CC BY
28
Inj
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ
ПРАКТИКУЮЩЕМУ НЕВРОЛОГУ
/TO PRACTICING NEUROLOGIST/
УДК 616.89-008.454-036-06-085.355
МАРЦЕНКОВСЬКИЙ I.A.1, КАЗАКОВА С.Е.2, МАРЦЕНКОВСЬКА I.I.1
1 Укра/нський науково-досл/дний ¡нститут соц/ально! i судово! псих/атрИ та наркологи, м. Ки!в
2 Луганський державний медичний унверситет
ДЕМЕНЦП ЯК KOMOPBiAHi ПАТОЛОПЧЫ СТАНИ (ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ТЕРАПП НПБПОРАМИ ХОЛНЕСТЕРАЗИ)
Резюме. Стаття присвячена питанням терапИ деменцш як змшаних статврьзного генезу з nолiморфною нейрокогнтивною, поведшковою, нейропсихiатричною симптоматикою. На omoei анал1зу лтературних даних тарезультатiв власних до^джень показано, що монотератя деменцш iнгiбiтoрами холшестерази забезпечуе уповльнення зниження психiчних функцш в умовах прогресуючого патoлoгiчнoгo процесу. Донепезил при легких та середньотяжких деменщяху короткостроковш перспективi покращуе когнтивне функцюнування, повсякденну дiяльнiсть i сприяе редукцП нейрoпсихiатричнихрoзладiв. Ключовг слова: деменщя, iнгiбiтoри холтестерази, донепезил, кoгнiтивнi порушення, повсякденна дiяльнiсть, нейрoпсихiатричнiрозлади.
За вшовим складом населення Укра!на е одшею з найбшьш <<лггшх» не лише серед кра!н, що утво-рилися шсля розпаду СРСР, але й Схщно! бвропи в цшому. Частка оаб пенсшного вшу в Укра!ш стано-вить 23—25 % вщ уше! популяцп, зпдно з прогнозами демографiв, до 2025 р. цей показник перевищить 30 % [1]. Доведено, що поширенють деменцп серед чоловь кiв i жiнок у вiковiй групi 60—64 роки становить 0,4 % з подвоенням цього показника кожш 5 рошв пiсля 65 рокiв [2]. Тому проблема своечасно! дiагностики та ефективного лшування деменцiй рiзного генезу для вп-чизняно! медицини мае особливу значущють.
Згiдно з даними офщшно! медично! статистики, в Украi'нi налiчуеться лише 49 тисяч пацiентiв iз дiа-гнозом «деменщя», включаючи хворобу Альцгеймера, судиннi та змiшанi деменци. Проте якщо спирати-ся на статистичш данi ВООЗ, у нашш краi'нi 16 % (8,5 млн) популяцп — люди вiком > 65 рокiв, серед яких близько 800 тисяч можуть мати деменщею. Це дозволяе припустити, що у понад 750 тисяч лп"шх людей захворювання не дiагностоване.
У рамках скриншгового дослiдження поширеностi деменци в ошб вiком понад 60 роив, проведеного на ки-i'вськiй популяцп лигах людей, установлено, що дшсна частота деменцiй — 10,4 % [3], тобто приблизно вщпо-вщае показникам поширеностi у розвинутих кра!нах.
В Украi'нi серед випадкiв захворювання 42 % при-падае на судинну деменцш [4], поширешсть яко! переважае таку хвороби Альцгеймера, що пов'язано з високою частотою цереброваскулярно! патологп й меншою тривалiстю життя порiвняно з розвиненими кра!нами.
Це дозволяе припустити, що значна частина населення Укра!ни просто не доживае до вшу машфес-тацп хвороби Альцгеймера.
Проте, на нашу думку, можливi й iншi пояснення розбiжностей укра!нських та европейських даних медично! статистики. В украшськш клМчнш практицi дiагностичний процес певною мiрою викривлюеться внаслiдок переоцiнки ролi судинних факторiв i недо-оцiнки загально! дегенеративно! природи деменцiй.
У спещальному дослiдженнi, присвяченому по-рушенням пам'ят при старiннi, у 38 % пащенпв iз
Адреса для листування з авторами:
Марценковський 1гор Анатолшович 04080, м. Ки!в, вул. Фрунзе, 103 Украшський науково-дослвдний шституг сощально! i судово! психiатрi! та наркологи
© Марценковський I.A., Казакова С.Е.,
Марценковська I.I., 2014 © «М1жнародний невролопчний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
деменщею були дiагностованi хвороба Альцгеймера та шфаркти, у 30 % — виключно хвороба Альцгеймера, 12 % страждали вiд судинно! деменцп, 12 % — вiд хвороби Альцгеймера, що поеднувалася з хворобою Паркшсона або з деменцiею з тшьцями Левi при автопси [5].
Не зупиняючись детально на сучасних концепцiях етюлогп та патогенезу деменцш, вiдзначимо лише, що провiдним нейрохiмiчним механiзмом розвитку як хвороби Альцгеймера, так i змiшаних нейродегене-ративно-судинних форм е виражена дегенерашя хо-лiнергiчних нейронiв i, вiдповiдно, значне зниження вмюту ацетилхолiну в корi i пiдкiркових структурах мозку [6]. Вщновлення концентрацп ацетилхолiну в мозку сприяе росту нейрошв i збшьшенню щiльностi синапсiв, тобто мае виражений нейропластичний ефект. Це дозволяе говорити про холшерпчну фар-макотерапiю як патогенетично обГрунтований метод лiкування хвороби Альцгеймера та шших форм деменцш [7—9].
Сформована низка можливих моделей холшер-пчно! терапп, проте бшьшють iз них не пройшли випробування клiнiчною практикою.
Теоретично для шдвищення холшерriчно! актив-ностi в уражених зонах мозку можуть застосовуватися кшька груп препарапв: 1) попередники ацетилхолшу (холiн, лецитин, альфосцерат холшу тощо); 2) пре-парати, що сприяють вивiльненню ацетилхолiну в синапш, насамперед блокатори калiевих каналiв (ль нопiрдин, безипiрдин, iпiдакрин тощо); 3) агошсти М- i Н-холiнорецепторiв, здатш iмiтувати дiю аце-тилхолiну на постсинаптичш рецептори; 4) iнгiбiтори холшестерази, що блокують розпад ацетилхолiну; 5) трофiчнi чинники, що пiдвищують життездатшсть холiнергiчних нейронiв. У рамках нейропротектор-ного пiдходу й концепци антиоксидантно! терапп розглядалася можливiсть застосування вггамшу Е, проте результати контрольованих дослщжень про-демонстрували, що прийом а-токоферолу не забез-печуе значущого впливу на когштивну сферу хворих iз деменцiями. Лiкарськi засоби, що впливають на пресинаптичну ланку холiнергiчноl нейромедiацi! шляхом стимуляцп бiосинтезу ацетилхолiну, також не виправдали покладених на них надш [11, 12]. У цей час ведеться розробка селективних агошспв постсинаптичних М1- та Н-холiнорецепторiв, проте говорити про !х широке впровадження в клiнiчну практику поки передчасно [8].
Вщтепер саме шпбиори ацетилхолiнестерази виявилися единою групою лшарських засобiв, що задовольняють потреби доказово1 медицини при терапп деменцiй, тобто здатш забезпечити кшшчно значущий терапевтичний ефект при прийнятному рiвнi побiчних ефектiв [13, 14].
Наслiдком шпбування активностi ацетилхолш-естерази е шдвищення синаптично1 концентрацп
медiатора i, вiдповiдно, посилення фiзiологiчних ефектГв, опосередкованих взаeмодieю ацетилхолiну з постсинаптичними холшорецепторами. Слiд окремо пiдкреслити, що цей спосГб стимуляцГ! нейромедГацГ! певною мiрою e бiльш фiзiологiчним, шж прямий екзогенний вплив на рецепторш структури i бiльшою мiрою дозволяе регулювати ступiнь бажаного ефек-ту, а значить, забезпечувати бшьш прогнозований результат лшування.
Крiм того, пГд впливом iнгiбiторiв ацетилхолш-естерази знижуеться пГдвищена активнiсть глута-матерпчно! нейромедГацГ! i, вiдповiдно, блокуеться iнша важлива ланка патогенезу деменцiй, пов'язана з надмiрною активацieю глутаматергiчних процесiв у мозку [15], гальмуеться утворення амшо!'ду в мозку, iнгiбуються запальнi процеси, що мае важливе зна-чення для дегенеративно! та судинно! патологи, по-силюються процеси перфузГ! в мозку, сповГльнюеться атрофiя коркових структур мозку [8, 16, 17]. Таким чином, шпбггори холшестерази можуть розглядатися як препарати не лише для замГсно!, а й патогенетично!, модифшуючо! хворобу терапп [8].
Для лГкування деменцш переважно застосо-вуються три препарати з групи iнгiбiторiв холш-естераз: галантамiн, донепезил i ривастигмiн. З цих препаратiв донепезил вiдрiзняeться найбiльш селективним механiзмом дГ!; галантамiн додатково модулюе Н-холiнорецептори; ривастигмiн одно-часно з ацетилхолiнестеразою блокуе бутирилхолш-естеразу. Остання вiдiграe важливу роль у деградацГ! ацетилхолiну у фГзюлопчних умовах i при розвитку деменцш [17, 18].
З метою оптимГзацп надання допомоги патентам Гз деменцiями та !х сГм'ям розробленi численнi клГнГчнГ рекомендацГ!. Одним з останшх докумен-тГв е оновлена версГя 4-! Канадсько! консенсусно! конференцГ! з дГагностики та лшування деменцГй (CCCDTD, 2012). У додатку до журналу Alzheimer's Research & Therapy (2013) був поданий огляд цих рекомендацш [19].
Вщповщно до консенсусу, всГ три шпбГтори холшестераз — ривастигмГн, донепезил i галан-тамГн — ефективнГ при хворобГ Альцгеймера (вГд легко! до тяжко! форми). Рекомендуеться пробний метод вибору препарату для бшьшосп пашенпв Гз хворобою Альцгеймера з опорою на !х шдивГдуальну переносимГсть, легкГсть застосування, особливостГ фармакокГнетики та фармакодинамГки [19].
1нпбГтори холГнестерази також рекомендованГ як варГант лГкування хвороби Альцгеймера з комор-бГдною цереброваскулярною патологГею, деменцГ!, пов'язано! з хворобою ПаркГнсона [19]. У рядГ вГд-критих дослГджень продемонстрована ефективнГсть ГнгГбГторГв холГнестерази при посттравматичнш та алкогольнГй деменцГях, Корсаковському амнестич-ному синдромГ, когнГтивних порушеннях у хворих Гз
розсiяним склерозом [4, 7, 20]. Зпдно з рекоменда-цiями комюп експертiв EFNS з дiагностики та лшу-вання деменцп, iнгiбiтори холшестерази вiднесенi до препаратiв першо! лшп при хворобi Альцгеймера, судиннiй деменцп, деменцп при хворобi Паркiнсона й деменцп з тшьцями Левi (на стади легко! та помiр-но! тяжкостi) [21].
Терапiя деменцiй шпбиорами холiнестерази повинна бути безперервною. Припинення прийому препарату в пащенпв iз середньотяжкою формою хвороби Альцгеймера може привести до зниження шзнавально! функцп i бiльшого функцiонального попршення порiвняно з тривалою терапiею (попр-шити прогноз).
Пiдставами для рiшення про припинення терапп iнгiбiтором холiнестерази можуть бути таы випадки: 1) пацiент та/чи особа, яка приймае ршення, мають намiр зупинити лiкування, будучи обiзнаними про ризик i користь продовження i припинення прийому лiкарського засобу; 2) хворий не згоден iз вибором терапп й неможливо змшити схему призначеного лiкування, щоб виправити проблему; 3) шд час лшування рiвень погiршення в пiзнавальнiй, по-всякденного функцiонування та/або поведiнковiй сферах е бшьш значним, нiж рiвень зниження тих же функцiй до початку терапп; 4) у пащента спосте-рiгаються суттевi побiчнi ефекти, як безумовно або ймовiрно пов'язаш з прийомом лiкарського засобу; 5) коморбщш захворювання роблять продовження використання препарату неприйнятно небезпечним або марним (наприклад, у невилiковного хворого або якщо деменщя досягла стадп, при якiй клiнiчна користь вщ тривало! терапп вiдсутня).
Якщо прийняте ршення припинити терапiю через передбачувану вщсутшсть ефективностi, рекоменду-еться знизити дозу, перш шж вiдмiнити препарат. У наступш 1—3 мiсяцi необхщно обстежити пацiента на наявнiсть ознак значного зниження психiчного функцiонування. Якщо це вщбуваеться, пропону-еться розглянути питання про вщновлення терапп шпбгтором холiнестерази.
Якщо в пацiента з хворобою Альцгеймера спо-стерiгаеться коморбщна депресiя, рекомендуеться пробна додаткова терашя антидепресантом. Трици-клiчнi антидепресанти, яким властива центральна холшолиична дiя, не рекомендована Недостатньо даних i для того, щоб рекомендувати або не реко-мендувати використання селективних iнгiбiторiв зворотного захвату серотоншу або тразодону. Проте в недавньому кокрашвскому оглядi були зробленi висновки, що серотоншерпчш антидепресанти i тразодон мають у лгтшх пацiентiв iз депресiями кращу переносимють порiвняно з плацебо i типовими/ати-повими нейролептиками [22]. Низка контрольованих дослщжень [23, 24] свщчить на користь застосування селективних iнгiбiторiв зворотного захвату серотош-
ну та норадреналшу (мшнаципрану, дулоксетину). На сьогодш недостатньо даних, щоб рекомендувати шпбгтори холiнестерази для лiкування депресiй при хворобi Альцгеймера як основну шдикащю. Наш клiнiчний досвiд свiдчить, що в таких пащенпв ефективною може бути монотерашя препаратами — блокаторами NMDA-рецепторiв (мемантин).
З огляду на серйозну доказову базу застосування солi вальпроево1 кислоти вона не рекомендована при збудженш, агресil, змiшаних i манiакальних розладах [25].
На сьогодш наявш данi, що дозволяють рекомендувати шпбггори холiнестерази для лшування деменцiй iз психотичними симптомами як основну шдикацш [26, 27]. Наш клМчний досвiд засвiдчуе, що терашя донепезилом або комбiнацiею донепезилу й мемантину може бути ефективною для лшування психоневро-логiчних порушень при судинних деменшях, хворобi Альцгеймера. Рисперидон, оланзашн й арипiпразол рекомендованi при тяжкш ажитацil, агресii й галюци-наторно-маячнiй симптоматицi, що пов'язанi з демен-цiею, насамперед у тих випадках, коли е високий ризик заподiяння пашентом шкоди собi та/або шшим людям [19]. Нинi недостатньо доказiв, щоб висловлюватися за або проти використання квепашну для корекци станiв тяжко! ажитацii, агресii i психотично! симптоматики, асоцiйованих iз деменшею. Необхiдно зважити потен-цiйну вигоду вщ застосування антипсихотикiв iз висо-ким ризиком цереброваскулярних побiчних ефекпв i летальностi в лiтнiх людей.
Шд нашим спостереженням були 11 пашенпв (5 чоловшв i 6 жшок вiком вiд 65 до 79 рошв, середнiй вiк — 72,6 ± 7,6 року). У 6 осiб була дiагностована деменшя легкого, у 5 — помiрного ступеня. Давнiсть захворювання коливалася вщ 1 до 5 рокiв у 5, вщ 5 до 10 роыв — у 4, перевищувала 10 рокiв — у 2 ран-домiзованих хворих.
Усi пашенти мали цереброваскулярну патоло-гiю, 8 — у поеднанш з артерiальною гiпертензiею. У 6 хворих в анамнезi спостерiгалися гострi порушення мозкового кровообпу. Крiм когнiтивних порушень у невролопчному статусi рандомiзованих пацiентiв були таш синдроми: цефалгiчний — у 6, вестибуло-атактичний — у 5, кохлеовестибулярний — у 5, шд-кiрковий — у 6, сенсомоторно! недостатностi — у 7 хворих, iз них у 2 — легкий гемшарез; дизартрiя мала мюце у 2, псевдобульбарний синдром — у 2 пашен-пв. Депресивнi порушення (легкi або середньотяжш депресивнi епiзоди iз соматичним синдромом або без нього) спостерпалися в 4, депресивно-поведiнковi порушення — у 2 пашенпв. У трьох рандомiзованих нами пацiентiв вiдзначенi транзиторнi психотичш порушення з ажитацiею та порушеннями орiентуван-ня в мiсцi та чаа у вечiрнi години та вночь
Усi хворi отримували монотерапш донепезилом протягом дванадцяти тижнiв. Препарат призначав-
ся в стартовш дозi 5 мг 1 раз на добу. Через чотири тижш прийому лшарського засобу дозу збшьшували до 10 мг на добу.
Стан пащенпв оцшювали до початку лкування, через мюяць i три мiсяцi терапй'. Оцшювання включало дослiдження неврологiчного та психiчного статусу, зокрема використання коротко! шкали для оцiнки психiчного статусу (MMSE), нейропсихiатрично! шкали (NPI) та шкали деменци Маттiса (Mattis Dementia Rating Scale — MDRS). Загальне клiнiчне враження про змши стану хворих було шддано формалiзованiй оцiнцi iз застосуванням шкали CIBIC-Plus. Для оцiнки безпеки застосування лшарського засобу фiксували всi небажанi явища вiд прийому першо! дози препарату до закшчення перiоду спостереження.
Протягом 12 тижшв контрольованого клiнiчного спостереження у 5 з 6 (83,3 %) хворих спостериали редукцш цефалпчно! симптоматики, у 4 (66,7 %) зменшилася вираженiсть атактичних порушень, у 3 (50,0 %) пащенпв припинилися скарги на запамо-рочення, у 8 (72,7 %) оаб зменшилися шум у вухах i тяжшсть у головi.
При оцiнцi загального ключного враження iз застосуванням CIBIC-Plus позитивний ефект на момент завершення дослщження було вiдмiчено у 81,8 % рандомiзованих пацiентiв, при цьому в 45,5 % полшшення було ощнене як помiрне i значне. В одного пащента полiпшення не спостериалося, в одного спостериалося погiршення. Полiпшення стану при ощнщ за CIBIC-Plus спостерiгалося за рахунок як полшшення когштивного функцiонування, так i покращення повсякденно! активностi. Спостериа-лося мовленневе i рухове пожвавлення, покращення зоровомоторно! координацп, полiпшення повсякденно! активносп, охайностi. У вах рандомiзованих пацiентiв iз легкою деменщею спостерiгалося значне й помiрно виражене полшшення стану. У бшьшосп хворих iз середньотяжкою деменцiею до завершення контрольованого дослщження спостерiгалося мш-мальне полшшення стану.
Найбшьш помiтна динамша простежувалася в когнiтивнiй сферi, про що свщчили сумарнi бали MMSE i MDRS.
У загальнiй вибiрцi рандомiзованих хворих се-реднi оцшки за MMSE становили: перед дослщжен-ням — 15,0 (14-20), через 4 тижш — 16,0 (14-21), через 12 тижшв — 18,0 (16-21). Вщмшносп вiрогiднi при порiвняннi зi значеннями перед початком терапп (P 0,0028-0,00047).
В осiб iз легкою деменцiею оцiнки за MMSE становили: перед дослщженням — 21,0 (20-22), через 4 тижш — 22,0 (21-23), через 12 тижшв — 22,0 (21-23). Вщмшносп вiрогiднi при порiвняннi зi значеннями перед початком терапп (P 0,15057-0,0156).
В оиб iз середньотяжкою деменщею оцшки за MMSE становили: перед дослщженням — 14,0
(13-15), через 4 тижнi — 16,0 (15-17), через 12 тижшв — 17,0 (15-17). Вщмшносп вiрогiднi при порiвняннi зi значеннями перед початком терапп (Р 0,00123-0,00143).
У загальнш групi хворих вiрогiдне полiпшення се-редньо! сумарно! оцшки за ММ8Е було встановлено не лише шсля завершення пацiентами дослщження, а й уже пiсля закшчення четвертого тижня терапи стартовою дозою донепезилу. На час завершення контрольованого дослщження вiрогiдне полiпшення показникiв порiвняно з вихiдною оцiнкою встановлено за пунктами «орiентування в часЬ> та «орiенту-вання в мющ».
Вiрогiдне покращення середньо! сумарно! оцшки за ММ8Е на час закшчення дослщження порiвняно з початковими показниками спостериалося у хворих як iз легкою, так i середньотяжкою деменщями.
У хворих iз легкою деменщею покращення на час закiнчення дослщження досягнуто за пунктами ММ8Е «орiентування в мiсцi» й «увага i рахунок». Проте позитивна динамiка показнишв не сягала рiвня вiрогiдностi, мабуть, через малу кшьшсть спо-стережень.
Установлена корелящя мiж тяжкiстю деменци, визначено! за ступенем порушення дiяльностi в повсякденному житт за ММ8Е, та наявшстю ней-ропсихiатричних симптомiв за NPI (маячення, галюцинацi!, депресiя, тривога (Р < 0,05)). Тера-шя донепезилом супроводжувалася полiпшенням повсякденно! дiяльностi та редукцiю депресивно! симптоматики, ажитаци, психотичних симптомiв в нiчнi години.
1з 11 хворих, якi отримували терапiю донепезилом, у жодному випадку не було серйозних неба-жаних явищ, що призвели до припинення прийому лшарського засобу. Небажаш явища, як правило, спостериалися протягом останнього мюяця контрольованого дослiдження. Найчастiшим iз них була нудота (трое хворих); в одного пащента вiдзначалося запаморочення, в одного — шдвищення артерiаль-ного тиску до 170/100 мм рт.ст., що було купiроване прийомом антигшертензивних препаратiв.
Наше дослiдження демонструе одну з найбшьш важливих кл^чних особливостей донепезилу — ефектившсть як щодо деменци при хворобi Альцгеймера, так i при судиннш деменцi!. Це важливо з урахуванням високо! поширеностi змь шаних форм деменци i складностi розмежування питомо! ваги судинних i нейродегенеративних факторiв у генезi кожного конкретного випадку. Отримаш результати пiдтримують думку вщносно того, що донепезил при легких та середньотяжких деменщях у короткостроковш перспективi не лише покращуе когштивне функцiонування та повсякденну дiяльнiсть, а й викликае редукщю нейропсихiатричних розладiв.
Можна сформулювати такГ клГнГчнГ переваги донепезилу, що дозволяють рекомендувати його як препарат першого ряду вибору при деменщях: 1) широта клшГчно! дГ! (вплив на когштивну, поведГнкову, психоемоцГйну сфери); 2) ефектившсть при тривалГй пГдтримуючГй терапи; 3) позитивна дГя, виявлена на шдставГ комплексу медичних i медико-сощаль-них критерпв; 4) простота дозування й титрування; 5) можливГсть застосування в умовах полшрагмазп (низький ризик взаемодГ! лГкарських засобГв); 6) добра переносимГсть, високий рГвень безпеки застосування; 7) високий рГвень комплайентности терапи, прихильностГ до лГкарського засобу.
Таким чином, базисна терашя деменцГ! шпбггора-ми холГнестерази, зокрема донепезилом, попереджае подальше пошкодження мозку й забезпечуе тривалу стабшзацш (щонайменше уповшьнення зниження психГчних функцГй) в умовах прогресуючого пато-логГчного процесу. Юнцевою метою тако! терапи повинно бути полшшення якостГ життя пацГента. За даними H. Хампель (2008), донепезил значно по-кращуе якГсть життя пащенпв Гз деменцГею в рГзних вГкових групах [28].
Список лператури
1. Фойгт Н.А. Тривалсть життя в похилому вщ: еволюця, сучастсть, перспективы. — К, 2002. — 298с.
2. Lobo A., Launer L.J., Fratiglioni L. et al. Prevalence of dementia and major subtypes in Europe: A collaborative study of population-based cohort. Neurologic Diseases in Elderly Research Group // Neurology. — 2000. — Vol. 54. — P. 4-9.
3. Безруков В.В., Полюхов А.М., Бачинская Н.Ю. и др. Распространенность деменции среди жителей г. Киева старшего возраста, скрининговое исследование 2001—2002гг. // Таврич. журн. психиат. — 2004. — Т. 8, № 1. — С. 47-51.
4. Мищенко Т. С. Деменция — это не нозологическая форма, а синдром // НейроNews. — 2009. — № 2/1. — С. 6-9.
5. Sonnen J.A., Larson E.B., Crane P.K. et al. Pathological correlates ofdementia in a longitudinal, population-based sample of aging //Ann. Neurol. — 2007. — Vol. 62. — P. 406-13.
6. Alzheimer's Disease: Advances in Etiology, Pathogenesis and Therapeutics. — N.Y. e.a.: Jonh Willey & Sons, 2001. — 852p.
7. БелоусовЮ.Б., ДаниловА.Р., Зырянов С.Г. Рациональные фармакотерапевтические алгоритмы ведения пациентов с болезнью Альцгеймера // Журн. неврол. психиат. — 2010. — Т. 110, № 7. — С. 59-64.
8. Левада О.А. Болезнь Альцгеймера: от патогенеза до современных стратегий модифицирующей терапии // НейроNews. — 2006. — № 1. — С. 18-22.
9. Левин О.С. Принципы долговременной терапии деменций//Рус. мед. журн. — 2007. — Т. 15, № 24. — С. 17721779.
10. Sano M., Ernesto C., Thomas R.G. et al. A controlled trial of selegiline, alpha-tocopherol, or both as treatment for Alzheimer's disease. The Alzheimer's Disease Cooperative Study //New England J. of Medicine. — 1997. — Vol. 336. — P. 1216-1222.
11. Гаврилова С.И. Фармакотерапия болезни Альцгеймера. — М.: Пульс, 2003. — 320 с.
12. Gauthier S. Alzheimer's disease: current and future therapeutic perspectives // Progr. Neuro-Psychopharmacol. & Biol. Psychiat. - 2001. - Vol. 25. - P. 73-89.
13. Kaduszkiewicz H, Zimmermann T, Beck-Bornholdt H.P. et al. Cholinesterase inhibitors for patients with Alzheimer's disease: systematic review of randomised clinical trials // Brit. Med. J. —
2005. - Vol. 331. - P. 321-327.
14. McKnight C. Switching cholinesterase inhibitors// Geriatrics Aging. - 2007. - Vol. 10. - P. 158-161.
15. Маньковский М.Б., Бачинська Н.Ю., Демченко О.В. та íh. Cy4acHi nidxodu до лжування хвороби Альцгеймера // Акт. пробл. когнтивних порушень при стартт // Мат-ли наук.-практ. семтару, Кит, 20—21 квтня 2006р. — Кит,
2006. - С. 52-73.
16. Gauthier S., Emre M., Farlow M.R. et al. Strategies for continued successful treatment of Alzheimer's disease: switching cholinesterase inhibitors // Curr. Med. Res. Opin. — 2003. — Vol. 19. - P. 707-714.
17. Ballard C.G. Advances in the treatment ofAlzheimer's disease: benefits of dual cholinesterase inhibition //Eur. Neurol. — 2002. — V. 47. - P. 64-70.
18. Defilippi J.L., Crismon M.L. Drug interactionswith cholinesterase inhibitors//Drugs andAging. — 2003. — V. 20. — P. 437-444.
19. Patterson C., Gauthier S. Diagnosis and Treatment of Dementia: the Fourth Canadian Consensus Conference//Alzheimer's Research & Therapy. — 2013. — № 5, Suppl. 1. — S.1.
20. Mendez, M.F., Cummings J. Dementia. — Philadelphia: Butterworth Heinemann, 2003. — 654 с.
21. Waldemar G., Dubois B., Emre M. et al. Alzheimer's disease and other disorders associated with dementia //European handbook of neurological management. — Oxford: Blackwell Publishing,
2006. - P. 266-298.
22. Seitz D., Adenuri N., Gill S. S., Gruneir A., Herrmann N., Rochon P. A. Antidepressants for psychosis and agitation in dementia // Cochrane Database of Systematic Reviews. — 2011 February 16, CD008191.
23. Pollock B.G., Mulsant B., Rosen J. et al. A double-blind comparison of citalopram and risperidone for the treatment of behavioral and psychotic symptoms associated with dementia//Am. J. Geriatr. Psychiatry. - 2007. - V. 15. - P. 942-952.
24. Barak Y., Plopski I., Tadger S. and Paleacu D. Escitalopram versus risperidone for the treatment ofbehavioral andpsychotic symptoms associated with Alzheimer's disease: a randomized double-blind study// InternationalPsychogeriatrics. — 2011. — V. 23. — P. 1515-1519.
25. Sival R.C., Haffmans P.M., Jansen P.A. et al. Sodium valproate in the treatment of aggressive behavior in patients with dementia — a randomized placebo controlled clinical trial//Int. J. Geriatr. Psychiatry. — 2002. — V. 17. — P. 579-585.
26. Cummings J.L., McRae T., Zhang R. Effects of Donepez.il on Neuropsychiatric Symptoms in Patients With Dementia and Severe Behavioral Disorders // The American Journal of Geriatric Psychiatry. — 2006. — V. 14, Issue 7. — P. 605-612.
27. Robert J., Howard M. R., Juszczak E. et al. Donepez.il for the Treatment of Agitation in Alzheimer's Disease // N. Engl. J. Med. —
2007. - V. 357. - P. 1382-1392.
28. Hampel H. et al. Donezepil in very elderly Alzheimer's patients. Improvements of cognition and quality of life // Annual. Report. — 2008. — 25p.
Отримано 03.04.14 U
Марценковский И.А.1, Казакова С.Е.2, Марценковская И.И.1
1Украинский научно-исследовательский институт социальной и судебной психиатрии и наркологии, г. Киев 2Луганский государственный медицинский университет ДЕМЕНЦИИ КАК КОМОРБИДНЫЕ ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ: ВЗГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ТЕРАПИИ ИНГИБИТОРАМИ ХОЛИНЭСТЕРАЗЫ
Резюме. Статья посвящена вопросам терапии деменций как смешанных состояний различного генеза с полиморфной нейрокогнитивной, поведенческой, нейропсихиатрической симптоматикой. На основе анализа литературных данных и результатов собственных исследований показано, что монотерапия деменций ингибиторами холинэстеразы обеспечивает замедление снижения психических функций в условиях прогрессирующего патологического процесса. Донепезил при легких и среднетяжелых деменциях в краткосрочной перспективе улучшает когнитивное функционирование, повседневную деятельность, способствует редукции нейропсихиатрических расстройств.
Ключевые слова: деменция, ингибиторы холинэстеразы, донепезил, когнитивные нарушения, повседневная деятельность, нейропсихиатрические расстройства.
MartsenkovskyI.A.1, Kazakova S.E.2, Martsenkovska I.I.1
1Ukrainian Research Institute of Social and Forensic Psychiatry and Narcology of Ministry of Healthcare of Ukraine, Kyiv 2Lugansk State Medical University, Lugansk, Ukraine
DEMENTIA AS COMORBIDITY: VIEW ON A PROBLEM THROUGH THE PRISM OF CHOLINESTERASE INHIBITOR THERAPY
Summary. The article deals with treatment of dementia as mixed states ofvarious origins with polymorphic neurocognitive, behavioral, neuropsychiatric symptoms. Based on the analysis ofliterature data and the results of our studies, it is shown that monotherapy for dementia using cholinesterase inhibitors provides slowing decline of mental functions in conditions ofprogressive pathological process. Donepezil in mild and moderately severe dementia in the short term improves cognitive function, daily activities, contributes to the reduction of neuropsychiatric disorders.
Key words: dementia, cholinesterase inhibitors, donepezil, cognitive impairment, daily activities, neuropsychiatric disorders.
