CC BY
43
УДК 616.379-008.64-06:616.441-007.61-07:616.632:546.15]-053/2 ЮЗВЕНКО Т.Ю.
Укра!нський науково-практичний центр ендокринно!xipypnl трансплантат! ендокринних opraHiB i тканин МОЗ Укра!ни, м. Ки!в
ЧАСТОТА СТРУКТУРНИХ УРАЖЕНЬ ЩИТОПОДiБНОÍ ЗАЛОЗИ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ^АБЕТ 2-го ТИПУ
Резюме. З метою вивчення частоти структурних 3MiH щитоподiбноi залози (ЩЗ) у хворих на цукровий дабет (ЦД) 2-го типу обстежено 145 хворих (75 хворих на ЦД 2-го типу з ожирiнням, 35 — ЦД 2-го типу без ожирiння i 35 — з ожирiнням без ЦД). Встановлено, що частота структурних змн ЩЗ досягае 92 % у хворих на ЦД 2-го типу з ожирiнням, 88,6 % — у хворих на ЦД 2-го типу без ожирiння, 91,4 % — у хворих на ожирiння без ЦД i 57,1 % — в осб контрольно'!' групи (без ЦД i ожирiння). Вс типи структурних змн ЩЗ вiрогiдно часлше трапляються при ЦД 2-го типу в поеднаннi з ожирiнням. Структурн змiни у вигляд вузлових утворень виявляються вiрогiдно часлше при ЦД 2-го типу з ожирiнням (37,7 %) i при ЦД 2-го типу без ожирiння (29,0 %). При ЦД 2-го типу вузловi утворення трапляються у 2,1 раза част':ше, нiж при ожирiннi без ЦД, й у 2,9 раза част':ше, нiж у контрольнiй груп'1. Структура змни ЩЗ залежать в'щ ступеня ожирiння. При збiльшеннi маси тла шьк'ють вузлових утворень у ЩЗ вiрогiдно зростае. Ключовi слова: цукровий д1абет 2-го типу, щитопо^бна залоза.
о Fi P ® Оригинальные исследования
/Original Researches/
International journal of endocrinology
Вступ
Серед ендокринно! патологй' хвороби щитоподГ6но! залози (ЩЗ) пошдають провщне мюце за своею поши-решстю. Патолопя ЩЗ трапляеться у 8—20 % доросло-го населення земно! куш, а в ендемiчних вогнищах цей показник перевищуе 50 % [1]. За даними рiзних авторiв [2, 4], близько 40 % пащенпв, яы звертаються до спе-щ&тзованих ендокринолопчних установ, стражждають вщ захворювань ЩЗ. Дослщження останшх роив свщ-чать про зростання частоти патологй' ЩЗ у рiзних кра!-нах свггу [3].
Цукровий дiабет (ЦД) 2-го типу — одне з найбтьш поширених захворювань, що становить глобальну ме-дичну проблему й загрозу для здоров'я людства. По-ширенють ЦД 2-го типу продовжуе катастрофiчно збтьшуватися. У 2000 р. число хворих на ЦД у свт становило 171 млн ошб (2,8 %), у 2013 р. — 382 млн, а до 2035 р. експерти Мiжнародноl дiабетичноl федераци прогнозують збтьшення ктькосп хворих на планета на 55 % — до 592 млн ошб [7].
Практично в ушх кра'нах свпу втзначаеться с^м-ке зростання частоти ожиршня i, зпдно з прогнозами, передбачаеться подальше збтьшення числа огрядних людей: до 2025 р. вт ожиршня страждатимуть 40 % чо-ловтв i 50 % жшок. На сьогодш не викликае сумшву факт, що ожиршня е провтним етюлопчним фактором у патогенезi ЦД 2-го типу i тюно пов'язане з пандемiею цього захворювання (WHO Study Group, 1997). Так, ризик захворгга на ЦД 2-го типу збтьшуеться вдвiчi за
наявносп ожирiння I ступеня, у 5 pa3iB — при ожирш-ш II ступеня i бiльше нiж у 10 pa3iB — за наявностi III ступеня [7].
Очевидно, що поширенють ЦД i захворювань ЩЗ зростае, однак питання про ix взаемозв'язок ще недо-статньо вивчене [5, 9]. Загальновщомо, що в порушенш метаболiзму важливе мiсце займають тиреощш гормо-ни, що мають контршсулшовий ефект. Зiставлення ре-зультатiв ешдемюлопчних дослiджень дозволяе розкри-ти закономiрностi розвитку i прогресування бiльшостi захворювань ЩЗ i виявити ix взаемозв'язок з шшою соматичною патологiею. Зв'язок мiж ЦД 2-го типу й функцюнальним станом ЩЗ неоднозначний. З одного боку, у численних достижениях тдгверджений зв'язок гiпотиреозу з iшемiчною хворобою серця, артерiальною гiпертензiею (АГ) i порушеннями лiпiдного обмiну, з ш-шого — порушення вуглеводного обмiну i гшерсимпа-тикотонгя тюно корелюють iз гiпертиреозом. При цьому шсулшорезистентнють трапляеться як при гшо-, так i при гiпертиреозi [6, 8].
Даш лиератури свiдчать про часте поеднання ЦД 1-го i 2-го титв iз тиреоiдною патолопею [9]. Однак
Адреса для листування з автором: Юзвенко Т.Ю. E-mail: [email protected]
© Юзвенко Т.Ю., 2015
© «^{жнародний ен,докрииолог1чиий журнал», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
дослщження ЩЗ при ЦД здебiльшого присвячеш вивченню функцiонального стану i клшко^муноло-гiчних зрушень. Лише в окремих працях описаш ор-гашчш змши ЩЗ при ЦД 2-го типу та його усклад-неннях [2, 6]. Очевидно, що нaвiть незначний дефщит тирео'1дних гормонiв в оргaнiзмi сприяе посиленню метaболiчних розлaдiв, притаманних ЦД. У бшьшосл хворих цьому також сприяе тривала антигшертензив-на терашя, особливо препаратами з антитирео'1дною даею. Симптоми ЦД нерщко приховують ознаки тирео-1дно! патологи i зумовлюють несвоечасну дiaгностику захворювань ЩЗ.
У зв'язку з вищевикладеним метою дослiдження була оцшка частоти структурних змiн щитоподiбноl за-лози у хворих на цукровий дiaбет 2-го типу.
Матерiали та методи дослiдження
Для визначення частоти уражень ЩЗ у хворих на ЦД 2-го типу обстежено 145 хворих (75 хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням — перша група, 35 ошб iз ЦД 2-го типу без ожиршня — друга група i 35 хворих з ожиршням без ЦД — третя група). Загалом шд спо-стереженням перебувало 56 чоловтв i 89 жшок. Се-реднiй вiк чоловiкiв становив 58,2 ± 1,1 року, жшок — 60,1 ± 0,9 року. Контрольну групу сформували 35 осiб вщповщного вiку i статi без ЦД i ожирiння. На момент обстеження вш учасники дослiдження не мали жодних скарг, притаманних для ураження ЩЗ, не вказували на патолопю ЩЗ в aнaмнезi.
Хворим проведено клшко-лабораторне обстеження, встановлена тяжысть ЦД, ступiнь компенсаци. За тривалютю ЦД хворi умовно були розподтеш на 3 гру-пи: до п'яти рокiв, вiд шести до 10 роыв, понад 10 роив. Видтено хворих, як отримували iнсулiнотерaпiю або перорaльнi aнтидiaбетичнi препарати. Для вста-новлення ступеня ожиршня визначали iндекс маси тiлa, вимiрювaли окружнiсть тали, стегон, а також 1х спiввiдношення.
Об'ем ЩЗ та ll структура визначалися за допомогою ультразвукового сканера. Функцюнальний стан ЩЗ оцшювали за допомогою визначення базальних кон-центрaцiй ТТГ i втьно! фракци тироксину (вТ4) у си-ровaтцi кровi iмуноферментним методом за допомогою реaктивiв фiрми DRG (Шмеччина) на автоматичному aнaлiзaторi iEMS Reader MF фiрми ThermoLabsystems (Фiнляндiя). Нормальш значення ТТГ вiдповiдaли 0,23-4,0 мкМО/мл, вТ4 — 10,2-23,2 пмоль/л.
Статистична обробка виконана з використанням стандартних пакелв програм прикладного статистич-ного aнaлiзу (Statistica for Windows XP; Microsoft Excel 2000). Дослщження здшснювали iз застосуванням ме-тодiв вaрiaцiйноl статистики i статистичних коефщен-лв. Для порiвняння ыльысних ознак обчислювали середнi величини (M) i стандартне вщхилення. При порiвняннi кiлькiсних показниыв двох груп застосо-вували t-критерш Стьюдента з визначенням рiвня зна-чущостi p. Для aнaлiзу яысних ознак використовували непараметричний критерiй %2. Рiзницю результaтiв до-слiдження вважали значущою при p < 0,05.
Результати дослiдження та Тх обговорення
За отриманими даними структурш змши ЩЗ при ЦД 2-го типу з ожиршням виявлеш у 69 хворих (92 %), при ЦД 2-го типу без ожиршня — у 31 (88,6 %), при ожиршш без наявносл ЦД — у 32 (91,4 %) i в контрольнш груш (без ЦД i ожиршня) — у 20 (57,1 %). У проведеному нами дослщженш порiвняно з даними ль тератури структурш змши ЩЗ виявлеш набагато часл-ше як серед хворих на ЦД з ожиршням, так i в загальнш популяци [3, 9].
Враховуючи вщмшносл структурних змiн ЩЗ за даними ультразвукового обстеження, здшснено ix роз-подiл на дифузнi змiни, розширеш колоiднi фолiкули й вузловi утворення.
Встановлено, що вс зазначенi типи змш вiрогiдно частiше трапляються при ЦД 2-го типу з ожиршням. Дифузш змши структури ЩЗ характерш як для ЦД 2-го типу з ожиршням (44,9 %), так i для ожиршня без ЦД (45,2 %). Структурш змши у виглядi вузлових утворень виявлеш вiрогiдно часлше при ЦД 2-го типу з ожиршням (37,7 %) i при ЦД 2-го типу без ожиршня (29,0 %). Загалом при ЦД 2-го типу вузловi утворення трапляються у 2,1 раза часлше, шж при ожиршш без ЦД, й у 2,9 раза часлше, шж у контрольнш груш.
При ЦД 2-го типу з ожиршням часлше спостерта-лися множинш вузловi утворення (53,6 %), а при ЦД без ожиршня часлше траплялися одиночш вузловi утворення (66,7 %).
Дифузно-вогнищевi змiни, характерш для пащен-тiв з ознаками автоiмунного тиреоiдиту, спостерiгали-ся у шести хворих (8,7 %) першоi групи, у двох хворих (6,5 %) друго'1' групи, в одного хворого (3,2 %) третьо'1' групи i у двох осiб (6,8 %) контрольно'1' групи.
У проведеному нами дослщженш показники об'ему ЩЗ як у жшок, так i чоловiкiв перебували в межах нор-мальних значень (нормативи ВООЗ: 25 см3 для чоло-вiкiв i 18 см3 — для жшок). При цьому в першш груш показники об'ему ЩЗ як у жшок, так i у чоловшв вiрогiдно бiльшi, нiж у контрольнш груш (p < 0,001 i p < 0,02 вiдповiдно). У другш групi в ж^нок i в третiй групi у чоловтв цi показники також статистично зна-чуще перевищують данi контрольно'1' групи (p < 0,05 i p < 0,001 вщповщно). Отже, ЦД 2-го типу й ожиршня як у поеднанш, так i окремо призводять до збiльшення об'ему ЩЗ, хоча i в межах нормальних показник^в. При вивченнi лiнiйниx показниив кровотоку статистично значущих змiн в обстежуваних групах не виявлено.
Крiм цього, нами встановлено залежнiсть змш структури ЩЗ вщ деяких ктшчних i лабораторних показникiв. До одного з важливих факторiв при ЦД належить тривалiсть захворювання. Хворi на ЦД були розподтеш на шдгрупи залежно вiд тривалостi ЦД (до 5 роыв, 6—10 роыв, понад 10 роыв).
За тривалосл ЦД в!д уперше виявленого до п'яти роыв дифузш змши практично з однаковою частотою дiагностувалися як при ЦД 2-го типу з ожиршням (44,1 %), так i при ЦД 2-го типу без ожиршня (43,7 %). Розширеш коло'дш фолили вiрогiдно часлше були
виявлеш при ЦД з ожиршням (у 17,4 % хворих). ВузловГ утворення було виявлено вдвГчГ частше при ЦД 2-го типу з ожиршням, шж при ЦД 2-го типу без ожиршня (37,7 i 21,2 % вГдповтно). При тривалост ЦД вГд шести до десяти роыв вш типи змш ЩЗ при ЦД 2-го типу з ожиршням траплялися вГрогГдно частше, шж при ЦД 2-го типу без ожиршня. При тривалост ЦД понад 10 роыв лише дифузш змши були виявленi вГрогГдно частше у першш груш порГвняно з другою (45,1 i 31,3 % вГдповтно). Розширеш колощш фолшули i вузловГ утворення траплялися вГрогГдно частше у другГй груш (при ЦД 2-го типу без ожиршня).
АналГзуючи вищевикладеш даш, можна дшти висновку, що структурш змши у виглядГ вузлових утворень зГ збГльшенням тривалост ЦД виявляли-ся вГрогГдно частше в обох групах. При цьому слГд пГдкреслити, що за наявносп ожиршня вони частше спостерГгалися при тривалост ЦД у групах вГд упер-ше виявленого до п'яти роыв i вГд шести до десяти роыв. А в груш з тривалютю ЦД понад 10 роыв вузловГ утворення частше були дГагностоваш при ЦД 2-го типу без ожиршня. РГвень значущосп при ЦД 2-го типу з ожиршням i ЦД 2-го типу без ожиршня становить: при дифузних змшах — p < 0,05 i p < 0,005; за наявносп розширених коло'дних фолшулГв — p < 0,05 i p < 0,005; за наявносп вузлових утворень — p < 0,05 i p < 0,005 вГдповГдно.
Отже, при ЦД 2-го типу з ожиршням структурш змши в ЩЗ розпочинаються набагато швидше, шж при ЦД 2-го типу без ожиршня. Згодом зГ збГльшенням тривалост ЦД вГдсоток вузлових утворень практично вирГвнюеться.
У хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням при лшуван-ш пероральними антвдГабетичними препаратами вш типи змш ЩЗ спостерГгаються вГрогГдно частше, шж при шсулшотерапи. Так, дифузш змши при лшуванш пероральними засобами виявлеш в 46,1 %, а при ш-сулшотерапГ! — у 41,3 % (p < 0,05), вузловГ утворення — у 39,8 i 26,5 % випадкГв (p < 0,05).
При ЦД вГропднють вгдмшностей даних частоти дифузних змГн i розширених коло'дних фолГкулГв при лГкуванш ГнсулГном i пероральними протидГабетични-ми препаратами статистично незначуща.
При збгльшенш маси тГла у хворих на ЦД 2-го типу ыльысть вузлових утворень ЩЗ вГрогГдно пГдвищуеть-ся. КГльысть вузлових утворень при ожиршш III ст. бГльше нГж у 5 разГв вища порГвняно з хворими на ЦД 2-го типу з нормальною масою тГла (p < 0,005). ВузловГ утворення у хворих на ЦД 2-го типу вГрогГдно частше трапляються у хворих з ожиршням I ст., нГж у хворих на ЦД 2-го типу з нормальною масою тГла (42,3 i 21,8 % вГдповГдно) (p < 0,01).
Висновки
1. Структурш змши щитоподГбно! залози дГагностоваш у 92 % хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням, у 88,6 % хворих на ЦД 2-го типу без ожиршня, у 91,4 % хворих на ожиршня без ЦД i в 57,1 % ошб контрольно! групи (без ЦД й ожиршня).
2. Bci типи структурних змш щигоподiбноi залози Bipor^HO частше трапляються при ЦД 2-го типу в поеднанш з ожиршням. Структурш змши у виглядi вузлових утворень виявляються вipoгiднo частше при ЦД 2-го типу з ожиршням (37,7 %) i при ЦД 2-го типу без ожиршня (29,0 %). При ЦД 2-го типу вузло-вi утворення трапляються у 2,1 раза частше, шж при ожиршш без ЦД, й у 2,9 раза частше, шж у контр-ольнш груш.
3. Структурш змши у виглядi вузлових утворень зi збтьшенням тривалост ЦД виявляються вipoгiднo частiше в обох групах хворих. За наявност oжиpiння вони частше дiагнoстуються при тpивалoстi ЦД вГд уперше виявленого до п'яти роыв i вiд 6 до 10 роыв. При ЦД 2-го типу та ожиршш структурш змши в щи-тoпoдiбнiй залoзi розпочинаються набагато швидше, шж при ЦД без ожиршня.
4. Структурш змши щитoпoдiбнoi залози залежать вiд ступеня ожиршня. При збтьшенш маси тта ыль-кiсть вузлових утворень у щитoпoдiбнiй залoзi вipoгiд-но зростае.
Список лператури
1. Балаболкин М.И., Клебанова Е.М., Креминская В.М. Фундаментальная и клиническая тироидология (руководство). — М.: Медицина, 2007. — 816 с.
2. Бурякова Ю.В. Клинико-нозологические особенности госпитализированных больных с тиреоидной патологией / Ю.В. Бурякова, С.А. Прилепа // Фундаментальные исследования. — 2012. — № 7. — С. 58-61.
3. Данилова Л.И. Болезни щитовидной железы и ассоциированные с ними заболевания. — Минск; Нагасаки, 2005. — 470 с.
4. Паньшв В.1., Гаврилюк В.М., Непорадна Л.Д. та т. Взаемозв'язки мiж структурно-функцюнальними порушення-ми щитоподiбноí залози i компонентами метаболiчного синдрому // Мiжнародний ендокринологiчний журнал. — 2011. — № 6(38). — С. 39-43.
5. Поркшеян К..А. Значение ультразвуковой диагностики в выявлении поражений щитовидной железы при сахарном диабете 2-го типа / К.А. Поркшеян, В.В. Митьков // Ультразвуковая и функциональная диагностика. — 2010. — № 2. — С. 103-112..
6. Empson M., Flood V., Ma G. et al. Prevalence of thyroid disease in an older Australian population // Intern. Med. J. — 2007. — Vol. 37, № 7. — P. 448-455.
7. International Diabetes Federation. Diabetes atlas. — 6h edition. — 2013.
8. Friedrich N., Rosskopf D., Brabant G. et al. Associations of anthropometric parameters with serum TSH, prolactin, IGF-I, and testosterone levels: results of the study of health in Pomerania (SHIP)//Exp. Clin. Endocrinol. Diabetes. — 2010. — Vol. 118. — P. 266-273.
9. Gopal K.V.T., Rao G.R., Kumar Y.H. Increased prevalence of thyroid dysfunction and diabetes mellitus in Indian vitiligo patients: A case-control study // Indian Dermatology Online Journal. — 2014. — Vol. 5, Issue 4. — P. 456-460.
Отримано 25.11.14 I
Юзвенко Т.Ю.
Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев
ЧАСТОТА СТРУКТУРНЫХ ПОРАЖЕНИЙ ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ У БОЛЬНЫХ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2-го ТИПА Резюме. С целью изучения частоты структурных изменений щитовидной железы (ЩЖ) у больных сахарным диабетом (СД) 2-го типа обследовано 145 больных (75 больных СД 2-го типа с ожирением, 35 — СД 2-го типа без ожирения и 35 — с ожирением без СД). Установлено, что частота структурных изменений ЩЖ достигает 92 % у больных СД 2-го типа, 88,6 % — у больных СД 2-го типа без ожирения, 91,4 % — у больных ожирением без СД и 57,1 % — у лиц контрольной группы (без СД и ожирения). Все типы структурных изменений ЩЖ достоверно чаще встречаются при СД 2-го типа в сочетании с ожирением. Структурные изменения в виде узловых образований выявляются достоверно чаще при СД 2-го типа с ожирением (37,7 %) и при СД 2-го типа без ожирения (29,0 %). При СД 2-го типа узловые образования встречаются в 2,1 раза чаще, чем при ожирении без СД, и в 2,9 раза чаще, чем в контрольной группе. Структурные изменения ЩЖ зависят от степени ожирения. При увеличении массы тела количество узловых образований в ЩЖ достоверно возрастает.
Ключевые слова: сахарный диабет 2-го типа, щитовидная железа.
Yuzvenko Т.Yu.
Ukrainian Scientific and Practical Centre for Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of Ministry of Healthcare of Ukraine, Kyiv, Ukraine
INCIDENCE OF THYROID STRUCTURAL DISORDERS IN PATIENTS WITH TYPE 2 DIABETES MELLITUS Summary. To study the incidence of structural changes of the thyroid gland (TG) in patients with diabetes mellitus (DM) type 2, we have examined 145 patients (75 patients with type 2 DM and obesity, 35 — with DM type 2 without obesity and 35 — with obesity without DM). It was found that the incidence of structural changes of TG reaches 92 % in patients with DM type 2 with obesity, 88.6 % — in patients with DM type 2 without obesity, 91.4 % — in patients with obesity and without DM and 57.1 % — in controls (without DM and obesity). All types of structural changes in TG were detected significantly more often in DM type 2 combined with obesity. Structural changes in the form of nodules are being detected significantly more often in DM type 2 with obesity (37.7 %) and in DM type 2 without obesity (29.0 %). In DM type 2, nodules occurs 2.1 times more often than in obesity without DM, and 2.9 times more often than in controls. Structural changes in TG depend on the degree of obesity. The number of nodules in TG grows with increased body weight.
foy words: diabetes mellitus type 2, thyroid gland.
