CC BY
30
ХИРУРГИЧЕСКИЙ МЕТОД: ЗАЛОГ УСПЕШНОГО ЛЕЧЕНИЯ ПАЦИЕНТОВ С ЗУБОЧЕЛЮСТНЫМИ АНОМАЛИЯМИ
Дмитренко М. И.
Резюме. Эффективность ортодонтического лечения необходима для достижения оптимальных результатов лечения с меньшей затратой клинического времени и более коротким сроком для получения стабильной и сбалансированной окклюзии.
В статье проведен анализ и обобщение сведений о роли хирургических методик в комплексном лечении пациентов с зубочелюстными аномалиями.
Указывается на тот факт, что хирургический метод лечения зубочелюстных аномалий предусматривает коррекцию аномалий мягких тканей полости рта, серийное последовательное удаление зубов, коррекцион-ное удаление временных зубов с учетом патологии прикуса по Энглю (сменный прикус), обнажение коронки ретенированного зуба, удаление сверхкомплектных зубов и отдельных комплектных зубов, компактостеото-мию, кортикотомию, проведение циркулярной супракристаличной фибротомии (постоянный прикус). Скелетные деформации представляют собой сложную проблему, которая у взрослых требует хирургического (ортогнатического) вмешательства.
Комплексное лечение зубочелюстных аномалий - ортодонтическое, в сочетании с применением современных хирургических методик, позволяет быстрее избавиться аномалий в челюстно-лицевой области и обеспечить лучшую стабильность достигнутых морфологических результатов.
Ключевые слова: хирургический метод, ортодонтическое лечение, зубочелюстные аномалии.
SURGICAL TECHNIQUES - GARANTY OF SUCCESSFUL TREATMENT OF PATIENTS WITH MALOCCLUSION
Dmytrenko M. I.
Abstract. The article analyzes and summarizes information about the role of surgical techniques in the complex treatment of patients with dental anomalies. Improvement of dental aesthetics is known to be the major motivating factor in 48%-55% of orthodontic patients.
Duration of orthodontic treatment is a basic difficulty that patients can hardly overcome at any age. The process of disadaptation of patients to orthodontic appliances and the lack of motivation to continue treatment are often the main causes of its unfavorable results.
Surgical treatment of malocclusion involves correction of oral cavity soft tissues anomalies, serial sequential teeth extraction, corrective extraction of temporary teeth, in accordance with Angle's classification (temporary occlusion), crown exposure of retained tooth, extraction of supernumerary teeth and separate complete teeth, compactosteotomy, corticotomy, circumferential supracrestal fiberotomy (permanent dentition). Skeletal deformities is a complex problem when adults need orthognathic surgery.
According to the results of the study, it was found that three years after treatment stable results of treatment were in 89,19% of patients who underwent correctional extraction of temporary molars.
Clinical cases of moderate and severe dental crowding often require the extraction of separate permanent teeth to create a gap for teeth alignment. Most researchers keep to well-known methods of separate permanent teeth extraction and this approach is based on such etiological factors of dental crowding as evolutionary jaw reduction, which occurs faster than decrease in size and number of teeth. Over the past 500 years there has been a significant increase in inter-incisal and lower incisal angles. As a result, many authors consider third molars "unnecessary" and insist on their extraction to prevent dental crowding, thereby reducing the set of permanent teeth.
Complex orthodontic treatment of malocclusion combined with modern surgical techniques, allows faster to eliminate anomalies in craniofacial area and to ensure better stability of the achieved morphological results.
Key words: surgical techniques, orthodontic treatment, malocclusion.
Рецензент - проф. Ткаченко П. I.
Стаття надшшла 06.01.2019 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-1-148-32-36
УДК 616.895-06:[616.45-001.1/3-06:616-001]-036.86
Животовська Л. В., СкрипнЫов А. М., Сокл А. А., Бойко Д. I.
АФЕКТИВН1 ПОРУШЕННЯ ПРИ В1ДДАЛЕНИХ НАСЛ1ДКАХ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСУ УкраТнська медична стоматолопчна академ1я (м. Полтава)
lzhyvotovska@gmail.com
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Стаття е фрагментом науково-до-слщноТ теми «Клшто-психопатолопчш дослщження та оптимiзацiя лтувальних i реабтп"ацшно-профи лактичних заходiв за умов рiзних психiчних розладiв з урахуванням гелiометеофакторiв та бюлопчних ритмiв» (№ державноТ реестраци 0115и000839).
Рiзнi екстремальш ситуацп, стихшш лиха та ка-тастрофи, як правило, викликають виражений нега-тивний вплив на психту постраждалих у них людей.
До того ж, протягом останшх ромв все бшьше лiкарiв рiзних спещальностей зус^чають у свош практик вимушених переселенщв та учаснишв бойових дш 3i Сходу УкраТни, що пщкреслюе актуальшсть даноТ проблеми. Екстремальш та небезпечш для життя ситуацп потенщюють розвиток реакци на важкий стрес у виглядi гострих та посттравматичних стресових роз-ладiв. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) е одшею i3 найбшьш частих та несприятливих форм психiчних порушень у оаб, що пережили небезпечн1
для життя ситуаци, та займае центральну позицiю у чи^ так званих нових межових психiчних розладiв [1].
Згiдно статистичних даних, показники частоти виникнення ПТСР суттево зростали протягом остан-нiх десятирiчь: у 80-тi роки ХХ ст. вони вiдмiчались у 1-3% всього населення, а у 2000-х роках фтсувались у 7-8%, до того ж iз суттевими вiдмiнностями за стат-тю - 10,4% жшочого населення та 5,0% чоловiчого [2].
Результати дослщжень, що проводились у 1нсти-тутi неврологи, психiатрп та наркологи НАМН УкраТ-ни, свщчать про те, що у вах осiб, якi пережили тяжку психiчну травму у виглядi насилля проти особистос-тi (замах на вбивство, нанесення важких ттесних ушкоджень, зг"валтування, торгiвля людьми), виника-ли порушення психiчного здоров'я у виглядi повного варiанту ПТСР (56% дослiджених) або його часткових проявiв (44%). К^м того, у 19% ветеранiв вшни у Аф-ганiстанi був встановлений клЫчний варiант ПТСР, частковi прояви - у 25%; вщповщно клЫчний варiант ПТСР дiагностовано у 14% лiквiдаторiв авари на ЧАЕС, а частковi прояви - у 21% [3].
Слщ зазначити, що сукупшсть загальних захисних реакцiй, що виникають в органiзмi тварин i людини при ди значних за силою i тривалiстю зовнiшнiх i вну-трiшнiх подразникiв, якi сприяють вщновленню пору-шеноТ рiвноваги i спрямоваш на пiдтримання сталос-тi внутршнього середовища органiзму, називаються загальним адаптацшним синдромом. Психiчним проявам загального адаптацшного синдрому присвоено назву «емоцшний стрес», так як це афективн1 переживання, що супроводжують стрес та ведуть до несприятливих змш у органiзмi людини. Саме емо-цшне реагування першим включаються в стресову реакцiю пiд час впливу екстремальних факторiв, що пов'язано iз залученням емоцш до структури будь-якого цшеспрямованого поведiнкового акту. Вна-слщок цього активуються вегетативнi функцiональнi системи та Тх специфiчне ендокринне забезпечення, що регулюють поведiнковi реакци [4,5].
У випадку неможливост досягнення життево важливих результатiв для подолання стресовоТ ситуаци виникае стан напруження, який разом iз пер-винними гормональними змшами внутрiшнього середовища оргашзму викликае порушення його гомеостазу. За деяких обставин, зам^ь мобшзаци оргашзму на подолання труднощiв стрес може стати причиною серйозних розладiв. При неодноразовому повторены або за умов великоТ тривалост афектив-них реакцш емоцiйне збудження може прийняти за-стiйну стацiонарну форму. У цих випадках, нав^ь при нормалiзацií ситуаци, застiйне емоцiйне збудження не слабшае. Бiльш того, воно постiйно активуе цен-тральнi механiзми регуляци вегетативно! нервовоТ системи, а через них порушуе дiяльнiсть внутрiшнiх органiв та систем [6,7].
Як свщчать результати сучасних дослщжень, виникнення ПТСР детермшоване складним взаемним впливом рiзних факторiв та умов, якi можна подтити на наступнi групи:
1. Особливосп пережитоТ екстремальноТ ситуаци. Це група фам^в, що включае в себе там особливосп як склад психотравмуючоТ ситуаци (природы, техногенш, антропоморфнi катастрофи, вiйни), рап-
товiсть, тривалiсть, iнтенсивнiсть (чим раптовше, тривалше та iнтенсивнiше дiя чинника, тим бшьша вiрогiднiсть розвитку ПТСР), масовий чи шдивщу-альний характер, оргашзащя рятувальних робiт, по-iнформованiсть (достатнш рiвень поiнформованостi постраждалого населення знижуе травматизацш), наявнiсть вторинних психотравмуючих фам^в.
2. Професiйнi фактори включають в себе ефектив-нiсть профвiдбору (велике значення мае виявлення оаб з певними особиспсними рисами, як низька стресостшшсть, високий рiвень тривожностi), рiвень професшноТ пiдготовки (високий рiвень професшноТ' пiдготовки е фактором антиризику), ступшь сфор-мованостi готовностi до дiяльностi в екстремальних умовах, загальний стаж служби, рiвень стресоген-ностi професшноТ дiяльностi, рiвень психопрофтак-тичного забезпечення професшноТ дiяльностi (адекватна психопрофшактика знижуе ризик ПТСР).
3. Соцiально-демографiчнi фактори - це вiк ^ти та пiдлiтки бiльш уразливi у вщношенш виникнення у них психопатолопчних реакцiй на стрес), стать (у жшок частота ПТСР у середньому в два рази вища шж у чоловшв), сiмейний стан, професшний статус (наявнiсть задовiльних амейних вiдносин та роботи е факторами антиризику ПТСР), приналежшсть до професш пiдвищеного ризику.
4. Фактори, пов'язаш iз станом здоров'я включають: наявшсть соматичних захворювань, наявнiсть нервово-психiчних захворювань, наявнiсть психотравмуючих фамх^в у анамнезi. Всi фактори iз даноТ групи пiдвищують ризик розвитку ПТСР.
5. Сощальш фактори, там як сощальна пiдтримка та захист на державному рiвнi, доступнiсть медич-ноТ допомоги та реабiлiтацiйних програм, сощаль-но-економiчний статус постраждалого. За умов до-статнього рiвня сощальноТ пiдтримки, доступност1 медичноТ допомоги, реабтп"ацшних програм, та при задовiльному соцiально-економiчному статусi по-страждалих ризик розвитку ПТСР знижуеться.
6. Сощально-психолопчш фактори: етнокультурн1 особливостi (мае значення прийнятне у рiзних етшч-них чи релтйних общинах вiдношення до смерт та страждань), релiгiйнiсть (виступае в цшому як фактор антиризику), розвинупсть та характер мтросощаль-них зв'язмв (чим бiльше вони розвинутi у жертви катастрофiчноТ поди, тим менше ризик ПТСР), вщ-ношення сусптьства до пеТ чи шшоТ екстремальноТ поди (змiст сформованих та функцюнуючих суспть-них стереотипiв вiдносно конкретних катастроф та Тх жертв можуть виступати як у ролi ризику, так i антиризику розвитку ПТСР).
7. 1ндивщуально-психолопчш фактори включають шдивщуальну значимiсть екстремальноТ поди, емоцшш особливостi, iндивiдуально-типологiчнi особливостi, провщш особистiснi тенденци, моти-вацiйна та цшшсно-зм^овна сфери, фрустрацiйна толерантнiсть, особливосп життевого стилю та стра-тегш подолання, механiзмiв психологiчного захисту (преморбщш особистiснi риси, ступiнь залучення особистосп до екстремальноТ поди та розвинення стратегш подолання можуть бути як факторами ризику, так i факторами антиризику) [8,9].
Останнiм часом можна спостер^ати iнтерес до-слщнимв до проблеми впливу пережитого насилля на когштивш здiбностi та афективну сферу потерт-
лих. Масштабне дослщження, що включало обсте-ження неповнолiтнiх та дорослих, якi мають досвiд несприятливого дитинства, показало, що будь-який вид насильства дie як тригер, запускаючи змiни у фiзiологiчних та нейробюлопчних процесах, якi при-зводять до стшких порушень у структурах мозку. Для дорослих, котрi у дитинст^ стали жертвами трива-лого жорстокого поводження, був характерним ког-штивний та афективний дефект. В ходi дослiджень, проведених у Стенфордському Ушверсител, присвя-чених гендерним вiдмiнностям у психофiзiологiчних реакцiях на стресовi поди, виявлено, що у дiвчат is ПТСР у порiвняннi з хлопчиками iз тим же дiагнозом та здоровими дiвчатами об'ем передньоТ ос^вцевоТ круговоТ борозни був менше по об'ему та площi. K.J. Agnew-Blais i A. Danese в своТй роботi пiдтвердили результати попереднiх дослщжень, що свiдчить про вплив дитячого досвщу внутрiшнього сiмейного насильства на нейробюлопчш процеси у мозку, а також провели залежнiсть мiж цими змiнами та ризиком розвитку афективних розладiв i суТцидальноТ пове-дiнки [10].
Дослiдження дорослих, що перенесли насиль-ство в дитячому та тдлпжовому вiцi, показали, що в майбутньому для них характеры проблеми iз на-вчанням, низький соцiально-економiчний статус та вiдсутнiсть роботи, ревiктiмiзацiя, проблеми iз вихо-ванням власних дп"ей. Жорстоке поводження, пережите в дитинств^ як зi сторони членiв ам'Т, так i од-нолiткiв, е прогностичним фактором проявiв насилля колишньоТ жертви по вщношенню до свого партнера або дп-ей [11,12].
Також сучасних дослщнимв цiкавить питання вщ-далених наслщшв перенесених стресових розладiв. У дослщженш Ю. С. Бучок були обстежеш дiти, що проживають у Закарпатськш областi та перенесли масивний психотравмуючий вплив повеней у 1998 та 2001 роках. У 2001-2002 роках у 15,9% з них був ви-явлений клЫчно виражений ПТСР, а в 84,1% - доно-золопчш мозаТчно представленi його прояви. Вира-женiсть клiнiчних проявiв залежала вщ вiку дитини, рiвня залученост в стресорну подiю, та, найголовш-ше, - вiд характеру реагування на катастрофу най-ближчих родичiв (батькiв). В результатi обстеження даних оаб у 2009-2013 роках було встановлено, що серед 133 оаб, ям не отримували медичноТ допомо-ги у 2001-2002 рр., у 127 були дiагностованi вiддаленi прояви ПТСР [13].
Останшм часом актуальною стала тема бойовоТ психiчноТ травми (БПТ), пщ якою розумiють пережи-вання великоТ сили, викликанi короткочасним або тривалим впливом психотравмуючих факторiв бойовоТ обстановки, що призводять до розладiв психiки рiзного ступеня тяжкостi. За умовами i часом БПТ можна роздтити на двi групи. До першоТ належить БПТ, що виникае у вщносно короткий промiжок часу, практично в момент травмуючоТ ситуаци. Такий по-страждалий iз БПТ може впасти в повну загальмова-нiсть, слабо або взагалi не реагувати на навколишне оточення чи навпаки - виявляти високу рухову актив-нiсть. Нервове потрясшня, яке в цей момент пережи-вае людина, настiльки сильне, що вона тимчасово втрачае здатшсть критично оцшювати навколишне середовище, аналiзувати й планувати своТ дп. До другоТ групи вiдносять наслiдки БПТ, що розвивають-
ся вiдносно тривалий час тд впливом менш вира-жених, але постшно дiючих чиннимв. Накопичення психiчноí напруги вiдбуваeться поспйно i непомiтно для вiйськовослужбовця. Його поведшка поступово змiнюeться, вiн може стати замкненим, похмурим, грубо реагувати на звернення до себе [14,15].
У струм^ непсихотичних психiчних розладiв у учаснишв АТО, за даними сучасних дослщжень, переважають розлади адаптацп - у 39,4%, ПТСР - у 28,5%, емоцiйно-вольовi розлади - у 12,92%. У по-страждалих найчастiше вiдмiчаeться симптоматика у виглядi обсесивних ремiнiсценцiй сюжетно залежного характеру, що корелюють iз психогешею, агрипнiчних розладiв iз обтяжливо жахливими сно-видiннями, розладiв сексуально'! сфери та шше. При цьому кл^чна картина мае тяжкий i прогностично несприятливий переб^, гостра симптоматика часто переходить у хрошчну, провокуючи неврозоподiбнi та психопатоподiбнi розлади.
За даними сучасних дослщжень, ПТСР в учасни-кiв бойових дiй на Сходi Укра'ни мав вiдстрочений та хрошчний характер. У обстежених комбатантiв, котрi вiдповiдали критерiям ПТСР, розлади починались через тривалий час шсля демоб^зацп iз зони бойових дш (7-12 мiсяцiв) та тривали бшьше нiж 6 мiсяцiв. До того ж, розлади у них виникали раптово, на фон зовшшнього благополуччя. У дослщжуваних спостерiгались три кл^чш форми перебiгу ПТСР: тривожно-фобiчний (з поеднанням пашчних, об-сесивно-компульсивних розладiв, якi вiдображали подп пережито! психотравмуючо'! ситуаци), астешч-ний та дисфоричний [16].
На бшьш вiддаленому етап (через 12-14 мiс.) можливе виникнення порушення сну, почуття роз-пачу, безвиход^ з песимiстичною оцiнкою ситуацп в кра'ш, ототожненням ща ситуацп iз власною долею й пов'язаними iз цим думками про самогубство. Цей стан може бути настшьки важким, що призводить до втрати працездатност [17]. За даними I. В. Стадшк та М. I. Мушкевич, найчастiше проявлялися такi ознаки, як порушення сну та прояви депреси - 46%; загальна тривожшсть - 42%, вiдмiчалася наявнiсть високого рiвня агреси та невмотивовано! пильност - 37,5%. Зловживання алкогольними напоями та лтарськими препаратами, нав'язливi спогади, почуття провини були характеры для 33,3% оаб. У 29,2% обстежених зус^чалися «вибухова» реакщя, порушення пам'яп, концентрацп уваги та притупленiсть емоцш [18].
До вiддалених вторинних симптомiв ПТСР, на якi пацiенти можуть страждати впродовж рокiв, вщ-носять депресп, тривогу, iмпульсивну поведiнку. Депресiя може сягати тяжкого рiвня, що супрово-джуеться вiдчуттям вiдчаю, безглуздост власного к-нування з нервово-психiчним виснаженням, апатiею та негативним ставленням до життя. 1снують причин-но-наслiдковi зв'язки мiж депресiею та залежшстю вiд алкоголю у даних хворих [19].
В дослщженш Сочiвко Ю.М. встановлена залеж-нiсть вiддалених проявiв хронiчного ПТСР у комба-танпв вiд його клiнiчного варiанта. У хворих з психо-патоподiбним варiантом ПТСР через 2-3 роки тсля початку захворювання фiксувалось формування афективно-нестшкого (90,62%) типу змiни особис-тост у поеднаннi iз соцiальною вщгороджешстю, вiдчуженням, ворожим вiдношенням до оточуючих.
Прояви афективно-нестшкого типу особистосл проявлялись емоцшною нестшмстю, тенденщею до iM-пульсивних дiй без урахування можливих наслщшв, спалахами жорстокосп, афективно-деструктивними формами поведiнки у вщповщь на засудження та критику. В результат формування адиктивного типу ПТСР на вщдаленому етапi рееструвалось система-тичне (практично щоденне) вживання алкоголю хво-рими для впливу на синдроми «репереживання» та «втечЬ>. До того ж у 100% комбатанпв i3 даним типом ПТСР було виявлено первинний патолопчний потяг до алкоголю. За умов розвитку неврозоподiбного клЫчного варiанта ПТСР рееструвались вщдалеш на-слiдки у виглядi зниження енергп у 70,49% випадкiв та ангедошя - у 49,18%. Втрата задоволення зачтала також вiтальнi функци, такi як сексуальнi вiдносини, вiдчуття спраги, голоду, смаку Тж У 31,57% даних хворих рееструвалась етзодична пароксизмальна тривога (панiчнi атаки), що була представлена у ви-глядi «страху смертi», «зупинки серця», «шфаркта», «iнсульта» або побоювання «зiйти з розуму та втра-тити самовладання» [20].
Згiдно дослiдження Петрюк П. Т. та Якущенко I. А., у 75% оаб, що перенесли психоемоцшний стрес, у вiддaленому варiантi виявлялась соматогенна предиспозицiя, представлена сомато-вегетативною дисфункщею чи певними психосоматичними захво-рюваннями у поеднaннi з неврозоподiбними психо-пaтологiчними розладами та вогнищевими симптомами оргaнiчного характеру [21].
За даними Напреенко О.К. видтяють кшька вари aнтiв депресiй у оаб з ПТСР, що пережили психотрав-муючу подш у виглядi бойових дiй:
1. Простий депресивний стан з переважанням пригшченого настрою, туги, заниженоТ сaмооцiнки, втрати штересу до оточуючих, aнгедонiею.
2. Дисфоричний з наявшстю вогнищевоТ драпв-ливосл, гнiвливостi та конфлiктностi на тл зниженого настрою.
3. Тривожно-депресивний, що проявляеться у по-еднаннi симптомiв депреси з вiдчуттям внутршньоТ напруги, дискомфорту, неспокою, очтуванням не-приемностей, що насуваються.
4. Астешчний, який характеризуеться надмiрною втомлюванiстю, гiперестезiею, що посилюеться вве-черi.
5. 1похондричний - гiперболiзацiя неприемних ти лесних вщчутлв, особлива увага до власного соматич-ного стану, «зануренням» у медичне середовище.
6. Апатичний - депреая, яка поеднуеться iз в'ялiстю, байдуж^ю до себе та оточуючих, адинамiею.
Вiдмiчаеться, що близько 70% суТцидальних дiй при даних депресивних станах пов'язаш з проблемами мiжособистiсних стосункiв комбатантiв з оточую-чими шсля Тх повернення iз зони бойових дш [22].
Висновки. Незважаючи на те, що вщсоток дiа-гностованого посттравматичного стресового розладу в останш роки зростае, у лiтературi досить мало до-слiджень стосовно емоцшно-особислсних порушень в перiодi вщдалених наслiдкiв бойовоТ психiчноТ травми. Таким чином, дослщження афективних порушень при вщдалених наслiдках посттравматичного стресу е актуальним питанням сучасноТ психiатрií.
Перспективи подальших дослiджень. Прюритет-ним напрямком е дослiдження предикторiв, мехашз-мiв виникнення, клiнiчних особливостей вщдалених наслiдкiв посттравматичного стресу, що дозволить вдосконалити iснуючi реабiлiтацiйнi програми, по-кращити показники якостi життя та повернути паци ентiв до повноцшного соцiального функцiонування.
^iTepaTypa
1. Voloshin PV, Shestopalova LF, Pidkoritov VS. Posttravmatichni stresovi rozladi: diagnostika, likuvannya, reabilitatsiya: metod. rek. Harkiv; 2002. 47 s. [in Ukrainian].
2. Zagurovskiy VM. Rol stressornoy reaktsii v klinicheskoy kartine neotlozhnyih sostoyaniy. Meditsina neotlozhnyih sostoyaniy. 2013;2(49):62-4. [in Russian].
3. Belov VG, Parfenov YuA. Psihologiya krizisnih situatsiy: ucheb.posob. SPb.: Nevskiy Institut upravleniya i dizayna; 2010. 175 s. [in Russian].
4. Voloshin PV, Shestopalova LF, Podkoryitov VS. Posttravmaticheskie stressovyie rasstroystva: problemyi lecheniya i profilaktiki. Mezhdunarodnyiy meditsinskiy zhurnal. 2004;1:33-7. [in Russian].
5. Briere J, Hodges M, Godbout N. Traumatic stress, affect dysregulation, and dysfunctional avoidance: a structural equationmodel. J. Traum. Stress. 2010;23:767-74.
6. Gurevich PS. Psihologiya chrezvyichaynyih situatsiy. M.: Yuniti; 2012. 495 s. [in Russian].
7. Panchenko OA, Kutko II, Zaytseva NA. Sotsialno-stressovyie rasstroystva: mirnoe naselenie v epitsentre voennyih deystviy. Novosti meditsinyi i farmatsii. 2014;15(509):6. [in Russian].
8. Maercker A, Brewin CR, Bryant RA. Proposals for mental disorders specifically associated with stress in the International Classification of Diseases-11. Lancet. 2013;381:1683-5.
9. Voloshin PV, Maruta NO, Shestopalova LF. Diagnostika, terapiya ta profilaktika medikopsihologichnih naslidkiv boyovih diy v suchasnih umovah: metod. rek. HarkIv. 2014. 79 s. [in Ukrainian].
10. Akarachkova ES. K voprosu diagnostiki i lecheniya psihovegetativnyih rasstroystv v obschesomaticheskoy praktike. Lechaschiy vrach. 2010;10:60-4. [in Russian].
11. Kutko II, Panchenko OA, Rachkauskas GS, Linev AN. Distress vooruzhennogo konflikta: psihopatologiya i lechenie. Novosti meditsinyi i farmat-sii. 2014;16(510):7. [in Russian].
12. Bryant RA, Creamer M, O'Donnell ML. A multisite study of the capacity of acute stress disorder diagnosis to predict posttraumatic stress disorder. J. Clin. Psychiatry. 2008;69:923-9.
13. Buchok YuS. Viddaleni proyavi posttravmatichnogo stresovogo rozladu: osoblivosti kliniki, formuvannya ta kompleksnogo likuvannya. Ukray-inskiy visnik psihonevrologiyi. 2014;22,3(80):42-7. [in Ukrainian].
14. Markova MV, Kozira PV. Poststresovi dezadaptivni stani na tli sotsialnih zmin: analiz problemi. Medichna psihologiya. 2015;1:8-13. [in Ukrainian].
15. Yurtsenyuk OS, Rotar SS. Nepsihotichni psihichni rozladi v osib, yaki brali uchast v zbroynomu protistoyanni na Shodi Ukrayini. Zdobutki klin-ichnoyi i eksperimentalnoyi meditsini. 2015;4:85-7. [in Ukrainian].
16. Denisenko MM, Lakinskiy RV, Shestopalova LF, Linskiy IV. Osnovni klinichni varianti post stresovih rozladiv u kombatantiv. Ukrayinskiy visnik psihonevrologiyi. 2017;25,2(91):40-4. [in Ukrainian].
17. Bryant RA. Acute stress disorder as a predictor of posttraumatic stress disorder: a systematic review. J. Clin. Psychiatry. 2011;72:233-9.
18. Stadnik IV, Mushkevich MI. Psihologichni osoblivosti perezhivannya posttravmatichnogo stresovogo rozladu (PTSR) uchasnikami zoni antiter-oristichnoyi operatsiyi (ATO). Zbirnik naukovih prats RDGU. 2015;4:224-48. [in Ukrainian].
19. Bryant RA. Grief as a psychiatric disorder. Br. J. Psychiatry. 2012;201:9-10.
20. Sochivko YuM. Otdalennyie posledstviya posttravmaticheskih stressovyih rasstroystv u kombatantov (kliniko-psihopatologicheskiy i reabilitat-sionnyiy aspektyi) [avtoreferat]. Tomsk; 2012. 25 s. [in Russiаn].
21. Petryuk PT, Yakuschenko IA. Sotsialno-psihologicheskie i psihiatricheskie aspektyi psihosomaticheskih rasstroystv u bolnyih, perenyosshih psihoemotsionalnyiy stress. Vestnik Assotsiatsii psihiatrov Ukrainyi. 2003;3-4:140-59. [in Russiаn].
22. Napreenko OK, Napreenko NYu. Kompleksna psihologichna, psihiatrichna ta narkologichna dopomoga postrazhdalim u zbroynih konfliktah pri mirnih protestah i vimushenim pereselentsyam. Ukrayinskiy terapevtichniy zhurnal. 2015;3:80-5. [in Ukrainian].
АФЕКТИВН1 ПОРУШЕННЯ ПРИ В1ДДАЛЕНИХ НАСЛ1ДКАХ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСУ Животовська Л. В., Скрипншов А. М., Сокш А. А., Бойко Д. I.
Резюме. Незважаючи на те, що вщсоток дiагностованого посттравматичного стресового розладу (ПТСР) в останш роки зростае, у лiтературi досить мало дослщжень стосовно емоцiйно-особистiсних порушень в перiодi вщдалених наслiдкiв бойово'1 психiчноí травми. У хворих з ПТСР через 2-3 роки шсля початку захворювання фтсувалося формування змш особистостi афективно-нестiйкого типу у поеднанш iз ангедонieю, сощальною вiдгородженiстю, деструктивними формами поведiнки, виявлялась соматогенна предиспозищя. Дослiдження предикторiв, механiзмiв виникнення, феноменологи афективних порушень при вщдалених наслiдках посттравматичного стресу дозволить вдосконалити iснуючi реабiлiтацiйнi програми, покращити показники якостi життя та повернути па^ен^в до повноцiнного сощального функцiонування.
Ключов1 слова: посттравматичний стресовий розлад, вiддаленi наслiдки, афективнi розлади.
АФФЕКТИВНЫЕ НАРУШЕНИЯ ПРИ ОТДАЛЕННЫХ ПОСЛЕДСТВИЯХ ПОСТТРАВМАТИЧЕСКОГО СТРЕССА Животовская Л. В., Скрипников А. М., Сокол А. А., Бойко Д. И.
Резюме. Несмотря на то, что процент диагностированного посттравматического стрессового расстройства (ПТСР) в последние годы растет, в литературе достаточно мало исследований относительно эмоционально-личностных нарушений в периоде отдаленных последствий боевой психической травмы. У больных с ПТСР через 2-3 года после начала заболевания фиксировалось формирования изменений личности аффективно-неустойчивого типа в сочетании с ангедонией, социальной отгороженностью, деструктивными формами поведения, отмечалась соматогенная предиспозиция. Исследование предикторов, механизмов возникновения, феноменологии аффективных нарушений при отдаленных последствиях посттравматического стресса позволит усовершенствовать существующие реабилитационные программы, улучшить показатели качества жизни и вернуть пациентов к полноценному социальному функционированию.
Ключевые слова: посттравматическое стрессовое расстройство, отдаленные последствия, аффективные расстройства.
AFFECTIVE DISORDERS IN LONG-TERM CONSEQUENCES OF POST-TRAUMATIC STRESS Zhyvotovska L. V., Skrypnikov A. M., Sokil A. A., Boiko D. I.
Abstract. The extreme and life-threatening situations provoke the development of response to severe stress in the form of acute and post-traumatic stress disorders. Post-traumatic stress disorder (PTSD) is one of the most frequent and unfavorable forms of mental disorders in people who have experienced life-threatening situations.
According to the recent research data the post-traumatic stress disorders in combatants of combat operations in the East of Ukraine have delayed and chronic form. Moreover, it has been determined that the long-term manifestations of chronic PTSD in combatants depend on its clinical variant. In 2-3 years after the onset of disease the patients with PTSD presented with the development of affective-unstable type of personality disorder in combination with social exclusion, alienation and hostility towards others. Manifestations of affective-unstable type of personality in patients were characterized by emotional instability, tendency to impulsive actions disregarding the possible consequences, outbursts of violence, affective-destructive forms of behavior in response to disapproval and criticism.
As the result of the addictive PTSD type development, the systematic (almost daily) alcohol consumption to influence the "reexperience" and "flight" syndromes was registered in patients at the long-term stage. Moreover, in 100% of combatants with this type of PTSD, the primary pathological craving for alcohol was registered.
In case of neurosis-like clinical variant of PTSD development, the long-term effects in the form of "energy reduction" was observed in 70.49% of patients and "loss of interests and pleasure" (anhedonia) - in 49.18% of cases. The loss of pleasure also affected the vital functions, such as sexual relations, feeling of thirst, hunger and taste of food. In 31.57% of patients the episodic paroxysmal anxiety (panic attacks) was observed. The study conducted has determined that in 75% of people who experienced psycho-emotional stress in long-term variant the somatogenic predisposition was associated with local (organ) somato-vegetative dysfunction or certain psychosomatic diseases in combination with neurosis-like psychopathological disorders and focal symptoms of organic nature. About 70% of suicidal acts in case of depressive states were associated with the problems of interpersonal relations of combatants with other people after their return from the combat area.
Despite the fact that the percentage of the diagnosed post-traumatic stress disorder has been growing in recent years, there are few researches regarding emotional and personality disorders in the period of long-term effects in case of combat psychic traumas. Thus, the study of affective disorders in case of long-term effects of post-traumatic stress remains relevant issue in the modern psychiatry. The priority direction is the study of predictors, mechanisms of development and clinical features of long-term post-traumatic stress effects, which will make it possible to improve the present-day rehabilitation programs, quality of live indicators and return patients to full-fledged social functioning. Key words: post-traumatic stress disorder, long-term effects, affective disorders.
Рецензент - проф. Сонник Г. Т.
Стаття надшшла 02.01.2019 року
