CC BY
52
Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, 2015; 1 (178): 35-40
УДК 338.432
JEL Q13
DOI: http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2016/178-1/6
е. Чеботарьов, канд. екон. наук ДЗ "Луганський нацiональний унiверситет iMeHi Тараса Шевченка", Старобiльськ
АГРОПРОДОВОЛЬЧ1 КОМПАНИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ОСНОВИ КРИТЕР1АЛЬНОГО ВИЗНАЧЕННЯ
На nidfpvHmi до^дження змсту агропромисловоi iнтеграцil та визначення основних рис агропродовольчих компашй видляються функцп )'хшх iнтегрvючих структур (аналтична, координуюча, забезпечуюча, контролююча та нституцюнальна) i розкриваеться IX гносеологiчна та соцiально-економiчна сутнсть, що дае можливсть запропо-нувати типологiзацiю агропродовольчих компанш за розгорнутою системою класифiкацiйних ознак.
Ключовi слова: агропромислова нтегра^я, агропродовольчi компани, критерй, класифкацшш ознаки, типологiзацiя.
Актуальнють проблеми. ЗмЫа сучасноТ кон'юнкту-ри мiжнародних товарних рингав стосовно пщвищення "вщносних" цш на стьськогосподарсьга товари у порiв-няннi з цЫами на енергоносiТ та вiйськовi поди на Дон-басi 2014 - 2015 рр. об'ективно ще бтьшою мiрою по-силюють конкурентнi переваги агропродовольчого комплексу УкраТни. За вах iнших умов це е характерним i для нацiонального, i для свiтового ринкiв. Основним "гравцем" на вiтчизняному агропродовольчому ринку в сучасних умовах е, i в межах, як м^мум, середньостро-ковоТ перспективи будуть, великотоварнi мiжгалузевi формування холдингового типу - агропродовольчi компани (агрохолдинги). Вони почали формуватися близь-ко 25 рогав тому: на початку дев'яностих рогав минулого сторiччя. З погляду накопичення необхщного емтрич-ного матерiалу зазначений перюд - цiлковито достатнiй для опрацювання основ системного теоретико-методологiчного знання про тага структури. Останне е невщ'емною передумовою вибудовування ефективноТ державноТ регуляторноТ полiтики у вiтчизнянiй агропро-довольчiй сферi. 1Т вiдсутнiсть (за умов "консерваци" iснуючого положення) вже найближчим часом стане суттевим лiмiтуючим чинником розвитку нацiонального агропродовольчого комплексу.
Рiвень розробки проблеми та и невирiшенi аспе-кти. На системнiй основi сукупнiсть питань дослiдження агропродовольчих компанiй в економiчнiй науцi краТн пострадянського простору почали здшснювати О. Родь онова [1] (Росiйська Федера^я) та В. Андрмчук [2] (УкраТна). Вони одними з перших у науц визначили шляхи виникнення формувань такого типу в умовах постсо^алютичного сусптьства. Ю. Нестерчук [3] (УкраТна) та Д. Рилько [4] (Росмська Федерацiя) розгля-нули передумови становлення агрохолдингiв. Д. Баюра [5], А. Гуторов [6] (УкраТна) та В. Гусаков i М. Запольс-кий [7] (Республка Бiлорусь) заклали основи аналiзу ефе-ктивностi функцiонування компанiй. Т. Нагачевська та Н. Пластовець (УкраТна) дослщили проблеми залучення прямих Ыоземних Ывестицм у забезпечення виробничо-збутовоТ дiяльностi вiтчизняних агробiзнесових структур [8]. Протягом останых рокiв В. Бiлiнська (УкраТна) окрес-лила проблеми впровадження ЫвестицмночнновацмноТ моделi розвитку вiтчизняного агропродовольчого комплексу на основi вдосконалення системи господарювання холдингiв [9], а Г. Филюк (УкраТна) обфунтувала необхщ-нють застосування особливого пiдходу щодо реалiзацiТ державноТ пiдтримки подiбного роду великотоварних аль-ськогосподарських товаровиробникiв [10].
На тги подiбного роду досить продуктивних досль джень емпiричного та загальноекономiчного характеру питання гносеологiчного й соцiально-економiчного змю-ту агропродовольчих компанiй i у вiтчизнянiй, i у зару-бiжнiй науцi залишаються недостатньо опрацьованими.
Метою статт е розробка основ теоретико-методологiчного знання стосовно такого економiчного явища як "агропродовольчi компани": дослщження
об'ективних передумов становлення структур даного типу; визначення узагальнених квалiфiкацiйних ознак агропродовольчих компанiй; розкриття функцш штег-руючих формувань (ядра) компашй; виокремлення ознак типологiзацiТ агрохолдингiв; проведення типоло-гiзацiТ вiтчизняних агропродовольчих компанш за вио-кремленими ознаками.
Викладення основного матерiалу.
Сучасш агропродовольчi компани УкраТни у значно переважшй бiльшостi були засноваш та отримали свое найбiльш потужне органiзацiйно-економiчне оформлен-ня протягом ганця 90-початку 2000 х рр. Вони виступа-ють як безпосередне породження штеграцшних проце-сiв в аграрно-промисловш сферi, якi набули розвитку за чаав попередньоТ адмiнiстративно-командноТ економь ки. Тому, визначення ТхньоТ сутностi, тим бтьше - ана-лiз виробничо-комерцшноТ дiяльностi та пiдвищення конкурентоспроможностi вп"чизняних агропродовольчих компанiй з погляду дiалектики пiзнання потребують розкриття загальноекономiчного змюту агропромисло-воТ iнтеграцiТ (АП1) як об'ективноТ передумови виникнення й розвитку компашй.
За своею суттю АП1 подiбна до суто промисловоТ н теграци. Проте, АП1 мае своТ характернi властивостi, кот-рi ^рунтуються на особливостях природи стьського гос-подарства як такого. Так, аби максимально зменшити вплив сезонних фаюгрв виробництва та, як наслщок, скоротити чисельнi втрати та недоотримаш вигоди, АП1 виникае в тих галузях альського господарства, якi мають найбiльш високий ступiнь машинного виробництва та не пов'язан безпосередньо iз землею. АП1 виступае як про-цес посилення виробничо-економiчних зв'язкiв i оргашч-не поеднання сiльського господарства, галузей промисловоТ переробки стьськогосподарськоТ сировини, сукуп-ностi пiдгалузей лопстики й торгiвлi, що забезпечують дiяльнiсть сiльського господарства та доводять його продукцю до споживачiв. Результатом процесу АП1 е утворення вiдповiдних формувань - агропромислових пщприемств й агропромислових об'еднань (в умовах одержавленоТ економки, як наприклад - в СРСР, Болгары та Румуни), або агрофiрм та транснацiональних компашй в умовах ринковоТ економiки (насамперед, в ^вшч-нiй Америцi та Сврот). Саме в таких структурах забезпе-чувався необхiдний i в цтому достатнiй рiвень взаемопо-в'язаност виробничих процесiв, котрi в ганцевому рахунку давали кумулятивний ефект щодо виробничо-комерцмноТ дiяльностi в агропродовольчiй сферi в цiлому.
Процес АП| е не ттьки виробничо-технологiчним, а й соцiально-економiчним, оскiльки поеднуе рiзнi со^а-льнi сфери: сiльське господарство, промисловють та iншi галузi економiки. При цьому, перехщ в агропродо-вольчш сферi вiд менш досконалого до бтьш доскона-лого економiчного устрою об'ективно потребував нових принципових ягасних змЫ у системi вiдносин мiж суб'ек-тами господарювання та вщповщних пiдходiв щодо здiйснення регуляторних заходiв. У кiнцевому рахунку
© Чеботарьов е., 2016
це приводило до рiзноманiтностi типiв i масштабiв в охопленн ланок вертикальних ланцюжкiв виробництва.
Структурним оформленням АП1 за радянських чаав на загальнодержавному рiвнi виступав аграрно-промисловий комплекс. Вы розглядався, переважно, у вигг^ п'ятисферноТ моделi, вщповщно до якоТ галузi цього комплексу групувалися за Тх мiсцем в ланцюжку створення й реалiзацiТ юнцевого продукту. До першоТ сфери вщносили галузi промисловостi з виробництва зас^в виробництва для сiльського господарства, до другоТ - безпосередньо сiльське господарство, до тре-тьоТ - галузi переробноТ та харчовоТ промисловостi; четверта сфера включала торпвлю стьськогосподар-ською сировиною та продовольством; п'ята - галузi виробничоТ iнфраструктури. Створення одержавленого аграрно-промислового комплексу за задумом було по-кликане вивести на якюно новий рiвень мiжгалузевi зв'язки, усунути бар'ери, котрi об'ективно створював процес спецiалiзацiТ, який найчастiше супроводжувався дезЫтегра^ею сiльського господарства та численних допомiжних й забезпечуючих галузей промисловостi (тобто т^ що уособлювали собою збут та управлшня товарними потоками, постачання матерiалiв, виробниц-тво устаткування, машин й механiзмiв, пiдготовку кадрiв тощо). У теорп всi цi взаемопов'язан в аграрно-промисловому комплексi в кшцевому рахунку мали приводитися до единого знаменника.
В 1986 р. в СРСР остаточно заюнчено вибудовуван-ня вертикалi управлiння агропродовольчою сферою краТни за адмiнiстративними канонами: до "найвищого рiвня досконалостi". Процес централiзацiТ було доведено до загальнодержавного аграрно-промислового комплексу, якому пщпорядковувалось колишн сiм союзних мiнiстерств. На рiвнi республiк вiдповiдно було засно-вано республiканськi аграрно-промисловi комплекси. Подiбний пiдхiд перенесений i на рiвень областей. На районному рiвнi ще бтьш штучною та формальною мiрою було засновано районнi аграрно-промисловi об'еднання. Показово, що саме в друпй половит 80-х рр. в СРСР продовольча проблема загострилася найбтьшою мiрою за попереднi 30 рокiв.
Отже, слiд чiтко розмежовувати наукову розробку проблеми АП1 (хоча багато в чому щеолопчно спрямо-вану) та ТТ реальне втiлення в умовах адмшютративно-командноТ тотально одержавленоТ системи. Ця теорiя на метi мала усунення бар'ерiв, якi об'ективно породжу-валися спецiалiзацiею розвитку сiльського господарства i промисловостi та надати поштовх щодо Тхньому пода-льшому цтюному органiчному функцiонуванню. Проте, заснована вона була на позаекономiчних засадах, тому й не призвела до позитивного практичного ефекту: продовольча проблема хоча й уповтьнено, однак - незво-ротньо загострювалася, а безпосередн працiвники все бiльшою мiрою усувалися вщ результатiв дiяльностi.
Фундаментальнi дослщження iнтеграцiйних процесiв в агропродовольчiй сфер^ засновниками яких були всесвгг-ньо знаний украТнський вчений i полггичний дiяч М. Туган-Барановський [11] (теорiя кооперацiТ) та його послщовни-ки: М. Кондратьев [12] (теорiя примату сiльського господарства по вщношенню до промисловостi) та О. Чаянов [13] (теорiя вертикально!' концентраций досконало були адаптованi в розвинених краТнах. Перш за все, - в Свро-пейському Союзi та США й Канада пiдтвердженням чого е розв'язання ними, в ц^ому, продовольчоТ проблеми.
Якщо в СРСР фунтовш працi М. Туган-Барановсь-кого, М. Кондратьева та О. Чаянова були вiдомi лише дуже обмеженому колу науков^в, то в захщних краТнах вони дослщжувалися активно й на системнш основi. Особливо Ытенсивно це вiдбувалося в eвропi пюля закiнчення II СвiтовоТ вiйни, що зумовлювалося гостро-тою продовольчоТ проблеми. Вщомий голландський
вчений С. Мансхолт висунув теор^ структурних реформ arpo6i3Hecy. IT сутнiсть полягала в вибудовуванн цiлiсноT системи: виробництво стьськогосподарськот' сировини - переробка сiльськогосподарськоT продукцп й виробництво харчових продyктiв - формування роз-галуженоТ торгiвельноT мережi збуту стьськогосподар-ськоТ сировини та готовими харчовими продуктами [14].
Дослщження еволюцп розробки проблем АП1 в юто-р1Т економiчноT думки дае всi пiдстави зробити висновок щодо теоретико-методоло^но! близькостi теор^ структурних реформ агробiзнесy С. Мансхолта з теорiею кооперацiT М. Туган-Барановського, теорiею примату сiльського господарства М. Кондратьева та особливо -з теорiею вертикально! концентрацiT О. Чаянова. Разом з тим, е наявним й принципово новий пщхщ С. Мансхолта: вЫ об^рунтував необхiднiсть перенесення регуля-торних заходiв з державного на наддержавний - зага-льноевропейський рiвень. При цьому С. Мансхолт ви-ходив з недоторканостi права приватно! власностi за всiм вертикальним ланцюжком системи агробiзнесy та доцтьност стимулювання ринковоT конкyренцiT на вах TT рiвнях. Ще однiею прим^ною рисою теор^ структурних реформ агробiзнесy стало формування стаб^за-цмних запасiв сiльськогосподарськоT сировини в масштабах штеграцшного об'еднання найбiльш розвинених краж Свропи [14]. Слiд в^^тити широку популярность iдей С. Мансхолта: його теорiя стала важливою скла-довою у вибyдовyваннi Common Agricultural Policy -САР (СпiльноT аграрно! полiтики), яка значною мiрою слугувала фундаментом Свропейського спiвтовариства загалом, а сам вЫ згодом став еврокомюаром з питань сiльського господарства та продовольства.
Аналiз зародження, оформлення та розвитку АП1 дае пiдстави визначити TT сyтнiснi риси, якi е характер-ними i для адмшютративно-командного, i для ринкового типу господарювання. Такими, на наш погляд, е:
- багатограннють АП1, яка охоплюе всi сфери агро-промислового виробництва;
- матерiальним пщ^рунтям АП1 виступае стьське господарство;
- внyтрiшню основу мехашзму фyнкцiонyвання АП1 складае поеднання виробничо-технолопчних, фЫансо-вих та yправлiнських штереав TT yчасникiв;
- фyнкцiональне призначення АП1 полягае у доведены продyкцiT, яка виробляеться TT учасниками, до ган-цевого споживача;
- на загальноекономiчномy рiвнi АП1 отримуе свое вщповщне органiзацiйне оформлення як в умовах оде-ржавленоT адмiнiстративно-командноT економiки (агра-рно-промисловий комплекс), так i в умовах ринково! економiки (продовольчi транснацюнальш компанiT та органiзацiйнi структури - Фонди в рамках Сильно! аг-рарноT полiтики Свропейського Союзу).
АП1 протягом перших рокiв ринкових перетворень (кшець 80-перша половина 90-х рр.) значною мiрою була деформована. Зменшилася мiра, стyпiнь TT Ытег-рацмност та розповсюдженостi у часi й просторк Слiд вiдзначити, що це згодом знайшло вiдображення i в категсральному апаратi: саме поняття "аграрно-промисловий комплекс" спочатку трансформувалося в поняття "аграрно-продовольчий комплекс", а по™ - в "агропродовольчий комплекс". Останнш, з погляду структурних складових науковцями став розyмiтися у складi стьського господарства, переробноT та харчовоT промисловост1, торгiвельноT й iнших забезпечуючих сфер. ^зшше такий пiдхiд цiлком лопчно було втiлено й в офщшних державних документах [15]. Однак, навпъ з урахуванням всiеT глибини кризових явищ деформа-цiйнi прояви дев'яностих роюв не досягли критичноT мiри з погляду змiни само! сутност iнтеграцiйних про-цесiв в агропродовольчм сферi. А саме: вони не втра-
тили свого мiжгалузевого характеру; провщш господар-cbKi структури зберегли свою cnei_^i3ai4irc>; у цiлому, в межах агропродовольчого комплексу (у його наведено-му структурному розумшш) збереглися вщносини як горизонтального, так i вертикального характеру.
Тобто, за сво'1'ми визначальними якюними ознаками змiст Ытеграцшних процесiв в аграрно-промисловiй сферi з переходом до ринковоТ системи господарюван-ня залишився незмiнним. Такого роду збереженють сутностi АП1 виступае пщтвердженням не тiльки незмн ностi ïï загальноекономiчного змiсту в рiзних сусптьних системах, а й правомiрностi розумЫня АП1 як об'ектив-ноï соцiально-економiчноï передумови формування сучасних агропродовольчих компанш ринкового типу.
Агропродовольчi компанiï виступають як результат, структурне оформлення та оргаызацмно-правове за-крiплення iнтеграцiйних процеав в агропродовольчiй сферi. Виходячи з дослщження змюту останнiх, сутню-ними рисами агрохолдинпв е такi:
- мiжгалузевий характер виробничо-комерцiйноï дь яльност агропродовольчих компанiй;
- iснування структуро-утворювального елементу (ядра, iнтегратора) холдингiв, який детермшуе всю систему виробничо-технолопчних, органiзацiйно-економiч-них, управлiнських, фiнансових та оргаызацшно-правових вiдносин в 1'х межах;
- охоплення пiд патронатом (егщою) iнтегруючоï структури компанiй значно! кiлькостi господарських структур рiзних галузей агропродовольчого комплексу, як можуть мати (й мають у реальнiй дмсносл) рiзний ступiнь органiзацiйно-правовоï та оперативно! виробни-чо-комерцiйноï самостiйностi;
- вибудовування в межах холдиыв сукупностi зв'яз-кiв (як за горизонталлю - в межах певного етапу виробництва та реалiзацiï продукци, так i за вертикаллю - вщ виробництва сировини до постачання продукци ганце-вому споживачевi), котрi спрямоваш на реалiзацiю вщ-носин Ытеграци, спецiалiзацiï та кооперацiï;
- вибудовування системи виробничо-комерцмних та iнституцiональних вщносин кожноï окремо взятоï агро-продовольчо! компанiï з iншими суб'ектами ринково! економiки: подiбного роду бiзнесовими утвореннями, елементами ринковоï iнфраструктури, державою (а також, можливо, з одного боку - з окремими домогос-подарствами через пщле^ господарськi пiдроздiли, а з
шшого - з Ыоземними та мiжнародними суб'ектами гос-подарювання й полiтичними iнституцiями).
Видiлення сутнюних рис агропродовольчих компанiй як критерiальних ознак якiсного характеру дае пщстави заключити наступне. За умов, коли господарськ структури агропродовольчоï сфери (якими б потужними вони не були за сво!м сукупним ресурсним потен^алом) не мають мiжгалузевого характеру дiяльностi, не охоплюють структурних пщрозд^в нижчого рiвня та/або не мають системи доп^рних вiдносин, тага утворювання не можуть бути квалiфiкованi як агропродовольчi компанп.
Окрiм цього, постае питання щодо визначення крите-рiальних ознак у гальгасному вимiрi. Питання такого роду у вп"чизняшй науцi е дискусiйними. Вважаемо, що агро-продовольчi компанп, як мУмум, мають охоплювати двi сфери агропродовольчого комплексу (у даному випадку не так важливо: чи то буде стьське господарство, пере-робка сировини; харчова промисловють; чи торпвля аг-ропродовольчими товарами; чи взаемозв'язки з Ышими сферами агропродовольчого комплексу, а на сучасному етапi розвитку продуктивних сил i суспiльних вiдносин - з Ышими сферами нацiональноï економки).
Домiнуючий характер господарськоï дiяльностi Ыте-груючоï структури (ядра) агропродовольчоï компанп цiлком логiчно значною мiрою визначае прюритетш сфери та, взагалi, характер дiяльностi утворення в ць лому. Однак, за умов будь-яких особливостей та навпъ вщмшностей щодо тих чи шших iнтегруючих структур, з теоретичного та практичного погляду е необхщним ви-дiлити функцiï, ко^ такi iнтегруючi структури мають реалiзовувати щодо забезпечення, органiзацiï та здмс-нення виробничо-комерцiйноï дiяльностi агропродово-льчо! компанп в цiлому. Визначення таких функцй виступае важливою складовою стосовно розкриття крите-рiальноï сутност компанiй загалом.
Розгляд теоретичних пiдходiв вiтчизняних i зарубiж-них вчених щодо дослщження проблем становлення агропродовольчих компашй та забезпечення ïхньоï кон-курентоспроможностi, аналiз нормативно-правових аспектов дiяльностi украшських холдинпв й емтричш уза-гальнення виступають пщфунтям фунга^ями Ытегрую-чих структур таких пщприемницьких формувань класи-фiкувати: аналiтичну, координуючу, забезпечуючу, кон-тролюючу та Ыституцюнальну (табл. 1).
Назва функцм 3MÎCT (функцм
Аналiтична • Розробка стратепчних засад виробничо-комерцмного розвитку агропродовольчих компанiй. • Ан^з кон'юнктури внутрiшнього та зовнiшнього продовольчих ринив. • Формування iнвестицiйно-iнновацiйноï, маркетинговоТ, науково-технiчноï полiтики агропродовольчих компанiй. • Обфунтування зовнiшньоекономiчноï стратегГ! агропродовольчих компанш.
Координуюча • Взаемоузгодження стратегiчних планiв та тактичних заходiв щодо реалiзацiï виробничо-комерцшноУ дiяльно-стi агропродовольчих компанiй. • Узгодження iнтересiв та вiдносин структурних пщрозд^в в межах агропродовольчих компанш на засадах синергетичного пiдходу. • Координащя розвитку агропродовольчих компанiй в системах галузевих, мiжгалузевих та регюнальних вiдносин.
Забезпечуюча • Органiзацiя двостороннього руху матерiальних, трудових, iнтелектуальних i фшансових ресурсiв та шфор-мацiï мiж агропродовольчими компанiями й iншими господарськими суб'ектами, елементами ринковоУ шфра-структури i державою. • Сприяння залученню швестицшних ресурав.
Контролююча • Ведення консолщованого бухгалтерського облiку агропродовольчих компанiй. • Оцшка ефективностi виробничо-комерцiйноï дiяльностi агропродовольчих компанш та Ухых структурних пщрозд^в. • Прийняття рiшень та здшснення вiдповiдних заходiв щодо обмежень i штрафних санкцш стосовно структурних пщрозд^в й посадових осiб.
lнституцiональна • Представлення штереав агропродовольчих компанiй у взаемовщносинах з iншими суб'ектами господарю-вання, державними установами та мiжнародними економiчними органiзацiями. • Формування позитивного со^ального iмiджу агропродовольчих компанiй в репонах здiйснення УхньоУ вироб-ничо-комерцшноУ дiяльностi. • Прийняття рiшень щодо змши органiзацiйно-правових форм господарювання агропродовольчих компанш. • Опрацювання та вдосконалення корпоративно! полiтики.
Джерело: авторське
Таблиця 1. Функцм iнтегруючих структур агропродовольчих компанiй
Необхiднiсть здiйснення подальшоТ типологiзацií компанiй (безумовно, з урахуванням дискусшносл цих питань та в межах укрупненого пщходу) обумовлюеться не ттьки доцiльнiстю пiзнавального характеру: роз-криттям сутностi та мiсця й ролi таких формувань в умовах вп"чизняного агропродовольчого комплексу. Видiлення типiв даних бiзнесових структур мае також i господарську спрямованiсть: виступае пщ^рунтям щодо аналiзу виробничо-комерцiйноí дiяльностi та вдоскона-ленню забезпечення ТхньоТ конкурентоспроможностi.
Визначення змюту АП1 як загальноекономiчноí пе-редумови становлення агропродовольчих компанiй, Тхых сутнiсних рис та функцiй Ытегруючих структур, в свою чергу, виступають пщ^рунтям опрацювання пщхо-дiв щодо економмчноТ типологiзацií компанiй. З науково-практичного погляду подiбного роду типолопза^ю слiд здiйснити за якомога бтьшою кiлькiстю кпасифкацй них ознак: такий пщхщ забезпечить об'ективний аналiз ролi агрохолдингiв в нацiональному агропродовольчо-му комплекс й бiльш адекватну оцшку результатiв ТхньоТ операцiйноí дiяльностi.
При цьому слiд реально уявляти, що з точки зору господарського права процес створення практично
вах сучасних втизняних агропродовольчих компанiй не е однозначним. 1х було засновано на пщгрунт По-ложення "Про холдинг^ компанií, що створюються в процес корпоратизацií та приватизацп", яке було за-тверджено Указом Президента УкраТни №224/94 вiд 11.05.1994 р. пщ такою ж назвою [16]. Однак, вщповь дно до п. 19 даного Указу створення холдингових ком-пашй не допускалося, зокрема, в галузi виробництва та переробки стьськогосподарськоТ' продукцií [16]. Тому, приганцевими положеннями прийнятого у 2006 р. Закону УкраТни "Про холдинг^ компанп в Украíнi" [17], який у сучасних умовах е визначальним щодо регулювання дiяльностi агропродовольчих ком-пашй, дiю Указу Президента №224/94 скасовано.
Самi класифiкацiйнi ознаки економiчноí типолопзацп агрородовольчих компанiй доцiльно згрупувати. Перша група (перша - п'ята ознаки), розкривае загальноеконо-мiчний змiст компанш. Друга група ознак (шоста - сьома) дае Тхню соцiально-економiчну характеристику. Третя група (восьма - дванадцята ознаки), розкривае характер та структуру акцюнерного капггалу компанш. Четверта (тринадцята - шютнадцята ознаки) закладае основи управлЫня фiнансовими потоками холдингiв (табл. 2).
Таблиця 2. Типолопзащя агропродовольчих компанiй УкраТни
№ з/п Класифшацшж ознаки Типи агропродовольчих компанiй
1 ДомЫанта штегруючоТ структури агрохолдинг; продагрохолдинг; промагрохолдинг; фшторгагрохолдинг; 1нозем1нвестагрохолдинг; держагрохолдинг*
2 Тип Ытеграцп горизонтально-1нтегрован1 горизонтально-координоваы** конгломератно горизонтально-1нтегрован1** вертикально-1нтегрован1 субвертикально-1нтегрован1** конгломератно вертикальночнтегроваж** вертикально-координован1**
3 Ступ1нь диверсифкацп операц1йноТ д1яльност1 моногалузев1 в межах агропродовольчого комплексу пол1галузев1 в межах агропродовольчого комплексу пол1галузев1 в межах нацюнального господарства**
4 Характер спец1ал1зац1Т виробнич1 обслуговуючо-постачальн1 збутов1 "широко спец1ал1зован1" (за в1дсутност1 яскраво вираженого характеру спец1ал1заци)
5 Територ1альна поширен1сть операц1йноТ д1яльност1 рег1ональн1 нацюнальы м1жнародн1
6 Наявн1сть земель стьськогосподарського призначення т1, як1 мають земл1 с1льськогосподарського призначення т1, як1 не мають земель стьськогосподарського призначення
7 Форма власност1 приватна державна* державно-приватна (приватно-державна) **
8 Органлзацмно-правова форма господарювання акцюнерна корпоративна кооперативна*
9 Участь материнськоТ компанп в операцмнш д1яльност1 чистий (управлшський) холдинг*** зм1шаний (виробничо-управлшський) холдинг***
10 Тип акцюнерного кап1талу приватн1 публ1чн1
11 Форма акц1й агрохолдинги з акц1ями в бездокументарнш форм1 агрохолдинги з ем1тованими акц1ями
12 Наявн1сть шоземного кап1талу в статутному кап1тал1 агрохолдинги, статутний кап1тал яких сформовано структурами в1тчизняного кап1талу агрохолдинги, в статутному кап1тал1 яких присутн1й Ыоземний кап1тал
* - агропродовольчi компанп, якi з урахуванням загальносвiтових тенденцш можуть виникнути в УкраТы ** - агропродовольчi компанп, якi лише починають становлення в УкраТн1;
*** - визначено за фактом, (таи агропродовольчi компанп ще не е нормою у в^чизняному господарському прав^.
Заюнчення табл. 2
№ з/п Класифшацшж ознаки Типи агропродовольчих компажй
13 Ступiнь диверсифiкацiT акцюнерного капiталу акцiонернi товариства, в яких корпоративний пакет сконцентровано у власност однiеT особи акцiонернi товариства, в яких корпоративний пакет сконцентровано дектыкома афь лiйованими особами акцюнеры товариства з широкою дифузiею акцюнерного катталу**
14 Побудування фiнансовоT структури холдингу класичнi агрохолдинги квазiхолдинговi компанп корпорацп з дивiзiонними органiзацiйними структурами
15 Територiальне розмiщення головного фiнансового офюу на територп УкраТни в межах птьгових податкових юрисдикцiй
16 Механiзми на свiтових фiнансових ринках облiгацiT 1РО SPO
Джерело: авторське
Виходячи з особливого динамизму розвитку вп"чиз-няних агропродовольчих компанiй, окремi íхнi типи, хоча й не юнують в Украíнi в сучасних умовах, але, враховуючи загальносвпг^ тенденцп, прогнозовано можуть виникнути в майбутньому (такi типи компанiй в табл. 2 видтено позначкою*). Натомiсть, окремi типи компанiй, хоча вже й почали зароджуватися, ще не на-були вщповщного повноцiнного оформлення (вони в таблиц видiленi позначкою **).
В украТнсьгай економiчнiй науцi першочергове зна-чення щодо визначення класифкацйних ознак агропродовольчих компанiй традицмно займае виокремлення шляхiв Тх становлення [18], або - домЫанти ЫтегруючоТ структури [2]. З урахуванням збагачення шляхiв виник-нення даних структур, котре проявилося в УкраТш лише протягом останшх трьох-чотирьох рокiв та теоретико-методологiчноí обфунтованосл об'еднання всього посе-редницького капiталу, який Ытегруе становлення форму-вань в один Тх тип, за ознакою "домЫанта ЫтегруючоТ структури" е логiчним видтити такi типи компанiй:
• агрохолдинги - компанп, домЫантою утворення яких (з точки зору i виробничо-технолопчного, i фЫан-сового забезпечення) виступають стьськогосподарсьга пiдприемства;
• продагрохолдинг - компанп, яга створюються на виробничш та акцюнершй базi пiдприемств переробноТ та харчовоТ промисловостi;
• промагрохолдинг - компанп, управлЫською структурою котрих е промисловi пiдприемства, профть дiя-льностi яких не пов'язаний з агропродовольчоТ сферою;
• торгфшагрохолдинг - компанií, материнською структурою яких виступають формування посередниць-кого кашталу (в Украíнi в якостi таких на початковому етап переважно були торговельш пiдприемства, а потiм - структури фЫансовоТ сфери);
• ЫоземЫвестхолдинг - компанií, якi утворюються в результат прямих iноземних iнвестицiй у вп"чизняний агропродовольчий комплекс;
• держагрохолдинг - компанп, Ытегратором створен-ня i стовiдсотковим власником яких е держава (в УкраТш такий тип агрохолдинпв iснував лише в ос^ такоТ структури як Державна продовольчо-зернова компашя), котра була заснована в 2010 р. i приватизована в 2012 р.
За типом Ытеграцп в укрупненому групуванш видь ляються агрохолдинги, якi е горизонтально та вертикально штегрованими. Однак, з точки зору бтьш деталь-ноТ типологiзацií е необхiдним використати пщхщ В. Андрiйчука щодо виокремлення горизонтально-
координованих, субвертикально iнтегрованих, конгло-метарно-вертикально iнтегрованих та вертикально Ыте-грованих типiв агрохолдингiв [2].
З групи загальноекономiчних класифiкацiйних ознак особливо примп"ною (та, певним чином, доволi нелопч-ною) е така: "наявнють земель сiльськогосподарського призначення". Однак, в УкраТш такого роду агропродо-вольчi компанií е достатньо розповсюдженими: закутв-ля сировини у сiльськогосподарських товаровиробнигав (переважно - малого та середнього бiзнесу, а часто - й дрiбнотоварних господарств) дае можливiсть налаго-джувати Тм свiй виробничо-комерцiйний процес, зали-шаючи малий та середшй бiзнес поза увагою своТх ор-ганiзацiйно-правових меж (у загальносвiтовiй практик такий тип господарювання е радше виключенням). Так, агрохолдинг "Авангард", не маючи земель стьськогос-подарського призначення, здшснюе свою дiяльнiсть у 19 регюнах краТни, е монополiстом на в^чизняному ринку яець курячих та порошку яечного. Разом з тим, е пщстави зазначити, що саме вщсутнють земель у господарському оброб^ку прогнозовано стала причиною комерцшних проблем "Авангарду", яга суттево загост-рилися за пiдсумками 2015 р. [19].
У груш соцiально-економiчних ознак агропродовольчих компашй додаткового пояснення потребуе видтен-ня типу "державы агрохолдинги". Так, пюля приватиза-цп на 99 % пiдприемства Державна продовольчо-зернова компашя такий тип формувань в УкраТш вже (та поки що) вщсутшй.
Третя група ознак в табл. 2 побудована на основi ниш дючих норм втизняного законодавства; разом з тим, виокремлення тишв агрохолдинпв за ознакою "участь материнськоТ компанп в операцшшй дiяльностi" (чистий (управлiнськiй) та змшаний (виробничо-управлiнськiй) холдинги, як видiлено позначками ***), здшснено у вщ-повщносл до реальноТ практики функцiонування украТн-ських агрохолдингiв. Вважаемо, що набуття зазначеного офiцiйного статусу такими формуваннями у вп"чизняному господарському правi - справа лише часу.
Висновки з проведеного дослщження. Розробка сукупностi проблем за даною тематикою дае пщстави зазначити, що на сучасному етап Тх наукового аналiзу саме вщсутнють чпжого теоретико-методологiчного знання про неоднозначний феномен пщ назвою "агрохолдинги" (категсральне визначення, сутнiснi ознаки, функци, типологiзацiя, варiанти оптимiзацií виробничо-комерцшноТ дiяльностi) виступае стримуючим чинником
не ттьки Ухнього соцiально-економiчного розвитку, а й вiтчизняного агропродовольчого комплексу i певною мiрою - украïнськоï економiки загалом. Якщо протягом найближчого часу дослщники не здшснять вiдповiдних фахових розробок, втрати для нацюнального господарства будуть невщворотними. Такого роду знання може стати надшним фундаментом опрацювання й реалiзацiï в агропродовольчiй сферi ефективноï державно1 полiти-ки, методологiчним пщ^рунтям яко1 е доцiльним обрати концепцiю балансу стимулiв та обмежень у запрова-дженнi заходiв, спрямованих на регулювання виробничо-комерцiйного процесу холдингiв [20]. Даний пiдхiд ще бiльшою мiрою актуалiзуе необхiднiсть узагальнення сучасного зарубiжного та вiтчизняного досвiду державноï пщтримки сiльськогосподарських виробникiв [10].
Перспективами подальшого опрацювання дано'Г проблематики сл1д визначити деталiзацiю висунутоï типолопзацп агропродовольчих компанш Украши за на-веденими критерiальними ознаками та розробку заходiв державно1 регуляторноï полiтики, спрямованоï на поси-лення позитивних рис господарювання даних пщприем-ницьких формувань та елiмiнування ïхнiх негативних рис.
Список використаних джерел
1. Родионова О.А. Институциональные преобразования и развитие интеграционных процессов в АПК / О.А. Родионова, Е.В. Дацкова // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий.
- 2005. - № 1. - С. 39-42.
2. Андрйчук В. Г. Каштал1зац1я стьського господарства: стан та економ1чне регулювання розвитку: [монограф1я] / В.Г. Андршчук. - Hi-жин : Аспект-Полiграф, 2007. - 216 с.
3. Нестерчук Ю.О. 1нтеграцшш процеси в аграрно-промисловому виробництвк монография / Ю.О. Нестерчук. - Умань: СочЫський, 2009.
- 372 с.
4. Рылько Д. Новые российские сельскохозяйственные операторы: их появление, эволюция и воздействие / Д. Рылько, Р. Джолли // Сравнительный экономический обзор. - 2005. - № 47 (1) - С. 101-115.
5. Баюра Д. IPO як ефективний шститут та передумова корпоративной реструктуризацп агропромислових пщприемств // Д. Баюра, Д. Ситенко // Вюник Кшвського нацюнального ушверситету iменi Тараса Шевченка. Економка. - 2015. - № 5(170). - С. 17-23. DOI: dx.doi.org/ 10.17721/1728-2667.2015/170-5/3.
6. Гуторов А. О. Агрохолдинги як ефективна форма концентрацп стьськогосподарського виробництва / А. О. Гуторов // Економка АПК. -2011. - №3. - С. 102-107.
7. Гусаков В. Г. Научные основы создания продуктовых компаний / В.Г. Гусаков, М. И. Запольский; Нац. акад наук Беларуси, Ин-т систем. исслед. в АПК. - Минск: Беларус. навука, 2012. - 195 с.
8. Нагачевська Т. ОсобливостИ Иноземного Инвестування на рiзних стадiях глобального виро6ничо-з6утового ланцюга агробiзнесy / Т. Нагачевська, Н. Пластовець // Bikini Кшвського нацюнального ушверситету iменi Тараса Шевченка. ЕкономИка. - 2015. - № 8(173). -С. 49-59. DOI: dx.doi.org/ 10.17721/1728-2667.2015/173-8/8.
9. БЛнська В. СучаснИ ИнновацИйнИ технологи' в сИльському господарства основна характеристика та перспективи впровадження / B. Блнська // Bira! Кшвського нацюнального ушверситету iменi Тараса Шевченка. Економка. - 2015. - №7 (172). - С. 74-80. DOI: dx.doi.org/ 10.17721/1728-2667.2015/172-7/11.
10. Филюк Г. Зарyбiжний та вИтчизняний досвИд державно!' пщтримки сИльськогосподарських виробникИв / Г. Филюк, О.ПИменова // Biсник Кшвського нацiонального yнiверситетy iменi Тараса Шевченка. Еко-номiка. - 2015. - №5 (170). - С. 6-10. DOI: dx.doi.org/ 10.17721/17282667.2015/170-5/1.
11. Туган-Барановский М. И. Социальные основы кооперации / M. И. Туган-Барановский. - M.: Экономика, 1989. - 496 с.
12. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения / Н.Д. Кондратьев. - M.: Экономика, 2002. - 767 с.
13. Чаянов А. В. Крестьянское хозяйство: Избранные труды / АБ. Чаянов. - M.: Экономика, 1989. - 492 с.
14. Common Agricultural Policy. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.cvce.eu/viewer/-Zcontent/888ce0d6-3a95-432e-b905-649efcebe474/ aeeba4d9-1971-4e34-ae1c-ae90fc32c6ee/en.
15. Национальна доктрина реформування та розвитку агропродовольчого комплексу УкраТни (проект) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://new.minagro.gov.ua/ua/apc_development/11048-nacionalna-doktrina-reformuvannya-ta-rozvitku-agroprodovolchogo-kompleksu-ukrayini-proekt.
16. Положення "Про холдингов! компанп, що створюються в проце-сИ корпоратизацп та приватизацй'": [затверджено Указом Президента УкраТни вИд 11 трав. 1994 року № 224/94] [Електронний ресурс] // Bер-ховна Рада УкраТни: [сайт]. Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/ laws/show/224/94.
17. Закон УкраТни "Про холдингов! компанп' в УкраТ'ш" вИд 15 бер. 2006 року № 3528-IV // Biдомостi BерховноT' Ради УкраТни ^Р). - 2006.
- № 34. - ст. 291 [Из змИнами та доповненнями] [Електронний ресурс] // Bерховна Рада УкраТни: [сайт]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3528-15.
18. Чеботарьов В. А. Формування корпоративних структур в агро-промисловому виробництвИ регИону / B. А. Чеботарьов // ЕкономИка АПК.
- 2003. - № 5. - С. 28 - 31.
19. 200 крупнейших агрокомпаний Украины // ТОП-100. Рейтинги крупнейших. - 2015. - № 4. - 121 с.
20. Ляшенко В. И. Финансово-регуляторные режимы стимулирования экономического развития: введение в экономическую режимоло-гию: [монография] / B. И. Ляшенко; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2012. - 370 с.
Нгдшшлг до редколегм 21.12.15
Е.Чеботaрёв, ганд. экон. нayк, ст. препод.
ГУ "Лу^нский нгционгльный yниверcитет имени Taрaca Шевченко", Сгаробельск, Укргинг
АГРОПРОДОВОЛЬСТВЕННЫЕ КОМПАНИИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ КРИТЕРИАЛЬНОГО ОПРЕДЕЛЕНИЯ
На основе исследования содержания агропромышленной интеграции и определения основных черт агропродовольственных компаний выделяются функции их интегрирующих структур (аналитическая, координирующая, обеспечивающая, контролирующая и институциональная) и раскрывается их гносеологическая и социально-экономическая сущность, что дает возможность предложить типологизацию агропродовольственных компаний по развернутой системе классификационных признаков.
Ключевые слова: агропромышленная интеграция, агропродовольственные компании, критерий, классификационные признаки, типологiзация.
I. Chebotarov, PhD in Economics
SI "Luhansk Taras Shevchenko National University", Starobilsk, Ukraine
AGROFOOD COMPANIES: THEORETICAL AND METHODOLOGICAL FUNDAMENTALS OF CRITERIAL DEFINITION
On basis of research of content of agroindustrial integration and defining of essential features of agrofood companies were positioned functions of their integrating structures (analytical, coordinating, providing, controlling and institutional) and revealed their epistemological and socio-economic content, what allows to offer a typology of agrofood companies through deployed system of indicators of classification. Keywords: agroindustrial integration, agrofood companies, criterion, indicators of classification, typology.
