CC BY
34
Ст. 1546. — Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/ laws/show/751-2007-%D0%BF.
10. Про державне стратепчне планування (Проект Закону Укра!ни) [Електронний ресурс]: Внесено Кабь нетом Мшс^в Украши до другого читання 19.12.2011 р. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=4l685.
11. Про засади державно! регюнально! политики: Закон Верховно! Ради Укра!ни вiд 05.02.2015 р. 156-VIII [Електронний ресурс] // Офщшний вiсник Укра-!ни. — 2015. — №18. — Ст. 470. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/card/156-19.
12. Про затвердження Порядку здшснення мош-торингу соцiапьно-економiчних показниюв розвитку регiонiв, районiв та мют обласного, республiканського в Автономнiй Республщ Крим значення для визнання територш депресивними: Постанова Кабiнету Мшст-рiв Укра!ни вщ 02.03.2010 р. № 235 // Офщшний вю-ник Укра!ни. — 2010. — № 16. — Ст. 754.
13. Дацюк С. Проблеми людського потенщалу Укра!ни [Електронний ресурс] / С. Дацюк //Укра!на Майбутнього. Людський Капiтал. — Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=y5fzVlzSyqs.
14. Пiдоричева I. Ю. Фiнансове забезпечення та органiзацiйно-економiчне супроводження шновацш-них процесiв в економщ Укра!ни / 1.Ю. Пщоричева // Економiчний вiсник Донбасу. — 2014. — №3. — С. 154-170.
15. Ляшенко B.I. Укра!на XXI: неоiндустрiальна держава або «крах проекту» ?: моногр. / B.I. Ляшенко, 6.В.Котов / НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. — Полтава, 2015. — 196 с.(с.26)
16. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution What It Means and How to Respond [Electronic resource] / K. Schwab // Foreign affairs. December 12, 2015. — Mode of access: https://agenda.weforum.org/2015/12/the-fourth-industrial-revolution-what-it-means-and-how-to-respond/.
17. Проект Закону про внесення змш до Конституций Укра!ни (щодо децентралiзацi! влади) [Електронний ресурс]: Внесено Президентом Укра!ни. Номер реестращ! 2217а вщ 01.07.2015 р. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511= 55812.
С. М. Войт
д-р екон. наук,
С. Б. Холод
канд. техн. наук
Днтропетровський утверситет iм. Альфреда Нобеля
АКТИВ1ЗАЦ1Я ТРУДОВОГО ТВОРЧОГО ПОТЕНЦ1АЛУ ЧЕРЕЗ 1НТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАП1ТАЛ
Постановка проблеми у загальному виглядь
Проблема ролi i масштабiв державного регулю-вання економiчних процеав на регiонапьному рiвнi являеться стрною i визивае дискусiю у середовищi вчених рiзних наукових шкл i напрямюв. Аналiз на-укових робгт щодо поставлено! проблеми показуе, що деяю методологiчнi i теоретичнi аспекти регюнального розвитку залишаються недостатньо розробленими, а деяю положення потребують уточнення щодо кон-кретних соцiально-економiчних умов i вщдзеркалення !х трансформаций. На наш погляд найбшьш слабким ланцюгом у економiчних дослiдженнях являеться не-достатнiсть уваги науковцiв до проблеми проекту-вання цшьово! функщ! економiчно! полiтики, до фак-торiв, що впливають на !"! формування, вщповщноси результатiв проведення економiчно! полiтики постав-леним цшям.
Важливою особливiстю сучасних економiчних за-кономiрностей, на наш погляд, являеться штелекту-алiзацiя соцiально-економiчних процесiв. I, як насль док, у сьогоденш постало ряд проблем, яю ранiш не виникали перед економiчною наукою. Перш за все, це процеси, що обумовлюють створення i розвиток нових iнститутiв. При цьому змшюеться прiоритетнiсть: уш-верситети, академп, iнститути, дослiдницькi оргашза-ци, що проводять пошук, виконують аналiз i система-тизацiю теоретичних знань, стають новими суб'ектами
складних саморегулюючих соцiально-економiчних систем макро- i мезорiвнiв. Бшьш того, вiдбуваеться модифiкацiя свого роду, трансформацiя усто!в сус-пiльних сил, що мотивуе якiснi змiни економiчно! системи в цшому.
Так, якщо в iндустрiальнiй економщ цей розклад визначаеться власнiстю на матерiальнi i фiнансовi фактори виробництва, то новий стутнь розвитку у сьогоденш вимагае включити у вщомий перелiк кат-талiв у рiзних його проявах ще й принципово новий вид — «штелектуальний каттал» у рiзних його проявах, який i являеться джерелом «додаткового продукту» i вiцнинi становиться основним фактором еко-номiчного зростання.
Отже, наслщком наведено! тенденщ! являеться актуальшсть сьогодення — проблематика визначення економiчно! сутностi iнтелектуального капiталу; досль дження механiзму його формування, ощнки i ефек-тивностi використання, а також дослщження його практично! значимости i мiсця у складi трудового потенщалу, його накопичення i управлшня використан-ням.
Методологiчною основою дослщжень економiч-ного аспекту iнтелектуального катталу являеться тео-ретично-концептуальнi засади Л. Едвшсона, М. Ме-лоуна [13], окремi проблеми розкритi В. 1ноземцевим
[15] та вичизняними вченими В. Ткаченко, А. Чухно [7, 8, 11].
На наш погляд визначення економiчноí сутноси змюту категорп «штелектуальний каттал», його спе-цифiки i особливостей слiд розпочинати з загапьно! економiчноí теорп щодо капiталу, яка дозволяе глибше усвiдомити соцiапьно-економiчну суттсть штелектуа-льного капiтапу та мехашзм його функцiонування.
Капiтал на кожному етат розвитку розглядаеться в якосп основного фактору суспшьного стану i являе собою фундаментальну категорiю економiчноl теорп. У широкому розумiннi тд капiтапом (вiд лат. еарИа-& — головний) розумдать «все те, що здатне прино-сити доход, або ресурси, що створеш людьми для ви-робництва товарiв i послуг» [5]. Сучаснi дослiдження визначають «капiтап як любий ресурс, створений у щ-лях бшьшо1 кшькоси економiчних достатюв». В еко-номiчнiй енциклопедп капiтапом називаеться «те, що здатне приносити дохщ i ресурси, створеш для вироб-ництва i послуг...» [1].
По вiдношенню до загального визначення по-няття «каттал» iнтелектуальний капiтал розглядаеться як «накопичення наукових, теоретичних i практичних знань людей, суспшьства у вiдповiдних проблемах, процесах, дiяльностi. Це категорiальна структура мис-лення, яка формуеться на базi удосконалення i пошуку нового на основi унiверсальних форм мислення i пiзнання невiдомого [12]. В. Ткаченко розвивае цю думку, надшяючи 11 бiоенергетичною складовою. Вiн говорить, що кожна людина при народженш отримуе свiй програмний комплекс, який 1й дозволяе чи не дозволяе тзнавати невiдоме, усвiдомлювати необхiдне i науково обГрунтовувати усвiдомлене, тим самим створюе новi знання i пщвищуе свiй рiвень штелекту-ального катталу [10].
Аналiз останн1х дослщжень i публiкацiй.
Термiн «штелектуальний капiтал» запропонував у 1990 рощ Стейер. I незважаючи на те, що термш ви-ник не так давно, тим не менш, як вщзначають багато вчених, теорiя iнтелектуального катталу вже давно ю-нуе у формi «здорового глузду» — тобто, очевидною для любого управлшця ютиною, — але теоретично об-Грунтовуватися розпочався тальки в останне десяти-рiччя ХХ столiгтя. Саме цим економiчна теорiя мае завбачати Л. Едвшсону i М. Мелоуну, завдяки яким поняття «iнтелектуальний капiтал» приймае науково-теоретичний статус [13].
Як i будь-який iнший нематерiальний об'ект до-слiджень, iнтелектуальний капiтал неоднозначно тд-даеться визначенню, що i призводить до рiзного його трактування. I як наслiдок, у науковш лiтературi не сформовано чiтке однозначне визначення категорп ш-телектуального катталу, що i обумовлюе рiзнi пщходи щодо його аналiзу. ОбГрунтовуеться це тим, що деяю науковцi пщходять до нього з тим, що дозволяе аналь зувати сукупнiсть штелектуальних складових на рiвнi компанп, iншi на мезорiвнi (регiонi), а ще iншi базу-ють свiй пщхщ на загальнодержавному рiвнi — макро-рiвнi, коли використовуеться iнтелектуальний потен -цiал нацп.
Але, як економiчну категорiю iнтелектуальний капiтал можливо розглядати з тдстав штелектуально1 власностi, яка в процес використання приносить при-буток за рахунок додатково! вартосп [3].
Що стосуеться фшософи, то штелектуальний каттал, як категорiя, розглядаеться як здiбнiсть людини
щодо здатносп мислити, пiзнавати невiдоме, усвщом-лювати його i обГрунтовувати усвщомлене, особливо на високому теоретичному рiвнi, як наслiдку власного iнтелекту [10].
Таким чином, виходячи iз економiчноl i фшософ-сько! субстанцп поняття природи iнтелектуального ка-пiталу, його можна дослщжувати як рiвень знань, творчих здiбностей, що формуються на системному характерi природного мислення в цшях вибiркового пiдходу суб'екта у дiалектицi взаемопов'язаних проти-рiч, що вщдзеркалюються один в одному, узагальню-ються, стверджуються i локалiзуються в нових знаннях (визначення автс^в).
Л. Едвшсон i М. Мелоун дають б^льш широке ро-зумiння штелектуального капiталу, як природного не-однорщного явища. За !х думкою одна частина штелектуального катталу включае в себе знання, як не-вщ'емно1 частини суб'екта, iнша частина цього катталу «вщтворюе свого роду об'ективш умови використання цих знань для пщвищення ефективносп i кон-курентоздатностi фiрми». Але ж це не шституцюна-льна теорiя, хоч такий пiдхiд найбшьш повно вiдобра-жае соцiально-економiчну його суттсть [13].
В деяких випадках пiд iнтелектуальним капiталом розумiеться, специфiчна по сво1й формi i природi участь у виробничому процесi, субстанщя знань у по-еднаннi з шформащею щодо стану. I. Комаров так ви-значае: «1нтелектуальний каттал — це знання, яю е в наявноси у органiзацil i можуть використовуватися, щоб отримати рiзного роду переваги перед конкурентами» [6]. Тобто, з ще1 точки зору до iнтелектуального капiталу вщносяться продукт розумово1 дiяльностi i творчi зусилля iндивiдуумiв.
В. 1ноземцев вщзначае, що «iнтелектуальний ка-пiтал являе собою дещо вщ «колективного мозку», який акумулюе науковi i загальш знання працюючих, iнтелектуальну !х власшсть i накопичений досвiд, ви-робничi вiдносини i органiзацiйну структуру та шфор-мацiйну мережу» [5].
На початку XXI столитя у нашш краlнi в;цбулися намагання розкрити економiчну сутнiсть поняття «iн-телектуального катталу». А. Чухно звертае увагу на те, що «виникнення поняття штелектуального катталу — це закономiрний результат розвитку науки i технiки, глибокого проникнення !х в процес виробництва, пщвищення ролi i значення науки, людського розуму, ш-формацп i знань в розвитку економiки i сусп^льства в целому» [11].
В. Ткаченком створено науково-концептуальний альманах у 7 томах «Технолопчний iмператив розвитку iнтелектуального потенщалу Укра1ни», у якому вiн об-Грунтовуе найважливiшу подiю початку XXI столитя у розвитку суспiльства землян — «свггова цивiлiзацiя пе-рейшла до третього iсторичного циклу розвитку, характерною ознакою якого е процеси перевтшення фун-даментально1 науки i iнновацiйних гехнологiй iнте-лектуального потенцiалу у вирiшальний фактор ево-люцг!» [7].
То ж, за його думкою, штелектуальний каттал — «це той лопчний початок, логос життя, що вщтворю-еться з того конкретного i непод^льного цшого, яке ми називаемо «знання», в якому сам початок е лопчно непроникнене, чуже, трансцендентне думцi, алопчне непод^льне i незмиване з початком лопчним — те, що породжуе процес мислення, думку, думае i мае свою самосвiдомiсть, рефлектуе та розвивае само себе, мае
сво'1 рямця, з яких воно не може виходити, але в цих межах, воно нероздгльно пануе» [8].
Професор В. Ткаченко обГрунтовуе, що « 1нтелект — це програма життедiяльностi кожно'1 людини, його душа, що приходить в лоно матерi разом з ембрюном життя. Вiн пщдаеться впливу середовища, але вш не залежить вiд цього впливу, отже i середовища, в якому розвиваеться. Синергетичний погляд на юторичний хщ його розвитку означае, що майбутне багатовимь рне, але не зумовлюване. Незаперечного фатуму або нагально'1 необхiдностi однозначного еволюцiйного вектору не юнуе, а вибiр вектору нашо'1 долi, тобто, оптимального варiанту розвитку, залежить вiд нас самих, вщ нашого розуму — вщ накопиченого знання, досвiду, вщ нашого вiдчуття вiдповiдальностi перед майбутшм, вiд нашого духовного стану, вiри i волi — усiх тих складових, як акумулюе в œ6i наша штелек-туальна програма (штелект i його потенцiал, що i скла-дають iнтелектуальний капiтал)» [9].
Саме такий пiдхiд дозволяе нам обумовити нову наукову парадигму технолопчного способу розвитку. Саме вш обумовлюе динамiчну систему технологiчних вiдносин. I саме це, в свою чергу, визначае характер технолопчного розвитку великих сощально-економГч-них систем як суспгльних формацш, що самооргашзу-ються, як iдуть шляхом послiдовних змiн технолопчного способу виробництва, в результата чого одна система технолопчних вщносин дiалектично переходить в шшу, бiльш високого рiвня розвитку.
Мiжнароднi органiзацiï, так! як ЮНЕСКО, спе-цiалiзованi шститути ООН, Загальносвiтова оргашза-щя iнтелектуальноï власностi, пщводять до висновку, що «матерiальною сутшстю штелектуального капiталу виступае не уречевлене, але реальне творче досяг-нення окремо'1 людини, колективу, як суб'екта виробництва, i вае1 суспшьно'1 формаци».
Мета роботи. Дати чiтке i ушверсальне визна-чення поняттю «штелектуальний капiтал» надзви-чайно складно, оскшьки змют цього поняття змшю-еться по мГр! розвитку суспшьно'1 формацп, законодав-ства, ïï обустрою та м1жособових i виробничих вщно-син. То ж, мабуть, бшьш правильно слщ говорити про штелектуальний каттал не як про суспгльно-визна-чене поняття, а як складний саморегулюючий шсти-тут, що динамiчно розвиваеться. Тобто, як про пос-тшно регулюему складну соцiально-економiчну систему норм i правил взаемовщносин. При цьому слщ пам'ятати, що кожна спроба дати загальне i вичерпне його визначення являеться лишень етзодом у розвитку цього шституту.
Викладання основного матерiалу.
Початок XXI столггтя характеризуеться сощ-ально-культурними трансформащями, як визначають параметри глобального суспгльного порядку сучасного свГту. Вони обумовлеш новГтшми технолопчними зсу-вами, яю з'являються з кожним новим кгльцем на-уково-техшчно'1 революци i яю настшно потребують 1х усвщомлення, понятшного визначення i наукового об-Грунтування. Технолопчш вщносини на цьому етат розвитку любого суспгльства мають розглядатися не тшьки як деяка взаемодГя процеав в суспгльствГ i природному довкшлГ, але i як м1жособистюш взаемоди серед людей, шдивдав. З к штелектуальним потенща-лом i мехашзмами (технолопями) його використання.
До речГ, защкавлешсть технолопчними новащ-ями, науковими розробками i результатами дослщжень
виникла десь близько в 400 рощ до нашо'1 ери, коли старогрецький фглософ Демократ запропонував ввести поняття «атом» як неподглену частку корпускулярно-молекулярно'1 матери. З тих тр особливу увагу дослщ-никГв привертали проблеми технологи, технолопчного прориву, науково-техшчного прогресу.
Але повернемося до бшьш помГтного для нас
часу.
Якщо, десь близько середини XX столггтя проблеми науково-техшчного прогресу розглядалися го-ловним чином на макрорГвш, як заходи, що сприяли загальному розвитку, то вже в останнш чверт його проблеми технолопчного розвитку стали незапереч-ним атрибутом програмного планування на вах рГвнях розвитку. Здивувань це не визивае. Бо науково-тех-шчний прогрес стае одною з найбгльш впливових функцш розвитку суспгльства. Технологи, 1х розвиток стають головним пщГрунтям стабЫзаци суспшьно'1 формаци. Такий пщхщ не тшьки суттево важливий, вш природно необхщний, оскшьки одне без одного просто не можливГ, як не може функщонувати оргашзм людини без мозку, хГба що коли вш знаходиться «в комЬ>. Але i тод! мозок залишаеться живим. Суспгльс-тво без належно'1 технолопчно'1 бази —не суспгльство, у повному його сенсь
Безумовно, звичайна людина тшьки вГртуально може бути защкавлена в устшному розвитку науки та на ïï основ! технолопчного базису свого юнування. Бо кожен Гз нас бажае жити як можна довше, бажае жити краще, комфортно i безпечно, але без загальних ви-трат. Кожен Гз нас бажае технологш корекци нашого життя, але без нашо'1 учаси, чистого повГтря, чисто'1 джерельно'1 води, еколопчно чисто'1 1жГ, але щоб без будь-яких енергетичних потрясшь.
Сьогодш у кожного: вщ учшв старших клаав до провщних спещалГспв рГзних галузей i вчених, i на устах i в думках, в рГзних варГантах розглядаеться нова концепщя технолопчно'1 парадигми на основ! нанотехнологш, наноматерГалГв, нанотехшки. Вчеш провщних краш пов'язують розвиток науково-техшчного прогресу у вах високотехнолопчних сферах дГяльносп людини з нанотехнолопями. Але, на наш погляд, люд-ство знову i знову заблукало в хащах технолопчного розвитку. Справа в тому, що ще з чаав усвщомлення так звано'1 «дамасько'1 стал!» людство розвивалося i розвиваеться на основ! нанотехнологш. Просто ми це не усвщомлювали. А десь за декглька роив у свГтову свщомють блискавкою увГрвалося коротке, але з великим потенщалом, слово «нано-». Воно збуджуе уяв-лення про велию зрушення у всГх напрямках науки i техшки, з великими надГями для економГки, з надГями на краще життя. Багато людей вбачають в нанотехно-лопях «панацею вщ усГх бГд», багато вГрять в новий стан протистоянь рГзних краш, не залежно вГд 1х сучасного рГвня розвитку, дехто вбачае створення нового типу бюенергошформацшних систем.
Таке звеличення та пщнесення до рангу прюри-тетних нацГональних напрямюв нанотехнологш, зГ сподГваннями, що вони забезпечать у майбутньому яюсний прирют технологГчних характеристик соцГа-льно-економГчних систем, що надасть 1м як1сно шших властивостей, надае важливого значення у ветх висо-корозвинених у технолопчному i соцГокультурному вГ-дношеннях крашах. ВсГ вони мають у ди НацГональнГ програми критичних технологГй до 2020, а той 2025 роюв. В кожнш Гз цих краш визначеш i законодавчо
стверджеш Нащональш проблеми розвитку i регулю-вання державно1 полiтики в напрямку технологiчного забезпечення всiх галузей соцiального розвитку. Ви-значене бюджетне фiнансування.
Виходячи зi сказаного, можна зробити висновок, що штелектуальний каттал, на вщмшу вщ iнших видiв капiталу, мае як загальнi риси уах видiв капiталу, так i вiдображае характернi лиш йому особливостi.
При цьому багато дослiдникiв ще1 проблеми вва-жають, що саме iнтелекгуальний капiтал в сучасних умовах являеться ключовим фактором економiчного зростання i головною цiннiстю суспшьства. Вони обу-мовлюють це наступними факторами:
по-перше, саме основною частиною штелектуального катталу е штелектуальний потенщал суспшьства, який вщтворюе трудовий ресурс — «людський каттал», його рiвень i ефектившсть, що «вiдтворюе ма-терiальний (речовий) каттал, збертае i вiдтворюе вартють використовуемого фiзичного капiталу в то-варi, створюе нову вартiсть, яка визначае вартють ро-бочо1 сили i приносить прибуток у загальному планi» [12];
по-друге, на вщмшу у чаа, коли превалював «фь зичний труд» робiтникiв, у сьогоденш ключову роль вiцiграе середовище «розумово1 працi» — штелектуаль-ний потенщал суспшьства [7];
по-трете, саме штелектуальному капiталу, як су-купному штелектуальному потенщалу суспшьства, притаманна здатнiсть створювати нову вартють, ви-значену у нових знаннях i втшену в матерiальних еле-ментах капiталу [9];
по-четверте, перевтшення iнтелектуального фактора у «провщну виробничу силу» по вщношенню до уречевлених факторiв у сьогоденш вщбуваеться ще й тому, що зменшився часовий термiн оновлення техно-логiй [10];
по-п'яте, деяю дослiдники вважають, що, так як швестицп щодо iнтелектуального капiталу — його складово1 «людський капiтал» переважають швестицп в уречевлений каттал, то як джерело прибутку ште-лектуальний потенцiал, як основа iнтелектуального катталу, виходить на перший план [12].
Таким чином, на наш погляд, виникнення штелектуального катталу — це закономiрний результат пщвищення ролi i значення «людського фактору», що являе собою у сукупносп штелектуальний потенщал суспшьства, регюну, фiрми чи пщприемства, як суку-пний творчий фактор здiбностей, iнтелекту у розвитку економiки на макро-, мезо- i макрорiвнях.
Що стосуеться узагальнення економiчноl сутностi iнтелектуального капiталу, як основи динамiчного розвитку, то вiн (його суттсть) притаманний уам за-гальним термiнам iнституцiональноl економiчноl теорп. А це визначае, що слiд бшьш цшеспрямовано до-тримуватися И структурних елементiв. Бшьш того, оскшьки iнтелектуальний капiтал не мае свое1 однородно! структури, то бшьшють науковцiв щодо ще1 категорп приходять до висновку, що вш е складовою трьох факторних формацш: «людський фактор», «структурний потенцiал» i «споживчого фактору». На наш погляд такий пiдхiд не дозволяе розкрити при-родну сутнiсть поняття «штелектуальний каттал». Тобто, як i при визначеннi самого поняття «штелекту-ального капiталу» не мае единого пщходу, так i при розкригтi суп його юнують рiзнi точки зору.
Ряд дослщниюв цього питання, наприклад Л. Ед-вшсон, вважають, що споживчi фактори являються складовою «структурного катталу». А. Г. Стюарт роз-глядае споживчi фактори автономно вiд структурного катталу. В той же час А. Чухно вважае, що основну складову штелектуального катталу бшьш вiрно вщ-ображае назва «технологiчний каттал», оскшьки саме технолопя вiдiграе виршальну роль визначення кри-терiю цивМзацшного прогресу. В. Ткаченко взагалi вважае, що у визначенш поняття «штелектуальний каттал» не другорядну роль визначае взагалi «оргашза-цiйно-технологiчний потенщал», де щд словом «орга-шзащя» вiн мае на увазi економiчний механiзм. Так як знання i iнформацiя, як головнi ресурси штелектуального катталу, втшюються в людиш та проявляються в нових технолопях, що отримуе вiдображення у зрос-таннi технологiчного потенцiалу.
Зрозумшо, поняття «людський фактор», як каттал, використовуеться шститущональною теорiею еко-номiки i у практицi для ощнки iнтелектуального капi-талу як здiбностей (iнтелекту) працюючих. При цьому на сучасному етапi розвитку саме людський фактор стае «найпершим i основним джерелом конкуренто-здатностi, оскшьки його конкурентш складовi не скла-дають основно'1 трудностi для ефективного менеджменту. За даними Всесвггнього банку розвитку у сьогоденш близько 64% свггового багатства втшено саме у людському факторi, б^льшу частку якого складають знання, iнтелект i творчий професiоналiзм [11].
Таким чином, виходячи з вищевикладеного i зро-бивши узагальнення, ми подаемо свое бачення природного змюту поняття «iнтелектуальний капiтал», що представлено на рис. 1.
Як видно iз рис. 1, штелектуальний каттал зале-жить вiд штелектуального потенщалу i оргашзацшно-технологiчних шституцш, широко охоплюе рiзнi сто-рони суспшьного буття, що надае нам право стверджу-вати: саме вш узагальнено визначае специфiку розвитку суспшьно1 формац11, окремих суб'ектiв економiч-но1 дiяльностi на макро-, мезо- та макрорiвнях, вiддзе-ркалюе загальш тенденцИ розвитку та стабiлiзацiï життя.
Ми вже вiдзначили, що в крашах технологiчного сектору свiтовоï економiки, помiтно вiдмiчаеться по-ниження ролi таких, здавалось би основоположних ш-ститутiв, як приватний власник, основш фонди i, на-вiть, витрати виробництва. Вони вiдсуваються на пе-риферiю економiки, а продуктивною силою стае наука, володшня науковими знаннями, творчють. У рiз-них крашах розвиваються процеси перевтшення вина-ходiв i результатiв наукових дослщжень в успшний те-хнологiчний бiзнес. За деякими оцiнками, рiчний об'ем наукоемно'1 продукцiï на свiтовому ринку сього-днi досяг 2,7 трлн долл. Об'ем експортно'1 наукоемно'1 продукцп США забезпечуе понад 700 млрд долл. на рж i надае понад 15 млн робочих мюць.
На вщмшу вщ розвинених краш, як1 до 85-90% приросту ВВП забезпечують завдяки органiзацiï виробництва наукоемно'1 продукцiï, Укра'1на, яка займае за численшстю наукових спiвробiтникiв одне iз перших мiсць у свт, поки що зубож1е без суттевого ви-користання результатiв науки, без наукового обГрун-тування. Украшська наукоемна продукцiя на свiто-вому ринку складае десь близько 0,1%.
На нашу думку, для того, щоб загальний процес економiчного розвитку регюшв Украши рухався у на-прямку використання штелектуального потенщалу, який би перевтшювався в штелектуальний каттал прискорено, необхщно досягти чгткого розумiння його практично! щнноси i постiйно зростаючо! ролi.
Враховуючи велшня часу, на нашу думку, поль тика влади, якщо вона нащлена на структурнi шсти-
тущональш економiчнi реформування, повинна базу-ватися на формуванш наукового потенцiалу i розвитку штелектуального катталу, створюючи шститущона-льш переваги для його ефективного функщонування. При цьому рiшення поставлено! задачi доречно втшю-вати на оновi iнтегрованого пiдходу щодо науки i ви-робництва.
1нтелектуальний капiтал
Рис. 1. Структура штелектуального катталу
В щлях принципових змш науки в суспшьсга слiд було б мотивувати внутршню платоспроможнiсть щодо наукових розробок, знаходити можливосп використання знань, перевтшюючи !х в ефективний попит на ринку в товарах та послугах, забезпечити тюний зв'язок помiж науковими центрами i виробничою сферою.
Формування штелектуального потенщалу в умо-вах трансформаций економiки перед уетм передбачае створення на вах рiвнях: макро-, мезо-, мiкрокоорди-нацшного механiзму, здiбного адекватно вiддзеркалю-вати процеси трансформаций складних саморегулю-
ючих соцiально-економiчних систем конкретного рiв-ня.
Таким чином, проблема штелектуального катталу в умовах невизначеноси трансформацiйно1 еко-номiки — це проблема розвитку не тшьки iнтелекту-ального чи виробничого потенцiалу, це перш за все створення нових форм оргашзаци економiчно1 сис-теми, як пщГрунтя розвитку соцiальноl формацГ1.
Як бачимо, огляд наукових пiдходiв щодо визна-чено'1 теми показуе, що деяю методологiчнi i теорети-чш питання iнституцiональноl економiки залиша-ються недостатньо розкритими, бшьшють iз них пот-ребуе доопрацювання з урахуванням сучасних кон-
кретно-юторичних i духовно-ментальних умов. Необ-хiднiсть цього в Укра!нi, перш за все, обумовлена:
по-перше, розширенням за останнi роки функцiй державного регулювання, посиленням його впливу як на макро-, так i на мезорiвнях;
по-друге, проблемами невизначеностi процеетв трансформаций економiчних систем рiзних рiвнiв.
За думкою укра!нських вчених Д. Богиш i Г. Во-линського, в умовах невизначеносп i нестабшьносп економiчних процесiв державне втручання в !х дина-мiку допустиме лиш з деякими рамцями: якщо ж воно вийде за них, то може вщбутися загальна змiна уете! економiчно! моделi [1].
Також юторичний досвiд iнших кра!н показуе, що держава може виконувати як позитивну керуючу функщю, так i негативну [2], тому, що i на роль дер-жави в процесi керування можуть впливати множин-нiсть рiзних факторiв: як позитивних, так i негатив-них. I саме щ фактори впливають бiльш за все i саме вони визначають державну економiчну полiтику. До-слiдження дозволяють виокремити основш фактори, що вдаграють найважливiшу роль впливу [10]:
- ментальшсть населення, яка визначаеться спа-дковiстю культури чи релiгi!;
- рiвень економiчного розвитку держави в цшому, що залежно вщ рiвня розвитку ринкових вiдносин i приватного сектору визначае потреби у большому чи меншому втручаннi держави;
- стутнь вiдкритостi державно! економiчно! сис-теми;
- рiвень технологiчного розвитку, який визначае наявнiсть чи вiцсутнiсть класичних монополiй, а також необхiднiсть у регулюванш деяких нових видiв дiяль-ностi;
- яюсть державного апарату управлшня та ефек-тивнiсть втручання його в економiчнi процеси;
- загальний iнтелектуальний потенцiал на макро-, мезо- та макрорiвнях;
- рiвень використання наукових досягнень, що зменшуе епiстемологiчний скептицизм економiчно! политики на усiх рiвнях.
Поширення функцш державного управлiння за роки трансформаций економiчно! системи у напрямку створення ринкових вщносин дещо привiв до деяких позитивних зрушень. Але у процес розширення функцш державного управлшня е i недостатньо ефек-тивт сфери дiяльностi — державне регулювання у сьогоденш досить часто не справляеться з потребами суспшьства i само! економiчно! системи [9]:
- нечгтюсть i неадекватнiсть, а часом i помилко-вiсть цшьових визначень економiчно! полiтики;
- неоперативнiсть i неадекватнiсть шститущона-льного управлiння економiчними реалiями;
- недостатнiсть функцiонального управлшня i його обмеженiсть на репональному рiвнi;
- недовiра основно! маси населення як щодо про-водимих реформ, так i до шституив управлiння;
- безпiдставна обмеженiсть наукового управлшня.
Дослщження доводять, що досвщ кра!н з транзи-
тивною економшою показуе, що iгнорування вказаних позицш призводить до того, що державш iнститути в якостi цшей регулювання вибирають прюритети, не сумiснi з загальною iнституцiйною системою. Воно проявляеться у тому, що:
- визначеш цiлi являються неконкурентними, розмитими i необГрунтованими;
- цiльовi установки являються взаемно невигщ-ними або неефективними;
- поставлен цiлi природно не можуть бути реаль зованими в силу вщсутноси достатнього шструмента-рiю проведення економiчно! полiтики;
- недостатнш iнституцiональний менеджмент;
- невщповщшсть системи управлiння.
На наш погляд, дослщження доказуе, що визна-чення цшеспрямовано! економiчно! полiтики слiд ро-бити за допомогою наступних кроив при формуванш ц^льово! функцГ! (рис. 2):
CВибiр сегменту економiки
_ ТТ "
Концептуальний погляд щодо характеристики вибраного сегменту
и I
Цшеспрямовашсть напрямку розвитку вибраного сегменту
и I
ОбГрунтування необхiдностi регулювання
Визначення наявносп необх^дних ресурсiв
Л
Алгоритм використання наявних ресуршв
Л
Iнституцiональний менеджмент
Л
Проектування технологи реалiзацil цшьово'! функцГ!
4__С ^
С Концептуальний погляд
на цшьову функцiю )
Рис. 2. Цыьовий п1дх1д щодо визначення цыьовоИ функци
- вибiр сегменту економiки для регулювання;
- концептуальний погляд щодо характеристики сегмента ринкових вщносин;
- цшеспрямовашсть напрямку розвитку;
- обГрунтування необхщноси державного чи реп-онального регулювання;
- визначення наявносп необхщних ресурсiв;
- алгоритм використання наявних ресуретв;
- шститущональний менеджмент;
- проектування технологи реатзаци цшьово'1 функцп;
- концептуальний погляд на цiльову функцiю.
Практика показуе, що проектування цшьово'1
функцп достатньо важливий постулат еволюцп шсти-туцiональноï теорп управлшня. Маеться на увазi си-нергетичний ефект, який означае, що в силу дп ви-падковостей те чи iнше явище може розпочати свш розвиток не за оптимальним варiантом, причому, чим довше такий розвиток, тим складнiше його уникнути.
Важливе значення щодо реалiзацiï цшьово'1 функцп розвитку мае ефектившсть механiзму управ-лiння. Дослiдження показують, що мехашзми регулю-вання у бшьшосп випадюв, у тому чи^ i в Украïнi, перевтшюються у надзвичайно громiздкi i залежнi вщ окремих осiб з не завжди зрозумшими целями i низь-кою ефектившстю функцiонування. Головними причинами такого е:
- бюрократизащя процедур регулювання;
- схильшсть регулюючих iнститутiв рiзним напря-мам зовншнього впливу;
- необГрунтований перерозподш повноважень вщ традицiйних iнститутiв влади до знову створених регу-люючих структур;
- зростання витрат щодо створення i пщтримки iснуючих iнститутiв регулювання;
- неадекватшсть економiчноï полiтики щодо подготовки необхiдного апарату регулювання;
- корумповашсть апарату структур регулювання;
- низький iнтелектуальний потенцiал iнституцiо-нального менеджменту.
Актуальшсть цiеï проблеми для Украши усклад-нюеться ще й:
- наявшстю необГрунтованого зростаючого апарату державного управлшня;
- обмежешстю функцiй регюнального управ-лiння;
- низьким професшним рiвнем апарату управ-лiння на макро-, мезо- i мiкрорiвнях;
- неуправляемою чисельно зростаючого персоналу шститупв економiчного управлiння;
- низьким рiвнем iнтелектуального потенцiалу управлiнцiв;
- неефектившстю формальних i неформальних норм;
- неадекватшстю механiзмiв функцiонування;
- загальною недiездатнiстю iнституцiонального пiдГрунтя щодо культури i iдеологiï.
Отже, в перюд трансформацп сощально-економь чно'1 системи суспшьства прюритетне значення набу-вають загальш економiчнi закономiрностi шституцю-нально'1 теорп. Держава (регюн) за короткий термш повинна створити мережу ринково'1 економiки з бага-точисельними iнститутами управлшня, яю не iснували до цього часу.
До цих шститупв на макро-, мезо- i мiкрорiвнях вщносяться структури, що спроможш забезпечити: вь льний вхiд на ринок i вшьний вихiд з ринку; правову регламентащю функцiонування; умови для здорово'1 конкурентно'1 спроможностi; регулювання економiч-них процесiв i забезпечення стiйкого розвитку; соща-льну стабшьшсть i реалiзацiю принципiв соцiальноï справедливость
Слщ вiдзначити, що у наукових колах у сьогоденш вiдмiчаеться рщюсне явище: майже всi науковщ
приходять до адекватно'1 думки щодо проблеми визначення прюритетного вектору суспшьних реформувань у трансформацiйних економжах. У сконцентрованому виглядi цей пщхщ висловив корифей сучасного iнсти-туцiоналiзму Д. Норт: «Тiльки тепер у сощалютичних кра'1нах стали розумiти, що саме базова шституцюна-льна система цих краш являеться перешкодою незадо-вьльного функцiонування економiки, i через це нама-гаеться взятись за розв'язання задачi реорганiзацiï iн-ституцюнально1 системи в ц^лях створення нових мо-тивацiй, як1, у свою чергу, повиннi примушувати ор-гашзаци стати на шлях зростання розвитку» [9].
Очевидш необГрунтованi негаразди, пробуксовка ринкових реформ в котрий раз реформатори реашму-ють готовi стереотипи оправдань щодо унiкальностi, неповторностi нашо'1 кра'1ни, тобто, ведуть до посилань на нацюнальш особливостi, iгноруючи загальш еконо-мiчнi закономiрностi iнституцiональноï теорп.
Але ж юторичний досвiд шституцюнального бу-дiвництва дозволяе виокремити першочергов^ на наш погляд, iнституцiональнi змши (iнститути), створення яких являеться головним для будь-якого суспшьства, що трансформуеться: правове забезпечення вщносин власностi (кодекси, закони, мехашзми та к проекту-вання); контрактне право; ринкове трудове законодав-ство (закони про страйки, про вщношення м1ж найма-ними пращвниками i роботодавцями, про соцiальнi гарант); законодавство про захист конкурентного се-редовища; антимонопольне законодавство.
Таким чином, тшьки створивши базовi умови i правовi гарантiï безперешкодного розвитку ринкових вщносин (правил гри), тобто, базового пщГрунтя ефективно'1 мотивовано'1 працi i здорового конкурентного середовища, можна вийти на шлях розвитку i пiднiмати проблему вибору найбшьш перспективно'1 його нацiональноï модель Саме за такого пщходу тео-ретичне обГрунтування розбудови iнституцiональних систем на макро-, мезо- i мiкрорiвнях являеться одним з найбшьш актуальних i перспективних напрямiв соцiально-економiчних дослiджень.
До розглянутих методологiчних пiдходiв щодо уп-равлiння соцiально-економiчним розвитком регюшв слiд ще розглянути i шновацшну активнiсть суб'ектiв господарсько'1 дiяльностi. Цей напрямок наукових пiд-ходiв вiтчизняними науковцями розглядаеться лишень на рiвнi пiдприемницькоï дiяльностi. Що ж стосуеться мезорiвня, а ще бшьше макро-, то наукових дослi-джень майже недостатньо. Але ж, економiчний меха-нiзм iнновацiйноï активностi суб'екпв регiону, як го-ловно'1 складово'1 економiчноï системи держави, е одним iз методiв формування шституцюнально1 ринково'1 економiки.
Необхiднiсть проектування механiзмiв управ-лiння iнновацiйною актившстю являеться одною iз прiоритетних, визначаючих можливосп виходу Укра-1ни iз кризового стану i переходу до транзитивно'1 ди-намiчноï економiки. Такий мехашзм управлiння розвитком на мезорiвнi, на наш погляд, буде ефективно функцюнувати лишень як цтсна складна саморегу-лююча соцiально-економiчна система, створена за до-помогою сощальних, економiчних, полiтичних i орга-шзацшних пiдходiв, форм i методiв.
Висновки.
У рямцях цих принцитв, яю вiддзеркалюють внутрiшню природу, iнституцiонального управлшня
можлива значна модифГкащя конкретних оргашзацш-них сощально-економГчних структур, використовува-них економГчних важелГв i гх елеменпв. Загалом усього того, що i створюе специфГку оргашзацшно-еконо-мГчного мехашзму шституцюнального управлшня.
На думку багатьох вГтчизняних вчених, Украша сьогодення об'ективно не готова до шновацшного розвитку тому, що не володГе класичними складовими свое! шфраструктури:
- наявшсть сучасних шституцюнальних систем-них щей штелектуального розвитку;
- достатнього рГвня новгтшх технологш i об'екпв 1х втглення;
- структури економГки XXI столгття;
- необхщного штелектуального потенщалу, а звщси i штелектуального катталу;
- професюналГв i теорп шституцюнального управлшня.
Список використаних джерел
1. Амоша А. И. Экономические методы улучшения условий и охраны труда / А. И. Амоша; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. — Донецк: [б.и.], 1996.— 391 с.
2. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф.— СПб.: Питер, 1999.— 416 с.
4. Инновационный менеджмент / Под ред. В.М. Аныпина., А. А. Дагаева. — М.: Дело, 2003. — 528 с.
5. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы / В. Л. Иноземцев. - М.: Логос. - 2000. - 147 с.
6. Комаров И. Интеллектуальный капитализм / И. Комаров // Персонал. - 2000. - № 5. - С. 54-60.
7. Технолопчний iмператив розвитку штелектуального потенщалу Украши: наук.-концепт. альм.: у 7-ми кн. - Д.: Монолит, 2010. - Кн. 4: 1шщативна ште-лектуальна творча дiяльнiсть в основi розвитку /
B.А. Ткаченко, Б.1. Холод, М.6. Рогоза та ш.; за наук. ред. д.е.н., проф. В.А. Ткаченка.- 359 с.
8. Ткаченко В.А. Интеллектуальный потенциал в основе сенсационных стратегий / В. А. Ткаченко // Економiчний вюник Донбасу. - 2007. - № 2 (8). -
C. 107-116.
9. Ткаченко В.А. Етстемолопчний скептицизм в основi економiчноí полггики в Укра1ш: монографiя / В.А. Ткаченко. - Д.: Монолит, 2014. - 264 с.
10. Ткаченко В.А. 1нтелектуальний потенщал в основi розвитку виробничих сил i виробничих вщносин / В.А. Ткаченко. - Д.: ДУЕП, Монолит, 2008. -274 с.
11. Чухно А. Интеллектуальный капитал: сущность, формы и закономерности развития / А. Чухно // Экономика Украины. - 2002. - № 11. - С. 48-55.
12. Щетинин В. Человеческий капитал и неоднозначность его трактовки // Мировая экономика и международные отношения. - 2003. - №8. - С. 55-61.
13. Edvinsson L., Malone M. Intellectual Capital. Realizing Your Company's True Value by Finding Its Hidden Roots. N.Y., 1997. P. 375.
С. I. Гриценко
д-р екон. наук
ДВНЗ «Приазовський державный техтчний утверситет», м. Мар1уполь
ЦИФРОВИЙ МАРКЕТИНГ - НОВА ПАРАДИГМА РОЗВИТКУ ОСВГГНГХ КЛАСТЕР1В В УМОВАХ ГЛОБАЛГЗАЦП
Постановка проблеми. У глобальному освГтньому простор! зростае значення цифрового маркетингу з новими digital-каналами й технолопями, як сприяють розвитку освгтшх кластерГв, завдяки чому вгтчизняш вищ! навчальш заклади зможуть вижити в конкурент-нш боротьб! на мГжнародному ринку освгтшх послуг. Сьогодш реформування системи вищо'1 освГти в Укра-ïm повинне Грунтуватися на позитивному вГтчизня-ному досвда i досвщ розвинених европейських краш, що дозволить уникнути необдуманих ршень, а також оптимГзувати алгоритм формування единого освГт-нього простору, зумовленого процесами глобалГзацп.
Аналiз останн1х дослщжень i публiкацiй. Особливо-стям рГзновидГв сучасного маркетингу з акцентом на цифровий маркетинг присвячено публшащю Ю.А. Дайновського [1], сучасш освгтньо-квалГфГкацшш характеристики фахГвщв з маркетингу запропоновано у стати В.П. Пилипчука [2], дослщження виклиюв, як! стоять перед нащональною освиою з урахуванням вЬ тчизняних традицш i здобутюв з визначенням клас-терно'1 системи економГки знань, розкриваються в пу-блжацИ О.С. Падалки i В.В. Кулшова [3], розробка
комплексного методичного пщходу до щентифшацп кластерГв по регюнах Украши розкрита в стати О.М. ПалГводи [4]. Потребуе подальших дослщжень формування парадигми розвитку освгтшх кластерГв на основ! цифрового маркетингу в умовах глобальних виклиюв.
Мета науково!" статтi. ОбГрунтування парадигми розвитку освгтшх кластерГв в умовах глобалГзацп на основ! цифрового маркетингу.
Результати дослщження. Освгтнш кластер (рис. 1) представляе цМсне середовище взаемозв'язаних нащ-ональних i закордонних вищих учбових закладГв, департамента освГти i науки обласних державних адмь шстрацш, компанш-партнерГв, державних центрГв зайнятосп, торгово-промислових палат на основ! активного використання мобгльних i веб-технологш. Освгтнш кластер як штегрована структура мае мере-жевий характер, що дае наступш переваги: можливють отримати ефекти масштабу i синергщ штенсифшащя шформацшного обмшу, сприяючого оновленню знань, умшь, технологш; можливють економп на ви-тратах [4, с. 45]. Результати навчання в кластер! з ви-
