CC BY
50
УДК 616-089.5-053.2/.5:614.2(477)
АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОБЛАСНИХ ЛІКАРЕНЬ УКРАЇНИ ЯК ОСНОВИ МАЙБУТНІХ УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ КЛІНІК (ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕСУРСІВ І ДІЯЛЬНОСТІ)
У////////////////////////РМШОіЮ!//////////////////////////,
^////////////мтрств^
Стаття є фрагментом комплексної науково-дослідницької роботи «Науково-методичне забезпечення моніторингу виконання Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації на 2002-2011 роки», № держреєстрації 0103U000861, яка виконується в державній установі «Українському інституті стратегічних досліджень МОЗ України в 2007-2011 роках.
На тлі прискорення темпів біотехнологічного прогресу сучасна медицина переживає вражаючу еволюцію. Однією з галузей, що зазнає найбільш динамічного розвитку, є анестезіологія. Історія цієї відносно нової медичної спеціальності нараховує трохи більше 160 років, якщо датувати її виникнення з моменту першого застосування ефіру для наркозу (1846 р.), але завдяки їй ці 160 років стали революційними у розвитку інших напрямків медицини, і в першу чергу - хірургії [1]. Створення служби анестезіології та інтенсивної терапії (АІТ), розробка і запровадження нових технологій анестезіологічного забезпечення операцій та інтенсивної терапії, вдосконалення засобів управління життєво важливими функціями організму забезпечили швидкий прогрес хірургії, значно підвищили виживання пацієнтів при цілому ряді захворювань та патологічних станів.
В арсеналі сучасної анестезіології є великий набір методик і технологій загального, регіонального та поєднаного знеболення пацієнтів. Серед існуючих методик домінуюче положення в промислово розвинених країнах світу займає інгаляційна анестезія (65 - 80% від кількості загальних анестезій) [2]. На кінець ХХ - початок XXI сторіччя основу більшості загальних анестезій в цих країнах складають галогенізовані інгаляційні анестетики останніх поколінь ізофлуран, севофлуран та десфлуран, які витіснили з клінічної практики всі попередні, за виключенням закису азоту [3]. Створена могутня технічна й технологічна база для ефективної та безпечної анестезіологічної практики цими анестетиками. Бездоганна репутація сучасних інгаляційних анестетиків ґрунтується на десятках мільйонів севофлуранових і десфлуранових анестезій та понад мільярді ізофлуранових [3]. В Україні ж історично склалася відмінна від розвинених країн Заходу анестезіологічна практика, де галогенізованим інгаляційним анестетикам та відповідним технологіям майже немає місця.
Стрімкий розвиток і запровадження в клінічну практику нових медичних технологій, однак, привів до значного зростання витрат на охорону здоров’я. На початок XX сторіччя вони досягли 1000-1500 доларів США на душу населення на рік в Чеській Республіці, Греції, Португалії, 1500-2000 доларів - в Іспанії, Фінляндії, Швеції, Великобританії, 2000-2500 доларів - в Австрії, Нідерландах, Бельгії, Франції, Норвегії, Данії, 2500-3000 доларів - в Німеччині, Люксембургу, Ісландії, 3000-3500 доларів - в Швейцарії, 4500 доларів - в США [4]. Але вже з початку 90-х років минулого сторіччя було відзначено, що подальше збільшення витрат на підтримку служби АІТ перестає позитивно впливати на кінцеві результати лікування: спостерігається скорочення так званого приросту користі, який повинен проявлятися зниженням летальності, скороченням тривалості перебування в стаціонарі та підвищенням якості життя [5,6]. Системи охорони здоров’я більшості країн стикнулися з проблемою необхідності забезпечення пацієнтів якісною медичною допомогою в умовах зменшення людських, технологічних і фінансових ресурсів. Як констатував Rosner F., уряди держав більше не мають достатніх ресурсів, щоб оплачувати необмежену медичну допомогу всім, хто її потребує [7]. Тому сьогодні система охорони здоров’я у всьому світі знаходиться на порозі великих організаційних змін, таких як регіоналізація медичної допомоги, консолідація різнопрофільних служб, спрощення управлінських структур, раціоналізація ресурсного забезпечення та фінансування [4].
Для України питання реформування системи охорони здоров’я і раціоналізації ресурсів стоїть особливо гостро. Одним з пріоритетів Міністерства охорони здоров’я України сьогодні стало створення мережі національних центрів та університетських клінік, метою діяльності яких є підвищення рівня надання медичної допомоги населенню України на основі забезпечення нерозривності трьох основних процесів - лікувального, навчального та науково-дослідного. Саме в університетських клініках, як закладах ІІІ рівня надання медичної допомоги, має бути представлений весь спектр хірургічної допомоги з відповідним анестезіологічним супроводом. В науковій медичній літературі є дуже мало публікацій, що аналізують потенціал (кадри, матеріально-технічну базу, технології) різних служб сучасної клініки. Не є виключенням і служба анестезіології. Порівняно з іншими медичними сферами, вона поглинає левову частину бюджету будь-якого лікувального закладу. Отже, вивчення і розробка шляхів модернізації та раціоналізації ресурсного забезпечення служби анестезіології обласних лікарень України в світлі їх реорганізації в університетські клініки має велике практичне значення.
Метою роботи було дослідити кадрову, матеріально-технічну та технологічну базу, а також деякі показники діяльності служби анестезіології обласних лікарень України, оцінити їх відповідність хірургічному потенціалу цих закладів і міжнародним стандартам та закласти основу для розрахунку потреби в ресурсах на майбутнє.
Матеріал та методи дослідження. В рамках даної роботи в усіх обласних лікарнях України проаналізовано:
- структуру та деякі показники діяльності хірургічної служби (спектр відділень хірургічного та акушерсько-гінекологічного профілів, об’єми хірургічної допомоги в абсолютних та відносних показниках);
- структуру та деякі показники діяльності анестезіологічної служби (структурну організацію служби, об’єми анестезіологічної допомоги в абсолютних та відносних показниках, співвідношення різних видів загальних та регіональних анестезій, показник анестезіологічного забезпечення операційних втручань);
- кадровий потенціал служби анестезіології (укомплектованість лікарським та середнім медичним персоналом, вікову та кваліфікаційну характеристику лікарів-анестезіологів);
- оснащеність служби анестезіології (тільки операційних, без врахування палат інтенсивної терапії) наркозно-дихальною, моніторинговою та дозуючою апаратурою з розрахунку на одне робоче місце анестезіолога;
- рівень запровадження у практику служби анестезіології сучасної інгаляційної анестезії (оснащеність наркозними апаратами високого і середнього класу, обладнаними випарювачами летучих анестетиків та придатними для проведення інгаляційної анестезії в низькопотокових режимах по закритому контуру, доступність сучасних анестезіологічних газів
- закису азоту та галогенізованих інгаляційних анестетиків останніх поколінь).
З метою вивчення та аналізу структури, ресурсної бази та діяльності служби анестезіології обласних лікарень України були розроблені уніфіковані звітні форми у вигляді електронних таблиць, в які були включені питання, що охоплювали всі досліджувані показники. Для обробки і систематизації даних в електронні таблиці, що складали основу звітних форм, були закладені комп’ютерні програми для автоматичного підрахунку сумарних показників. Звітні форми для всіх обласних лікарень були побудовані за єдиною схемою. Інформація зібрана у другій половині 2008 року; показники діяльності представлені за попередній (2007-й) рік. Всього проаналізовано 25 звітів з обласних лікарень для дорослих і один - з Кримської республіканської установи «Клінічна лікарня ім. М.О. Семашка». Аналізом охоплено 303 відділення хірургічного і акушерсько-гінекологічного профілів (надалі в тексті всі ці відділення для зручності об’єднані і представлені як відділення хірургічного профілю) та 43 структурні підрозділи служби анестезіології цих лікарень. В аналіз не включені терапевтичні та вузькопрофільні відділення інтенсивної терапії, що не задіяні в наданні анестезіологічної допомоги. Результати дослідження представлені середнім значенням, інтенсивними показниками, середньоквадратичним відхиленням (СКВ).
Результати дослідження та їх обговорення. Як показало дослідження, загальний ліжковий фонд обласних лікарень України складає 20 938 ліжок, з яких 656 (3,13%) - ліжка інтенсивної терапії (ІТ) і 11 770 (56,21%) - ліжка хірургічного (в т. ч. акушерсько-гінекологічного) профілю (табл.). Питома вага ліжок хірургічного профілю коливається в широких
межах в різних обласних лікарнях, перевищуючи 65% в Київській, Львівській та Вінницькій і не досягаючи 40% в Миколаївській, Полтавській та Кримській. Відрізняються обласні лікарні і за кількістю відділень хірургічного профілю. Розрахунок показав, що на один заклад в середньому припадає 12,12 (СКВ 3,26) хірургічних відділень при мінімальній їх кількості у Миколаївській (5) і Сумській (7) та максимальній - у Луганській (16) і Дніпропетровській (21) обласних лікарнях. Середня кількість ліжок на одне хірургічне відділення в усіх цих закладах складає 39,5 (СКВ 6,82), коливаючись від 26,8 у Полтавській до 52,0 у Черкаській обласних лікарнях. Аналіз спектру хірургічних служб, представлених в обласних лікарнях України, засвідчив, що крім хірургічних відділень загального профілю, які є у складі усіх без виключення цих закладів, у більшості з них є також урологічне (23 лікарні), ЛОР (23 лікарні), офтальмологічне (22 лікарні), акушерсько-гінекологічне (22 лікарні), ортопедо-травмато-логічне (20 лікарень), судинне (20 лікарень), щелепно-лицеве (19 лікарень), нейрохірургічне (18 лікарень), торакальне (15 лікарень) відділення. Тільки в деяких обласних лікарнях функціонують такі хірургічні служби, як трансплантологія (3 лікарні - Донецька, Запорізька, Одеська), інтервенційна радіологія (3 лікарні - Волинська, Донецька, Луганська), малоінвазивна та ендоскопічна хірургія (9 лікарень), кардіохірургія (8 лікарень).
Що стосується структури анестезіологічної служби обласних лікарень, то встановлено, що хоча згідно з чинним Наказом МОЗ № 303 від 08.05.1997 року «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» основним структурним підрозділом служби анестезіології в обласних і республіканських лікарнях для дорослих, незалежно від їх потужності, є «відділення анестезіології з ліжками для ІТ», в деяких з цих закладів служба анестезіології та служба ІТ частково розділилися, в результаті чого створені окремі «відділення анестезіології без ліжок ІТ» (кількість ставок лікарів-анестезіологів чотири та більше) та «анестезіологічні групи» (до трьох ставок лікарів-анестезіологів). Всього в службі анестезіології обласних лікарень розгорнуто 43 структурні підрозділи, з яких 33 - відділення анестезіології з ліжками для ІТ (11 - з кількістю ліжок 6-11 і 22 - з кількістю ліжок 12 та більше), 7 -відділення анестезіології без ліжок ІТ (в Київській, Луганській та Харківській обласних лікарнях - по одному, в Донецькій і Запорізькій - по два) та 3 - анестезіологічні групи (в Рівненській обласній лікарні - одна, в Чернігівській - дві).
Таблиця
______Кількість відділень і ліжок хірургічного профілю в обласних лікарнях України
Обласні лікарні Усього ліжок в лікарні Кількість відділень хірургічного профілю Кількість і питома вага ліжок хірургічного профілю
абс. абс. абс. %
Україна 20 938 303 11 770 56,21
Кримська* 930 10 320 34,41
Вінницька 736 12 486 66,03
Волинська 868 15 468 53,92
Дніпропетровська 1 175 21 634 53,96
Донецька 1 103 15 628 56,94
Житомирська 850 12 470 55,29
Закарпатська 631 9 314 49,76
Запорізька 800 13 390 48,75
Івано-Франківська 800 15 450 56,25
Київська 920 13 620 67,39
Кіровоградська 875 14 555 63,43
Луганська 1 030 16 630 61,17
Львівська 1 110 15 745 67,12
Миколаївська 510 5 166 32,55
Одеська 985 14 630 63,96
Полтавська 760 11 295 38,82
Рівненська 725 13 460 63,45
Сумська 645 7 325 50,39
Тернопільська 665 10 365 54,89
Харківська 860 12 533 61,98
Херсонська 640 9 365 57,03
Хмельницька 800 11 490 61,25
Черкаська 978 10 520 53,17
Чернівецька 812 10 475 58,50
Чернігівська 730 11 436 59,73
Кримська республіканська установа «Клінічна лікарня ім. М.О. Семашка»
Вивчення кадрового потенціалу служби анестезіології обласних лікарень показало, що укомплектованість лікарями-анестезіологами сумарно в 43-х її структурних підрозділах складає 86,24% (рис. 1). Найвищу укомплектованість лікарями-анестезіологами виявлено в обласних лікарнях західного регіону країни (Чернівецькій, Івано-Франківській, Львівській, Хмельницький, Тернопільській) та в Одеській обласній лікарні. Встановлено, що в Чернівецькій, Івано-Франківській, Одеській та Львівській обласних лікарнях укомплектованість перевищує 100%. Це, очевидно, свідчить про надлишок тут анестезіологічних кадрів і, в зв’язку з цим, тільки часткову їх трудову зайнятість. Найнижчу укомплектованість лікарями-анестезіологами констатовано в Рівненській, Луганській, Донецькій та Київській обласних лікарнях. Укомплектованість служби анестезіології обласних лікарень середнім медичним персоналом (анестезистами та палатними медсестрами) складає 89,26%.
Дослідження кваліфікаційних характеристик лікарів-анестезіологів обласних лікарень України показало, що 399 (71,12%) з них мають вищу та першу категорію (рис. 2). Це свідчить про високий професійний рівень спеціалістів служби анестезіології закладів ІІІ рівня надання медичної допомоги. Найбільшу частку лікарів-анестезіологів з вищою та першою категоріями зафіксовано в Рівненській (95,24%), Кіровоградській (88,89%) та Полтавській (85,71%) обласних лікарнях, а найменшу - в Запорізькій (42,86%) та Волинській (57,14%) обласних лікарнях і в Кримській республіканській установі «Клінічна лікарня ім. М.О. Семашка» (50,0%).
Крім кваліфікованого персоналу, для ефективного функціонування служби анестезіології, як для ніякої іншої, необхідне високотехнологічне обладнання. Згідно з «Міжнародними стандартами безпечної анестезіологічної практики», прийнятими в 1992 р. Всесвітньою Федерацією Товариств Анестезіологів ^РБА), відповідне обладнання, адекватне по кількості та якості, повинно бути в наявності там, де надається анестезіологічна допомога і відбувається відновлення пацієнтів з анестезії, включаючи місця за межами традиційних операційних, такі як процедурні кабінети, діагностичні приміщення та поліклінічні заклади [8]. Дослідженням матеріально-технічної бази служби анестезіології обласних лікарень України встановлено, що в усіх операційних залах і кімнатах цих закладів налічується 713 одиниць наркозно-дихального обладнання різних класів і вікових груп (термінів експлуатації), серед яких діючих - 588 (82,47%). В перерахунку на операційні столи, яких в цих закладах 593, це в середньому складає 0,99 (СКВ
0,41) діючого апарата на один операційний стіл (рис. 3). Але ситуація з забезпеченістю операційних наркозними апаратами суттєво відрізняється в окремих обласних лікарнях, коливаючись від 0,39 в Кримській республіканській установі «Клінічна лікарня ім. М.О. Семашка» до 2,21 у Донецькій обласній лікарні.
Більш поглиблений аналіз вказаних диспропорцій виявив, що за таким високим показником оснащеності стоїть застарілий парк анестезіологічного обладнання в більшості досліджених лікарень. Так, у Донецькій обласній лікарні, що має на балансі 33 операційні столи і 85 одиниць наркозно-дихальної апаратури, в експлуатації служби анестезіології продовжує знаходитись 23 апарати «Наркон» 70-х років випуску та 5 апаратів «РО-2»/«РО-5» радянського періоду випуску, а новіша апаратура представлена 9 вітчизняними апаратами «Бриз» 2004 року випуску, 2 апаратами «Фаза-9» виробництва Росії та тільки 7 сучасними апаратами високого класу іноземного виробництва.
Дослідження вікових характеристик наркозно-дихальної апаратури в обласних лікарнях показало, що середній термін експлуатації наркозних апаратів, що продовжують використовуватись в операційних, в цілому по Україні склав 15,04 (СКВ 6,53) років (рис. 4). Найбільшим термін експлуатації діючого обладнання виявився у Житомирській (25,11 років), Тернопільській (24,36 роки), Кіровоградській (23,86 роки) та Херсонській (23,77 роки) обласних лікарнях, а найменшим - у Сумській (2,66 роки), Миколаївській (5,25 років) та Волинській (6,0 років) обласних лікарнях.
Додатковий аналіз забезпеченості обласних лікарень України наркозно-дихальним обладнанням з врахуванням рівня його амортизації продемонстрував, що якщо обмежити розрахунок кількості діючих наркозних апаратів на 1 операційний стіл тільки технікою з терміном експлуатації не більше 10 років, то в цілому по Україні цей показник зменшиться втричі - з 0,99 до 0,35. При цьому в Тернопільській обласній лікарні не зафіксовано жодного наркозного апарату віком до 10 років, а в деяких інших (Кримська республіканська лікарня, Херсонська, Житомирська та Кіровоградська обласні лікарні) частка таких апаратів не
перевищує 10% (рис.5). Тільки в Київській обласній лікарні частка обладнання з терміном експлуатації до 10 років наближається до оптимальної (90%).
Рис. 1. Укомплектованість служби анестезіології обласних лікарень України лікаря-ми-анестезіологами (%).
Рис. 2. Частка лікарів служби анестезіології обласних лікарень України з вищою та першою категоріями (%).
Рис. 3. Кількість одиниць діючого наркозно-дихального обладнання на один операційний стіл в обласних лікарнях України.
н;і 1 операційний стіл
Вивчення парку анестезіологічної апаратури на предмет обладнання високого та середнього класів для низькопотокової інгаляційної анестезії показало, що в обласних лікарнях України налічується тільки 38 (6,46%) одиниць такого обладнання, з яких 13 -
апарати «МК-1» сумісного українсько-білоруського виробництва (ТОВ «Солар - Україна»). Найбільша частка таких анестезіологічних машин зафіксована в Миколаївській (62,5% - 5 з 8 наркозних апаратів), Рівненській (30,8% - 4 з 13 наркозних апаратів) та Одеській (25,0% - 7 з 28 наркозних апаратів) обласних лікарнях. Жодного наркозного апарату такого класу немає в одинадцяти (Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Черкаській, Чернівецькій та Чернігівській) обласних лікарнях, а також в Кримській республіканській установі.
Поряд з наркозно-дихальною апаратурою, невід’ємною технічною складовою дотримання «Міжнародних стандартів безпечної анестезіологічної практики» є техніка для інтраопераційного моніторингу пацієнтів. Дослідженням встановлено, що в усіх операційних залах і кімнатах обласних лікарень налічується 254 одиниці моніторингового обладнання різних класів і вікових груп (термінів експлуатації), серед яких діючих - 231 (90,94%). До останніх відносяться 130 поліфункціональних моніторів та 101 пульсоксиметр.
Розрахунок співвідношення кількості одиниць діючого моніторингового обладнання (231) і кількості операційних столів (593) продемонстрував, що в середньому в обласних лікарнях припадає тільки 0,39 монітора на один операційний стіл (робоче місце анестезіолога). Аналіз цього показника по окремих закладах виявив, що жодної одиниці моніторингового обладнання в операційних не мають Житомирська, Кіровоградська та Тернопільська обласні лікарні. Незадовільним є також рівень оснащення моніторинговою апаратурою операційних Херсонської (0,05), Хмельницької (0,18), Одеської (0,2) та Рівненської (0,27) обласних лікарень. Таким чином, в цих закладах пацієнти, яким хірургічні втручання проводяться з анестезіологічною допомогою, піддаються найбільшому ризику лікарських помилок та інтраопераційних ускладнень. В Сумській (0,93), Дніпропетровській (0,78) та Київській (0,72) обласних лікарнях забезпеченість операційних пульсоксиметрами та поліфункціональниими моніторами є значно кращою і перевищує середній показник по Україні, але також є недостатньою. Так як згідно з «Міжнародними стандартами безпечної анестезіологічної практики» пульсоксиметрію не можна вважати достатнім рівнем моніторингу пацієнтів під час операцій (це тільки один з компонентів мінімальних стандартів моніторингу), реальним показником оснащеності обласних лікарень моніторинговою технікою можна вважати співвідношення кількості поліфункціональних моніторів (130) і кількості операційних столів (593), яке складає 0,22 одиниці. Отже, тільки одне з п’яти робочих місць анестезіолога в обласних лікарнях України оснащене апаратурою для повноцінного інтраопераційного моніторингу пацієнтів.
Що стосується дозаторів лікарських речовин, дослідженням встановлено дуже низький рівень оснащення цим базовим обладнанням служби анестезіології обласних лікарень України - в середньому 0,17 одиниці на 1 операційний стіл. Відсутнє таке обладнання у Вінницькій, Житомирській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій та Чернівецькій обласних лікарнях. Найкраща забезпеченість операційних дозаторами лікарських речовин відзначена в Миколаївській (0,42 одиниці на 1 операційний стіл), Черкаській (0,45), Дніпропетровській (0,51) та Полтавській (0,53) обласних лікарнях, але і в цих закладах вона не відповідає потребі (1 дозатор на 1 операційний стіл).
Для аналізу діяльності анестезіологічної служби необхідно спочатку зупинитися на показниках діяльності хірургічних служб. Дослідженням встановлено, що за 2007 рік в обласних лікарнях України проведено 286 870 операцій, з яких 228 229 (79,56%) - планових та 58 641 (20,44%) - ургентних. За цей же час службою анестезіології проведено 178 765 загальних та регіональних анестезій, з яких 143 987 (80,54%) - для забезпечення планових операційних втручань і 34 778 (19,46%) - ургентних. При розрахунку показника (відсотка) анестезіологічного забезпечення хірургічних втручань встановлено, що в обласних лікарнях в середньому тільки 62,32% операцій проводиться з участю анестезіолога (рис. 6). Це суперечить практиці розвинених країн Заходу, де в останні десятиріччя спостерігається чітка тенденція до майже повного охоплення хірургічних інтервенцій тими чи іншими видами загального або регіонального знеболення. Аналіз цього показника за окремими лікувальними закладами виявив високий рівень його дисперсії - від 42,02% в Полтавській до 97,73% в Дніпропетровській обласних лікарнях.Вивчення структури анестезій в обласних лікарнях України показало значне переважання методів загальної анестезії над іншими видами знеболення (регіональними та поєднаними). Так, загальна анестезія була використана для
знеболення в 134 900 (75,40%) випадках, регіональна - в 41342 (23,13%) і поєднана (загальна + регіональна) - лише в 2 643 (1,47%) (рис. 7). В спектрі загальних анестезій переважав ендотрахеальний наркоз з міорелаксантами і ШВЛ (41,44% від усіх анестезій; 74 073 випадки) та внутрішньовенний наркоз без міорелаксантів і ШВЛ (Зз,54 % від усіх анестезій; 59 959 випадків).
Рис. 4.
Середній вік діючого
наркозно-дихального обладнання в
обласних лікарнях
України (роки).
Рис. 5. Кількість діючих наркозно-дихальних апаратів віком до 10 років на один операційний стіл в обласних лікарнях України (на 1 операційний стіл).
Рис. 6. Показник анестезіологічного забезпечення хірургічних втручань в обласних лікарнях України (%).
!нші види загального знеболення складали невелику долю: інгаляційні мононаркози через маску - 0,12% (222 випадки), анестезії з застосуванням ларингеальної маски - G,3G% (б4б випадків). !з арсеналу регіональних анестезій найчастіше використовувалася
спинномозкова анестезія - в 23 824 випадках (13,33% від усіх анестезій). Іншими методами анестезіологи скористалися значно рідше: перидуральною - в 603 випадках (3,36%), провідниковою - в 11 378 випадках (6,36%), а комбінацією СМА з ПДА - тільки в 137 випадках (0,08%).
Рис. 7. Структура анестезій в обласних лікарнях України (%)
Дослідження рівня запровадження у практику служби анестезіології обласних лікарень України загальної анестезії сучасними галогенізованими інгаляційними анестетиками показало, що анестезія такими анестетиками у нас, на відміну від розвинених країн, не набула поширення, і охоплює в цілому по Україні тільки дві обласні лікарні (Донецьку та Рівненську) для ізофлурану, три (Донецьку, Одеську та Харківську) - для севофлурану та одну (Дніпропетровську) - для галотану. Встановлено, що навіть таким розповсюдженим і дешевим інгаляційним анестетиком як закис азоту забезпечено тільки 12 (46,15%) обласних лікарень. Таким чином, анестезіологічна служба обласних лікарень України не має достатньої матеріально-технічної бази для запровадження сучасних технологій анестезіологічного забезпечення операцій, а саме низькопотокової інгаляційної анестезії галогенізованими анестетиками останніх поколінь. Потребують подальшого поширення і реґіональні методи знеболення (особливо перидуральна анестезія) як недорогі та ефективні способи анестезіологічного забезпечення хірургічних втручань.
1. Дана робота представляє першу комплексну оцінку кадрового, матеріально-технічного та технологічного потенціалу служби анестезіології обласних лікарень України.
2. Показано недосконалість організаційної структури та недостатній хірургічний потенціал ряду обласних лікарень, що підтверджується надмірною роздробленістю хірургічної служби (середня кількість ліжок у хірургічних відділеннях складає 37 з коливаннями від у Полтавській до у Черкаській), відсутністю в більшості лікарень деяких високоспеціалізованих хірургічних служб (кардіохірургія в 22 лікарнях.
3. Продемонстровано недостатність кадрової (у деяких обласних лікарнях), матеріально -технічної та технологічної бази (у всіх обласних лікарнях) служби анестезіології обласних лікарень України, що підтверджується наступними показниками: укомплектованість лікарями-анестезіологами складає 70%, на 1 робоче місце анестезіолога припадає 0,33 наркозних апарати до 10 років, 0, 39 моніторів та 0,17 дозаторів; низьким рівнем застосування інгаляційних анестетиків ( 36,6% лікарень використовують закис азоту, 3% - ізофлуран та 7%
- севофлуран) на тлі вкрай низької забезпеченості наркозними апаратами для низькопотокової анестезії (2,26%).
Перспективи подальшого розвитку у даному напрямку будуть полягати у створенні моделі раціоналізації служби анестезіології обласних лікарень
1. Владыка А. С. Анестезиология в лицах / А. С. Владыка - 2008. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 269 с.
2. Суслов В. В. Ингаляционная анестезия изофлюраном / В. В. Суслов, В. А. Солодовников // Бть, знеболювання i штенсивна терашя. - 2007. - №1. - С. 55-59.
3. Eger E. I. The pharmacology of inhaled anesthetics / E. I. Eger, J. B. Eisenkraft, R. B. Weiskopf // 2002 Edmond I Eger II, M.D. - 2002. - 327p.
4. Mitchell P. F. Intensive care medicine in 10 years / P. F. Mitchell, P. M. Suter, W. J. Sibbald // Springer-Verlag Berlin Heidelberg New York. -2007. -435 p.
5. Spivak D. The high cost of acute health care: a review of escalating costs and limitations of such exposure in ICU // Am. Rev. Respir. Dis. -1988. -Vol. 2. -P. 493-498.
6. Ridley S. Cost of intensive therapy. A description of methodology and initial results // Anaesthesia. -1991. -Vol. 7. -P. 523-530.
7. Rosner F. The rationing of medical care in United States // Chest. -1994. -Vol.105. -P. 984-985.
8. International Task Force on Anaesthesia Safety International standards for a safe practice of anaesthesia // European Journal of Anaesthesiology. -1993. -Vol.10 (Suppl. 7). -P.12-15.
АНЕСТЕЗИОЛОГИЧЕСКИЙ ПОТЕНЦИАЛ ОБЛАСТНЫХ БОЛЬНИЦ УКРАИНЫ КАК ОСНОВЫ БУДУЩИХ УНИВЕРСИТЕТСКИХ КЛИНИК (СРАВНИТЕЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РЕСУРСОВ И ДЕЯТЕЛЬНОСТИ) Федосюк Р. М.
В статье дана организационная структура хирургической и анестезиологической служб областных больниц Украины. Для службы анестезиологии проанализированы укомплектованность медицинскими кадрами, оснащённость наркозно-дыхательной аппаратурой, мониторинговым оборудованием и дозаторами лекарственных веществ, а также доступность совре-менньх анестезиологических технологий и анестетиков. Показаны низкие уровни оснащённости операционных анестезиологическим оборудованием и внедрения ингаляционной анестезии галогенизированными анестетиками. Обоснована необходимость рационализации ресурсного обеспечения службы анестезиологии областных больниц Украины.
Ключевые слова: областная больница, служба анестезиологии, укомплектованность медицинскими кадрами, ресурсное обеспечение.
ANESTHESIОLOGICAL POTENTIAL OF REGIONAL HOSPITALS OF UKRAINE AS A BASE FOR THE FUTURE UNIVERSITY CLINICS (COMPARATIVE CHARACTERISTIC OF RESOURCES AND ACTIVITY) Fedosyuk R. M.
In the article, organizational structure of surgical and anesthesiology services in regional hospitals of Ukraine is given. For the anesthesiology service, levels of staffing with medical personnel, equipping with anesthesia machines, monitors, and perfusors as well as availability of modern anesthesia technologies and anesthetics are analyzed. Low level of provision the operating rooms with anesthesia equipment as well as low level of implementation of inhalation anesthesia with halogenated anesthetics has been demonstrated. The demand for rationing the resources supply of the anesthesiology service in regional hospitals of Ukraine is substantiated.
Key words: regional hospital,
anesthesiology service, staffing with medical personnel, anesthesia machines, resources supply
УДК 616.314.-002.4
МЕХАНИЗМЫ ПРОЯВЛЕНИЯ РАЗРУШАЮЩЕ-ДЕФОРМАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ
ТВЕРДЫХ ТКАНЕЙ ЗУБА
Современный этап развития стоматологии предусматривает применение материалов и технологий, которые по своим биомеханическим и прочностным характеристикам, максимально приближены, а в некоторых случаях и значительно превосходят таковые у тканей зуба. Практика показывает, что достижение долгосрочного успешного клинического результата невозможно без учета факторов окклюзии и артикуляционного взаимодействия.
Однако даже при самом тщательном подходе зачастую возникают осложнения, которые врач стоматолог не может объяснить. Связанно это с тем, что в профильной
