CC BY
9
УДК: 616.98:578.828+616.36-002.14]-06-033(477.53) Марченко О.Г., Коваль Т.1.
АНАЛ1З ПОШИРЕНОСТ1 ПОЛ1МОРФ1ЗМ1В ASP299GLY ГЕНА TLR4 ТА GLN11LEU ГЕНА TLR7 СЕРЕД В1Л/ВГС-КО1НФ1КОВАНИХ ПОЛТАВСЬКО1 ОБЛАСТ1
ВДНЗУ «Украшська медична стоматологiчна академiя», м. Полтава
Для досягнення поставленоУ мети проведено обстеження 175 ВIЛ-iнфiкованих осб, як знаходяться пд спостереженням у Полтавському обласному центрi профлактики ВШчнфекцп та боротьби 3i СНДом та 175 практично здорових жител'т ПолтавськоУ областi. Результати проведених дослi-джень показали, що у хворих на ВIЛ/ВГС-коiнфекцiю пол1'морфнозм1'нений генотип Asp299Gly гена TLR4 виявлявся у 19,3%, алель 299Gly - у 9,6%, тобто на рвн з ВЛ-мононфкованими (11,5% та 5,7% в'дпов'дно), що в 5,6-5,8 та в 3,4-3,5 разу перевищуе Ух частоти в групi популя^йного контролю (3,3% i 1,7% вдповдно, р <0,01). Ризик розвитку ВЛ/ВГС-ко'тфекцУУ при наявност> в геномi полi-морфзму Asp299Gly гена TLR4 пдвищуеться у 6,9 (OR = 6,94, р =0,01), алел> 299Gly - у 6,3 (OR = 6,31, р =0,01) разу. Полiморфнозмiненi генотипи Gln11Leu i Leu11Leu гена TLR7 рееструвалися у ВЛ/ВГС-ко'нф'кованих на р'тнi ВЛ-мононфкованих пацiентiв (26,1 % - 27,6%) без статистично'Урi-зниц з популя^йним контролем (25,9%, р>0,05).
Ключов1 слова: ВШ/ВГС-кошфек^я, пол1морф1зм, ген, генотип,
Протягом останшх 30 poKiB епiдемiя В1Л-шфекцп набула величезного значення для CBi-товоТ сшльноти. Вщ початку епщемп до сьогодн близько 78 мтьйоыв оаб у свт шфкувались В1Л та понад 35 мтьйошв померли вщ захворю-вань, обумовлених СН1Дом. Хвороба характеризуемся високою динамiчнiстю з прогресуючим негативним соцiально-економiчним ефектом та високою резистентнютю до заходiв протиди [1,2].
За даними дослщжень останшх рош, при-наймн 14% ВШчнфкованих оаб у всьому свт кошфковаш вiрусом гепатиту С (ВГС) [3], а по-ширенють ВШ/ВГС-кошфекцп в краТнах СхщноТ бвропи, де внутршньовенне вживання наркоти-кiв (ВВН) залишаеться провщним шляхом пере-дачi цих шфекцш, досягла показника 83-90% [4]. Кошфек^я характеризуеться певними особли-востями переб^у. У ВlЛ/ВГС-коiнфiкованих пацн ентiв рщше спостерiгаеться спонтанний клiренс ВГС та швидше прогресуе хронiчний гепатит С (ХГС) [5], а цироз печшки, асоцшований з ВГС, стае одшею з основних причин смертi В1Л-iнфiкованих пацiентiв [6].
Вiдомо, що вроджена iмунна система мае ве-лике значення в розвитку первинноТ iмунноТ вщ-повiдi органiзму на патогени, ключова роль у ре-алiзацiТ якоТ належить Toll-like рецепторам. TLRs (Toll-подiбнi рецептори) - структури, що опосе-редковують розпiзнавання мiкроорганiзмiв, регу-люють активацiю вродженоТ iмунноТ вiдповiдi i впливають на формування адаптивного iмунiте-ту [7]. Числены дослщження довели, що наяв-нють полiморфiзму в генах, що кодують певн TLRs, пов'язана з розвитком шфекцшних захво-рювань та впливае на Тхнiй переб^ i наслiдки [8].
З точки зору вивчення В1Л-шфекци та ВГС особливий штерес представляють гени TLR4 i TLR7, оскiльки TLR4 розшзнае вiруснi структурнi бiлки, взаемодiючи з протеТновою оболонкою вь русiв, а л^андом гена TLR7 е одноланцюгова РНК. У науковш лiтературi обговорюеться роль полiморфiзму Asp299Gly гена TLR4 i Gln11 Leu
гена TLR7 в патогенезi В1Л-шфекци, розвитку опортунютичних захворювань [9,10], однак, вщ-сутнiсть даних щодо поширеностi зазначених полiморфiзмiв при В1Л/ВГС-кошфекци обумов-люе необхiднiсть вивчення цього питання.
Мета дослщження
З'ясувати поширенiсть полiморфiзму Asp299Gly гена TLR4 та Gln11Leu гена TLR7 серед ВIЛ/ВГС-коiнфiкованих ПолтавськоУ область
Матерiали i методи
Для досягнення поставлено! мети загалом обстежено 350 оаб - 175 ВШчнфкованих та 175 здорових. Комплексне клшко-лабораторне обстеження хворих проводилося на базi Полтавсь-кого обласного центра профтактики В1Л-шфекцп та боротьби зi СН1Дом.
Дiагноз ВIЛ-iнфекцiя встановлювався згiдно МiжнародноТ класифкацп хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) та верифкувався виявленням вщ-повiдних серологiчних та молекулярно-бiологiчних маркерiв В1Л. Антитта до В1Л вияв-ляли в кровi методом 1ФА (тест-системи Labsistem, Нiдерланди). Дiагноз ХГС встановлю-вали згщно мiжнародноТ класифкацп хвороб 10 перегляду i мiжнародноТ класифкацп хвороб печшки (Лос-Анджелес, 1994) з обов'язковим виявленням РНК ВГС у сироватц кровi методом полiмеразноl ланцюговоТ реакцп (ПЛР) в режимi реального часу.
Полiморфну дiлянку гена TLR-4 Asp299Gly генотипували методом ПЛР з використанням олiгонуклеотидних праймерiв. Амплiфiкацiя проведена на амплiфiкаторi «Терцик» («дНк-Технолопя», Росiя). полiморфну дтянку Gln11Leu гена TLR7 - методом ПЛР в режимi реального часу з використанням специфiчних олн гонуклеотидних праймерiв, амплiфiкатор «ДТ Лайт» (ООО «НПО ДНК-Технология», Росiя).
Для аналiзу поширеностi полiморфiзмiв Asp299Gly гена TLR4 та Gln11Leu гена TLR7 об-
В1СНИК ВДНЗУ «Украгнська медична стоматологгчна академя»
стежен були розподтеы на 4 групи:
I - В1Л/ВГС -кошфковаш (n=88): чоловiкiв-66 (75,0%), жiнок-22 (25,0%) вком вiд 21 до 51 (се-реднiй -34,3±6,5) ;
II - ВШ-моношфковаш (n=87): чоловiкiв-57 (65,5%), жшок-30 (34,5%) BiKOM вiд 21 до 55 (се-реднiй - 34,9±7,7);
III - популяцiйний контроль (здоровi) для ви-вчення поширеност полiморфiзму Asp299Gly гена TLR4 (n=90): жiнок - 40 (44,4%), чоловтв -50 (55,6%) вiком вщ 23 до 62 рокiв (середнш -41,5±9,9);
IV - популяцшний контроль (здоровi) для ви-вчення поширеностi полiморфiзму для Gln11 Leu гена TLR7 (n=85): жiнок - 38 (44 , 7%), чоловшв -47 (55,3%) вком вiд 20 до 61 (середнш 33,2±7,9).
Розподт частот алелей i генотипiв дослщжу-ваних гешв оцiнювали на предмет вiдповiдностi рiвноваги Хардi-Вайнберга (HWE) з використан-ням критерш ч2, розрахунок проводили на он-лайн-калькуляторах, доступних за посиланнями http://gen-exp.ru/calculator_or.php, http://www.oege.org/software/hwe -mr-calc.shtml, при p> 0,05 рiвновага вважалась статистично достовiрною.
Статистична обробка результатiв дослщжен-ня проведена за допомогою програми «SPSS 23.0» методами варiацiйноl статистики, прийня-тими в медицинi. Порiвняння частот генотипiв i
Розподл гене
алелей проводили за допомогою точного тесту Фшера (Р). Ризик розвитку захворювання розра-ховували як вщношення шансiв (OR) iз зазна-ченням 95% довiрчого iнтервалу [95% С1], OR> 1 - розглядали як позитивну (пщвищений ризик розвитку патологи), OR <1 - як негативну (низь-кий ризик розвитку патологи) асо^ацш алеля або генотипу iз захворюванням. Нульовими ппо-тезами були вщповщнють HWE i вiдсутнiсть асо^ацш (OR = 1). Для вах видiв аналiзу статистично значущими вважали вщмшносп при р <0,05, при р в iнтервалi вщ 0,05 до <0,1 вщзна-чали тенденцш до достовiрностi.
Результати дослщжень та 1х обговорення
В результатi молекулярно-генетичного об-стеження ВIЛ-iнфiкованих па^етчв i здорових були виявленi як «дикЬ> - Asp299Asp, Gln11Gln, так i мутантнi Asp299Gly, Gln11Leu i Leu11Leu генотипи дослiджуваних генiв. Гомозиготний генотип Gly299Gly гена TLR4 не визначався, що вiдповiдаe даним науковоТ лiтератури про його низьку частоту в популяци. Розподiл генотишв дослiджуваних полiморфiзмiв вiдповiдав рiвно-вазi Хардi-Вайнберга як серед хворих, так i серед здорових, що свщчить про репрезентатив-нiсть вибiрки та коректнiсть визначення варiант-них маркерiв (таблиця 1).
Таблиця 1.
'ю i алелей гешв TLR4 i TLR7 у ВШчнфжованих i здорових осб
Вибiрка Генотип N.O N.E HWE, ч2 d. f.=1 Частота алелi Hobs, Hexs
TLR4 (Asp299Gly) I група, n=88 Asp/Asp (АА) 71 71,82 1,01 (р=0,32) А=0,903 G=0,097 0,193 0,175
Asp/Gly (AG) 17 15,36
Gly/Gly (GG) 0 0,82
II група, n= 87 Asp/Asp (AA) 77 77,29 0,32 (р=0,57) А=0,983 G=0,017 0,115 0,108
Asp/Gly (AG) 10 9,43
Gly/Gly (GG) 0 0,29
III група, n=90 Asp/Asp (AA) 87 87,03 0,03 (n=0,87) А=0,980 G=0,017 0,033 0,033
Asp/Gly (AG) 3 2,95
Gly/Gly (GG) 0 0,03
TLR7 (Gln11Leu) I група, n=88 Gln/Gln (AA) 65 66,5 1,99 (р=0,16) А=0,869 Т=0,131 0,261 0,227
Gln/Leu (AT) 23 19,99
Leu/Leu (TT) 0 1,5
II група, n=87 Gln/Gln (AA) 63 61,84 3,98 (р=0,05) А=0,833 Т=0,167 0,218 0,278
Gln/Leu (AT) 19 21,32
Leu/Leu (TT) 5
IV група n=85 Gln/Gln (AA) 63 61,84 1,01 (р=0,32) А=0,853 Т=0,147 0,224 0,251
Gln/Leu (AT) 19 21,32
Leu/Leu (TT) 3 1,84
Примтка. N.O. i N.E. - спостережувана i очкувана чисельшсть геноmипiв; Kpumepiü ч2 використаний для оцнки в'дпов'днос-mi спостережуваного розподлу генотипiв очкуваному при HWE;
d. f. - кльксть сmупенiв свободи; Hobs i Hexp - спостережувана i очкувана гетерозиготнсть, вiдповiдно.
Порiвняльний аналiз генотишв i алелей полн морфного локусу Asp299Gly серед В1Л/ВГС-кошфкованих та ВIЛ-моноiнфiкованих па^ен^в i здорових осiб дозволив встановити статистично значимi вiдмiнностi (табл.2). Так, серед па^етчв I групи «дикий» генотип гена TLR4 мав мюце у 80,7%, «мутантний» - у 19,3%, що в 5,8 разу пе-ревищувало дат популяцшного контролю (р=0,00). Аналогiчною була частота виявлення
полiморфiзму гена TLR4 у rpyni В1Л-моноiнфiкованих: «дикий» генотип гена TLR4 визначався у 88,5%, а гетерозиготний Asp299Gly -у 11,5%, що виявилося у 3,5 рази часпше nopiB-няно з III групою - 96,7% i 3,3% вщповщно (p<0,05). Результати порiвняльного аналiзу частот алелей у В1Л/ВГС-кошфкованих узгоджува-лися з даними вивчення частот генотишв: полн морфнозмшена алель 299Gly у даноТ категори
пацieнтiв визначалася в 5,6 разу частiше, шж у здорових (9,6%, проти 1, 7 %, р < 0,001), а за даними розрахунку показника ОР наявнiсть але-лi 299Gly гена TLR4 в 6,3 рази пщвищуе ризик розвитку ВШ/ВГС-кошфекци, ОР = 6,31 [95% С1 1,81-21,93]. Аналiз частот алелей у груш В1Л-моноiнфiкованих встановив, що полiморфнозмi-нена алель у цiй груш зус^чалась у 3,4 разу частше, але без статистично значущих вщмш-ностей мiж хворими i здоровими.
Однак, за даними розрахунку показника вщ-ношення шансiв (ОР) встановлено, що за умови шфкування В1Л i ВГС у людей з генотипом Asp299Gly гена TLR4 ризик розвитку ВШ/ВГС-кошфекци зростае в 6,9 (р<0,05), а В1Л-моношфекцп - в 3,8 разу (р<0,05).
Поширенiсть генотипiв i алелей полiморфно-
Частота полiморфних генотипу А
го локусу Gln11Leu гена TLR7 серед хворих як з ВIЛ/ВГС-коiнфекцieю, так i ВIЛ-моноiнфiкованих практично не в^^знялись вiд здорових. Як видно з табл. 3, за даними розрахунку точного тесту Фшера i ОР не виявлено статистично значимо! рiзницi мiж наявнiстю «дикого» i «мутантних» ге-нотипiв i алелей 11 Leu гена TLR7 у осiб I, II i IV груп. В цтому полiморфнозмiненi генотипи Gln11Leu + Leu11Leu гена TLR7 рееструвалися у 25,8% ВШ/ВГС-кошфкованих, 27,5% В1Л-моноiнфiкованих та 25,9% здорових, а полiмор-фнозмшена алель 11 Leu -у 13,1%, 16,7% та 14,7% вщповщно.
Порiвняльний аналiз поширеностi полiморфi-змiв генiв TLR4 та TLR7 у групах В1Л/ВГС-коiнфiкованих i ВШ-моношфкованих не виявив достовiрно значимо! рiзницi мiж ними.
Таблиця 2.
Ю1у та алел'1 299Gly TLR4 у ВЛ/ВГС-конфкованих пацieнmiв
Генотипи та алелi 1група n=88 абс (%) II група n=87 абс (%) III група, n=90 абс (%) p (F) I-III p (F) II-III p (F) I-II OR [95% CI] I-III OR [95% CI] II-III OR [95% CI] I-II
Asp299Asp 71 (80,7) 77 (88,5) 87 (96,7) 0,001 0,0456 0,209 0,14 [0,040,51] 0,27[0,07-1] 0,54[0,23-1,26]
Asp299Gly 17 (19,3) 10 (11,5) 3 (3,3) 6,94 [1,9624,65] 3,77[1-14,19] 1,84[0,79-4,29]
299Asp 159 (90,4) 164 (94,3) 177 (98,3) 0,001 0,496 0,229 0,16 [0,050,55] 0,28[0,08-1,03] 0,57[0,25-1,28]
299Gly 17 (9,6) 10 (5,7) 3 (1,7) 6,31 [1,8121,93] 3,6 [0,97-13,3] 1,75[0,78-3,95]
Примтка: p (F) - точний тест Фшера
Таблиця 3.
Частота пол!морфних генотип1в Gln 11Leu, Leu11Leu та алелi 11Leu TLR7 у В1Л/ВГС ко1нфжованих пац1ент1в
Генотипи та алелi I група n=88 абс (%) II група n=87 абс (%) IV група, n=90 абс (%) p (F) I-IV p (F) II-IV p (F) I-II OR [95% CI] I-IV OR [95% CI] II-IV OR [95% CI] I-II
Gln11Gln 65 (73,9) 63 (72,4) 63 (74,1) 1,000 0,864 0,866 0,99 [0,51,95] 0,92[0,47-1,8] 0,93[0,48-1,81]
Gln11Leu+ Leu11Leu 23 (26,1) 24 (27,6) 22 (25,9) 1,01 [0,512,0] 1,09[0,56-2,14] 1,08[0,55-2,1]
Gln11Leu 23 (26,1) 19 (21,8) 19 (22,4) 0,723 0,721 0,723 0,85[0,42-1,72] 1,16[0,57-2,35] 0,85[0,42-1,72]
Leu11Leu 0 (0) 5 (5,7) 3 (3,5) 0 0,718 0,058 0[0] 0,6[0,14-2,62] 0 [0]
11Gln 153 (86,9) 145 (83,3) 145 (85,3) 0,756 0,658 0,369 0,87[0,47-1,6] 0,86[0,48-1,54] 0,75[0,42-1,36]
11Leu 23 (13,1) 29 (16,7) 25 (14,7) 1,15[0,65-2,11] 1,16[0,65-2,08] 1,33[0,74-2,41]
Примтка: р (F) - точний тест Фшера Висновки
1. У хворих на ВШ/ВГС-кошфекцш полiморф-нозмшений генотип Asp299Gly гена TLR4 вияв-лявся у 19,3%, алель 299Gly - у 9,6%, тобто на рiвнi з ВШ-моношфкованими (11,5% та 5,7% вн дповщно), що в 5,6-5,8 та в 3,4-3,5 разу переви-щуе !х частоти в групi популяцiйного контролю (3,3% i 1,7% вiдповiдно, р <0,01).
2. Ризик розвитку ВШ/ВГС-кошфекцп при на-явностi в геномi полiморфiзму Asp299Gly гена TLR4 пщвищуеться у 6,9 (OR = 6,94, р =0,01), алелi 299Gly - у 6,3 ^ = 6,31, р =0,01) разу.
3. Полiморфнозмiненi генотипи Gln11 Leu i Leu11Leu гена TLR7 рееструвалися у В1Л/ВГС-коiнфiкованих на рiвнi ВIЛ-моноiнфiкованих па-цiентiв (26,1 % - 27,6%) без статистично! рiзницi з популяцшним контролем (25,9%, р> 0,05).
Лiтература
1. Global AIDS update: UNAIDS [Electronic resource] // Joint United Nations Programme on HIV/AIDS, 2016. - Access mode: http://www.unaids.org/sites/default/files/media_asset/global-AIDS-update-2016_en.pdf
2. Отчетность о достигнутом прогрессе в осуществлении глобальных мер в ответ на СПИД в 2016 году. Мониторинг выполнения Политической декларации Организации Объединенных Наций по ВИЧ и СПИДу 2011 года // ЮНЭЙДС, 2016. - 243 с.
3. Alter M.J. Epidemiology of viral hepatitis and HIV co-infection / M.J. Alter // J Hepatotogy. - 2006. - № 44 (suppl. 1). - P. 6-9.
4. Гураль А.Л. Характеристика и тенденции развития эпидемического процесса гепатита С в Украине / А.Л. Гураль, В.Ф. Мариев-ский, Т.А. Сергеева, В.Р. Шагинян, О.Н. Рубан // Профтактична медицина. - 2011. - №1(13). - С.9-18.
5. Thomas D.L. The natural history of hepatitis c virus infection: host, viral, and environmental factors / D.L. Thomas, J. Astemborski, R.M. Rai [et al.] // JAMA. - 2000. - P. 450-456.
6. Shepard C.W. Global epidemiology of hepatitis C virus infection / C.W. Shepard, L. Finelli, M.J. Alter // Lancet Infect Dis. - 2005. -V.5. - P.558-567.
7. Дранник Г. Н. Современные представления о механизмах врожденного и приобретенного иммунитета и их взаимодействие (часть 2) [Електронний ресурс] / Г. Н. Дранник // Лки Укра'ши. -
В1СНИК ВДНЗУ «Украхнська медична стоматол.оггчна академя»
2013. - № 6. - С. 42-47. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/likukr_2013_6_9.]
8. Skevaki C. Single nucleotide polymorphisms of TollDlike receptors and susceptibility to infectious diseases / C. Skevaki, M. Pararas, 10 K. Kostelidou, A. Tsakris, J. G. Routsias // Clinical & Experimental Immunology. - 2015. - V.180(2). - P.165-177.
9. Кириченко Т.С. Клшко-епщемюлопчна характеристика В1Л-шфекцп та оцшка ефективност лкування на ochobî визначення
Реферат
АНАЛИЗ РАСПРОСТРАНЕННОСТИ ПОЛИМОРФИЗМА ASP299GLY ГЕНА TLR4 И GLN11 LEU ГЕНА TLR7 СРЕДИ ВИЧ/ВГС-КОИНФИЦИРОВАННЫХ ПОЛТАВСКОЙ ОБЛАСТИ Марченко Е.Г., Коваль Т.И.
Ключевые слова: ВИЧ / ВГС-коинфекция, полиморфизм, ген, генотип, аллель.
Целью исследования было выяснение распространенности полиморфизма Asp299Gly гена TLR4 и Gln11 Leu гена TLR7 среди ВИЧ/ВГС-коинфицированных Полтавской области.
Для достижения поставленной цели проведено обследование 175 ВИЧ-инфицированных, находящихся под наблюдением в Полтавском областном центре профилактики ВИЧ-инфекции и борьбы со СПИДом и 175 практически здоровых жителей Полтавской области. Результаты проведенных исследований показали, что у больных с ВИЧ/ВГС-коинфекцией полиморфноизмененный генотип Asp299Gly гена TLR4 определялся в 19,3%, аллель 299Gly - в 9,6%, то есть на уровне с ВИЧ-моноинфицированными (11,5% и 5,7% соответственно), что в 5,6-5,8 и 3,4-3,5 раза превышает их частоты в группе популяционного контроля (3,3% и 1,7% соответственно, р <0,01). Риск развития ВИЧ/ВГС-коинфекции при наличии в геноме полиморфизма Asp299Gly гена TLR4 повышается в 6,9 (OR = 6,94, р = 0,01), аллели 299Gly - в 6,3 (OR = 6,31, р = 0,01) раза. Полиморфноизмененные генотипы Gln11 Leu и Leu11Leu гена TLR7 регистрировались у ВИЧ/ВГС-коинфицированных на уровне ВИЧ-моноинфицированных пациентов (26,1% - 27,6%) без статистической разницы с популяционным контролем (25,9%, р> 0,05).
Summary
PREVALENCE OF TLR4 Asp299Gly GENE AND TLR7 GLN11 LEU GENE POLYMORPHISMS AMONG PATIENTS WITH HIV/HCV -CO-INFECTION IN POLTAVA REGION Marchenko O.G., Koval T.I.
Key words: HIV/HCV-coinfection, polymorphism, gene, genotype, allele.
The aim of the study was to determine the prevalence of Asp299Gly polymorphism of the TLR4 gene and Gln11Leu polymorphism of TLR7 gene among HIV/HCV-coinfected persons in Poltava region. To achieve this goal, a survey of 175 HIV-infected people supervised in the Poltava HIV Prevention and Control Centre and 175 healthy residents of the Poltava Region was conducted. The results of the research showed that polymorphic genotype Asp299Gly of the TLR4 gene was detected in 19.3% of the patients with HIV/HCV-coinfection, the allele 299Gly was detected in 9.6% of the patients with HIV/HCV-coinfection that corresponds to the level detected in HIV-monoinfected persons (11, 5% and 5, 7%, respectively). This is 5.6-5.8 and 3.4-3.5 times higher than their frequencies in the control group (3.3% and 1.7%, respectively, p <0.01). The risk of HIV/HCV-coinfection development in the case of present Asp299Gly polymorphism of the TLR4 gene in the genome increases in 6.9 times (OR = 6.94, p = 0.01), of the allele 299Gly in 6.3 (OR = 6.31, p = 0.01) times. Polymorphic genotypes Gln11Leu and Leu11Leu of TLR7 gene were registered in HIV/HCV-coinfected patients at the same level as among HIV-monoinfected patients (26.1% -27.6%) without any statistical difference compared the control (25.9%, p> 0.05).
рст полiморфiзму ASP299GLY гену TLR4 : дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук : спец. 14.01.13 «Ыфекцшш хворо-би» / Т.С. Кириченко. - Вшниця, 2014. - 119 с. Said E. A. Association of single-nucleotide polymorphisms in TLR7 (Gln11Leu) and TLR9 (1635A/G) with a higher CD4T cell count during HIV infection. / E. A. Said, F. Al-Yafei, F. Zadjali [et al.] // Immunology letters. - 2014. - V.1. - P.58-64.
