науково-методичними центрами тощо: прогнозувати i аналiзувати розвиток вищоУ освiти в Укра'н органiзовувати та координувати роботи щодо узагальнення цтей осв™, готувати проекти вiдповiдниx нормативно-правових i методичних документ; прогнозувати i аналiзувати наслiдки впровадження у системi освiти або ïï структурних складових нових нормативно-правових i методичних документ, освп"ых теxнологiй тощо; визначати науково-методичнi проблеми, що виникають у певнiй ланц структури освiти; органiзовувати та координувати роботи по розробц та впровадженню теxнологiй дiагностики якостi освiти.
• Змюту навчання.
Основы завдання. На пiдставi ствробп"ництва з комiсiями науково-методичноУ ради Мшютерства освiти, пщроздтами Академи педагогiчниx наук, галузевими методичними кабiнетами, регiональними науково-методичними центрами, базовими навчальними закладами тощо: оргаызовувати та
координувати роботи щодо визначенню змюту навчання, що адекватний змюту освiти, готувати проекти вщповщних нормативно-правових i методичних документ; органiзовувати та контролювати результати впровадження змiсту навчання у закладах освiти; органiзовувати експертизу навчальноУ методично!' лiтератури, програм навчальних дисциплш тощо (щодо задоволення вимог до змюту навчання); визначати змют i оргаызовувати пщвищення квалiфiкацi!' професорсько-викладацького складу закладiв освiти.
• ТеxнологiУ (методiв, форм, засобiв) навчання.
Основнi завдання. На пiдставi спiвробiтництва з комiсiями Науково-методичноУ ради Мiнiстерства освiти, пiдроздiлами Академi!' педагогiчниx наук, навчальними закладами, репональними науково-методичними центрами, опорними кафедрами, репональними методичними об'еднаннями тощо: оргаызовувати та координувати роботи щодо створення нормативно-методичного забезпечення функцюнування закладiв освiти; органiзовувати апробацiю та експертизу осв^ых теxнологiй, нових методiв, форм i засобiв навчання, аналiзувати наслiдки ïx впровадження; органiзовувати i забезпечувати проведення науково-методичних конференцш i семiнарiв.
• Органiзацiйно-аналiтичний.
Основнi завдання. На пiдставi спiвробiтництва з репональними методичними об'еднаннями, центральними i репональними органами управлшня освп"ою забезпечувати зв'язок з навчальними закладами репону, що мае на метк розповсюдження нормативно-правових i методичних документ Мiнiстерства
освiти та науки; збiр i попереднш аналiз шформацп щодо виконання завдань Мшютерства, результатв впровадження документiв Мшютерства, регюнальних особливостей i проблем, що постали перед навчальними закладами; методичну допомога щодо виконання завдань Мшютерства; зв'язок з оргаызацшно-аналiтичним вщдтом центру (для регюнальних центрiв).
3. Створити регюнальы науково-методичнi центри, як вщдтення головноТ
установи, у мютах Львiв, Днiпропетровськ, Харкiв, Одеса, поклавши на них функцп органiзацiйно-аналiтичного вщдту.
Але на початок 1999 року едину галузеву науково-методичну установу було лквщовано (мабуть для скорочення адмшютративно-управлшського апарату). Замiсть 1ЗМН створюються двi науково-дослiднi установи, але вже у складi АПН. Пiсля оголошення вщповщноТ постанови Кабiнету Мiнiстрiв УкраТни з'ясувалось, що бтьшють функцiй 1ЗМН неможливо передати до АПН. Для усунення цих недоречностей Мшютерством освiти у розвиток постанови Кабшету Мiнiстрiв УкраТни за галузевим принципом створюються додатково ще три окремих установи: науково-методичн центри середньоТ, професшно-техычноТ та вищоТ освiти. Нажаль, i при визначен структури Науково-методичного центру вищоТ освiти незважаючи на накопичений досвiд досить низькоТ ефективностi функцiонування установ, структуры пщроздти яких спрямованi за видами педагопчноТ дiяльностi, знов повторюеться одна i таж системна помилка, але в значно бтьших масштабах. Зi всiх вiддiлiв центру тiльки один е суто функцюнальним. Можна оч^вати, що нехтування перевагами застосування системного пщходу до управлiння вищоТ освiти суттево вплине на ефективнiсть впровадження реформ в царин освiти, що так необхщы державi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Мир Управления Проектами. Под редакцией Х.Решке, Х.Шелле. Пер. с английского. -М.: "Алане", 1993. -304 с.
УДК 621.791.754.042
В.В. Калюжный
О КРИТЕРИИ ДОСТАТОЧНОСТИ ТЕХНИЧЕСКОЙ ИНФОРМАЦИИ ДЛЯ ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЯ НА НАЧАЛЬНОЙ ФАЗЕ ПРОЕКТА
Показана важность изучения жизненного цикла технической системы на прединвестиционной стадии проекта и представлен анализ и оптимизация поиска и сбора информации для этих целей
Трансформация Украины в сторону рыночной экономики породила необходимость решения значительного количества принципиально новых задач, возникших практически во всех сферах человеческой деятельности. Решение этих задач направлено, прежде всего, на адаптацию экономики государства к изменившейся внешней и внутренней среде, на формирование эффективных рыночных отношений, на повышение качества производимых товаров и предоставляемых услуг.
О критерии достаточности технической информации для принятия решений на начальной фазе проекта
