CC BY
82
УДК 80851:37.013
АЗБУКА ПЕДАГОГ1ЧНОГО КРАСНОМОВСТВА
евсеевл Г. П.1*, д-р н. держ. упр., проф. АК1МОВА В. С 2*, ст. викл.
1 Кафедра украшознавства, Державний вищий навчальний заклад "Придншровська державна академ1я буд1вництва та архгтектури", вул. Чернишевського, 24-а, 49600, Дтпропетровськ, Укра!на, тел. +38 (0562) 46-94-98, e-mail: evseeva@i.ua, ORCID ID: 0000-0001-9207-6333
2 Кафедра украшознавства, Державний вищий навчальний заклад "Придншровська державна академ1я будгвництва та архтгектури", вул. Чернишевського, 24-а, 49600, Дтпропетровськ, Укра!на, тел. +38 (0562) 46-94-98, e-mail: ukr@mail.pgasa.dp.ua, ORCID ID: 0000-0022-7628-1272
Анотащя. Постановка проблеми. Сустльство ставить нов1 вимоги до подготовки викладача, який мусить говорити не тшьки про 6азов1 знання, умшня, незалежно ввд його фахового профшю, а й про педагопчну, ораторську майстернють, що становить фундамент професюнал1зму викладача. Анаш дослвджень. Анал1з науково! лиератури показав, що риторичт знання, як1 6 сприяли формуванню вмшь культурного способу мовленнево! взаемодп i е частиною риторично! культури, представлен! недостатньо. Вчет традицшно розглядають культуру мови, що, на жаль, не в змоз! виршити проблеми риторично! культури. Мета статт -осмислити завдання педагопчно! риторики стосовно власних можливостей, конкретно! ситуацп спшкування, проанал!зувати i виробити свш орипнальний стиль, розширити обр!! риторики в контекст! завдань вищо! школи. Висновок. Отже, красномовство - шструмент дуже тонкий i користуватися ним треба обережно; воно мае сво! i небезпеки i користь: воно може бути щитом i мечем мужносп, але й кинджалом зломовносп. Справжне ораторське мистецтво, яким мусить бездоганно володгш викладач - це гармоншне поеднання змюту i форми, теори i культури мовлення. Подати глибину теорi!' треба в гарнш, вишуканiй, елегантнiй мовнш упаковцi. Ораторське педагопчне мистецтво - це мистецтво говорити красиво, захоплююче, розумно, емоцшно, це вмшня навчати i виховувати без примусу i насильства, доказовють мае приносити естетичне задоволення, впливати на волю i спонукати до активно! д!яльносп, спираючись на знання i природт зд!6носп. Педагог повинен бути справжшм володарем аудиторп.
Ключовi слова: риторика, ораторське мистецтво, педагогiчний професiоналiзм, культура мовлення, культура мислення, iндивiдуальний ораторський стиль, мистецтво перекотвальног дп.
АЗБУКА ПЕДАГОГ1ЧЕСКОЙ РИТОРИКИ
ЕВСЕЕВА Г. П. ь, д-р н. гос. упр., проф.,
1 Кафедра украиноведения, Государственное высшее учебное заведение "Приднепровская государственная академия строительства и архитектуры", ул. Чернышевского, 24-а, 49600, Днепропетровск, Украина, тел. +38 (0562) 46-94-98, e-mail: evseeva@i.ua, ORCID ID: 0000-0001-9207-6333
АКИМОВА В. С. 2 ст. препод.
2 Кафедра украиноведения, Государственное высшее учебное заведение "Приднепровская государственная академия строительства и архитектуры", ул. Чернышевского, 24-а, 49600, Днепропетровск, Украина, тел. +38 (0562) 46-94-98, e-mail: ukr@mail.pgasa.dp.ua, ORCID ID: 0000-0022-7628-1272
Аннотация. Постановка проблемы. Общество предъявляет новые требования к подготовке преподавателя, который должен говорить не только о базовых знаних, умениях, независимо от его профессионального профиля, но и о педагогическом, ораторском мастерстве, что составляет фундамент профессионализма педагога. Анализ исследований. Анализ научной литературы показал, что риторические знания, способствующие формированию умений культурного способа речевого взаимодействия и являющиеся частью риторической культуры, представлены недостаточно. Ученые традиционно рассматривают культуру речи, что, к сожалению, не в состоянии решить проблемы риторической культуры. Цель статьи - осмыслить задачи педагогической риторики в отношении собственных возможностей, конкретной ситуации, проанализировать и выработать свой оригинальный стиль, расширить горизонты риторики в контексте задач высшей школы. Вывод. Итак, красноречие - инструмент очень тонкий и пользоваться им необходимо осторожно; оно имеет свои опасности и пользу: оно может быть как щитом и мечом мужества, так и кинжалом злословия. Настоящее ораторское искусство, которым должен безупречно владеть преподаватель, - это гармоничное сочетание содержания и формы, теории и культуры речи. Подать глубину теории необходимо в хорошей, изысканной, элегантной языковой упаковке. Ораторское педагогическое искусство - это искусство говорить красиво, увлекательно, разумно, эмоционально, это умение обучать и воспитывать без принуждения и насилия, доказательность должна приносить эстетическое удовольствие, влиять на волю и побуждать к
активной деятельности, опираясь на знания и природные способности. Педагог должен по-настоящему владеть аудиторией.
Ключевые слова: риторика, ораторское искусство, педагогический профессионализм, культура речи, культура мышления, индивидуальный ораторский стиль, искусство убеждающего действия.
THE BASIC OF PEDAGOGICAL RHETORIC
YEVSEIEVA G. P.1* Dr. Sc. , Prof. ACIMOVA V. S.
1 Department of Ukraine-study, State Higher Education Establishment "Pridneprovs'ka State Academy of Civil Engineering and Architecture", 24-A, Chernishevskogo str., Dnipropetrovsk 49600, Ukraine, tel. +38 (0562) 46-94-98, e-mail: evseeva@i.ua, ORCID ID: 0000-0001-9207-6333
2 Department of Ukraine-study, State Higher Education Establishment "Pridneprovs'ka State Academy of Civil Engineering and Architecture", 24-A, Chernishevskogo str., Dnipropetrovsk 49600, Ukraine, tel. +38 (0562) 46-94-98, e-mail: ukr@mail.pgasa.dp.ua, ORCID ID: 0000-0022-7628-1272
Problem statement. The society offers new requirements to preparation of a lecturer who should talk not only about basic knowledge and skills independently from specialty, but also about pedagogical oratorical art that creates a foundation of a lecturer's qualification. Analysis of research. Analysis of scientific literature showed that rhetoric knowledge would favor formation of skills of cultural way of speech interaction is a part of rhetoric culture was not represented completely enough. Culture of language is considered by scientists traditionally, but unfortunately it cannot solve problem of rhetoric culture.The objective of the article. To consider the task of pedagogical rhetoric according to personal abilities and particular situation of communication; to analyze and create own original style and broaden the boundaries the horizons of rhetoric in the context of the tasks of the higher school. Conclusions. So, oratory is a very delicate tool and it should be used carefully, it has its danger and use. It can be shield and sword of courage but dagger of slander. Real oratorical art is a harmonic combination of content and form, theory and culture of language and teacher should has it in a perfect way. To show the deep of theory in a perfect, nice, elegant language package. Oratorical pedagogical art is a skill to talk nice, fascinating , perfectly, emotionally, it is an ability to educate and bring up without pressure and violence, conclusiveness should take an aesthetic satisfaction, to the lecturer should be the real possessor of an audience, influence on a will and encourage to active professional activity based on knowledge and personal skills.
Keywords: rhetoric, oratory, pedagogical professionalism, language culture, culture of thinking, individual oratorical style, art persuasive action.
Постановка проблеми. Суспшьство ставить новi вимоги до тдготовки викладача, який мусить говорити не тшьки про базовi знания, умшня, незалежно вщ його фахового профшю, а й про педагопчну, ораторську майстершсть, що становить фундамент професiоиалiзму викладача.
Анал1з дослщжень. Аналiз науково! л^ератури показав, що риторичш знання, яю б сприяли формуванню вмшь культурного способу мовленнево! взаемоди i е частиною риторично! культури, представлен недостатньо. Учеш традицшно розглядають культуру мови, та це, на жаль, не в змозi виршити проблеми риторично! культури.
Мета статт1 - осмислити завдання педагопчно! риторики стосовно власних можливостей, конкретно! ситуаци
спшкування, проаналiзувати i виробити свш оригшальний стиль, розширити обри риторики в контекст завдань вищо! школи.
Виклад матер1алу. Суспшьство незалежно!, демократично! Укра!ни живе й оновлюеться, устшне виршення питань, яю ниш стоять перед вищою школою, значною мiрою залежить вщ викладачiв, !х науково-творчого потенщалу, рiвня культури, педагопчно! майсгерносп i професiоналiзму. Ниш виникла гостра потреба у людях особистюного типу, яю вм^ть самостшно мислити, переконувати живим словом, спонукати до дш в iм'я торжества ютини. У цен^ вах цих процеав перебувае педагог. Особливу роль покладено на викладачiв гумаштарного циклу, яю сво!м фаховим спрямуванням покликан! формувати людину, майбугиьоro спецiалiсга з ефективним
мисленням, яюсним мовленням i оптимальним спшкуванням.
Вища школа - це та галузь, де посередшсть нетерпима, викладач повинен постшно, систематично, методично працювати над удосконаленням не тшьки свого суто професшного рiвня, а й рiвня культури мовлення, ораторського мистецтва. Кожнiй епосi притаманний свш стиль i метод красномовства. Сучасна риторика (теорiя красномовства) висувае сво! вимоги до особистостi, особливо до педагопв. Красномовство - це мистецтво говорити так, щоб вас слухали не тiльки без труднощiв, а й iз задоволенням, щоб хотши глибше пiзнати предмет вашого мовлення.
Специфша педагопчно! дiяльностi полягае у тому, що основним знаряддям працi викладача е його власна персона, яка i визначае результатившсть i яюсть педагопчно! роботи. Поняття "педагог" мютить власне знання i психолого-педагопчш особистiснi риси, теорiю i мистецтво риторики. Що являе собою риторика? Кого називають оратором? (а викладач мусить бути оратором). З чого складаеться майстершсть публiчного виступу? - ось нагальш питання для викладача. Ниш риторика - це наука про закони управлшня мисленнево-
мовленневою дiяльнiстю; це мистецтво переконувально! дп; це модель, яку можна наповнити будь-яким предметним змютом (економiчним, пол^ичним, педагопчним).
Оратор-викладач - це передуам мовець i група слухачiв. Термшом "оратор" визначаеться не тiльки якють мовлення, це не тiльки красномовство людини, а й певна роль, яку виконуе оратор.
По-перше, складшсть педагопчно! риторики полягае у тому, що ми повинш певним чином вплинути на аудитор^, не просто шформувати, а щоб наша шформащя перетворилась на систему установок i принципiв. По-друге, саме мистецтвом слова залучити до спшьно! мислительно! дiяльностi, щоб студенти свiдомо сприйняли викладену шформащю.
Нинi ораторська педагогична мова далеко не завжди звучить так, як бажано, як того вимагае сучасна демократична молодь, студентство. Важливо пiдкреслити, що
сьогодш суворо! теорп красномовства, строго кажучи, немае. Але зауважимо, що саме е незмшним упродовж уае! юторп i про що варто пам'ятати i дотримуватись. Публiчне, академiчне мовлення за сво!ми характеристиками повинно бути
правильним i переконливим, ясним i зрозумiлим, стислим i точним, доцiльним i виразним. Завдання лектора, як ми вважаемо, полягае у вiдборi й систематизацп смислових компоненпв iз наведених вище мовленневих характеристик, яю дозволяють промовою повноцшно здiйснити функцiю переконання.
Показово-позитивний у цьому сена курс "Укра!нська мова за професшним спрямуванням", де зв'язок риторики з культурою мовлення е оргашчним, бо курс вивчае таю комушкативш якосп мовлення як правильнiсть, ясшсть, точнiсть, образнiсть, стислiсть, експресивнiсть, доцшьшсть, якi в системi створюють такий феномен як "благородство" мовлення. Ушверсальшсть курсу полягае у тому, що незалежно вщ того, чи буде пов'язана професшна дiяльнiсть з вмшням спiлкуватися, говорити, умiння управляти сво!м мисленням i мовленням, як правило, дасть можливють людинi повшше реалiзувати себе, сво! здiбностi в обранш спецiальностi, тобто ефективна мисленнево-мовленнева дiяльнiсть - основа професiоналiзму. А загалом, кожен мовець (лектор), незалежно вщ сфери усно! переконливо! комунiкацi!, повинен вiдчувати i вщчути високу вiдповiдальнiсть за словесний вчинок, словесну д^, бо вся викладацька дiяльнiсть переймаеться проблемами впливу мислення на свщомють, буття майбутнiх спещашспв.
Чому ж iнколи наше слово не впливае на свщомють студента? На наш погляд, це виникае через брак ораторського професiоналiзму, через невмшня поеднувати змiст i форму, неспроможнiсть лектора зацiкавити студентiв, донести до них свою думку, передати знання, перетворюючи !х на переконання. Викладач може бути суперпрофесюналом свое! дисциплши, але якщо вш не може вплинути на розум, а, найголовшше, - на почуття слухача, вiн втрачае багато. Мало добре знати, головне -
реалiзувати через мистецтво слова сво'' знання. Словом дiяти на здатнiсть подальшого вивчення i удосконалення поданого матерiалу. Красномовство для викладача - це практична дiяльнiсть. Нова вимога устшного педагогичного процесу -вмiння викладача, доцента, професора залучити студента до дослщницько'' роботи, створити партнерський творчий тандем викладача i студента.
Наступна особливють риторично'' культури вищо'' школи - те, що зростае роль педагогiчного спiлкування, разом i3 демократизацieю суспiльства розвиваеться почуття власно'' гiдностi. Треба визнати i сприйняти як дашсть те, що авторитарний стиль спшкування вщходить у минуле. На жаль, ще не вс викладачi усвiдомили i сприйняли це. Студенти сприймають (i цiлком слушно) авторитарний стиль спiлкування як прояв зневажливого ставлення до себе. Це пояснюеться тим, що наше слово явно чи приховано мютить оцшку поведiнки й особистiсних якостей студента. Ми важко вщходимо вiд стереотитв минулого, коли характер спiлкування вважався другорядним, головним вважалося «робити свою справу». Суворють i рiзкiсть вважалися нормою педагопчного спiлкування.
Нинi не можна розраховувати на устх, якщо ми власною манерою спiлкування, незважаючи на всi титули i регалп, викликаемо негативнi емоцп. Не секрет, що для багатьох педагопв спшкування, а не виклад теоретичного матерiалу, -найслабюше мiсце педагопчно'' технологи. Конфлiкти, якi виникають, ми схильш пояснювати невихованiстю студента, не бажаючи бачити i визнати власнi помилки i прорахунки у спшкуванш. Наголошуемо, що до цього часу дiе стереотип, що з дисциплiнованими ми говоримо спокшно i ввiчливо, а з порушниками - суворо, вимогливо, рiзко, не вдаючись i не вважаючи за потрiбне розiбратись у внутршшх мотивах поведiнки.
Здавалося б, що в цьому е своя лопка, але з огляду на новi завдань i тенденцп ця лопка не витримуе перевiрки життям. Педагогiчне спiлкування мае спиратися на розумшня психологiчного захисту студента,
який тдтримуе високу самооцiнку i примушуе його вороже сприймати навiть справедливу критику. Треба виходити з розумшня того, що педагопчне спшкування - це риторична культура, мистецтво дипломатп, певного роду артистизм. Це дуже складно. Але треба одночасно зазначити, що розумний, штел^ентний, вишуканий авторитаризм повинен мати мюце у вищш школь Саме такий авторитаризм формуе, розвивае i виховуе дистанщю мiж викладачами i студентами, допомагае зрозум^и мюце кожного з них. Контактшсть не повинна виглядати пашбратством, вона мае бути доброзичливо-шанойливого.
Правильне педагопчне спшкування ввдграе вирiшальну роль у виховному процесс Слiд завжди пам'ятати, що виховання здшснюеться не через нотацп, а через власний приклад, дп, вчинки. Ораторське мистецтво виховуе словом. Не тшьки наша велика теоретична обiзнанiсть, а й лекторська майстершсть подачi матерiалу, екстравертованють, привабливi риси характеру, навiть зовшшшсть доповнюють позитивний iмiдж викладача. У кожного оратора е свш тип, модель мовлення, манера, не може бути ушфшованою. Щоб бути устшним i привабливим, авторитетним i запитаним, ми повиннi бути щирi i доброзичлив^ спрямованi i холодно-ввiчливi, бурхливi у виявi емоцiй.
Нове вiяння у педагогiчнiй риторицi - це вщхщ вiд теорп про те, що педагог повинен бути бездоганно витриманим i не виявляти емоцш. Ще А. С. Макаренко вщстоював право викладача на природний вияв свое' особистосп, але не на емоцшну розбещенiсть, iстеричнiсть, галасливiсть.
Практичний педагопчний досвiд свiдчить, що студенти симпатизують яскравим i оригшальним особистостям (не типу - ш риба ш м'ясо). Студенти цiнують викладача за почуття нового, його вмшня вщступити вщ визнаних педагогiчних шаблонiв, вони не люблять аросп й однотипности засуджують необ'ективнiсть, вiдсутнiсть едностi у словах i дiях, а особливо тдвищеш вимоги при поверховому знанш предмета самим
викладачем. Створений стереотип (гарний чи поганий) тримаеться довго. Навт ви вже виправили помилки, змшили характер вимог, але певний час студенти поводяться i сприймають вас по-старому.
У риторищ лектора вщсутня лайлив1сть, роздратовашстъ, брутальшсть, забудькувапсть -саме щ риси спричиняють нездатнiсть впливу на студента. Студенти не можуть вступати в конфлшт, але у них виникае стшка негативна реакцiя на заняття такого горе-лектора, емоцiйна неприязнь до нього. Особливо негативно впливае низька мовленнева культура, яка е вщображенням загальнокультурного р1вня i р!вня мислення.
Вище зазначалося, що педагопчне спiлкування - це надзвичайно важливий i впливовий фактор виховання. Новою ознакою сучасно! педагопчно! риторики е сприйняття й усвщомлення того, що студент - це повноцшний i рiвноправний суб'ект педагопчно! д1яльносп. На сучасному етапi важливо вносити корективи у власну позищю, вщходити вщ думки минулого, що головним i над усе е викладач. Досягти авторитету i поваги, залишити емоцiйний слщ у пам'ят студента можна за умови, що ми будемо сприймати студента як партнера, щ партнери стають спiвробiтниками, але з р1зними знаннями i досвщом (спiлкування -це обмш шформащею, на думку Стендаля). Основний недолш спiлкування на сучасному етапi, якого слщ уникати i позбуватися, - це "педагопка покарання" (каральна педагопка). Автоматичною реакцiею педагога на невиконання е саме покарання. Покарання мовними (подекуди образливими i нетактовними) засобами може завдати
непоправно'! емоцшно'! шкоди. Вимога часу -перехщ до "погладжувального" спiлкування.
Педагог - це та профеая, для яко'! важливу роль вiдiграe зовнiшнiсть, вона е складовою успiху педагопчно'! риторики. "По одягу зус^чають, а по розуму проводжають" - стверджуе народне присшв'я. У нашiй дiяльностi все мае першочергове значення, бо все мае бути спрямоване на здобуття й утримання авторитету. Студент позитивно, з штересом, Ï3 симпатiею спшкуеться з викладачем приемно'! зовнiшностi (будь-яку зовшшшсть можна зробити приемною через культурне спiлкування), елегантно одягнутим, iз гарною зачiскою, привабливим макiяжем, чистим, охайним. Важливо пам'ятати, що абсолютно кожен у змозi створити власну неповторну зовшшшсть.
Висновок. Отже, красномовство -шструмент дуже тонкий i користуватися ним треба обережно; воно мае сво!.' i небезпеки i користь: воно може бути щитом i мечем мужносп, але й кинджалом зломовносп. Справжне ораторське мистецтво, яким мусить бездоганно володти викладач - це гармоншне поеднання змюту i форми, теорп i культури мовлення. Подати глибину теорп треба в гарнш, вишуканш, елегантнiй мовнш упаковцi. Ораторське педагогiчне мистецтво - це мистецтво говорити гарно, захоплююче, розумно, емоцшно, це вмшня навчати i виховувати без примусу i насильства, доказовють мае приносити естетичне задоволення, впливати на волю i спонукати до активно'! дiяльностi, спираючись на знання i природш здiбностi, педагог повинен бути справжшм володарем аудиторп.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення / Н. Д. Бабич. - Льв1в : Св1т, 1990. - 136 с.
2. Босенко В. А. Воспитать воспитателя. Заметки по философским вопросам педагогики и педагогическим проблемам философии / В. А. Босенко. - 2-е изд. - Киев : ВСР, 2004. - С. 125-137.
3. Гах Й. Етика дшового стлкування / Й. Гах. - Ки!в : Центр навчально!' лгтератури, 2005. - С. 46-60.
4. Зимняя И. А. Психологические основы лекционной пропаганды / И. А. Зимняя. - Москва : Знание, 1981. -64 с.
5. Овчиншкова А. П. П'ять крошв до гарно! мови / А. П. Овчиншкова. - Одеса : Свгт, 1997. - 184 с.
6. Рогинский В. М. Азбука педагогического труда : пособие для начинающ. преподавателя техн. вуза / В. М. Рогинский. - Москва : Высшая школа, 1990. - С. 10-31.
7. Сагач Г. М. Мистецтво дшово! комушкацп / Г. М. Сагач. - Ки!в : 1СДО, 1995. - 179 с.
8. Томан I. Мистецтво говорити / I. Томан. - Кшв : Поливидав Украши, 1989. - 292 с.
9. Чмут Т. К. Етика дшового спшкування : навч. поабник / Т. К. Чмут, Г. Л. Чайка. - 5-е вид., стереотип. -Кшв : В шар, 2006. - С. 122-126. - (Вища освгга XXI столитя).
REFERENCES
1. Babich N. D. Osnovy kultury movlennia [Fundamentals of speech culture]. Lviv, Svit, 1990. 136 p. in Ukrainian).
2. Bosenko B. A. Vospitat' vospitatelya. Zametki po filosofskim voprosam pedagogiki i pedagogicheskim problemam filosofii [To educate the educator. Notes on philosophical issues of pedagogy and pedagogical problems of philosophy].Kiev, BCP, 2004, pp.125-137. (in Russian)
3. Gah I. Etyka dilovogo spilkuvannia.Tsentr navchalnoi literatury [Ethics in business communication. Center of educational literature]. Kyiv, 2005, pp.46-60. (in Ukrainian).
4. Zimnyaya I.A. Psihologicheskie osnovy lektsionnoy propogandy [Psychological bases of lecture propaganda]. Moscow, 1981. ( in Russian).
5. Ovchynnikova A. P. Piat krokiv do garrnoi movy [Five steps to nice language]. Odessa, Svit, 1997. 184 p. (in Ukrainian).
6. Rogynskyi V. M. Azbuka pedagogicheskogo truda. Posobie dlya nachinayushchego prepodavatelya tekhnicheskogo vuza [The basic of teaching labor. Guide for the beginner teacher of technical uniersity]. Moscow, Vyssh.Shkola, 1990, pp. 10-31. (in Russian).
7. Sagach G.M. Mystetstvo dilovoi komunikatsii [The art of business communication]. Kyiv, 1995. (in Ukrainian).
8. Toman Irzhi Mystetstvo govoryty [The art of communication] Kyiv, Politvydav Ukrainy, 1989. 292 p.( in Ukrainian).
9. Chmut T. K. Chaika G. L. Etyka dilovogo spilkuvannia: Navchalnyiposibnyk [Ethics of business communication]. Vikar, 2006, pp. 122-126. (in Ukrainian).
Стаття рекомендована до друку: 18.02. 2015 р. Рецензент: проф. Г. Г. Кривчик. Надшшла до редколеги 16.02.2015 р. Прийнята до друку 20.02.2015 р.
