CC BY
42
УДК 291.4:173.1
Крупник Я.Г., Крупник М.Г. ©
Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологш ¡мет С.З.Тжицького, м. Льеге, Украгна
Б1БЛ1ЙНИЙ АСПЕКТ ПОДРУЖЖЯ
Запроеадження християнстеа е Русг-Укратг у 988 рощ зобое 'язуе народ цього краю - «еибраний люд, царське сеященстео, народ сеятий» [3, п. 8], -незалежно е1д плину часу, м1жнацюнальних та релшйних е\дносин, до побожного життя, - утеердження у е1р1, любоег й надп, щоб заежди хотти «з1 смыиектю I бездоганно спое1дуеати 1м 'я Христа перед ус1ма» [3, п. 425].
Бо саме у Христг еияеляеться теорча сила народу, його утеердження, добробут, безпека I щастя [7]. Ця сила - у божестееншй едностг подружжя -здороет клтит жиеого оргашзму, що зееться крагна.
Сднгсть сгм'г, як г усього народу, забезпечуеться любое'ю Отця, спасительною мшею Сина, силою та д1янням Сеятого Духа, духоеним заступництеом Пресеятог Богородицг.
Саме у Христоет Церке1, й через домашню церкеу, - наша сила. «Сепаруеання» е1д нег означае егдмоеу е1д Христа, Який е «путь, ¡стина г життя» (Йо. 14, 6), що егдпоегдно, не буде корисним ш сгм'г, ш родит, ш уст крагнг. Й, дгйсно, добре подружжя - мщна держаеа.
У статт1 подано б1блтний аспект доброго подружжя у контекст1 утеердження еибраного народу Божого.
Ключовi слова: Бог - Отець, Син, Сеятий Дух; 1сус Христос; Церкеа, подружжя - чолоегк, жгнка; родина; крагна; еибраний народ.
УДК: 291.4:173.1
Крупник Я.Г., Крупник М.Г.
Льеоеский национальный униеерситет еетеринарной медицины и биотехнологий имени С.З.Гжицкого, г. Льеое, Украина
БИБЛЕЙСКИЙ АСПЕКТ СУПРУЖЕСТВА
Веедение христианстеа е Руси-Украине е 988 году обязыеает народ страны - «избранный народ, царстеенное сеященстео, народ сеятой», -незаеисимо от течения еремени, межнациональных и религиозных отношений, к набожной жизни, - утеерждению е еере, любеи и надежде, чтобы есегда хотеть «со смелостью и безупречно испоеедоеать имя Христа перед есеми».
Именно ео Христе прояеляется теорческая сила народа, его утеерждение, благосостояние, безопасность и счастье. Эта сила - е божестеенном единстее супругое - здороеой клетке жиеого организма, назыеаемого страна.
Единстео семьи, как и есего народа, обеспечиеается любоеью Отца, спасительной миссией Сына, силой и деянием Сеятого Духа, духоеным покроеительстеом Пресеятой Богородицы.
© Крупник Я.Г., Крупник М.Г., 2014
266
Именно в Христовой Церкви, и через домашнюю церковь, - наша сила. «Сепарирование» от нее означает отказ от Христа, Который есть «путь, истина и жизнь», что соответственно, не будет полезным ни семье, ни всей стране. И, действительно, доброе супружество - крепкое государство.
В статье представлен библейский аспект доброго супружества в контексте утверждения избранного народа Божьего.
Ключевые слова: Бог - Отец, Сын, Святой Дух; Иисус Христос; Церковь, супруги - муж, жена; семья; страна; избранный народ.
UDC 291.4:173.1
Krupnyk Ya.G., Krupnyk M.G.
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj, Lviv, Ukraine
BIBLICAL ASPECT OF MARRIAGE
The introduction of Christianity to Rusj - Ukraine in 988 obliges people of all the land - "chosen people, a royal priesthood, a holy nation" - regardless of the passage of time, ethnic and religious relations, to the pious life - affirmation in faith, love and hope, to always want "to profess courage and impeccably name of Christ before all."
It is proved that it is creative power of the people in Christ, their establishment, welfare, safety and happiness. This force - in the divine unity of marriage - healthy cells of a living organism, that is called country.
The unity of the family, like all people, is provided with the love of the Father, saved mission of Son, force and action of the Holy Spirit, the spiritual intercession of the Blessed Virgin.
It is in and through Christ Church, house church - our strength. "Separation" from it means rejection of Christ, Who is "the way, the truth and life", that respectively, will be useful no family, no kindred, no all the country. And really, good marriage - a strong state.
The article presents the biblical aspect of a good marriage in the context of strengthening of God's chosen people.
Key words: God - Father, Son, Holy Spirit; Jesus Christ; Church; couple -husband, wife; family; country, chosen people.
З часу офщшного запровадження християнства в Рус>Укра1ш за Володимира Великого, тобто вщ 988 року, ми, украшщ, дшсно стали вибраним народом Божим. У цьому юторичному аспект для нас слово «вибраний» не означав, що лише цей чи той, а шякий шший, як, наприклад, у контекст Старого Зав^у ми кажемо про еврейський народ, а саме вибраний, до^вно, серед «поган» (пор.: Д1 15, 1-11). А, тим бшьше, 3i ^в 1суса Христа ми знаемо, що до «вибраного люду, царського священства, народу святого» [I Пт. 2,9; 3, п. 8] покликан вс народи (пор.: Мт. 28, 19; Лк. 24, 47). Водночас, як не було би сумно нам констатувати той факт, однак до Царства Небесного «Багато бо покликаних, але вибраних мало» (Мт. 22, 14).
267
Й, дшсно, з моменту офщшно! християшзаци Руси-Укра!ни ми стали Церквою, а, вiрнiше, ми долучилися до Вселенсько! Христово! Церкви -вибраного народу Божого. Бо вибранням Дванадцятьох Христос явив волю завершити Свое дшо, маючи поруч вщ початку тих, «що !х сам хотв» (Мр. 3, 13). Навколо Нього вони, шби представники дванадцяти колiн нового народу, вибраного Христом (Лк. 6, 13; Йо. 6, 70). Це вибрання походить вщ Отця (Йо. 6, 37; 17, 2) i звершуеться Духом Святим (Дi. 1, 2) [4].
1ншими словами, ми, украшщ, вщ цього ж 988 року стали не тшьки свiдками, але й учасниками Царства Божого, адже у продовженш часiв Церкви Царство Боже здшснюеться над людьми через царювання Христа - «Господа над уам» (пор.: Флп. 2, 5-11) [4].
А Боже Царство, на вщмшу вщ земного царювання, - вiчне. I Христос прийшов не «усунути» Старий Завiт, де щодо людини говориться про надзвичайне щастя або безмiрне лихо (пор.: Вт. 28), а «доповнити» його Новим Завггом (пор.: Мт. 5, 17), у якому аж шяк не вщкидаеться Господне Слово, голошене старозав^шм пророком Амосом: «Лиш вас я знаю з уЫх родин землк тому й покараю вас за вс вашi провини» (Ам. 3,2). Ц слова й по сьогодш - нiби хартiя вибрання [4]. По-сут, !х же i повторив апостол Павло у своему знаменитому посланш до евре!в: «Знаемо того, хто мовив: «До мене належить вщплата, я вiдплачу!». I ще: «Господь судитиме народ свiй. Страшно впасти в руки Бога живого!»» (Св. 10, 30-31).
Тому то, перебуваючи «в тш», ми хочемо цього чи ш, повинш реально думати про крашу - це наше земне «царство» (пор.: Мт. 12, 25), - у якш знаходимо «надзвичайне щастя». Бо той громадянин, хто себе вважае християнином й, звюно, мае за авторитет Слово Боже, вш же, незалежно вщ нащональност, повинен знати щ повчальнi й надзвичайно актуальш для кожно! кра!ни слова, виголошеш Пророком: «Дбайте про благо те! землi, куди я вас виселив, i молiтесь за не! Господев^ бо в !! добробутi - i ваше щастя» (Ср. 29,
7).
А тепер подумаймо над тим, - у чому ж полягае «благо» для само! кра!ни? Звичайно, це те ж саме, про що говорилось вище, - бути «вибраним людом, царським священством, народом святим». Й сьогодш, маючи пркий досвщ «буття», ми скажемо без вагання, - устояти у ^зний час. Саме так!
Однак, сьогодш ми не будемо говорити про таю проблеми для кра!ни як дефолт, до якого можуть бути причетш й двкта «великих» св^у цього. Ми не хочемо говорити й про сепаратизм, адже кожна пария, без винятку, до певно! мiри, а то й конкретно, «сепаруеться» на свою користь. Ми хочемо поставити акцент на «цеглиш» будови, а то й «камеш» фундаменту ново-яккного оргашзму вибраного народу Божого - доброму подружжi як живш «кл^иш» суспiльства.
Про те, що крилатий ви^в «Мщна сiм'я - мiцна держава», знають майже вс дорослi громадяни, - ми не сумшваемося. Але, чому саме «добре» подружжя, а не мщне, щасливе тощо? Для цього спочатку нам потрiбно звернутися до початку «Буття», а бшьш точно, - до завершення його першого
268
роздшу, де говориться про результат Божого сотворення: «I побачив Бог усе, що створив, i воно було дуже добре» (Бут. 1, 31).
Очевидно, - те, що Бог сотворив шостого дня, було дуже добро! якоси, шшими словами, було найкраще, наймилше, найсвгглше... А вершиною творення була, та, зрештою, й залишаеться такою сама людина. Однак не сама, а чоловж i жшка, сотворен на Божий образ (Бут. 1, 27). Бо «Не добре чоловiковi бути самому; сотворю йому помiч, вщповщно для нього» (Бут. 2, 18). 1з цього святого Божого Слова випливае, що людина - ктота сощальна. Бо що означае бути самому, у розумшш - бути одиноким?.. Це означае - жити на «задовшьно», навт не «добре».
Тод^ коли Бог сотворив 1х на Свою подобу - чоловжа й жiнку, то благословив 1х i дав 1м iм'я «людина» (пор.: Бут. 5, 1-2). Ось де повнота та вершина щастя, - це блаженство: мати Боже благословення та iм'я - Людина, -тобто бути богоподiбними, бути святими, бути Людиною. Це «дуже добре».
Однак, якщо i говорити про «добре», то i для нашого грiховного св^у це, що «добре» в очах Божих, то для нас, - як «дуже добре». Бо «добре» - це бути з Богом, довiрятись Йому як Отцю, любити ближнього свого, як того учить нас Син, постшно перебувати у благодат Святого Духа. Це значить - бути християнином.
А що означае - бути християнином, бути «вошом Христа»? Бути християнином - це значить, - разом iз Печаттю дару Святого Духа у своему серщ мати Конститущю Вiри, етграфом до яко! можна смшо поставити перших п'ять вiршiв 15 роздшу £вангелiя вщ Йоана, де чггко зазначено: - Ви, що слухаете (i виконуете) Слово Боже, - вже переобразилися (очистились), бо без Мене, - каже Господь, - ви шчого не можете чинити (пор.: Йо. 15, 1-5).
Однак, як не дивно, значнш частиш населення щ слова ще не вщом^ i тим бшьше: «Каже безумний у сво1м серщ: «Нема Бога!»» (Пс. 14, 1).
Чи можна довiрятись такш людиш?..
Науковi данi свiдчать, що негативно впливають на засвоення моральних i етичних цiнностей народу тi помилки, яю пов'язанi з вiдповiдальнiстю, защкавлешстю, вiдповiдною педагогiчною пiдготовкою батькiв щодо виховання сво1х дiтей. Цi фактори впливають на несформоване усвщомлення молоддю ролi чоловiка, жiнки, батька та матерi в суспiльствi. Половина зареестрованих шлюбiв розпадаеться. Збiльшуеться кiлькiсть неповних та дистанцшних сiмей. Як наслщок, спостерiгаеться збiльшення кiлькостi д^ей-сирщ безпритульних, поширення серед неповнолiтнiх пияцтва, наркомана, зростання кiлькостi самогубцiв серед дггей, загострення пщл^ково! злочинностi, шгшстичне ставлення молодi до старших, втеча молодi у комп'ютерний (вiртуальний) свгг [8].
Нерозумiння того, що не тато та (чи) мама привели доньку до свого зятя, а Сам Господь Бог (пор.: Бут. 2, 22), може бути фактором диктату у новостворенш Ым'1, насаджування свого досвщу, часто негативного. Тому то не дивно, що в суспiльствi спостер^аеться навт «династшна традищя» розлучень. Тут, як кажуть, коментарi зайвь.. А життя продовжуеться, i знову
269
«полишае чоловж свого батька й маир i пристае до свое! жшки, i стають вони одним тшом» (пор.: Бут. 2, 24).
У суспiльствi дозршсть до подружжя можуть трактувати як «шстинкт». А Господь Бог каже шакше. Вiн, благословивши, довiряе людинi Свое творiння, насамперед, даруючи подругам одне одного. Вш каже !м: «Будьте плiднi й множтеся i наповняйте землю та тдпорядковуйте !! собi (...)» (Бут. 1, 28). I не силою Господь Бог приводить жшку до !! чоловжа, - бо кожна людська ктота мае свобiдну волю, - а як Свою доньку до Свого сина. (Тут не йдеться про якесь «кровозмшення», бо наповнилася земля дггьми Божими). ...I двое «ближшх» стають «одним тшом».
За словами апостола Павла: «Це велика тайна, а я говорю про Христа i Церкву» (Еф. 5, 32).
Хто ж не знае цих ^в?! Той, хто хоч один раз був у церкв^ коли священик удшяв Та!нство Подружжя, той у мiру свого сприйняття зрозумiв це та!нство зв'язку Христа i Церкви як прообраз подружнього зв'язку. Й насправд^ подружне життя е «та!нственною iконою Церкви», мкцем присутностi i дi!' Христа [3, п. 856].
Дослщжуючи бiблiйний аспект подружжя, можна констатувати, що у цьому питанш вiдбулася суттева еволющя, тобто розвиток до «вщновлення творення в його первiснiй чистое» [2, п. 2336]. Для цього i прийшов Iсус у цей свгг.
Згадаймо, що в час приходу Меси, як правило, з жшкою чи дитиною шхто не рахувався (пор.: Мт. 14, 21; 15, 38). А !сус Христос у Сво!й Напрнш проповiдi ч^ко тлумачить намiр Бога: «Ви чули, що було сказано: «Не чини перелюбу». А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жшку з пожаданням, той уже вчинив перелюб iз нею у сво!м серщ» (Мт. 5, 27-28) [2, п. 2336]. Тут також сказано i про рiвну гщшсть чоловжа та жшки. Як цього не розумшть деяю представницi «слабко! статi», що мають «особливi претензи» до Христово! Церкви та !! символiв?! Та це ж Христос дав рiвнiсть чоловiковi та жшщ, й, насамперед, через Заповiдi Любови
У Свангелi! вiд Матея (19, 3-9), де йдеться про питання подружжя, зазначеш слова куса, яю надзвичайно актуальнi й сьогоднi: «Що, отже, Бог сполучив, людина хай не розлучае». Вщповщаючи на питання фарисе!в, Iсус Христос поставив наголос не на окремому чоловiковi чи жшщ, а на подружж^ його нерозривност, рiвноправ'! подругiв, !хньому покликанню (пор.: Мк. 10, 112).
Очевидно, ще в и далекi часи обговорення даного питання особливо «загострилося» тсля смертi Йоана Христителя, який доржав Iроду через Iродiяду, жшку його брата - Филипа: «Не можна тобi !! мати» (Мт. 14, 4; пор.: Мк. 6, 18). А кус наголошуе «(...) i хто ожениться з розведеною, чинить перелюб» (Мт. 19, 9). Це слово - «перелюб», - можемо констатувати, було надзвичайно ^зним, що можна порiвняти його дш як рiвносильною до розриву союзу з Богом (пор.: Вих. 34, 16), й настшьки дквим, що учш куса
270
говорили: «то лшше не женитись» (Мт. 19, 10). На що 1сус уточнив: «(...) т лише, кому дано» (Мт. 19, 11).
Й тепер Церква, будучи вiрною словам 1суса Христа, наголошуе на нерозривност подружжя: «Хто вщпускае свою жiнку й бере другу, чужоложить iз нею. I коли жшка покине свого чоловжа й вийде за шшого, - чужоложить» (Мр. 10, 11-12) [3, п. 868]. Тобто, 1х обох (чоловка i жiнку) покликано до обов'язку тривало спiльно жити в любовi та здiйснювати едшсть i спiльнiсть, яких бажав Творець [5, с. 150].
Пщсумовуючи коротко огляд, що стосуеться бiблiйного аспекту подружжя, слщ наголосити на тому, що молода Ым'я не живе iзольовано, а здебiльшого з батьками, а, тим бшьше, в суспшьств^ яке зi сво1ми «плюсами i мiнусами» впливае на цю, часто крихку, посудину. Що стосуеться християн, то особливо молоде подружжя повинно усвщомити оцю «ерархш» заповщей Божих: «Хто любить батька або маир бшьше, шж мене, той недостойний мене. I хто любить сина чи дочку бшьше, шж мене, той недостойний мене» (Мт. 10, 37). Тому, як бачимо, «ерархiя» вщносин е такою: 1) насамперед, - Господь Бог; 2) чоловж - жшка; 3) батьки - д^и.
Отже, Господь Бог - голова Ым'1. Не жшка чи чоловж, а саме Господь, який проголошуе: «(...) я породив тебе сьогодш» (Пс. 2, 7). «То що той чоловж? Мало чим зменшив еси його вщ ангелiв, славою й честю увшчав його» (Пс. 8, 5-6). I коли будуть шануватися Його Заповда Любов^ то буде все «дуже добре», тобто на «вщмшно».
Однак, як тдтверджено вище, - «Народи провалилися в яму, що самi зробили; у ст, що порозставляли, запуталась нога 1х» (Пс. 9, 16). Саме тому при оглядi даного питання вважаемо за доцшьне торкнутися й такого широко поширеного явища серед молодо особливо у великих мктах, як «випробовування» хлопцем i дiвчиною одне одного, iншими словами, - «життя на вiру» [9] ще не одружених молодих людей, що може тривати навт до символiчноl повноти - семи роюв. Однак, досить часто «повнота» щастя уникае таких людей, бо «випробовування» Божого милосердя не е безмежним. (Маемо на увазi вщсутшсть Божо! благодат через вiдкинення Господа). Та й зi Святого Письма дiзнаемось, що число «сiм» (рокiв) е часом «вщпочинку» (навiть для раба) (пор.: Лев. 25, 1-7; Вт. 15, 12-18).
Що ж на це скажемо? Хiба що вiдповiмо словами Митрополита Андрея Шептицького, виголошеними у 1938 рощ на захист християнсько! школи для украшсько! молодо «Такий стан не може тривати. При такому сташ можна б дшсно побоюватись, що нашi вiрнi, йдучи за намовою ворогiв нашо! Церкви й нашого обряду та за приманчивими обiтницями посад чи дарiв чи життевих вигiд, стануть покидати свою Церкву й обряд батьюв» [6].
Знаючи таку ситуащю в суспшьств^ Церква сьогоднi не сто1ть осторонь. Зокрема, при Львiвськiй Архиепархil УГКЦ створена Комiсiя родини, яка пропонуе Курс приготування до святого Ташства Подружжя. Це 16 тематичних та 2 додатковi (для батьюв i свiдкiв) зустрiчi, а також проща в Глиняни та Ушв. Цей курс проводить група квалiфiкованих фахiвцiв: священики, лiкар,
271
психолог, юрист. Курс допомагае нареченим чи особам, яю зустрiчаються, вивчити основи християнсько1' Bip^ краще тзнати одне одного; обговорити та обдумати основш теми, яю стосуються сутностi та природи подружжя i родинного життя.
Висновки:
1. Запровадження християнства в Русi-Укpаïнi у 988 рощ зобов'язуе народ цього краю - «вибраний люд, царське священство, народ святий», - незалежно вщ плину часу, мiжнацiональних та релкшних вiдносин, до побожного життя (пор.: I Пт. 2,9-12).
2. Побожне життя подружжя починаеться з моменту удшення 1'м святоï Тайни Подружжя - уособлення Божоï благодатi (пор.: Мт. 18, 18; 22, 1-14).
3. Подружжя спiвдiе з Божою благодаттю, що означае верховенство Бога у «ерархи» сiмейних вiдносин.
4. Святе Письмо наголошуе на нерозривност подружжя, а через Заповiдi Любовi - на piвнiй гiдностi та взаемовщповщальност чоловiка i жiнки.
5. Добре подружжя еднае державу i Церкву, - служить зpостовi Церкви та мщносп держави.
Л1тература
1. Святе Письмо Старого та Нового Зав^у /Переклад тексту - о. 1ван Хоменко, 3-го ЧСВВ. - Рим: Мiсiонеp, 2007.
2. Катехизм Католицько1' Церкви / Синод УГКЦ. - Жовква: Мiсiонеp, 2002. - 772 с.
3. Катехизм Украшсько1' Гpеко-Католицькоï Церкви: Христос - наша Пасха. - Львiв: Свiчадо, 2011. - 336 с.
4. Словник бiблiйного богослов'я. За ред. Ксав'е Леон-Дюфура та iн. /Пер. з фр. Вл. Софрона Мудрого, ЧСВВ. - Жовква: Мкюнер, 2010. - 992 с.
5. Бiблiя та мораль. Бiблiйнi кореш дш християнина / Папська Бiблiйна Комiсiя. - Львiв: Свiчадо, 2012. - 200 с.
6.Шептицький Андрей, Митрополит. Християнська школа для укpаïнськоï молодо У кн.: Твори (моpально-пастоpальнi). -Л^в: «Свiчадо», 1994. - С. 7882.
7. Життя у Христа Моральна катехиза /Упорядник - о. д-р Святослав Шевчук. - Львiв: УКУ, 2004. - 180 с.
8. Тимчишин Богдан, о. Концепщя щасливох' родини: де i як ïï знайти. Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua.
9. Горгота Лука., бр. ЧСВВ. «Життя на вipу» - життя без вipи //Мкюнар. -2014. - № 9. - С. 18-19.
Рецензент — к.ф.н., доцент Костенко В.Г.
272
