CC BY
47
Реферати
ОПЫТ ВНЕДРЕНИЯ КУРСА, ПОСВЯЩЕННОГО
ИЗУЧЕНИЮ ПРОФИЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ГИСТОЛОГИИ, ЦИТОЛОГИИ И ЭМБРИОЛОГИИ ДЛЯ СТУДЕНТОВ СТОМАТОЛОГИЧЕСКОГО ФАКУЛЬТЕТА В ОНМЕДУ Талалаев К. А., Тирон О. И., Кувшинова И. И., Тодорова А. В.
Целью данной статьи является описание курса «Гистология, цитология и эмбриология органов ротовой полости», который был разработан и впервые внедрен в рабочую программу для студентов стоматологического факультета на кафедре гистологии, цитологии и эмбриологии ОНМедУ. Также в статье приведены результаты оценки эффективности вышеуказанного курса, которая определялась путем анализа результатов тестирования знаний студентов в области профильных «стоматологических» разделов дисциплины до и после внедрения курса. Результаты проведенного исследования показали, что курс «Гистология, цитология и эмбриология органов ротовой полости» является методически эффективным и может быть рекомендован для включения в рабочие программы для стоматологического факультета другим медицинским ВУЗам Украины.
Ключевые слова: гистология, эмбриология, органы ротовой полости.
Стаття надшшла 3.08.2017 р.
DOI 10.26724 / 2079-8334-2017-4-62-219-224 УДК 347.788.4
ДОСВ1Д ВПРОВАДЖЕННЯ КУРСУ, ЩО
ПРИСВЯЧЕНИЙ ПРОФШЬНИМ РОЗД1ЛАМ Г1СТОЛОГ11, ЦИТОЛОГИ ТА ЕМБРЮЛОГП ДЛЯ СТУДЕНТ1В СТОМАТОЛОГ1ЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ В ОНМЕДУ Талалаев К. А., Ирон О. 1, Кувшинова I. I., Тодорова А. В.
Метою дано! статл е описання курсу «Пстологш, цитолопя та ембрюлогш оргашв ротово! порожнини», який був розроблений та вперше включений до робочо! програми для студентiв стоматолопчного факультету на кафедрi пстологп, цитологи та ембрюлогп ОНМедУ. Також у статл наведенi результати оцiнки ефективност вищевказаного курсу, яка визначалася шляхом тестування знань студентв у галузi профiльних «стоматолоriчних» роздiлiв дисциплiни до та тсля впровадження курсу. Результати проведеного дослiдження показали, що курс «Гiстологiя, цитологiя та ембрюлопя оргашв ротово! порожнини» е методично ефективним та може бути рекомендований для впровадження в робочi програми для стоматолопчного факультету шшим ВНЗ медично! освiти Укра!ни.
Ключовi слова: пстологш, ембрiологiя, органи ротово! порожнини.
В. О. Ульянов, Г. О. Улья нова
Одеський I нацшнал! эний медичний ушверситет, м. Од 1еса, Нац1ональ ний ммверсше!
«Одеська юридична академ1я» , м. Одеса
АКАДЕМ1ЧНИИ ПЛАГ1АТ У МЕДИЧНИХ ДОСЛ1ДЖЕННЯХ
e-mail: ulianova@onua.edu.ua
У статл дослiджуються доктринальнi i законодавчий пiдходи до визначення категори «плапат». В результатi плагiату не тшьки витрачаються фiнансовi та часовi ресурси на неналежш дослiдження, також тдвищуеться недовiра до медичних дослiджень, у тому числ1 виникае можливiсть застосування до пащенлв неефективних методш лжування. Академiчний плагiат е серйозним порушенням прав штелектуально! власностi, в результата якого може бути завдано майнову та немайнову шкоду правоволод1льцям. 1стотною вiдмiннiстю мiж науковим i законодавчим пiдходом до визначення категори «плапат» е визнання плагiатом привласнення авторства на вдею. В1дпов1дно до закону щея не захищаеться як об'ект авторського права. Тому академ!чний плапат - це привласнення авторства на наукову роботу, наукове вщкриття. Разом з тим iдея також е результатом штелектуально! д1яльност1. Тому важливо знайти механiзми ii захисту в1д неправомiрного використання. Академiчний плагiат - системна проблема, тому результативним може бути тшьки комплексний п1дх1д до !! виршення.
Ключовi слова: плапат в медичних дослiдженнях, незаконне привласнення авторства, академ!чний плагiат, ¿дея, опублжування твору.
Вщповщно до ст. 54 Конституцп Укра!ни держава сприяе розвитков! науки, встановленню наукових зв'язюв Укра!ни з1 св1товим спiвтовариством.
Однiею з найбшьш актуальних сфер наукових дослщжень, вщ результативностi та ефективностi яких залежить забезпечення життя та здоров'я людей, е медична. Складнiсть дослщжень у медичнш галузi обумовлена необхщшстю проведення численних досл^щв, спостережень, випробувань нових лшв, методiв дiагностування та лшування, що вимагае суттевих не лише часових, а й фшансових витрат. У зв'язку з чим особливо! актуальносп набувае питання захисту прав штелектуально! власносп творщв, забезпечення академiчно!' доброчесностi при проведеннi медичних дослщжень, захисту вщ поширення псевдонаукових результат та плагiату. Негативнi наслщки вщ академiчного плагiату у наукових дослщженнях полягають у: порушеннi прав та штерешв винахiдникiв, авторiв; попршенш якост1 наукових дослiджень, в1дсутност1 нових наукових досягнень; зниженш якост1 навчальних матерiалiв, що може впливати i на як1сть п1дготовки майбутнiх фахiвцiв; негативному вплив1 на репутацiю наукового закладу, в
якому працюе плапатор; нецшьовому використаннi коштiв, яю видiляються для проведення наукових дослщжень у медичнiй сферi; появi псевдо науковщв.
Метою роботи було розкриття сутностi та характерних ознак академiчного плагiату, наслiдкiв його виявлення та правових засад захисту прав та штерешв авторiв та iнших правоволодшьщв.
Матерiал та методи дослщження. У процесi дослiдження сутностi академiчного плагiату у медичних дослiдженнях було використано фшософсью (загальнонауковi) та окремi науковi методи пiзнання. Розкриття сутност академiчного плагiату та його особливостей в медичних дослщженнях передбачае проведення комплексного дослщження доктринальних пiдходiв, законодавства та практики його застосування. При дослщженш плапату як правово! категори використано формально-юридичний метод. Порiвняльно-правовий метод використовувався при дослщженш пiдходiв до визначення плагiату у доктринi та практищ зарубiжних кра!н; визначеннi сшввщношення привласнення авторства з iншими випадками неправомiрного використання авторських немайнових прав.
При визначенш категори плагiат слщ розрiзняти два пiдходи: законодавчий та науковий, яю мають суттевi вщмшность
У науковiй доктринi переважним е тдхщ вiдповiдно до якого плапат розглядаеться як привласнення авторства на щею та твiр або його частину [15, 16, 17, 22].
Плапат - це використання чужих опублшованих або неопублшованих щей або ^в (або шшо! штелектуально! власносп) без зазначення авторства, отримання дозволу та представлення !х як нових та оригiнальних, а не як отриманих з юнуючих джерел [20].
Плапат - привласнення щей, даних, методiв, використання тексту або шших фрагмешгв (малюнкiв, таблиць) без дозволу або посилання на правовласника (автора або видавництво) [19]. При цьому наголошуеться, що плагiат ще! е набагато гiршим, нiж плапат тексту [21]. Плапат передбачае привласнення ще! (наприклад теори, гiпотез, метафор) повнютю, частково або з несуттевими змiнами без зазначення !х автора [18]. Визнання плагiатом привласнення авторства не лише на текст, а i на щею е цшком слушним, оскiльки в медичнiй сферi саме iдея найчастiше запозичуеться з порушенням прав автора. Разом з тим саме в частиш визнання ще! об'ектом посягання при плапат доктринальнi визначення принципово вiдрiзняються вщ законодавчого пiдходу. Враховуючи, що академiчний плагiат з одше! сторони призводить до порушення прав штелектуально! власносп, з шшо! - е порушенням у сферi науково! дiяльностi, вщносини, якi виникають у цiй сферi регулюються законодавством у сферi прав штелектуально! власностi (Закони Укра!ни «Про авторське право i сумiжнi права», «Про охорону прав на винаходи i кориснi модет», «Про охорону прав на промисловi зразки» тощо) та законодавством у сферi осв^и (зокрема, Закони Укра!ни «Про осв^у», «Про вищу освггу», «Про наукову i науково-технiчну дiяльнiсть»).
Важливе значення в забезпеченш академiчно! доброчесностi вщграють локальнi акти вищих навчальних закладiв, наукових установ (положення про запобиання академiчному плагiату та забезпечення академiчно! доброчесностi). Для виявлення та своечасного запобиання плагiату створюються спецiальнi комюи та пiдроздiли. Так, мета дiяльностi Комюп з запобiгання академiчного плапату в наукових та науково-методичних роботах Одеського нацюнального медичного унiверситету спрямована на тдвищення якостi виконання дисертацшних робiт, коректного цитування застосованих опублшованих матерiалiв ранiше опублiкованих робiт, розвитку навичок коректно! роботи iз джерелами шформаци, дотримання вимог науково! етики та поваги до iнтелектуальних надбань, самостшносп та оригiнальностi при написанш монографiй та iнших науково-методичних робгг.
Для того, щоб знизити рiвень академiчного плагiату, в першу чергу потрiбно формувати полiтику його запобпання. У зв'язку з чим дiяльнiсть таких комюи мае бути першочергово спрямована на формування культури академiчно! доброчесностi, неприйнятностi неетично! поведiнки у професшних наукових колах, дотримання прав штелектуально! власност^ При цьому важливо закладати засади академiчно! доброчесностi та етичност наукових медичних дослiджень починаючи зi студентських рокiв. Крiм того, вимоги щодо дотримання етики публшацш, доброчесностi наукових дослiджень та неприпустимють академiчного плагiату, розробляються редакцiями наукових журналiв. Вiдповiдно до Закону Укра!ни «Про освiту» [10] академiчний плапат визнаеться порушенням академiчно! доброчесностi та визначаеться як - оприлюднення (частково або повнютю) наукових (творчих) результат, отриманих iншими особами, як результат власного дослiдження (творчостi) та/або вщтворення опублiкованих текстiв
(оприлюднених TBopiB мистецтва) шших aBTopiB без зазначення авторства. Аналопчне визначення закршлено у ст. 69 Закону Укра!ни «Про вищу осв^у» вiд 01.07.2014 р. [9].
Отже вщповщно до законодавства академiчний плагiат передбачае привласнення авторства на: наyковi (творчi) результати та опублшоваш тексти (оприлюдненi твори мистецтва).
Науковий результат - це нове знання, одержане в процес фундаментальних або прикладних наукових дослщжень та зафшсоване на ношях науково! шформаци у формi зв^у, науково! пращ, науково! доповщ, наукового повiдомлення про науково-дослщну роботу, монографiчного дослщження, наукового вщкриття тощо (Закон Укра!ни «Про наукову i науково-техшчну дiяльнiсть»).
Слiд звернути увагу, що перелш об'ектiв, якi визнаються науковим результатом не е вичерпним, однак за сво!ми ознаками вони пщпадають пiд категорiю об'ектiв права штелектуально! власносп. При цьому з практично! точки зору важливо розрiзняти твори науки (звщ наукова доповiдь, монографiчне дослiдження), якi пiдлягають охоронi як об'екти авторського права, та наyковi вiдкриття, оскiльки обсяг прав, способи охорони вказаних резyльтатiв суттево вiдрiзняються. Так, якщо у автора твору науки виникають немайновi та виключш майновi права, то у автора наукового вщкриття виникають немайновi права - право надати науковому вщкриттю свое iм'я або спецiальнy назву (ст. 458 Цившьного кодексу Укра!ни) [14]. 1ншим об'ектом, привласнення авторства на який визнаеться академiчним плапатом, е текст. Враховуючи, що серед об'екпв права iнтелектyально! власностi текст не видшяеться, варто встановленнi факту неправомiрного запозичення слiд звертати увагу на таю аспекти. В першу чергу визначити текс, який належить автору, та тексти з якими автор працював тд час створення наукового результату. Тексти, з якими доводиться мати справу вченому, умовно можна роздшити на двi групи: тексти, що вш створюе, i тексти, яю йому доводиться використовувати у сво!й дiяльностi або пщдавати експертизi. Усi цi тексти створюють своерiдний текстовий простiр, у якому перебувае вчений. При цьому ефективнють науковця вимiряеться здатнiстю створювати власш оригiнальнi тексти, поширювати !х i опановувати, застосовувати, переробляти й оцшювати iншi тексти [12].
По-друге, варто оцшювати тексти, з якими науковець працюе, оскшьки не всi вони мають оригiнальнiсть та творчий характер. Слщ звернути увагу, що вщповщно до законодавства офiцiйнi документи пол^ичного, законодавчого, адмiнiстративного характеру (закони, укази, постанови, сyдовi рiшення, державнi стандарти тощо) та !х офiцiйнi переклади не е об'ектами авторського права. Вщповщно, використання тексту закону чи його частини шляхом вщтворення не буде визнано академiчним плапатом.
Варто наголосити, що у законодавчому визначенш плапату серед об'екпв, права на як можуть бути привласнеш, щея не зазначена. Обумовлено це тим, що вщповщно до положень нормативно-правових акпв Укра!ш, а також мiжнародно-правових акпв щея не визнаеться охороноздатним об'ектом авторського права. Вщповщно до ст. 9 Угоди TRIPS [13], ст.8 Закону Укра!ни «Про авторське право i сушжш права» [5] охорона поширюеться тшьки на форму вираження твору i не поширюеться на будь-яю iде!. Як зазначено у постановi пленуму Вищого господарського суду Укра!ни не охороняються авторським правом, зокрема, ще!, разом з тим пщлягають охоронi лiтератyрнi та iншi твори, в яких викладено (описано, проiлюстровано) вiдповiднi iде!, методики тощо [8].
У зв'язку з тим, що ще! попри свою штелектуальну, творчу складову не включеш до перелiкy охороноздатних об'екпв права iнтелектyально! власностi, серед науковщв сформувалось два дiаметрально протилежнi пщходи щодо охорони iде! як результату штелектуально!, творчо! дiяльностi. Вiдповiдно до першого, пiдтримyеться законодавчий пiдхiд щодо неохороноздатносн iде! як об'екта авторського права. Вщповщно привласнення ще! не буде визнано плапатом. Як вiдмiчае В. Мельников, ще! не охороняються законодавством про авторське право та патентним законодавством ш в однш з кра!н свiтy [4]. Використання сюжету, теми твору чи науково! ще!, iз втiленням !х в iншy форму вираження, а не в ту, з яко! вони запозичеш, не визнаеться плапатом. Збп деяких iдей як такий також не може бути визнаний плапатом, оскшьки автори часто приходять до схожих результат творчост незалежно один вiд одного [7].
Авторське право надае охорону способу вираження щей. Це вираження е ушкальним поеднанням ств, музичних символiв (нот), кольорiв, форм тощо. Саме вираження робить твiр оригiнальним. Це означае, що основою багатьох творiв може бути однакова щея й yd вони будуть охоронятися авторським правом, отже кожний автор виражае цю однакову щею сво!м неповторним оригшальним способом [3].
Вщповщно до другого пщходу, обгрунтовуеться необхщнють захисту ще!, в тому числ1 кравджка iде! розглядаеться як плагiат.
На нашу думку щея як результат штелектуально!, творчо! д1яльност1 мае бути визначена через категорда «iнформацiя». 1дея е сутн1сним, зм1стовним вираженням будь-якого результату творчо! д1яльност1, яке розкривае призначення, особливють такого об'екта, способи використання тощо. Отже iдея, як шформащя, з'являеться до моменту об'ективiзацi! результату iнтелектуально!, творчо! д1яльност1, втшюеться в ньому та iснуе незалежно вщ матерiального нос1я, в якому виражено об'ект. Обмежити право на щею авторською монополiею - це фактично обмежити право м1льйон1в на творчють. Попри те, що щея може бути «старою як свго>, завдяки техшчному прогресу вона може отримати «нове життя», стати пщгрунтям для розробки нових об'ектiв, процешв тощо.
У зв'язку з цим вважаеться доцшьним складовою права на свободу творчосп визнати право на штерпретащю iде!, сутн1сть якого полягае у визнанш правомiрним використання ще! з метою !! творчо! переробки, удосконаленням форми !! вираження, внаслщок чого з'являеться новий охороноздатний об'ект права штелектуально! власность
Розкриваючи сутшсть академiчного плагiату, кр1м об'ектiв, права на як1 привласнюються, сл1д також визначити способи його вчинення. Вщповщно до законодавства академiчний плапат передбачае вчинення таких дш, як: оприлюднення (частково або повнютю) наукових результат, отриманих шшими особами, як результат власного дослiдження; вiдтворення опублiкованих текс^в 1нших авторiв без в1дпов1дного посилання. Оприлюдненням (розкриттям пу6л1ц1) твору е д1я, що вперше робить тв1р доступним для пу6л1ки шляхом опублшування, пу6л1чного виконання, пу6л1чного показу, пу6л1чно! демонстраций пу6л1чного сповiщення тощо (Закон «Про авторське право i сум1жш права»). Зг1дно з ч. 1 ст. 442 ЦК Укра!ни тв1р вважаеться опублiкованим (випущеним у свгг), якщо в1н будь-яким способом повщомлений невизначеному колу ос16, у тому числ1 виданий, пу6л1чно виконаний, пу6л1чно показаний, переданий по радiо чи телебаченню, вщображений у загальнодоступних електронних системах iнформацi!.
Також, сл1д звернути увагу на вщтворення тексту, як способу вчинення плапату. Biдтворення передбачае виготовлення одного або бшьше прим1рник1в твору, вiдеограми, фонограми в будь-якш матерiальнiй форм1, а також !х запис для тимчасового чи постшного зберiгання в електроннiй (у тому числ1 цифров1й), оптичн1й або шшш форм1, яку може зчитувати комп'ютер. Автори л^ературних i художн1х твор1в користуються виключним правом дозволяти вщтворення цих твор1в будь-яким чином i в 6удь-як1й форм1 (ст. 9 Бернсько! конвенцн) [1].
Як зазначено у лист1 Вищого господарського суду «Про деяю питання практики виршення спор1в, пов'язаних 1з застосуванням законодавства про штелектуальну власнiсть» одним 1з можливих спосо61в вiдтворення твору е його розмщення в мережi 1нтернет у вигляд1, доступному для пу6л1чного використання [6].
Сл1д звернути увагу, що розмщення твору у мережi 1нтернет без дозволу i згоди автора не завжди може бути квалiфiковано як академiчний плапат. Так, розмщення твору в мережi без згоди автора але 1з зазначенням його iменi може бути квалiфiковано як неправомiрне використання твору, що призвело до порушення майнових прав. Якщо при вщтворенш тексту, твору не буде зазначено iменi автора - таю ди можуть бути квалiфiкованi як порушення майнових (неправомiрне використання твору без годи автора) та немайнових прав (порушення права на 1м'я). I лише у випадку вщтворення твору, пщ час якого замють iменi справжнього автора, плапатор вкаже себе як автора тексту, якого вш не створював, може йти мова про академiчний плапат. Отже, для настання вщповщальносп за плагiат важливе значення мае розкриття неправомiрно створеного твору перед тре^ми особами способами та у форм^ яка робить його можливим для сприйняття. При цьому важливе значення мае наявшсть умислу плапатора на привласнення авторства на чужий об'ект права штелектуально! власност^ Як слушно зауважуе Демидова Р.О. саме усвщомлешсть i намiр окреслюють межi феномена плагiату, вiдокремлюючи його вщ явищ 1ншого порядку; шшими словами, плапат можливий лише на р1вш сформовано! зршо! св1домост1 i лише як результат експлiкацi! зовш ц1лком певно! iнтенцi! [2].
Про не випадковють привласнення авторства на чуж1 об'екти права штелектуально! власносп, наявнiсть намiру запозичити чужий матерiал може, зокрема св1дчити: достатня в1дом1сть запозиченого об'екта чи його частини, поширешсть у наукових джерелах, мережа 1нтернет; обiзнанiсть плагiатора з1 справжнiм джерелом запозичення iнформацi!, про що може свщчити наявнiсть посилань у науковш ро6от1 на окремi положення запозичено! роботи. Кр1м того, пщтвердженням запозичення чужого матерiалу може бути включення до роботи фрагменпв,
pi3H^ за стилютикою викладення MaTepiary; вiдсутнiсть обгрунтування запропонованих положень як в самш pоботi, так i в попередшх пyблiкaцiй; вiдсyтнiсть експериментально! бази (за умови ïï нeобхiдностi) для обгрунтування висновкiв та пpопозицiй тощо.
Так, у ршенш Киïвського районного суду мюта Донецьк по спpaвi про захист авторських прав вiд плапату зазначено, що судом установлено, що умисел щодо порушення авторських прав позивача з боку вiдповiдaчiв мав мюце. На сторшках 108, 109, 150 книги вiдповiдaчi зробили посилання на позивача як на дшсного автора pозмiщeного тексту. У зв'язку з цим суд робить висновок, що вiдповiдaчi знали першоджерело тексту та його змют. У зв'язку з наведеним доводи вiдповiдaчiв стосовно того, що вони не знали, хто е автором використаних ними мaтepiaлiв, не вiдповiдaють дiйсностi [11].
Виявлення плапату ^м нeгaтивноï ощнки призводить також до негативних правових нaслiдкiв. В першу чергу на плапатора може бути покладено обов'язок вiдшкодyвaти шкоду (майнову, немайнову), завдану творцевь Кpiм того спeцiaльнi наслщки передбачено у випадку виявлення плапату у дисертацшних роботах у Закош Укpaïни "Про вищу освiтyм, яю залежать вiд того захищена робота чи ш. Якщо плaгiaт виявлено у захищенш дисepтaцiï може бути прийняте piшeння спeцiaлiзовaноï вчено1' ради про присудження наукового ступеня та видачу вщповщного диплома. Якщо плапат виявляеться при подaннi роботи до захисту це е тдставою для вщмови у пpисyджeннi вiдповiдного наукового ступеня. Кpiм того нeгaтивнi наслщки пepeдбaчeнi не лише для плапатора. Зокрема, офщшш опоненти, якi надали позитивнi висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у робой спeцiaлiзовaних вчених рад строком на два роки.
1. Таким чином як порушення прав штелектуально!' власносп у мeдичнiй сфepi aкaдeмiчний плaгiaт передбачае привласнення авторства на охороноздатний об'ект права штелектуально!' власносп або його охороноздатну частину чужого наукового результату та обнародування такого об'екта. Привласнення авторства - це навмисш нeпpaвомipнi д^', спрямоваш на формування будь-яким способом уявлення про належшсть авторства на об'ект iнтeлeктyaльноï' влaсностi (або його охороноздатну частину) особ^ яка не брала твоpчоï' yчaстi у його створенш.
2. Попри доктpинaльнi тдходи, на законодавчому piвнi iдeя не зазначена серед об'екпв, привласнення авторства на яю може бути квaлiфiковaно як плапат.
3. Разом з тим щея е результатом штелектуально].', твоpчоï' дiяльностi. 1дея - це особливий вид шформаци', яка виpiзняеться творчою складовою, на пiдстaвi якоï' з'являеться новий об'ект, який залежить вщ об'ективноï' форми вираження i без об'ективiзaцiï' не зможе отримати правову охорону. Отже щея може бути одразу втшена в об'ект iнтeлeктyaльноï' власносп, а може бути розкрита до його створення. Така практика е поширеною у науковш сферь Перш нiж буде створено новий об'ект права пpомисловоï' власносп, розроблено новi лiки, iнфоpмaцiя про нayковi дослiджeння, напрацювання висвiтлюеться у наукових публшащях. Фактично розкриваеться щея нового об'екта, який ще не створено. У зв'язку з чим важливо визначити ефективш мехашзми охорони ще^ що обумовлюе нeобхiднiсть подальших наукових дослiджeнь у зaзнaчeнiй сфepi з aнaлiзом нaцiонaльноï' практики та мiжнapодного досвiдy.
1. Bernska konventsiia pro okhoronu literaturnykh i khudozhnikh tvoriv [Elektronnyi resurs]: - Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_051
2. Demidova O. R. «Chuzhoe kak svoe» ili fiziologiya plagiata /O. R. Dimidova // Vestnik Leningradskogo gosudarstvennogo universiteta im. A.S. Pushkina. - 2012. - Vyip. #3. - tom 2. - S. 90 -98.
3. Kovalenko T. Plahiat: vydy ta vidpovidalnist / T. Kovalenko // Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. - 2014. - No.4. -36 s.
4. Melnikov V. Tolkovanie sudami ponyatiy «ideya» i «forma vyirazheniya idei» / V. Melnikov // Intellektualnaya sobstvennost. - 2008. - No.5. - S. 64-76.
5. Pro avtorske pravo i sumizhni prava: Zakon Ukrainy vid 23.12.1993 r. // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. - 1994. -No.13. - st. 64.
6. Pro deiaki pytannia praktyky vyrishennia sporiv, poviazanykh iz zastosuvanniam zakonodavstva pro intelektualnu vlasnist: lyst Vyshchoho hospodarskoho sudu vid 14.01.2002 №01- 8/31 [Elektronnyi resurs]: - Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v8_31600- 02.
7. Petrenko V. S. Poniattia ta vydy plahiatu / V. S. Petrenko // Chasopys tsyvilistyky. - 2012. - No.14. -129 s.
8. Postanova plenumu Vyshchoho hospodarskoho sudu Ukrainy Pro deiaki pytannia praktyky vyrishennia sporiv, poviazanykh iz zakhystom prav intelektualnoi vlasnosti 17.10.2012 № 12 [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0012600-12/print1442943057573823 .
9. Pro vyshchu osvitu: Zakon Ukrainy vid 01.07.2014 r. [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/print1443119671637655.
10. Pro osvitu: Zakon Ukrainy 5 veresnia 2017 roku № 2145-VIII [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19/print1443119671637655.
11. Rishennia Kyivskoho raionnoho sudu mista Donetska vid 7 liutoho 2007 roku po spravi №2- 316/07 [Elektronyi resurs]: -Rezhym dostupu: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/745942.
12. Surmin Yu. P. Naukovi teksty: spetsyfika, pidhotovka ta prezentatsiia: navch.-metod. posib./ Yu. P. Surmin // - K.: NADU, -2008. -3 s.
13. Uhoda pro torhovelni aspekty prav intelektualnoi vlasnosti [Elektronnyi resurs]: - Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/981_018 .
14. syvilnyi kodeks Ukrainy vid 16.01.2003 r. [Elektronnyi resurs]: - Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1400072439709213.
15. Bhushan Sharma B. India Ethics in writing: Learning to stay away from plagiarism and scientific misconduct / B. Bhushan Sharma, V. Singh Lung // Lung India. - Apr - Jun 2011. - Vol 28. - Issue 2 -148 р. [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.lungindia.com/article.asp?issn=0970-2113;year=2011;volume=28;issue=2;spage=148;epage=150;aulast=Sharma.
16. Fowler James E. Avoiding Unintentional Plagiarism / James E. Fowler [Электронный ресурс]: - Режим доступа: http: //www. ece. msstate. edu/~fowler.
17. Ghajarzadeh M. Plagiarism and Its Aspects to Medical Researchers is Essential / M. Ghajarzadeh, M. Mohammadifar, S. Safari // Anesthesiology and Pain Medicine. - Spring 2013. - Vol.2 (4), [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://pubmedcentralcanada.ca/pmcc/articles/PMC3821140№ 3.
18. Roig M. Avoiding plagiarism, self-plagiarism, and other questionable writing practices: A guide to ethical writing / M. Roig // [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://ori.hhs.gov/images/ddblock/plagiarism.pdf.
19. Satyanarayana K. Plagiarism : a scourge afflicting the Indian science / K. Satyanarayana // Indian Journal of Medical Researchro - 2010. - 131. - P. 373-376 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ijmr.org.in/downloadpdf.asp?issn=0971-
5916;year=2010;volume=131;issue=3;spage=373;epage=376;aulast=Satyanarayana;type=0;type=2
20. Publication Ethics Policies for Medical Journals [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://www.wame.org/resources/publication-ethics-policies-for-medical-journals#misconduct.
22. The little book of plagiarism. What it is and how to avoid it /4th edition. - September - 2014, University of Stirling.-13 p.
21. Vijay Shankar S. Plagiarism in Medical Research: Knowns and Unknowns / S. Vijay Shankar, K. Amita // Journal of Medical Sciences and Health/Sep-Dec - 2015/Volume 1/Issue 3.
Реферати
АКАДЕМИЧЕСКИЙ ПЛАГИАТ В МЕДИЦИНСКИХ ИССЛЕДОВАНИЯХ Ульянов В. А., Ульянова Г. А.
В статье исследуются доктринальные и законодательный подходы к определению категории «плагиат». В результате плагиата не только тратятся финансовые и временные ресурсы на ненадлежащие исследования, также повышается недоверие к медицинским исследованиям, в том числе возникает возможность применения к пациентам неэффективных методов лечения. Академический плагиат является серьезным нарушением прав интеллектуальной собственности, в результате которого может быть причинен имущественный и неимущественный вред правообладателям. Существенным различием между научным и законодательным подходом к определению плагиата является признание плагиатом присвоения авторства на идею. Согласно закону идея не защищается как объект авторского права. Поэтому академический плагиат - это приписывание авторства на научную работу, научное открытие. Вместе с тем идея также является результатом интеллектуальной деятельности. Поэтому важно найти механизмы ее защиты от неправомерного использования. Академический плагиат - системная проблема, поэтому результативным может быть только комплексный подход к ее решению.
Ключевые слова: плагиат в медицинских исследованиях, незаконное присвоение авторства, академический плагиат, идея, опубликование произведения.
Стаття надшшла 9.08.2017 р.
ACADEMIC PLAGIARISM IN MEDICAL RESEARCH Ulianov V. O., Ulianova H O.
The author investigates general approaches to determination of the notion of plagiarism. As a result of plagiarism, not only spend time and money erroneous research also contributes to mistrust of medical research, may even lead to patients receiving harmful treatments. Also academic plagiarism is a serious violation of intellectual property rights, as a result of which property and non-property damage is caused. A significant difference between the scientific and legislative definition of plagiarism is the recognition of misappropriation of the idea. Under the law, the idea is not protected as an object of copyright. Therefore academic plagiarism is attribution of authorship to a scientific work, a scientific discovery. The idea is also the result of intellectual activity. Therefore, it is important to find mechanisms to protect it from misuse. Academic plagiarism is a systemic problem and it must be solved in a complex way.
Key words: plagiarism in medical research, misappropriation of authorship, academic plagiarism, idea, publication of the work.
Рецензент Срошенко Г.А.
