CC BY
96
коливання чисельност мишоподiбних гризунiв, незначна популяцшна щшь-шсть з вiдносно значними розмiрами мiнiмальних популяцiйних угруповань, а також антропогенш чинники - полювання, конкурентнi взаемини з людиною, фрагментащя ареалу унаслiдок розвитку транспортно! шфраструктури, що по-рушуе просторову й генетичну структуру популяци, ускладнення сучасно! 6i-оценотично! ситуаци iнтродукцiею нових видiв ряду Собакоподiбнi й наяв-нiсть свiйських видiв цього ряду, здатних вступати у конкуренты стосунки з аборигенною фауною [2]. 1стотний вплив на чисельнiсть популяци лиса ма-ють також сказ, короста, гельмштози [3].
Лiтература
1. Бондаренко В.Д., Делеган 1.В., Татаринов К.А. та ш.; Мисливствознавство. - К.: НМК ВО. - 1993. - 200 с.
2. Делеган 1.В. Люова зоолопя. Безхребетш. - Льв1в: Полл1, 2003. - 472 с.
3. Делеган 1.В., Делеган 1.1., Делеган I.I. Бюлопя люових птаив i зв1р1в. - Льв1в: Полл. -2005. - С. 409-411.
4. Деткин В.В. Пути и методы поддержания оптимальной продуктивности эксплуатируемых популяций охотничьих животных// Итоги науки и техники: Зоология позвоночных. -М.: Наука, 1976. - С. 68-115.
5. Корнеев О.П. Лисиця на Укрш'ш (еколопя, господарське значення та шляхи ращ-онального використання)// Зб. праць. - К.: НАУ. - 1956, № 5. - С. 101-120.
6. Попушина Н.А. Еколопя та практичне значення лисищ в захiдних областях Укра-!ни. - Вiсник Львiвського ун-ту, серiя: Бiологiя. - 1967, вип. 3. - С. 74-83.
7. Gossow H. Wildökologie. - BLV. München, 1976. - 260 s.
УДК 630*582.631.1 Ст. наук. ствроб. B.C. Слюсарчук, канд. с.-г. наук -
УкрНД1ЛГА, м. Хартв
Б1ОРВНОМАШТТЯ Л1ЩИНИ ТА ФУНДУКА: ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗБАГАЧЕННЯ
Наведено матерiали щодо розповсюдження лщини (Corylus avellanaL.) в Ук-ршш, сор^в фундука, яю вирощувались в минулому i тепер. Показано методику вщ-бору цшного генофонду в icнуючих насадженнях. Зазначено переваги насшневого та вегетативного розмноження при створенш нових насаджень, 1хню роль у збеpеженнi та збагаченш бiopiзнoмaнiття лiщини та фундука.
Senior research worker V. Ye. Sliusarchuk - URIFFM, Kharkiv Biodiversity of filbert and hazelnut: conservation and improvement
The article presents date about filbert (Corylus avellana L.) distribution and its cultivated variety - hazelnut in Ukraine which was grown long times ago and now. The method for selections valuable gene pool of Corylus is given. The advantages of seeds and vegetative propagation for creation of new plantations, conservation and improvement biodiversity of filbert and hazelnut are shown.
Лщина звичайна (Corylus avellana L.) мае природне поширення на всш територи Украши i за И межами. П.М. Жуковський писав про те, що "...древние народы Европы и Закавказья намного раньше, чем народы Средиземноморья, прибегли к широкому использованию в пищу семян орешника.", i ця рослина "... в Украине служит типичным подлеском в лесах на всей террито-
рии и в том числе в байрачных лесах... экологическая пластичность орешника очень значительна. не выносит лишь засоленных и заболоченных почв. плодоношение сильно колеблется" [3]. А.Т. Болотов бшьше 200 роюв назад проводив дослщження з окультурення та облагороджування дшянок люу, пе-ретворюючи зарост лiщини у спрощенi сади заради отримання горiхiв та ш-шо! користi. Вiн дослiдив: ".какая великая выгода может получена быть единственно от доставления орешникам довольного простора" [1].
O^ím цього аборигенного виду в боташчних садах та дендролопчних парках штродуковано 11 видiв лщини, а саме: американська (C. americana Marsh.), китайська (C. chinensis Franch.), ведмежа (C.colurna L.), рогата (C. cor-nuta Marsh.), рiзнолиста (C. heterophylla Fisch.), маньчжурська (C. mandshurica Fisch.), велика (C. maxima Mill.), понтiйська (C. pontica C. Koch.), Зiбольдова (C. siebolsiana Blume.), тiбетська (C. tibetica Batal.) та лщина Жаквемонтова (C. jacquemontii Decaisne). 1.С. Косенко зробив висновок про можливють ви-користання цих штродукованих лiщин на всiй територи Укра!ни [5].
Культурнi сорти лiщини, тд назвою фундук, давно були вiдомi у Криму. Узагальнюючи досвiд вирощування плодових культур на цiй частит територи Украши, Л.П. Симиренко писав на початку 20-го столггтя: ".хотя в лесах лещина и хорошо растет как подлесок, но в таких условиях она имеет значение преимущественно лесной, а не плодовой породы... в затененных положениях урожайность ничтожна. в Крыму крупноплодные сорта орешника известны под названием фундук". Вчений описав сорти, як вирощували у Криму на той час: "."Алжирский", "Английский", "Бадем", "Банд", "Барселонский угловатый", "Бергер", "Большой круглый", "Гарибальди", "Гунслебенский", "Дави-ана", "Древовидный турецкий", "Евгения", "Золотолистный", "Император", "Испанский", "Исполинский из Галле", "Исполинский новый", "Керессен", "Конусообразный одиночный", "Краснолистный", "Крупноплодный", "Лесной лещин-ный", "Ломбардский белый", "Ломбардский длинный", "Ломбардский красный", "Нортгамптоншир", "Премированный Вебба", "Принцесса", "Пьемонт-ский", "Тонкокорый Косфорд", "Трапезунд", "Урожайный", "Урожайный маслянистый", "Фихвердерский", "Фоллкугель", "Фрауендорфский", "Фриццлед", "Целльский Барра", "Целльский Бурхардта", "Целльский из Губена", "Целльский Минна", "Целльский полный", "Целльский Трухсесса", "Чудо Боль-виллера"" [11, 12]. Судячи з публшаци С. Хохловi, на тепершнш час у Криму промисловi плантаци фундука вiдсутнi [22].
У 30-т роки минулого столiття культура фундука стала вщомою далеко за межами Криму. Зокрема, ощнюючи стан справ для фундука у швтчних районах Укра!ни, М.1. Кiчунов писав: "В киевских питомниках видел молодые деревца уже с плодами; но насколько в том же Киеве взрослые фундуки оказались бы плодовиты и доходны - судить не берусь" [4]. Згодом плановi науковi роботи зi селекци лщини розпочались в УкрНД1ЛГА, !х започатку-вав Ф.А. Павленко пiд керiвництвом проф. С.С. П'ятницького. У 1938 р. було проведено штучш схрещування серед представникiв роду Corylus L. Метою робгг було виведення нових рослин, що могли б виконувати захисш функци у степовому люорозведенш й при цьому приносити урожа! горiхiв. До схрещу-
вань були залучеш як лiщини мюцевого походження, так i географ1чно та бо-ташчно вiддаленi форми: ведмежий ropix (Corylus colurna L.), лщина зви-чайна (C.avellana L.), лщина звичайна розЫченолисто! форми, лiщина pi3^-листа (C. heterophylla Fisch.) i фундуки. Внаслщок проведених схрещувань та вiдборiв, було отримано цiннi пбриди, як база для подальших наукових дос-лiджень, та практичний матерiал для декоративного озеленення.
У 50-т роки минулого столiття роботи було розширено за рахунок за-лучення у селекцшний процес фундукiв iз Азербайджану та Краснодарського краю. Методами акшматизацп, масового та iндивiдуального вщбору було отримано новi щнт форми фундукiв, якi вегетативно розмножувались i вико-ристовувались для створення насаджень. У результат селекцiйних робгг, проведених в УкрНД1ЛГА, було передано до державного сортовипробування 37 сор^в фундука, з них 12 занесено у державний реестр сор^в рослин Украши: "Болградська новинка", "Боровський", "Дар Павленка", "Клиновидний", "Корончатий", "Лозiвський кулеподiбний", "Пирiжок", "Ракетний", "Срiбляс-тий", "Степовий-83", "Шедевр" i "Шоколадний" [7, 9, 14, 17].
Необхщною умовою збереження та збагачення бiорiзноманiття лщини та фундука е !х розмноження. 1х можна успiшно розмножувати як вегетативно, так i насшням. Залежно вiд мети створення нових насаджень, може мати перевагу той, або шший споЫб. Вщомо, що при насiнневому розмно-женш сортовi особливостi втрачаються. Тому створення промислових план-тацiй (на горiх) здiйснюеться садивним матерiалом вегетативного походження, - щоб зберегти спадковi властивостi сортiв. Тiльки за умови створення плантацш з районованих та перспективних сор^в можна розраховувати на високий врожай горiхiв - 10 ц/га i бiльше [13].
При створенш насаджень мелiоративного призначення (для захисту Грунлв вiд водно! ерози, покращення гiдрологiчного режиму та родючост Грунлв тощо), лiсових насаджень, поширенш культури фундука в новi райони, закладанш селекцiйних дiлянок найбiльш доцшьно використовувати садивний матерiал насiнневого походження. 0янщ та саджанцi, отриманi з насшня, мають бiльшу стiйкiсть до несприятливих умов кшмату та Грунту, вони менш "вимогливi" до агротехшчних заходiв, порiвняно з вiдсадками, !х простiше i дешевше вирощувати. А тому садивний матерiал насiнневого походження використовуеться в агролюомелюраци, створенш люових культур, смуг вздовж автомобшьних та залiзничних шляхiв, рекультивацп, створенш рекреацшних зон вiдпочинку, вирощуваннi насаджень з метою виведення нових форм горшника тощо. Незважаючи на те, що в насадженнях насшневого походження урожай горiхiв значно нижчий, порiвняно з промисловими, -приблизно 1-2 ц/га [13], створення насаджень насшневого походження е ефективним заходом збагачення генофонду лщини та фундука.
При насшневому розмноженш стало можливим використання насшня районованих та перспективних сор^в фундука, зокрема: "Шедевр", "Веле-тень", "Дар Павленка", "Находка" та ш. Отримаш таким шляхом рослини мають бшьш висок господарськ характеристики порiвняно з лiщиною зви-чайною, але, як правило, поступаються рослинам вегетативного походження
за штенсившстю плодоношення та якiстю плодiв; тому рослини, вирощеш з горiхiв фундука, ще називають нашвфундуками [7]. Культивуючи нашвфун-дуки, створюеться база для селекцп нових форм та виведення нових сор^в у майбутньому. Слушно пiдкреслити, що вегетативне розмноження вщграе го-ловну роль саме при збереженш цiнних форм та сор^в, а насiнневе - для зба-гачення генофонду фундука. Здебiльшого, це вщбуваеться так: спочатку на-сшневе розмноження та створення насаджень, наступний етап - вегетативне розмноження та поширення видшених цiнних форм. Це двi ланки одного процесу - виведення нових сор^в, а значить i важлива умова розвитку куль-тури фундука.
Одним iз конкретних прикладiв такого шдходу може бути впровад-ження науково! розробки мСпосiб вирощування сосни звичайно! й горiшника у свiжiй судiбровiм [10], яким вирiшуеться декшька проблем: спiльне вирощування сосни i горiшника на одержання сосново! деревини, горiха та вегетативного садивного матерiалу у свiжому сугрудку - С2. Суть способу полягае в тому, що садшня культур проводиться за модифжованою схемою 1,5^0,75 м, в якш кожен 1, 2, 4, 5, 7, 8 i т.д. створюють з кроком садшня 1,3 ... 1,7 м головно! породи з чергуванням з чагарником або без нього, а у кожному 3, 6, 9 i т.д. рядах - з кроком садшня 0,45.0,80 м i суцшьним вирубан-ням цих рядiв у вщ освiтлень; горшник вводиться у вiдносно рiдкi ряди по-чергово в шаховому порядку через 5.6 м, а шсля вирубання 3, 6, 9-х рядiв вирощуеться садивний матерiал горiшника i попутно на фонi розрiдженого деревостану сосни отримують певний врожай горiхiв [10]. При впровадженнi такого способу створюються сприятливi умови для вирощування, вщбору цiнних форм та подальшого !х вегетативного розмноження, чого важко до-сягти у природних популящях [23].
Плюсовi форми рекомендуеться вщбирати за врожайнiстю та товар-ною якiстю плодiв (величиною горiхiв). Для цього попередньо намiчаються маршрутнi ходи з таким розрахунком, щоб вони проходили по мюцях масо-вого вирощування горшниюв. Виявивши на маршрут цiнний кущ горшни-ка, у польовому зошит робляться записи щодо його характеристики (насам-перед, заносяться даш про плодоношення та величину плодiв), на картi-схемi чи абрис вiдмiчаеться мiсцезнаходження, а на самш рослинi робиться пом№ ка краскою - щоб кущ був вщомим при повторному спостереженш. Спосте-реження та облжи проводяться два рази влггку протягом не менше трьох ро-кiв. Перший раз вл^ку - коли закiнчуеться осипання плодiв-зав,язiв (третя декада липня) - даеться ощнка плодоношення кущiв, а другий - коли горiхи вистигають (друга половина серпня - вересень) - ощнюеться за кшьюстю та товарною яюстю горiхiв. Оцiнка плодоношення як при першому, так i другому облжах дае додатковi характеристики рослини про потенцшну та фактич-ну врожайнiсть тощо.
Плодоношення найбшьш доцiльно враховувати за середньою кшьюстю горiхiв на однометрових модельних гшках, оцiнка даеться в балах: 0 ба-лiв - плодоношення немае, або на модельних гшках поодинок плоди - до 2-х шт. горiхiв (в розрахунку на 1 га врожайшсть становить 0,5 ц i менше):
• 1 бал - плодоношения дуже низьке, 2-5 шт. гор1х1в (0,6-2 ц/га);
• 2 бали - плодоношення низьке, 6-12 шт. гор1х1в (2,1-4,0 ц/га);
• 3 бали - плодоношення середне, 13-20 шт. гор1х1в (4,1-7,0 ц/га);
• 4 бали - плодоношення добре (рясне), 21-30 шт. гор1х1в (7,1-10,0 ц/га);
• 5 бал1в - плодоношення ввдмшне (дуже рясне), бшьше 30 шт. гор1х1в (бшь-
ше 10 ц/га).
Оцiнка плодiв за величиною горiхiв встановлюеться за сумою вимiрiв типових горiхiв по довжиш, ширинi й товщинi:
• 1 бал - гор1хи дуже др1бт (сума вим1р1в становить 38 мм i менше);
• 2 бали - гор1хи др1бт (39-45 мм);
• 3 бали - гор1хи середтх розм1р1в (46-52 мм);
• 4 бали - гор1хи велик! (53-59 мм);
• 5 бал1в - гор1хи дуже велик (60 мм i бшьше).
Для визначення маси гор!х!в, виходу ядра, товщини шкаралупи, оцшки шших параметрiв гор!х!в, вщбираються зразки стиглих плод!в для обробки !х у камеральних умовах. Виявленi цшт кущ! шдлягають вегетативному розмно-женню [15]. Таким чином, фактично розпочинаеться збереження цього гене-тичного матер!алу. За нашим досвщом, найбшьш рацюнальним е розмноження вертикальними вщсадками - коли тсля тдготовки кушдв (прорщження) утво-реш пагони (парють) в окоренковш частит перетягують тонким дротом, а по-т!м обгортають сирою землею або сумшшю земл! з опалим листям чи тирсою (для стимуляци утворення коршня та його розвитку).Укоршеш пагони (вертикалью вщсадки) весною або осшню вщдшяють вщ материнсько! рослини i пе-ресаджують на постшне мюце росту, або в шкшку для дорощування.
1нший споЫб вегетативного розмноження вщсадками - утворену тсля прорщження кушдв парють можна використати для !! розкладки та призем-лення бшя материнсько!' рослини за допомогою дерев'яних крючюв (горизонтальна розкладка), або "дужкою" - розкладка у канавки i засипка землею. Верх!вки пагошв при цьому утримуються на поверхш земл! за допомогою за-битих у землю кшочюв, до яких !х прикршлюють шпагатом. При горизонтальны розкладщ присипка землею або субстратом проводиться не вщразу тсля приземлення парост крючками, а згодом, коли з бруньок виростуть пагони висотою 15-20 см - тшьки тод! приступають до !х присипання в нижнш частит й повторюють це 2-3 рази за лггнш перюд.
Вщносно простим i добре вщомим способом вегетативного розмноження е заготовка р!чних пагошв у зимовий перюд та весняне щеплення способом "за кору", копулювання тощо. Шдщепами можуть бути Ыянщ лщини звичайно! або фундука. Якщо використовуються шш! види лщини, то пот-р!бно враховувати !х бюлопчш особливость Наприклад, лщина р!знолиста (С. heterophylla Fisch.) росте вщносно невеликим кущем (частше всього до 2,0 м, як виняток - 3 м), а тому прищеплен! живщ лщини звичайно! або фундука невдовз! розростаються i стають в мюцях щеплення значно товстшими за шдщепу. Через це прищеплену частину щепи потр!бно вчасно переводити на власш корен! шляхом заглиблено! посадки в ямки.
За шдщепу можуть бути не тшьки Ыянщ, а й парють, що утворюеться у кущах горшника. Найбшьш рацюнальним е завчасне проведення прорь
дження кушдв - пiдщеп. Досвiд та дослщження свiдчать, що бiльш усшшни-ми щеплення бувають тод^ коли вони робляться не на товст плодоносш стовбури у кущах лiщин або фундука, а на тоню замшники або парють. У такому разi проходить бiльш швидке заростання мюця щеплення, чого важко досягти при щепленш на товстi стовбури. У 2005 р. ми провели щеплення на парють, яка виросла у кущах за один вегетацшний перюд. При цьому були вегетативно штродуковаш в умови Укра!ни сорти червонолистих фундуюв селекцп О.С. Яблокова - Р.Ф. Кудашово!: "Московский рубин", "Московский ранний", "Памяти Яблокова" i "Екатерина".У процес дослiджень з щеплення-ми нами встановлено, що бшьш успiшно ростуть i розвиваються т щепи, в яких мiсце щеплення було бшьш високо над рiвнем грунту (приблизно 1,5 м), а шж там, де щеплення зроблено на висот до 1 м. Про усшшшсть щеплень 2005 р. свiдчить той факт, що деяю щепи у 2006 р. заплодоносили. Звичайно, щеплення далеко не виршують проблему вирощування садивного матерiалу фундука для промислових плантацш, але у справi збереження i збагачення генофонду, облагороджування малопродуктивних кущiв вони мають значення.
1з наведених способiв вегетативного розмноження важко надати перевагу якомусь одному, бо багато залежить вщ конкретно! мети чи поставлено-го завдання, умов вирощування, можливостей та iнших чинникiв. Навггь у США, однiй з найбшьш передових кра!н у справi високих технологш, поряд з культурою тканин [20] усшшно розвиваеться вегетативне розмноження вщ-садками. В Iталi! теж подiбна ситуацiя - успiхи в мжроклональному розмно-женнi фундука [18] не усунули традицшш методи вегетативного розмноження. У Туреччиш, яка е головним виробником та постачальником горiхiв фундука на св^овий ринок, проводяться дослiдження з шдбору пiдщеп для вегетативного розмноження тощо [21]. У Роси усшшно розвиваеться розмноження фундука зеленим живцюванням та "пошвом" бруньок [2, 6]. У Польщд за останш десятилггтя вiдбулись значнi досягнення щодо фундука - створено бшьше 1, 5 тис. га плантацш, i це за рахунок розмноження "дужкою", гори-зонтальними та вертикальними вщсадками. Саме цi способи демонструва-лись на "День лщини" у Польщд у 2006 р. [19]. До реч^ проведення таких "днiв" позитивно впливае на фундуювництво в цшому, i на збереження та збагачення бiорiзноманiття - зокрема.
З метою масового вирощування садивного матерiалу фундука та вщ-працювання прийомiв застосування машин та механiзмiв при цьому, в Хар-кiвськiй областi створена маточно-вщсадкова плантацiя. Але й вона не може задовольнити попит на садивний матерiал для створення промислових плантацш, а тому найбшьш ращональним, на сьогодш, е використання вегетатив-них саджанщв iз дано! плантаци для створення нових маточних. Тшьки ство-ренням таких насаджень в розсадниках (або в господарствах, що можуть роз-множувати фундук) можна виршити проблему вирощування саджанщв у достатнш юлькость В Укра!ш для задоволення потреб у горiхах фундука його необхiдно вирощувати на площд приблизно 50 тис. га. Поки що плантацш рiзного цшьового призначення: селекцiйних, первинного та державного сортовипробування, науково-виробничих, промислових, колекцшних та ш-
ших створено на площд не бшьше 0,5 тис. га [8, 16, 17]. Даш плантаци потре-бують вивчення, збереження, збагачення, примноження та подальшого ефек-тивного використання - це частина генофонду рослин Украши, - це нащ-ональне надбання.
Лiтература
1. Болотов А. Т. Некоторые замечания об орешнике и о том, чем плодородию орехов поспешествовать можно/ В кн.: Избранные сочинения по агрономии, плодоводству, лесоводству, ботанике. - М.: Изд. МОИП, 1952. - С. 400-404.
2. Ваничева С.Г. Рекомендации по размножению фундука и лещины зеленым черенкованием. - Ивантеевка: ВНИИЦлесресурс, 1989. - 41 с.
3. Жуковский П.М. Культурные растения и их сородичи. Систематика, география, ци-тогенетика, иммунитет, экология, происхождение, использование. Изд-е третье, перер. и доп. - Л.: Колос, 1971. - 751 с.
4. Кичунов Н.И. Орехи и их культура. - 2-е изд. перераб. и доп. - М.-Л.: Сельхозгиз, 1931. - 194 с.
5. Косенко 1.С. Лщини в УкраЫ/ За ред. проф. М.А. Кохна. - К.: Академперюдика, 2002. - 266 с.
6. Кудашева Р.Ф. Рекомендации по выращиванию посадочного материала и созданию промышленных плантаций орешника на селекционной основе. - М.: ЦБНТИлесхоза, 1978. - 65 с.
7. Павленко Ф.А. Разведение фундука/ Экспресс-информ. - М.: ЦБНТИлесхоза, 1980, № 7. - 28 с.
8. Павленко Ф.А., Слюсарчук В.Е. Фундук// Рекомендации по созданию промышленных плантаций орехоплодных пород на Украине. - Харьков: УкрНИИЛХА, 1985. - С. 5-12.
9. Павленко Ф.А. Слюсарчук В.Е., Сытник И.И. Промышленное разведение фундука. Обзорная информация. - М.: ЦБНТИ Гослесхоза СССР. - 1988, вып. 1. - 36 с.
10. Патент № 68095 А Украша МК1 7 А 01 G 23/00. Споаб вирощування сосни звичайно! й горшника в cвiжiй cудiбpoвi/ О.П. Рябоконь, В.С. Слюсарчук (Украша). - 2003108957. Заявлено 03.10.2003. Опублковано 15.07.2004. - Промислова власнють, № 7. - С. 4.3.
11. Симиренко Л.П. Крымское промышленное плодоводство. Том первый. - М.: Изд. комитета при Симферопольском отделе Императорского Российского Общества Садоводства, 1912. - 746 с.
12. Симиренко Л.П. Фундуки садовые и лесной лещинный орех/ В кн.: Помология, т. 3. - К.: Урожай, 1973. - С. 333-349.
13. Слюсарчук В.Е., Новак Ю.В., Ибрагимов З.А. Вегетативное и семенное размножение фундука в Гослесхозе УССР// Тез. докл. Республ. сем. "Совершенствование лесного семеноводства", (8-10 сентября 1989 г.). - Харьков, 1989. - С. 42-43.
14. Слюсарчук В.Е., Павленко Ф.А. Генетическое разнообразие украинских сортов фундука// Тез. докл. Междунар. симп.: Управление генетической изменчивостью сельскохозяйственных растений/ Ялта 29.09-1.10.1992 г. - Ялта, 1992. - С. 86-87.
15. Слюсарчук В.Е. Методика отбора высокоурожайных, крупноплодных форм лещины в лесах Украины// Тез. докл.УГ Съезда Украинского общества генетиков и селекционеров им. Н.И. Вавилова/ Полтава, 1992 г., т. III. - К.: Либвдь, 1992. - С. 101-102.
16. Слюсарчук В.С. Св^ова тенденщя збшьшення виробництва фундука та можливост Украши щодо власного гopiхiвництвa// Мат. М1жн. ювш. конф., присвяч. 75^ччю iз дня зас-нування УкрНД1ЛГА (30-31 березня 2005 р., м. Харюв)/ Л1с, наука, суспшьство. - Харюв. -2005. - С. 130-131.
17. Слюсарчук В.Е. История, состояние и перспективы разведения орешника в Украине// Сб. науч. трудов: Проблемы лесоведения и лесоводства (Ин-ту леса НАН Беларуси -75 лет). - Гомель. - 2005, вып. 63. - С. 393-394.
18. Damiano С., Catenaro E., Giovinazzi J., Frattarelli A. and Caboni E. Micropropagation of Hazelnut (Corylus avellana L.)// Proceedings of the Sixth International Congress on Hazelnut. - Acta Horticulturae 686. - 2005. - P. 221-226.
19. Gantner M., Kaplan R., Partyka Z., Piskornik M., Piskiornik Z., Wojciechowska M. Leszczyna materially seminaryjne - zeszyt III. - Konskowoli: LODR. - 2006. - 36 c.
20. Hummer Kim. Hazelnut Genetic Resources at the Corvallis USDA Germplasm Repository// Fifth Intrnational Congress on Hazelnut, August 27-31. - 2000. - P. 27.
21. Karadenis T. Investigations Into the Anatomical and Histological Development of the Graft Union of 'Tombul' on 'Kus', 'Palaz' and 'Kara' Cultivars Turkey// 6-th Intrnational Congress on Hazelnut, Tarragona - Reus, Spain 14-18 June. - 2004. - P. 59.
22. Khokhlov S.Yu. Hazelnut Culture Today and the Outlook for its Development in the Crimea// 6-th Intrnational Congress on Hazelnut, Tarragona - Reus, Spain 14-18 June. - 2004. - P. 24.
23. Slyusarchuk V.E., Ryabokon' A.P. Ukrainian Hazelnuts: Cultivars, Agrotechnics, Perspectives// Proceedings of the Sixth International Congress on Hazelnut. - Acta Horticulturae 686. - 2005. - P. 603-608.
УДК 504.03 Ст. викл. А.Ю. Якимчук - Нащональний ушверситет
водного господарства та природокористування, м. PieHe
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОЦ1НКИ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА РЕГ1ОНАЛЬН1 ЛАНДШАФТН1 ПАРКИ ТА РОЗРОБЛЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОД1В
Удосконалено методику оцшки антропогенного навантаження на регюнальш ландшафтш парки (РЛП) на основi запропоновано! п'ятибально! шкали. Розраховано необхщний стутнь змши стввщношення мiж стабшьними та нестабшьними еле-ментами по кожному РЛП для переведення парюв у вищий яюсний стан.
Ключов1 слова: регiональний ландшафтний парк, екологiчна стiйкiсть, антро-погенне навантаження.
Senior teacher A. Yu. Yakymchuk - National university of water economy and
natural use, Rivne
The improvement of human influence methodic estimation on regional
landscape parks and nature-ptotection meagures development
The human influence estimation methodic on regional landscapes parks (RLP) has been improved on the basic of elaborated evaluation five-level range for efficiency of nature-protected territories management. It is carried out estimation of change square of non-stability elements of RLP.
Keywords: regional landscape park, ecological stability, human influence.
Вступ. При створенш регюнального ландшафтного парку та шших ка-тегорш природно-заповщного фонду важливо мати уяву про сучасний стан його комплекЫв i його еколопчну стшюсть, зокрема. Безгосподарне викорис-тання природних ресурЫв, забруднення атмосфери, води i грунту, непродума-не втручання в ландшафт, нагромадження вiдходiв, старшня шфраструктури i недосконалi виробничi технологи стали причинами попршення стану нав-колишнього природного середовища. Все це ^ею чи шшою мiрою позна-чаеться на здоров'! i тривалост життя людини, несприятливо впливае на юну-ючi екосистеми i на генофонд культурних i диких видiв рослин i тварин. Проведений огляд л^ературних джерел засвщчив, що цьому питанню не придшя-ють належно! уваги, хоча у працях вчених Т. Андрiенко-Малюк, А. Яцика, Ю. Грищенка, В. Кислого, Е. Климентово!, В. Гейшге, Л. Копiя питання стшкоси ландшафтiв розглядалось [1-6].
Основна частина. У результат все це вимагае шдходу до створення i використання ландшафту зовЫм iншого, нiж це було дось При цьому вини-кае задача в оцiнцi сучасного стану ландшафту, яка необхщна як основа для
