CC BY
13
^^■yQBBSSiSSB^^H
ИВЕУДИшШННВНВЯВИ
УДК: 657.62:631.16
Т.О. МУЗИЧЕНКО,
к.е.н., доцент кафедри економЫно¡ теорН, Нацюнальний унверситет öiopecypciB i природокористування Украни
Аналггична оцшка системи показнимв результативност ¡нвестицшно! д1яльност1 в Укра!ш
У статт доспджено та запропоновано методику для оцнки iнвecтицiйнo¡ привабливост показник'в з урахуванням iepаpxiчниx р'вн'в.
Ключов! слова: показники, iнвecтицi¡, iнвecтицiйна дтльн'1сть, iнвecтицiйна пpивабливicть, yпpавлiння, розвиток, удосконалення, суб'ект господарювання.
Т. А. МУЗЫЧЕНКО,
к.э.н., доцент кафедры экономической теории, Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины
Аналитическая оценка системы показателей результативности инвестиционной деятельности в Украине
В статье исследована и предложена методика для оценки инвестиционной привлекательности показателей с учетом иерархических уровней.
Ключевые слова: показатели, инвестиции, инвестиционная деятельность, инвестиционная привлекательность, управление, развитие, совершенствование, субъект хозяйствования.
TA. MUZICHENKO,
Ph.D., associate professor of economic theory, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine
Analytical evaluation system performance indicators of investment activity in Ukraine
The paper studied and the method for assessing the investment attractiveness indices base don hierarchical levels. Keywords: performance, investment, investment, investment attractiveness, management, development, improvement, entity.
Постановка проблеми. 3 кожним роком стае все бтьш актуальною проблема в необхщност комплексного п1дходу до економнного та со^ального розвитку регюнв та кра'Уни, а саме аналву та планування. Розробка та реал1зац1я про-грам фЫансового оздоровлення економки, пщвищення ¡н-вестицмноУ привабливос^ вггчизняних пщприемств не може не включати в себе комплекс робгг з виявлення найстмюших та надмних пщприемств [1].
Лнал13 дослщжень та публжащй з проблеми. Питан-нями ¡нвестифйно'У привабливос^ в стьському господарств¡ займаються багато вчених, зокрема П.Т. Саблук, О.Ю. СтарЬ ков, A.A. Пересада, Г.М. Пщлюецький та ¡нол дослщники. Од-
нак ця д1яльн1сть дуже динам1чна \ потребуе пост1йноУ уваги науковц1в.
Метою статг'1 е досл\дження системи показник\в для про-ведення анал\зу \ прогнозування \нвестиц\йно1 привабливост1 с\льськогосподарських п\дприемств з метою в\дкриття нових можливостей диверсиф\кац\| для в\тчизняних й \ноземних \н-вестор\в та п\двищення гарант\й вкладення кошт\в \нвестор\в в \нвестиц\йн\ проекти.
Виклад основного матер!алу. Одним з першочергових питань для потенц\йних \нвестор\в на ринку \нвестиц\й е виб\р об'ект\в \нвестування компан\й та ф\рм тих галузей, як\ ма-ють найкращ\ перспективи розвитку та можуть забезпечити
© Т.О. МУЗИЧЕНКО, 2015
Формування ринкових в1дносин в Укра|'н1 № 5 (168)/2015 69
найбтьш вищу ефективнють ¡нвестицй а отже й найефек-тивьлшу ¡нвeстиц¡йну дтльнють. Основою такого вибору е оц¡нка та прогнозування ¡нвестицмно'У привабливост¡ регю-н¡в, окремо'У сфери дтльност (галуз¡) та п¡дприeмств чи ф¡рм. У розвинених заруб¡жниx кра'Унах давно практикуеться скла-дання рвних рейтинг¡в. 1снуе рейтинг кра'Ун свггу за ¡нвести-ц¡йною приваблив¡стю, в якому Укра'Уна займае м¡сце десь приблизно у юнц другоу сотнк Але за загальною ¡нвестицм-ною кризою краУни ховаеться глибока рвниця в ¡нвестиц¡йн¡й привабливост¡ ГУ регюыв, ¡ за наявност¡ достатньоУ ¡нформаци будь-який потенц¡йний ¡нвестор зможе знайти регюн ¡з по-тр¡бними для нього умовами розмщення кошт¡в.
В УкраУнл рейтинг ¡нвестицмно'У привабливост¡ репошв з 1998 року складають експерти 1нституту реформ. Розраху-нок показниюв рейтингу рег¡он¡в зд¡йснюeться на основ¡ ви-ключно оф¡ц¡йниx даних Державного комггету статистики, M¡н¡стерства економ¡ки та з питань европейсько'У ¡нтеграци, МУстерства ф¡нанс¡в, Нац¡онального банку, Державно'' комЬ сп з питань фондового ринку та цЫних папер¡в, Державного комтету зв'язку та ¡нформатизаци, управл¡нь обласних дер-жавних адмУстраци та ¡н., визначення Ух проводиться за пев-ними методами. Одна з перших комплексних методик оцЫки ¡нвестицмно'У привабливост рег¡он¡в УкраУни розроблена п¡д кервництвом 1.0. Бланка. 0риг¡нальну методику розробле-но сп¡вроб¡тниками 1нституту реформ, яку модифковано за результатами експертного обговорення за участю, зокрема, фаx¡вц¡в НД1 статистики Держкомстату УкраУни [2].
0крм фЫансових показник¡в компан¡й ¡ноземних ¡нвестор¡в приваблюють ¡ розвинена роздр¡бна система нашо'У краУни як можлив¡сть виходу на репональн ринки. Для усп¡шного ¡ не-ризикового ведення б¡знесу в конкретному репон потр¡бний анал¡з мюцевих умов. В¡н включае в себе не ттьки окрем¡ ста-тистичн дан¡, а й комплексну характеристику бвнес-клмату в пор¡внянн¡ ¡з сусщыми краУнами та конкурентами.
У свгговм та в¡тчизнян¡й практиц¡ для визначення ¡нвести-ц¡йноУ привабливост¡ п¡дприeмства використовуеться методика визначення стану пщприемства за даними бухгалтер-сько'У фЫансовоУ зв¡тност¡, яка включае в себе розрахунок групи показниюв, виб¡р яких залежить вщ ц¡лей, що ставить перед собою ¡нвестор.
В УкраУн в основу методики визначення ¡нвестицмно'У при-вабливост¡ пщприемства покладене Положення «Про порядок здмснення аналву ф¡нансового стану пщприемств, що п¡длягають приватизации, затверджене Наказом МУстер-ства ф¡нанс¡в УкраУни та Фонду державного майна УкраУни вщ 26.01.2001 №49/121 та зареестроване у МУстерств1 юстицп УкраУни 8.02.2001 №121/5312.
Вщповщно до цього положення оцЫка п¡дприeмства включае в себе як вертикальний аналв (визначення питомо'У ваги окремих статей фЫансових зв¡т¡в), так ¡ горизонтальний анал^ (пор¡вняння величин в¡дпов¡дниx показник¡в за де-к¡лька пер¡од¡в, Ух змЫи та тенденц¡й, а також порвняння з ¡ншими п¡дприeмствами галуз¡).
Нами було проведене дослщження та оцЫеы наявн¡ методики в¡тчизняниx та заруб^них вчених, визначення ¡нвести-цмно'У привабливост¡ п¡дприeмств. За результатами оцЫки можна зробити висновок, що дан методики до к¡нця недо-працьованк Зокрема, вони дуже трудом¡стк¡ щодо визначен-
ня ¡нвестифйноУ привабливост¡ стьськогосподарських пщ-приемств.
Iнвестиц¡йна приваблив¡сть пщприемства першою чергою це т¡, в яких стмких ф¡нансовий стан, а отже ефективна ¡н-вестиц¡йна дтльнють.
Теор¡я анал¡зу ф¡нанс¡в, п¡дприeмництва та економки пщ-приемства розглядае поняття «стмкий ф¡нансовий стан» не лише як яюсну характеристику його фЫансю, а ще й як явище, що може бути юльюсно вим^яне. Цей принциповий висновок дозволяе сформулювати загальн принципи по-будови науково обГрунтовано'У методики оц¡нки фЫансово-го стану, рентабельност та дтово'У активност п¡дприeмства, ¡нвестицмно'У привабливост¡ незалежно вщ форми власност та виду дтльностг
Таку оц¡нку можна отримати р^ними методами та з вико-ристанням р^них критерив. Пропонуеться використати ме-тодичний комплекс рейтинговоУ оц¡нки фЫансового стану, рентабельност¡ та дтово'У активност п¡дприeмства, засно-вану на теорп та методиц¡ ф¡нансового анал¡зу п¡дприeмства в умовах ринкових в¡дносин, основою якоУ е пор¡вняння.
Складовими етапами методики комплексноУ порвняльно'У рейтинговоУ оцЫки ф¡нансового стану п¡дприeмства е:
- зб^ та анал¡тична обробка вихщно'У ¡нформаци за пер¡од часу, який оцЫюються;
- обГрунтування системи показниюв, використовуваних для рейтинговоУ оц¡нки фЫансового стану рентабельност¡ та д¡ловоУ активност п¡дприeмства, Ухня класиф¡кац¡я, розрахунок пщсумкового показника рейтинговоУ оц¡нки;
- класифкацт (ранжування) п¡дприeмств за рейтингом.
Пщсумкова рейтингова оц¡нка враховуе вс найважлив¡ш¡
параметри (показники) фЫансово-господарсько'У та вироб-ничо'У д¡яльност¡ п¡дприeмства, тобто господарсько'У активнос-т¡ в цтому. При УУ побудов¡ враховуються дан про виробничий потенц¡ал п¡дприeмства, рентабельнють його продукци, ефек-тивн¡сть використання виробничих та фЫансових ресурс¡в, стан та розмщення кошт¡в, Ух джерела та ¡нол показники. Тому виб^ та обГрунтування виx¡дниx показник¡в фЫансово-гос-подарсько'У д¡яльност¡ мають зд¡йснюватися згщно з досяг-ненням теори фЫансв п¡дприeмства, виходити з ц¡лей оцЫки та потреб суб'eкт¡в управл¡ння в аналггичый оц¡нц¡.
Ця вимога робить оцЫку масовою, дозволяе контролюва-ти змЫи у ф¡нансовому стан¡ та ¡нвестицмнм привабливост¡ п¡дприeмства вс¡ма учасниками економнного процесу. Во-на також дозволяе оцЫити результативн¡сть та об'ективнють само'У методики комплексноУ оц¡нки.
В основ¡ розрахунку п¡дсумкового показника рейтинговоУ оцЫки лежить пор¡вняння п¡дприeмств по кожному показнику фЫансового стану та ¡нвестицмно'У привабливост¡, рентабель-ност¡ та дтово'У активност¡ з умовним еталонним пщприем-ством, яке мае найкращщ результати за вс¡ма пор¡внюваними показниками. Тому базою в^ку для отримання рейтинговоУ оцЫки п¡дприeмства е не суб'ективы припущення експерт¡в, а найвищщ результати з ус¡ei' сукупност¡ порвнювальних об'eкт¡в, що склалися в реальна ринков¡й конкуренции
Так¡й п¡дx¡д вщповщае практиц¡ ринковоУ конкуренц¡i', де кожний самослйний товаровиробник прагне до того, щоб за вама показниками дтльнос^ виглядати краще за свого конкурента.
1ННОВАЦ1ЙНОЧНВЕСТИЦ1ЙНА ПОЛ1ТИКА
Якщо суб'ект\в ринкових в\дносин ц\кавлять лише пев-н\ об'екти господарськоУ д\яльност\ (наприклад, потенц\йно-го \нвестора можуть ц\кавити показники роботи т\льки цу-крових завод\в та кондитерських фабрик, або цементних завод\в \ т. \н.), то еталонне п\дприемство формуеться з су-купност\ однотипових об'ект\в. Проте в б\льшост\ випадк\в еталонне п\дприемство може формуватися з показник\в ро-боти об'ект\в, що належать р\зним галузям д\яльност\. Це не е перешкодою застосування методу оц\нки, оск\льки ф\нан-сов\ показники е такими, що з\ставляються, \ для р\знор\дних об'ект\в господарювання.
У загальному вигляд\ алгоритм пор\вняльноУ рейтинговоУ оц\нки ф\нансового стану, рентабельност\ та д\ловоУ актив-ност\ п\дприемства може бути представлений у вигляд\ по-сл\довност\ таких д\й [3]:
1. Вих\дн\ дан\ представляються у вигляд\ матриц\ (ау), тоб-то таблиц\, де по рядках записан\ номери показник\в (I = 1, 2, 3,..., п), а по стовпцях - номери пщприемств у = 1, 2, 3,..., т).
2. По кожному показнику знаходять максимальне значен-ня та заноситься у стовпець умовного еталонного пщприем-ства (т + 1).
3. Вих\дн\ показники матриц\ ау стандартизуються у в\дно-шенн\ в\дпов\дного показника еталонного п\дприемства за формулою
(1)
де х, - стандартизован\ показники стану /-го пщприемства. 4. Для кожного п\дприемства, що анал\зуеться, значення його рейтинговоУ оц\нки визначаеться за формулою
(2)
де Я. - рейтингова оц\нка для /-го пщприемства;
х,,, х2,.....хп. - стандартизован\ показники /-го пщприемства, що анал\зуеться.
4. Пщприемства упорядковуються (ранжуються) у порядку спадання рейтинговоУ оц\нки.
Найвищий рейтинг мае пщприемство з м\н\мальним зна-ченням П. Для використання даного алгоритму на практи-ц\ н\яких обмежень к\лькост\ пор\внювальних показник\в та п\дприемств не передбачено.
Ус\ розрахован\ коеф\ц\енти (показники) заносяться до спец\альноУ таблиц\, \ визначаеться рейтингова оц\нка п\д-приемства.
Найб\льше значення рейтинговоУ оц\нки - 100 в\дсотк\в.
Перевагою методики рейтинговоУ оц\нки е простота, недо-л\ком - неточн\сть результат\в.
Для оц\нки \нвестиц\йно'У привабливост\ п\дприемства, враховуючи думки експерт\в у процес\ анал\зу, було в\д\-брано 13 показник\в як найб\льш визначн\: х, - коеф\ц\ент автономи; х2 -коеф\ц\ент \нвестування; х3 - коеф\ц\ент ма-невреност\ власного кап\талу; х4 - коеф\ц\ент забезпечення оборотних актив\в власними оборотними коштами; х5 - ко-еф\ц\ент швидко'У л\кв\дност\; х6 - коеф\ц\ент оборотност\ балансу; х7 - коеф\ц\ент ефективност\ використання власного кап\талу; х8 - коеф\ц\ент поточноУ л\кв\дност\; х9 - коеф\ц\ент абсолютно! л\кв\дност\; х10 - коеф\ц\ент оборотност\ оборотних кошт\в; х11 - рентабельн\сть актив\в; х12 - рентабельн\сть продаж; х13 - кап\талов\ддача.
3 числа метод\в, як\ дозволяють узагальнювати значення елементарних ознак, е метод головних компонент, який ви-д\ляеться простою лог\чною конструкц\ею \ в той же час дае змогу зрозум\ти загальну \дею та ц\льов\ установки числен-них метод\в факторного анал\зу [3].
При моделюванн\ складних причинних комплекс\в часом стикаються з проблемою надлишковоУ \нформац\У, коли ек-зогенн\ зм\нн\ х1, включен\ в ознаковий прост\р модел\, висо-кокорельован\ (мультикол\неарн\).
Щоб забезпечити адекватн\сть модел\ реальному процесу, вдаються до зам\ни такого типу ознаковоУ множини меншою к\льк\стю некорельованих величин, як\ б збер\гали всю \нфор-мац\ю щодо причинно-насл\дкового механ\зму формування явища (процесу) \ не впливали на точн\сть результат\в анал\-зу. 1нструментом такоУ зм\ни е метод головних компонент [4].
Основне призначення методу головних компонент - ви-явити прихован\ (латентн\) першопричини, як\ пояснюють кореляц\У м\ж ознаками \ зм\стовно \нтерпретуються. Використання методу Грунтуеться на припущенн\, що ознаки х1 е лише \ндикаторами певних \снуючих властивостей явища, як\ безпосередньо не вим\рюються.
Метод головних компонент дае можлив\сть по т - к\лькост\ вих\дних ознак вид\лити п головних компонент, або узагаль-нених ознак. Прост\р головних компонент ортогональний.
Математична модель головних компонент базуеть-ся на лог\чному припущенн\, що значення певноУ к\лькост\ взаемопов'язаних ознак породжуе деякий загальний результат. Припустивши л\н\йну форму зв'язку ознак X, запише-мо в матричн\й форм\ р\вняння залежност\ результату Г в\д X: Г=ХВ, де В - вектор параметричних значень л\н\йного р\в-няння зв'язку. Умовою виконання такоУ р\вност\ е в\дпов\дн\сть дисперс\й, тобто й[Х)=О [ХВ]. Оск\льки X- багатовим\рна ви-падкова величина, УУ дисперс\йна оц\нка - це ковар\ац\йна ма-триця В. Пост\йна величина В виноситься за знак дисперс\У та зводиться до квадрату, отримуемо О[Г] = ВВВ.
Пошук головних компонент зводиться до завдання посту-пового вид\лення першоУ головноУ компоненти Г,, яка воло-д\е максимальною дисперс\ею, другоУ головноУ компоненти, яка мае другу за величиною дисперс\ю, тощо. Под\бна задача мае вир\шення при умов\ введення обмежень. Нехай В'В = Ь 2 + Ь 2 + + Ь 2 = 1
1 2 т
При В'В = 1 максим\зуемо ВВВ, використовуючи метод добутк\в Лагранжа (формула (3)):
зв\дки ЗВ-ЛВ = 0..
(3)
В\дпов\дно отримаемо |5-ЛЕ|2? = 0 \ характеризуючи р\в-няння для пошуку Яу буде: -ХЕ\ = 0.
Завдання вид\лення головних компонент зводиться до по-етапного вир\шення класичних питань анал\тичноУ геометр\У: зм\на масштабу простору, поворот системи координат, ко-ординатне в\дображення вектор\в в стар\й та нов\й системах координат, п\сля повороту.
Вир\шення задач\ методом головних компонент зводиться до поетапного перетворення матриц\ вих\дних даних X (формула (4)):
(4)
и-»-V
де X - матрица вих!дних даних розм!ром N х М; п - число об'ект!в спостереження; т - число елементарних анал!-тичних ознак; Z - матрица стандартизованих значень ознак, елементи матриц! визначаються за формулою (формула (5)]
(5)
8]
1дентиф!кац!я компонент, тобто надання Ум певного зм!сту, залежить в!д ознаковоУ множини X. Як правило, УУ формують на основ! теоретично обГрунтовано'У г!потези щодо природи латентних властивостей явища. Якщо така г!потеза в!дсут-ня, використовують максимальну к!льк!сть ознак, поклада-ючись на можливост! методу виявити так! властивост!. Але в такому раз! !нтерпретац!я компонент ускладнюеться.
0ск!льки компоненти е г!потетичними величинами, ви-м!ряти Ух можна лише опосередковано за допомогою спе-ц!ально сконструйованих моделей. У модел! головних компонент зв'язок м!ж первинними ознаками ! компонентами описуеться як л!н!йна комб!нац!я (формула (6)):
т
, (6)
¡=1
де г - стандартизован! значення /-У ознаки з одиничними дисперс!ями; сумарна дисперс!я дор!внюе к!лькост! ознак т;
а.. - факторне навантаження ¡-'У компоненти на /-у ознаку.
Навантаження ау характеризуе щ!льн!сть зв'язку м!ж /-ю ознакою та ¡-ю компонентою, ! як будь-яка м!ра щ!льност! зв'язку зм!нюеться в межах в!д 0 до ±1.
Математичною основою методу головних компонент слу-гуе кореляц!йна матриця И з одиницями на головн!й д!аго-нал!. Нед!агональн! елементи матриц! представлен! коеф!-ц!ентами кореляц!У г/к, як! оц!нюють не причинно-насл!дков!, а супутн! зв'язки м!ж ознаками х та хк, зумовлен! наявн!стю сп!льноУ першопричини Ух вар!ац!У.
У терм!нах матричноУ алгебри дисперс!У компонент - це властив! числа кореляц!йноУ матриц! И. Кожному з них в!дпов!дае властивий вектор V, який задовольняе р!вняння (К - 1Е)У = 0, де Е - одинична матриця. Тобто виокремлення головних компонент е класичною задачею виокремлення властивих чисел X та влас-тивих вектор!в V кореляц!йноУ матриц! И.
Головними вважаються компоненти, для яких: за критер!-ем Кейзера Ау > 1; повнота факторизац!У не менша 70%.
Процедура побудови модел! оц!нки ф!нансового забезпе-чення проводилася з допомогою програмного забезпечення Э1а^Ыса 6.0 та Micгosoft Ехсе1 2007.
0тже, побудова модел! головних компонент зд!йснюеть-ся в три етапи: розрахунок кореляц!йноУ матриц! И; виокремлення головних компонент ! розрахунок факторних наванта-жень; !дентиф!кац!я головних компонент.
П!сля зд!йснення останнього етапу побудови модел! голо-вних компонент буде проведено ранжування с!льськогоспо-
дарських п!дприемств з метою визначення найб!льш !нвес-тиц!йно привабливого п!дприемства за виокремленими в процес! побудови модел! головними компонентами.
На основ! кореляц!йноУ матриц! розраховано матрицю факторних навантажень на основ! значень, за якими ви-значаеться кожний з в!д!браних показник!в, вони будуть направлен! до т!еУ чи !ншоУ групи узагальнюючих фактор!в.
Для економ!чноУ !нтерпретац!У фактор!в застосовувалася процедура перетворення фактор!в методом «вар!макс нор-мал!зований».
Значущими з !мов!рн!стю 0,95 е навантаження, що переви-щують за абсолютним значенням 0,7 за к!льк!стю спостере-жень виявилось 13 зм!нних. Ц! навантаження враховуються при економ!чн!й !нтерпретац!У результат!в факторного анал!зу.
У результат! проведення анал!зу виявлено п'ять узагальнюючих фактор!в та вагом!сть кожного фактора. Перший узагальнюючий фактор (/Д до нього в!дносяться коеф!ц!-енти: швидкоУ л!кв!дност! (х5), поточноУ л!кв!дност! (хв) та кое-ф!ц!ент абсолютноУ л!кв!дност!.
Л!кв!дн!сть характеризуе здатн!сть п!дприемства своечас-но ! в повному обсяз! розрахуватися по короткостроковим зобов'язанням. Поняття «платоспроможн!сть» та «л!кв!д-н!сть» дуже близьк!, але л!кв!дн!сть б!льш емне. В!д ступеня л!кв!дност! залежить платоспроможн!сть. Л!кв!дн!сть характеризуе як тепер!шн!й стан розрахунк!в, так ! на перспективу.
Другий узагальнюючий фактор (/2) характеризуе резуль-тати ! ефективн!сть основноУ виробничоУ д!яльност! п!дпри-емства, мае вагом!сть 0,2 ! включае так! показники: ко-еф!ц!ент оборотност! балансу (хе), коеф!ц!ент оборотност! оборотних кошт!в (х10) та кап!талов!ддачу (х13).
Трет!й узагальнюючий фактор ^3) включае ф!нансовий левер!дж (х2), коеф!ц!ент маневреност! власного кап!талу (х3) та коеф!ц!ент ефективност! використання власного кап!талу (х7), вони характеризують ефективн!сть використання влас-них оборотних та залучених кошт!в.
Четвертим узагальнюючим фактором е коеф!ц!ент автоном!У (х,), коеф!ц!ент забезпечення оборотних актив!в власними оборотними коштами (х4), ц! коеф!ц!енти характеризують ф!нансову стаб!льн!сть п!дприемства.
П'ятим узагальнюючим фактором (/5) е рентабельн!сть актив!в (х,,) та рентабельн!сть продаж!в (х,2), показники рентабельност! характеризують ефективн!сть роботи п!д-приемства в ц!лому, доходн!сть р!зних напрямк!в д!яльност!, окупност! затрат. Вони характеризують к!нцевий результат господарювання, тому що Ухня величина показуе в!дношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами.
Власн! значення фактор!в, як! е дисперс!ями головних компонент, а також внесок кожноУ з них у сумарну вар!ац!ю ознаковоУ множини, представлено в табл. 1.
Таблиця 1. Власш значения фактор1в
Фактори Власт значення фактор1в Загальна дисперс1я, % Зростання фактор1в Зростання дисперсм
1 4,003058 26,68705 4,00306 26,68705
2 3,004342 20,02895 7,00740 46,71600
3 2,537505 16,91670 9,54490 63,63269
4 2,273576 15,15718 11,81848 78,78987
5 1,385746 9,23831 13,20423 88,02818
Розроблено автором на основ/ використання: [5].
1ННОВАЦ1ЙНО-1НВЕСТИЦ1ЙНА ПОЛ1ТИКА
Внесок першо'У компоненти в сумарну дисперс\ю ознако-воУ множини становить 26,69%, другоУ - 20,03%, третьоУ -16,92%, четвертоУ - 15,16%, п'ятоУ - 9,24%. Разом ус\ п'ять компонент пояснюють 88,03% сумарноУ вар\ац\У, що св\д-чить про високий ступ\нь факторизац\У.
Визначення рейтинговоУ оц\нки ф\нансового забезпечен-ня окремого п\дприемства буде проводитися з врахуванням вагомост\ кожноУ компоненти.
Тому запропонована нами формула визначення рейтин-говоУ оц\нки ф\нансового забезпечення п\дприемства набе-ре вигляду
де Я, - рейтингова оц\нка для /-го п\дприемства;
х,,, х2......хп. - стандартизован\ показники /-го п\дприем-
ства, що анал\зуеться.
При розрахунку рейтинговоУ оц\нки п\дприемства розд\ля-ються на дв\ групи за розм\ром чистого прибутку чи збит-ку. Для подальшого анал\зу рейтинговоУ оц\нки п\дприемства под\ляються на групи за значеннями рейтинговоУ оц\нки та показник\в, за якими визначалася рейтингова оц\нка. На-ступним кроком е побудова рейтингу в порядку зниження \н-вестиц\йноУ привабливост\ п\дприемств.
Для визначення, за якою величиною групуються отриман показники, ми використали метод розрахунку рац\онального числа \нтервал\в за допомогою формули Стеджерса.
Ширина \нтервалу для групування (d) визначаеться таким чином:
d = * L
(8)
при R = X -X
~ мах min
L = 1+ 3,322Lg n, де (9)
d - величина ¡нтервалу вар¡ац¡У статистичноУ сукупност^ L - к¡льк¡сть ¡нтервал¡в; n - число член¡в сукупност¡.
Вибравши ¡з загального рейтингу найб¡льш ¡нвестицм-но приваблив¡ п¡дприeмства, ¡нвестор зможе провести де-тальн¡ший та глибший анал¡з Ух ф¡нансово-господарськоУ д¡яльност¡, використовуючи т анал¡тичн¡ дан¡, як¡ внаслщок комерц¡йноУ таeмниц¡ можуть бути недоступы для широкого загалу.
Таким чином, можна зробити висновки, що дана методика комплексноУ рейтинговоУ оц\нки \нвестиц\йноУ привабливос-т\ п\дприемств дозволяе надати потенц\йним \нвесторам по-чаткову \нформац\ю щодо економ\чного стану об'екта вкла-дення кошт\в в \нвестиц\йн\ проекти, а отже е передумовою ефективноУ \нвестиц\йноУ д\яльност\ п\дприемств.
Безперечним позитивним моментом у використанн\ даноУ методики е зручний алгоритм УУ обчислення, що скорочуе за-трати прац\ на обробку \нформац\У та одержання вих\дних ре-зультат\в до м\н\муму [7].
Результати анал\тичноУ оц\нки стали вих\дними для об-Грунтування напрям\в пол\пшення \нформац\йно-анал\тич-ного забезпечення управл\ння п\двищенням ефективност \нвестиц\йноУ д\яльност\ п\дприемств.
Проте \нформац\я мае давати \нвесторов\ уявлення про \н-вестиц\йний кл\мат не т\льки п\дприемства, а й краУни, галуз\ \ рег\ону, зокрема про Ух: ресурсно-сировинну, трудову, вироб-ничу, \нновац\йну, \нституц\ональну, \нфраструктурну, ф\нан-сову, споживчу - власний потенц\ал; географ\чну, геолог\чну, еколог\чну, демограф\чну, податкову \нформац\ю; \нформац\ю про наявн\сть об'ект\в \нженерно-транспортноУ \нфраструк-тури; \нформац\ю про ринок прац\; \нформац\ю про стан про-мислового та аграрного комплексу тощо (табл. 2).
Першим \ найвищим \ерарх\чним р\внем е держава. 1нвести-ц\йна приваблив\сть держави характеризуеться п'ятьма блоками: пол\тична стаб\льн\сть; економ\чна стаб\льн\сть; юри-дична стаб\льн\сть \ адаптивн\сть до правил св\товоУ торг\вл\; ф\нансова пол\тика та УУ стаб\льн\сть; крим\ногенна обстановка.
Другий р\вень - галузь. Система чинник\в що УУ характери-зують складаються з таких блок\в, як р\вень ресурсного по-тенц\алу для розвитку галуз\; р\вень \нвестиц\йних ризик\в; р\вень розвитку науково-\нновац\йного середовища; значи-м\сть галуз\ в економ\ц\ краУни; соц\альна захищен\сть галуз\; р\вень державноУ п\дтримки галуз\; р\вень \нфляц\йноУ ст\й-кост\; власне перспективне ф\нансове забезпечення.
Трет\й р\вень - рег\он. 1нвестиц\йна приваблив\сть рег\о-ну характеризуеться: р\внем загальноеконом\чного розвитку рег\ону; демограф\чним станом; р\внем еколог\чних та \нших вид\в ризику; р\внем розвитку ринкових в\дносин; р\внем розвитку ресурсно-природного матер\алу; готовн\стю рег\он\в працювати в умовах розвитку експортно-\мпортних в\дносин.
Таблиця 2. Система чиннимв, як1 забезпечують п1двищення ¡нвестицшно'| привабливост1 з урахуванням ¡срарх1чних piBHie управл1ння
Пщприемство Pегiон Галузь Держава
Загальна характеристика п\дприемства та ресурсне забезпечення Р¡вень загальноеконом¡чного розвитку репону Р¡вень ресурсного потенц^лу для розвитку галуз¡ Пол™чна стаб¡льн¡сть
Орган\зац\йна культура, адекватна вимогам зм\нного зовн\шнього середовища Демограф¡чний стан Р¡вень ¡нвестицмних ризик¡в Економ¡чна стабтьнють
Р¡вень еколог¡чних та ¡нших вид¡в ризику Р¡вень розвитку науково-¡нновацмного середовища Р¡вень еколог¡чних та ¡нших видю ризику
Ст\йк\сть п\дприемств до р\зних вид\в ризику Р¡вень розвитку ринкових вщносин 3начущ¡сть галуз¡ в економУ краУни
1нвестиц\йна моб\льн\сть Р¡вень розвитку ресурсно природного потенцвлу Соц¡альна захищен¡сть галуз¡ Ф¡нансова пол¡тика та и стаб¡льн¡сть
Економ\чна стаб\льн\сть Рюень державноУ п¡дтримки галуз¡
Маркетингова стратег\я Готовн¡сть рег¡он¡в працювати в умовах розвитку експортно-¡мпортних в¡дносин Р¡вень ¡нфляфйноУ ст¡йкост¡ Крим¡ногенна обстановка
Власне перспективне ф¡нансове забезпечення
Четвертий i останнм р1вень - пщприемство. Його Ывестицм-на привабливiсть характеризуемся: загальною характеристикою пщприемства та його ресурсним забезпеченням; органЬ зацiйною культурою, яка повинна бути адекватною вимогам змЫного зовншнього середовища; стiйкiстю пiдприeмств до рiзних видiв ризику; iнвестицiйною мобiльнiстю, тобто готовню-тю пiдприeмства спрямовувати зусилля на реалiзацiю проекту; економiчна стабтьнкть та маркетинговою стратегieю.
Висновки
Система чинниюв, якi характеризують iнвестицiйну прива-бливiсть з урахуванням ieрархiчних рiвнiв, дае змогу Ывес-торовi чтео спрямовувати сво''' кроки при ухваленн управ-лiнських рiшень щодо реалiзацiï iнвестицiйних проектiв. Bi4 зможе побачити, яка конкретно Ыформа^я потрiбна для оцЫки iнвестицiйного клiмату на рiзних рiвнях управлiння.
Це вiдкриваe новi можливостi диверсифiкацiï для вггчиз-няних та Ыоземних iнвесторiв, пiдвищуe гаранта вкладення коштiв iнвесторiв в ^вести^й^ проекти, конкретизуе управ-лiнськi ршення з iнвестування.
Список використаних джерел
1. Абрамов С.И. Инвестирование / С.И. Абрамов. - М.: Центр еко-номики и маркетинга, 2000. - 440 с.
2. Андрмчук В.Г. Економ^а аграрних пщприемств / В.Г. Андрм-чук. - 2. вид., доп. i перероб. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с. - Бйлюгр.: с. 612-614.
3. Бондарев Б.В. 1нвестици. Математична теорiя / Бондарев Б.В. -Донецьк, Апекс, 2001. - 227 с. Бородка О.М. Людський каптал на селi: науковi основи, стан, проблеми розвитку / О.М. Бородка - К.: 1АЕ УААН, 2003. - 276 с.
4. Борщ Л.М. 1нвестици в Украп-л: Стан, проблеми i перспективи / Борщ Л.М. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 318 с.
5. Berg H. van den Jiggins J. / World Development (Oxford), 2007, Vol. 35, No. 4, pp. 663-686.
6. Lagerkvist C.J. Agricultural policy uncertainty and farm level adjustments - the case of direct payments and incentives for farmland investment / European Review of Agricultural Economics, 2005, Vol. 32, No. 1, pp. 1-23.
7. Rozelle S. Huang Ji Kun Transition, development and the supply of wheat in China / Australian Journal of Agricultural and Resource Economics, 2000, Vol. 44, No. 4, pp. 543-571.
Л.М. ГАНУЩАК-БФ1МЕНК0, к.е.н., доцент, Г.Ю. КИРИЛЛОВА, к.е.н., доцент
Мехашзм управлшня ¡нновацшним розвитком на ochobí ¡нтеграцшно! взаемодп
У статт/ викладено результат досл/джень щодо механ/зму управл/ння /нновацйним розвитком п/дприемництва на основi iнтеграц/йноí взаемодп, проанал/зовано перспективи сп/впрацi, основнi чинники та мотиви до взаемодИ
Ключов'1 слова: економ/чна iнтеграц/я, об'еднання, види iнтеграцйних процес/в, сп/льнi п/дприемства, мотиви iнтеграцií.
Л.М. ГАНУЩАК-ЕФИМЕНКО, к.э.н., доцент, Г.Ю. КИРИЛЛОВА, к.э.н., доцент
Механизм управления инновационным развитием на основе интеграционного взаимодействия
В статье изложены результаты исследований относительно механизма управления инновационным развитием предпринимательства на основе интеграционного взаимодействия, проанализированы перспективы сотрудничества, основные факторы и мотивы к взаимодействию.
Ключевые слова: экономическая интеграция, объединение, виды интеграционных процессов, совместные предприятия, мотивы интеграции.
The results of researches are expounded In the article, in relation to the mechanism of management innovative development of enterprise on the basis of integration co-operation, the prospects of collaboration, basic factors and reasons, are analysed to co-operation.
Keywords: economic integration, association, types of integration processes, joint ventures, reasons of integration.
Постановка проблеми. Найважлившим аспектом практично'!' реалiзацiï концептуальних основ управлЫня розвитком Ыновафйних пщприемств е оргаыза^я взаемодп учасниюв цього процесу. 3 метою встановлення оргаыза-цмних i Ыформафйних зв'язюв, як задiянi в процес необ-хщна розробка моделi управлЫня Ыновафйним розвитком пщприемств, за допомогою яко' покращуватиметься процес розробки i виробництва систем вимiру та автоматики ¡нно-вацмно-активних пщприемств.
Ефективним Ыструментом посилення здатност пщприемни-цтва протистояти зовншым загрозам та викликам е економiч-на iнтеграцiя, нацтена насамперед на ефективне управлЫня ¡н-новацмним розвитком. Застосування системного пщходу до з'ясування lï сутност встановило, що в середовищi пщприемств малого та середнього бiзнесу економiчна iнтеграцiя проявляемся в налагодженн виробничо-технолопчних та управлЫ-ських зв'язюв шляхом консолщаци зацкавлених сторЫ на основi визначених принцитв, що приводить до сильного використання
74 Формування ринкових вщносин в Укра'|'н1 № 5 (168)/2015
© Л.М. ГАНУЩАК-БФ1МЕНК0, Г.Ю. КИРИЛЛОВА, 2015
