CC BY
59
Олена Павленко АФОРИЗМИ В ХУДОЖН1Й ПРОЗ1 1ГОРЯ КАЧУРОВСЬКОГО:
ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ
У статт1 анал1зуються особливост1 в1дтворення афористичних форм роману 1.Качуровського «Шлях нев1домого» в переклад1 Ю.Ткача, розглядаються використат перекладачем гх жанрово-стильовг р1зновиди. Особлива увага придшяеться компаративному вивченню перекладу афоризм1в украгнськог та англтськог мов.
Вивчення художнього перекладу як складного мiжлiтературного
феномену упродовж останнього часу активiзуеться в Укра!ни. Показово, що увага до перекладно! лггератури у якост чинника л^ературних взаемозв'язюв зосереджуеться на и осмисленнi в компаративному дискурс^ Такий пiдхiд спрямований на те, щоб принципово увиразнити уявлення про процес розвитку украшсько! перекладазнавчо! думки, збагатити нацiональну л^ературу й культуру новими образами, жанрами, стилютичними прийомами й поняттями. Висвггленню й переосмисленню ще! проблеми присвячено ряд грунтовних наукових праць (Р. Громя'к, Л. Коломiець, Корунець I. В., М. Лановик, Т. Левицька та ш.). Розгляд компаративного дискурсу перекладу, що передбачае обговорення, почасти полемжу навколо перекладацьких питань, вiдкривае новi перспективи для вивчення його загального контексту. Насамперед це виявляеться в зверненш штерпретатора до всiх скарбiв рщно! мови, розкриттi 11 потенцiйних можливостей, поповненнi екзотизмами, афоризмами, крилатими висловлюваннями.
Метою нашо! розвiдки е вивчення особливостей вщтворення афористичних форм роману I. Качуровського «Шлях невщомого» в перекладi Ю. Ткача.
Широка перекладацька програма перекладача здiйснюе вибiр творiв за принципом причетност до високомистецько! свггово! класики (В. Шекспiр, В. Яворiвський, В. Шевчук): «Скажи менi, чи1 твори ти перекладаеш i поширюеш, i я скажу тобi, хто ти», - саме так перефразував давнш афоризм В. Коптшов.
Поява авторизованого перекладу роману «Шлях невщомого» англшською, виконаного Ю. Ткачем, проклала шлях до усвiдомлення ролi перекладу у розвитку мови, щейно-тематичному та жанрово-стильовому збагаченш лiтератури, служила пщставою для зацiкавлень укра1нською лiтературою з боку англомовних рецишенлв. Отже, перспективним е виявлення рiвня адекватностi перекладу афоризмiв крiзь призму 1х змютового й мовного оформлення.
Враховуючи специфшу творчо! манери письменника, наголосимо на висловленш свого часу Павлом Загребельним думщ про те, що «проза повинна бути сконцентрована до цшьносл ото! зоряно! речовини далеких галактик, де публiчний сантиметр мае вагу не кiлограмiв, а цiлих тонн! Шчого зайвого, нiчого не додаси, шчого не вiднiмеш. Не просунеш голки. Висловлюючись мовою останнiх техшчних досягнень: навiть лазерний промiнь не проникне в цю цiльнiсть [2, с.227]».
Про багатство мовно! палггри I. Качуровського свiдчить той факт, що письменник володiе рiдкiсним вмшням знаходити прихованi художнi потенци у звичайних словах, так будувати текст, що його естетичш якосп не лежать на поверхш i не подаються у вигiдному освiтленнi, а навпаки шби приховуються, вiдступають у глибину контексту, вщ чого стають ще
бшьш вагомими, мiсткiшими й глибшими. Тому читач сприймае красу художньо! прози I. Качуровського в основному шту!тивно, неосмислено. Слушною з цього приводу е думка П. Сороки про те, що «проза 1горя Качуровського мае сво! ритмiчнi й мелодшш особливостi, свою неповторну установку на внутршню мiжрядкову музику, механiзм яко! розгадати, по сутi, неможливо, його можна вщчути лише шту!тивно, на позавербальному рiвнi [9, с.121]».
Роман щедро насичений афористичними формами у в^х юнуючих рiзновидах (прислiв'я та приказки, фшософсью сентенци, узагальнення тощо): «Тут Расiя погiбает, а аш в кукли iграются!6«. Перекладач за фахом Лдая Качуровська пропонуе варiант, який е напiвiронiчний ( «Dear mother Russia is going straight to hell...»), з метою уникнення буквалiзму, який С.Ковганюк засуджував як формалiзм, коли «читач у перекладi часто бачить не те, що сказав автор [2, с.163]». Але Ю. Ткач вирiшив прибiгти до буквального перекладу, що в даному випадку бшьш виразшше передае штенцш автора - «Russia is going to ruin and they are playing at dolls [17]».
Багатограннють iронiчностi I. Качуровського, яку адекватно передав Ю.Ткач, школи викликае у читача веселу усмшку, iнколи змушуе його замислитися: «Вождя з мене не вийшло. I нiколи не вийде, бо единий, кого меш в своему житт трапилося вести за собою, був я сам» [40] - «I didn't become a leader. And I'll never make a leader because the only person I'd be able to lead would be myself» [42].
Звернення письменника до елеменлв афористично! мови дозволяе утримати читацький штерес на високому рiвнi. Вони оргашчно вкраплеш у певний контекст i не живуть поза ним, але разом з тим мають i певну
6 Уа цитати з роману I. Качуровського "Шлях невщомого" подаемо за цим виданням, зазначаючи у дужках сторшку. Це ж стосуеться цитованого перекладу.
самостшну цiннiсть. Як слушно зауважив П. Сорока: «Цш абзаци носять у I. Качуровського афористичний характер, що не слово - то знахщка, що не речення - то максима... Щ фiлiгранно вiдточенi контексти справдi мають заряд вибухово! сили i краси...Частина сентенцiй I. Качуровського базуеться на життевих явищах, сповнених незвичайними ситуащями, парадоксами i небуденними колiзiями. Бiльшiсть з них це щкавий мiкросвiт, який вiдтворюе ту чи шшу грань iронiчно-штелектуальноl гри [9,с.100 - 101, 102]».
У перекладi Ю.Ткача цi афоризми вщтвореш адекватно навiть за !х жанровими ознаками (фшософсью роздуми, афоризми-новели, iронiчнi узагальнення тощо): «Але ж, панове, найнерозумшше - звiрятися на свш розум [35]» - «However it is often unwise to trust one's own judgement [34]. «Як легко коритись чужш вол^ Як тяжко тдкорити сво!й волi шших i повести !х за собою [44]» - «How easy it is to submit to another person's will! Yet how difficult it is to lead others and make them obey! [41]. «1стина школи не бувае з у^ма, майже школи - з бшьшютю, дуже рщко вона з меншютю, трохи частше вона з окремими людьми, а найчастше - ш з ким [47]» -«Truth is never with everyone, almost never with the majority, very rarely with the minority, a little more often with single people, but almost often with no one» [45]. «Сильну волю мае той, хто усмiхаеться сво!м стражданням» [76] - «A strong-willed person smiles at his own sufferings» [69]. «Вшна - це юторична закономiрнiсть» [54] - «War is a historical regularity» [51]. «Мовчання дуже рщко бувае знаком згоди. Найчастше це протест, що його бояться висловити вголос» [58] - «Silence is rarely a sign of agreement. More often it is a protest people are afraid to voice» [53]. «Психолопя оточення мае силу впливати i на мене» [60] - «The psychology of surroundings has the power to influence me» [56]. «Один iз найкращих
засобiв заспокоГтися, приглушити голос сумлiння - це якнайсильшше обвинувачувати самого себе, дати сумлшню кричати, що воно знае i як воно хоче» [77] - «The best way to calm down, to allay the voice of conscience is to blame yourself vehemently, to let your conscience blast away with all its might and fury» [70]. «Найганебшше виправдовування - це казати: «Якби цього вчинку не зробив я, його зробив би хтось шший» [77] - «The most shameful excuse was to say: If I don't do it, someone else will» [70]. «Q^i духом завжди розраховують на краще, вони робляться оптимютами тому, що в них не вистачае сили визнати жахливу правду» [79] - «Weak-spirited people always hope for the best. They become optimists because they haven't the strength to acknowledge the ghastly truth» [78]. «Камшням лягають на нашу душу несказаш слова i недоконаш вчинки» [92] - «Unsaid words and unfinished actions fall like boulders on one's conscience» [82]. «Коли в чеканш майбутнього перераховуеш ус можливi його варiянти, то в дшсност стрше тебе варiянт неврахований i непередбачений» [108] -«When one anticipates the future and thinks about all the possible alternatives, then in reality one will be faced with an unconsidered or unexpected outcome» [95]. «Одчайдушне зухвальство, панове, це, безумовно, найкращий засiб проти всяко! небезпеки» [10] - «Desperate insolence is absolutely the best counter to any danger» [11].
Нерщко автор використовуе також гру ^в, але уникае, як це вщстежуемо у модерню^в, вишукано! ускладненостi, бароково! алегоричностi. Разом з тим письменник звертаеться до фшософсько! антитези з присутнютю iронi!, рiзноманiтно! за сво!м дiапазоном: вiд ледь помiтно! насмшкуватост до вiдверто ущипливого сарказму. Але ця iронiя завжди насичена щкавими життевими спостереженнями, i перекладачевi не завжди вдаеться тонко це вщчути та вщтворити у перекладi через втрату
^в i словосполучень (трансформацiя вилучення): «Програли вiйну. Правда дехто, всупереч законам евфемй, замiнив у словi «програли» букву «г» на iншу» [5]. - «We've lost the war» [7]. «Велика радють... Може, тшьки тому вона i глибока, що в нiй завжди е домшка суму» [155] - «Perhaps great joy is so intense only because it has a trace of sadness» [134]. «Мое вмшня передбачати поди урвалося з хвилиною приходу власниюв мого життя i смертi» [36] - «My ability to anticipate events vanished with the arrival of the new masters of my life and my death» [35]. «Люди, наскшьки я !х знаю, бшьше за все бояться непослуху. Страх кари за непослух е для них сильшшим вщ страху смертй> [20] - «People, as far as I know them, fear disobedience above everything. The fear of punishment for disobedience is greater than the fear of death» [21]. «Те, що недобре почалося, мае погано скшчитись» [13] - «Bad beginnings end badly» [15]. «По^м я поклав у порожню валiзу повну пляшку.» - «Then, placing a full bottle in my empty suitcase» [8]. «... не знаю чому i як, лише знаю, що радють школи не з'являеться безпосередньо тсля глибокого страждання» [23] - «I don't know the ways and wherefores, I only know that joy never comes immediately after intense suffering» [23]. «Школи, панове, людина не бувае таким боягузом, як тсля геро!чного вчинку: тодi вона дозволяе собi право на страх» [26] - «People are never so cowardly as after heroic act. Then they allow themselves the luxury of fear» [26]. «Адже взагалi правдоподiбнiсть будь-якого твердження залежить вщ двох чинниюв - авторитетност того, хто твердження висловив, i вщ нашого бажання, щоб воно було правдою» [12] - «After all, the possibility of any statement depends on to factors: the authority of the person making the statement, and our desire that it be true» [13].
Афоризми 1.Качуровського характеризуются оригшальнютю, самобутнютю, тонким глибинним змютом. У них мютиться вагомий досвщ
людини з численним життевим багажем, умшня спостерiгати i робити цiкавi узагальнення, прослiдковувати подiбне, видiляти iз ординарного неординарне, iз буденного щось святкове, небуденне. Завдяки вдалому перекладу шшомовний читач теж мае доходити такого ж висновку.
Отже, вщтворення афоризмiв у перекладi загалом вiдповiдае вщтворенню !х в оригiналi. У деяких випадках спостер^аемо навiть бiльш глибоке, емоцшне !х значення: словосполучення «право на страх» в англомовнш штерпретаци передано не як «right («право») to fear», а як «luxury («розюш») of fear», «лягають камшням» - не як «fall like stones («камшня»)», а як «fall like boulders («валуни»)».
Бiльшiсть афоризмiв роману, звичайно, треба розглядати за контекстом, бо «вирваш iз загально! структури твору, вони втрачають свою гостроту, подвшне навантаження i глибинний змют. I лише у контекст вони засвiчуються усiма сво!ми барвами, вщгранюють усiма сторонами» [9, с.103].
Ще однiею особливiстю афористики I. Качуровського е те, що школи у романi фiлософськi сентенцi! переростають у розлоп узагальнення, що також можна спостер^ати й у переклад^ «G люди, що на них не дiе страх певно! категори. Людина, що пихкаючи люлькою, байдуже дивиться на падаючi бомби, не зважуеться в горах наблизитись до краю провалля, линвоходець, що спокшно проходить над безоднями, жахаеться павуюв або жаб, а полководець, що не бо!ться ш бомб, ш безодень, нi павукiв, -тремтить перед власною жiнкою» [30]. - «There are people though on whom fear of a certain category has no effect. A person who puffs on a pipe and looks indifferently at falling bombs will not dare to approach the edge of a cliff. A tightrope walker who calmly crosses over chasms, has a morbid fear of spiders or frogs, and a general who is afraid of neither bombs, nor sheer drops, nor
spiders - trembles before his own wife» [29]. «Людина тепер е нщо iнше, як найдрiбнiша математична величина, одна двомшьярдна частка того цшого, що зветься людством. 1ндивщуальнють, як така, тепер не юнуе. Живемо в епоху функцiйного автоматизму. Нщо вже не залежить вщ особистостi. Тебе женуть воювати - i ти воюеш, беруть у полон - i ти гинеш вiд голоду й холоду. Ти гинеш, i нi на кому нема за це вщповщальност^ так само, як не вщповщаеш ти за тих, кого забив на вшш. Ти автоматично виконуеш лише певну, зов^м незалежну вiд твое! волi функцiю. Якщо ти з якихось причин виявився нездатним цю функщю виконати, тебе замшяють шшим, як зламаний гвинтик у машиш, i нiщо вiд цього не мшяеться. I едина втiха, що колись хто покладе квiти на могилу незнайомого во!на...» [53] - «Now man is nothing more than the tiniest mathematical quantity, a two - billionth part of the whole called mankind. Individuality as such no longer exists. We are living in the age of functional automatism. Nothing depends on the individual any longer. People are led off to fight and they fight. They are taken prisoner, and they die from hunger and cold. They die and nobody is responsible for their deaths, just as you are not responsible for the people you kill in war. You automatically execute only a certain function, completely divorced from your will. It for some reason you are incapable of performing this function, you will be replaced by another person, like a broken cog in a machine. The only consolation is that someone will one day place flowers on the grave of the unknown soldier...» [49-50].
Життева спостережливють головного героя роману теж набрала рщкюно! стало! особливост виражатися у стислих та легких для запам'ятовування афористичних рядках: «Звiр, якого впшмали i посадили в клггку, шалено кидаеться i гризе залiзо грат, аж поки не вирветься на волю або цшковито не знесилiе. Людина в таких випадках залишаеться
назовш спокiйною, тiльки подiбно до впшманого звiря кидаеться !! думка» [44]. - «An animal captured and caged throws itself violently at the iron bars of its cage and chews until it can break free or falls exhausted. People in similar circumstances remain outwardly calm, but their thought pounce madly in all directions like caged beasts» [46]. «Ви помгтили, що гармоншш подружжя найчастше трапляються, коли жшка набагато старша вщ чоловжа? Може, тому, що тодi в !! ставленш до нього е щось материнське?..» [128] - «Have you noticed that harmonious marriages most often occur where the woman is much older than the man? Maybe then there is something motherly in her attitude towards the man?» [112].
Отже зазначимо, що Ю.Ткачевi з великою майстернютю вдалося передати всю специфжу афористичного письма ГКачуровського вiд «легкобризно!» до «трагiчно! iронi!», даючи можливiсть англомовному читачевi зрозумгти красу людського мислення, повнiше осягнути життевi iстини. Влучнiсть i точнють висловлювань, збереженi у перекладi, викликають у читача бажання заперечити, збуджують його почуття, вщкривають простiр для пронизливого, глибинного мислення. Здшснена у цiй стагтi спроба компаративного аналiзу перекладу афоризмiв укра!нсько! та англiйсько! мов засвiдчуе, що розроблеш сучасним перекладознавством моделi штерпретацш художнiх текстiв спроможнi розшифрувати арсенал перекладацьких стратегiй та сприяють бшьш глибокому осягненню смислових нюансiв та художньо! специфiки лiтературних творiв. Тож вельми щкавим та перспективним видаеться подальше проведення комплексних компаративних перекладознавчих дослщжень на бiльш широкiй текстовш базi, що забезпечить не тшьки вдосконалення науково-методичного арсеналу перекладознавства, а й вироблення нових засобiв та прийомiв художнього прозового перекладу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гром'як Р. Давне i сучасне: Вибранi статтi з лггературознавства. -Тернопiль: Л1ЛЕЯ, 1997. - 272 с.
2. Загребельний, Павло. Роздуми на iменини // Про Олеся Гончара. - К.: Радянський письменник, 1968. - С.224-245.
3. Качуровський, 1гор. Шлях невщомого. - Мюнхен: Дншрова хвиля, 1956. - 155с.
4. Ковганюк С. Про букваизм у перекладi // Вггчизна. - 1954. - №7. -С.156-173
5. Коломiець Л.В. Концептуально-методолопчш засади сучасного украшського поетичного перекладу (на матерiалi перекладiв з англшсько!, iрландськоl та американсько! поези): Монографiя. - К.: Видавничо-полiграфiчний центр «Кшвський унiверситет», 2004. - 522 с.
6. Корунець I.B. Переклад поетично! трагеди на рiвнi його анаизу // Теорiя i практика перекладу. Республшанський мiжвiдомчий науковий збiрник. -Вип.3. - К.: Вища школа, 1980. - С. 19-29.
7. Лановик М.Б. Функщонування художнього образу в рiзномовних дискурсах. - Тернопшь: Економiчна думка, 1998. - 144 с.
8. Левицкая Т.Р., Фитерман А.М. Теория и практика перевода с английского языка на русский. - М.: Изд-во литературы на иностранных языках, 1963. - 264с.
9. Сорока, Петро. Психолопчна проза 1горя Качуровського. - Тернопшь: Тайп, 1998. - 132 с.
10. Kaczurowsky, Igor. Because Deserters are Immortal. Translated from the Ukrainian by Yuri Tkach. - Bayda Books, 1979. - 144 p.
SUMMARY
The author in the article analyses specific features of aphorism translation in I.Kaczurowsky's novel «Because Deserters are Immortal» interpreted by Yuri Tkach, studies aphorisms according to genre and style peculiarities. Special attention is focused on the comparative analyses of aphorisms in Ukrainian and English.
Тетяна Семашко ЗНАКОВА ПРИРОДА ФРАЗЕОЛОГ1ЧНИХ ОДИНИЦЬ
Сучасна мовознавча наука розглядае фразеолог1чн1 одиниц1 як знаки вторинног непрямог номтаци, що дозволяе дещо по-1ншому тлумачити семютичну природу сталих сполучень сл1в, визначати критери гх видшення, встановлювати меж1 фразеологгчног системи.
У сучаснш фразеологи стаи сполучення ^в традицшно
розглядаються в семютичному аспект як знаки вторинно! непрямо! номшаци, фенотипи яких грунтуються на генотипах вщповщних синтаксичних конструкцш, переосмислених у процес фразеолопзаци. Дослщники проектують звороти на вiльнi синтаксичш сполучення й iдентифiкують значення сталих сполучень шляхом !хнього зiставлення з ними (вшьними синтаксичними корелятами-омонiмами) [8, с. 641].
На сьогодш визрши iде!, якi вийшли за межi пошукiв синтаксичного спiввiднесення сталих сполучень ^в iз вiльними синтаксичними словосполученнями. Але при цьому дискусiйними залишаються питання щодо меж фразеологiчно! системи, семютично! природи фразеологiчних одиниць (ФО) та критерив !х видiлення.
Науковщ головним критерiем видiлення ФО називають: семантичну цшснють фразеологiзму (В. В. Виноградов, Г. М. Удовиченко); серед шших видшяють: вiдтворюванiсть (М.Ф. Алефiренко, С. Г. Гаврiн, Ф. П. Медведев, Л.Г. Скрипник); стшкють (В. П. Жуков, Л1. Ройзензон, Л. А. Юрчук); еквiвалентнiсть слову
