CC BY
309
УДК 339.5:621.8.03 1рина Олексац^вна Шишкiна,
аспiрант
Львiвський нацiональний унiверситет iм. 1вана Франка
АЛЬТЕРНАТИВН1 ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГ11 СВ1ТОВОГО РИНКУ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Св1т вступив у нову енергетичну епоху, що характеризуеться шдвищенням потреб у паливо Незважаючи на р1зю змши попиту { щн на нафту, тенденщя до зростання споживання палива та енерги все ж таки залишиться, хоча розподш споживання м1ж секторами { кра!нами може дещо змшитися. Водночас тенденци розвитку суспшьства вимагають р1зкого шдвищення ефективност використання природних ресурс1в, прийняття нових нетрадицшних ршень, здатних у найкоротший термш { з мшмальними витратами виршити проблеми нестач1 електроенергетичних потужностей,
зменшити шюдливе навантаження на довкшля { провести модершзащю енергетики вщповщно до вимог XXI ст.
В1тчизняш дослщш установи й окрем1 фах1вщ придшяють значну увагу питанням енергозабезпечення та енергетично! безпеки кра!ни. Найбшьш вщомими з цих питань е роботи А.К. Шидловського, М.П. Ковалка, М.М. Кулика, Б.С. Стогшя, В.А. Жовтянсь-кого, О.М. Суходол1 та ш. Проблемами розробки альтернативних джерел енергетики займаються таю вчеш, як Л.А. Антоненко, Д.В. Дероган, Г.С. Калда, 1.Г. Кириленко, О.М. Креховецький, С.М. Кулик, В. Кухар, Е.1. Сухш та багато шших.
Метою дано! статп е анал1з св1тових потреб у р1зних джерелах енерги та надання прогнозу використання енерги у свт за нетрадицшними джерелами.
У структур! св1тового
енергоспоживання у 2010 р. на вугшля припадало 27% первинних енергоносив, тод1 як на нафту 40%, природний газ - 23%, ядерне паливо - 7,5%, пдроенерпю - 2,5%. Провщним св1товим споживачем первинно! енерги у 2010 р. залишалися США, де використовуеться майже четверта частина
вс1х первинних енергоносив, що споживаються у свт.
Структура сировинного балансу електроенергетики, за даними Мшстерства енергетики США, у 2010 р. була така: вугшля
- 52 % (прогноз на 2020 р. - 49%), природний газ - 13, ядерне паливо - 20, вщновлеш джерела енерги - 13, рщке паливо
- 2%.
Анал1зуючи ринок альтернативних джерел енерги, ми дшшли висновку, що тд альтернативними джерелами енерги треба розум1ти поновлюваш джерела, до яких вщносять енерпю сонячного випромпнюван-ня, в1тру, мор|в, р|чок, бюмаси, теплоти Зем-ш, та вторинт енергетичт ресурси, як юну-ють постшно або виникають перюдично у довкилк Альтернативш (поновлюваш) джерела енерги - це джерела енерги природного походження, як постшно поповнюються. До них належать: бюпалива (бюдизель, бюгаз, генераторний газ, брикети 1 гранули з вщход1в деревини, соломи, лузги та шших); енерпя сонця (сонячш колектори); енерпя в1тру (в1трогенератори); енерпя води (пдроелектростанци); геотермальна енерпя.
Американсью фах1вщ Мшютерства енергетики передбачають, що до 2015 р. св1тов1 потреби в ПЕР зростуть на 54% пор1вняно з р1внем 1995 р. Майже половина приросту споживання ПЕР (45%) буде визначатися зростанням енергетичних потреб «аз1атських дракошв». Таке зростання обумовлюеться тим, що розвиток промислового сектору е основною ланкою !х швидкого економ1чного зростання (зокрема, Китаю, 1нди). Споживання енерги в цих кра!нах до 2005 р. було на 9% бшьше, шж у США, а до 2015 р. - на 44%. Згщно з прогнозом, для кра!н Схщно! Свропи { колишнього СРСР у два наступних десятатття передбачаеться зростання
©1.О. Шишкша, 2012
щорiчного споживання ПЕР на 1,8%, що значно поступаеться азiатським кра!нам. Потреби в природному газi будуть зростати найбшьш динамiчно (щорiчно
понад 3%). До 2015 р. споживання газу досягне майже 50 трлн (на 8,5% бшьше, шж у 1995 р.) i випереджатиме споживання вугшля в промисловостi i виробництвi електроенерги. Найбiльше зростання споживання газу передбачаеться в кра!нах, що розвиваються (в азiатських кра!нах передбачаеться зростання споживання газу щорiчно на 8%).
Споживання електроенерги у 2015 р. у свт зросте до 20 трлн кВт/рш, що на 75% бшьше, шж у 1995 р. (11,4 трлн кВт/рш). Необхiдно буде побудувати 5000 нових 300-мегаватних електростанцiй. Те, яким чином електроенерпя генеруватиметься i транспортуватиметься, вплине на здатнють кра!н задовольняти сво! енергетичш потреби i вирiшувати екологiчнi проблеми. Розробки Св^ово! ради з енергетики показали, що до 2020 р. можна чекати подвоення попиту на електроенерпю порiвняно з 1990 р.
За таких умов важливого значення набувае використання альтернативних джерел - енерги Сонця, бiомаси, вiтру, тепла Землi тощо [12].
Вiд Сонця планета одержуе одну тв-мшьйонну частину випромiнюваного тепла, причому 34% цього тепла вщбиваетъся атмосферою. Це тепло можуть отримувати сонячш енергетичш станци, що дають теплову i електричну енерги, кожну з яких можна використовувати в прямiй сферi
призначення. Наприклад, для постачання децентралiзованим споживачам для гарячого водопостачан-
ня, опалення, кондицiонування повiтря, опрiснення води та шших технологiчних про-цешв у сiльському господарствi та промисло-востi.
Проте перiодичнiсть i нерiвномiрнiсть сонячно! радiацil, висока вартiсть оптичних систем роблять сонячш електростанци (СЕС) неконкурентоспроможними порiвняно з традицiйними ТЕС. Значно ефектившшими е комбiнованi сонячно-паливш електростанци. Оскiльки енергiя сонячного випромшювання розподiлена по великiй площi, СЕС повинна мати збиральний пристрiй з достатньою поверхнею, а отже, використання ще! енерги вимагае значних матерiальних i трудових ресурсiв.
Пiдраховано, що для виробництва 1 МВт/год електроенерги за допомогою енерги Сонця, потрiбно витратити 10-40 тис. люд./год, тодi як для традицiйних вцщв цей показник становить 200-500 люд./год. Проте сонячш електростанци е перспективним напрямом розвитку енергетики [8].
Головною рисою св^ового паливно-енергетичного комплексу сьогодш е його поляризацiя: на одному полюс - розвиненi кра!ни з високим рiвнем енергозабезпечення, на другому - бшьшють кра!н, що розвиваються i знаходяться в енергетичнш бiдностi та вiдсталостi. 1снування таких полюсв е одним iз факторiв шдвищено! мiжнародноl напруги (див. таблицю).
Таблиця
Данi енергетичног системи Украти поргвняно з гншими крашами з ринковою економтою, що розвиваються (за матерiалами Мiжнародного енергетичного агентства,
Показник Укра!на Росiя Польща Угорщина Болгарiя
1 2 3 4 5 6
Потужносп з виробництва електроенерги (МВт) 51,766* 213,300 29,724 8,746 13,180
ТЕЦ(МВт) 35,232 147,300 27,583 6,848 6,556
АЕС (МВт) 11,812 21,700 0 1,850 3,760
ГЕС(МВт) 4,708 14,300 2,141 48 2,864
Виробництво електроенерги (ТВт • год) 172 876 1 15 36 44
Коефщент використання потужностей (%) 38,0 46,9 55,8 47,2 38,1
Фактичне споживання електроенерги (ТВт • год) 123 668 125 32 24
Споживання електроенерги на душу 2,531 4,635 3,241 3,230 3,066
Заюнчення таблицг
населення (кВт • год)
Споживання ЗЗОВЕ (млн т у. п. у перерахуванш на нафту)** 142 621 91 25 19
1 2 3 4 5 6
ВВП - паритет кушвельно! спроможност (у цшах 1995 р., млрд дол. США) 196 933 352 117 51
ЗЗОВЕ ВВП - паритет кушвельно!
спроможност! (т у. п. у перерахуванш на нафту / тис. дол. США у цшах 1995 р.) 0,72 0,67 0,26 0,22 0,38
Споживання електроенерги /ВВП - паритет
кушвельно! спроможност! (кВт • год / дол. США у цшах 1995 р.) 0,62 0,72 0,36 0,27 0,47
* Зважаючи на потужносп з виробництва вггряно! енерги в обсязi 14 МВт.
** Загальш запаси основних видiв енерги, вимiрюванi в млн т у. п. у перерахуванш на нафту.
Щор1чне загальне св1тове
енергоспоживання у даний час становить близько 11,8 млрд. тон нафтового екв!валенту (т н.е.). Основу свггового енергетичного балансу складають вуглеводнев! енергоноси - нафта, газ I вугшля. 1хня частка у св1товому енергозабезпеченш становить близько 81%.
Найбшьший внесок мае нафта - це 34,4%. На вугшля припадае 26%, на природний газ - 20,5%. Роль вщновлюваних джерел енерги (ВДЕ), атомно! енерги та пдроенергетики у св1товому
енергозабезпеченш значно менша, !хшй внесок вщповщно становить 10,7%, 6,2 та 2,2%. В енергозабезпеченш розвинених кра!н
- члешв Оргашзаци економ1чного сшвробггництва та розвитку (ОЕСР) нафта вщ1грае найбшьшу роль - на 11 частку припадае 39,3%. Частка газу становить 22,6%, вугшля - 20,8, атомно! енергетики 10,6, ВДЕ
- 4,8% та пдроенергетики - 1,9%. Зпдно ¿з прогнозами св1тових енергетичних орга-шзацш, до 2030 р. свгговий попит на первинш енергоресурси зросте приблизно наполовину пор1вняно ¿з сьогодшшшм р1внем. До 45% цього приросту буде припадати на частку 1ндн { Китаю, попит в енергозабезпеченш яких до 2030 р. зросте бшьше, шж вдв1чг Китай та 1нд1я вже стали головним динам1чним фактором св1тово! енергетики, замикаючи на соб1 основний прирют споживання й породжуючи нов! м1ж-репональш потоки енергетичних ресуршв. Взагал1 в св1товш енергетичнш сфер! поширюються процеси глобал1заци та штеграци [2].
У майбутньому структура св1тового енергозабезпечення успадкуе тенденци сьо-годшшнього перюду: вуглеводневе паливо залишиться дом1нуючим джерелом енерги до 2030 р. Частка традицшних енергоресурав у споживанш первинних енергоносив практично не змшиться й складе 81,2% (див. рисунок).
Прогнозуеться збереження внеску кожного з них (трохи зросте частка газу, але вш залишиться на третш позици), а саме: частка нафти становитиме 32,6%, вугшля -26,0, газу - 22,6%. Внесок атомно! енергетики зменшиться { складе приблизно 5% (у пор1внянш ¿з сьогодшшшми 6,3%). Трохи збшьшить свш внесок у загальне енергозабезпечення гщроенергетика (2,4% замють 2,2%). Частка ВДЕ становитиме 11,4%. Що стосуеться енергозабезпечення Свропейського Союзу (СС), то основу його енергетичного балансу також складають вуглеводнев! ресурси - 79%, з них нафта -37%, газ - 24, вугшля - 18%. Внесок атомно! енерги становить 15%, вщновлюваних джерел енерги - 6%. Залежнють СС вщ ¿мпорту газу ! нафти сьогодш складае 70%.
Вичерпання запашв оргашчного палива, забруднення пов1тряного ! водного басейшв, кислотн! дощ1 ! парниковий ефект -усе це стало останшми роками стимулом щодо розвитку вщновлюваних джерел енерги та пщвищення !хньо! рол! у виробництв! електроенерги й тепла [3].
Загальний теоретичний потенщал ВДЕ на кшька порядюв перевищуе сучасний рь вень св1тового споживання первинних палив-но-енергетичних ресуршв. Тшьки р1чний
енергетичнии потенщал сонячно1 рад1аци на поверхш Земл1 е у 3000 раз1в вищим загаль-но1 кшькосп первинно1 енерги, що спожива-еться в свт. ЗначниИ енергетичниИ потен-щал мають також бюмаса, в1тер, 18000
геотермальна 1 приливна енерпя. Однак при сьогодшшньому р1вш технолопчного розвитку та юнуючш на св1тових
енергетичних
16000 14000 12000 10000 8000 6000 4000 2000 0
У
ринках
Атомна енергетика • •«••• Пдроенергетика
+ Альтернативш джерела енерги
1970 1980 1990 2000 2010 2020 2030 Складено за даними Оргашзаци економ1чного сшвробггнищ'Ба та розвитку.
Рисунок. Динам1ка св1тового енергозабезпечення
кон юнктур1 лише досить незначна 1хня частка ефективно використовуеться. За даними МЕА, внесок вщновлюваних джерел у свпове енергозабезпечення становить до 11% [4].
За визначенням МЕА, до вщновлю-ваних джерел енерги належать: пдро- \ геотермальна енерпя, енерпя сонця, в1тру, приливна енерпя, а також енерпя горючих вщход1в (твердо'' бюмаси, газу з рщко1 \ твердо'' бюмаси, деревинного вугшля, вщновлю-ваних мунщипальних твердих вщход1в) [5].
Внесок окремих вид1в вщновлюваних джерел у 1х загальниИ св1товиИ обсяг скла-дае: горючих вщход1в 80%, пдроенерги 16,3, геотермально1 енерги 3,1, сонячно! \ прилив-но1 енерги 0,22 { енерги в1тру 0,38%. Таким чином, серед вщновлюваних джерел перше мюце (в основному, для приготування 1ж И об1гр1ву) посщають горюч1 вщходи [6]. Лщи-руюч1 позици за 1х використанням заИмають кра1ни П1вденно1 Ази 1 Африки, що розвиваються. Розвинеш кра1ни лщирують у використанш так званих «нових» вщновлю-
ва-
них джерел - енерги сонця, в1тру { приплив1в
[7].
Р1зш види ВДЕ перебувають на р1зних стад1ях освоення. 1нтенсивно розвиваеться використання енерги бюмаси. Остання може конвертуватися в техшчно зручш види палива або використовуватися для одержання енерги шляхом термох1м1чно1 (спалювання, шрол1з, газифшащя) I (або) бюлопчно1 конверси. При цьому використовуються деревинш И шш1 рослинш та оргашчш вщходи, у тому числ1 мюьке см1ття, вщходи тваринництва И птах1вництва. При бюлопчнш конверси кшцевими продуктами е бюгаз 1 високояюсш еколопчно чисп добрива. ЦеИ напрям мае значення не тшьки з точки зору виробництва енерги. Мабуть, ще бшьшу щншсть вш становить з позицш екологи, тому що виршуе проблему утил1заци шюдливих вщход1в [8].
На сьогодш наИбшьш швидкими темпами здатна розвиватись бюенергетика.
Очшуеться, що енергетичне використання Bcix вищв бiомаси здатне забезпечити щорiчно замщення 9,2 млн т у.п. викопних палив на рiвнi 2030 р., в тому чи^ за рахунок енергетичного використання залишкiв сiльгоспкультур, зокрема, соломи -2,9 млн т у.п., дров та вiдходiв деревини -1,6, торфу - 0,6, твердих побутових вiдходiв - 1,1, одержання та використання бюгазу -1,3, виробництва паливного етанолу та бюдизельного пального - 1,8 млн т у.п. Загальний обсяг швестицш у розвиток бюенергетики, для забезпечення таких темтв нарощування, складе до 2030 р. близько 12 млрд грн [9].
Бюмаса - це найстарша форма вщнов-лювано1 енерги, що використовувалась людством, переважно у формi спалювання деревини для забезпечення виробництва теплово1 енергiï. Безпосередне спалювання достатньо поширене до тепершнього часу. При безпосередньому спалюваннi отримують теплоту суто для опалення або рiзноманiтних технологiчних процесiв або використовують отриману теплоту для виробництва електро-енергiï. Паровi котли, якi використовують бюмасу, мають типову потужнiсть в дiапа-зонi 20-50 Мвт. Хоча юнують технологiчнi можливостi досягнення паровими
установками на бюмас ефективностi понад 40%, ефектившсть типових промислових установок зараз знаходиться в межах 20%. Таке використання бюмаси мае негативш i позитивш сторони. З одного боку, при спалюванш видiляються токсичш гази, а з iншого - сшьськогосподарсью та iншi вiдходи утилiзуються i виробляеться енергiя.
За даними Свропейсь^' в^роенерге-тичноï асоцiацiï, у 2010 р. потужност ВЕС у крашах Свропи в середньому становили 10% вщ загального енерговиробництва. Це дало змогу заощадити 13 млрд евро, яю не пiшли на придбання органiчного палива. Але головне, у навколишне середовище не було викинуто 523 млн т вуглецю, що забезпечило на третину виконання вимог Кютського протоколу [10].
Наступне мюце за обсягами застосування займае геотермальна енергетика. Сумарна свтова потужнiсть ГеоТЕС становить не менш 6 ГВт. Вони цiлком конкурентоспроможш порiвняно iз
традицiйними паливними електростанщями. Однак ГеоТЕС географiчно прив'язанi до обмеженого числа райошв, i це обмежуе область ïхнього поширення. Поряд з ГеоТЕС широке використання одержали системи геотермального теплопостачання. Темпи зростання свiтовоï геотермально!' енергетики становлять вщ 5 до 9%.
Останшм часом значними темпами (вщ 17 до 33% на рш) поширюеться використання сонячноï енерги. Вона використовуеться, в основному, для виробництва низько потенцшного тепла для комунально-побутового гарячого
водопостачання й теплопостачання. Переважним видом устаткування тут е так зваш плоскi сонячнi колектори. ïхне загальносвiтове виробництво становить не менш 2 млн м2 у рш, а виробництво низько потенцшного тепла за рахунок сонячноï енерги досягло 5^ 106 Гкал.
Значний розвиток одержав напрямок, пов'язаний з використанням низько потенщ-ального тепла навколишнього середовища (води, грунту, пов^ря) за допомогою теплонасосних установок (ТНУ). Економiчна доцiльнiсть використання ТНУ тдтверджу-еться свiтовим досвщом. У ТНУ при витратi одинищ електричноï енергiï виробляються 34 е^валентш одиницi тепловоï енергiï, отже, 1хне застосування в кiлька разiв вигiднiше, нiж пряме електричне на^вання. Вони успiшно конкурують i з паливними установками. В розвинених крашах сьогодш ТНУ е найбiльш поширеною системою опалення та кондицiювання. Поштовхом до ix розвит-
ку були свiтовi енергетичнi кризи 1973 та 1978 рр. На початку свого впровадження ТНУ встановлювались у будинках вищоï щ-новоï групи та пiдвищеноï комфортностi, але за рахунок застосування сучасних теxнологiй та масового виробництва зараз ТНУ доступш середньому класу. Вони встановлюються в нових будiвляx або замiнюють застарiле обладнання зi збереженням або незначною модифшащею попередньоï опалювальноï системи. Найбiльше розповсюдження ТНУ набули в США (]_хня встановлена потужнiсть становить 4800 МВт), Швейцари (500 МВт), Канадi (380 МВт), Швеци (377 МВт), Шмеч-чинi (344 МВт), Австри (228 МВт) та ш.
Останшми роками спостершаеться вщ-родження штересу до створення й використання малих ГЕС. Вони одержують у багатьох кра!нах все бiльше поширення на новш, бiльш високiй технiчнiй основ^ пов'я-занiй, зокрема, з повною автоматизацiею !х-ньо! роботи при дистанцшному керуваннi [11].
Набагато меншим е практичне застосування припливно! енерги. У свт iснуе тiльки одна велика припливна електростанцiя (ПЕС) потужшстю 240 МВт (Францiя). Ще менше використовуеться енергiя морських хвиль. Цей спошб використання ВЕД перебувае в стади початкового експериментування.
За висновками експертiв МЕА, новi нетрадицiйнi енергетичнi технологи, що iснують вже сьогоднi або перебувають на стади технологiчного доопрацювання, здатш направити свiт до стiйкого енергетичного забезпечення. Втiм, для подолання перешкод на шляху !х розвитку потрiбнi чiтко спла-нованi програми наукових дослiджень i розробок. Це принципово важливо для розвитку багатьох нових енергетичних технологiй та зниження !х собiвартостi. 1снуе нагальна потреба у стабшзаци фiнансування енергетичних наукових дослщжень i розробок та практично! !х пiдтримки, у тому чи^ i на урядовому рiвнi. Урядам необхщно створити стабiльне й прогнозоване правове, нормативне й пол^ичне середовище, що створюватиме стимули для розвитку низьковуглецевих технологiй [12].
Таким чином, нетрадицшна енергетика е сьогодш одним з основних напрямiв св^ового енергетичного розвитку, тому що вона е еколопчно чистою (за винятком прямого спалювання бiомаси), безпечною i використовуе невичерпш ресурси, суттевий потенщал яких iснуе в кожнiй кра!ш.
Висновки. Енергетична полiтика завжди була i буде найважлившою сферою дiяльностi кожного уряду. Вiд стану справ у паливно-енергетичному комплексi i ступеня надшносп забезпечення кра!ни
енергетичними ресурсами залежать не тiльки хiд економiчного розвитку i благополуччя кра!ни, а й мюце i роль держави у свтовому спiвтовариствi. Символом безпеки розвитку держави i навт !! суверенiтету стала
вiдповiдним чином розроблена нащональна енергетична програма кожно! кра!ни i мехашзм !! реалiзацi!.
Особливу увагу бшьшють кра!н стали придшяти енергозбереженню. Саме виршен-ня ще! проблеми вимагало вiд кожно! кра!ни вiдповiдного технiчного переоснащення виробництва, його структурно! перебудови, а також удосконалення господарського меха-шзму й оргашзацшних структур упрaвлiння.
Але на св^овому ринку палива все ще провщну роль вiдiгрaють нафта, нафтопродукти, природний газ i кам'яне вугшля. На даний час рiвень використання альтернативних джерел енергi! е дуже низьким.
Л^ература
1. Антоненко Л.А. Державне регулювання iнновaцiйного розвитку альтернативно! енергетики в Укра!ш / Л.А. Антоненко, Рaбia А. Абдуллах [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natu-
ral/V nulp/Ekonomika/2010_683/03 .pdf.
2. Иванов А.С. Мировая энергетика в конце первого десятилетия XXI века / А.С. Иванов, И.Е. Матвеев [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.vmki. ru/site/LSPCD167C.
3. Калейшков Г.С. Альтернативна енергетика - ршення питання енергозабезпечення / Г.С. Калейшков // Енергетика та електрифкащя. - 2008. - № 1. - С. 48-50.
4. Кириленко 1.Г. Формування ринку укра!нського бюпалива: передумови, перспек-тиви, стрaтегiя / 1.Г. Кириленко, В.В. Дем'ян-чук, Б.В. Андрющенко // Економша АПК. -2010. - № 4. - С. 62-67.
5. Креховецький О.М. Альтернативна енергетика та енергозаощадливють - основш проблеми сьогодення / О.М. Креховецький, А.В. Сибiрний, А.Б. Тарнавський // Науковий вюник Нащонального лiсотехнiчного ун-ту Укра!ни. - 2010. - Вип. 20.4 - С. 97-101.
6. Кулик С.М. Завдання науки i реали практики в освоенш альтернативних вщ-новлювальних джерел енерги / С.М. Кулик, Л.М. Маланчук, М.Д. Дейко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/portal/ Soc_Gum/inek/2010_3/5 .pdf.
7. Лукомський Д. До питання розвитку
arnTepHaTHBHHx g^epen eHeprii. CoHaHHa eHepreTHKa / fl. HyKoMCbKHH // AnbTepHaTHBHi
g^epena eHeprii' - 2009. - № 1 [EneKTpoHHHH pecypc]. - Pe^HM gocTyny: http://solareview. blogspot. com/2009/03/blog-post_23.html.
8. MorunKo O.B. AHani3 nepcneKTHB po3BHTKy coHaHHoi' eHepreTHKH Ta rnmux anbTepHaTHBHHx g^epen eHeprii YKpai'HH / O.B. MorunKO // BiCHHK eKOHOMiKH TpaHcnopTy i npoMHcnoBocTi. - 2010. - № 30. -C. 51-53.
9. Survey of Energy Resources / World Energy Council, 2010.
10. Key World Energy Statistics 2010 / International Energy Agency, 2010.
11. Energy Technology Perspectives / International Energy Agency, 2010.
12. Energy, Electrisity and Nuclear Power for the period up to 2030 / International Atomic Energy Agency, 2010.
Refereces
1. Antonenko, L., A., Rabia, A., Abdullakh (2010) Derzhavne rehulyuvannya innovatsiynoho rozvytku al'ternatyvnoyi enerhetyky v Ukrayini. http://www.nbuv.gov.ua/portal/natu-
ral/V nulp/Ekonomika/2010_683/03 .pdf/ [accessed 4 June 2012].
2. Ivanov, A., S., Matveev, I., E. (2011) Mirovaya energetika v kontse pervogo desyatiletiya KhKhl veka. http://www.vmki. ru/site/LSPCD 167C/ [accessed 4 June 2012].
3. Kaleynikov, H., Ye. (2008) 'Al'ternatyvna enerhetyka - rishennya pytannya enerhozabezpechennya'. Enerhetyka ta elektryfikatsiya. 1. pp.48-50.
4. Kyrylenko, I., H., Dem'yanchuk, V., V., Andryushchenko, B., V. (2010) 'Formuvannya rynku ukrayinskoho biopalyva:
peredumovy, perspektyvy, stratehiya'. Ekonomika APK. 4. pp.62-67.
5. Krekhovetskyy, O., M., Sybirnyy, A., V., Tarnavskyy, A., B. (2010) 'Al'ternatyvna enerhetyka ta enerhozaoshchadlyvist' - osnovni problemy s'ohodennya". Naukovyy visnyk Natsional'noho lisotekhnichnoho universytetu Ukrayiny. 4(20). pp.97-101.
6. Kulyk, S., M., Malanchuk, L., M., Deyko, M., D. (2010) Zavdannya nauky i realiyi praktyky v osvoyenni al'ternatyvnykh vidnovlyuval'nykh dzherel enerhiyi. http://www.nbuv. gov.ua/portal/ Soc_Gum/inek/2010_3/5.pdf/ [accessed 4 June 2012].
7. Lukomskyy, D. (2009) 'Do pytannya rozvytku al'ternatyvnykh dzherel enerhiyi. Sonyachna enerhetyka'. Al'ternatyvni dzherela enerhiyi. 1. http://solareview. blogspot. com/2009/03/blog-post_23 .html/ [accessed 4 June 2012].
8. Mohylko, O., V. (2010) 'Analiz perspektyv rozvytku sonyachnoyi enerhetyky ta inshykh al'ternatyvnykh dzherel enerhiyi Ukrayiny'. Visnyk ekonomiky transportu i promyslovosti. 30. pp.51-53.
9. World Energy Council (2010) Survey of Energy Resources. World Energy Council.
10. International Energy Agency (2010) Key World Energy Statistics. International Energy Agency.
11. International Energy Agency (2010) Energy Technology Perspectives. International Energy Agency.
12. International Atomic Energy Agency (2010) Energy, Electrisity and Nuclear Power for the period up to 2030. International Atomic Energy Agency.
Hadiuwm do peda^ii 04.06.2012 p.
