Человеческий капитал и его формирование в системе высшего образования Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

э

2011

Людський капітал та його формування в системі вищої освіти

Борова Т.А.

Харківський національний економічний університет

Анотації:

Проаналізовано поняття людський капітал у контексті вищого навчального закладу. Виокремлено та охарактеризовано складові людського капіталу з огляду на науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу. Розглянуто фактори людського капіталу. Визначено поняття капіталу вищого навчального закладу. Описано важелі впливу на формування людського капіталу у вищому навчальному закладі. Узагальнено основні елементи людського капіталу та шляхи його формування у системі вищого навчального закладу.

Ключові слова:

людський капітал, людський капітал вищого навчального закладу, професійна компетентність, мотивація.

Боровая Т.А. Человеческий капитал и его формирование в системе высшего образования. Проанализировано понятие человеческий капитал в контексте высшего учебного заведения. Выделены и охарактеризованы составляющие человеческого капитала с учетом научно-педагогических сотрудников высшего учебного заведения. Рассмотрены факторы человеческого капитала. Дано определение человеческого капитала высшего учебного заведения. Описаны способы воздействия на формирование человеческого капитала в высшем учебном заведении. Обобщены основные элементы человеческого капитала и пути его формирования в системе высшего учебного заведения.

человеческий капитал, человеческий капитал вуза, профессиональная компетентность, мотивация.

Borova T.A. Human capital and its development in the context of higher education. The article analyzes the concept of human capital in the context of higher education. The components of human capital are identified and characterized in the sphere of the University's teachers' staff. The important factors of human capital are considered. The definition of the higher school human capital is given. The components that can influence on human capital development in higher school are described. The basic elements of human capital and ways of its formation in the system of higher education are singled out.

human capital, higher education human capital, professional competence, motivation.

Вступ.

Одна з ключових тенденцій XXI століття -становлення епохи «розумної» економіки, інноваційної економіки, де інноваційна економіка є економікою знань й високоякісного людського капіталу. Така економіка місить складові, які необхідно створювати й розвивати до конкурентноздатного рівня за світовими критеріями серед них значне місце мають: освіта, наука, людський капітал у цілому, включаючи високу якість життя й фахівців вищої кваліфікації тощо [8]. Вона змушує переглянути місце людини в системі соціально-економічних відношень, де людину порівняли з нематеріальним активом, що володіє раціональною економічною поведінкою зі здатністю до саморегулювання і саморозвитку. Таким чином, визначення людини як капіталу відбувається в економічному секторі, зокрема, доцільно розглянути освітню сферу. Реформування національної освіти, складовою якої є розвиток ринку освітніх послуг, відбувається в Україні дуже суперечливо. На наш погляд, необхідно виокремити протиріччя, які створюють основу формування людського капіталу у вищому навчальному закладі, а саме: між необхідністю формування і розвитку людського капіталу у системі вищої освіти з урахуванням потреб суспільства та умовами праці професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу; між необхідністю ефективного використання людського капіталу у системі вищої освіти і недостатньою розробленістю методичних підходів до його оцінювання.

Наявність цих суперечностей призводить до зниження ефективності роботи вищих навчальних закладів. Таким чином, необхідно з’ясувати шляхи підготовки конкурентоздатних фахівців, підвищення рівня мотиваційної діяльності та адаптації викладачів щодо нових вимог суспільства. Іншими словами, приділити значну увагу створенню

© Борова Т.А., 2011

такої інфраструктури, яка б дозволила використати накопичені досвід і знання у виробництві й при наданні послуг. Створення такої інфраструктури ґрунтується, значною мірою, на основі людського капіталу.

Поняття людського капіталу вивчалося в економічній сфері такими вченими як: Т. Шульцем, Дж. Кендриком, У Петті, А. Смітом, Г. Беккером, Е. Денісоном, М. Армстронгом, Е. Доланом, Д. Ліндсей, С. Фішером, Р. Дорнбушом, Р. Шмалензі. Людський капітал у вищому навчальному закладі розглядали з економічної точки зору О. Грішнова, Н. Верхоглядова, Т. Харчук.

Робота виконана за планом НДР Харківського національного економічного університету.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження - аналіз поняття людський капітал у контексті вищого навчального закладу. Завданням є виокремити та охарактеризувати складові людського капіталу з огляду на науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу. У ході дослідження використовувався метод теоретичного аналізу та контент-аналізу.

Результати дослідження.

Інноваційний підхід до управління освітою та підвищення ролі якості освіти, що забезпечують високу конкурентоздатність й ефективне управління навчальним процесом, вимагають переогляду ролі та значення науково-педагогічних працівників у системі вищого навчального закладу з огляду на сучасне інформаційне суспільство. Г. Єльникова зазначає, що «у інформаційному суспільстві грошовий капітал поступово витискується людським капіталом. Отже, сучасна побудова будь-якої організації має відштовхуватися від людського ресурсу. Від людини - до організації, її структури і механізму» [6, с. 31]. Категорія «людський капітал» сформувалась у результаті тривалого історичного розвитку суспільних відносин з приводу використання людських здібностей та накопичення

І ПЕДАГОГІКА І та медик°-біологічні

‘---“-----------1 проблеми фізичного

виховання і спорту ______________________

певних загальнолюдських наукових цінностей [2, с. 7]. Особливе значення у процесах розвитку людського капіталу мали ментальність і культура народу - основа формування етики праці. Ментальність і культура є одними з найважливіших складових накопиченого народом національного людського капіталу і вважається провідним чинником розвитку та генерування інновацій. Отже, у системі людського капіталу людина виступає ключовою ресурсною силою, що створює основні блага в організації. У понятті «людський капітал» смислоутворюючим елементом є слово «капітал». Словник визначає капітал (саріїаі від. лат. саріІаіЇБ - головний) у широкому смислі як акумульована (сукупна) сума товарів, статків, активів, які використовуються для отримання прибутку, багатств. Капітал в економіці є одним із чотирьох основних факторів виробництва, які створені людьми для того, щоб з їхньою допомогою виробляти інші товари або послуги. У сучасній економіці розрізняють фізичний капітал (виробничий капітал), природній капітал та людський капітал [11]. Таке визначення капіталу має осучаснений характер і включає не тільки виробництво товарів, а й надання послуг, що є основною формою діяльності у сфері освіти, а також людський капітал виокремлюється як різновид капіталу. Як зазначає О. Грішнова, людський капітал визнаний найціннішим ресурсом, набагато важливішим, ніж природні ресурси або накопичене багатство. Саме людський капітал, а не матеріальні засоби виробництва, є наріжним каменем конкурентоспроможності, економічного зростання і ефективності [3]. С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р Шмалензі наголошують на тому, що поняття людського капіталу було введено для пояснення того, чому освіта та досвід впливають на оплату праці, а також для пояснення того, як визначити рівень освіти, яку отримують люди [12, с. 302]. Такий підхід, на нашу думку, цілком пояснює доцільність розглядання людського капіталу в системі вищого навчального закладу та вищої освіти в цілому.

Людський капітал (human capital) визначається у формі інтелектуальних здібностей та практичних навичок, що набуті у процесі освіти та практичної діяльності людини [2]. В економічній науці - це здатність людей до участі у процесі виробництва [11]. Проте, таке тлумачення не повністю розкриває суть поняття людського капіталу, тому, вважаємо за необхідне, проаналізувати визначення цього поняття різними науковцями, виокремлюючи особливості його у сфері освіти.

У. Петті, який вперше спробував оцінити грошову вартість виробничої якості людини, визначав людину або її здібності як капітал [10]. А. Сміт, у свою чергу, розглядав виробничі якості працівника як рушійну силу економічного процесу [10]. Г. Беккер, визначав людський капітал як наявний у кожного запас знань, навичок та мотивації. Дослідник вважав, що одним з найбільш важливих уявлень в аналізі людського капіталу є розмежування між загальною освітою і спеціальною підготовкою, або між загальними знаннями (які можуть використовуватися на будь-яких фірмах) та специфічними знаннями (які можуть використо-

ПСИХОЛОГІЯ

вуватися на фірмі, яка їх надає) [1, с. 593]. Дж. Кендрик, розглядаючи інвестиції і капітал, підкреслював своєчасність виокремлення людського капіталу як необхідного при розгляданні різних видів інвестицій і капіталу. Доречно зазначити, що освіту та професійну підготовку науковець розглядав як форму неречових інвестицій [7, с. 37-44].

Е. Долан і Д. Ліндсей визначають людський капітал як капітал розумових здібностей, що є у людини не тільки від народження, а й здобуваються внаслідок «формального» навчання, освіти або на основі практичного досвіду. [5, с. 255-256]. С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензі тлумачать людський капітал як міру, що втілена у людські здібності приносити прибуток. Людський капітал містить природжені здібності і талант людини, а також освіту та здобуту кваліфікацію [12, с. 303]. Е. Денісон визначав прогрес знань як джерело економічного росту [4, с. 519]. М. Критський визначає «людський капітал» як самозбагачення життєдіяльності людей, що реалізується у якості їх життя [9, с. 117]. Т. Харчук визначає людський капітал як соціально-економічну категорію, що є сукупністю творчих здібностей, знань, умінь, особистих якостей і психологічних властивостей людини як його власність і накопичується за рахунок інвестицій та може використовуватися для отримання прибутку. При цьому людський капітал є джерелом доходів не лише у вигляді грошових надходжень, а й нематеріальних благ таких як моральне задоволення, підвищення соціального престижу, психологічна рівновага, можливість інтелектуального розвитку [13, с. 14]. О. Грішнова визначає людський капітал як сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника [3].

Таким чином, з наведених визначень людського капіталу можна зробити висновок, що під людським капіталом науковці розуміють певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який сформований у результаті їх накопичень і який доцільно використовувати для отримання певних благ, він також сприяє зростанню продуктивності праці, з одного боку, і приводить до зростання заробітків (доходів) його власника. Все це стимулює подальший внесок у людський капітал, що призводить до зростання заробітків, а значить і одного з механізмів мотивації для працівників. Деякі дослідники вважають за потрібне вносити в це тлумачення не тільки знання та навички, які людина накопичує на робочому місці та під час освіти, але й фізичні, психологічні, світоглядні, суспільні, культурні якості і здібності людей, що значною мірою також впливають на результативність праці і психологічний стан людини [12, 13]. Розглядаючи тлумачення людського капіталу можна виділити сутнісні його характеристики, які є важливими при розробці нами моделі професійного розвитку науково-педагогічного

працівника вищого навчального закладу. Отже, такі якості як здоров'я, знання, навички, здібності, мотивація є основними, які необхідно враховувати при оцінюванні роботи науково-педагогічного працівника з точки зору людського капіталу вищого навчального закладу. На наш погляд, важливим фактором є професійна компетентність, яка містить не тільки знання, уміння та досвід роботи, а й особистісні якості та відношення до роботи, тому доцільно її ураховувати у людський капітал, з цієї позиції, можна доповнити визначення людського капіталу вищого навчального закладу, а саме: людський капітал вищого навчального закладу, ми розуміємо, як соціально-економічну категорію, що є сукупністю сформованих або набутих у результаті інвестицій професійних компетентностей, запасу здоров’я та мотивації, які можуть використовуватися для отримання прибутку, включаючи нематеріальні блага. Таким чином, до основних активів людського капіталу відносяться здоров’я, знання, вміння, кваліфікація, компетентність, цінні ділові якості, трудова і навчальна мотивація, інформованість, висока здатність використовувати людський капітал. З огляду на зазначене вище, доходимо висновку, що людський капітал має свої особливості формування та розвитку, зокрема у системі вищого навчального закладу.

Задля розуміння важелів впливу на формування людського капіталу у вищому навчальному закладі, необхідно виокремити основні елементи людського капіталу та шляхи його формування. До основних елементів, як було зазначено, відносяться професійна компетентність та мотивація. Формування людського капіталу відбувається на основі постійного накопичення знань, що забезпечує безперервний розвиток професійної компетентності науково-педагогічного працівника та подальший саморозвиток особистості. Мотиваційний аспект також відіграє важливу роль у праці людини. Створення активної, диференційованої мотиваційної системи, яка відображає потреби викладача є необхідною умовою розвитку людського капіталу. Метою формування людського капіталу у вищому навчальному закладі є забезпечення достатнього рівня професійно-ділових якостей науково-педагогічних працівників, які необхідні для підготовки фахівців.

Задля більш повного розуміння використання людського капіталу у вищому навчальному закладі, необхідно зазначити, що поняття «людський капітал» розглядається за трьома рівнями:

• на особистісному рівні людським капіталом називаються знання та навички, які людина здобула шляхом освіти, професійної підготовки, практичного досвіду, (використовуючи при цьому природні здібності) і завдяки яким вона може надавати цінні виробничі послуги іншим людям. На цьому рівні людський капітал можна порівняти з іншими видами особистої власності (майно, гроші, цінні папери), яка приносить доходи, і ми називаємо його особистим, або приватним, людським капіталом;

• на мікроекономічному рівні людський капітал являє собою сукупну кваліфікацію та професійні здібнос-

32011 її

ті всіх працівників підприємства, а також здобутки підприємства у процесі ефективної організації праці та розвитку персоналу. На цьому рівні людський капітал асоціюється з виробничим та комерційним капіталом підприємства, бо прибуток отримується від ефективного використання всіх видів капіталу;

• на макроекономічному рівні людський капітал включає накопичені вкладення в такі галузі діяльності, як освіта, професійна підготовка і перепідготовка, служба профорієнтації та працевлаштування, оздоровлення тощо, є суттєвою частиною національного багатства країни, і ми називаємо його національним людським капіталом. Цей рівень включає в себе всю суму людського капіталу всіх підприємств та всіх громадян держави (за виключенням повторного рахунку), так само, як і національне багатство включає в себе сукупне багатство всіх громадян і всіх юридичних осіб [3, 13].

Таким чином, таке розуміння сутності людського капіталу показує ієрархічність зв’язків між рівнями та безумовно пояснює шляхи узгодження та управління на кожному рівні. У нашому дослідженні нами здебільшого розглядається особистісний рівень як основна складова мікроекономічного рівня людського капіталу вищого навчального закладу.

Людський капітал підприємства (організації) складається з ряду чинників, до яких входять соціально-економічний, економічний, демографічний, соціально-демографічний, правовий та екологічний [2, с. 14]. Ми розглядаємо соціально-економічний чинник, що містить: рівень загальної освіти та професійної підготовки працівників вищого навчального закладу, стан їх здоров’я та культури, систему стимулювання праці, рівень розвитку соціальної інфраструктури вищого навчального закладу, рівень техніко-економічного розвитку вищого навчального закладу.

З цих позицій можна розглянути складові людського капіталу у системі вищого навчального закладу, які включають, за визначенням Т. Харчук, три взаємопов’язані елементи: організаційний капітал, інформаційний капітал та соціальний капітал, поєднання яких дає людський капітал вищого навчального закладу (людський капітал студентів, випускників та викладачів, які мають специфічний та загальний людський капітал). До організаційного капіталу відносяться інституційні (освітні) заклади, до інформаційного - економіка знань і соціальний капітал, що наповнює суспільство [13]. Ми поділяємо думку Т Харчук щодо доцільності у контексті вищого навчального закладу, диференціювати людський капітал на загальний та специфічний. Дослідник зазначає, що якщо максимальний ефект від використання людського капіталу досягається у певній організації, то він є специфічним. Специфічність людського капіталу залежить від можливостей знайти йому альтернативні варіанти використання без зниження його можливої ефективності. Застосування такого людського капіталу в інших організаціях пов’язане з витратами [13]. Таким чином, міра специфічності людського капіта-

І ПЕДАГОГІКА І та медико"біол°гічні

*---“-----------* проблеми фізичного

виховання і спорту ______________________

лу визначена зниженням цінності при використанні в іншому місці. Структура специфічного людського капіталу має зв’язок зі структурою інвестицій, професійною компетентністю та мотивацією науково-педагогічних працівників. Отже, специфічний людський капітал у системі вищої освіти включає тільки ті знання науково-педагогічних працівників, які притаманні конкретному вищому навчальному закладу, таким чином він відображає рівень загального людського капіталу, який характеризує стан системи вищої освіти.

На наш погляд, таке розуміння специфічності людського капіталу пояснює ефективність розвитку професійної діяльності науково-педагогічних працівників у конкретному вищому навчальному і на робочому місці. Хоча, взаємодія викладачів різних навчальних закладів призведе до збагачення як загального, так і специфічного людського капіталу, що відбувається через постійну участь науково-педагогічних працівників у різних видах конференцій, семінарів, круглих столів тощо.

Вважаємо, що важливою і специфічною для кожного вищого навчального закладу, без сумніву, є взаємодія науково-педагогічного працівника і студента. Найважливішим фактором у виробництві знань і майстерності є праця викладача та студентів, де працею викладача можна вважати виробничими послугами людського капіталу. Отже, саме співпраця є основою набуття необхідних компетентностей як студентів, так і викладачів. Саме діяльність, яка побудована на діалозі є найбільш продуктивною, тому що в цьому випадку розкривається мотивація у діяльності, як із боку викладача, так і з боку студента. Узгодження їх дій призведе до підвищення якості роботи. Ефективність роботи науково-педагогічного працівника також залежить від наявності та рівня сформованості професіональних компетенцій, кваліфікації, умов праці і життя, людських та моральних якостей, загальної культури. Всі ці якісні характеристики впливають на підготовку студентів.

Таким чином, науково-педагогічні працівники є основними носіями людського капіталу у сфері вищого навчального закладу і можуть розглядатися як накопичене багатство знань, що виражається у сукупності професійних компетенцій, культури, здоров’я та мотивації.

Розвиток науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу робить основний внесок в успішне досягнення організаційних цілей. Інвестування у їх розвиток вигідне для всіх зацікавлених осіб вищого навчального закладу, тому що воно стає джерелом їх конкурентоздатності. Розвиток науково-педагогічних працівників повинен бути пов’язаний з показниками їх роботи, спрямований на покращення корпоративних, функціональних, командних та індивідуальних показників і, тим самим, робити основний внесок у досягнення кінцевих результатів всіх учасників навчально-виховного процесу вищого навчального закладу. Також розвиток спрямований на постійне удосконалення і самовдосконалення у професійному

ПСИХОЛОГІЯ

плані. Проте, необхідно зазначити, що такий розвиток має місце тільки у тих вищих навчальних закладах, де людина відчуває підтримку керівництва і колег. Висновки.

Таким чином, розглянувши основні чинники людського капіталу вищого навчального закладу можна визначити шляхи його розвитку. Ефективне управління оптимізує цей процес, що призводить до підвищення продуктивності у роботі науково-педагогічних працівників та позитивно впливає на якість освітніх послуг. Також визначені вище основні складові людського капіталу дають розуміння того, що саме необхідно розвивати науково-педагогічному працівнику у своїй діяльності, щоб бути конкурентоздатним на рину праці. Знання основних складових людського капіталу є також необхідним для керівників різних підсистем вищого навчального закладу, тому що діяльність тоді буде узгоджуватися між керівником і працівником на взаємовизначених цілях, що зробить її більш продуктивною. Поняття людського капіталу у системі вищого навчального закладу знаходиться на початковій стадії дослідження, на нашу думку, доцільним є продовження вивчення його особливостей у контексті вищого навчального закладу.

Література:

1. Беккер ГС. Человеческое поведение: экономический поход: Избр. Труды по экономической теории / ГС. Беккер; Е.Б. Батракова и др. (пер. с англ.), Р.И. Капелюшников (сост. науч. ред., перевод автор. послеслов.), М.И. Левин (автор предисл.). - М.: ГУВШЭ, 2003. - 671 с.

2. Гавкалова Н.Л. Формування та використання інтелектуального капіталу. Наукове видання / Н.Л. Гавкалова, Н.С. Маркова. -Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. - 252 с.

3. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О.А. Грішнова. - К.: Знання, 2001. -254 с.

4. Денисон Э. Исследования различий в темпах экономического роста / Э. Денисон; [сокр. пер. с англ., общ. ред. и вступ. статья [с. 5 - 15] док-ра економ. наук В.М. Кудрова]. - М.: «Прогресс», 1971. - 645 с.

5. Долан Э.Дж. Микроэкономика / Э.Дж. Долан, Д. Линдсей; [пер. с англ. В. Лукашевича и др.; Под общ. ред.. Б. Лисовика и В. Лукашевича]. - С.Пб.: «Литера плюс», 1994. - 448 с.

6. Єльникова ГВ. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні: дис. ... доктора педагогічних наук: 13.00.01 / Єльникова Галина Василівна. - Луганск, 2005. - 446 с.

7. Кендрик Дж. Совокупный капитал и его формирование / Дж. Кендрик; пер. с англ. [общ. ред. и предисл. А.И. Анчишкина ]. -М.: Прогресс, 1978. - 275 с.

8. Корчагин Ю. Человеческий капитал, экономика, инновации [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.lerc.ru/?pa rt=articles&art=1&page=46

9. Критский М.М. Человеческий капитал / М.М. Критский. - Л.: Издательство Ленинградского университета, 1991. - 120 с.

10. Петти В. Антология экономической классики: Т.1. В. Петти, А. Смит, Дж. Рикардо / В. Петти. - М.: Эконовключ. - Т.1. - 1993. - 475 с.

11. Словарь по экономике и финансам. Глоссарий. ру [Электронный ресурс].- Режим доступа: http://www.glossary.ru/cgi-bin/gl_sch2. cgi?RKgvoygr

12. Фишер С. Экономика / С. Фишер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензи; [пер. с англ. со 2-го изд. ] - М.: «Дело ЛТД», 1995. - 864 с.

13. Харчук Т.В. Управління розвитком людського капіталу в організаціях системи вищої освіти: дис. . канд. економ. наук: 08.06.01. / Т.В. Харчук. - К.: Європейський ун-т., 2005. - 184 с.

Надійшла до редакції 22.06.2011 р.

Боровая Татьяна Анатольевна [email protected]