CC BY
51
УДК 616.83-005:577.1:542.231.2:616.36-004 Н.О. Пентюк
АКТИВАЦІЯ ПЕЧІНКОВОГО ФІБРОГЕНЕЗУ ЗА УМОВ ВИСОКОЖИРОВОЇ ДІЄТИ У ЩУРІВ. РОЛЬ ГІПЕРГОМОЦИСТЕЇНЕМІЇ
ТА ВАЗОАКТИВНИХ МЕДІАТОРІВ
Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова (м. Вінниця)
Дана стаття є фрагментом НДР ВНМУ ім. М.І. Пирогова «Обмін гомоцистеїну в умовах дії нтрієнтних чинників та при різних патологічних станах» (номер держреєстрація 010би005134).
Вступ. Стеатоз печінки є не лише основним морфологічним субстратом неалкогольного стеатогепатиту, але й кофактором інших хронічних захворювань печінки: гепатиту С, алкогольної хвороби печінки, гемохромато-зу, токсичних (медикаментозних) уражень. Нині не викликає сумнів, що стеатоз індукує печінковий фіброгенез і пришвидшує прогресування фіброзу печінки. Доведеними шляхами реалізації фіброгенної дії стеато-зу печінки є інсулінорезистентність, гіпер-лептинемія, гіперпродукція прозапальних цитокінів, оксидативний стрес [10]. Однак не виключено, що фіброгенна дія стеатозу реалізується і через інші механізми. Нещодавно було показано, що у мишей з дефектом цистатіонін-р-синтази, який супроводжується гіпергомоцистеїнемію (ГГЦ), виникає дис-регуляція генів, залучених в обмін ліпідів, та стеатоз печінки [13]. Патогенну дію надлишку гомоцистеїну пов’язують з гальмуванням процесів метилування, гомоцистеїнуванням білків, ініціацією оксидативного стресу, непрямою вазоконстрикторною дією [23]. Нині невідомо, в якій мірі ці патогенетичні чинники причетні до реалізації фіброгенної дії сте-атозу печінки.
Тому метою роботи стало вивчення обміну гомоцистеїну та метаболічно супряжених з ним вазоактивних сполук за умов стеатозу печінки у щурів та їх зв’язку з печінковим фі-брогенезом.
Об’єкт і методи дослідження. Дослідження проведено на 36 білих самцях щурів. Контрольна (1) група тварин перебувала на фізіологічній дієті, яка містила казеїн, крохмаль, лярд, соняшникову олію, целюлозу, суміш вітамінів і солей, при цьому жири складали 16%, вуглеводи - 60% загального калоражу. У тварин 2 групи, які перебували на фізіологічній дієті, була створена класична модель фіброзу печінки шляхом інтра-
гастрально введення CCl4 в дозі 0,3 мл 40% розчину CCl4 на соняшниковій олії на 100 г маси тварини двічі на тиждень протягом 6 тижнів [4]. У тварин 3 і 4 груп була створена модель стеатозу печінки шляхом шеститижневого утримання на високожировій дієті (ВЖД), у якій квота жирів була збільшена до 50%, а квота вуглеводів зменшена до 26% загального калоражу [14]. По відношенню до фізіологічної дієти ВЖД була ізокалорійною, містила однакову кількість білку, вітамінів і солей. У тварин 4 групи ВЖД доповнювали введенням CCl4. Дослід виконували згідно правил гуманного відношення до експериментальних тварин.
В якості маркерів печінкового фіброгенезу визначали вміст трансформуючого фактора росту-бета-1 (ТФР-бета-1) імуноферментним методом (Alpco Diagnostics, США), вміст гідроксипроліну та ретиноїдів в печінці, гі-алуронату в сироватці крові [21]. В якості маркерів стеатозу печінки визначали вміст холестерину, тригліцеридів в печінці уніфікованими методами. В ліпідному екстракті печінки визначали вміст фосфоліпідів та їх фракцій [3]. Функцію нирок оцінювали за швидкістю клубочкової фільтрації та натрі-йурезом. В гомогенетах слизової оболонки кишечнику (СОК) визначали вміст глікоза-міногліканів [17]. Проникність кишечнику оцінювали за екскрецією з сечею перорально введеної сахарози [9], активністю мієлопе-роксидази (КФ 1.11.1.7) СОК та печінки [18], вмістом ендотоксину в сироватці крові (LAL-тест, Hycult Biotechnology, США). Для виявлення енцефалопатії оцінювали моторну активність щурів, визначали вміст води, аміаку, глутаміну, глутамату та гліцину в головному мозку [5]. В сироватці крові визначали вміст гомоцистеїну імуноферментним методом (Axis-Shield, Англія), вміст гідроген сульфіду (H2S) [1], нітратів і нітритів за відомою реакцією з реактивом Гріса. Вміст моноксиду карбону (СО) в крові оцінювали за рівнем кар-боксигемоглобіну, який визначали спектрофотометричним методом. Вміст аденозину в сечі визначали хроматографічним методом
[19]. В постмітохондріальній фракції гомоге-
нату печінки визначали активність ферментів транссульфування: цистатіонін-р-синтази (КФ 4.2.1.22), цистатіонін-у-ліази (КФ 4.4.1.1) [2], активність ферментів метилування: S-аденозилгомоцистеїнгідролази (КФ
3. 3. 1. 1), бетаїнгомоцистеїнметил трансферази (КФ 2.1.1.5), S-аденозилметіонінсинтази (КФ 2.5.1.6) [15, 8], активність ферментів нуклеотидного обміну: апірази (КФ 3.6.1.5), 5’-нуклеотидази (КФ 3.1.3.5), аденозиндеза-мінази (КФ 3.5.4.4) [6] та активність ферменту синтезу СО гемоксигенази (КФ 1.14.99.3)
[20]. Статистичну обробку результатів проводили в “MS Ехеї ХР”.
Результати досліджень та їх обговорення. Шеститижневе введення СС14 спричинило розвиток важкого фіброзу печінки у щурів 2 групи, що проявлялось значним зростанням рівнів ТФР-бета-1 та гіалуронату в сироватці крові, падінням вмісту ретиноїдів та зрос-
танням вмісту гідроксипроліну в печінці, а також спленомегалією та появою асциту у 20% тварин (табл. 1). Спостерігалось також вірогідне зростання вмісту холестерину, три-гліцеридів та падіння вмісту фосфатидилхо-ліну в печінці, що характерно для стеатозу печінки. В 3 групі тварин, які утримувались на ВЖД, закономірно виявлялись ознаки більш важкого стеатозу печінки, ніж в 2 групі. Крім того, ВЖД індукувала розвиток фіброзу печінки, свідченням чого є вірогідні, хоча і менш масштабні, ніж в 2 групі, зміни маркерів печінкового фіброгенезу. ВЖД також суттєво обтяжувала формування СС14 індукованого фіброзу печінки, свідченням чого є більш виразні зміни рівнів ТФР-бета-1, гіалуронату, ретиноїдів та гідроксипроліну, посилення спленомегалії, наростання частоти асциту в 4 групі тварин, порівняно з 2 групою.
Таблиця 1
Вплив ВЖД на показники стеатозу і фіброзу печінки у інтактних тварин та на фоні
введення CCI,
Показники Інтактний контроль, n=8 CCl4 , n=9 4 7 ВЖД, n=9 ВЖД + CCl4, n=10
1 2 3 4
Тригліцериди печінки, мкмоль/г 16,3±0,67 19,9±1,25* 28,7±1,13* 32,6±1,44*#
Холестерин печінки, мкмоль/г 6,72±0,38 7,93±0,35* 10,9±0,57* 14,1±0,80*#
Фосфатидилхолін печінки, мкмоль/г 14,8±0,32 10,2±0,75* 13,5±0,15* 6,54±0,30*#
Холестерин/ фосфатидилхолін печінки 0,45±0,03 0,83±0,09* 0,83±0,07* 2,25±0,22*#
ТФР-бета-1 сироватки крові, мкг/л 1,76±0,32 8,96±0,64* 3,91±0,76* 11,9±0,90 *#
Ретиноїди печінки, мкг/г 154,0±10,0 97,1±5,3* 123,0±8,8* 70,6±3,7*#
Гіалуронат сироватки крові, нг/мл 69,7±5,14 129,8±8,10* 89,9±5,16* 162,0±8,59*#
Гідроксипролін печінки, мкг/г 396±29,9 951±58,2* 550±40,8* 1223±55,0*#
Маса селезінки/ маса тварини *100 0,38±0,02 0,57±0,03* 0,43±0,02 0,71±0,03*#
Асцит, кількість тварин 0 (0%) 2 (22,2%*) 0 (0%) 8 (80,0%*#)
Примітка: 1. * - вірогідна різниця стосовно групи «1». 2. # - вірогідна різниця щодо групи «2».
В 2 групі тварин, які отримували СС14 і перебували на фізіологічній дієті, фіброз печінки сягав своєї термінальної стадії - цирозу з явищами органної дисфункції (табл. 2). Так падіння клубочкової фільтрації та на-трійурезу свідчить про розвиток ниркової недостатності, а зменшення вмісту глікозамі-ногліканів в СОК, зростання проникності кишечнику, активація мієлопероксидази СОК та печінки є ознаками ентеропатії та надмірної мікробної транслокації через стінку кишки. Зменшення моторної активності тварин,
зростання вмісту води, аміаку та його транспортної форми глутаміну, гальмівного медіатора гліцину та падіння вмісту глутамату в мозку є ознаками енцефалопатії. В 4 групі тварин, які отримували СС14 і перебували на ВЖД, спостерігались значно важчі прояви ниркової дисфункції, ентеропатії та енцефа-лопатії, ніж у тварин 2 групи. Крім того, саме лише утримання тварин на ВЖД (3 група) спричиняло погіршення ниркової функції та зростання проникності кишечнику.
Таблиця 2
Вплив ВЖД на стан нирок, кишечнику, головного мозку у інтактних тварин та на фоні ____________________________________введення СС14_____________________________________
Показники Інтактний контроль, п=8 СС14 , п=9 4 7 ВЖД, п=9 ВЖД + СС14, п=10
1 2 3 4
Ни рки
Натрійурез, ммоль/ 24 год 0,90±0,03 0,66±0,03* 0,82±0,02* 0,53±0,03*#
Клубочкова фільтрація, мл/хв. 0,27±0,02 0,16±0,01* 0,23±0,02* 0,11±0,01*#
Кишечник
Проникність для сахарози, % екскреції з сечею 0,22±0,02 0,76±0,05* 0,43±0,04* 1,22±0,06*#
Глікозаміноглікани СОК, мг/г 4,13±0,21 3,53±0,15* 3,75±0,15 2,60±0,14*#
Мієлопероксидаза СОК, мкмоль/хв. на 1 мг білка 2,10±0,14 4,62±0,19* 3,45±0,19* 6,56±0,30*#
Мієлопероксидаза печінки, мкмоль/хв. на 1 мг білка 0,48±0,04 1,41±0,07* 0,86±0,05 2,15±0,10*#
Головний мозок
Моторна активність, число горизонтальних переходів 44,5±3,90 31,9±3,16* 40,2±3,40 19,6±1,75*#
Моторна активність, число вертикальних підйомів 99,4±9,19 72,7±5,93* 89,8±7,30 41,5±1,62*#
Вміст води в мозку, % 78,7±0,21 80,3±0,30* 79,0±0,22 81,6±0,25*#
Аміак, мкмоль/г 0,36±0,025 0,63±0,04* 0,42±0,031 0,86±0,029*#
Глутамін, мкмоль/л 4,98±0,24 9,35±0,32* 5,54±0,31 15,3±0,71*#
Глутамат, мкмоль/л 10,4±0,30 7,96±0,49* 9,66±0,38 5,71±0,23*#
Гліцин, мкмоль/л 2,03±0,15 3,01±0,18* 2,31±0,16 4,76±0,17*#
Примітка: 1. * - вірогідна різниця стосовно групи «1».
2. # - вірогідна різниця щодо групи «2»
Формування СС14 індукованого цирозу у тварин 2 групи супроводжувалось розвитком гіпергомоцистеїнемії (табл. 3) та гальмуванням процесів метилування в печінці, що проявлялось падінням активності бетаїнгомоцистеїнметилтрансферази, S-аденозилметіонсинтази, зростанням вмісту фосфатидилетаноламіну при зменшенні частки фосфатидилхоліну в печінці. Крім того, у тварин з СС14 індукованим цирозом виявлялись значна ендотоксинемія (очевидно, внаслідок надмірної проникності кишечнику) та ознаки посиленого утворення вазо-активних медіаторів. Так вміст метаболітів оксиду азоту нітратів і нітритів в сироватці крові зріс більше ніж вдвічі, порівняно з інтактними тваринами. Підвищення на 67% рівня карбоксигемоглобіну в крові та вірогідне зростання активності гемоксигенази в печінці є ознакою посиленого утворення моноксиду карбону. Вміст гідроген сульфіду в сироватці крові зріс в 2,6 разів, вірогідно зростала також активність ферментів синтезу Н^ - цистатіонін-у-ліази та цистатіонін-р-синтази в печінці. Екскреція аденозину
з сечею зросла втричі, вірогідно зросла активність S-аденозилгомоцистеїнгідролази та 5’-нуклеотидази (забезпечують утворення аденозину), тоді як активність аденозинде-замінази (забезпечує деградацію аденозину) падала.
Формування стеатозу печінки у тварин 3 групи також супроводжувалось порушенням обміну гомоцистеїну, хоча гіпергомоцисте-їнемія та гіпометилування в печінці були менш виразні, ніж в 2 групі тварин. У тварин 3 групи виявлялось вірогідне, хоча і менш масштабне, ніж в попередній групі, зростання вмісту ендотоксину, нітратів і нітритів в сироватці крові, карбоксигемоглобіну в крові, аденозину в сечі, тоді як вміст гідроген сульфіду в сироватці крові та активність ферментів транссульфування в печінці вірогідно знижувались. Поєднання СС14 та ВЖД у тварин 4 групи привело до поглиблення гіперго-моцистеїнемії, гіпометилування в печінці, ще більшого посилення ендотоксинемії та гіперпродукції вазоактивних медіаторів, порівняно з 2 групою тварин.
Таблиця 3
Вплив ВЖД на вміст вазоактивних медіаторів, гомоцистеїну та ферментів обміну ________гомоцистеїну в печінці у інтактних тварин та на тлі введення СС14____________
Показники Інтактний контроль, п=8 СС14 , п=9 ВЖД, п=9 ВЖД + СС14, п=10
1 2 3 4
Гомоцистеїн сироватки крові, мкмоль/л 4,13±0,36 8,71+0,55* 6,96+0,49* 10,9+0,59*#
Бетаїнгомоцистеїнметилтрансфераза 7,48±0,35 5,49+0,25* 6,38+0,31* 4,46+0,31*#
S-аденозилметіонсинтаза 3,16±0,14 1,95+0,13* 2,70+0,13* 1,51+0,13*#
Фосфатидилхолін, мкмоль/г печінки 14,8±0,32 10,2+0,75* 13,5+0,15* 6,54+0,30*#
Фосфатидилетаноламін, мкмоль/г печінки 5,80±0,32 7,80+0,42* 7,25+0,36* 9,26+0,52*
Фосфатидилетаноламін/ фосфатидилхолін 0,39±0,019 0,82+0,094* 0,55+0,084 1,47+0,15*#
Ендотоксин сироватки крові, пг/мл 0,11±0,012 0,53+0,056* 0,20+0,024* 0,91+0,10*#
Нітрати та нітрити сироватки крові, мкмоль/л 43,1±3,67 119+4,36* 67,2+3,18* 139+4,91*#
Карбоксигемоглобін, % 3,44±0,27 5,75+0,22* 4,34+0,28* 7,52+0,29*#
Гемоксигеназа 0,11+0,010 0,20+0,011* 0,14+0,010* 0,27+0,017*#
Гідроген сульфід сиро-ватки крові, мкмоль/л 48,9±3,93 125,4+7,52* 36,2+3,09* 146,6+9,93*
Цистатіонін-у-ліаза 3,25+0,17 4,23+0,21* 2,73+0,15* 5,09+0,30*#
Цистатіонін-р-синтаза 2,82+0,18 3,53+0,18* 2,24+0,18* 4,35+0,27*
Аденозин сечі, мкмоль/ ммоль креатиніну 5,01+0,38 14,9+0,57* 8,82+0,34* 18,8+0,76*#
S-аденозилгомоцистеїн-гідролаза 2,74+0,22 4,76+0,32* 3,60+0,25* 5,79+0,26*#
Апіраза 4,28+0,24 4,93+0,26 4,60+0,31 5,10+0,31
5'-нуклеотидаза 4,12+0,23 5,67+0,31* 4,94+0,26* 6,83+0,35*#
Аденозиндезаміназа 250+11,3 177+10,4* 232+10,5 143+10,1*#
Примітка: 1. Активність ферментів подана в нмоль/хв на 1 мг білка.
2. * - вірогідна різниця стосовно групи «1».
3. # - вірогідна різниця стосовно групи «2».
Патогенетична роль порушення обміну гомоцистеїну та продукції вазоактивних речовин в розвитку фіброзу за умов стеатозу печінки підтверджується даними кореляційного аналізу (табл. 4). Необхідно зауважити, що
виявлялись протилежні за напрямком кореляційні зв’язки між вмістом гідроген сульфіду та маркерами стеатозу і фіброзу печінки у тварин, які знаходились лише на ВЖД та у тварин, у яких ВЖД поєднувалась з СС14 .
Таблиця 4
Кореляційні зв'язки між маркерами стеатозу і фіброзу печінки та показниками обміну ____________________гомоцистеїну та вазоактивних медіаторів у щурів__________
Показники Холестерин / фосфатидилхолін Гідроксипролін ТФР-бета-1
Гомоцистеїн 0,53* 0,58* 0,60*
Гідроген сульфід (ВЖД) -0,36 -0,47 -0,61
Гідроген сульфід (СС14, ВЖД + СС14) 0,46 0,51 0,53
Фосфатидилетаноламін / фосфатидилхолін -0,52* -0,55* -0,49*
Аденозин 0,66* 0,67* 0,63*
Ендотоксин 0,57* 0,69* 0,57*
Гемоксигеназа 0,51* 0,59* 0,58*
Нітрати і нітрити 0,63* 0,61* 0,60*
Примітка: знаком * позначені вірогідні коефіцієнти кореляції.
Таким чином, застосування BЖД привело до формування стеатозу печінки, що проявлялось накопиченням тригліцеридів, холестерину та падінням вмісту фосфатидилхоліну в печінці. BЖД індукувала розвиток фіброзу печінки у інтактних тварин та посилювала фі-брогенез у тварин з введенням CCl4, що проявлялось зростанням рівнів ТФР-бета-1 та гіалу-ронату в сироватці крові, підвищенням вмісту гідроксипроліну та падінням вмісту ретино'ідів в печінці. Отримані нами дані дозволяють висловити декілька гіпотез стосовно механізмів індукції фіброгенезу за умов стеатозу печінки. Ми показали, що формування стеатозу асоціюється з розвитком гіпергомоцистешемії. ГГЦ також виявлялась у тварин з CCl4 індукованим фіброзом та суттєво посилювала4 сь при поєднанні CCl4 і BЖД, при цьому вміст гомоцисте-шу корелював з маркерами стеатозу і фіброзу печінки. Раніше ми показали, що хронічне навантаження тіолактоном гомоцистеі'ну індукує печінковий фіброгенез у щурів [4]. Bиявилось, що в процесі формування стеатозу гальмуються процеси метилування, ознакою чого є зростання коефіцієнту фосфатидилетаноламін/ фосфатидилхолін (останній є продуктом метилування фосфатидилетаноламіну), падіння активності беташгомоцистешметилтранфера-зи, S-аденозилметіонсинтази в печінці. Bідомо, що реакції метилування необхідні для синтезу фосфоліпідів, креатину, обміну катехоламінів, а метилування є ключовим елементом епігенетично! регуляції активності генів та білків, включаючи і ті, що причетні до фіброгенезу [22].
Іншим можливим механізмом активації фіброгенезу за умов стеатозу печінки є порушення обміну вазоактивних сполук. B^ явилось, що у тварин з стеатозом знижувалась продукція вазодилятатора гідроген сульфіду і виявлявся обернений кореляційний зв’язок між рівнем H2S та маркерами фіброзу і стеа-тозу печінки. Bідомо, що вазоконстрикція є провідним чинників фіброгенезу, тому цілком можливо, що знижена продукція H2S сприяє фіброутворенню. Надлишок гомоцистешу теж чинить констрикторну дію через блокування ацетилxолін-залежноï релаксації судин, пригнічення транспорту аргініну, синтезу NO [16]. Ще одним патогенетичним чинником фіброге-незу за умов стеатозу може бути виявлена нами гіперпродукція аденозину, адже відомо, що аденозин активує трансформацію зірчастих клітин печінки в колаген-продукуючі міофі-бробласти [7].
Bиявилось, що BЖД обтяжує перебіг CCl4 індукованого цирозу, що проявлялось поси-4 ленням асциту, нирковш дисфункції, ентеро-патії, бактеріальною транслокації, енцефалопа-тії. Прискорення декомпенсації цирозу, який формується на тлі стеатозу, частково можна пояснити активацією печінкового фіброгенезу. З
іншого боку, наші дані свідчать, що при цирозі печінки, який розвинувся при введенні CCl4 та, особливо, при його поєднанні з BЖД, посилюється продукція вазодилятаторів NO, CO, H2S та аденозину (останній дилятує мезентеріальні та спазмує ниркові артерії). Bідомо, що системна вазодилятація є базисом, на тлі якого деком-пенсується цироз. Так вазодилятація і зростання проникності гемато-енцефалічного бар’єру є підґрунтям для розвитку енцефалопатії, а компенсаторне посилення синтезу констрик-торів формує ниркову дисфункцію [11]. Ми показали, що надмірна продукція вазоактивних речовин виникала навіть у інтактних тварин, які утримувались на BЖД: зростали вміст нітратів і нітритів в сироватці крові, карбоксиге-моглобіну в крові, активність гемоксигенази в печінці. Можливою причиною цього явища є рання поява ентеропатії при стеатозі печінки, що проявлялось підвищенням проникності кишечнику, зростанням активності мієлоперок-сидази СОК та рівня ендотоксину в сироватці крові. Bідомо, що мікробні ліпополісахариди є потужними активаторами синтази оксиду азоту, гемоксигенази, цистатіонін-у-ліази, тобто ферментів, що продукують вазодилятатори NO, CO, H2S [12, 24].
Слід зауважити, що вміст H2S в сироватці крові циротичних тварин зростав, тоді як при стеатозі печінки, коли процеси фіброгенезу знаходяться в початкових стадіях, - знижувався. Цілком імовірно, що підвищення вмісту H2S знаменує настання декомпенсації цирозу печінки. Ми припускаємо, що на початкових стадіях формування фіброзу ГГЦ гальмує продукцію H2S, тоді як при цирозі надмірна проникність кишечнику та ендотоксинемія нівелює гальмівний вплив надлишку гомоцис-тешу і стимулює надмірний синтез H2S в реакціях транссульфування. 2
Висновки.
1. Bисокожирова дієта індукує розвиток сте-атозу та фіброзу печінки у інтактних щурів та обтяжує розвиток CCl4 індукованого фіброзу печінки.
2. Формування фіброзу печінки на тлі стеа-тозу асоціюється з розвитком гіпергомоцисте-ішемії, гальмуванням процесів метилування в печінці та зменшенням продукції вазодилятатора гідроген сульфіду.
3. Bисокожирова дієта обтяжує перебіг CCl4 індукованого цирозу печінки, що супроводжується посиленням асциту, нирковоï дисфункції, ентеропатії, енцефалопатії та асоціюється з наростанням ендотоксинемн, гіперпродукцією гідроген сульфіду, моноксиду карбону, оксиду азоту та аденозину.
Перспективи подальших досліджень.
Перспективним напрямком подальших експериментальних та клінічних досліджень є з’ясування доцільності корекції гіпергомоцис-тешемії та судинних порушень як засобу упо-
вільнення печінкового фіброгенезу, який перебігає на тлі стеатозу печінки.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Визначення вмісту гідрогенсульфіду в сироватці крові / Н.В. Заічко, Н.О. Пентюк, Л.О. Пентюк [та ін.] // Вісник наукових досліджень.- 2009.- №1.- С.29-32.
2. Мельник А.В. Активність ензимів синтезу гідроген сульфіду в нирках щурів / А.В. Мельник, О.О. Пентюк // Укр. біохім. журнал - 2009.- №4.- С.: 12-22
3. Определение фосфолипидов в биологическом материале по образованию гидрофобного комплекса с фер-ротиоцианатом аммония / А.А. Пентюк, В.И. Гуцол, О.А. Яковлева [и др.] //Лаб. дело.- 1987.- №6.- С.457-460.
4. Пентюк Н.О. Вплив гіпергомоцистеїнемії на формування ССІ4-індукованого фіброзу печінки у щурів / Н.О. Пентюк // Сучасна гастроентерологія. - 2009.-№5.- С.33-37.
5. Попова Л.Д. Вплив триптофану на вміст нейромедіаторів в головному мозку щурів із різним рівнем судомної готовності / Л.Д. Попова // Мед. хімія.- 2007.- №1.- С.82-85
6. Рыбальченко В.К. Структура и функции мембран: Практикум / В.К. Рыбальченко, М.М. Коганов - К.: «Вища школа». 1988. - 312 с.
7. Adenosine A(2A) receptors play a role in the pathogenesis of hepatic cirrhosis / E.S. Chan, M.C. Montesinos, P. Fernandez [et al.] // Br. J. Pharmacol.- 2006.- №148(8).- Р.:1144-1155.
8. Chiang P.K. Activation of methionine for transmethylation. Purification of the S-adenosylmethionine synthetase of bakers' yeast and its separation into two forms / P.K. Chiang, G.L. Cantoni // J Biol Chem.- 1977.- Vol.252, №13.- Р.4506-4513.
9. Davies N.M. Sucrose urinary excretion in the rat measured using a simple assay: a model of gastroduodenal permeability / N.M. Davies, B.W. Corrigan // Pharm. Res.- 1995.-№12(11).-P.:1733-1736.
10. El-Zayadi A.-R. Hepatic steatosis: а benign disease or a silent killer / A.-R. El-Zayadi // World J. Gastroenterol.- 2008.-№14(26).- P.: 4120-4126.
11. Gin s P. Renal failure in cirrhosis / P. Gin s, R.W. Schrier // N. Engl. J. Med.- 2009.- №361(13).- P.:1279-1290.
12. Induction of nitric oxide synthase and heme oxygenase activities by endotoxin in the rat adrenal cortex: involvement of both signaling systems in the modulation of ACTH-depen-
dent steroid production / N. Grion, E.M. Repetto, Y. Pomera-niec [et al.] // J. Endocrinol.- 2007.- №194(1).- P.:11-20.
13. Hyperhomocysteinemia due to cystathionine beta synthase deficiency induces dysregulation of genes involved in hepatic lipid homeostasis in mice / J. Hamelet, K. Demuth, J.L. Paul [et al.] // J. Hepatol.- 2007.- №46.- P.:151-159.
14. Effect of repeated stress on body weight and body composition of rats fed low- and high-fat diets / R.B. Harris, J. Zhou, B.D. Youngblood [et al.] // Am. J. Physiol.- 1998.- №275,-P.1928-1938.
15. Isa Y. Effect of vitamin B6 deficiency on S-adenosylhomo-cysteine hydrolase activity as a target point for methionine metabolic regulation / Y. Isa, H. Tsuge, T. Hayakawa // J. Nutr. Sci .Vitaminol.- 2006.- Vol.52, №5.- P.302-306.
16. Homocysteine induces endothelial dysfunction via inhibition of arginine transport / L. Jin, R.B. Caldwell, T. Li-Masters [et al.] // J. Physiol. Pharmacol.- 2007.- №58(2).-P.:191-206.
17. Ludowieg J. Colorimetric differentiation of hexosamines / J. Ludowieg, J.D. Benmaman // Anal. Biochem.- 1967.-№19(1).- P.:80-88.
18. Immunopathology of a two-hit murine model of acid aspiration lung injury / J.A. Nemzek, D.R. Call, S.J. Ebong [et al.] //Am. J. Physiol. Lung Cell. Mol. Physiol.- 2000.- №278(3).-P.:L512-520.
19. Pull I. Metabolism of (14C)adenine by cerebral tissues, superfused and electrically stimulated / I. Pull, H. McIlwain // Biochem J.- 1972.- №126.-P.:965-973
20. Decrease in hepatic CYP2C11 mRNA and increase in heme oxygenase activity after intracerebroventricular injection of bacterial endotoxin / Y. Shimamoto, T. Tasaki, H. Kitamura [et al.] //J. Vet. Med. Sci.- 1999.- №61(6).- P.:609-613.
21. Siddiqi N.J. Investigation into the distribution of total, free, peptide-bound, protein-bound, soluble, insoluble-collagen hydroxyproline in various bovine tissues / N.J. Siddiqi, A.S. Alhomida // J. Biochem. Mol. Biol.- 2003.- №36(2).- P.:154-8
22. Weber L.W. Hepatotoxicity and mechanism of action of haloalkanes: carbon tetrachloride as a toxicological model / L.W. Weber, M. Boll, A. Stampfl // Crit. Rev. Toxicol.- 2006.-№33(2).-P.:105-136
23. Zhou J. Contributions of hyperhomocysteinemia to atherosclerosis: Causal relationship and potential mechanisms / J. Zhou, R.C. Austin // Biofactors.- 2009.- №35(2).- P.:120-129.
24. Role of hydrogen sulfide/ cystathionine-gamma-lyase system in acute lung injury induced by lipopolysaccharide in rats / X.H. Zhou, X.L. Huang, P. Wei et al. // Zhongguo Wei Zhong.- 2009.- №21(4).-P.:199-202.
УДК 616.83-005:577.1:542.231.2:616.36-004
АКТИВАЦИЯ ПЕЧЕНОЧНОГО ФИБРОГЕНЕЗА В УСЛОВИЯХ ВЫСОКОЖИРОВОЙ ДИЕТЫ У КРЫС. РОЛЬ ГИПЕРГОМОЦИСТЕИНЕМИ И ВАЗОАКТИВНЫХ МЕДИАТОРОВ Пентюк Н.А.
Резюме. 6-недельное использование высокожировой диеты индуцирует фиброз печени у ин-тактных животных и отягощает CCl4 индуцированный фиброз, что проявляется повышением сывороточных уровней ТФР-бета-1, гиалуроната, повышением содержания гидроксипролина в печени и ассоциируется с развитием гипергомоцистеинемии, гипометилирования в печени, уменьшением продукции вазодилятатора гидроген сульфида. Високожировая диета отягощает течение CCl4 индуцированного цирроза, что сопровождается усилением асцита, почечной дисфункции, энтеропатии, энцефалопатии и ассоциируется с эндотоксинемией, гиперпродукцией гидроген сульфида, моноксида карбона, аденозина.
Ключевые слова: стеатоз, фиброз, гомоцистеин, гидроген сульфид.
UDC 616.83-005:577.1:542.231.2:616.36-004
ACTIVATION HEPATIC FIBROGENESIS in CONDITIONS of HIGH-FAT DIET in RATS. A ROLE of HYPERHOMOCYSTEINEMIA and VASOACTIVE MEDIATORS Pentiuk N.O.
Summary. High-fat diet during 6 weeks induce of liver fibrosis in intact rats and exacerbate CCl4 induced fibrosis, that was shown by increase serum levels of TGF-beta-1, hyaluronate, increase liver hydroxyproline and associates with hyperhomocysteinemia, hypomethylation and reduction of hydrogen sulfide production. High-fat diet exacerbate CCl4 induced liver cirrhosis that was accompanied by aggravation of ascite, bacterial translocation, encephalopathy and associates with hyperproduction of hydrogen sulfide, carbon monoxide and adenosin.
Key words: steatosis, fibrosis, homocystein, hydrogen sulfide.
Стаття надійшла 10.02.2010р.
