CC BY
64
П. Т. Саблук
академш АЕН Украти м. Кшв
АГРАРНИЙ СЕКТОР УКРА1НИ: ШСТИТУЦШШ ЗАСАДИ ПОДАЛЬШИХ ТРАНСФОРМАЦ1Й
юнування та функцiонування и у цивiлiзованому виглядi та адекватнiй до свiтових реалiй площинi. Першочерго-вим завданням у перетвореннi агропродовольчого комплексу на високоефективний, конкурентоспроможний на внутршньому i зовнiшньому ринках сектор економши держави та мщну економiчну основу сощально-економ-iчного розвитку укра!нського села стае створення прозо-рих цивiлiзованих «правил гри» на аграрному ринку, спря-мованих на формування рiвносприятливих умов розвитку i функцiонування, використання переваг рiзних орган-iзацiйно-правових форм, забезпечення конкурентоспро-можностi сiльськогосподарського виробництва як пер-винно! ланки ланцюгу виробництва i просування сшьськогосподарсько! продукци та продуклв харчування до кiнцевого споживача. Без цього ускладненим буде не лише стабшьне зростання з року в рш валово! продукци галузi. Стане неможливим також усунення структурних диспропорцш м1ж окремими напрямами агровиробниц-тва, диспропорцш у розподш доходу м1ж учасниками ланцюгу вщ виробника сшьськогосподарсько! продукцй та сировини до оргашзацш роздрiбно! торгiвлi продуктами харчування. Залишаться проблеми у забезпеченнi продовольчо! безпеки нашо! кра!ни. Без реатзащ! постав-лених завдань не вщбудеться виведення нацiонального агропродовольчого комплексу на передовi позици у свiтi. Важливим чинником формування успiху цих процешв е !х наукове обГрунтування, вщпрацювання вiдповiдних наукових пiдходiв та рекомендацш. Сьогоднi перед укра!-нською владою постали масштабнi завдання з виведення аграрного сектору у лщери нацюнально! економiки та у свiтових масштабах. Це вимагае завершення i поглиблен-ня аграрно! реформи, виробничих вщносин на селi, зi створення сприятливого швестицшного клiмату, пщви-щення рiвня впровадження iнновацiй у виробництво тат шш^ що системно охоплюють усю сукупнiсть вiдносин у аграрнiй сферь
Сьогоднi необхщно усвiдомити той факт, що продо-вольство в майбутньому буде вiдiгравати ту роль в свгговш полiтико-економiчнiй ситуаци, що сьогодш вiдiграють нафта та газ. Сщмке зростання населення планети за обмежених ресуршв для його харчування, разом iз по-всюдними i часто невщворотними процесами деградаци Грунтiв, опустелюванння, забруднення водних та земель-них ресурав, поряд iз виведенням стьськогосподарських угiдь пiд енергетичнi рослини надае найвищо! цiнностi продуктам харчування та найпрюритетншого значення — розвитку агропромислового виробництва. Багато розви-нених кра!н свiту з меншим аграрним потенщалом, н1ж мае Укра!на, мають сильш позици на ринку продоволь-ства i продовжують полiтику експортно! експанси, вико-ристовуючи при цьому власш ресурси та, що стало характерною тенденщею сьогодення, ресурси шших кра!н.
Тими можливостями, якi сьогодш вщкриваються перед Укра!ною, доцтьно скористатись. Для цього необхщ-
но виршити накопиченi в аграрному секторi проблеми. Тож, побудувавши засади ринково! економiки, здшснив-ши базовi економiчнi реформи, ми сьогоднi знов сто!мо на порозi необхiдностi провадження змш, адаптаци до нових умов. Порушення системностi, принципу поступо-востi i послiдовностi у реалiзацй аграрно! реформи на и першому етапi наприкшщ минулого — на початку нинш-нього столiття призвели до формування негативних тен-денцiй в аграрному секторi економiки, вирiшення яких мае стати обов'язковим при подальших дiях iз розвитку аграрного сектору. Серед них: нестабшьнють динамiки вщтво-рення сiльськогосподарського виробництва; порушення паритетносп м1жгалузевих вщносин; невключення вартостi земельних ресуршв в економiчний оборот та формування ринку землц невикористання в повнш мiрi всього шстру-ментарш врегулювання внутрiшнього ринку, експортно-iмпортних операцiй, пщтримки нацiонального агропромислового виробництва, доступного в Укра!ш за умовами членства в Свiтовiй оргашзацй торгiвлi; неповне виконан-ня дшчих програм державно! пiдтримки споживачiв i ви-робникiв сшьськогосподарсько! продукцй, що порушуе комплекснiсть i системний пщхщ до формування сприят-ливих умов розвитку сшьського господарства, харчово! промисловоста, сiльських територiй; проблеми iз забезпе-ченням iнновацiйностi галузi через невиршенють питан-ня своечасного трансферу шновацш у виробництво, нала-годження системи шформацшних потокiв, монiторингу розвитку агропромислового виробництва та ринку сшьськогосподарсько! продукцй i продовольства; недоско-налiсть розвитку аграрного страхування, кредитних спiлок, кооперативних банив, невиршенють питання забезпечення сшьського господарства доступними фшансово-кредит-ними ресурсами; посилення монополiзацli окремих риныв та пщгалузей с1льського господарства й харчово! промис-ловостi, у сферах заготавель i збуту продукцй та оргашзацй зовншньо! торгiвлi; нерегульоване створення й розвиток аграрних формувань, що характеризуются надконцентра-цiею земельних ресуршв, необхiднiсть посилення кооперативних процешв в агропромисловому виробництвi, що в цшому призводить до невiдповiдностi розподшу доходiв вщносно економiчно! участi в загальних трансакцiях м1ж усiма учасниками руху с1льськогосподарсько! продукцй i продовольчих товарiв; нерозвиненiсть iнфраструктури аграрного ринку, форм оптово! торгiвлi; проблеми забезпечення якост продукцй агро-продовольчого комплексу на внутрiшньому ринку та при позицюнуванш продукци вiтчизняного виробництва на свгговому ринку та ш.
Вирiшальну роль у подальшому ефективному шно-вацiйному розвитку аграрно! економки мае вiдiгравати аграрна наука. Знайти адекватну вщповщь на виклики часу, вщшукати ефективнi, економiчно та еколопчно збалансованi шляхи забезпечення продовольчими ресурсами не лише населення Укра!ни, а й свпу неможливо без допомоги аграрно! науки. Ефективна взаемодiя на-
238
В1СНИК ЕКОНОМ1ЧНО1 НАУКИ УКРА1НИ ^
уки, освгга, системи передачi знань — дорадництва, та безпосередньо виробництва е запорукою успiшного шновацшного та iнформацiйного, кадрового забезпечен-ня нацюнального аграрного виробництва. Активiзацiя науково! дiяльностi в регiонах як найбшьш пошформо-вано! у потребах аграрного сектору репону сторони, здатно! оперативно вщреагувати на запити виробникiв сшьськогосподарсько! продукцп i продовольства мае стати невщ'емною складовою подальшого розвитку аграрно! економiки та впровадження аграрно! реформи.
Створення умов для шновацшного розвитку сшьського господарства i харчово! промисловостi, як того вимагае норма ст. 7 Закону Укра!ни «Про прюри-тетнi напрями iнновацiйноi' дiяльностi в УкраТш», де одним iз стратегiчних прiоритетних напрямiв шновац-шно! дiяльностi визнано «високотехнолопчний розви-ток сшьського господарства i переробно! промисловоста» мае стати одним з напрямiв аграрних перетворень. Разом з тим, потребуе законодавчого унормування питан-ня розвитку iнфраструктури ринку шновацш в АПК.
Реалiзацiя iнновацiйностi аграрно! дiяльностi як однiеi' з ознак конкурентоспроможного сшьськогоспо-дарського виробництва на базi досягнень i подальшого розвитку аграрно! науки, и плщно! взаемоди iз системою освiти, дорадництва та виробництва, налагодження ефективного трансферу шновацш у агропромислове ви-робництво, створення умов та мотиваци учасниюв лан-цюгу до впровадження iнновацiй е мае стати не-вiд'емним складником подальших аграрних трансфор-мацiй.
Досягнення високо! результативностi аграрного виробництва неможливе без вiдповiдного забезпечення аг-ропромислового виробництва необхщними матерiальни-ми й фшансовими, в першу чергу кредитними ресурсами, чого не було досягнуто за весь перюд реформування аграрного сектору. На даний час кредитна система не в повнш мiрi враховуе специф^ та потреби сшьськогос-подарського виробництва i орiентована на галузi з вщнос-но швидким обiгом капiталу, що вимагае змiн.
Поряд з цим, вимогою часу давно стало створення рiвносприятливих умов розвитку галузей нацюнально! економiки та дохiдностi сiльського господарства в сис-темi економiчних взаемовщносин по ланцюгу виробництва i руху продукцГ! до кiнцевого споживача, тобто, вре-гулювання м1жгалузевих вщносин. Необхiдним е вико-нання норми ст. 3 Закону Укра!ни «Про основш засади державно! аграрно! полггаки на перiод до 2015 року», а саме: «забезпечення в сшьськогосподарському вироб-ництвi за допомогою системи державних оргашзацшно-правових заходiв прибутку на авансований каштал, включаючи вартють земельних ресурсiв, не нижче серед-нього рiвня по економiцi держави». 1гнорування дано! позицi!, вiдсутнiсть мехашзму Г! реалiзацi! негативно позначаеться на економiчному iнтересi сшьськогоспо-дарського виробника, конкурентоспроможност галузi, а в кшцевому результатi — впливае на показники про-довольчо! та економiчно! безпеки кра!ни.
Завершення земельно! реформи е безперечно необ-хщним на сучасному еташ здiйснення аграрних перетворень. Земля мае стати центральною ланкою суспшьно-економiчних вiдносин, а ринок земель — невщ'емною складовою ринкових вщносин. Конститушя Укра!ни
визначае, що «Земля е основним нацюнальним багат-ством, що перебувае пiд особливою охороною держави». Разом з тим, сьогодш юнують певнi недолiки в земельних вщносинах, що вимагають щшьно! уваги:
законодавча база не в повнш мiрi вiдповiдае сучас-ним вимогам щодо ефективного використання земель сшьськогосподарського призначення;
не запроваджено дiевого мотивацiйного механiзму у господарськiй дiяльностi сiльськогосподарських пiдприемств через включення землi як капiталу в еко-номiчний оборот;
законодавчо не врегульовано рентш вiдносини, за яких суттева частина створювано! у сiльському госпо-дарствi земельно! ренти не потрапляе на розширене вiдтворення цiе! галузi;
залишаеться неврегульованим законодавче запровад-ження ринку земель та формування його шфраструктури;
затягуеться поновлення нормативно! грошово! оц-iнки земель сiльськогосподарського призначення;
недостатньо здшснюеться комплекс заходiв щодо забезпечення ефективного застосування мшеральних i орган-iчних добрив та полшшення екологiчного стану Грунтiв;
недостатньо впроваджуеться мехашзм державно! пiдтримки щодо регулювання економiчних та правових взаемовщносин в галузi екологобезпечного землекори-стування та мелюрацп земель, як складово! частини державно! аграрно! полiтики.
Земельний ресурс як основоположний фактор фун-кцюнування економiчних вiдносин в сферi агропромис-лового виробництва визначае складшсть i важливiсть реалiзацi! даного напряму, центральною ланкою якого е право власносп, визнання земель сшьськогосподарського призначення економiчною субстанщею, включення !х вартостi в економiчний оборот, формування ринку земель сшьськогосподарського призначення.
В нашш державi сьогоднi iнiцiйовано процеси зап-ровадження ринку землi як необидного шституту забезпечення економiчного iнтересу до сiльськогосподарсько! дiяльностi та досягнення високо! ефективноста галузi. В умовах формування шституцшних засад ринку земель сшьськогосподарського призначення не слщ забувати, що цивiлiзований ринок землi не можна зводити лише до купiвлi продажу земельних дiлянок. 6 потреба в адаптаци систем управлшня до нових завдань, що постають перед нею, фшансово-кредитно!, податково! та страхово! систем держави, кадрового потенщалу та iн.
Для завершення реформування земельних вiдносин необхiдно виконати ряд завдань, серед яких проведен-ня державно! швентаризаци земель за формами влас-ностi i суб'ектами господарювання; привести у вщповщшсть нормативно-правову базу, зокрема прий-няти закони Укра!ни: «Про державний земельний кадастр», «Про ринок земель», «Про шотеку землЬ> та iн.; завершити опрацювання порядку включення вартостi землi в економiчний оборот та його правового i науково-методичного забезпечення; сприяти формуванню ринку земель сшьськогосподарського призначення, що передбачае: оргашзацш Державного земельного банку, Державного реестру прав на землю та нерухоме майно, розроблення необхщно! законодавчо! бази i створення належно! шфраструктури; опрацювати та запровадити мехашзм державного регулювання земельного ринку на
р!зних piBHHX управлiння та широкий ряд шших не менш важливих питань, що потребують свого виршення.
На даний час вщсутш нормативно-правовi акти, якi можна розглядати у статус «рамкових» щодо визначен-ня засад органiзацiï та управлшня аграрним ринком, який визначав би основш органiзацiйно-економiчнi i правовi засади формування та функцюнування аграрного ринку, зокрема функцй' та принципи оргашзацй' аграрного ринку, об'ект та складовi органiзацiï i управль ння аграрним ринком, систему методiв органiзацiï та управлiння аграрним ринком, засоби пщтримки орган-iзацiï та становлення ринку.
Сучасний стан розвитку аграрного ринку, порушен-ня екв!валентного розподiлу доходiв вiдповiдно еконо-мiчноï участi в загальних трансакцiях м1ж всiма учасни-ками продуктового ланцюга, значна монополiзацiя по-середниками каналiв заготiвель i збуту продукцй', недо-статнiй рiвень державного регулювання аграрного ринку, нерозвиненють iнфраструктури аграрного ринку, наявшсть значних цiнових диспропорцш на продукцiю сiльського господарства i ресурси, ят споживае галузь та шш^ вказують на необхiднiсть подальшого удоско-налення науково-методичного забезпечення регулювання цшоутворюючих процесiв на сшьськогосподарську продукцiю i продовольчi товари. На сьогодш в силу незавершеностi формування ефективного щнового ме-ханiзму цша не е стимулюючим економiчним катал!за-тором аграрного розвитку. Тому давно назрша не-обхiднiсть впровадження змш.
Необхiдно, щоб держава в системi цiноутворення дотримувалась единого принципу щодо вшх галузей i сфер дiяльностi, тобто концепцй' цiни виробництва, згщно з якою всi витрати на виробництво необидно!' суспшьству продукцй' (робгг, послуг) вiдшкодовуються, а також отри-мання на одиницю авансованого у виробництво капталу однакового по економщ доходу за нормою прибутку. Одним з центральних елементiв тут також е формування справедливого до вшх учаснитв ланцюгу виробництва i просування продукцй' до кшцевого споживача мехашзму цiноутворення, який би вiдповiдав внеску кожного з них та задовольняв би к економiчнi iнтереси.
Вихщною позицiею i базовим елементом функцюнування щнового мехашзму у регулюванш аграрного ринку мае стати закон балансування попиту i пропозицй' по кшьтсних та вартiсних показниках. В такому випад-ку формуеться цша попиту (споживача) та пропозицй' (включае ланки вщ виробництва до точки продажу тнцево!' продукцй'). На основi ринкового балансування за умов впливу численних факторiв на цiни попиту i пропозицй' формуеться цша рiвноваги.
Необхщно доповнити Закон Украши «Про цши i цшоутворення» або розробити Закон аналопчного змiсту для агропромислово!' сфери, в нормах якого доцшьно перед-бачити особливостi цшоутворення у кожнiй пiдгалузi с1льського господарства, передуем тих, що забезпечують продовольчу безпеку держави, гарантують людям мЫмум споживання необхщних продуктiв харчування. Вщповщш напрацювання в науцi для цього вже е. Запровадження адекватного вимогам часу мехашзму цшоутворення потре-буе значно1 законодавчо!' роботи. Вщповщно регулювання ринку продукцй' сшьського господарства та продовольства в системi експортно^мпортних вщносин в контекста на-
240
ростання конкуренцй' на внутрiшньому ринку та необхщ-ностi забезпечення високо! конкурентоспроможносл продукцй' нацiонального виробництва за вартюно-ятсними параметрами на свiтовому ринку вимагае застосування комплексу заходiв щодо забезпечення сприятливого для нацiонального виробника режиму дiяльностi.
Створення сприятливих умов для розвитку шфраструктури аграрного ринку е необхщною передумовою ефективно! дiяльностi виробникiв сiльськогосподарськоï продукцй'. Сучасний стан шфраструктури аграрного ринку можна охарактеризувати за деякими елементами скорь ше як розвинений в тльтсному вiдношеннi, потребуе розвитку бiржова i iншi форми оптово! торгiвлi. В умовах монополiзацiï окремих ринкiв та значно1 кiлькостi посе-редницьких структур в ланцюгу просування продукцй' до кшцевого споживача необхщним завданням стае оптим-iзацiя каналiв збуту сшьськогосподарсько1 продукцй'. Належне мiсце серед операторiв аграрного ринку мають зайняти оргашзацй, створеш на засадах кооперацй'.
Метою подальшо!' оптимiзацiï iнститутiв аграрного ринку е пщвищення ефективностi функцiонування щнового мехашзму як важливо!' складово!' конкурентоспро-можностi та агропромислово!' дiяльностi, усунення не-добросовiсноï конкуренцй', забезпечення повншо!' реа-лiзацiï ринкових принцишв функцiонування всiеï системи товарно-грошових вiдносин, з метою забезпечення населення держави сшьськогосподарською продук-щею та продуктами харчування за доступними цiнами. Удосконалення механiзму цiноутворення вимагае ком-плексних пiдходiв: вiд системних законодавчих актав -до науково-методичних розробок для запровадження ефективних ринкових щнових механiзмiв, розбудови необхщно'].' ринково!' iнфраструктури, застосування ефективного антимонопольного контролю та фшансового регулювання тощо.
Управлiння аграрною сферою е невщ'емною складовою забезпечення ефективного функцюнування аграрного сектору. Науковi дослщження пщтверджують, що управлшня мае будуватись не за схемою зверху донизу, як це мае мюце тепер, а знизу (вщ господаря-власника) доверху (по функщях, ят делегуе власник). Державi мають бути притаманнi суто функцй', як! захищають загальнi штереси та знаходяться в площиш забезпечення нацюнально!' безпеки (державне регулювання виробництва i пщтримку товаровиробнитв, науково-техшчний прогрес, сощальний захист населення, економ!чну безпеку краши та ш.).
Нерозривний взаемозв'язок сшьськогосподарського виробництва !з сощально-економ!чним становищем сшьського населення, шфраструктури сшьських тери-торш, його вплив на м^рацш сшьського населення до мют, еколопчний стан навколишнього природного се-редовища визначае одним з напрям!в розвитку аграрно'1' сфери створення сприятливих умов для комплексного розвитку сшьських територш.
Як ми бачимо, коло проблем, що потребують не-гайного виршення, е достатньо широким, охоплюють всю сукупшсть сощально-економ!чних вщносин розвитку i функцюнування аграрно'1' сфери — вщ економ!чних, оргашзацшних, до сощальних та еколопчних. Вщповь дно i виршення ix мае бути системним, що вимагае поглиблення i завершення розпочато1 у дев'яностих роках минулого столптя аграрно'1' реформи.
В1СНИК ЕКОНОМIЧНОÏ НАУКИ УКРАШИ ^
