CC BY
57вирішувати спільними зусиллями колективів педагогічних училищ і працівниками дошкільних закладів шляхом відповідності теоретичної підготовки потребам практичної діяльності.
Реабілітаційна діяльність не потребує від вихователя виділення окремого часу в режимі дня, вона повинна органічно вплітатися в його діяльність. Вона повинна стати елементом повсякденного життя дитячого садочка, невід’ємною складовою роботи з дітьми, які часто довготривало хворіють, та дітьми, які мають хронічні захворювання. Таку діяльність в змозі здійснювати фахівці, які мають високий рівень професійної компетентності та готовність до реабілітаційної діяльності.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем впровадження елементів фізичної реабілітації в програму підготовки фахівців дошкільного виховання.
Література:
1. Апанасенко Г.Л. К проблеме трактовки механизмов восстановления после физической нагрузки. // Теория и практика физ.культуры, 1985. № б. - С. 49-52.
2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К., 1998.
3. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. - М., 1989. - 191с.
4. Вільчковський Е.С. , Курок О.І. Теорія і методики фізичного виховання дітей дошкільного віку: Навч посіб. -Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 428 с.
5. Книш Т.В. Валеологічна півдготовка майбутніх вихователів дошкільних закладів освіти. Автореф. дис... канд. пед. наук. - К.,2001.
6. Концепція Державної програми “Здорова дитина на 2008-2017 роки”
7. Мухін В.М Фізична реабілітація. К.: Олімпійська література, - 2005. - 471с.
8. Стандарт вищої освіти
9. Чернышенко Ю. К. Структура и содержание подготов-
ки специалистов по дошкольному воспитанию //Вестник Южнороссийского отделения международной академии наук высшей школы: “ Природа. Общество,
Человек”. - Крас- нодар, 199б. - № 1 (4). - С. 38-52.
10. Чернышенко Ю.К., Ковалевский A.M. Особенности перехода на многоуровневую структуру подготовки специалистов по физической культуре и спорту: Тез. докл. междунар. науч. конф. 12-14 апреля 1993. - Терно-поль, 1993. - Ч. 1. - С. 43-45.
11. http://www.moz. gov.ua/ua/main/siterubr/ Закон України Про дошкільну освіту
12. http://www. ukrstat .gov.u a/
Надійшла до редакції 30.08.2007р.
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ СЕРЕДНЬОЇ БІОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ
Левашова В. М.
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Анотація. Стаття присвячена висвітленню актуальних проблем сучасної середньої біологічної освіти, а саме: встановлення міжпредметних зв’язків (хімія-фізика-біологія) при формуванні провідних понять курсу; активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках біології; якісного контролю знань та встановлення чітких критеріїв досягнень підготовки шко -лярів.
Ключові слова: біологія, освіта, міжпредметні, зв’яз-
ки, проблеми.
Аннотация. Левашова В.Н. Актуальные проблемы современного среднего биологического образования. Статья посвящена раскрытию актуальных проблем современного среднего биологического образования, а именно: установление межпредметных связей (хи-мия-физика-биология) при формировании ведущих понятий курса; активизации познавательной деятельности учеников на уроках биологии; качественного контроля знаний, а также установления четких критериев достижений подготовки школьников. Ключевые слова: биология, образование, межпредметные, связи, проблемы.
Annotation. Levashova V.N. The actual issues of modern secondary biological education. The article is devoted to the lightning out of the issues of modern secondary biological education, namely: establishment of
intersubject connections at forming main concepts of the course; activation of students’ cognitive activity at the biology lessons; high-quality control of knowledge, and also establishment of clear criteria of pupils’ achievements in training.
Keywords: biology, education, intersubject, connections, issues.
Вступ.
У сучасних соціально-економічних умовах проблема досягнення цілей біологічної освіти зараз стоїть особливо гостро, оскільки кожній людині життєво необхідно брати участь у рішенні екологічних завдань, піклуватися про своє здоров’я та здоров’я оточуючих. Оскільки біологічна освіта носить політехнічний характер, то вона виконує велику роль і в підготовці учнів до життя. Правильне розуміння біологічної сутності життя є однією з найважливіших природничонаукових основ діалектико-матеріалістич-ного світогляду.
Актуальність і доцільність дослідження проблем середньої біологічної освіти зумовлена необхідністю розуміння біологічних закономірностей, зв’язків між живими організмами, їх еволюції, причин видової різноманітності не можна сформувати і виховати екологічно грамотних людей. Тільки шкільна біологія дає наукове обґрунтування гігієнічних норм поведінки, усвідомлення необхідності дотримання гігієни в повсякденному житті, переосмислення досвіду, що склався, з погляду санітарії і гігієни і цим самим впливати на формування здорового способу життя.
Сучасна біологічна освіта орієнтована на віддзеркалення цивілізації. Криза біологічної освіти -слідство тієї безвиході, в який зайшла цивілізація, зіткнувшись з глобальними проблемами, що зачіпають існування і розвиток людини. Багато з них, зокрема екологічна криза, хибний спосіб життя людини в урбанізованому суспільстві, - породження техніцизму, пріоритету штучного над природним. Порушено стародавній союз людини з природою. Машинне бачення світу, дегуманізація життя, втрата духовних цінностей - результати установки на оволодіння силами природи і підпорядкування їх людині.
Аналіз психолого-педагогічних досліджень дозволяє зробити висновок про те, що у працях видатних педагогів минулого та сучасності, основними
напрямками досліджень були: проблеми встановлення міжпредметних зв’язків (Гейзенберг В., Гутіна В.Н., Загрекова Л.В., Трайтак Д.И., Поляков В. А. та ін.) ; проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках біології (Верзилін Н.М., Бруновт Е.П., Зверев И. Д., Казакова О.В., Кузнєцова В.І., Корсунська В.М., Мельников М.І., Риков Н.А, Флерова Е.А. та інші) [5].
Водночас аналіз методичної, історико-педа-гогічної літератури, періодичних видань дисертаційних робіт свідчить про те, що в доробку вітчизняних учених відсутні цілісні дослідження, які б системно висвітлювали актуальні проблеми сучасної середньої біологічної освіти.
Робота виконана відповідно науково-дослідної роботи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи полягає у розкритті актуальних проблем сучасної середньої біологічної освіти.
Результати дослідження.
Проведений нами науково-педагогічний пошук доводить, що демократизація освіти сприяла виникненню різних типів шкіл (гімназій, ліцеїв, профільних, авторських). У них на вивчення біології відводиться від 1 до 4-5 годин в тиждень. Істотно відрізняється й зміст курсу. Це зумовило різний рівень біологічної підготовки школярів. В одних школах знання учнів значно зросли, вони краще орієнтуються в екологічних, генетичних і інших загальнобіологічних проблемах. Випускники інших не оволодівають навіть мінімумом біологічних знань [6].
Головною причиною зниження якості знань учнів на нашу думку, виступає недостатня орієнтація школярів на досягнення цілей біологічної освіти, недооцінка соціального замовлення загальноосвітнім закладам.
Перехід від унітарної школи до розмаїття освітніх систем зобов’язує працівників вітчизняної освіти забезпечувати в усіх випускників школи єдиний мінімально необхідний рівень підготовки, еквівалентність освіти незалежно від того, за яким навчальним планом та програмах ведеться навчання.
Велике значення для досягнення і виконання завдань біологічної освіти має встановлення міжпред-метних зв’язків при формуванні провідних понять курсу. Опора на фізичну та хімічну підготовку учнів дозволить глибше розкрити фізико-хімічні основи життя, забезпечити базу для розуміння школярами суті процесів життєдіяльності, структурно-функціональної організації живих організмів. При формуванні знань про надорганізменні форми життя (вид, популяція, біогеоценоз, біосфера) необхідно встановлювати зв’язки з географією, використовувати знання про природно-територіальний комплекс та інше.
Так, міждисциплінарний підхід повинен стати основою при формуванні знань про здоровий спосіб життя, сприяти встановленню взаємозв’язку гігієнічного і екологічного виховання. Адже саме на людину, її здоров’я здійснює вплив екологічна ситуа -ція (хімічне і фізичне забруднення повітряного сере-
довища, води, харчових продуктів і ін.), що склалася в даний час, яка провокує розвиток серцевої недостатності, захворювання органів дихання, травлення [3].
Сучасна біологічна освіта вже з VI класу починає розгляд біологічних проблем, що вимагають підготовки з курсу фізики, якої немає у школярів. У цих умовах вчитель біології бере на себе важке завдання знайомити школярів з фізичними процесами. Розмови про те, що тут нібито діють перспективи зв’язку з курсом фізики, позбавлені підстав, бо подальше підведення на уроках фізики фізичної основи під біологічний процес сприятиме його редукціоні-стському трактуванню і виявиться не осмисленим у світлі ідей еволюції і системності.
При фізичному обґрунтуванні біологічних процесів переважаючим повинне бути залучення на уроках біології вже знайомих школярам фізичних понять і теорій [5].
Тільки на міждисциплінарній основі можна дати систему знань про навколишній світ. Ось чому останніми роками широко поширюються інтегровані курси, що дозволяють долати роз’єднаність шкільних предметів, сформувати в учнів наукову картину світу, їх екологічну і гігієнічну грамотність на начальних етапах навчання. Але разом з тим інтегровані курси не повинні витісняти систематичні курси. Вони лише пропедевтика, база для систематичних курсів. Інтегровані курси починають формувати природничона-укові знання школярів, які одержують подальший розвиток при вивченні фізики, хімії, біології. Тільки в цьому випадку неможливе зниження рівня загальнокультурної підготовки учнів, утиск предметного викладання. Про роль інтеграції і диференціації свого часу вдало висловився В.І.Вернадський: «Зростання наукових знань кінця ХХ століття швидко стирає межі між окремими науками. Ми все більше спеціалізуємося не по науках, а по проблемах. Це дозволяє надзвичайно заглибитися в явище, що вивчається, і розширити обхват його з усіх точок зору» [2].
Таким чином, в середній школі біологія може вивчатися як самостійний предмет, а також у складі інтегрованих курсів, які повинні передувати систематичному курсу біології.
Реалізації цілей біологічної освіти сприяє ознайомлення учнів з методами наукового пізнання, включення в зміст курсу знань про методи науки, використовування в навчальному процесі експериментальних методів, без яких знання формальні.
Експеримент, спостереження, висунення гіпотез і їх рішення, моделювання, уявне експериментування дозволяють розкрити суть процесів і явищ, вивчити зв’язки організму і середовища, встановити екологічні закономірності, підтвердити або спростувати висунуте припущення, примусити учнів будувати різні висновки, що в свою чергу сприятиме формуванню їх логічного мислення, наукового світогляду.
Спостереження за учнями в процесі виконання практичних робіт дало можливість виявити, що радість відкриття, навіть незначного, вселяє упевненість в пізнавальному пошуку. Виконавши певний
вид роботи, учень ставав більш знаючим, уміючим, і ці успіхи виступали рушійною силою пізнавального інтересу, народженого не із зовнішньої зацікавленості, а шляхом певних зусиль в подоланні труднощів.
Різноманітність методів і засобів навчання підключає до засвоєння всі види почуттєвого сприйняття школярів (зорового, слухового та ін.); стимулює пізнавальну активність, сприяє підтримці працездатності класу і профілактиці стомлюваності.
Але тільки визначення змісту і структури шкільних курсів біології не може забезпечити повною мірою рішення цілей і завдань, що стоять перед шкільною біологією.
Серед умов, що забезпечують засвоєння змісту середньої біологічної освіти, одне з перших місць посідає оптимальне співвідношення діяльності учителя та учнів у навчальному процесі. Велике значення має робота учнів за завданнями з різними джерелами знань. Слід відновити інтерес до експериментальних методів: спостережень у природі, дослідів з біологічними об’єктами, самоспостережень, практичних робіт і інших форм навчання.
На допомогу вчителю в активізації пізнавальної діяльності учнів, підвищенні їх самостійності існують дидактичні матеріали, що розробляються методистами: робочі зошити, збірки задач і завдань для перевірки знань та ін.
Також, важливою є проблема якісного засвоєння школярами змісту середньої біологічної освіти. Чи весь зміст, пропонований учню, повинен бути засвоєний, якщо не весь, то який саме? Щоб знати відповідь на це питання, слід поставити кінцеву мету, визначити чіткі критерії обсягу засвоєння знань учнями. Перелік обов’язкових для вивчення об’єктів і процесів природи зафіксований у навчальних темах програми. Учні мають їх спостерігати і відкривати для себе, включаючись у діяльність, що має на меті дослідження структури, властивостей, взаємозв’язків. У результаті навчання школярі здобувають емпіричні знання, які збагачуються теоретичними знаннями про ці ж об’єкти та процеси природи. У програмах з біології обов’язкові для всіх учнів результати навчання висловлюються у вигляді вимог до їх знань і умінь. Проте ці вимоги орієнтовані на однаковий для всіх учнів високий рівень (максимум) засвоєння навчального матеріалу. Насправді вимоги програми досяжні лише для невеликої частини школярів. Це підтвердили результати масових перевірок, які показали, що далеко не всі учні опановують зміст біологічної освіти в об’ ємі, сформульованому у програмі вимог. От чому актуальною для працівників народної освіти виявилася проблема визначення чітких критеріїв підготовки школярів, що мають враховувати вікові та індивідуальні особливості [4, 7].
Отже, успішність навчання учнів більшою мірою залежить від контролю їх знань. Контроль допомагає з’ясувати, чи вдалося школярам досягти обов’язкових результатів навчання, правильно оцінити досягнення кінцевих результатів.
Тривалий час у процесі навчання біології для
перевірки знань, в основному, використовувався усне опитування, яке вчить школярів правильно висловлювати свої думки, давати повні відповіді на поставлені питання. Проте усна перевірка забирає багато часу, протягом якого вдається оцінити знання всього трьох-чотирьох учнів, знижує їх пізнавальну активність і інтерес до предмету.
Ось чому в методиці навчання біології і шкільній практиці для перевірки знань почали застосовувати тестові завдання. Вони забезпечують контроль знань одночасно в усіх учнів класу, однозначність оцінки результатів навчання і скорочують витрати часу на його проведення.
Разом з тим, враховуючи недоліки текстового контролю, який не виключає можливість вгадування відповіді і списування, не дозволяє перевірити засвоєння всіх питань змісту, уміння логічно міркувати і висловлювати свої думки, не слід захоплюватися тільки текстовим контролем. Потрібно використовувати його в поєднанні з традиційними формами і методами перевірки, зокрема із застосуванням питань і завдань з вільною відповіддю. Не можна забувати і про специфічну для курсу біології перевірку, яка дозволяє виявити рівень оволодіння практичними уміннями учнів: готувати препарати клітин, тканин, працювати з лупою і мікроскопом; ставити досліди з рослинами для вивчення їх життєдіяльності; за допомогою визначників і визначальних карток визначати рослини місцевих видів, що належать до різних систематичних груп; вимірювати частоту пульсу, температуру тіла та інше [5].
Вирішення зазначених вище проблем необхідне для того, щоб дати учням повноцінне екологічне, генетичне, гігієнічне виховання; сформування орієнтації на здоровий спосіб життя в цілях збереження психічного, фізичного і етичного здоров’я в майбутньому.
Висновки.
Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки :
1. Встановлення міжпредметних зв’язків що вимагають узгодження при формуванні провідних понять курсів та дозволяють долати роз’єднаність шкільних курсів. Опора на фізичну та хімічну підготовку учнів дозволить глибше розкрити фізико-хімічні основи життя, забезпечити базу для розуміння школярами суті процесів життєдіяльності, структурно-функціональної організації живих організмів.
2. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках біології: спостереження за явищами природи, тваринами, птахами, рослинами, досліди з біологічними об’єктами, самоспостереження, практичні роботи та інші форми навчання.
Моделювання ситуацій наукового пошуку, розвиток емоційно - почуттєвого відношення до живих систем принесуть ту радість пізнання, якої так мало поки на уроках з біології. «Відкриття», «осяяння», інтелектуальні і практичні «винаходи» - важливі засоби для розвитку розуму і серця учнів.
3. Контроль знань школярів, що поєднують
традиційні форми і методи перевірки з тестовим контролем та визначення чітких критеріїв підготовки школярів, що мають враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів.
Подальші дослідження передбачається провести в більш глибокому вивченні проблем активізації пізнавальної діяльності та підвищенні творчої активності учнів на уроках біології, що робить навчання науці біології найрезультативнішим та приохочує учнів вчитися з цікавістю.
Литература
1. Богданова Д.К. Преподавание биологии в современной школе. - Донецк, 2000. - 242 с.
2. Вернадський В.І. Філософські думки натураліста. М:. Наука, 1988. - б8с.
3. Калинова Г.С., Мягкова А.Н., Резникова В.З. Стандарт среднего биологического образования: суждения и рекомендации. // Биология в школе. 1994. №б. С. 24-29.
4. Калинова Г.С., Мягкова А.Н. Актуальные проблемы среднего образования. // Биология в школе. 1995. №4. С. 22-25.
5. Комиссаров Б. Д. Методологические проблемы школьного биологического образования. М.: «Просвещение», 1991. - 1б0с.
6. Программы для средних общеобразовательных учебных заведений. Биология. М.: Просвещение, 1993.
7. Програма /рівень стандарту/ для учнів 7-11 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. Київ, 2004. - б4 с.
Надійшла до редакції 14.10.2007р.
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАЗНИКІВ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ СТУДЕНТІВ-БАСКЕТБОЛІСТІВ
Ломан С.Л.
Полтавський державний педагогічний університет
Анотація. У статі розглядаються питання засобів ефективної підготовки студентів-баскетболістів, які дозволяють вирішувати як загальні задачі фізичного виховання, так й специфічні для баскетболу. Особливістю адаптації в баскетболі є необхідність пристосування гравців до екстремальних умов, її бага-тоступінчатість, що ускладнюється умовами зовнішньої середи. У тренерів ігрових команд ЧСС під час ігор у відповідальних змаганнях перевищує інколи 200 уд/хв..
Ключові слова: фізичний розвиток, студенти-баскет-болісти, змагальна діяльність.
Аннотация. Ломан С.Л. Сравнительная характеристика показателей физического развития студентов-баскетболистов. В статье рассматриваются вопросы способов эффективной подготовки студентов-баскет-болистов, которые позволяют решать как общие задачи физического воспитания, так и специфические для баскетбола. Особенностью адаптации в баскетболе является необходимость приспособления игроков к экстремальным условиям, ее многоступенчатость, что усложняется условиями внешней среды. У тренеров игровых команд ЧСС во время игр в ответственных соревнованиях превышает иногда 200 уд/ мин.
Ключевые слова: физическое развитие, студенты-баскетболисты, соревновательная деятельность. Annotation. Loman S.L. Comparative characteristic of datas of physical development of basketball-player students. The paper is devoted to the problems of means of effective training of basketball studying students. These means allow to solve both general tasks of physical
training and specific to basketball ones. Feature of adaptation in basketball is necessity of the adaptation of players to extreme conditions and multigradualness. It becomes complicated conditions of an environment. At trainers of game teams frequency of intimate reductions during games in responsible competitions exceeds sometimes 200 beat in one minute.
Key words: physical development, basketball studying students, contest aktivity.
Вступ.
В сучасному баскетболі сформувався наступний розподіл гравців за їхніми функціями: захисники, нападаючи, центрові. У теперішній час все більш виразною стає і диференціація серед гравців, які виконують ці функції. Так, серед захисників слід відрізняти атакуючих захисників, що беруть активну участь в атаках кошика команди суперника аж до самої боротьби за відскік біля її щита. Захисники, які знаходяться позаду інших гравців команди, переважно беруть участь у розиграші м’яча та підстрахову-ють тили команди. Серед центрових гравців - перші (основні) центрові переважно діють біля щита суперника завершаючи атаки своєї команди, а другі центрові вільно маневрують поблизу лінії штрафного кидка намагаючись виконати атаку кошика з ходу [4,6,7].
Отже, розподіл гравців за функціями ніколи не втратить свого смислу. Повна універсалізація баскетболістів без урахування їх майбутнього розподілу за функціями в команді недоцільна, так як вона не враховує морфологічних і фізіологічних даних гравців, їх схильність та здатність до вирішення тих або інших змагальних завдань [1,3].
В умовах підвищення результативності змагальної діяльності спортсменів обумовлює необхідність проведення подальших наукових досліджень в області теорії та методики фізичної культури і спорту, що пов’язано, насамперед, з обґрунтовуванням та застосуванням ефективної системи підготовки різного контингенту спортсменів до цієї діяльності.
Інтенсивна розробка цього напрямку наукових досліджень, яка проводиться на протязі багатьох років [2,5], дозволяє успішно вирішувати питання організації та проведення змагань, дає змогу моделювати провідні характеристики підготовленості кращих спортсменів. Однак до сього часу у спеціалістів немає єдиного погляду, щодо сутності цієї діяльності, відсутнє досить чітке формулювання головних понять, опису структури та закономірностей функціонування, перед зовсім на прикладному рівні, стосовно окремих видів спорту.
Найбільше поширення отримало вивчення змагальної діяльності, в основі якої лежить розподіл змагальних дій на окремі частини, часові відрізки або техніко-тактичні варіанти [8,9] коли використовується різна ступень деталізації з послідовною оцінкою власне змагальних дій, які розглядуються як компоненти даної діяльності. В той же час, засновуючись на положеннях загальної теорії діяльності, дослідники часто розглядують рівень діяльності рівним дій, а також операцій.
Одночасно, велику увагу приділяють роз-
